Рішення № 81428004, 11.04.2019, Полтавський окружний адміністративний суд

ПОЛТАВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 квітня 2019 року м. ПолтаваСправа № 1640/2326/18

Полтавський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді – Єресько Л.О.,

за участю:

секретаря судового засідання – Фрідманн Н.А.,

позивача - ОСОБА_1,

представника позивача - ОСОБА_2,

представників відповідачів - ОСОБА_3, ОСОБА_4,

експерта - ОСОБА_5,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДФС у Полтавській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, рішення, вимоги.

В С Т А Н О В И В:

05 липня 2018 року позивач ОСОБА_1 (надалі – позивач) звернувся до Полтавського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Головного управління ДФС у Полтавській області (надалі – відповідач), де просив визнати протиправними та скасувати:

- податкове повідомлення – рішення від 10.04.2018 № НОМЕР_1, яким збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на доходи фізичних осіб в сумі 132732,96 грн. з них за основним платежем - 106 186,37 грн., штрафними (фінансовими) санкціями – 26 546,59 грн.;

- податкове повідомлення – рішення від 10.04.2018 № НОМЕР_2, яким збільшено суму грошового зобов'язання за платежем військовий збір в сумі 10653,18 грн., з них за основним платежем – 8 522, 54 грн., штрафними (фінансовими) санкціями – 2 130,64 грн.;

- податкове повідомлення – рішення від 10.04.2018 № НОМЕР_3, яким збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на додану вартість в сумі 102587,50 грн., з них за основним платежем – 82070,00 грн., штрафними (фінансовими) санкціями – 20517 грн.;

- податкове повідомлення - рішення від 10.04.2018 № НОМЕР_4 за платежем штрафні санкції за порушення законодавства про патентування, норм регулювання обігу готівки та застосування реєстраторів у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг в сумі 1 грн;

- рішення від 10.04.2018 № НОМЕР_5 про застосування штрафних санкцій за донарахування відповідним органом доходів і зборів або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску в сумі 24 634,90 грн;

- вимогу про сплату боргу (недоїмку) від 10.04.2018 № Ф-0038411311 в сумі 121059,06 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані незгодою із висновками акту документальної планової виїзної перевірки від 12.03.2018 № 326/16-31-13-11-16/НОМЕР_6, оскільки на думку позивача, перевірка проводилася упереджено, вибірково, без врахування пояснень і зауважень суб’єкта перевірки, інспекторами не вивчалися, а викладені в акті висновки суперечать наявній у ФОП ОСОБА_1 первинній документації. Зазначав, що акт перевірки не може бути використаний для прийняття будь-яких рішень на його підставі, оскільки, на думку позивача, податкова інформація зібрана з порушенням норм чинного законодавства та прав платника податків. Зокрема, вказував, що відповідачем порушено граничні строки проведення перевірки, оскільки наказу на продовження терміну її проведення він не отримував, а також зазначав, що розгляд відповідачем заперечень позивача на акт перевірки відбувся без належного повідомлення останнього про час та місце розгляду заперечень.

Ухвалою Полтавського окружного адміністративного суду від 10.07.2018 позовну заяву залишено без руху у зв'язку із невідповідністю статті 161 Кодексу адміністративного судочинства України.

Ухвалою суду від 20.07.2019 у зв’язку із усуненням недоліків позивачем позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження в адміністративній справі 1640/2326/18, постановлено справу розглядати за правилами загального позовного провадження, призначивши підготовче судове засідання на 14.08.2018.

03.08.2018 через канцелярію суду надійшов письмовий відзив ГУ ДФС у Полтавській області на позовну заяву, де відповідач вимоги позовної заяви не визнає та просить відмовити у їх задоволенні. Звертає увагу суду, що під час розгляду заперечень позивача на висновки акту перевірки контролюючим органом частково враховано його заперечення, а висновки акту документальної планової виїзної перевірки від 12.03.2018 № 326/16-31-13-11-16/НОМЕР_6 викладені в новій редакції, про що ФОП ОСОБА_1 письмово повідомлено листом від 03.04.2018 № ФОП/Л/846/16-31-13-11-22 на Л/2721/ФОП від 26.03.2018, в іншій частині посилався на правомірність висновків акту документальної планової виїзної перевірки від 12.03.2018 № 326/16-31-13-11-16/НОМЕР_6 (т.4 а.с. 25 – 28).

29.08.2018 через канцелярію суду надійшла письмова відповідь на відзив, де представник позивача зазначав, що у письмовому відзиві на позовну заяву відповідачем фактично відтворено позицію інспекторів під час перевірки, однак не зазначено на підставі яких первинних документів було визначено додаткову базу оподаткування, крім Книги обліку доходів і витрат, яка, як визнається позивачем, велася з порушеннями (т.4 а.с.52-54).

Ухвалою Полтавського окружного адміністративного суду від 03.10.2018, клопотання представника позивача задоволено, призначено у справі № 1640/2326/18 судову економічну експертизу та зупинено провадження у справі до одержання результатів експертизи.

18.01.2019 через канцелярію суду надійшов висновок судової економічної експертизи № 1946/1947/1948 від 27.12.2018, виконаної у адміністративній справі № 1640/2326/18.

Ухвалою суду від 28.01.2019 поновлено провадження у даній справі, продовжено строк підготовчого провадження у справі на тридцять календарних днів.

Ухвалою від 26.02.2019 закрито підготовче провадження у справі № 1640/2326/18, справа призначена до судового розгляду по суті у відкритому судовому засіданні на 21.03.2019. Викликано в судове засідання судового експерта ОСОБА_5, який склав висновок судової економічної експертизи № 1946/1947/1948 від 27.12.2018 для його роз’яснення.

21.03.2019 в судовому засіданні оголошено перерву до 27.03.2019.

27.03.2019 судове засідання не відбулося у зв’язку із відпусткою головуючого, засідання перенесено на 11.04.2019.

В судовому засіданні 11.04.2019 позивач та його представник вимоги позовної заяви підтримали, просили її задовольнити в повному обсязі.

Представники відповідача проти позовних вимог заперечували просили відмовити у їх задоволенні в повному обсязі.

Заслухавши вступні слова представника позивача та представників відповідача, дослідивши наявні у справі письмові докази, а також заслухавши роз’яснення експерта ОСОБА_5 судом встановлено такі обставини.

ОСОБА_1 13.07.2000 зареєстрований суб’єктом підприємницької діяльності - фізичною особою – підприємцем виконавчим комітетом Лубенської міської ради Полтавської області, про що видано свідоцтво про державну реєстрацію від 13.07.2000, код основного виду економічної діяльності 10.71 – виробництво хліба та хлібобулочних виробів.

ФОП ОСОБА_6 взято на податковий облік в Лубенській ОДПІ ГУ ДФС у Полтавській області з 14.07.2000.

Позивач перебуває на загальній системі оподаткування, є платником податку на додану вартість, свідоцтво платника ПДВ від 04.06.2007 № 100044038, видане Лубенською ОДПІ ГУ ДФС у Полтавській області відповідно до реєстраційної заяви платника податку на додану вартість, податковий номер НОМЕР_6.

У період з 12.02.2018 по 02.03.2018 посадовими особами ГУ ДФС у Полтавській області проведено документальну планову виїзну перевірку ФОП ОСОБА_1 з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2015 по 31.12.2017, правильності нарахування, обчислення та сплати єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування за період з 01.01.2015 по 31.12.2017, за наслідками якого складено акт від 12.03.2018 № 326/16-31-13-11-16/НОМЕР_6 (т.3 а.с. 117-229).

Перевірка проводилася на підставі наказу ГУ ДФС у Полтавській області про проведення документальної планової перевірки від 30.01.2018 № 252 (т. 4 а.с. 22), про що направлено письмове повідомлення (т.4 а.с. 23) на податкову адресу ФОП ОСОБА_1 поштою рекомендованим листом з повідомленням про вручення 30.01.2018.

Проведення перевірки продовжувалося відповідно до наказу ГУ ДФС у Полтавській області від 22.02.2018 № 491 на 5 робочих днів з 26.02.2018 по 02.03.2018 (т. 4 а.с. 18), про відмову від отримання якого ФОП ОСОБА_6. складено акт від 26.02.2018 № 254/16-31-13-11-16/НОМЕР_6 (т. 4 а.с. 16).

Із висновками даного акту перевірки позивач не погодився та направив до ГУ ДФС у Полтавській області письмові заперечення до акту від 26.02.2018 № 254/16-31-13-11-16/НОМЕР_6 (т. 3 а.с. 105 - 113).

В ході розгляду даних заперечень, доводи позивача частково були враховані, а висновки акту викладені в новій редакції, про що ФОП ОСОБА_1 було повідомлено листом від 03.04.2018 № ФОП/Л/846/16-31-13-11-22 на Л/2721/ФОП від 26.03.2018 про розгляд заперечень (т. 3 а.с. 86-99).

Таким чином документальною плановою перевіркою з частковим урахуванням поданих ФОП ОСОБА_1 заперечень на акт перевірки встановлено, зокрема, такі порушення:

1) п. 187.1 ст. 187 ПК України, в результаті чого занижено податок на додану вартість в сумі 86420 грн.,

2) п. 2 ч. 1 ст. 7 та ч. 11 ст. 8, ст. 9 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування», у результаті чого занижено єдиний внесок у сумі 121059,06 грн., в т.ч. по періодам: за 2015 рік - на 39135,17 грн., за 2016 рік – на 47019,60 грн., за 2017 рік – 34904,29 грн.,

3) п. 164.1.3 п. 164.1 ст. 164, п. 177.2, пп. 177.4.3 п. 177.4 ст. 177 ПК України, у результаті чого занижено податок на доходи фізичних осіб у загальній сумі 106186,37 грн., у тому числі по періодах: за 2015 рік – в сумі 39157,75 грн., за 2016 рік – в сумі 38470,59 грн., за 2017 рік – в сумі 28558,03 грн.,

- п.п. 1.1, п.п. 1.2, п.п. 1.4, п.п. 1.5, п. 16 прим. 1 підрозділу 10 розділу ХХ «Інші перехідні положення» ПК України, у результаті чого занижено податкове зобов’язання по військовому збору в сумі 8522,54 грн., в т.ч. по періодах: за 2015 рік – в сумі 2936,83 грн., за 2016 рік – в сумі 3205,88 грн., за 2017 рік – в сумі 2379,83 грн.,

- п.п. 16.1.2 п. 16.1 ст. 16, п. 177.10 ст. 177 ПК України, п. 6 ст. 128 Господарського кодексу України, а саме неналежне ведення обліку доходів та витрат за 2015, 2016, 2017 роки, що призвело до включення в декларації про майновий стан неправдивих даних.

