Рішення № 81428165, 17.04.2019, Рівненський окружний адміністративний суд

РІВНЕНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

і м е н е м У к р а ї н и

17 квітня 2019 року м. Рівне №460/612/19

Рівненський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Зозулі Д.П. за участю секретаря судового засідання Минько Н.З. та сторін і інших осіб, які беруть участь у справі:

позивача: ОСОБА_1,

відповідача: представник ОСОБА_2,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом

Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 доГоловного управління Державної фіскальної служби у Рівненській області про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинення певних дій, скасування вимоги, -В С Т А Н О В И В:

Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 (далі – позивач, ФОП ОСОБА_1М.) звернувся до суду з позовом до Головного управління ДФС у Рівненській області (далі - відповідач), в якому просив суд:

1. Визнати протиправними дії Головного управління ДФС у Рівненській області щодо самостійного взяття на облік /реєстрації/ ОСОБА_1 як особи, яка здійснює незалежну професійну діяльність та/або фізичної особи-підприємця з ознакою здійснення /провадження/ незалежної професійної діяльності та зобов'язати утриматися від таких дій.

2. Визнати протиправними дії Головного управління ДФС у Рівненській області щодо нарахування єдиного соціального внеску, результат яких відображено у вимозі про сплату боргу (недоїмки) від 07.03.2019 №Ф-19888-17 на суму 4057,13грн. та скасувати вимогу про сплату боргу (недоїмки) від 07.03.2019 №Ф-19888-17 на суму 4057,13грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що 11.03.2019 він одержав вимогу про сплату боргу (недоїмки) №Ф-19888-17 від 07.03.2019. Згідно вимоги, станом на 28.02.2019 у позивача наявна заборгованість зі сплати єдиного внеску на суму 4057,13 грн. Згідно Звіту про суми нарахованого доходу застрахованих осіб та суми нарахованого єдиного внеску за 2018 рік, позивач визначив собі мінімальну базу (суму доходу) для нарахування ЄСВ у вигляді мінімальної заробітної плати. Зазначає, що 18.01.2019 позивач як фізична особа-підприємець, сплатив відповідачу єдиний соціальний внесок за 4 квартал 2018 року, в розмірі 2457,18 грн. Таким чином, у позивача, як фізичної особи - підприємця не може бути заборгованості щодо сплати єдиного соціального внеску. ОСОБА_1 наголосив, що контролюючий орган самостійно здійснив взяття його на облік (реєстрацію) як самозайняту особу, яка проводить незалежну професійну діяльність та/або фізична особа-підприємець з ознакою здійснення незалежної професійної діяльності та самостійно нарахував єдиний соціальний внесок. Один раз, як фізичній особі-підприємцю, другий раз - як особі, яка проводить незалежну професійну діяльність. Позивач вказав на протиправне втручання відповідача у його права щодо мирного володіння своїм майном. З підстав наведених у відзиві, позивач просив суд позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.

У судовому засіданні позивач позовні вимоги підтримав з підстав, викладених в адміністративному позові.

Ухвалою суду від 20.03.2019 прийнято позовну заяву до розгляду. Відкрито провадження у справі, та вирішено розгляд справи провести за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) учасників справи.

Відповідачем 11.04.2019 подано до суду відзив на адміністративний позов, в якому він вказує на те, що фізична особа, яка здійснює незалежну адвокатську діяльність, не може бути підприємцем в межах такої адвокатської діяльності. При цьому, законодавством не заборонено фізичній особі, яка здійснює незалежну адвокатську діяльність, бути підприємцем та здійснювати іншу підприємницьку діяльність, не заборонену законом. На законодавчому рівні розмежовано порядок нарахування, ставки єдиного внеску та його облік для фізичних осіб-підприємців та осіб, які провадять незалежну професійну діяльність. Отже, у разі провадження підприємницької діяльності та незалежної професійної діяльності, нарахування та сплата єдиного внеску має бути здійснена за кожним видом діяльності окремо, за встановленими Законом №2464-VІ ставками. Однак, позивач не здійснив нарахувань єдиного внеску на загальнообов’язкові соціальне страхування, що є порушенням вказаних вище нормативно-правових актів. Сума єдиного внеску, своєчасно не нарахована та/або не сплачена у строки, в Законом №2464-VI, є недоїмкою та стягується з нарахуванням пені та застосуванням штрафу. З наведених підстав, ОСОБА_3 управління ДФС у Рівненській області просило суд у задоволенні позову відмовити повністю.

