Рішення № 81427952, 25.04.2019, Одеський окружний адміністративний суд

ОДЕСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 квітня 2019 року м. Одеса Справа № 420/1233/19

Одеський окружний адміністративний суд у складі судді Іванова Е.А., розглянувши в порядку письмового провадження в приміщенні суду в м. Одесі адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції в Одеській області про визнання протиправною та скасування постанови старшого державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції в Одеській області Мельниченко А.В. від 23.10.2018 року про стягнення з ОСОБА_1 виконавчого збору у сумі 933653,91 грн. у виконавчому провадженні ВП №50869451,-

ВСТАНОВИВ:

До Одеського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов ОСОБА_1 до Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції в Одеській області в якому позивач з урахуванням уточненого позову просить суд визнати протиправною та скасувати постанову старшого державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції в Одеській області Мельниченко А.В. від 23.10.2018 року про стягнення з ОСОБА_1 виконавчого збору у сумі 933653,91 грн. у виконавчому провадженні ВП №50869451. В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що у 2010 році Київським районним судом м. Одеси у цивільній справі №2-3264/09 було постановлено рішення про стягнення з ОСОБА_1 (позичальник), TOB «Фріз» (поручитель) та TOB «Круассан» (поручитель) в солідарному порядку на користь ВАТ «Ерсте Банк», правонаступником якого є TOB «Фінанс Транс Груп», заборгованості за кредитним договором №014/5142/2/12592 від 31.03.2008 р. в сумі 1224 930,02 доларів США. 23.10.2010 року Київським районним судом м. Одеси було видано виконавчий лист на виконання зазначеного вище рішення, про стягнення боргу із ОСОБА_1, який в подальшому був пред'явлений до виконання до Відділу примусового виконання рішень УДВС ГТУЮ в Одеській області і 19.04.2016 року за ним було відкрито виконавче провадження №50869451. В подальшому у справі неодноразово змінювався стягувач. Всі ці зміни ретельно досліджені на підставі матеріалів судової справи та викладені в ухвалі Київського районного суду м. Одеси від 28.01.2019 року, яка набрала законної сили. 25.08.2016 року між TOB «Фінанс Транс Груп» (новий стягувач) та ОСОБА_1 (основний боржник) було укладено Договір про врегулювання заборгованост. За цим договором сторони домовились про добровільне врегулювання заборгованості, яка виникла за вищезазначеним кредитним договором та закріплена вказаним вище рішенням суду, на підставі якого видано виконавчий лист, який перебував на виконанні у ВП №50869451. Сторони домовились про наступне: ОСОБА_1 визнає, що її заборгованість у гривнях складає 39 215 824,72 гривень. Із цієї суми вона зобов'язується сплатити 12 386 703,10 гривень, а залишок заборгованості в сумі 26 829121,62 гривень буде їй прощено та списано. Цей договір набув чинності і ніким не оскаржений. За домовленістю між сторонами, TOB «Джоль» сплатила на користь TOB «Фінанс Транс Груп» за ОСОБА_1 частину боргу, а саме - 5 555 790,28 гривень. Копія квитанції про оплату від 10.10.2016 року. Права вимоги залишку заборгованості ОСОБА_1 перед TOB «Фінанс Транс Груп» був переданий до TOB «Арма Факторинг» за договором про відступлення прав вимоги (факторингу) №380 від 10.10.2016 року. В подальшому, 11.10.2016 року, ці права вимоги TOB «Арма Факторинг» передала TOB «Джоль» за договором відступлення прав, посвідченим приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Марченко О. І.. 18.09.2018 року TOB «Фінанс Транс Груп» звернулось до державного виконавця із заявою про повернення виконавчого документу. Заяву виконавцем було задоволено та виконавчий лист повернуто стягувачу. Але, у цей момент, повертаючи виконавчий лист, державний виконавець виносить постанову про стягнення виконавчого збору, який за своєю сутністю є винагородою виконавця за здійсненні примусові дії. Таким чином оскільки позивачем було добровільно сплачено кошти за виконавчим листом, та державним виконавцем не вчинялись дії по стягненню вказаних коштів позивач вважає, що постанова є неправомірною та підлягає скасуванню.

