Рішення № 81427928, 25.04.2019, Одеський окружний адміністративний суд

Справа № 420/1356/19

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 квітня 2019 року Одеський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді, Бжассо Н.В., розглянув в порядку письмового провадження в м. Одесі за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_2 до Центрального об'єднаного управління Пенсійного фонду України в м. Одесі про визнання протиправними дій, зобов'язання вчинити дії

ВСТАНОВИВ:

До Одеського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов ОСОБА_2 до Центрального об'єднаного управління Пенсійного фонду України в м. Одесі, за результатом розгляду якого, позивач просить суд:

Визнати протиправними дії Центрального об'єднаного управління Пенсійного фонду України в м. Одесі щодо невиплати ОСОБА_2 пенсійної заборгованості за період травень-червень 2018 року;

Зобов'язати Центральне об'єднане управління Пенсійного фонду України в м. Одесі виплатити ОСОБА_2 пенсійну заборгованість за період травень-червень 2018 року.

В обґрунтування адміністративного позову позивач зазначає, що вона є внутрішньо переміщеною особою з м. Макіївки Донецької області та пенсіонером за віком. На даний час, позивач перебуває на обліку в Центральному об'єднаному управлінні Пенсійного фонду України в м. Одесі за адресою проживання, зазначеній у довідці внутрішньо переміщеної особи. В травні 2018 року позивачу було припинено виплату пенсії, у зв'язку із чим у відповідача перед позивачем утворилася заборгованість за період травень-червень 2018 року. Після звернення позивача до відповідача 08.06.2018 року із заявою про відновлення виплати пенсії, пенсійні виплати було відновлено, однак заборгованість за період травень-червень 2018 року виплачена не була. 06.12.2018 року позивач звернулася до відповідача із заявою, в якій просила: нарахувати та виплатити пенсійну заборгованість за період травень-червень 2018 року, видати довідку про розмір призначеної і фактично отриманої позивачем пенсії у 2018 році, надати інформацію про підставу припинення виплати пенсії у травні 2018 року та надати документи, на підставі яких виплату пенсії було припинено. В лютому позивач отримала лист від відповідача від 04.01.2019 року № 514-09, в якому вказано, що управлінням виплату пенсії було припинено з 01.05.2018 року «до з'ясування» згідно з п. 12 Порядку здійснення контролю за проведенням соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам за місцем їх фактичного проживання/перебування, затвердженого постановою КМУ № 365 від 08.06.2016 року. Борг за травень-червень 2018 року у сумі 5025,58 грн. обліковується в управлінні згідно пп. 52 п. 1 Порядку № 365. Позивач вважає, що їй протиправно було припинено виплату пенсії та не виплачено пенсійну заборгованість за період травень-червень 2018 року. Позивач вказує, що ані ЗУ «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», ані Порядок № 365 не передбачають таких підстав для припинення або призупинення виплати пенсії, як до «з'ясування обставин» або проходження верифікації в АТ «Ощадбанк».

Відповідно до ухвали суду від 07.03.2019 року, відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження та призначено судове засідання для розгляду справи по суті на 04.04.2019 року.

01.04.2019 року від представника відповідача надійшов відзив на адміністративний позов, з огляду на який, управління не погоджується з вимогами позивача оскільки дії управління є правомірними та повністю відповідають нормам чинного законодавства.

Позивач до судового засідання не з'явилася, в прохальній частині позову просить суд розглянути справу без її участі.

Відповідач до судового засідання не з'явився, належним чином та своєчасно повідомлявся про дату, час і місце судового розгляду. Причини неявки суду не повідомив.

Відповідно до ч. 9 ст. 205 КАС України, якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але всі учасники справи не з'явилися у судове засідання, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.

Справу розглянуто в порядку письмового провадження.

Суд розглянув матеріали справи, всебічно і повно з`ясував всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінив надані учасниками судового процесу докази в їх сукупності та робить наступні висновки.

ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, відповідно до довідки від 14.06.2017 року № 1990 взята на облік внутрішньо переміщеної особи та фактично проживає за адресою: АДРЕСА_1.

Згідно з посвідченням № НОМЕР_2 від 10.01.2000 року, позивач з 01.09.1999 року отримує пенсію за віком.

06.12.2018 року ОСОБА_2 звернулася до Центрального ОУПФУ в м. Одесі із заявою про:

нарахування та виплату їй пенсійної заборгованості за період травень-червень 2018 року;

видачу їй довідки про розмір призначеної і фактично отриманої нею пенсії 2018 році;

надання інформації про підставу припинення виплати їй пенсії у травні 2018 року та надання документів, на підставі яких виплату пенсії було припинено.

