Рішення № 81428109, 19.04.2019, Полтавський окружний адміністративний суд

ПОЛТАВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 квітня 2019 року м. ПолтаваСправа № 440/703/19

Полтавський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Гіглави О.В.,

за участю:

секретаря судового засідання - Протас О.М.,

позивача - ОСОБА_1,

представника позивача - ОСОБА_2,

представника відповідача - ОСОБА_3,

представника третьої особи - ОСОБА_4,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Національної гвардії України, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача - Військова частина 3027 Національної гвардії України, про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії, -

В С Т А Н О В И В:

26 лютого 2019 року ОСОБА_1 звернувся до Полтавського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Головного управління Національної гвардії України про:

- визнання протиправним та скасування рішення ГУ Національної гвардії України про відмову у призначенні та виплаті одноразової грошової допомоги ОСОБА_1, рнокпп НОМЕР_1, з мотивів, викладених у протоколі №254/975;

- зобов'язання ГУ Національної гвардії України прийняти рішення про призначення ОСОБА_1, рнокпп НОМЕР_1, одноразової грошової допомоги як особі з інвалідністю ІІ групи з 24.07.2018, інвалідність якого настала внаслідок поранення, що пов'язане із захистом Батьківщини, в розмірі 300-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на дату встановлення інвалідності, з урахуванням висновків суду.

Позовні вимоги ОСОБА_1 мотивує тим, що проходив військову службу в складі військової частини 3027 Північного оперативно-територіального об’єднання НГУ. При цьому, в період з 26.08.2014 по 07.10.2014 безпосередньо брав участь в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення і захисті незалежності, суверенітету та територіальної цілісності України. В результаті виконання бойового завдання позивач отримав вогнепальне поранення. 12.05.2015 за результатами огляду МСЕК ОСОБА_1 встановлено 5% втрати професійної працездатності у зв’язку із пораненням, пов’язаним з виконанням обов’язків військової служби та, у подальшому, прийнято рішення та виплачено йому відповідну одноразову грошову допомогу. 30.07.2018 позивачу вперше встановлено ІІ групу інвалідності з 24.07.2018, яка настала внаслідок поранення, пов’язаного з захистом Батьківщини. В результаті звернення позивача до ГУ НГУ із заявою та документами для виплати йому одноразової грошової допомоги у зв’язку із встановленням вперше ІІ групи інвалідності, прийнято рішення про відмову у призначенні останньому такої допомоги. Вказане рішення ОСОБА_1 вважає протиправним та необґрунтованим, оскільки ІІ група інвалідності з 24.07.2018 останньому встановлена вперше, а не в результаті зміни групи інвалідності. Поряд з цим, отримане позивачем поранення безпосередньо пов’язане із захистом Батьківщини та виконанням бойового завдання, а не з виконанням обов'язків строкової військової служби.

Ухвалою Полтавського окружного адміністративного суду від 04.03.2019 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження в адміністративній справі, ухвалено проводити розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження з викликом учасників справи, залучено до участі у справі в якості третьої особи без самостійних вимог на предмет спору Військову частину 3027 Національної гвардії України.

25.03.2019 від ГУ НГУ до суду надійшов відзив на позовну заяву, у якому управління заперечує проти задоволення позовних вимог ОСОБА_1 (а.с. 46-52). Зазначає, що протоколом від 24.10.2018 №254/975 обґрунтовано відмовлено у призначенні та виплаті одноразової грошової допомоги ОСОБА_1 за встановлену ІІ групу інвалідності у зв’язку з пораненням, пов’язаним із захистом Батьківщини, оскільки з дати звільнення зі строкової військової служби ОСОБА_1 до дати встановлення йому ІІ групи інвалідності минуло більше, ніж три місяці. Також з дати встановлення ОСОБА_1 5 % втрати професійної працездатності у зв’язку із пораненням, пов’язаним з виконанням обов’язків військової служби, до дати встановлення ОСОБА_1 ІІ групи інвалідності, у зв’язку з пораненням пов’язаним, із захистом Батьківщини, минуло більше двох років.

28.03.2019 від третьої особи Військової частини 3027 НГУ до суду надійшли письмові пояснення на позов, у яких остання вказує на те, що відмовляючи у виплаті ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги, військова частина та ГУ НГУ діяли виключно на підставі, у межах своїх повноважень та у спосіб, що визначений Конституцією та законами України, Указами Президента України, іншими нормативно-правовими актам, та не порушили ані прав, ані інтересів позивача (а.с. 108-113).