Представник відповідача надав до суду письмовий відзив, який мотивований тим, що на виконанні у Відділі примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції в Одеській області перебувало виконавче провадження № 50869451, з примусового виконання виконавчого листа № 2-3264/09 від 23.12.2010, виданого Київським районним судом м. Одеси про стягнення з ОСОБА_1, TOB «Фріз» та виробничо-торгової компанії «Круассан» у вигляді TOB в солідарному порядку на користь TOB «Фінанс Траст Груп» заборгованості за кредитним договором № 014/5142/2/12592 від 31.03.2008 в розмірі 9336539,11 грн., що еквівалентно станом на 18.05.2009 за курсом НБУ України -1224930,02 дол. США. Вказане виконавче провадження завершено 23.10.2018 на підставі п. 1 ст. 37 Закону України «Про виконавче провадження» та виконавчий документ повернуто стягувачу на підставі його заяви. Виконавчий збір - це збір, що справляється на всій території України за примусове виконання рішення органами державної виконавчої служби. Виконавчий збір стягується з боржника до державного бюджету України, а не на користь виконавчої служби. Відповідно до вимог статті 26 Закону України «Про виконавче провадження», у постанові про відкриття виконавчого провадження за рішенням, примусове виконання якого передбачає справляння виконавчого забору, державний виконавець зазначає про стягнення з боржника виконавчого збору в розмірі, встановленому статтею 27 цього Закону. Тобто, законом чітко визначено стягнення виконавчого збору одразу з відкриттям виконавчого провадження. Частиною дев'ятою статті 27 Закону України «Про виконавче провадження», передбачено, що виконавчий збір не стягується у разі закінчення виконавчого провадження на підставі пункту 9 частини першої статті 39 цього Закону, якщо рішення було виконано до винесення постанови про відкриття виконавчого провадження. Крім того, частиною третьої статті 40 Закону України «Про виконавче провадження» у разі повернення виконавчого документа стягувачу з підстав, передбачених пунктами 1, 3, 4, 6 частини першої статті 37 цього Закону, закінчення виконавчого провадження з підстав, передбачених пунктами 1, 2, 4, 6, 9 (крім випадку, передбаченого частиною дев'ятою статті 27 цього Закону), 11, 14 і 15 частини першої статті 39 цього Закону, якщо виконавчий збір не стягнуто, державний виконавець не пізніше наступного робочого дня з дня повернення виконавчого документа (закінчення виконавчого провадження) виносить постанову про стягнення виконавчого збору, яку виконує в порядку, встановленому ним Законом. У зв'язку з тим, що виконавче провадження № 50869451 було завершено на підставі пункту 1 статті 37 Закону України «Про виконавче провадження», державним виконавцем винесено постанову про стягнення з боржника виконавчого збору, яку виведено в окреме виконавче провадження. 29.10.2018 державним виконавцем відділу винесено постанову про відкриття виконавчого провадження № 57539542, з виконання постанови № 50869451 від 23.10.2018, про стягнення з ОСОБА_1 виконавчого збору у розмірі 933653,91 грн.

Ухвалою суду від 04.03.2019 року позов залишено без руху та позивачу наданий 10-ти денний строк для усунення недоліків позовної заяви з дня отримання ухвали.

Ухвалою суду від 28.03.2019 року продовжено строк на усунення недоліків позовної заяви.

Ухвалою суду від 15.04.2019 року заяву ОСОБА_1 про поновлення строку звернення до суду задоволено, визнано поважними причини пропуску строку звернення до суду, поновлено пропущений процесуальний строк та відкрито позовне провадження в адміністративній справі.

Тією ж ухвалою зобов'язано Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції в Одеській області надати до Одеського окружного адміністративного суду в строк до 19.04.2019 року засвідчену належним чином, за описом копію матеріалів виконавчого провадження ВП №50869451.

Згідно ч. 9 ст. 205 КАС України якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але всі учасники справи не з'явилися у судове засідання, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.

Дослідивши матеріали справи, суд дійшов висновку про не обґрунтованість позову та відсутності підстав для його задоволення.

Спірні правовідносини врегульовані Конституцією України, Законом України «Про виконавче провадження» від 02 червня 2016 р. № 1404-VIII.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про виконавче провадження», виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Статтею 3 Закону України «Про виконавче провадження» визначено перелік документів, що підлягають примусовому виконанню, до яких належать і виконавчі листи, що видаються судами.

Отже, правовою підставою для відкриття виконавчого провадження, зокрема є виконавчий документ, виданий на підставі та на виконання рішення суду.

Відповідно до ч. 1 ст.18 Закону України «Про виконавче провадження» виконавець зобов'язаний вживати передбачені цим Законом заходи щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

Судом встановлено, що Київським районним судом м. Одеси 23.12.2010 року був виданий виконавчий лист №2-3264/09 про стягнення з ОСОБА_1, ТОВ «Фріз», та ВТК «Круассан» у вигляді ТОВ в солідарному порядку на користь ТОВ «ФІНАНС ТРАСТ ГРУП» заборгованості за кредитним договором №014/5142/2/12592 від 31.03.2008 року в розмірі 9336539,11 грн.. що еквівалентно станом на 18.05.2009 року за курсом Національного банку України - 1224930,02 доларів США.

На підставі заяви стягувача про примусове виконання виконавчого листа за №2-3264/09, виданого 23.12.2010р. Київським районним судом м. Одеси постановою старшого державного виконавця відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції в Одеській області Мельниченко А.В. від 19.04.2018р. відкрито виконавче провадження ВП №50869451

Вказане виконавче провадження завершено 23.10.2018 на підставі п. 1 ст. 37 Закону України «Про виконавче провадження» та виконавчий документ повернуто стягувачу на підставі його заяви.

У зв'язку з тим, що виконавче провадження № 50869451 було завершено на підставі пункту 1 статті 37 Закону України «Про виконавче провадження», державним виконавцем винесено постанову про стягнення з боржника виконавчого збору, яку виведено в окреме виконавче провадження.