04.01.2019 року Центральне ОУПФУ в м. Одесі надано відповідь № 514/09на звернення ОСОБА_2

З огляду на вказану відповідь, відповідач вказав: «Управлінням виплату пенсії припинено з 01.05.2018року «до з'ясування» згідно п. 12 Порядку здійснення контролю за проведенням соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам за місцем їх фактичного проживання/перебування, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08.06.2016 року № 365 у зв'язку з верифікації в АТ «Ощадбанк». 15.05.2018 року управлінням Вас включено до списку № 21, який направлено до Управління соціального захисту населення Одеської міської ради. 08.06.2018 року ви звернулися до управління із заявою № 283 про поновлення виплати пенсії. Листом від 11.06.2018 року № 13-14-2/2405 Департаменту праці та соціальної політики одеської міської ради з доданим о нього списком на отримання інформації для здійснення контролю за проведенням соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам за місцем їх фактичного проживання/перебування, факт проживання підтверджено. Протоколом засідання комісії по розгляду заяв з призначення населенню субсидій, в окремих випадках, для відшкодування витрат на оплату житлово-комунальних послуг, придбання скрапленого газу, твердого та рідкого пічного побутового палива, надання пільг за фактичним місцем проживання та призначення (відновлення) соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам від 21.06.2018 року № 12/п Департаменту праці та соціальної політики Одеської міської ради управління зобов'язано призначити Вам пенсію. Управління, розпорядженням від 02.07.2018 року, виплату Вашої пенсії поновлено з 01.05.2018 року. Борг за травень-червень місяці у сумі 5025,58 грн. обліковується в управлінні згідно пп. 2 п. 1 Постанови Кабінету Міністрів України від 25.04.2018 року № 335 «Про внесення змін до постанови Кабінету Міністрів України від 08 червня 2016 року № 365».

Згідно зі ст. 46 Конституції України, громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Це право гарантується загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними.

Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.

Статтею 8 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" передбачено право громадян України на отримання пенсійних виплат та соціальних послуг.

Відповідно до ст. 4 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" встановлено, що законодавство про пенсійне забезпечення базується на Конституції України, складається з Основ законодавства України про загальнообов'язкове державне соціальне страхування, цього Закону, законів України "Про недержавне пенсійне забезпечення", "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб", міжнародних договорів з пенсійного забезпечення, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України (далі - закони про пенсійне забезпечення), а також інших законів та нормативно-правових актів, прийнятих відповідно до законів про пенсійне забезпечення, що регулюють відносини у сфері пенсійного забезпечення в Україні.

Статтею 5 вказаного Закону передбачено, що він регулює відносини, які виникають між суб'єктами системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування. Дія інших нормативно-правових актів може поширюватися на ці відносини лише у випадках, передбачених цим Законом, або в частині, що не суперечить цьому Закону. Виключно цим Законом, зокрема, визначаються порядок здійснення пенсійних виплат за загальнообов'язковим державним пенсійним страхуванням; порядок використання коштів Пенсійного фонду та накопичувальної системи пенсійного страхування.

Відповідно до ст. 47 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", пенсія виплачується щомісяця, у строк не пізніше 25 числа місяця, за який виплачується пенсія, виключно в грошовій формі за зазначеним у заяві місцем фактичного проживання пенсіонера в межах України організаціями, що здійснюють виплату і доставку пенсій, або через установи банків у порядку, передбаченому Кабінетом Міністрів України.

Статтею 49 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" передбачено, що виплата пенсії за рішенням територіальних органів Пенсійного фонду або за рішенням суду припиняється: 1) якщо пенсія призначена на підставі документів, що містять недостовірні відомості; 2) на весь час проживання пенсіонера за кордоном, якщо інше не передбачено міжнародним договором України, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України; 3) у разі смерті пенсіонера; 4) у разі неотримання призначеної пенсії протягом 6 місяців підряд; 5) в інших випадках, передбачених законом.

Суд наголошує, що перелік підстав припинення виплати пенсії, визначений ч. 1 ст. 49 вказаного Закону є вичерпним та передбачає можливість припинення виплати пенсії з інших підстав лише у випадках, передбачених законом.

Крім того, суд зазначає, що відповідач не надав суду рішення про припинення виплати пенсії і не вказав, яка з обставин, визначених наведеною вище нормою Закону стала підставою для припинення позивачу виплати пенсії.

