Рішення № 81428000, 16.04.2019, Харківський окружний адміністративний суд

Харківський окружний адміністративний суд 61022, м. Харків, майдан Свободи, 6, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

16 квітня 2019 р. № 520/567/19

Харківський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Волошина Д.А.,

за участю секретаря судового засідання - Суховарової О.А.,

представника позивача - ОСОБА_1,

представника відповідача - ОСОБА_2,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку загального позовного провадження адміністративну справу за позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 до Головного управління Держпраці у Харківській області про скасування постанови про накладення штрафу, -

В С Т А Н О В И В :

Фізична особа-підприємець ОСОБА_3 звернулась до Харківського окружного адміністративного суду з позовом, в якому просить суд визнати протиправним та скасувати постанову Головного управління Держпраці у Харківській області про накладення штрафу уповноваженими особами №ХК3311/926/НП/АВ/П/ТД-ФС.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що ФОП ОСОБА_3 не використовує найману працю, а працівники, у яких були відібрані пояснення перебувають у трудових та цивільно-правових відносинах з іншими особами, які здійснюють господарську діяльність за адресою перевірки, у зв’язку з чим вважає незаконним притягнення до відповідальності та накладення штрафу постановою №ХК3311/926/НП/АВ/П/ТД-ФС від 21.12.2018 р. на підставі приписів ст.265 КЗпП України, оскільки відповідачем не надано належних та допустимих в розумінні приписів ст.73-76 КАС України доказів фактичного перебування чотирьох працівників у трудових відносинах з Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_3 без належного оформлення трудових відносин, з урахуванням чого, вважає що постанова про накладення штрафу уповноваженими особами №ХК3311/926/НП/АВ/П/ТД-ФС є незаконною та підлягає скасуванню.

Ухвалою Харківського окружного адміністративного суду від 07.02.2019 року відкрито провадження у даній справі за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче засідання.

Протокольною ухвалою Харківського окружного адміністративного суду від 26.03.2019 року закрито підготовче провадження та справа призначена до судового розгляду по суті на 16.04.2019 р. о 14:00 год.

Представник позивача в судовому засіданні підтримав позовні вимоги в повному обсязі з підстав зазначених в позовній заяві та додаткових поясненнях.

Представник відповідача в судовому засіданні проти позову заперечував, просив у задоволенні позову відмовити. Згідно наданого до суду відзиву пояснив, що оскаржувана в даній справі постанова Головного управління Держпраці у Харківській області про накладення штрафу уповноваженими особами №ХК3311/926/НП/АВ/П/ТД-ФС від 21.12.2018р. є цілком законною та обґрунтованою, винесеною відповідно до чинного законодавства, а позовні вимоги позивача є безпідставними та необґрунтованими. Крім того, зазначив, що надані на розгляді справи щодо накладення штрафних санкцій трудові договори та повідомлення про прийняття на роботу не спростовують факти виконання робіт особами, зазначеними в акті інспекційного відвідування.

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об’єктивному розгляді у судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов наступного висновку.

Судом встановлено, що інспекторами праці Головного управління Держпраці у Харківській області на підставі наказу №01.01-07/1851 від 21.11.2018 року та направлення №01.01-94/02.04/3448 від 21.11.2018 року здійснено захід державного контролю у формі інспекційного відвідування Фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 на предмет додержання законодавства про працю, в тому числі фактичного допуску працівників до роботи без укладання трудового договору, оформленого наказом чи розпорядженням власника або уповноваженого ним органу, та повідомлення центрального органу виконавчої влади з питань забезпечення формування та реалізації державної політики з адміністрування єдиного соціального внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування про прийняття працівника на роботу, в порядку, встановленому КМУ, за результатами якого складено акт інспекційного відвідування №ХК3311/926/НП/АВ від 30.11.2018 р.

Відповідно до висновків вказаного акту інспекційного відвідування встановлено порушення, зокрема, ч.3 ст.24 КЗпП України, а саме, 4 (чотири) працівника: гр. ОСОБА_4, гр. ОСОБА_5, ОСОБА_6 та гр. ОСОБА_7 допущені до роботи без укладення трудового договору, оформленого наказом чи розпорядженням власника або уповноваженого ним органу, та без повідомлення центрального органу виконавчої влади з питань забезпечення формування та реалізації державної політики з адміністрування єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування про прийняття працівника на роботу в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

У зв'язку з виявленими порушеннями законодавства про працю заступником начальника Головного управління Держпраці у Харківській області 21.12.2018 року прийнято постанову про накладення штрафу уповноваженими посадовими особами №ХК3311/926/НП/АВ/П/ТД-ФС, згідно з якою на Фізичну особу-підприємця ОСОБА_3 накладено штраф у розмірі 446760,00 грн. на підставі абзацу 2 частини 2 статті 265 КЗпП України.