10.04.2019 від позивача до суду надійшла відповідь на відзив, у якій позивач наполягає на тому, що у спірних відносинах позивачу у липні 2018 року вперше встановлено ІІ групу інвалідності, про що прямо зазначено у довідці до акту огляду МСЕК від 30.07.2018. Відтак, відмова в призначенні одноразової грошової допомоги з мотивів спливу дворічного терміну з моменту встановлення втрати працездатності є протиправною та незаконною. Поряд з цим, отримане ОСОБА_1 поранення пов’язане безпосередньо із захистом Батьківщини та виконанням бойового завдання, а не з виконанням останнім обов’язків строкової військової служби. Строкова військова служба виступає передумовою для збройного захисту Вітчизни. Жоден нормативно-правовий акт в Україні не передбачає залучення військовослужбовців строкової служби до участі в проведенні антитерористичної операції. Відтак, оскільки у спірному випадку інвалідність позивача настала внаслідок поранення, отриманого під час виконання обов’язків військової служби, а не в період проходження ним строкової служби, до останнього не може застосовуватися обмежувальний тримісячний строк для реалізації права на отримання одноразової грошової допомоги (а.с. 117-123).

В поясненнях щодо відзиву на позовну заяву, які надійшли до суду 10.04.2019, ГУ НГУ наполягає на тому, що позивач проходив саме строкову військову службу, а тому управління обґрунтовано застосувало до нього обмежувальний тримісячний строк для реалізації права на отримання одноразової грошової допомоги (а.с. 143-150).

Позивач та його представник в судовому засіданні 19.04.2019 позовні вимоги підтримали, просили суд їх задовольнити.

Представники відповідача та третьої особи в судовому засіданні 19.04.2019 проти позову ОСОБА_5 заперечували, просили відмовити в його задоволенні.

Заслухавши доводи учасників справи та дослідивши матеріали справи, з’ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив такі факти та відповідні до них правовідносини.

ОСОБА_1 (рнокпп НОМЕР_1) 23.10.2013 був призваний на строкову військову службу (а.с. 89).

Наказом Військової частини 3027 від 24.10.2013 №224 солдата строкової служби ОСОБА_1 зараховано в списки особового складу частини та на всі види забезпечення (а.с. 15).

Згідно з витягом з наказу командира Військової частини 3027 НГУ від 21.05.2015 №116 солдата строкової військової служби ОСОБА_1 було звільнено з військової служби у запас та виключено зі списків особового складу частини з 21.05.2015 (а.с. 65).

При цьому, відповідно до довідки про безпосередню участь особи в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення і захисті незалежності, суверенітету та територіальної цілісності України від 16.08.2018, у період з 26.08.2014 по 07.10.2014 ОСОБА_1 безпосередньо брав участь в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення і захисті незалежності, суверенітету та територіальної цілісності України в районі проведення антитерористичної операції - м. Маріуполь, Донецької області (а.с. 81).

За змістом довідки Військової частини 3027 від 23.10.2014 №19 про обставини травми (поранення, контузії, каліцтва) солдата ОСОБА_1, вогнепальне поранення лівої гомілки останній отримав 05.09.2014 близько 14:00 при виконанні службово-бойових завдань поблизу селища Тельманове, оскільки потрапив у ворожу засідку і був обстріляний (а.с. 82).

Згідно з довідкою медико-соціальної експертної комісії від 12.01.2015 серії ВМ-1 №000851, виданою Полтавським обласним центром медико-соціальної експертизи Обласною МСЕК №2, за результатами огляду ОСОБА_1 останньому встановлено 5% втрати професійної працездатності у зв’язку з пораненням, пов’язаним з виконанням обов’язків військової служби (а.с. 66-67).

За інформацією, що міститься у листі Військової частини 3027 від травня 2016 року №702 та довідці останньої від 07.09.2018 №1/27-35, відповідно до пункту 13 Порядку призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов’язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори для проходження служби у військовому резерві, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25.12.2013 №975, комісією ГУ НГУ прийнято рішення про призначення одноразової грошової допомоги ОСОБА_1 за втрату 5% професійної працездатності у зв’язку з пораненням, пов’язаним з виконанням обов’язків військової служби, та виплачено останньому одноразову грошову допомогу при втраті працездатності у сумі 3045,00 грн (а.с. 86, 166).

У подальшому, згідно з довідкою МСЕК від 30.07.2018 серії АВ №0029273, виданою Полтавським обласним центром медико-соціальної експертизи Обласною транспортно-радіологічною МСЕК, ОСОБА_1 встановлено ІІ групу інвалідності внаслідок поранення, пов’язаного із захистом Батьківщини (а.с. 68-69).

28.08.2018 позивач звернувся до Військової частини 3027 із заявою про виплату одноразової грошової допомоги у зв’язку із встановленням йому ІІ групи інвалідності (поранення, пов’язане із захистом Батьківщини), до якої додав копії документів, а саме: - довідок МСЕК, - довідки ВЛК, довідки про обставини травми, довідки про участь в АТО, витягу з наказу командиру В/Ч про виключення зі списків особового складу, посвідчення учасника бойових дій, паспорту та ідентифікацій ного коду, військового квитка, акту розслідування нещасного випадку Н5, акту про нещасний випадок №78/14 форми Н1, картки реквізитів з банку (а.с. 64-90).