29.10.2018 державним виконавцем відділу винесено постанову про відкриття виконавчого провадження № 57539542, з виконання постанови № 50869451 від 23.10.2018, про стягнення з ОСОБА_1 виконавчого збору у розмірі 933653,91 грн.

Перевіряючи законність та обґрунтованість дій та рішень УДВС, з урахуванням підстав, за якими позивач пов'язує їх протиправність та незаконність, суд зазначає наступне.

Згідно з ч.2 ст.2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Порядок прийняття оскаржуваної постанови про стягнення виконавчого збору регулювався положеннями ЗУ "Про виконавче провадження" № 1404-VIII (далі - Закон № 1404-VIII).

Частинами 1 та 2 ст.27 Закону №1404-VIII передбачено, що виконавчий збір - це збір, що справляється на всій території України за примусове виконання рішення органами державної виконавчої служби. Виконавчий збір стягується з боржника до Державного бюджету України.

Виконавчий збір стягується державним виконавцем у розмірі 10 відсотків суми, що фактично стягнута, повернута, або вартості майна боржника, переданого стягувачу за виконавчим документом.

За приписами п.1-6 ч.5 ст.27 Закону №1404-VIII встановлено, що виконавчий збір не стягується:

1) за виконавчими документами про конфіскацію майна, стягнення періодичних платежів, накладення арешту на майно для забезпечення позовних вимог, за виконавчими документами, що підлягають негайному виконанню;

2) у разі виконання рішень Європейського суду з прав людини;

3) якщо виконання рішення здійснюється за рахунок коштів, передбачених бюджетною програмою для забезпечення виконання рішень суду в порядку, встановленому Законом України "Про гарантії держави щодо виконання судових рішень";

4) за виконавчими документами про стягнення виконавчого збору, стягнення витрат виконавчого провадження, штрафів, накладених виконавцем відповідно до вимог цього Закону;

5) у разі виконання рішення приватним виконавцем;

6) за виконавчими документами про стягнення заборгованості, що підлягає врегулюванню відповідно до Закону України "Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії", а також згідно з постановами державних виконавців, винесеними до набрання чинності цим Законом.

Також, ч.9 ст. 27 Закону №1404-VIII передбачено, що виконавчий збір не стягується у разі закінчення виконавчого провадження на підставі пункту 9 частини першої статті 39 цього Закону, якщо рішення було виконано до винесення постанови про відкриття виконавчого провадження.

Згідно ч.3 ст.40 Закону №1404-VIII у разі повернення виконавчого документа стягувачу з підстав, передбачених п.1, 3, 4, 6 ч.1 ст.37 цього Закону, закінчення виконавчого провадження з підстав, передбачених п.1, 2, 4, 6, 9 (крім випадку, передбаченого частиною дев'ятою статті 27 цього Закону), 11, 14 і 15 ч.1 ст.39 цього Закону, якщо виконавчий збір не стягнуто, державний виконавець не пізніше наступного робочого дня з дня повернення виконавчого документа (закінчення виконавчого провадження) виносить постанову про стягнення виконавчого збору, яку виконує в порядку, встановленому цим Законом.

Як встановлено судом постановою ВП №50869451 від 23.10.2018р. виконавче провадження з примусового виконання виконавчого листа за №2-3264/09, виданого 23.12.2010р. Київським районним судом м. Одеси повернуто на підставі п.1 ч.1 ст.37 Закону №1404-VIII.

Враховуючи вищевикладене, суд доходить висновку, що відповідач довів законність оскаржуваної постанови про стягнення виконавчого збору, оскільки за нормами ст.27 вказаного Закону, яка містить вичерпний перелік підстав та умови за якими виконавчий збір не стягується, зокрема, не визначено, що виконавчий збір не стягується у разі повернення виконавчого провадження на підставі п.1ч.1 ст.37 цього Закону.

Відповідно до ст. 9 КАС України розгляд та вирішення справ в адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до ч. 1 ст. 72 та ч. 1 ст. 73 КАС України, доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування.

Частиною 1 ст. 77 КАС України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

Відповідно до ч. 2 ст. 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Згідно ст. 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.

Під час перевірки правомірності оскаржуваних рішень суд керується критеріями закріпленими у ст. 2 КАС України, які повною мірою відображають принципи адміністративної процедури.

З огляду на зазначене та оцінюючи у сукупності встановлені обставини і перевіривши наявні в матеріалах справи докази, суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення позову та правомірності постанови від 23.10.2018 року про стягнення виконавчого збору.

Керуючись ст..ст.9, 241-246 КАС України, суд, -

ВИРІШИВ:

У задоволенні позову ОСОБА_1 до Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції в Одеській області про визнання протиправною та скасування постанови старшого державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції в Одеській області Мельниченко А.В. від 23.10.2018 року про стягнення з ОСОБА_1 виконавчого збору у сумі 933653,91 грн. у виконавчому провадженні ВП №50869451 відмовити повністю.

Рішення суду набирає законної сили в порядку та строки встановлені ст..255 КАС України.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Одеського апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення з урахуванням положень п.15-5 Перехідних положень КАС України.

Суддя Іванов Е.А.

.