4) п. 1 ст. 3 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг», а саме не проведення розрахункових операцій на повну суму покупки (надання послуги) через зареєстровані, опломбовані у встановленому порядку та переведені у фіскальний режим роботи реєстратори розрахункових операцій з роздрукуванням відповідних розрахункових документів, що підтверджують виконання розрахункових операцій.

Суть зазначених порушень полягає у наступному.

1. Заниження доходу, отриманого від провадження господарської діяльності у 2015, 2016 та 2017 роках.

Так, перевіркою дотримання встановленого порядку ведення Книги обліку доходів і витрат, яку ведуть фізичні особи – підприємці, що здійснюють діяльність на загальній системі оподаткування, встановлено, що ФОП ОСОБА_1 облік доходів та витрат вівся з порушенням, а саме включення до декларації про майновий стан та доходи за 2015, 2016 та 2017 років, чим порушено п.п. 16.1.2 п. 16.1 ст. 16, п. 177.10 ст. 177 ПК України, п. 6 ст. 128 Господарського кодексу України.

Відповідно до даних Книги обліку доходів і витрат від 07.04.2014 № 228 протягом 2015 року сума доходу, отриманого ФОП ОСОБА_1 від здійснення господарської діяльності в готівковій та безготівковій формі складає 2066716,81 грн., що відповідає даним податкової декларації про майновий стан і доходи за 2015 рік; протягом 2016 року сума доходу, отриманого ФОП ОСОБА_1 від здійснення господарської діяльності в готівковій та безготівковій формі складає 2095911,79 грн., що відповідає даним податкової декларації про майновий стан і доходи за 2016 рік; протягом 2017 року сума доходу, отриманого ФОП ОСОБА_1 від здійснення господарської діяльності в готівковій та безготівковій формі складає 2025435,20 грн., що відповідає даним податкової декларації про майновий стан і доходи за 2017 рік. Перевіркою встановлено, що відповідно до наданих для перевірки банківських виписок про рух коштів на розрахунковому рахунку 2600401814846, відкритому у філії Полтавське ОУ АТ «Ощадбанк», сума доходу, отримана від здійснення господарської діяльності, яка була отримана позивачем в безготівковій формі за 2015, 2016 та 2017 роки більша, ніж зазначена ним у Книзі обліку доходів і витрат.

Зокрема, перевіркою встановлено, що:

- у 2015 році сума одержаного ФОП ОСОБА_1 доходу складалася із сум коштів, отриманих в безготівковій формі на розрахунковий рахунок в розмірі 715750,57 (без ПДВ) за реалізовану продукцію, а також суми коштів 1504737,97 грн. (без ПДВ) (1805685,56 грн. з ПДВ), отриманих готівкою за реалізовану продукцію, отримані послуги;

- у 2016 році сума одержаного ФОП ОСОБА_1 доходу складалася із сум коштів, отриманих в безготівковій формі на розрахунковий рахунок в розмірі 759041,37 грн. (без ПДВ) за реалізовану продукцію, а також суми коштів 1495671,90 грн. (без ПДВ) (1794806,28 грн. з ПДВ), отриманих готівкою за реалізовану продукцію, отримані послуги;

- у 2017 році сума одержаного ФОП ОСОБА_1 доходу складалася із сум коштів, отриманих в безготівковій формі на розрахунковий рахунок в розмірі 657185,64 грн. (без ПДВ) за реалізовану продукцію, а також суми коштів 1481904,69 грн. (без ПДВ) (1778285,63 грн. з ПДВ), отриманих готівкою за реалізовану продукцію, отримані послуги.

Розбіжності у розрізі дати, суми коштів, контрагентів, від яких надійшли кошти із зазначенням платіжних документів детально наведено на сторінках акту 15-17 (за 2015 рік), 17-19 (за 2016 рік), 19-20 (за 2017 рік).

Одночасно перевіркою встановлено, що в періоди з 01.01.2015 по 31.12.2017 ФОП ОСОБА_1 надавав в оренду власні нежитлові приміщення та виробничі обладнання (перелік договорів оренди наведений на сторінках 21-24, 27-30, 32-35 акту перевірки).

Здача в оренду є одним із основних видів діяльності позивача (арк. акту 5) орендна плата є об’єктом оподаткування ФОП ОСОБА_1, як дохід отриманий безпосередньо від здійснення господарської діяльності.

Суми орендної плати за 2015 – 2017 роки сплачувалися позивачу орендарями за договорами як у безготівковій формі, так і готівковими коштами. На підтвердження факту оплати за послуги, платниками (орендарями нежитлових приміщень, перелік яких наведено в акті) подавалися податкові розрахунки сум доходів, нарахованих (сплачених) на користь платників податку, і сум отриманого з них податку (форма 1 ДФ) у відповідні звітні періоди, у яких відображено виплату йому доходу з ознакою згідно класифікатору ознак доходів 157 – дохід, виплачений самозайнятій особі (п.п. 165.1.36 п. 165.1 ст. 165, ст. 177, ст. 178 ПК України).

Також, у графі 2 «Сума доходу отриманого від здійснення господарської діяльності або незалежно професійної діяльності» Книги обліку доходів і витрат від 07.04.2014 № 228 зазначалися суми доходу, отриманого ФОП ОСОБА_1 від здачі в оренду приміщень та обладнання. Крім того, в ході перевірки ФОП ОСОБА_1 було надане пояснення від 21.02.2018 № 12 щодо структури доходів, відображених у вищевказаній Книзі обліку доходів і витрат за перевіряємий період, у якому зазначено, що сума одержаного доходу від здачі в оренду приміщень у 2015 році складала 158339,33 грн., у 2016 році складала 176422,65 грн., у 2017 році складала 192080,13 грн. (т. 4 а.с. 6-7).

За наслідками виявлених порушень перевіркою правильності визначення суми одержаного доходу, отриманого від провадження господарської діяльності, встановлено допущення заниження позивачем загального оподатковуваного доходу у суму 432101,93 грн., у тому числі у 2015 році встановлено його заниження у сумі 153771,73 грн., у 2016 році – у сумі 158801,48 грн., у 2017 році – у сумі 119528,72 грн.

2. Завищення витрат безпосередньо пов'язаних з отриманням доходу у 2015, 2016 та 2017 роках.

Перевіркою правильності визначення вартості документально підтверджених витрат за 2015-2017 роки, пов’язаних із господарською діяльністю встановлено їх завищення у сумі 136068,00 грн.

Завищення витрат відбулося за рахунок включення до їх складу сплачених сум ПДВ в загальному розмірі 136068,00 грн., в тому числі за 2015 рік – на суму 42017,00 грн., за 2016 рік – на суму 54924,00 грн., за 2017 рік – 39127,00 грн.

Таким чином, за результатами перевірки, із врахуванням поданого ФОП ОСОБА_1 заперечення на акт перевірки (від 26.03.2018 вх. № Л/2721/ФОП) загалом додатково визначений загальний оподатковуваний дохід у сумі 568169,93 грн., у тому числі за 2015 рік - у розмірі 195788,73 грн., за 2016 рік – у розмірі 213725,48 грн. та за 2017 – у розмірі 158655,72 грн., що призвело до заниження податку на доходи фізичних осіб, військового збору, єдиного внеску та суми податкових зобов’язань з податку на додану вартість.

На підставі вищевикладених висновків, ГУ ДФС у Полтавській області винесені податкові повідомлення – рішення від 10.04.2018:

- № НОМЕР_1, яким збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на доходи фізичних осіб в сумі 132732,96 грн. з них за основним платежем - 106 186,37 грн., штрафними (фінансовими) санкціями – 26 546,59 грн. (т.3 а.с. 63-64);

- № НОМЕР_2, яким збільшено суму грошового зобов'язання за платежем військовий збір в сумі 10653,18 грн., з них за основним платежем – 8 522, 54 грн., штрафними (фінансовими) санкціями – 2 130,64 грн. (т.3 а.с. 65-66);

- № НОМЕР_3, яким збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на додану вартість в сумі 102587,50 грн., з них за основним платежем – 82070,00 грн., штрафними (фінансовими) санкціями – 20517 грн. (т.3 а.с. 67-70).

Детальні обґрунтовані розрахунки донарахованих сум основних зобов’язань та застосованих штрафних санкцій у розрізі звітних періодів та виявлених порушень щодо заниження доходу та завищення витрат наведені в т. 4 а.с. 57-61.

За результатом адміністративного оскарження ФОП ОСОБА_1 вищевказаних податкових повідомлень – рішень рішенням ДФС України про результати скарги від 25.06.2018 № 9105/99-99-11-02-01-14 скарга позивача залишена без задоволення, а оскаржувані податкові повідомлення – рішення без змін (т. 1 а.с.120-125). Строк розгляду скарги продовжувався по 30.06.2018 рішенням ДФС України від 11.05.2018 № 6716/л/99-99-11-02-01-14 (т. 3 а.с. 76). У розгляді скарги приймав участь ФОП ОСОБА_1 та його представники.

Крім того, на додатково визначений загальний оподатковуваний дохід у розмірі 568169,93 грн. ГУ ДФС у Полтавській області донараховано єдиний внесок в сумі 121059,06 грн., про що винесено вимогу про сплату боргу (недоїмки) від 10.04.2018 № Ф-0038411311 (т. 3 а.с. 75).

Також на підставі п. 3 ч. 11 ст. 25 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування» рішенням відповідача від 10.04.2018 № НОМЕР_5 до ФОП ОСОБА_1 застосовано штрафні санкцій за донарахування відповідним органом доходів і зборів або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску в сумі 24 634,90 грн. (т.3 а.с. 73-74).

За результатом адміністративного оскарження ФОП ОСОБА_1 вищевказаних рішення та вимоги відповідача рішенням ДФС України про результати скарги від 29.05.2018 № 7702/Л/99-99-11-02-02-25, керуючись п. 4 розділу ІV Порядку розгляду контролюючими органами скарг на вимоги про сплату недоїмки зі сплати єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування та на рішення про нарахування пені та накладення штрафу, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 09.12.2015 № 1124, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 03.02.2016 за № 178/28308, оскаржувані вимога та рішення залишено без змін, а скарга позивача без задоволення (т.1 а.с. 115-116).

3. Не проведення розрахункових операцій на повну суму покупки (надання послуги) через зареєстровані, опломбовані у встановленому порядку та переведені у фіскальний режим роботи реєстратори розрахункових операцій з роздрукуванням відповідних розрахункових документів, що підтверджують виконання розрахункових операцій.

Перевіркою правильності використання реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг встановлено, що у перевіряємому періоді ФОП ОСОБА_1 отримував доходи в готівковій формі як від реалізації продукції власного виробництва (хлібобулочних виробів) так і від надання в оренду власного нерухомого майна та обладнання.