Згідно протоколу №254/975 від 24.10.2018 комісія ГУ НГУ вирішила відмовити у призначення та виплаті одноразової грошової допомоги ОСОБА_1 за встановлену ІІ групу інвалідності у зв’язку з пораненням, пов’язаним із захистом Батьківщини, оскільки з дати звільнення зі строкової військової служби ОСОБА_1 до дати встановлення йому ІІ групи інвалідності у зв’язку з пораненням, пов’язаним із захистом Батьківщини, минуло більше ніж три місяці, а також з дати від встановлення ОСОБА_1 5% втрати професійної працездатності у зв’язку із пораненням пов’язаним з виконанням обов’язків військової служби до дати встановлення ОСОБА_1 ІІ групи інвалідності у зв’язку з пораненням, пов’язаним із захистом Батьківщини, минуло більше двох років (а.с. 59-62).

Листом від 26.11.2018 №1/27/-1787 Військова частина 3027 повідомила позивача про те, що згідно його заяви від 28.08.2018 про виплату одноразової допомоги у зв’язку із встановленням ІІ групи інвалідності (поранення пов’язане з захистом Батьківщини) комісією ГУ НГУ прийнято рішення про відмову в призначенні та виплаті останньому одноразової грошової допомоги (а.с. 21).

Не погодившись із відмовою у призначенні та виплаті одноразової грошової допомоги з мотивів, викладених у протоколі №254/975, ОСОБА_1 звернувся до суду з даним позовом.

Оцінюючи обґрунтованість позовних вимог позивача, суд виходить з наступного.

Так, відповідно до статті 1 Закону України «Про Національну гвардію України» (в редакції, чинній на час проходження позивачем строкової військової служби) Національна гвардія України є військовим формуванням з правоохоронними функціями, що входить до системи Міністерства внутрішніх справ України і призначено для виконання завдань із захисту та охорони життя, прав, свобод і законних інтересів громадян, суспільства і держави від злочинних та інших протиправних посягань, охорони громадського порядку та забезпечення громадської безпеки, а також у взаємодії з правоохоронними органами - із забезпечення державної безпеки і захисту державного кордону, припинення терористичної діяльності, діяльності незаконних воєнізованих або збройних формувань (груп), терористичних організацій, організованих груп та злочинних організацій. Національна гвардія України бере участь відповідно до закону у взаємодії зі Збройними Силами України у відсічі збройній агресії проти України та ліквідації збройного конфлікту шляхом ведення воєнних (бойових) дій, а також у виконанні завдань територіальної оборони.

Згідно з частиною 1 статті 9 Закону України «Про Національну гвардію України» особовий склад Національної гвардії України складається з військовослужбовців та працівників. Національна гвардія України комплектується військовослужбовцями, які проходять військову службу за контрактом та за призовом.

Водночас, Закон України «Про військовий обов'язок і військову службу» здійснює правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв'язку з виконанням ними конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, а також визначає загальні засади проходження в Україні військової служби.

Частиною 2 статті 2 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» (в редакції, чинній на час проходження позивачем строкової військової служби) порядок проходження громадянами України військової служби, їх права та обов'язки визначаються цим Законом, відповідними положеннями про проходження військової служби громадянами України, які затверджуються Президентом України, та іншими нормативно-правовими актами.

Частиною 1 статті 3 вказаного Закону правовою основою військового обов'язку і військової служби є Конституція України, цей Закон, Закон України "Про оборону України", "Про Збройні Сили України", "Про мобілізаційну підготовку і мобілізацію", інші закони України, а також прийняті відповідно до них укази Президента України та інші нормативно-правові акти щодо забезпечення обороноздатності держави, виконання військового обов'язку, проходження військової служби, служби у військовому резерві та статусу військовослужбовців, а також міжнародні договори України, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.

Указом Президента України від 10.12.2008 №1153/2008 затверджено Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України.

Цим Положенням визначається порядок проходження громадянами України (далі - громадяни) військової служби у Збройних Силах України та регулюються питання, пов'язані з проходженням такої служби під час виконання громадянами військового обов'язку в запасі.

Пунктом 3 Указу Президента «Про Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України» поширено дію Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України, затвердженого цим

Указом, та статті 2 цього Указу на військовослужбовців Національної гвардії України.

Статтею 1-1 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» (в редакції, чинній станом на дату встановлення позивачу ІІ групи інвалідності) передбачено, що законодавство про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей базується на Конституції України і складається з цього Закону та інших нормативно-правових актів.