Представник відповідача в судовому засіданні проти задоволення позову заперечив з підстав, викладених у відзиві на позовну заяву. Просив відмовити у задоволенні позову повністю.

Заслухавши пояснення сторін, дослідивши матеріли по справі, оцінивши їх за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об’єктивному розгляді у судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов висновку, що поданий позов необхідно задовольнити частково, з огляду на таке.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 з 04.10.2002 зареєстрований фізичною особою-підприємцем, що стверджується копією Свідоцтва про державну реєстрацію фізичної особи-підприємця Серії ВОО №732015(а.с.14).

Згідно із Свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю №97 від 15.03.2002 та витягу з Єдиного реєстру адвокатів України серії ВК 001260, позивач має право на заняття адвокатською діяльністю(а.с.17, 18).

Як фізична особа-підприємець, позивач є платником єдиного податку, вид діяльності 74.11 (діяльність у сфері права), що підтверджується долученою копією Свідоцтва платника єдиного податку Серії Б №624393(а.с.15).

Судом встановлено, що 06.02.2019 позивачем подано Звіт про суми нарахованого доходу застрахованих осіб та суми нарахованого єдиного внеску за 2018 рік та визначено мінімальну базу (суму доходу) для нарахування ЄСВ у вигляді мінімальної заробітної плати. Відтак, розмір ЄСВ за 4 квартал 2018 року, що підлягав сплаті становив 2457,18 грн.

А тому, платіжним дорученням №12 від 18.01.2019 ОСОБА_1 здійснено сплату на суму 2457,18грн., що відображено у витязі з облікової картки платника податку(а.с.37).

Водночас, матеріалами справи встановлено, що ОСОБА_3 управлінням ДФС у Рівненській області прийнято стосовно ОСОБА_1 вимогу про сплату боргу (недоїмки) від 07.03.2019 за №Ф-19888-17 на суму 4057,13грн.(а.с.19).

Також, згідно із витягу з облікової картки платника податків, станом на 28.02.2019 за ОСОБА_1 обліковується недоїмка у розмірі 4057,13грн.(зворот. бік а.с.37).

Не погоджуючись із діями Головного управління ДФС у Рівненській області щодо взяття на облік (реєстрації) ОСОБА_1 як особи, яка здійснює незалежну професійну діяльність та/або фізичної особи-підприємця з ознакою здійснення (провадження) незалежної професійної діяльності, та як наслідок прийнятою вимогою про сплату боргу (недоїмки) від 07.03.2019 за №Ф-19888-17 на суму 4057,13грн., ОСОБА_1 звернувся із вказаним позовом до суду.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Правові та організаційні засади забезпечення збору та обліку єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, умови та порядок його нарахування і сплати та повноваження органу, що здійснює його збір та ведення обліку визначає Закон України “Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування” від 08.07.2010 № 2464-VI, в редакції на момент прийняття спірної вимоги (далі – Закон України від 08.07.2010 № 2464-VI).

Згідно із п. 4, 5 ч.1 ст.4 Закону України від 08.07.2010 № 2464-VI, платниками єдиного внеску є: фізичні особи - підприємці, в тому числі ті, які обрали спрощену систему оподаткування; особи, які провадять незалежну професійну діяльність, а саме наукову, літературну, артистичну, художню, освітню або викладацьку, а також медичну, юридичну практику, в тому числі адвокатську, нотаріальну діяльність, або особи, які провадять релігійну (місіонерську) діяльність, іншу подібну діяльність та отримують дохід від цієї діяльності.

Взяття на облік осіб, зазначених у пунктах 1, 4, 5 та 5-1 частини першої статті 4 цього Закону, здійснюється органом доходів і зборів шляхом внесення відповідних відомостей до реєстру страхувальників (абзац 2 ч.1 ст.5 Закон України від 08.07.2010 № 2464-VI).