Як зазначено судом вище, перевіркою встановлено, що у перевіряємому періоді ФОП ОСОБА_1 надавав в оренду власні нежитлові приміщення та виробничі обладнання (перелік договорів оренди наведений на сторінках 21-24, 27-30, 32-35 акту перевірки).

При цьому, суми орендної плати сплачувалися позивачу орендарями за договорами як у безготівковій формі, так і готівковими коштами, що підтверджувалося податковими розрахунками орендарів сум доходів, нарахованих (сплачених) на користь платників податку, і сум отриманого з них податку (форма 1 ДФ) за відповідні звітні періоди, а також відображення отриманих доходів самим позивачем у графі 2 «Сума доходу отриманого від здійснення господарської діяльності або незалежно професійної діяльності» Книги обліку доходів і витрат від 07.04.2014 № 228, що підтверджувалося і поясненнями останнього в ході перевірки від 21.02.2018 № 12 щодо структури доходів.

Оскільки за приписами п.1 ст. 9 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» звільняються від обов’язкового застосування реєстраторів розрахункових операцій (РРО) операції при здійсненні торгівлі продукцією власного виробництва (крім технічно складних побутових товарів, що підлягають гарантійному ремонту), а на отримання готівкових коштів від надання в оренду власного нерухомого майна та обладнання вказана норма не поширюється, то відповідачем встановлено порушення п. 1 ст. 3 означеного Закону в частині не проведення розрахункових операцій на повну суму покупки (надання послуг) через зареєстровані, опломбовані у встановленому порядку та переведені у фіскальний режим роботи РРО із роздрукуванням відповідних розрахункових документів.

На підставі наведеного та відповідно до п. 1 ст. 17 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» ГУ ДФС у Полтавській області податковим повідомленням – рішенням від 10.04.2018 № НОМЕР_4 до позивача застосовано штрафні санкції у розмірі 1 грн.

Із усіма вищевказаними податковими повідомленнями – рішеннями, вимогою та рішенням позивач не погодився у зв’язку з чим звернувся до суду із цим позовом.

Надаючи правову оцінку оскаржуваним податковим повідомленням-рішенням ГУ ДФС у Полтавській області суд виходить із такого.

Стосовно доводів позивача про неможливість використання акту документальної планової виїзної перевірки ГУ ДФС у Полтавській області від 12.03.2018 № 326/16-31-13-11-16/НОМЕР_6 для прийняття будь-яких рішень на його підставі через допущені контролюючим органом порушення (перевищення граничних строків проведення перевірки та розгляд заперечень позивача на акт перевірки без його належного повідомлення про час та місце їх розгляду, суд приходить до таких висновків.

Судом встановлено, що документальна перевірка позивача була плановою, порядок проведення яких регламентовано ст. 77 ПК України.

Згідно приписів п. 77.4 ст. 77 вказаного Кодексу про проведення документальної планової перевірки керівником (його заступником або уповноваженою особою) контролюючого органу приймається рішення, яке оформлюється наказом.

Наказом ГУ ДФС у Полтавській області від 30.01.2018 № 25 призначено документальну планову виїзну перевірку ФОП ОСОБА_1 з питань дотримання вимог податкового та іншого законодавства.

Позивачем не заперечується факт отримання копії наказу на проведення цієї перевірки та повідомлення про її проведення.

За приписами п. 85.2 ст. 82 ПК України платник податків зобов'язаний надати посадовим (службовим) особам контролюючих органів у повному обсязі всі документи, що належать або пов'язані з предметом перевірки. Такий обов'язок виникає у платника податків після початку перевірки.

У письмовому відзиві на позовну заяву відповідач вказував, що 09.02.2018 за № ФОП/Л/280 «Про надання документів», який отримано платником 12.02.2018, у відповідь на який письмово звернувся до ГУ ДФС у Полтавській області листом від 12.02.2018 вих. № 11 з проханням провести планову документальну перевірку за місцем перебування на обліку в Лубенській ОДПІ з одночасним зобов’язанням надати всі документи з приводу фінансово-господарської діяльності за місцем проведення перевірки (т. 4 а.с. 12).

Тож перевірка проводилася в приміщенні Лубенської ОДПІ, куди позивачем були надані запитувані контролюючим органом документи з приводу фінансово-господарської діяльності за перевіряємий період.

За приписами п. 82.1 ст. 82 ПК України продовження строків проведення перевірок, визначених у статті 77 цього Кодексу, можливе за рішенням керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу не більш як на 15 робочих днів для великих платників податків, щодо суб'єктів малого підприємництва - не більш як на 5 робочих днів, інших платників податків - не більш як на 10 робочих днів.

Наказом ГУ ДФС у Полтавській області від 22.02.2018 № 491 продовжено термін проведення документальної планової виїзної перевірки ФОП ОСОБА_1 на 5 робочих днів з 26.02.2018 (т. 4 а.с. 18).

За змістом письмового відзиву у перший робочий день продовження перевірки, а саме 26.02.2018, посадовими особами ГУ ДФС у Полтавській області запрошено ОСОБА_1 до приміщення Лубенської ОДПІ, де пред’явлено наказ на продовження терміну проведення документальної планової перевірки. Оскільки платник відмовився від отримання копії зазначеного наказу, то посадовими особами відповідача складено акт від 26.02.2018 № 254/16-31-13-11-16/НОМЕР_7 про неможливість вручення та відмову від отримання копії наказу ГУ ДФС у Полтавській області від 22.02.2018 № 491(т. 4 а.с. 16) та направлено його на податкову адресу ФОП ОСОБА_1 рекомендованим листом з повідомленням про вручення.

Таким чином, продовження перевірки на 5 робочих днів розпочалося з 26.02.2018 та продовжувалося по 02.03.2018 включно (26, 27, 28, 01 та 02).

Відповідно до п. 86.1 ст. 86 ПК України результати перевірок (крім камеральних та електронних перевірок) оформлюються у формі акта або довідки, які підписуються посадовими особами контролюючого органу та платниками податків або їх законними представниками (у разі наявності). У разі встановлення під час перевірки порушень складається акт.

Строк складення акта (довідки) про результати перевірки не зараховується до строку проведення перевірки, встановленого цим Кодексом (з урахуванням його продовження).

Акт (довідка) документальної виїзної перевірки, що визначено статтями 77 і 78 цього Кодексу, складається у двох примірниках, підписується посадовими особами контролюючого органу, які проводили перевірку, та реєструється у контролюючому органі протягом п'яти робочих днів з дня, що настає за днем закінчення установленого для проведення перевірки строку (п. 86.3 ст. 86 ПК України).

Приймаючи до уваги, що 03, 04, 10 та 11 березня 2018 були вихідними днями, а 08 березня 2018 року – святковим, то акт був складений та зареєстрований у контролюючому органі 12.03.2018, тобто протягом 5 робочих днів (05, 06, 07, 09, 12), у відповідності до п. 86.3 ПК України.

Отже доводи позивача про перевищення відповідачем строків проведення планової документальної перевірки не знайшли свого підтвердження в ході судового розгляду.

Стосовно доводів позивача про розгляд заперечень позивача на акт перевірки без його належного повідомлення про час та місце їх розгляду суд зазначає наступне.

За змістом п. 86.7 ст. 86 ПК України у разі незгоди платника податків або його представників з висновками перевірки чи фактами і даними, викладеними в акті (довідці) перевірки, вони мають право подати свої заперечення та/або додаткові документи в порядку, визначеному п. 44.7 ст. 44 цього Кодексу, до контролюючого органу, який проводив перевірку платника податків, протягом 10 робочих днів з дня, наступного за днем отримання акта (довідки). Такі заперечення та/або додаткові документи розглядаються контролюючим органом протягом семи робочих днів, що настають за днем їх отримання, та платнику податків надсилається відповідь у порядку, визначеному ст. 58 цього Кодексу, для надсилання (вручення) податкових повідомлень-рішень. Платник податків (його уповноважена особа та/або представник) має право брати участь у розгляді заперечень та/або додаткових документів, про що такий платник податків зазначає у запереченнях та/або листі про надання додаткових документів в порядку, визначеному п. 44.7 ст. 44 цього Кодексу.

У разі якщо платник податків виявив бажання брати участь у розгляді його заперечень до акта перевірки та/або додаткових документів, зазначивши про це в запереченні та/або листі про надання додаткових документів у порядку, визначеному п. 44.7 ст. 44 цього Кодексу, контролюючий орган зобов’язаний повідомити такому платнику податків про місце і час проведення такого розгляду. Таке повідомлення надсилається платнику податків не пізніше наступного робочого дня з дня отримання від нього заперечень та/або листа про надання додаткових документів у порядку, визначеному п. 44.7 ст. 44 цього Кодексу, але не пізніше ніж за чотири робочі дні до дня їх розгляду. Повідомлення має бути надіслано у порядку, визначеному ст. 42 цього Кодексу.

На виконання зазначеного положення після отримання заперечення на акт перевірки від ФОП ОСОБА_1 від 26.03.2018 № 18 ГУ ДФС у Полтавській області на адресу, зазначену платником для листування, рекомендованим листом направлено позивачу повідомлення від 27.03.2018 № ФОП/Л/794/16-31-13-11-22 від 27.03.2018 із зазначенням часу та місця його розгляду – 03.04.2018 на 11.00 год. у приміщенні ГУ ДФС у Полтавській області (т. 3 а.с. 101) рекомендованим листом з повідомленням про вручення 3600002309694, яке отримано позивачем 04.04.2018 (т. 3 а.с. 100).

Розгляд заперечень ФОП ОСОБА_1 на акт перевірки відбувся у призначений час 03.04.2018 без участі позивача чи його представників.

В той же час, суд звертає увагу на той факт, що згідно інформації з офіційного сайту Укрпошта щодо відстеження відправлень рекомендований лист з ідентифікатором поштового відправлення 3600002309694 був відправлений з м. Полтави відповідачем поштою 27.03.2018 та вже 29.03.2018 знаходився на поштовому відділенні м. Лубни, в цей же день працівниками пошти була його здійснена доставка адресату, однак відправлення не вручене під час доставки «інші причини» (т. 1 а.с. 54).

За таких обставин суд погоджується з доводами відповідача, що дане відправлення не було отримано ФОП ОСОБА_1 своєчасно з незалежних від ГУ ДФС у Полтавській області причин, в свою чергу останнім було виконано вимоги п. 86.7 щодо обов’язку надсилання платнику податків не пізніше наступного робочого дня з дня отримання від нього заперечень у порядку, визначеному п. 44.7 ст. 44 цього Кодексу, але не пізніше ніж за чотири робочі дні до дня їх розгляду.