За змістом статті 16 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» одноразова грошова допомога у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві (далі - одноразова грошова допомога), - гарантована державою виплата, що здійснюється особам, які згідно з цим Законом мають право на її отримання.

Одноразова грошова допомога призначається і виплачується, зокрема, у разі:

- встановлення військовослужбовцю (крім військовослужбовців строкової служби) інвалідності, що настала внаслідок поранення (контузії, травми або каліцтва), отриманого ним під час виконання обов'язків військової служби або внаслідок захворювання, пов'язаного з виконанням ним обов'язків військової служби, чи встановлення інвалідності особі після її звільнення з військової служби внаслідок причин, зазначених у цьому підпункті;

- встановлення військовослужбовцю (крім військовослужбовців строкової служби) інвалідності, що настала в період проходження ним військової служби або внаслідок захворювання, пов'язаного з проходженням ним військової служби, або встановлення особі, звільненій з військової служби, інвалідності не пізніше ніж через три місяці після звільнення її з військової служби чи після закінчення тримісячного строку, але внаслідок захворювання або нещасного випадку, що мали місце в період проходження зазначеної служби;

- встановлення військовослужбовцю строкової військової служби, військовозобов'язаному або резервісту, якого призвано на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві, інвалідності, що настала внаслідок поранення (контузії, травми або каліцтва), заподіяного військовослужбовцю строкової військової служби, військовозобов'язаному або резервісту при виконанні обов'язків військової служби або служби у військовому резерві, або не пізніше ніж через три місяці після звільнення із служби, закінчення зборів, проходження служби у військовому резерві, але внаслідок захворювання або нещасного випадку, що мали місце в період проходження строкової військової служби, цих зборів, служби у військовому резерві.

Згідно з частинами 1-4 статті 16-3 вказаного Закону одноразова грошова допомога у випадках, передбачених підпунктами 1 - 3 пункту 2 статті 16 цього Закону, призначається і виплачується рівними частками всім особам, які мають право на її призначення та отримання, за їх особистою заявою чи заявою їх законних представників. У разі відмови якоїсь з осіб, зазначених у статті 16 1 цього Закону, від призначення та отримання одноразової грошової допомоги, або якщо одна із зазначених осіб у строк, встановлений пунктом 8 цієї статті, не реалізувала своє право на призначення та отримання такої допомоги, її частка розподіляється між іншими особами, які мають право на призначення та отримання одноразової грошової допомоги. Особам, які мають право на призначення та отримання одноразової грошової допомоги, її виплата здійснюється незалежно від реалізації права на призначення та отримання такої допомоги будь-якою з осіб, зазначених у статті 16 1 цього Закону.

У випадках, передбачених підпунктами 4 - 9 пункту 2 статті 16 цього Закону, одноразова грошова допомога призначається і виплачується відповідним військовослужбовцям, військовозобов'язаним або резервістам.

Встановлення інвалідності або визначення ступеня втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовцям, військовозобов'язаним та резервістам здійснюється в індивідуальному порядку державними закладами охорони здоров'я відповідно до законодавства.

Якщо протягом двох років військовослужбовцю, військовозобов'язаному або резервісту після первинного встановлення інвалідності або ступеня втрати працездатності без встановлення інвалідності під час повторного огляду буде встановлено вищу групу інвалідності або більший відсоток втрати працездатності, що дає їм право на отримання одноразової грошової допомоги в більшому розмірі, виплата провадиться з урахуванням раніше виплаченої суми.

У разі зміни групи інвалідності, її причини або ступеня втрати працездатності понад дворічний термін після первинного встановлення інвалідності виплата одноразової грошової допомоги у зв'язку із змінами, що відбулися, не здійснюється.

Відповідно до приписів пунктів 6-8 Порядку призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25.12.2013 №975 (далі - Порядок №975), одноразова грошова допомога призначається і виплачується:

1) військовослужбовцю (крім військовослужбовця строкової служби), інвалідність якого настала внаслідок поранення (контузії, травми або каліцтва), отриманого ним під час виконання обов'язків військової служби або внаслідок захворювання, пов'язаного з виконанням ним обов'язків військової служби, чи встановлення інвалідності особі після її звільнення з військової служби внаслідок зазначених причин, у розмірі: 400-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на 1 січня календарного року, - у разі встановлення інвалідності I групи; 300-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на 1 січня календарного року, - у разі встановлення інвалідності II групи; 250-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на 1 січня календарного року, - у разі встановлення інвалідності III групи;

2) військовослужбовцю (крім військовослужбовця строкової служби), інвалідність якого настала в період проходження військової служби або внаслідок захворювання, пов'язаного з проходженням ним військової служби, або встановлення особі, звільненій з військової служби, інвалідності не пізніше ніж через три місяці після звільнення її з військової служби чи після закінчення тримісячного строку, але внаслідок захворювання або нещасного випадку, що мали місце в період проходження зазначеної служби, у розмірі: 120-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на 1 січня календарного року, - у разі встановлення інвалідності I групи; 90-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на 1 січня календарного року, - у разі встановлення інвалідності II групи; 70-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на 1 січня календарного року, - у разі встановлення інвалідності III групи;