Разом з тим, у відповідності до п.2 ч.1 ст.7 цього Закону передбачено, що єдиний внесок нараховується для платників, зазначених у пунктах 4 (крім фізичних осіб - підприємців, які обрали спрощену систему оподаткування), 5 та 5-1 частини першої статті 4 цього Закону, - на суму доходу (прибутку), отриманого від їх діяльності, що підлягає обкладенню податком на доходи фізичних осіб. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску на місяць.

У разі якщо таким платником не отримано дохід (прибуток) у звітному кварталі або окремому місяці звітного кварталу, такий платник зобов’язаний визначити базу нарахування, але не більше максимальної величини бази нарахування єдиного внеску, встановленої цим Законом. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску.

Правові засади організації і діяльності адвокатури та здійснення адвокатської діяльності в Україні визначаються Законом України “Про адвокатуру та адвокатську діяльність” від 05.07.2012 № 5076-VI.

Пунктом 1 ст.1 Закону України від 05.07.2012 № 5076-VI визначено, що адвокат - фізична особа, яка здійснює адвокатську діяльність на підставах та в порядку, що передбачені цим Законом; адвокатська діяльність - незалежна професійна діяльність адвоката щодо здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту.

При цьому суд звертає увагу, що ч.1 ст.13 цього Закону передбачено, що адвокат, який здійснює адвокатську діяльність індивідуально, є самозайнятою особою.

У п.п.14.1.226. п.14.1 ст.14 Податкового кодексу України міститься визначення, що самозайнята особа - платник податку, який є фізичною особою - підприємцем або провадить незалежну професійну діяльність за умови, що така особа не є працівником в межах такої підприємницької чи незалежної професійної діяльності.

Незалежна професійна діяльність - участь фізичної особи у науковій, літературній, артистичній, художній, освітній або викладацькій діяльності, діяльність лікарів, приватних нотаріусів, приватних виконавців, адвокатів, арбітражних керуючих (розпорядників майна, керуючих санацією, ліквідаторів), аудиторів, бухгалтерів, оцінщиків, інженерів чи архітекторів, особи, зайнятої релігійною (місіонерською) діяльністю, іншою подібною діяльністю за умови, що така особа не є працівником або фізичною особою - підприємцем та використовує найману працю не більш як чотирьох фізичних осіб.

Тобто, з аналізу вказаних норм можна дійти висновку, що діяльність адвоката підпадає під визначення незалежної професійної діяльності, оподаткування доходів від отримання якої регулюється ст. 178 Податкового кодексу України, лише у випадках, якщо така особа не зареєстрована як фізична особа-підприємець у межах цієї діяльності.

Матеріалами справи підтверджено, що ОСОБА_1 з 04.10.2002 зареєстрований фізичною особою-підприємцем, з ознакою господарської діяльності: 74.11 діяльність у сфері права.

Тобто, в даному випадку позивач як фізична особа - підприємець перебуває на обліку у Головному управлінню ДФС у Рівненській області сплачує, відповідно, єдиний соціальний внесок за провадження діяльності у сфері права. А тому, не потребує нарахування та сплати єдиного соціального внеску як самозайнята особа, що здійснює незалежну професійну діяльності, а саме адвокатську.

Отже, твердження відповідача, що у разі провадження підприємницької діяльності та незалежної професійної діяльності, нарахування та сплата єдиного внеску має бути здійснена за кожним видом діяльності окремо, за встановленими Законом №2464-VІ ставками, судом вважаються безпідставними та необґрунтованими.

Більше того суд звертає, що згідно із п. 4, 5 ч.1 ст.4 Закону України від 08.07.2010 № 2464-VI, платниками єдиного внеску є:

фізичні особи - підприємці, в тому числі ті, які обрали спрощену систему оподаткування;

особи, які провадять незалежну професійну діяльність, в тому числі адвокатську та отримують дохід від цієї діяльності;.

Отже, в даному випадку позивач, як фізична особа-підприємець, в силу вимог п. 4 ч.1 ст.4 Закону України від 08.07.2010 № 2464-VI - є платником єдиного внеску та у повному обсязі його сплатив.

Доказів того, що позивач не як фізична особа-підприємець, а як адвокат, проводить незалежну професійну діяльність та отримує доход від цієї діяльності, що не врахований ним, як підприємцем, відповідачем суду не надано.