Також суд враховує той факт, що заперечення позивача були належним чином розглянуті відповідачем в установлені Кодексом строки та частково були враховані, що мало наслідком викладення висновків акту у новій редакції, про що позивача було повідомлено листом про розгляд заперечень від 03.04.2018 № ФОП/Л/846//16-31-13-11-22 на № Л/2721/ФОП від 26.03.2018 (т.1 а.с. 81).

Тож судом не встановлено порушень з боку відповідача, які б мали наслідком неможливість використання акту документальної планової виїзної перевірки ГУ ДФС у Полтавській області від 12.03.2018 № 326/16-31-13-11-16/НОМЕР_6 для прийняття будь-яких рішень на його підставі.

Щодо суті виявлених перевіркою порушень та проведених контролюючим органом донарахувань і застосування штрафних (фінансових) санкцій суд приходить до таких висновків.

Відповідно до п.п. 162.1.1 п. 162.1 ст. 162 Податкового кодексу України від 02.12.2010 № 2755-VІ (із змінами та доповненнями) (надалі – ПК України) платниками податку є фізична особа - резидент, яка отримує доходи як з джерела їх походження в Україні, так і іноземні доходи.

Згідно приписами п. 163.1 ст. 163 ПК України об'єктом оподаткування резидента є: загальний місячний (річний) оподатковуваний дохід /п.п. 163.1.1/; доходи з джерела їх походження в Україні, які остаточно оподатковуються під час їх нарахування (виплати, надання) /п.п. 163.1.2/; іноземні доходи - доходи (прибуток), отримані з джерел за межами України /п.п. 163.1.3/.

Пунктом 164.1 статті 164 ПК України визначено, що базою оподаткування є загальний оподатковуваний дохід, з урахуванням особливостей, визначених цим розділом.

Загальний оподатковуваний дохід - будь-який дохід, який підлягає оподаткуванню, нарахований (виплачений, наданий) на користь платника податку протягом звітного податкового періоду.

У разі використання права на податкову знижку базою оподаткування є чистий річний оподатковуваний дохід, який визначається шляхом зменшення загального оподатковуваного доходу з урахуванням пункту 164.6 цієї статті на суми податкової знижки такого звітного року.

Особливості оподаткування доходів, отриманих фізичною особою – підприємцем від провадження господарської діяльності, крім осіб, що обрали спрощену систему оподаткування, встановлюються статтею 177 ПК України.

Об'єктом оподаткування є чистий оподатковуваний дохід, тобто різниця між загальним оподатковуваним доходом (виручка у грошовій та не грошовій формі) і документально підтвердженими витратами, пов'язаними з господарською діяльністю такої фізичної особи - підприємця (п. 177.2 ст. 177 цього ж Кодексу).

Відповідно до пункту 33.1 статті 33 Податкового кодексу України податковим періодом визнається встановлений цим Кодексом період часу, з урахуванням якого відбувається обчислення та сплата окремих видів податків та зборів.

Згідно з пунктом 177.5 статті 177 Податкового кодексу України фізичні особи - підприємці подають до контролюючого органу податкову декларацію за місцем своєї податкової адреси за результатами календарного року у строки, встановлені цим Кодексом для річного звітного податкового періоду, в якій також зазначаються авансові платежі з податку на доходи.

Відповідно до пункту 177.11 статті 177 Податкового кодексу України фізичні особи - підприємці подають річну податкову декларацію у строк, визначений підпунктом 49.18.5 пункту 49.18 статті 49 цього Кодексу, в якій поряд з доходами від підприємницької діяльності мають зазначатися інші доходи з джерел їх походження з України та іноземні доходи.

Таким чином, податковим періодом оподаткування доходів, отриманих фізичною особою - підприємцем від провадження господарської діяльності, є календарний рік.

Вимоги до підтвердження даних, визначених у податковій звітності, встановлені статтею 44 Податкового кодексу України. Так, згідно з положенням пункту 44.1 статті 44 Податкового кодексу України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Пунктом 177.10 ст. 177 ПК України встановлено, що фізичні особи - підприємці зобов'язані вести Книгу обліку доходів і витрат та мати підтверджуючі документи щодо походження товару.

Форма Книги обліку доходів і витрат та порядок її ведення визначаються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику.

Для реєстрації Книги обліку доходів і витрат фізичні особи - підприємці подають до контролюючого органу за місцем обліку примірник Книги у разі обрання способу ведення Книги у паперовому вигляді.

Пунктом 1 Порядку ведення Книги обліку доходів і витрат, яку ведуть фізичні особи - підприємці, крім осіб, що обрали спрощену систему оподаткування, і фізичні особи, які провадять незалежну професійну діяльність, затвердженого наказом Міністерства доходів і зборів України від 16.09.2013 № 481 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 01.10.2013 за №1686/24218 (чинного з 18.10.2013, надалі - Порядок № 481) передбачено, що відповідно до пункту 177.10 статті 177 та пункту 178.6 статті 178 розділу IV ПК України фізичні особи - підприємці, крім осіб, що обрали спрощену систему оподаткування, та фізичні особи, які провадять незалежну професійну діяльність (далі - самозайняті особи), зобов'язані вести Книгу обліку доходів і витрат (далі - Книга), у якій за підсумком робочого дня, протягом якого отримано дохід, на підставі первинних документів здійснюються записи про отримані доходи та документально підтверджені витрати.

Згідно з п. 5 Порядку № 481 записи у Книзі виконуються за підсумками робочого дня, протягом якого отримано дохід.

Відповідно до п. 6 Порядку №481 самозайняті особи заносять до Книги відомості в такому порядку: 1) у графі 1 зазначається дата запису; 2) у графі 2 відображається сума доходу, отриманого від здійснення господарської або незалежної професійної діяльності із сумарним підсумком за місяць, квартал, рік, зокрема, кошти, що надійшли на поточний рахунок, касу платника податків та/або отримано готівкою, сума заборгованості, за якою минув строк позовної давності, вартість безоплатно отриманих товарів (робіт, послуг); 3) у графі 3 вказується сума повернутих самозайнятою особою коштів за товари (роботи та послуги) та/або повернутої передплати; 4) графа 4 розраховується як різниця між отриманим доходом від здійснення господарської або незалежної професійної діяльності (графа 2) та сумою повернутих самозайнятою особою коштів за товари (роботи та послуги) (графа 3); 5) у графі 5 зазначаються реквізити документа, який підтверджує понесені витрати, що безпосередньо пов'язані з отриманим доходом. Документами, які підтверджують витрати, можуть бути, зокрема, платіжне доручення, прибутковий касовий ордер, квитанція, фіскальний чек, акт закупки (виконаних робіт, наданих послуг) та інші первинні документи, що засвічують факт оплати товарів, робіт, послуг; 6) у графі 6 відображається сума витрат, які документально підтверджені та безпосередньо пов'язані з отриманням доходу за підсумками дня; 7) у графі 7 відображається сума витрат на оплату праці та нарахування на оплату праці найманих осіб, понесені у звітному місяці; 8) у графі 8 відображається сума фактично понесених інших витрат, безпосередньо пов'язаних з одержанням доходу, які не зазначені в графах 6 та 7, зокрема, витрати на сплату послуг, зв'язку, орендних та комунальних платежів тощо; 9) у графі 9 зазначається сума чистого оподатковуваного доходу, яка розраховується як різниця між сумою доходу за звітний період (графа 4) та сумою понесених витрат від провадження господарської або незалежної професіональної діяльності (графи 6, 7, 8).

Як підтверджується витягом з Книги обліку доходів і витрат від 07.04.2014 № 228 (т.4 а.с. 62-81) (оригінал оглянуто судом в судовому засіданні в ході судового розгляду) велася з порушеннями, зокрема, у порушення вимог п. 6 Порядку №481 позивачем взагалі не зазначено реквізити документів, що підтверджують понесені витрати, що безпосередньо пов’язані з отриманням доходів, тощо.

Факт ведення неналежного обліку у Книзі обліку доходів і витрат від 07.04.2014 № 228 у перевіряємому періоді визнається позивачем.

Так, у позовній заяві ФОП ОСОБА_1 зазначено, що в означеному періоді дійсно мало місце неналежне ведення книги обліку доходів і витрат від такої діяльності форму якої, та порядок її ведення, затверджено Порядком №481, зокрема, облік доходів здійснювався помилково з прив’язкою до дати виникнення податкового зобов’язання, тобто відображалися суми доходів з урахуванням як фактично отриманих коштів за товар, так і вартість відпущеної, але не оплаченої продукції.

Пунктом 9 Порядку № 481 встановлено, що дані Книги заповнюються у гривнях з копійками та використовуються самозайнятою особою для заповнення податкової декларації про майновий стан і доходи.

Матеріалами справи підтверджується та не заперечується всіма учасниками справи, що податкова звітність, а саме податкові декларації про майновий стан і доходи, подані позивачем за 2015, 2016 та 2017 роки, повністю відповідає показникам, відображеним у Книзі обліку доходів і витрат від 07.04.2014 № 228.

Тож за висновками перевірки дане порушення мало наслідком включення до податкових декларацій про майновий стан і доходи ФОП ОСОБА_1 за 2015, 2016 та 2017 роки неправдивих даних.

Зокрема, перевіркою правильності визначення вартості документально підтверджених витрат за 2015-2017 роки, пов’язаних із господарською діяльністю встановлено їх завищення у загальній сумі 136068,00 грн., що відбулося за рахунок включення до їх складу сплачених сум ПДВ в загальному розмірі 136068,00 грн., в тому числі за 2015 рік – на суму 42017,00 грн., за 2016 рік – на суму 54924,00 грн., за 2017 рік – 39127,00 грн.

Наведене підтверджується відомостями Книги обліку доходів і витрат від 07.04.2014 № 228 (т.4 а.с. 62-81).

Для фізичної особи - підприємця, зареєстрованого як платник податку на додану вартість, не включаються до витрат і доходу суми податку на додану вартість, що входять до ціни придбаних або проданих товарів (робіт, послуг) (п. 177.3 ст. 177 Кодексу).

Дане порушення також було визнане позивачем. Зокрема, у письмових поясненнях щодо включення сум ПДВ до складу витрат в 2015 – 2017 роках, де зазначає, що ним помилково віднесено до складу витрат ПДВ у вищевказаному розмірі у перевіряємих періодах, ним сприймається позиція відповідача в цій частині, у зв’язку з чим просить суд розглядати цю частину позовних вимог як безспірну. При цьому, ним самостійно здійснено розрахунок зобов’язань, які, як він погоджується, підлягають коригуванню з єдиного внеску, податку з доходів фізичних осіб та військового збору на загальну суму 60 543,88 грн. (т.7 а.с. 37-39). Розрахунок проведено без застосування штрафних санкцій в розрізі кожного з видів донарахувань.