3) військовослужбовцю строкової служби, військовозобов'язаному або резервісту, якого призвано на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві, інвалідність якого настала внаслідок поранення (контузії, травми або каліцтва), заподіяного військовослужбовцю строкової служби, військовозобов'язаному чи резервісту під час виконання обов'язків військової служби або служби у військовому резерві, або не пізніше ніж через три місяці після звільнення із служби, закінчення зборів, проходження служби у військовому резерві, але внаслідок захворювання або нещасного випадку, що мали місце в період проходження таких зборів, служби у військовому резерві, у розмірі: 120-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на 1 січня календарного року, - у разі встановлення інвалідності I групи; 90-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на 1 січня календарного року, - у разі встановлення інвалідності II групи; 70-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на 1 січня календарного року, - у разі встановлення інвалідності III групи.

У разі часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності одноразова грошова допомога виплачується залежно від ступеня втрати працездатності, який встановлюється медико-соціальними експертними комісіями, у розмірі, що визначається у відсотках від:

70-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на 1 січня календарного року, - військовослужбовцю, який отримав поранення (контузію, травму або каліцтво) під час виконання обов'язків військової служби, що призвело до часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності;

50-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на 1 січня календарного року, - військовослужбовцю строкової військової служби, який отримав поранення (контузію, травму або каліцтво) у період проходження ним строкової військової служби, що призвело до часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності;

50-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на 1 січня календарного року, - військовозобов'язаному або резервісту, якого призвано на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві, який отримав поранення (контузію, травму або каліцтво) під час виконання обов'язків військової служби або служби у військовому резерві, що призвело до часткової втрати працездатності без встановлення йому інвалідності.

Якщо протягом двох років військовослужбовцю, військовозобов'язаному та резервісту після первинного встановлення інвалідності або ступеня втрати працездатності без встановлення інвалідності під час повторного огляду буде встановлено згідно з рішенням медико-соціальної експертної комісії вищу групу чи іншу причину інвалідності або більший відсоток втрати працездатності, що дає їм право на отримання одноразової грошової допомоги в більшому розмірі, виплата провадиться з урахуванням раніше виплаченої суми.

У разі повторного встановлення (зміни) групи інвалідності, причин її виникнення або ступеня втрати працездатності понад дворічний строк після первинного встановлення інвалідності виплата одноразової грошової допомоги не здійснюється.

Як слідує з матеріалів справи, позивач у період з 24.10.2013 по 21.05.2015 проходив строкову військову службу (а.с. 15-16).

Згідно з довідкою МСЕК серії АВ №0029273, виданою Полтавським обласним центром медико-соціальної експертизи Обласною транспортно-радіологічною МСЕК, ОСОБА_1 з 24.07.2018, тобто більш ніж через три роки після його звільнення зі строкової військової служби, встановлено ІІ групу інвалідності внаслідок поранення, пов’язаного із захистом Батьківщини, яке останній отримав 05.09.2014 близько 14:00 при виконанні службово-бойових завдань поблизу селища Тельманове, оскільки потрапив у ворожу засідку і був обстріляний (а.с. 82).

Таким чином, враховуючи проходження позивачем саме строкової військової служби та зважаючи на те, що з дати його звільнення зі строкової служби до дати встановлення йому ІІ групи інвалідності у зв’язку з пораненням, пов’язаним із захистом Батьківщини, минуло більше ніж три місяці, суд не вбачає підстав для призначення та виплати ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги на підставі пункту 6 частини 2 статті 16 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» та підпункту 3 пункту 6 Порядку №975.

При цьому, суд погоджується з доводами позивача щодо безпідставності висновків ГУ НГУ про відмову у призначенні та виплаті одноразової грошової допомоги ОСОБА_1 з мотивів спливу двох років з дати від встановлення ОСОБА_1 5% втрати професійної працездатності у зв’язку із пораненням, пов’язаним з виконанням обов’язків військової служби, до дати встановлення останньому ІІ групи інвалідності у зв’язку з пораненням, пов’язаним із захистом Батьківщини. Проте вважає, що вказаний безпідставний висновок відповідача не може слугувати підставою для скасування рішення про відмову у призначенні одноразової грошової допомоги, з огляду на сплив у спірному випадку обмежувального тримісячного строку для реалізації позивачем права на отримання спірної одноразової грошової допомоги.