Вирішуючи спір по суті заявлених позовних вимог суд зазначає наступне.

Відповідно до ч.2 ст.19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з пунктом 1 Положення про Державну службу України з питань праці, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 96 від 11.02.2015 року, Державна служба України з питань праці (Держпраці) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра соціальної політики, і який реалізує державну політику, крім іншого, з питань нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю.

Пунктом 7 вказаного Положення встановлено, що Держпраці здійснює свої повноваження безпосередньо та через утворені в установленому порядку територіальні органи.

Відповідно до Положення про Головне управління Держпраці у Харківській області, затвердженого наказом Державної служби України з питань праці №84 від 03.08.2018 року (далі по тексту - Положення), Головне управління Держпраці у Харківській області є територіальним органом Державної служби України з питань праці, що їй підпорядковується.

Підпунктом 5 пункту 4 Положення встановлено, що Головне управління Держпраці у Харківській області здійснює державний нагляд (контроль) за дотриманням законодавства про працю юридичними особами, у тому числі їх структурними та відокремленими підрозділами, які не є юридичними особами, та фізичними особами, які використовують найману працю.

Згідно з ч. 1 ст. 259 Кодексу законів про працю України (далі по тесту - КЗпП) державний нагляд та контроль за додержанням законодавства про працю юридичними особами незалежно від форми власності, виду діяльності, господарювання, фізичними особами - підприємцями, які використовують найману працю, здійснює центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику з питань нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю, у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

Порядок здійснення державного контролю за додержанням законодавства про працю затверджений постановою Кабінету Міністрів України № 295 від 26 квітня 2017 року (далі по тексту - Порядок № 295) визначає процедуру здійснення державного контролю за додержанням законодавства про працю юридичними особами (включаючи їх структурні та відокремлені підрозділи, які не є юридичними особами) та фізичними особами, які використовують найману працю (далі - об'єкт відвідування).

Відповідно до п. 2 Порядку № 295 державний контроль за додержанням законодавства про працю здійснюється у формі проведення інспекційних відвідувань та невиїзних інспектувань інспекторами праці Держпраці та її територіальних органів.

Згідно пунктів 19, 20 Порядку № 295 за результатами інспекційного відвідування або невиїзного інспектування складаються акт і у разі виявлення порушень законодавства про працю - припис про їх усунення.

Акт складається в останній день інспекційного відвідування або невиїзного інспектування у двох примірниках, які підписуються інспектором праці, що його проводив, та керівником об'єкта відвідування або його уповноваженим представником. Один примірник акта залишається в об'єкта відвідування.

Частиною другою статті 265 КЗпП України передбачена відповідальність юридичних та фізичних осіб - підприємців, які використовують найману працю, за порушення вимог законодавства про працю.

Штрафи зазначені у частині другій статті 265 КЗпП України, накладаються центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику з питань нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю, у порядку встановленому Кабінетом Міністрів України.

В свою чергу, порядок накладення штрафів за порушення законодавства про працю та зайнятість населення затверджений постановою Кабінету Міністрів України № 509 від 17 липня 2013 року (далі по тексту - Порядок №509) визначає механізм накладення на суб'єктів господарювання та роботодавців штрафів за порушення законодавства про працю та зайнятість населення, передбачених частиною другою статті 265 Кодексу законів про працю України та частинами другою - сьомою статті 53 Закону України "Про зайнятість населення".

Відповідно до пункту 2 Порядку накладення штрафів за порушення законодавства про працю та зайнятість населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2013 року № 509, штрафи накладаються Головою Держпраці, його заступниками, начальниками управлінь і відділів Держпраці та їх заступниками (з питань, що належать до їх компетенції), начальниками територіальних органів Держпраці та їх заступниками, керівниками виконавчих органів міських рад міст обласного значення, сільських, селищних, міських рад об'єднаних територіальних громад та їх заступниками (далі - уповноважені посадові особи).

Відповідно до пункту 2 Порядку № 509 однією з підстав для накладення штрафів є акт про виявлення під час перевірки суб'єкта господарювання або роботодавця ознак порушення законодавства про працю та/або зайнятість населення, складеного посадовою особою Держпраці чи її територіального органу, виконавчого органу міської ради міста обласного значення та сільської, селищної, міської ради об'єднаної територіальної громади.