Щодо суті встановленого ГУ ДФС у Полтавській області порушення заниження доходу, отриманого від провадження господарської діяльності у 2015, 2016 та 2017 роках позивач категорично не погоджується із висновками відповідача щодо включення до податкових декларацій про майновий стан і доходи ФОП ОСОБА_1 за вищевказані звітні періоди неправдивих даних.

Згідно акту перевірки за наслідками виявлених порушень перевіркою правильності визначення суми одержаного доходу, отриманого від провадження господарської діяльності, встановлено допущення заниження позивачем загального оподатковуваного доходу у суму 432101,93 грн., у тому числі у 2015 році встановлено його заниження у сумі 153771,73 грн., у 2016 році – у сумі 158801,48 грн., у 2017 році – у сумі 119528,72 грн.

Як було встановлено судом вище дане порушення було встановлено шляхом співставлення відомостей Книги обліку доходів і витрат від 07.04.2014 № 228 за відповідні періоди та виписки про рух коштів на розрахунковому рахунку 2600401814846, відкритому у філії Полтавське ОУ АТ «Ощадбанк» за ті ж періоди, в результаті чого було виявлено, що коштів на рахунок в безготівковій формі надходило більше на вищевказану різницю, ніж було відображено у Книзі.

Не погоджуючись із цими висновками інспекторів контролюючого органу позивач вказував, що по контрагентах СТОВ «Дніпро», ТОВ фірма «Орхідея СВ», ПАТ «Полтаваобленерго», Чехівський ПНІ, ТОВ «Фора», ТОВ Лубенський молочний завод», СТОВ «Надія», ТОВ МП АПБ «Лубенський райагробуд», ФОП ОСОБА_7, ПАТ «Укртрансгаз» філія УМГ «Київтрансгаз», відділ освіти Лубенської РДА, ТОВ АПК «Степ», ТОВ «Семаль», ТОВ «Медко Авантаж» відпуск хліба здійснювався майже щодня, про що свідчать виписані та підписані сторонами товарно-транспортні накладні, за якими позивачем і здійснювався запис до Книги доходів та витрат. Фактично ж вищеназвані контрагенти здійснювали оплату за поставлені хлібобулочні вироби з відстрочкою платежу на умовах укладених договорів.

ФОП ОСОБА_1 пояснював, що ведення обліку ним здійснювалося не за касовим методом (по факту надходження коштів на розрахунковий рахунок чи в касу підприємця), а по факту відпущення та передачі товарів контрагентам. Укладені договори з контрагентами передбачали відтермінування оплати поставленого товару (хлібобулочних виробів), а тому під час ведення Книги визнає, що помилково відображав в книзі дохід в день відпуску товарів. При цьому керувався нормами ст. 334 ЦК України, за якими право власності у набувача майна за договором або законом. Оскільки покупці придбавали товар з відстрочкою оплати, але підписували товаротранспортні накладні в день передачі товару, то переданий їм товар вважав, реалізованим. При фактичному надходженні коштів (остаточному розрахунку) за раніше відпущений товар, в книгу не вносилися суми отриманих безготівкових рахунків, адже це, на думку позивача, призвело б до подвоєння доходів.

Позивач також звертав увагу суду, що під час перевірки інспекторам було надано для ознайомлення оригінали товаротранспортних накладних, актів прийому – передачі, інші документи, які за умовами укладених договорів є доказами постачання товару та його вартості, а також вся необхідна первинна документація по господарській діяльності за перевіряємий період.

Тож, на думку позивача, внаслідок неуважного здійснення перевірки та не врахування наданих ним пояснень інспекторами ДФС в акті перевірки (на стор. 15, 16, 17, 18, 19, 20, 21) відображено задвоєння сум доходу (без врахування ПДВ) у 2015 році - в сумі 153771,73 грн., у 2016 році – в сумі 158801,48 грн., у 2017 році – в сумі 119528,72 грн., всього на суму 432101,93 грн.

За доводами позивача у позовній заяві, неупереджений аналіз документів давав можливість переконатися, що ним не занижено доходи, а лише невірно відображено період їх надходжень. Суми ж доходу отриманого в 2015, 2016 та 2017 роках за результатами річної фінансової діяльності повністю відповідають підсумковим відомостям книги обліку доходів і витрат, а помилковість висновків інспекторів легко було перевірити шляхом ретельного вивчення наданої первинної документації. В будь-якому випадку, на переконання позивача, теоретично неналежне ведення книги обліку доходів і витрат не потягнула за собою заниження сум отриманого прибутку. Вказував, що сумарні підсумки за місяць, квартал, рік Книги обліку доходів і витрат, відповідають сумі коштів отриманих ним готівкою та безготівково і підтверджуються первинною документацією.

Посилався на безпідставність залишення поза увагою перевіряючими його пояснень з приводу

Крім того, ФОП ОСОБА_1 у письмових поясненнях зазначав, що під час перевірки не було з’ясовано, що кошти внесені підприємцем на рахунок «як внесення власних коштів» не є його виручкою, а поповнення власними коштами розрахункового рахунку в установі банку не може розцінюватися як дохід платника податку фізичної особи – підприємця (т.7 а.с. 6).

У свою чергу представники ГУ ДФС у Полтавській області пояснювали, що в ході перевірки ревізорами було встановлено, що Книга обліку доходів і витрат від 07.04.2014 № 228 у перевіряємих періодах велася ФОП ОСОБА_1 з порушеннями, що визнається позивачем. Таким чином дані цієї Книги не надавали можливість встановити достовірні відомості щодо обрахування позивачем чистого доходу від провадження його підприємницької діяльності та задекларованих на підставі відомостей цієї Книги показників у податкових деклараціях про майновий стан за 2015, 2016 та 2017 роках.

На запит посадових осіб контролюючого органу від 09.02.2018 № ФОП/Л/280/16-31-13-11-22 позивачем листом від 21.02.2018 № 12 надано структуру доходів та витрат, яка відображена ним у Книзі обліку доходів і витрат (т.4 а.с. 8).

Згідно наданої структури одержані ФОП ОСОБА_1 доходи та витрати складалась із таких сум:

- у 2015 році: дохід від реалізації хлібобулочних виробів склав 1908377,48 грн., від здачі в оренду приміщень – 158339,33 грн. Витрати на оплату праці складали 672516,19 грн., за спожиту електроенергію включено до витрат 133680,42 грн., заправка автомобілів на суму 353909,95 грн., ПДВ – 42017,00 грн., оплата сировини виробництва – 616017,42 грн., за природний газ та послуги з розподілу природного газу включено до витрат 92504,37 грн., оренда земельних ділянок – 9501,07 грн.;

- у 2016 році: дохід від реалізації хлібобулочних виробів склав 1919489,13 грн., від здачі в оренду приміщень – 176422,65 грн. Витрати на оплату праці складали 529426,13 грн., за спожиту електроенергію включено до витрат 90783,69 грн., заправка автомобілів на суму 319911,17 грн., ПДВ – 54924,00 грн., оплата сировини виробництва – 771933,47 грн., за природний газ та послуги з розподілу природного газу включено до витрат 135833,33 грн., оплата послуг укртелекому – 2021,67 грн.;

- у 2017 році: дохід від реалізації хлібобулочних виробів склав 1833355,15 грн., від здачі в оренду приміщень – 192080,13 грн. Витрати на оплату праці складали 467690,56 грн., за спожиту електроенергію включено до витрат 246906,52 грн., заправка автомобілів на суму 326753,93 грн., ПДВ – 39127,00 грн., оплата сировини виробництва – 571495,60 грн., за природний газ та послуги з розподілу природного газу включено до витрат 180368,17 грн., оплата послуг укртелекому – 296,14 грн.

На підтвердження цієї структури доходів і витрат позивачем і були надані первинні документи до перевірки, які аналізувалися інспекторами, в тому числі на предмет їх відображення у Книзі обліку доходів і витрат та від 07.04.2014 № 228, а також відносно відомостей про рух коштів на розрахунковому рахунку 2600401814846, відкритому у філії Полтавське ОУ АТ «Ощадбанк».

При цьому, представники відповідача звертали увагу, що задвоєння сум в ході проведення перевірки не відбулося, визначення суми одержаного доходу за 2015-2017 роки було здійснено на підставі первинних документів платника, наданих ним на перевірку.

Виявлені перевіркою розбіжності у бік заниження позивачем загального оподатковуваного доходу, у зв’язку із не відображенням у Книзі обліку доходів і витрат та від 07.04.2014 № 228, на загальну суму 432101,93 грн., у тому числі у 2015 році встановлено його заниження у сумі 153771,73 грн., у 2016 році – у сумі 158801,48 грн., у 2017 році – у сумі 119528,72 грн., у розрізі дати, суми коштів, контрагентів, від яких надійшли кошти із зазначенням платіжних документів детально наведено на сторінках акту 15-17 (за 2015 рік), 17-19 (за 2016 рік), 19-20 (за 2017 рік).

З аналізу наведених перевіряючими таблиць розбіжностей у розрізі дати, суми коштів, контрагентів, від яких надійшли кошти із зазначенням платіжних документів, наведених на сторінках акту 15-17 (за 2015 рік), 17-19 (за 2016 рік), 19-20 (за 2017 рік), слідує, що кошти перераховані означеними контрагентами були оплатою або за придбаний товар або за надані послуги оренди, тобто є доходом ФОП ОСОБА_1 відповідного періоду, пов’язним із його підприємницькою діяльністю.

Доводи позивача про врахування перевіркою коштів внесених ним на рахунок «як внесення власних коштів» як його виручку (дохід) не знайшли свого підтвердження в ході судового розгляду.

Далі представники відповідача пояснювали, що оскільки виявлена перевіркою сума доходу у вищевказаному розмірі встановлених розбіжностей не відображена у Книзі обліку доходів і витрат від 07.04.2014 № 228, а відтак і не сформовані документально підтверджені витрати, на суму яких даний дохід підлягав би зменшенню, то відповідачем всю суму розбіжностей у розмірі 432101,93 грн. додатково віднесено до оподатковуваного доходу ФОП ОСОБА_1 та визначено об’єктом оподаткування податком на доходи фізичних осіб.

Таким чином, з урахуванням визнаної позивачем суми встановленого перевіркою завищення витрат за рахунок включення до їх складу сум сплаченого ПДВ за перевіряємий період у загальному розмірі 136068,00 грн. сума додатково визначеного відповідачем оподатковуваного доходу становила 568169,93 грн. (136068,00 грн. + 432101,93 грн.), із розміру якого і здійснювалось подальше донарахування ПДФО, військового збору та ЄСВ.