Суд зауважує, що в ході розгляду справи позивач наполягав на тому, що при вирішенні питання щодо виплати одноразової грошової допомоги у зв'язку з встановленням ІІ групи інвалідності до його випадку мають застосовуватися не положення законодавства щодо військовослужбовця строкової військової служби, а положення законодавства щодо військовослужбовця, оскільки поранення він отримав не під час виконання обов’язків строкової військової служби, а під час виконання обов’язків військової служби, пов’язаної із захистом Батьківщини.

З цього приводу суд вважає за доцільне зазначити, що згідно з частинами 1-3 статті 1 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» (в редакції, чинній на час проходження позивачем строкової військової служби) захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України є конституційним обов'язком громадян України.

Військовий обов'язок установлюється з метою підготовки громадян України до захисту Вітчизни, забезпечення особовим складом Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань, а також правоохоронних органів спеціального призначення та Державної спеціальної служби транспорту (далі - Збройні Сили України та інші військові формування), посади в яких комплектуються військовослужбовцями.

Військовий обов'язок включає: підготовку громадян до військової служби; приписку до призовних дільниць; прийняття в добровільному порядку (за контрактом) та призов на військову службу; проходження військової служби; виконання військового обов'язку в запасі; проходження служби у військовому резерві; дотримання правил військового обліку.

Щодо військового обов'язку громадяни України поділяються на такі категорії: допризовники - особи, які підлягають приписці до призовних дільниць; призовники - особи, приписані до призовних дільниць; військовослужбовці - особи, які проходять військову службу; військовозобов'язані - особи, які перебувають у запасі для комплектування Збройних Сил України та інших військових формувань на особливий період, а також для виконання робіт із забезпечення оборони держави; резервісти - особи, які в добровільному порядку проходять службу у військовому резерві Збройних Сил України, інших військових формувань і призначені для їх комплектування у мирний та воєнний час (частина 9 статті 1 Закону).

Частиною 4 статті 2 вказаного Закону передбачено наступні види військової служби: строкова військова служба; військова служба за призовом під час мобілізації, на особливий період; військова служба за контрактом осіб рядового складу; військова служба за контрактом осіб сержантського і старшинського складу; військова служба (навчання) курсантів вищих військових навчальних закладів, а також вищих навчальних закладів, які мають у своєму складі військові інститути, факультети військової підготовки, кафедри військової підготовки, відділення військової підготовки (далі - вищі військові навчальні заклади та військові навчальні підрозділи вищих навчальних закладів); військова служба за контрактом осіб офіцерського складу; військова служба за призовом осіб офіцерського складу.

Строкову військову службу громадяни України проходять відповідно до законів України у Збройних Силах України та інших військових формуваннях з метою здобуття військово-облікової спеціальності, набуття практичних навичок і умінь для збройного захисту Вітчизни (частина 5 статті 2 Закону).

За змістом статті 24 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» початком проходження військової служби вважається, зокрема, день відправлення у військову частину з обласного збірного пункту - для громадян, призваних на строкову військову службу.

Закінченням проходження військової служби вважається день виключення військовослужбовця зі списків особового складу військової частини (військового навчального закладу, установи тощо) у порядку, встановленому положеннями про проходження військової служби громадянами України.

Військовослужбовці вважаються такими, що виконують обов'язки військової служби поза військовою частиною, якщо перебування там відповідає обов'язкам військовослужбовця або його було направлено туди за наказом відповідного командира (начальника).

Таким чином, оскільки за змістом наведених норм Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» військова служба охоплює й строкову військову службу, яка, в свою чергу, передбачає можливість виконання обов'язків строкової військової служби поза межами військової частини в разі направлення туди за наказом відповідного командира (начальника), судом відхиляються як безпідставні доводи позивача з приводу отримання ним поранення саме під час виконання виключно обов’язків військової служби, пов’язаної із захистом Батьківщини, а не під час виконання обов’язків строкової військової служби.

Як свідчить зміст довідки про безпосередню участь особи в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення і захисті незалежності, суверенітету та територіальної цілісності України від 16.08.2018, у період з 26.08.2014 по 07.10.2014 ОСОБА_1 /саме в період виконання обов'язків строкової військової служби/ безпосередньо брав участь в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення і захисті незалежності, суверенітету та територіальної цілісності України в районі проведення антитерористичної операції - м. Маріуполь, Донецької області на підставі витягів з наказів командира військової частини 3027 від 26.08.2014 №28дск (с/ч) та від 07.10.2014 №69 дск (с/ч).

Відтак, безпідставною є правова позиція позивача про необхідність призначення та виплати йому одноразової грошової допомоги на підставі пункту 4 частини 2 статті 16 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» в розмірі, визначеному пунктом "б" частини 1 статті 16-2 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» та абзацом 3 підпункту 1 пункту 6 Порядку №975 (300-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на 01 січня календарного року, - у разі встановлення інвалідності ІІ групи).