Отже, підставою для накладення штрафів є виявлені під час перевірки суб'єкта господарювання порушення законодавства про працю та/або зайнятість населення зафіксовані в акті перевірки.

Суд зазначає, підставою для винесення оскаржуваної постанови є судження суб’єкта владних повноважень про існування між Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_3 та чотирма працівниками (ОСОБА_4І, ОСОБА_5, ОСОБА_6 та ОСОБА_7) фактичних трудових відносин без укладання письмових договорів та повідомлення центрального органу виконавчої влади з питань забезпечення формування та реалізації державної політики з адміністрування єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування про прийняття працівників на роботу.

Перевіряючи на відповідність закону оскаржуване рішення відповідача, суд зазначає, що згідно з абз.2 ч.2 ст.265 КЗпП України, юридичні та фізичні особи - підприємці, які використовують найману працю, несуть відповідальність у вигляді штрафу в разі фактичного допуску працівника до роботи без оформлення трудового договору (контракту), оформлення працівника на неповний робочий час у разі фактичного виконання роботи повний робочий час, установлений на підприємстві, та виплати заробітної плати (винагороди) без нарахування та сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування та податків - у тридцятикратному розмірі мінімальної заробітної плати, встановленої законом на момент виявлення порушення, за кожного працівника, щодо якого скоєно порушення.

За визначенням ч. 1 ст. 21 КЗпП України трудовий договір є угода між працівником і власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом чи фізичною особою, за якою працівник зобов'язується виконувати роботу, визначену цією угодою, з підляганням внутрішньому трудовому розпорядкові, а власник підприємства, установи, організації або уповноважений ним орган чи фізична особа зобов'язується виплачувати працівникові заробітну плату і забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи, передбачені законодавством про працю, колективним договором і угодою сторін.

З огляду на зміст наведених норм, суб’єкту владних повноважень при перевірці суб’єкта господарювання належить виявити, зібрати, зафіксувати та підтвердити фактичні дані, які доводять факт виконання фізичною особою–громадянином роботи як найманим працівником.

У спірних правовідносинах Головне Управління Держпраці у Харківській області стверджує про виконання ОСОБА_4 роботи адміністратора, ОСОБА_5 роботи офіціанта, ОСОБА_6 роботи повара та про виконання робіт з миття посуду громадянкою ОСОБА_7, без офіційного працевлаштування у Фізичної особи-підприємця ОСОБА_3.

Як вказує представник позивача, під час засідання з розгляду справи про накладення штрафу, що було зафіксовано протоколом №0528 від 21.12.2018 р., представник ФОП ОСОБА_3 повідомив представника Головного управління Держпраці у Харківській області, що позивач не здійснює господарську діяльність за адресою: Харківська область, Зміївський район, с. Коропове, в’їзд Олександрівський, буд. №1, а фактично на об’єкті відвідування здійснюють свою діяльність ФОП ОСОБА_8, ФОП ОСОБА_8 та ФОП ОСОБА_9. Крім того, до Головного управління Держпраці у Харківській області надані трудові договори та повідомлення, відповідно до яких, працівники, вказані в акті інспекційного відвідування, виконували роботу на підставі трудових договорів та договорів цивільно-правового характеру з вищевказаними роботодавцями, ФОП ОСОБА_8 та ФОП ОСОБА_9, однак вказані документи не були взяті до уваги при прийнятті оскаржуваного рішення.

Суд зазначає, що факт здійснення господарської діяльності Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_3 за адресою: Харківська область, Зміївський район, с. Коропове, в’їзд Олександрівський, №1 та допущення ФОП ОСОБА_3 до роботи ОСОБА_6, ОСОБА_4, ОСОБА_10 та ОСОБА_11 повинен підтверджуватися належними та допустимими доказами.

Частиною 1 статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Згідно з ч.ч. 1-2 ст. 73 КАС України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.

Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Відповідно до ч. 1 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Частиною 2 статті 77 КАС України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Відповідно до ч. 8 ст. 4 Закону України “Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності” органи державного нагляду (контролю) та суб'єкти господарювання мають право фіксувати процес здійснення планового або позапланового заходу чи кожну окрему дію засобами аудіо- та відеотехніки, не перешкоджаючи здійсненню такого заходу.

Відповідачем, у підтвердження своєї правової позиції долучено до матеріалів справи відеозаписи, зроблені під час інспекційного відвідування, з яких взагалі не вбачається, що пояснення відбиралися у вказаних вище чотирьох працівників.

