Рішення № 81427989, 25.04.2019, Харківський окружний адміністративний суд

Харківський окружний адміністративний суд 61022, м. Харків, майдан Свободи, 6, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

25 квітня 2019 р. № 520/2557/19

Харківський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Спірідонова М.О., розглянувши в порядку спрощеного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 (АДРЕСА_1) до Зміївського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Харківської області (63404, Харківська обл., м. Зміїв, вул. Гагарина, буд.15) про визнання протиправними та скасування відмов, зобов'язання вчинити певні дії,

В С Т А Н О В И В :

Позивач, ОСОБА_1, вернувся до Харківського окружного адміністративного суду з зазначеним позовом та просить суд:

1. Визнати відмову Зміївського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Харківської області, в зарахуванні позивачу в стаж роботи по списку №2 періоду роботи з 10.08.1984 р. по 26.01.1995 р. - протиправною та скасувати.

2. Зобов'язати Зміївське об'єднане управління Пенсійного фонду України Харківської області, зарахувати позивачу в стаж роботи по списку №2 період роботи з 10.08.1984 року по 26.01.1995 р.

3. Визнати відмову Зміївського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Харківської області в призначенні позивачу пенсії відповідно до ч.2 ст. 114 Закону України №1058 "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", з 02.04.2018 року - протиправною та скасувати.

4. Зобов'язати Зміївське об'єднане управління Пенсійного фонду України Харківської області призначити позивачу пенсію відповідно до ч. 2 ст. 114 Закону України №1058 "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", з 02.04.2018 року та виплатити.

5. Стягнути з Зміївського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Харківської області судовий збір у розмірі 768,40 грн.

В обґрунтування позову позивач зазначив про протиправність відмови відповідача у призначенні пенсії, оскільки ним було надано необхідний пакет підтверджуючих документів.

Ухвалою суду від 20.03.2019 року відкрито спрощене провадження по справі та запропоновано відповідачу надати відзив на позов, а позивачу відповідь на відзив.

Представником відповідача 11.04.2019 року надано відзив на позовну заяву, в якому він просив відмовити позивачу в задоволенні позовних вимог, та зазначає про відсутність підстав для вчинення дій, з приводу яких подано позов.

Відповідно до п. 10 ч. 1 ст. 4 Кодексу адміністративного судочинства України зазначено, що письмове провадження - розгляд і вирішення адміністративної справи або окремого процесуального питання в суді першої, апеляційної чи касаційної інстанції без повідомлення та (або) виклику учасників справи та проведення судового засідання на підставі матеріалів справи у випадках, встановлених цим Кодексом.

Згідно з частиною 9 статті 205 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але всі учасники справи не з'явилися у судове засідання, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.

Відповідно до ч. 4 ст. 229 КАС України зазначено, що у разі неявки у судове засідання всіх учасників справи або якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності учасників справи (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

З огляду на вищезазначені приписи Кодексу адміністративного судочинства України, суд вважає за можливе розглянути справу за відсутності сторін в порядку письмового провадження за наявними в матеріалах справи доказами.

Суд, дослідивши матеріали справи, проаналізувавши докази у їх сукупності, вивчивши норми матеріального та процесуального права, якими врегульовані спірні правовідносини вважає, що позов підлягає частковому задоволенню з наступних підстав та мотивів.

Судом встановлено, що позивач - ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, звернувся до Зміївського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Харківської області із заявою про призначення пенсії відповідно до п.3 ст. 114 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», як працівнику, безпосередньо зайнятому повний робочий день на підземних і відкритих гірничих роботах по видобутку вугілля, сланцю, руди та інших корисних копалин, - за списком робіт і професій, затверджуваним Кабінетом Міністрів України.

Рішенням Зміївського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Харківської області від 10.09.2018 року позивачу було відмовлено у призначенні пенсії за віком по списку № 2 на підставі заяви від 23.06.2018 року у зв'язку з відсутністю права на реалізацію ч. 2 ст. 114 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", згідно якої чоловікам, зайнятим повний робочий день із шкідливими і важкими умовами праці за списком №2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затвердженим Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць,- після досягнення 55 років і за наявності страхового стажу не менше 30 років, з них не менше 12 років 6 місяців на зазначених роботах.

Суд зазначає, що відповідачем під час розгляду заяви позивача не враховано період з 10.08.1984р. по 26.01.1995 р. згідно пільгової довідки №12051 від 20.12.2000р., так як в пільговій довідці не підтверджена зайнятість ОСОБА_1 повний робочий день. Загальний страховий стаж становить 36 років 5 місяців 5 днів, пільговий стаж становить 8 років 8 місяців 10 днів, якого недостатньо для набуття права на призначенні пенсії за віком на пільгових умовах відповідно до ч. 2 ст. 114 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" №1058-IV від 09.07.2003 р.

Позивач вбачаючи в зазначеному порушення своїх прав звернувся за їх захистом до суду.

Надаючи правову оцінку зазначеним правовідносинам суд зазначає наступне.