У відповіді на відзив ОСОБА_1 в якості обґрунтування наявності у нього права на отримання одноразової грошової допомоги вказує також на те, що 13.08.2018 ним отримано статус інваліда війни ІІ групи через отриману інвалідність внаслідок поранення, одержаного під час безпосередньої участі в антитерористичній операції, а також на отримання останнім 18.02.2019 статусу ветерана військової служби, оскільки вперше встановлена група інвалідності настала внаслідок поранення, пов’язаного з виконанням обов’язків військової служби.

Відповідно до пункту 11 частини 2 статті 7 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» до осіб з інвалідністю внаслідок війни належать також особи з інвалідністю з числа військовослужбовців (резервістів, військовозобов'язаних) Збройних Сил України, Національної гвардії України, Служби безпеки України, Служби зовнішньої розвідки України, Державної прикордонної служби України, Державної спеціальної служби транспорту, військовослужбовців військових прокуратур, осіб рядового та начальницького складу підрозділів оперативного забезпечення зон проведення антитерористичної операції центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику, державну політику у сфері державної митної справи, поліцейських, осіб рядового, начальницького складу, військовослужбовців Міністерства внутрішніх справ України, Управління державної охорони України, Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації України, Державної служби України з надзвичайних ситуацій, Державної пенітенціарної служби України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань, які захищали незалежність, суверенітет та територіальну цілісність України та стали особами з інвалідністю внаслідок поранення, контузії, каліцтва або захворювання, одержаних під час безпосередньої участі в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення, перебуваючи безпосередньо в районах антитерористичної операції у період її проведення, під час безпосередньої участі у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях, перебуваючи безпосередньо в районах та у період здійснення зазначених заходів, а також працівників підприємств, установ, організацій, які залучалися до забезпечення проведення антитерористичної операції, до забезпечення здійснення заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях і стали особами з інвалідністю внаслідок поранення, контузії, каліцтва або захворювання, одержаних під час забезпечення проведення антитерористичної операції безпосередньо в районах та у період її проведення, під час забезпечення здійснення заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях, перебуваючи безпосередньо в районах та у період здійснення зазначених заходів.

Пунктом 2 частини 1 статті 5 Закону України «Про статус ветеранів військової служби, ветеранів органів внутрішніх справ, ветеранів Національної поліції і деяких інших осіб та їх соціальний захист» визначено, що ветеранами військової служби, ветеранами органів внутрішніх справ, ветеранами Національної поліції, ветеранами податкової міліції, ветеранами державної пожежної охорони, ветеранами Державної кримінально-виконавчої служби України, ветеранами служби цивільного захисту, ветеранами Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації України визнаються громадяни України - особи з інвалідністю I та II групи, інвалідність яких настала внаслідок поранення, контузії, каліцтва або захворювання, пов'язаних з виконанням обов'язків військової служби, служби у військовому резерві під час безпосередньої участі в антитерористичній операції, у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях, перебуваючи безпосередньо в районах та у період здійснення зазначених заходів, чи при виконанні службових обов'язків по охороні громадського порядку, боротьбі із злочинністю та ліквідації наслідків надзвичайних ситуацій.

Отже, виходячи зі змісту наведених норм, останні не виключають можливості надання статусу інваліда війни та ветерана війни військовослужбовцям строкової військової служби, а тому посилання позивача на надання йому цих статусів жодним чином не спростовує проходження останнім саме строкової військової служби та встановлення ІІ групи інвалідності внаслідок поранення, отриманого під час виконання обов'язків строкової військової служби.

Також, на підтвердження фактичного виконання позивачем під час отримання вогнепального поранення обов’язків саме строкової військової служби суд зазначає, що призначаючи та виплачуючи ОСОБА_1 одноразову грошову допомогу у розмірі 3045,00 грн за втрату 5% професійної працездатності у зв’язку з пораненням, пов’язаним з виконанням обов’язків військової служби, відповідач керувався приписами абзацу 3 пункту 7 Порядку №975, що передбачає виплату одноразової грошової допомоги у разі часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності у відсотках від 50-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на 1 січня календарного року, - військовослужбовцю строкової військової служби, який отримав поранення (контузію, травму або каліцтво) у період проходження ним строкової військової служби, що призвело до часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності.

Матеріали справи не містять доказів незгоди позивача з виплатою одноразової грошової допомоги в розмірі 3045,00 грн саме на підставі абзацу 3 пункту 7 Порядку №975 у розмірі 5% від 50-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на 1 січня календарного року та саме як військовослужбовцю строкової військової служби, який отримав поранення у період проходження ним строкової військової служби, а не військовослужбовцю, який отримав поранення під час виконання обов'язків військової служби, що призвело до часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності.