Відповідач у відзиві на позов вказав, що жодних договорів з використання найманої праці ФОП ОСОБА_3 не надала, отже, працівники, які виконували роботу адміністратора, офіціанта, повара та прибиральниці на території гостинного дому «Пентати» за адресою: Харківська область, Зміївський район, с. Коропове, в’їзд Олександрівський, буд. №1, безпосередньо перебувають у трудових відносинах з позивачем без належного оформлення трудових відносин.

Аналізуючи наведені відповідачем доводи, суд приходить висновку, що відповідач жодних належних та допустимих доказів на підтвердження факту здійснення господарської діяльності Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_3 за адресою: Харківська область, Зміївський район, с. Коропове, в’їзд Олександрівський, №1 та допущення ФОП ОСОБА_3 до роботи ОСОБА_6, ОСОБА_4, ОСОБА_10 та ОСОБА_11 без офіційного працевлаштування до матеріалів справи не надав.

Сам лише акт нагляду (контролю) не може бути розцінений як такий доказ, оскільки за своєю правовою суттю та змістом є виключно процедурним документом, у якому викладено офіційне звинувачення з боку Держави в особі компетентного органу у вчиненні особою протиправного діяння.

За таких обставин, суд приходить до висновку, що у спірних правовідносинах висновки суб’єкта владних повноважень щодо протиправного діяння суб’єкта господарювання ґрунтуються лише на показаннях інспектора праці.

З письмових пояснень представника позивача судом встановлено, що за адресою проведення інспекційного відвідування, а саме, Харківська область, Зміївський район, с. Коропове, в’їзд Олександрівський, буд. №1, фактично здійснюють свою господарську діяльність інші суб’єкти господарювання – ФОП ОСОБА_8, ФОП ОСОБА_8 та ФОП ОСОБА_9.

На підтвердження вказаних обставин представником позивача долучено до матеріалів договори купівлі – продажу квартир від 07.06.2010 р., за умовами яких ФОП ОСОБА_8 прийняв у власність квартиру за номером 1, що розташована в будинку номер 1, 24 квартал, Коропівське лісництво національного природнього парку «Гомільшанські ліси» на території Задонецької селищної ради Зміївського району Харківської області, ФОП ОСОБА_8 прийняв у власність квартиру за номером 2, що розташована в будинку номер 1, 24 квартал, Коропівське лісництво національного природнього парку «Гомільшанські ліси» на території Задонецької селищної ради Зміївського району Харківської області, ФОП ОСОБА_9 прийняла у власність квартиру за номером 3, що розташована в будинку номер 1, 24 квартал, Коропівське лісництво національного природнього парку «Гомільшанські ліси» на території Задонецької селищної ради Зміївського району Харківської області, витяги з Державного реєстру правочинів та витяги про державну реєстрацію прав (а.с.113-126).

Як встановлено судом в ході розгляду справи ФОП ОСОБА_8 укладено трудовий договір №1/10 від 08.10.2018 з ОСОБА_6 та ФОП ОСОБА_9 укладено трудовий договір №2/10 від 08.10.2018 р. з ОСОБА_4, та було повідомлено про прийняття працівників на роботу до органу ДФС, що підтверджується наявними в матеріалах справи копіями трудових договорів від 08.10.2018 р. та повідомлень про прийняття на роботу працівників від 08.10.2018 р. (а.с.57-64).

Також, ФОП ОСОБА_9 укладено цивільно-правові договори №02-11/18 від 02.11.2018 р. з ОСОБА_10 та №03-11/2018 від 02.11.2018 р. з ОСОБА_11, за умовами яких виконавці зобов’язуються надавати замовнику, ФОП ОСОБА_9, перелік послуг. (а.с.65-68, 109-112).

Виходячи з вищевикладеного, суд приходить висновку, що відповідачем на обґрунтування правомірності своєї позиції у межах спірних правовідносин не надано до суду належних та допустимих доказів на підтвердження факту здійснення господарської діяльності Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_3 за адресою: Харківська область, Зміївський район, с. Коропове, в’їзд Олександрівський, №1 та допущення позивачем до роботи чотирьох працівників, ОСОБА_6, ОСОБА_4, ОСОБА_10 та ОСОБА_11, до виконання робіт без укладення трудового договору та жодним чином не зафіксоване вказане порушення в акті інспекційного відвідування.