Відповідно до п.3 ст.114 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", працівники, безпосередньо зайняті повний робочий день на підземних і відкритих гірничих роботах (включаючи особовий склад гірничорятувальних частин) з видобутку вугілля, сланцю, руди та інших корисних копалин, на будівництві шахт і рудників та в металургії, - за списком робіт і професій, що затверджується Кабінетом Міністрів України, мають право на пенсію незалежно від віку, якщо вони були зайняті на зазначених роботах не менше 25 років, а працівники провідних професій на таких роботах: робітники очисного вибою, прохідники, вибійники на відбійних молотках, машиністи гірничих виймальних машин, сталевари, горнові, агломератники, вальцювальники гарячого прокату, оброблювачі поверхневих дефектів металу (вогневим засобом вручну) на гарячих дільницях, машиністи кранів металургійного виробництва (відділень нагрівальних колодязів та стриперних відділень), - за умови, що вони були зайняті на таких роботах не менше 20 років.

У роз'ясненні Міністерства соціального забезпечення «Про порядок врахування трудового стажу, що дає право на пенсію незалежно від віку працівникам, безпосередньо зайнятим повний робочий день на роботах, передбачених статтею 14 Закону України «Про пенсійне забезпечення» від 20 січня 1992 року № 8 ( наразі п.3 ст.114 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування") встановлено, що працівникам зайнятим на підземних роботах та у металургії, які мають не менше 10 років стажу роботи, що дає право на пенсію незалежно від віку відповідно до статті 14 Закону № 1788-ХІІ, але не відпрацювали повного стажу, передбаченого зазначеною статтею Закону № 1788-ХІІ, пенсія незалежно від віку може призначатися при наявності не менше 25 років стажу підземної роботи та роботи у металургії із зарахуванням до нього: кожного повного року роботи гірничим очисного забою, прохідником, забійником на відбійних молотках, машиністом гірничих виємочних машин, сталеваром, горновим, агломератником, вальцювальником гарячого прокату - за 1 рік роботи 3 місяці.

Статтею 62 Закону України "Про пенсійне забезпечення" визначено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу за відсутності такої книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до пунктів 1, 2 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12 серпня 1993 року № 637, основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами. У разі коли документи про трудовий стаж не збереглися, підтвердження трудового стажу здійснюється органами Пенсійного фонду на підставі показань свідків.

Крім того, пунктом 20 Порядку №637 розділу особливості підтвердження трудового стажу окремих категорій працівників визначено, що у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні відомості, що визначають право на пенсії на пільгових умовах або за вислугу років, установлені для окремих категорій працівників, для підтвердження спеціального трудового стажу приймаються уточнюючі довідки підприємств, установ, організацій або їх правонаступників (додаток N 5).

У довідці має бути вказано: періоди роботи, що зараховуються до спеціального стажу; професія або посада; характер виконуваної роботи; розділ, підрозділ, пункт, найменування списків або їх номери, куди включається цей період роботи; первинні документи за час виконання роботи, на підставі яких видана зазначена довідка.

Зазначену довідку видає підприємство, установа чи організація, де працювала особа. Якщо підприємство в стадії ліквідації, то уточнюючу довідку надає ліквідатор або його правонаступник на підставі первинних документів за час виконання робіт.

Відповідно до копії трудової книжки, протягом періоду трудової діяльності з 10.08.1984 року по 26.01.1995 року (в спірний період) позивач перебував на посаді помічника бурильника 4 розряду експлуатаційного і розвідувального буріння свердловин на нафту та газ (протокол №126 від 10.08.1984 р.)

Крім того, на підтвердження трудового стажу ОСОБА_1 надано до управління уточнюючу довідку №12051 від 20.12.2000 року, в якій зазначено, що ОСОБА_1 дійсно працював в підрозділах філії "Тюменбургаз" (з 18.11.1994 перейменовано) на посадах, які дають право на пільгову пенсію: помічника бурильника 4 розряду експлуатаційного і розвідувального буріння свердловин на нафту та газ що передбачено "Списком №2 виробництв, робіт, професій, посад та показників з шкідливими і важкими умовами праці, зайнятість в яких дає право на пенсію за віком на пільгових умовах", затвердженим ОСОБА_2 Міністрів СРСР від 22 серпня 1956 року №1173: розд. 13, № 1 "Буріння", а) робочі - затверджено ОСОБА_2 Кабінету Міністрів СРСР від 26 січня 1991 р. №10, розділ ХІІ, поз.2130100а-11297.

Отже, відхилення відповідачем наданих позивачем документів про періоди роботи, з підстав не підтвердження зайнятості повний робочий день в період з 10.08.1984 р. по 26.01.1995 р. є безпідставним та таким, що порушує права позивача. Оскільки, беззаперечних доказів їх недопустимості та неналежності - відповідачем надано суду не було.

Суд звертає увагу, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Також, суд звертає увагу на те, що відсутність посилання чи неточних записів у первинних документах по обліку трудового стажу на конкретну посаду, яку займав позивач у той чи інший період його роботи у підприємстві за наявності належним чином оформленої трудової книжки, не може бути підставою для виключення вказаних періодів роботи з трудового стажу позивача, що дає йому право на призначення пільгової пенсії за віком. Оскільки працівник не може відповідати за правильність та повноту оформлення бухгалтерських документів на підприємстві, та у свою чергу неналежний порядок ведення та заповнення трудової книжки та іншої документації з вини адміністрації підприємства не може бути підставою для позбавлення позивача його конституційного права на соціальний захист щодо вирішення питань надання пенсії за віком на пільгових умовах, відповідно до ст.13 Закону України «Про пенсійне забезпечення».