При цьому, суд зауважує, що можливість звернення позивача до відповідача з приводу виплати йому спірної одноразової грошової допомоги положення Порядку №975 пов'язують виключно із встановленням під час повторного огляду згідно з рішенням медико-соціальної експертної комісії вищої групи чи іншої причини інвалідності або більшого відсотку втрати працездатності без встановлення групи інвалідності, водночас, виплата такої допомоги має проводитися з урахуванням раніше виплаченої суми.

З приводу посилань ОСОБА_1 на безпідставність залучення відповідачем його як військовослужбовця строкової служби до участі в антитерористичній операції, оскільки рішенням Ради національної безпеки і оборони України від 28.08.2014 «Про невідкладні заходи щодо захисту України та зміцнення її обороноздатності» Міноборони України запропоновано невідкладно вжити разом із НГУ, Державною спеціальною службою транспорту заходи щодо унеможливлення залучення військовослужбовців строкової служби до виконання бойових завдань в антитерористичній операції в Донецькій та Луганській областях, то судом такі посилання оцінюються критично з огляду на рекомендаційний характер вказаного рішення.

Крім того, як свідчать матеріали справи, позивач брав участь в антитерористичній операції на підставі чинних та не скасованих в установленому порядку наказів командира військової частини 3027 від 26.08.2014 №28дск (с/ч) та від 07.10.2014 №69дск (с/ч) (а.с. 17).

Не знайшли свого підтвердження в ході розгляду справи і доводи позивача про безпідставне визначення відповідачем поранення, яке він отримав, як нещасного випадку.

Так, позивач вказує на положення абзацу 2 пункту 3 Інструкції про розслідування та облік нещасних випадків з військовослужбовцями, професійних захворювань та аварій у Збройних Силах України, яка затверджена наказом Міністра оборони України від 06.02.2001 № 36 та зареєстрована в Міністерстві юстиції України 23.02.2001 за № 169/5360, згідно з якими випадки гострого професійного захворювання (отруєння), поранення, контузії, травми, каліцтва, зникнення, смерті або загибелі військовослужбовців внаслідок бойових уражень або дій з боку противника є бойовими людськими втратами і обліку, як нещасні випадки, не підлягають.

Однак вказане посилання є юридично неспроможним, оскільки складаючи акт про спеціальне розслідування по факту нещасного випадку (вогнепального поранення), який стався з ОСОБА_1 05.09.2014 (форма Н-5) та акт про нещасний випадок (у тому числі поранення) (форма Н-1), військова частина керувалась Порядком розслідування та обліку нещасних випадків, професійних захворювань та аварій, що сталися в органах і підрозділах системи МВС України, який затверджений наказом МВС від 27.12.2002 №1346, пунктом 1.3 якого визначено, що розслідування нещасних випадків (в тому числі поранень), що сталися з особами рядового та начальницького складу органів внутрішніх справ, військовослужбовцями Національної гвардії України, курсантами (слухачами) навчальних закладів системи МВС України, проводиться з урахуванням цього Порядку.

Доводи ОСОБА_1 щодо неконституційного та дискримінаційного підходу до оцінки вартості здоров'я солдатів строкової служби протягом трьох місяців за умови незаконного, на його думку, залучення останніх до бойових дій під час захисту незалежності, суверенітету та територіальної цілісності України, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації в Донецькій та Луганській областях, не можуть бути взяті судом до уваги, оскільки наведені судом положення пункту 6 частини 2 статті 16 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» та підпункту 3 пункту 6 Порядку №975 є чинними та не визнані неконституційними Конституційним Судом України у визначеному законом порядку.

За викладених обставин, суд доходить висновку про обґрунтованість відмови ГУ НГУ у призначенні та виплаті ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги як особі з інвалідністю ІІ групи з 24.07.2018, інвалідність якого настала внаслідок поранення, що пов'язане із захистом Батьківщини, в розмірі 300-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на дату встановлення інвалідності, а тому позовні вимоги ОСОБА_1 не підлягають задоволенню.

Керуючись статтями 241-245 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

В И Р І Ш И В:

Адміністративний позов ОСОБА_1 (вул. Лісна, 20, м. Горішні Плавні, Полтавська область, 39800, рнокпп НОМЕР_1) до Головного управління Національної гвардії України (вул. Народного Ополчення, 9-А, м. Київ, 03151, код ЄДРПОУ 08803498), третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача - Військова частина 3027 Національної гвардії України (вул. Ім. Генерала Кульчицького, буд. 1, м. Вишгород, Вишгородський район, Київська область, 07301, код ЄДРПОУ 08803649), про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії залишити без задоволення.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене до Другого апеляційного адміністративного суду з урахуванням особливостей подання апеляційних скарг, встановлених пунктом 15.5 частини 1 Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України в редакції від 03.10.2017 року.

Апеляційна скарга на дане рішення може бути подана протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення складено 24 квітня 2019 року.

Суддя ОСОБА_6