Стосовно посилань представника відповідача, що три працівника в поясненнях вказали, що працюють на ОСОБА_12, представник позивача зазначив, що пояснення ОСОБА_6, ОСОБА_10 та ОСОБА_4 надавали російською мовою та помилково зазначили вказані ініціали, замість вірних А.В.

Щодо доводів представника позивача, що ФОП ОСОБА_3 не повідомлена про здійснення інспекційного відвідування та не була присутня при проведенні інспекційного відвідування, суд зазначає, що вказані доводи не приймаються судом до уваги, оскільки відповідно до п.п.1 п.11 Порядку здійснення державного контролю за додержанням законодавства про працю, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 295 від 26 квітня 2017 року, інспектори праці за наявності службового посвідчення безперешкодно, без попереднього повідомлення мають право під час проведення інспекційних відвідувань з питань виявлення неоформлених трудових відносин за наявності підстав, визначених пунктом 5 цього Порядку, самостійно і в будь-яку годину доби з урахуванням вимог законодавства про охорону праці проходити до будь-яких виробничих, службових, адміністративних приміщень об'єкта відвідування, в яких використовується наймана праця.

Оцінюючи доводи сторін, суд зважає на практику Європейського суду з прав людини щодо застосування ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року (далі за текстом – Конвенція; рішення від 21.01.1999 р. по справі “ОСОБА_13 проти Іспанії”, від 22.02.2007 р. по справі “Красуля проти Росії”, від 05.05.2011 р. по справі “Ільяді проти Росії”, від 28.10.2010 р. по справі “Трофимчук проти України”, від 09.12.1994 р. по справі “Хіро Балані проти Іспанії”, від 01.07.2003 р. по справі “Суомінен проти Фінляндії”, від 07.06.2008 р. по справі “Мелтекс ЛТД (MELTEX LTD) та ОСОБА_14 (MESROP MOVSESYAN) проти Вірменії”), згідно з якою право на мотивоване (обґрунтоване) судове рішення є частиною загального права людини на справедливий і публічний розгляд справи та поширюється як на цивільний, так і на кримінальний процес.

Разом із тим, суд бере до уваги, що за змістом перелічених рішень вимога п. 1 ст. 6 Конвенції щодо обґрунтовування судових рішень не може розумітись як обов'язок суду детально відповідати на кожен довід заявника. Стаття 6 Конвенції також не встановлює правил щодо допустимості доказів або їх оцінки, що є предметом регулювання в першу чергу національного законодавства та оцінки національними судами. Проте Європейський суд з прав людини оцінює ступінь умотивованості рішення національного суду, як правило, з точки зору наявності в ньому достатніх аргументів стосовно прийняття чи відмови в прийнятті саме тих доказів і доводів, які є важливими, тобто такими, що були сформульовані заявником ясно й чітко та могли справді вплинути на результат розгляду справи.

Відповідно до ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень. У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

З урахуванням наведеного, суд приходить до висновку, що відповідачем не доведено належними доказами порушення позивачем вимог ч.3 ст.24 КЗпП України, а отже і наявності підстав, передбачених абзацом 2 частини 2 статті 265 КЗпП України, для прийняття оскаржуваної постанови Головного управління Держпраці у Харківській області про накладення штрафу уповноваженими особами №ХК3311/926/НП/АВ/П/ТД-ФС від 21.12.2018 р., що свідчить про обґрунтованість позовних вимог, у зв'язку з чим позов Фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 підлягає задоволенню. Інші доводи сторін висновків суду не спростовують.

Відповідно до частини 1 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Керуючись статтями 14, 243-246, 293, 295, 296 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

В И Р І Ш И В:

Адміністративний позов Фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 (пров. Скадовського, 27, м. Харків, 61013, код НОМЕР_1) до Головного управління Держпраці у Харківській області (вул. Алчевських, буд. 40, м. Харків, 61002, код 39779919) про скасування постанови про накладення штрафу - задовольнити.

Визнати протиправною та скасувати постанову Головного управління Держпраці у Харківській області про накладення штрафу уповноваженими особами №ХК3311/926/НП/АВ/П/ТД-ФС від 21.12.2018 р.

Стягнути на користь Фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 (пров. Скадовського, 27, м. Харків, 61013, код НОМЕР_1) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Держпраці у Харківській області (вул. Алчевських, буд. 40, м. Харків, 61002, код 39779919) суму сплаченого судового збору у розмірі 4467,61 грн. (чотири тисячі чотириста шістдесят сім гривень 61 копійка).

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст судового рішення складено 25 квітня 2019 року.

Суддя Д.А. Волошин