Наведене в повній мірі узгоджується з позицією Верховного Суду, викладеною у постанові №687/975/17 від 21.02.2018 року.

Відповідно до частини 2 статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України, суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.

Згідно позовних вимог позивача він просить визнати протиправним та скасувати відмову Зміївського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Харківської області, в зарахуванні позивачу в стаж роботи по списку №2 періоду роботи з 10.08.1984 р. по 26.01.1995 р. та в призначенні позивачу пенсії відповідно до ч.2 ст. 114 Закону України №1058 "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування".

В даному випадку, права позивача порушуються не сукупністю вчинків відповідача, а відмовою викладеною у рішенні №868 Зміївського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Харківської області від 10.09.2018 року, тому суд вважає за можливе скасувати рішення №868 Зміївського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Харківської області від 10.09.2018 року, яким позивачу відмовлено в призначенні позивачу пенсії відповідно до ч.2 ст. 114 Закону України №1058 "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування".

Враховуючи протиправність рішення відповідача про відмову в призначенні пенсії позивачу та підтвердження наявності підстав для зарахування до пільгового стажу позивача відповідного періоду роботи, суд приходить до висновку, про необхідність в зарахуванні Зміївським об'єднаним управлінням Пенсійного фонду України Харківської області до пільгового стажу роботи за Списком №2 ОСОБА_1 періоди роботи з 10.08.1984р. по 26.01.1995 р.

Стосовно позовних вимог про зобов'язання Зміївське об'єднане управління Пенсійного фонду України Харківської області призначити позивачу пенсію відповідно до ч. 2 ст. 114 Закону України №1058 "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", з 02.04.2018 року та виплатити, суд зазначає наступне.

Статтею 58 Закону №1058 визначено, що Пенсійний фонд є органом, який призначає пенсії та готує документи для її виплати. Тобто, Пенсійний фонд має виключну компетенцію в питаннях призначення пенсії.

Адміністративний суд, перевіряючи рішення, дію чи бездіяльність суб'єкта владних повноважень на відповідність закріпленим частиною 2 статті 2 КАС України критеріям, не втручається у дискрецію (вільний розсуд) суб'єкта владних повноважень поза межами перевірки за названими критеріями. Завдання адміністративного судочинства полягає не у забезпеченні ефективності державного управління, а в гарантуванні дотримання прав та вимог законодавства, інакше було б порушено принцип розподілу влади.

Принцип розподілу влади заперечує надання адміністративному суду адміністративно-дискреційних повноважень - ключовим завданням якого є здійснення правосуддя. Тому завданням адміністративного суду є контроль за легітимністю прийняття рішення.

В контексті викладеного, враховуючи той факт, що суд не може підміняти пенсійний орган, уповноважений на виконання функцій з розрахунку та призначення пенсій громадянам, та на свій розсуд розраховувати пільговий стаж позивача, суд вважає, що належним способом захисту прав позивача, буде зобов'язання відповідача повторно розглянути заяву з урахуванням зарахованого періоду роботи позивача до пільгового стажу та правової оцінки, наданої судом у даному рішенні.

Відповідно до ч.ч.1, 2 ст.2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб’єктів владних повноважень. У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб’єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч. 1 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Частиною 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Враховуючи викладене, суд приходить до висновку про часткове задоволення позовних вимог, зважаючи на те, що відповідачем не доведено правомірність відповідного рішення про відмову позивачеві у призначенні пенсії.

Керуючись статтями 14, 243-246, 293, 295-296 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

В И Р І Ш И В:

Адміністративний позов ОСОБА_1 (АДРЕСА_1) до Зміївського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Харківської області (63404, Харківська обл., м. Зміїв, вул. Гагарина, буд.15) про визнання протиправними та скасування відмов, зобов'язання вчинити певні дії - задовольнити частково.

Скасувати рішення Зміївського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Харківської області №868 від 10.09.2018 року.

Зобов'язати Зміївське об'єднане управління Пенсійного фонду України Харківської області, зарахувати ОСОБА_1 в стаж роботи по списку №2 період роботи з 10.08.1984 року по 26.01.1995 р.

Зобов'язати Зміївське об'єднане управління Пенсійного фонду України Харківської області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 про призначення пенсії відповідно до ч.2 ст. 114 Закону України №1058 "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування".

В іншій частині задоволення позовних вимог відмовити.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Зміївського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Харківської області (63404, Харківська обл., м. Зміїв, вул. Гагарина, буд.15) на користь ОСОБА_1 (АДРЕСА_1) сплачений судовий збір в частині задоволення позовних вимог у сумі 384 (триста вісімдесят чотири) грн. 20 коп.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення суду не були вручені у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження: на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя Спірідонов М.О.