Також, у спірних правовідносинах необхідно врахувати рішення Європейського суду з прав людини у справах "Сєрков проти України" (заява №39766/05), "Щокін проти України" (заяви №23759/03 та №37943/06), якими було встановлено порушення статті 1 Першого протоколу до Конвенції, оскільки органи держаної влади віддали перевагу найменш сприятливому тлумаченню національного законодавства, що призвело до накладення на заявника додаткових зобов'язань зі сплати податку.

Практика Європейського суду з прав людини, яка сформувалась з питань імперативності правила про прийняття рішення на користь платників податків, слідує, що у разі існування неоднозначності у тлумаченні прав та/чи обов'язків платника податків слід віддавати перевагу найбільш сприятливому тлумаченню національного законодавства та приймати рішення на користь платника податків.

Враховуючи наведене, суд дійшов висновку про необхідність визнання протиправною та скасування вимоги про сплату боргу (недоїмки) від 07.03.2019 №Ф-19888-17.

У відзиві на позов відповідач також стверджує, що у такому разі ОСОБА_1 зобов'язаний подати особисто (надіслати рекомендованим листом з описом вкладення) або через уповноважену особу до контролюючого органу за місцем свого постійного проживання заяву за формою № 5-ОПП з позначкою “Зміни” та копію документа, що підтверджує право фізичної особи на провадження незалежної професійної діяльності.

З цього приводу суду зазначає таке.

Відповідно до п.п.1 п.6.7 розділу VI Порядку обліку платників податків і зборів, затвердженого Наказом Міністерства фінансів України 09.12.2011 № 1588 (у редакції наказу Міністерства фінансів України 22.04.2014 № 462), зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 29 грудня 2011 р. за № 1562/20300 (далі - Порядок), взяття на облік фізичних осіб, які не є підприємцями та здійснюють незалежну професійну діяльність, умовою ведення якої згідно із законом є державна реєстрація такої діяльності у відповідному уповноваженому органі та отримання свідоцтва про реєстрацію чи іншого документа (дозволу, сертифіката тощо), що підтверджує право фізичної особи на ведення незалежної професійної діяльності (далі - фізична особа, яка провадить незалежну професійну діяльність), здійснюється за місцем постійного проживання у порядку, встановленому цим Порядком для фізичних осіб - підприємців:

для взяття на облік фізична особа, яка має намір провадити незалежну професійну діяльність, у строк 10 календарних днів після державної реєстрації незалежної професійної діяльності у відповідному уповноваженому органі та отримання свідоцтва про реєстрацію чи іншого документа (дозволу, сертифіката тощо), що підтверджує право фізичної особи на провадження незалежної професійної діяльності, зобов'язана подати особисто (надіслати рекомендованим листом з описом вкладення) або через уповноважену особу до контролюючого органу за місцем свого постійного проживання:

заяву за формою № 5-ОПП (додаток 8);

копію свідоцтва про право на зайняття адвокатською діяльністю, якщо заявник є адвокатом, який провадить адвокатську діяльність індивідуально.

Разом з тим, не подання особою, в тому числі позивачем особисто (надіслати рекомендованим листом з описом вкладення) або через уповноважену особу до контролюючого органу за місцем свого постійного проживання заяви за формою № 5-ОПП з позначкою “Зміни” та копії документа, що підтверджує право фізичної особи на провадження незалежної професійної діяльності – не є підставою для ствердження, що позивач є платником єдиного внеску та визначення йому бази нарахування єдиного внеску, в розумінні вимог Закону України від 08.07.2010 № 2464-VI.

Більше того, суд звертає увагу на п. 65.3. ст. 65 Податкового кодексу України, де зазначено, що для взяття на облік фізичної особи, яка має намір провадити незалежну професійну діяльність, така особа повинна подати заяву та документи особисто (надіслати рекомендованим листом з описом вкладення) або через уповноважену особу до контролюючого органу за місцем постійного проживання.

Взяття на облік самозайнятої особи здійснюється контролюючим органом не пізніше наступного робочого дня з дня отримання відповідних відомостей від державного реєстратора (для фізичних осіб - підприємців) або прийняття заяви (для осіб, які провадять незалежну професійну діяльність) (п.65.5. ст.65 Податкового кодексу України).