Суд зауважує, що у пункті 177.2 статті 177 Податкового кодексу України наведене основне правило податкового обліку приватного підприємця, який застосовує загальну систему оподаткування, зокрема: об'єктом оподаткування є чистий оподатковуваний дохід, тобто різниця між загальним оподатковуваним доходом (виручкою у грошовій та негрошовій формі) і документально підтвердженими витратами, пов'язаними з господарською діяльністю такої фізичної особи - підприємця.

Це означає, що доходи та витрати відображаються за касовим методом. Тобто, позаяк виручкою фізособи -підприємця вважається дохід, отриманий у грошовій та негрошовій формі, то датою при формуванні загального оподатковуваного доходу є дата фактичного надходження коштів на банківський рахунок (до каси) або отримання інших видів компенсацій вартості поставлених (або тих, що підлягають постачанню) ним товарів, тобто застосовується касовий метод. До складу витрат включаються тільки витрати, пов'язані з отриманням доходу та підтверджені документами про їх оплату.

При цьому, такі витрати згідно з пп. 6.9 Порядку № 481 у графі 9 «Сума чистого оподатковуваного доходу» цієї Книги зазначають суму чистого оподатковуваного доходу, яка розраховується як різниця між сумою доходу за звітний період та сумою понесених витрат від провадження господарської діяльності. Понесені витрати фіксують із наведенням реквізитів платіжних документів, які підтверджують факт того, що такі витрати вже були понесені. Тобто для підприємця понесення витрат визнається за фактом їх оплати, а не за методом нарахування.

Оскільки Книгу обліку доходів і витрат позивач вів з порушенням вимог законодавства України, то відповідач в силу приписів п. 86.10 ст. 86 та п.п. 54.3.2 п. 54.3 ст. 54 Податкового кодексу України був зобов'язаний самостійно визначити розмір податкових зобов'язань позивача за наслідками перевірки на підставі первинних та розрахункових документів.

Суд зауважує, що довести правомірність своїх рішень, дій чи бездіяльності відповідно до принципу офіційності в адміністративному судочинстві зобов’язаний суб’єкт владних повноважень.

Разом з тим відповідно до принципу змагальності суб’єкт господарювання має спростувати доводи суб’єкта владних повноважень, якщо їх обґрунтованість заперечує.

Таку правову позицію висловив Верховний Суд України у постанові від 19 квітня 2016 року (справа № 21-4895а15 (816/11081/14).

ФОП ОСОБА_1 у підтвердження власних доводів щодо задвоєння перевіркою його доходів не надав суду жодних доказів та не навів жодного конкретного прикладу із наведенням конкретних контрагентів та конкретних періодів такого задвоєння.

При цьому, позивачем до матеріалів справи залучено складений реєстр первинних документів, на підтвердження показників доходу, відображеного ним у Книзі обліку доходів і витрат у 2015, 2016 та 2017 роках (т. 1 а.с. 127-256, т. 2 а.с. 1-251, т. 3 а.с. 1-45). Згідно пояснень представника позивача в ході судового розгляду суми отриманого доходу за цим реєстром первинних документів за кожен день перевіряємого періоду точно співпадають із сумами, зазначеними за ці дні у Книзі обліку доходів і витрат від 07.04.2014 № 228.

Суд звертає увагу, що у цьому реєстрі наведено перелік контрагентів, номер ТТН (без дати), сума готівки чи сума безготівкового платежу без зазначення реквізитів платіжних документів.

В свою чергу представники відповідача справедливо зауважили, що цей реєстр не співпадає із структурою доходу, яку позивач надавав на запит посадових осіб контролюючого органу від 09.02.2018 № ФОП/Л/280/16-31-13-11-22 позивачем листом від 21.02.2018 № 12 надано структуру доходів та витрат, яка відображена ним у Книзі обліку доходів і витрат (т.4 а.с. 8), та яка була предметом перевірки.

В подальшому ФОП ОСОБА_1 подавав ревізорам пояснення від 23.02.2018 № 14, що під час ретельного аналізу вказаної Книги, ним було виявлено помилкове завищення доходу від здачі в оренду приміщень, зокрема, за період 2015 – 2017 було відображено отримання коштів від оренди приміщень та хлібопекарського обладнання від ФОП ОСОБА_8, ФОП ОСОБА_9, ФОП ОСОБА_10, ФОП ОСОБА_11, ФОП ОСОБА_12, ФОП ОСОБА_13 на загальну суму 584121,60 грн. ( в т.ч. ПДВ 91353,60 грн.), оскільки фактично зазначена сума відображеної орендної плати орендодавцем у формі виручки не була одержана, однак оподаткована (т.4 а.с. 6-7).

В цьому поясненні позивач не посилався на інші джерела доходу замість вищевказаних.

Крім того, позивачем самостійно надано на перевірку листом від 21.02.2018 № 12 структуру доходів та витрат, згідно якої позивач в структуру доходів включав у 2015 році – 158 339,33 грн., у 2016 році – 176422,65 грн., у 2017 році – 192080,13 грн. (т.4 а.с. 8). При цьому у Книзі обліку доходів і витрат суми оренди були включені за підсумками кожного місяця перевіряємого періоду окремим рядком у графі 1. Також виплата орендної плати позивачу контрагентами - орендарями нежитлових приміщень (зазначені в акті перевірки) підтверджувалася на момент проведення перевірки звітами 1ДФ про суми виплачених доходів за відповідні періоди, до яких включено відомості про виплату позивачу орендної плати із зазначенням ознаки доходу 157 – дохід, виплачений самозайнятій особі (т. 7 а.с. 18 – 132).

Суд нагадує, що подані позивачем податкові декларації про майновий стан за 2015, 2016 та 2017 роки відповідають показникам, зазначеним у Книзі обліку доходів і витрат за відповідні періоди.

Тож виходить, що позивач подаючи податкові декларації про майновий стан у 2015, 2016 та 2017 роках враховував при обчисленні чистого доходу та об’єкта оподаткування дохід від орендної плати, включеної до Книги обліку доходів і витрат, та самостійно нараховував та сплачував ПДФО, військовий збір та ЄСВ.

І лише в 2018 році ретельно вивчивши Книгу прийшов до висновку, що в цій частині ним було завищено доходи, але при цьому позивачем не були внесені зміни у порядку, встановленому законодавством, а ні до Книги обліку доходів і витрат, а ні до податкової звітності відповідних періодів (як то уточнюючі податкові декларації тощо).

Натомість позивач надав іншу структуру доходів із поясненнями, що сумарні підсумки за місяць, квартал, рік Книги обліку доходів і витрат, відповідають сумі коштів отриманих ним готівкою та безготівково і підтверджуються первинною документацією.

Відповідно до ст. 72 Кодексу адміністративного судочинства України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

З метою з'ясування обставин, що мають значення для справи, на підставі статті 102 КАС України, судом була призначена судова економічна експертиза, проведення якої доручено Полтавському відділенню Харківського НДІСЕ.

Згідно наданого експертом ОСОБА_5 висновку судової економічної експертизи № 1946/1947/1948 від 27.12.2018 (т. 7 а.с. 145-155), проведеної за клопотанням позивача, суд встановив таке.

Експерт надав такі висновки на перше питання щодо того, чи підтверджується чи не підтверджується документально висновки, викладені в акті № 326/16-31-13-11-16/НОМЕР_6 від 12.03.2018 (в редакції листа Головного управління ДФС у Полтавській області від 03.04.2018 № ФОП/Л/846/16-31-13-11-22 "Про розгляд заперечення" (том 1, а.с. 56-81) про результати документальної планової виїзної перевірки діяльності ФОП ОСОБА_1 з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2015 по 31.12.2017, правильності нарахування, обчислення та сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування за період з 01.01.2015 по 21.12.2017, яким встановлено порушення:

- п. 187.1 ст. 187 Податкового кодексу України від 02.10.2010 № 2755-VI із змінами та доповненнями, у результаті чого занижено податок на додану вартість в сумі 86 420 грн по періоду з січня 2015 по грудень 2017 – документально не підтверджується;

- п. 2 ч. 1 ст. 7 та ч. 11 ст. 8, 9 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" від 08.07.2010 № 2464-VІ, у результаті чого занижено єдиний внесок в сумі 121 059,06 грн. – документально не підтверджується;

- п. 164.1.3 п. 164.1 ст. 164, п. 177.2 пп. 177.4.3 п. 177.4 ст. 177 Податкового кодексу України, в результаті чого знижено податок на доходи фізичних осіб у загальній сумі 106 1986,37 грн. - документально не підтверджується;

- п.п. 1.1, п.п. 1.2, п.п. 1.4, п.п. 1.5 п. 16-1 підрозділу 10 розділу ХХ "Інші перехідні положення" Податкового кодексу України, у результаті чого занижено податкове зобов'язання по військовому збору у загальній сумі 8522,54 грн. – документально не підтверджується;

- пп.16.1.2 п. 16.1 ст. 16 п. 177.10 ст. 177 Податкового кодексу України, ст. 128 п. 6 Господарського кодексу України, а саме неналежне ведення обліку доходів та витрат за 2015-2017 рр., що призвело до включення в декларації про майновий стан і доходи неправдивих відомостей – документально підтверджується.

Експерт надав такі висновки на друге питання щодо того, чи підтверджуються документально висновки, викладені на аркуші 37 акту № 326/16-31-13-11-16/НОМЕР_6 від 12.03.2018 про результати документальної планової виїзної перевірки діяльності ФОП ОСОБА_1 за період з 01.01.2015 по 31.12.2017 (том 3, а.с. 153), щодо правильності визначення документально підтверджених витрат :

- за 2015 рік, пов'язаних з господарською діяльністю у сумі 1 920 146,42 грн, відображених у додатку Ф4 до податкової декларації про майновий стан і доходи за 2015, яким встановлено їх завищення в сумі 42 017,00 грн. – документально підтверджується;

- за 2016 рік, пов'язаних з господарською діяльністю у сумі 1 904 833,46 грн, відображених у додатку Ф2 до податкової декларації про майновий стан і доходи за 2016, яким встановлено їх завищення в сумі 108 257,33 грн. - документально підтверджується;

- за 2017 рік, пов'язаних з господарською діяльністю у сумі 1 832 638,02 грн, відображених у додатку Ф2 до податкової декларації про майновий стан і доходи за 2017, яким встановлено їх завищення в сумі 39 127,00 грн. - документально підтверджується.

Експерт надав такі висновки на четверте питання щодо того, чи відповідає сума доходу, відображеного ФОП ОСОБА_6 в Книзі обліку доходів і витрат, даним, відображеним в первинних документах, копії яких наявні в матеріалах справи, та випискам по банківському рахунку в розрізі кожного податкового періоду 2015, 2016, 2017 рр. – сума доходу, відображеного ФОП ОСОБА_6 в Книзі обліку доходів і витрат, не відповідає даним, відображеним в первинних документах, копії яких наявні в матеріалах справи, та випискам по банківському рахунку в розрізі кожного податкового періоду 2015, 2016 та 2017 років, так як Книга обліку доходів і витрат велася з порушеннями.

Тож експерт погодився із усіма порушеннями, встановленими податковою документальною перевіркою, окрім висновків в частині заниження доходу позивачем, що потягло за собою донарахування податку на додану вартість, податку на доходи фізичних осіб, військового збору та єдиного внеску (питання перше).

Аналіз експерта першого питання викладено на аркуші 5 експертного висновку (т.7 а.с. 149). Так експертом зазначено, що «у відповідності до актів зведення взаєморозрахунків із контрагентами «дохід» від яких визначався ФОП ОСОБА_1 за фактом першої події були СТОВ «Дніпро», ТОВ фірма «Орхідея СВ», ПАТ «Полтаваобленерго», Чехівський ПНІ, ТОВ «Фора», ТОВ Лубенський молочний завод», СТОВ «Надія», ТОВ МП АПБ «Лубенський райагробуд», ФОП ОСОБА_7, ПАТ «Укртрансгаз» філія УМГ «Київтрансгаз», відділ освіти Лубенської РДА, ТОВ АПК «Степ», ТОВ «Семаль», ТОВ «Медко Авантаж». Відповідно до щоденного обліку доходів в грошовій та безготівковій формі, по вказаних контрагентах відпуск хліба здійснювався щодня, про що свідчать виписані та підписані сторонами товаро - транспортні накладні, за якими і здійснювався запис до Книги доходів і витрат від 07.04.2014 № 228.

Згідно банківських виписок грошових коштів по розрахунковому рахунку вищеназвані контрагенти фактично здійснювали оплату за поставлені хлібобулочні вироби із відстрочкою платежу на умовах укладених договорів. Таким чином, оплата яка надходила безготівково пізніше від дати відпуску товару від контрагентів не вносилася в книгу, бо вже була відображеною в книзі доходів і витрат».

«В ході проведення експертизи, встановлено, що в періоді, що перевірявся, допущено неналежне ведення книги обліку доходів і витрат від такої діяльності… ОСОБА_2 обліку доходів здійснювалося не за касовим принципом (по факту надходження коштів на розрахунковий рахунок чи в касу підприємця), а по факту відпущення та передачі товарів контрагентами. Укладені договори з контрагентами передбачали відтермінування оплати поставленого товару (хлібобулочних виробів)… В ході експертизи встановлено, що доходи в Книзі доходів і витрат № 228 від 07.04.2014 невірно відображений період їх надходження».

«Згідно банківських виписок про рух грошових коштів на розрахунковому рахунку сума орендної плати за надання в оренду приміщень не надходила … Донарахування дохідної частини ФОП ОСОБА_1 за період з 01.01.2015 по 31.12.2017 в частині надходження суми плати за оренду приміщень документально не підтверджується».

Оцінюючи висновки судової економічної експертизи суд виходить із такого.

Відповідно до ч.1 ст. 101 Кодексу адміністративного судочинства України висновок експерта - це докладний опис проведених експертом досліджень, зроблені у результаті них висновки та обґрунтовані відповіді на питання, поставлені перед експертом, складений у порядку, визначеному законодавством.

Відповідно до ч. 1 ст. 108 КАС України висновок експерта для суду не має заздалегідь встановленої сили і оцінюється судом разом із іншими доказами за правилами, встановленими статтею 90 цього Кодексу. Відхилення судом висновку експерта повинно бути мотивованим у судовому рішенні.

За нормами ст. 90 вказаного Кодексу суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об’єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв’язок доказів у їх сукупності.

Пунктом 4.15 розділу ІV Інструкції про призначення та проведення судових експертиз та експертних досліджень та Науково-методичних рекомендацій з питань підготовки та призначення судових експертиз та експертних досліджень, затвердженої наказом Міністерства юстиції України 08.10.98 N 53/5 (у редакції наказу Міністерства юстиції України від 26.12.2012 N 1950/5) та зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 02 січня 2013 р. за N1/22533, встановлено, що у дослідницькій частині висновку експерта описуються процес дослідження та його результати, а також дається обґрунтування висновків з поставлених питань. Дослідницька частина повинна включати: 1) відомості про стан об'єктів дослідження, застосовані методи (методики) дослідження, умови їх застосовування; 2) посилання на ілюстрації, додатки та необхідні роз'яснення до них; 3) експертну оцінку результатів дослідження.

Вище процитований аналіз експерта в порушення вищезазначеної норми Інструкції не містить докладного опису проведених експертом досліджень, зокрема, яким чином він дійшов таких висновків та на підставі яких документів, та не надає обґрунтованих відповідей на поставлені судом питання. Загалом висновок є необґрунтованим та протирічить письмовим доказам, наявним у справі.

В судовому засіданні експерт ОСОБА_5, якого викликано судом для надання роз’яснень означеного висновку, пояснював, що оскільки Книга обліку доходів і витрат велася ФОП ОСОБА_1 з порушеннями, у зв'язку з чим не вважає за необхідне будувати свої висновки на її підставі, а тому керувався актами зведення взаєморозрахунків із контрагентами, реєстром первинних документів ( прим. суду - т. 1 а.с. 127-256, т. 2 а.с. 1-251, т. 3 а.с. 1-45) та банківськими виписками про рух грошових коштів на розрахунковому рахунку позивача.

Однак конкретних відповідей як із цих документів можна визначити у який період позивачем включено результат господарських взаємовідносин із названими контрагентами до складу доходу по факту першої з подій чи по факту оплати суду не надано, а клопотань про надання йому додаткових матеріалів для експертизи на реалізацію його процесуального права експерт ОСОБА_5 не заявляв суду.

За таких обставин суд не може визнати даний висновок експерта як належний, тобто такий, що містить інформацію щодо предмета доказування, а тому суд відхиляє наданий експертом ОСОБА_5 висновок судової економічної експертизи № 1946/1947/1948 від 27.12.2018.

Підсумовуючи усе вищевикладене, суд погоджується із висновками перевірки щодо додаткового визначення позивачу оподатковуваного доходу в загальному розмірі 568169,93 грн. = 136068,00 грн. (за рахунок завищення витрат (включення до їх складу ПДВ) + 432101,93 грн.(за рахунок заниження доходу), у тому числі за 2015 рік - в розмірі 195 788,73 грн., за 2016 рік - у розмірі 213725,48 грн. та за 2017 рік - у розмірі 158655,72 грн., що призвело до заниження податку на доходи фізичних осіб у загальній сумі 133221,37 грн., військового збору в сумі 9322,55 грн., єдиного внеску в сумі 126 943,26 грн. та суми податкових зобов'язань з податку на додану вартість урозмірі 86420 грн.

Відповідно до підпункту 54.3.2 пункту 54.3 статті 54 Податкового кодексу України контролюючий орган зобов'язаний самостійно визначити суму грошових зобов'язань, зменшення (збільшення) суми бюджетного відшкодування та/або зменшення (збільшення) від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків, передбачених цим Кодексом або іншим законодавством, якщо дані перевірок результатів діяльності платника податків свідчать про заниження або завищення суми його податкових зобов'язань, суми бюджетного відшкодування та/або від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків, заявлених у податкових (митних) деклараціях, уточнюючих розрахунках.

Згідно з пунктом 123.1 статті 123 Податкового кодексу України у разі якщо контролюючий орган самостійно визначає суму податкового зобов'язання, зменшення суми бюджетного відшкодування та/або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків на підставах, визначених підпунктами 54.3.1, 54.3.2, 54.3.4, 54.3.5, 54.3.6 пункту 54.3 статті 54 цього Кодексу, - тягне за собою накладення на платника податків штрафу в розмірі 25 відсотків суми визначеного податкового зобов'язання, завищеної суми бюджетного відшкодування.

Доходи фізичних осіб - підприємців, отримані протягом календарного року від провадження господарської діяльності, оподатковуються за ставкою, визначеною пунктом 167.1 статті 167 цього Кодексу (п. 177.1 ст. 177 вказаного Кодексу).

Згідно п. 167.1 ст. 167 Податкового кодексу України (у редакції чинній з 01.01.2015) ставка податку становить 15 відсотків бази оподаткування щодо доходів, нарахованих (виплачених, наданих) (крім випадків, визначених у пунктах 167.2 - 167.6 цієї статті) у тому числі, але не виключно у формі заробітної плати, інших заохочувальних та компенсаційних виплат або інших виплат і винагород, які нараховуються (виплачуються, надаються) платнику у зв'язку з трудовими відносинами та за цивільно-правовими договорами, якщо база оподаткування для місячного оподатковуваного доходу не перевищує десятикратний розмір мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня звітного податкового року (далі у цьому пункті мінімальна заробітна плата).

ОСОБА_7 база оподаткування, яка визначена з урахуванням норм пункту 164.6 статті 164 цього розділу щодо доходів, зазначених в абзаці першому цього пункту, в календарному місяці перевищує десятикратний розмір мінімальної заробітної плати, до суми такого перевищення застосовується ставка 20 відсотків.

Платники податку, які подають податкові декларації за податковий (звітний) рік згідно із статтями 177 і 178 цього розділу, застосовують ставку 20 відсотків до частини середньомісячного річного оподатковуваного доходу, що перевищує десятикратний розмір мінімальної заробітної плати. Розмір середньомісячного річного оподатковуваного доходу розраховується як сума загальних місячних оподатковуваних доходів, зазначених в абзаці першому цього пункту, поділена на кількість календарних місяців, протягом яких платником податку було одержано такі доходи у податковому (звітному) році, за який здійснюється декларування.

Згідно п. 167.1 ст. 167 Податкового кодексу України (у редакції чинній з 01.01.2016) ставка податку становить 18 відсотків бази оподаткування щодо доходів, нарахованих (виплачених, наданих) (крім випадків, визначених у пунктах 167.2-167.5 цієї статті) у тому числі, але не виключно у формі: заробітної плати, інших заохочувальних та компенсаційних виплат або інших виплат і винагород, які нараховуються (виплачуються, надаються) платнику у зв’язку з трудовими відносинами та за цивільно-правовими договорами.

На підставі наведеного ГУ ДФС у Полтавській області правомірно винесено податкове повідомлення - рішення від 10.04.2018 № НОМЕР_1, яким позивачу донараховано зобов'язань з ПДФО в розмірі 132732,96 грн. (106186,37 грн. - основний платіж, 26546,59 грн. (25%) - фінансових санкцій). Детальний розрахунок в т.7 на а.с. 14.