Отже, суд наголошує, що чинним законодавством не передбачене право контролюючого органу самостійно встановлювати статус фізичної особи-підприємця, з ознакою провадження незалежної професійної діяльності.

А згідно ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Тобто, зміна статусу можлива лише при умові подачі заяви особою форми №5-ОПП, на умовах визначених Порядком.

Поміж тим, суд звертає увагу, що положення Порядку щодо подачі заяви особою форми №5-ОПП не кореспондуються із нормами Податкового кодексу України та Закону України від 08.07.2010 № 2464-VI.

Також, відповідачем не підтвердженого того факту, що позивач подавав особисто або надіслав рекомендованим листом з описом вкладення заяви про його намір провадити незалежну професійну діяльність, натомість позивач ствердив, що жодних заяв з цього приводу ним не подавалося.

Відтак, суд дійшов висновку про необхідність задоволення позовної вимоги в частині визнання протиправними дії Головного управління ДФС у Рівненській області щодо самостійного взяття на облік (реєстрації) ОСОБА_1 як особи, яка здійснює незалежну професійну діяльність та/або фізичної особи-підприємця з ознакою здійснення (провадження) незалежної професійної діяльності.

Що стосується позовної вимоги в частині зобов'язання відповідача утриматися від вищенаведених дій, саме самостійного взяття на облік /реєстрації/ ОСОБА_1 як особи, яка здійснює незалежну професійну діяльність та/або фізичної особи-підприємця з ознакою здійснення /провадження/ незалежної професійної діяльності, то суду необхідно звернути вагу позивача на таке.

Згідно із ч.1 ст. 5 КАС України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб’єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси.

Зі змісту наведеною норми вбачається, що судовому захисту підлягають лише порушені права, свободи і інтереси фізичних або права і інтереси юридичних осіб, а не можливість їх порушення у майбутньому.

Таким чином, суд не може розглядати вимогу щодо зобов'язання суб'єкта владних повноважень утриматися від вчинення дій у майбутньому, у зв'язку із вірогідним настанням певних наслідків, оскільки у суду на час розгляду справи відсутні підстави для прийняття рішення стосовно законності таких дій.

Частиною 1 ст. 2 КАС України визначено, що завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб’єктів владних повноважень.

Відповідно до ч.1 ст. 9 КАС України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно із ч. 1, 2 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб’єкта владних повноважень обов’язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Відповідач ОСОБА_3 управління ДФС у Рівненській області, як суб'єкт владних повноважень частково обґрунтував обставини, на яких ґрунтуються його заперечення, а позивач частково довів ті обставини, на яких ґрунтуються його вимоги.

Оскільки факт наявності у позивача порушеного права знайшов своє часткове підтвердження у ході розгляду справи, то поданий позов необхідно задовольнити частково.

Відповідно до ч.3 ст.139 КАС України, при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб’єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору.

Враховуючи вищенаведене, на користь позивача слід стягнути за рахунок бюджетних асигнувань суб’єкта владних повноважень Головного управління ДФС у Рівненській області, судові витрати на суму 2305,20 грн., сплачені згідно із квитанції від 19.03.2019 № 121920007 (а.с.3).

Керуючись статтями 241-246, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

В И Р І Ш И В :

Позов задовольнити частково.

Визнати протиправними дії Головного управління ДФС у Рівненській області щодо самостійного взяття на облік (реєстрації) ОСОБА_1 як особи, яка здійснює незалежну професійну діяльність та/або фізичної особи-підприємця з ознакою здійснення (провадження) незалежної професійної діяльності.

Визнати протиправною та скасувати Вимогу про сплату боргу (недоїмки) Головного управління ДФС у Рівненській області № Ф-19888-17 від 07.03.2019.

В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Стягнути на користь фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1, АДРЕСА_1) за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень Головного управління ДФС у Рівненській області (код ЄДРПОУ 39394217, вул. Відінська, 12, м. Рівне, 33023) судові витрати на суму 2305 (дві тисячі триста п'ять) грн. 20 коп.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Апеляційна скарга подається до Восьмого апеляційного адміністративного суду через Рівненський окружний адміністративний суд.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення складений 25 квітня 2019 року.

Суддя Зозуля Д.П.