Вказані господарські операції вплинули на формування підприємцем податкового зобов'язання з ПДВ, у зв'язку з чим ГУ ДФС у Полтавській області правомірно винесено податкове повідомлення - рішення від 10.04.2018 № НОМЕР_3, яким позивачу визначено зобов'язання з ПДВ в розмірі 102587,50 грн. (82070,00 грн. - основний платіж, 20517,50 грн. (25%) - штрафні (фінансові) санкції). Детальний розрахунок в т.7 на а.с. 14-16.

Цей самий дохід є базою для утримання військового збору та базою для нарахування ЄСВ.

З 03.08.2014 набрали чинності зміни до ПК України, внесені Законом України від 31.07.2014 № 1621-VІІ, якими підрозділ 10 розділу ХХ "Перехідні положення" доповнено пунктом 16-1, відповідно до підпунктів 1.1. 1.2, 1.3, 1.4, 1.5, 1.6 тимчасово, до набрання чинності рішенням Верховної ОСОБА_6 України про завершення реформи Збройних Сил України, встановлюється військовий збір.

Платниками збору є особи, визначені пунктом 162.1 статті 162 цього Кодексу.

Об'єктом оподаткування збором є доходи, визначені статтею 163 цього Кодексу.

Ставка збору становить 1,5 відсотка від об'єкта оподаткування, визначеного підпунктом 1.2 цього пункту.

Нарахування, утримання та сплата (перерахування) збору до бюджету здійснюються у порядку, встановленому статтею 168 цього Кодексу, за ставкою, визначеною підпунктом 1.3 цього пункту.

Відповідальними за утримання (нарахування) та сплату (перерахування) збору до бюджету є особи, визначені у статті 171 цього Кодексу.

Платники збору зобов'язані забезпечувати виконання податкових зобов'язань у формі та спосіб, визначені статтею 176 цього Кодексу.

На підставі наведених норм ГУ ДФС у Полтавській області правомірно винесено податкове повідомлення - рішення від 10.04.2018 № НОМЕР_2, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання за платежем військовий збір у розмірі 10653,18 грн. (8522,54 - основний платіж, 2130,64 штрафні (фінансові) санкції). Детальний розрахунок в т.7 на а.с. 16.

Частиною 4 статті 25 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" встановлено, що орган доходів і зборів у порядку, за формою та у строки, встановлені центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, надсилає платникам єдиного внеску, які мають недоїмку, вимогу про її сплату.

Згідно з пунктом 2 частини 1 статті 7 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" єдиний внесок нараховується для платників, зазначених у пункті 4 (крім фізичних осіб - підприємців, які обрали спрощену систему оподаткування) та 5 частини першої статті 4 цього Закону, - на суму доходу (прибутку), отриманого від їх діяльності, що підлягає обкладенню податком на доходи фізичних осіб, та на суму доходу, що розподіляється між членами сім'ї фізичних осіб - підприємців, які беруть участь у провадженні ними підприємницької діяльності. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску за кожну особу за місяць, у якому отримано дохід (прибуток).

З огляду на вищевикладене, суд дійшов висновку, що вимога про сплату боргу (недоїмку) від 10.04.2018 № Ф-0038411311, якою позивачу визначено недоїмку по єдиному внеску у розмірі 121059,06 грн., прийнята ГУ ДФС у Полтавській області на підставі, у межах повноважень, у спосіб, що передбачені законодавством України, та з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття вказаного рішення. Детальний розрахунок в т.7 а.с. 16-17.

Згідно пункту 3 частини 11 статті 25 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" (у редакції, що діяла після 01.01.2015) орган доходів і зборів застосовує до платника єдиного внеску такі штрафні санкції: за донарахування органом доходів і зборів або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску накладається штраф у розмірі 10 відсотків зазначеної суми за кожний повний або неповний звітний період, за який донараховано таку суму, але не більш як 50 відсотків суми донарахованого єдиного внеску.

Таким чином, з огляду на порушення позивачем пункту 2 частини 1 статті 7 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" та частини 11 статті 8 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" та відповідно заниження позивачем у перевіряємому періоді єдиного соціального внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, а саме за 2015 рік на суму 39 135,17 грн, за 2016 рік на суму 47 019, 60 грн, за 2017 рік на суму 34 904,29 грн контролюючим органом до позивача правомірно застосовано штрафні санкції у розмірі 24634,90 грн. (39 135,17 грн х 30% =11 740,55 грн.) + (47 019, 60 грн. х 20%=9403,92 грн.) + (34904,29 грн х 10 % = 3 490,43 грн) на підставі пункту 3 частини 11 статті 25 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування". Детальний розрахунок в т.7 а.с. 16-17.

Відтак, рішення від 10.04.2018 № НОМЕР_5 про застосування штрафних санкцій за донарахування відповідним органом доходів і зборів або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску прийняте ГУ ДФС у Полтавській області на підставі, у межах повноважень, у спосіб, що передбачені законодавством України, та з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення.

Щодо встановленого перевіркою порушення в частині не проведення розрахункових операцій на повну суму покупки (надання послуги) через зареєстровані, опломбовані у встановленому порядку та переведені у фіскальний режим роботи реєстратори розрахункових операцій з роздрукуванням відповідних розрахункових документів, що підтверджують виконання розрахункових операцій.

Позивач вказує, що в п. 2.10 акту перевірки інспектори зазначають про проведення ФОП ОСОБА_1 операцій з надання послуг оренди без застосування РРО, однак зазначає, що ця інформація не підтверджена матеріалами перевірки, всі здійснені операції проводилися через банківські установи, а послуги оренди ФОП ОСОБА_8, ФОП ОСОБА_9, ФОП ОСОБА_10, ФОП ОСОБА_11, ФОП ОСОБА_12, ФОП ОСОБА_13 на загальну суму 548121,60 грн. (в т.ч. ПДВ 91353,60 грн.) за перевіряємий період не оплачувалися ні готівкою, ні безготівково. Фактично зазначена сума відображеної орендної плати орендодавцем у формі виручки не була одержана, однак оподаткована.

Суд нагадує, що позивачем самостійно надано на перевірку листом від 21.02.2018 № 12 структуру доходів та витрат, згідно якої позивач в структуру доходів включав у 2015 році – 158 339,33 грн., у 2016 році – 176422,65 грн., у 2017 році – 192080,13 грн. (т.4 а.с. 8). При цьому у Книзі обліку доходів і витрат суми оренди були включені за підсумками кожного місяця перевіряємого періоду окремим рядком у графі 1. Також виплата орендної плати позивачу контрагентами - орендарями нежитлових приміщень (зазначені в акті перевірки) підтверджувалася на момент проведення перевірки звітами 1ДФ про суми виплачених доходів за відповідні періоди, до яких включено відомості про виплату позивачу орендної плати із зазначенням ознаки доходу 157 – дохід, виплачений самозайнятій особі (т. 7 а.с. 18 – 132). При цьому, подані позивачем податкові декларації про майновий стан за 2015, 2016 та 2017 роки відповідають показникам, зазначеним у Книзі обліку доходів і витрат за відповідні періоди, де позивач враховував при обчисленні чистого доходу та об’єкта оподаткування дохід від орендної плати, включеної до Книги обліку доходів і витрат, та самостійно нараховував та сплачував ПДФО, військовий збір та ЄСВ. Зміни у порядку, встановленому законодавством, а ні до Книги обліку доходів і витрат, а ні до податкової звітності відповідних періодів (як то уточнюючі податкові декларації тощо) позивачем не вносилися.

Пунктом 177.10 ст. 177 ПК України встановлено, що фізичні особи - підприємці застосовують реєстратори розрахункових операцій відповідно до Закону України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг" (надалі – Закон про РРО).

Відповідно до п. 1 ст. 3 вищевказаного Закону суб’єкти господарювання, які здійснюють розрахункові операції в готівковій та/або в безготівковій формі (із застосуванням платіжних карток, платіжних чеків, жетонів тощо) при продажу товарів (наданні послуг) у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг, а також операції з приймання готівки для подальшого її переказу зобов’язані проводити розрахункові операції на повну суму покупки (надання послуги) через зареєстровані, опломбовані у встановленому порядку та переведені у фіскальний режим роботи реєстратори розрахункових операцій з роздрукуванням відповідних розрахункових документів, що підтверджують виконання розрахункових операцій, або у випадках, передбачених цим Законом, із застосуванням зареєстрованих у встановленому порядку розрахункових книжок.

Згідно з п. 1 ст. 17 означеного Закону за порушення вимог цього Закону до суб'єктів господарювання, які здійснюють розрахункові операції за товари (послуги), за рішенням відповідних органів доходів і зборів застосовуються фінансові санкції у таких розмірах: у разі встановлення протягом календарного року в ході перевірки факту: проведення розрахункових операцій з використанням реєстраторів розрахункових операцій або розрахункових книжок на неповну суму вартості проданих товарів (наданих послуг); не проведення розрахункових операцій через реєстратори розрахункових операцій з фіскальним режимом роботи невідповідності у юридичних осіб на місці проведення розрахунків суми готівкових коштів сумі коштів, зазначеній у денному звіті, більше ніж на 10 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня податкового (звітного) року, а в раз використання юридичною особою розрахункової книжки - загальній сумі продажу за розрахунковими квитанціями, виданими з початку робочого дня; не роздрукування відповідного розрахункового документа, що підтверджує виконання розрахункової операції, або проведення її без використання розрахункової книжки на окремому господарському об'єкті такого суб'єкта господарювання: вчинене вперше - 1 гривня; за кожне наступне вчинене порушення - 100 відсотків вартості проданих з порушеннями, встановленими цим підпунктом, товарів (послуг).

На підставі наведеного ГУ ДФС у Полтавській області правомірно винесено податкове повідомлення - рішення від 10.04.2018 № НОМЕР_4, яким до позивача на застосовані штрафні санкція у розмірі 1 грн.

Таким чином, позовні вимоги необґрунтовані та задоволенню не підлягають.

Підстави для розподілу судових витрат відсутні.

На підставі вищевикладеного, керуючись статтями 2, 3, 6-10, 241-245 Кодексу адміністративного судочинства України, -

В И Р І Ш И В:

В задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 (вул. 8-го Березня, 66, м. Лубни, Полтавська область, 37500, рнокпп НОМЕР_6) до Головного управління ДФС у Полтавській області (вул. Європейська, 4, м. Полтава, Полтавська область, 36014, код ЄДРПОУ 39461639) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, рішення, вимоги відмовити повністю.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на дане рішення може бути подана протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційна скарга подається учасниками справи до Другого апеляційного адміністративного суду через Полтавський окружний адміністративний суд у відповідності до вимог підпункту 15.5 пункту 15 частини 1 Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України в редакції Закону України від 03.10.2017 № 2147-VIII.

Повне рішення складено 22 квітня 2019 року.

Суддя ОСОБА_14