При цьому, суд не приймає до уваги посилання Центрального ОУПФУ в м. Одесі у листі від 04.01.2019 року № 514/09 на п. 12 Порядку здійснення контролю за проведенням соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам за місцем їх фактичного проживання/перебування, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08.06.2016 року № 365, яким визначено, що соціальні виплати за рішенням комісій або органів, що здійснюють соціальні виплати, припиняються у разі: 1) наявності підстав, передбачених законодавством щодо умов призначення відповідного виду соціальної виплати; 2) встановлення факту відсутності внутрішньо переміщеної особи за фактичним місцем проживання/перебування згідно з актом обстеження матеріально-побутових умов сім'ї; 3) отримання рекомендацій Мінфіну щодо фактів, виявлених під час здійснення верифікації соціальних виплат; 4) скасування довідки внутрішньо переміщеної особи з підстав, визначених статтею 12 Закону України "Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб"; 5) отримання інформації від Держприкордонслужби, МВС, СБУ, Мінфіну, Національної поліції, ДМС, Держфінінспекції, Держаудитслужби та інших органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування. Оскільки далі, за змістом листа, відповідач вказує, що припинення виплати пенсії здійснено «до з'ясування» у зв'язку із верифікацією в АТ «Ощадбанк», тоді як п. 12 Порядку, на який посилається відповідач у листі, таких підстав для припинення виплати пенсії не містить, а також, Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" передбачає, що пенсія може бути припинена з інших підстав, аніж визначені вказаним Законом лише у випадках, передбачених законом, тоді як вказаний Порядок є підзаконним нормативно-правовим актом.

Суд зазначає, що сума пенсійної заборгованості за період травень-червень 2018 року у розмірі 5025,58 грн. позивачем не оскаржується.

Відповідачем пенсія за вказаний період нарахована у повному обсязі, однак, не виплачена з посиланням на пп. 2 п. 1 постанови Кабінету Міністрів України від 25.04.2018 № 335.

Суд зазначає, що пп. 2 п. 1 постанови Кабінету Міністрів України від 25.04.2018 № 335 внесено зміни до постанови Кабінету Міністрів України від 08.06.2016 № 365 "Деякі питання здійснення соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам", зокрема, пункт 15 викладено в наступній редакції "Орган, що здійснює соціальні виплати, на підставі рішення комісії призначає (відновлює) таку соціальну виплату з місяця, в якому надійшла заява внутрішньо переміщеної особи. Суми соціальних виплат, які не виплачені за минулий період, обліковуються в органі, що здійснює соціальні виплати, та виплачуються на умовах окремого порядку, визначеного Кабінетом Міністрів України."

Станом на час розгляду справи окремого порядку, на умовах якого має бути виплачена сума пенсійної заборгованості позивача не прийнято.

За змістом конституційних норм (ст.ст. 113, 116, 117 Конституції України), Кабінет Міністрів України не наділений правом вирішувати питання, які належать до виключної компетенції Верховної Ради України, так само як і приймати правові акти, які підміняють або суперечать законам України.

Згідно з п. 6 ч. 1 ст. 92 Конституції України, виключно законами України визначаються, основи соціального захисту, форми і види пенсійного забезпечення.

У преамбулі до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" зазначено, що зміна умов і норм загальнообов'язкового державного пенсійного страхування здійснюється виключно шляхом внесення змін до цього Закону.

Конституційне поняття "Закон України", на відміну від поняття "законодавство України", не підлягає розширеному тлумаченню, це - нормативно-правовий акт, прийнятий Верховною Радою України в межах повноважень. Зміни до закону вносяться за відповідно встановленою процедурою Верховною Радою України шляхом прийняття закону про внесення змін. Нормативно-правові акти Кабінету Міністрів України є підзаконними, а тому не можуть обмежувати права громадян, які встановлено законами.

Судом встановлено, що жодних змін у вказаний Закон з приводу особливостей виплати заборгованості пенсіонерам, які є внутрішньо переміщеними особами, Верховною Радою не приймались.

Статтею 6 КАС України визначено, що суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави.

Суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.

Відповідно до статті 7 КАС України суд вирішує справи відповідно до Конституції та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.

Суд застосовує інші правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, у межах повноважень та у спосіб, визначені Конституцією та законами України.

У разі невідповідності правового акта Конституції України, закону України, міжнародному договору, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України, або іншому правовому акту суд застосовує правовий акт, який має вищу юридичну силу, або положення відповідного міжнародного договору України.

Отже, у випадку суперечності норм підзаконного акту нормам закону слід застосовувати норми закону, оскільки він має вищу юридичну силу.

При цьому, суд зазначає, що статус внутрішньо переміщеної особи надає особі спеціальні, додаткові права (або "інші права", як це зазначено у ст. 9 Закону "Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб"), не звужуючи, між тим, обсяг конституційних прав та свобод особи та створюючи додаткові гарантії їх реалізації, а тому відповідач повинен всіляко сприяти відновленню виплат, гарантованих державою внутрішньо переміщеним особам.

Суд зазначає, що держава відповідно до конституційних принципів зобов'язана гарантувати право громадянина на одержання призначеної йому пенсії незалежно від того, де проживає особа, якій призначена пенсія.

Згідно зі статтею 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини", суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

Стаття 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод визначає, що кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

Пунктом 54 рішення Європейського суду з прав людини по справі "Пічкур проти України" зазначено про порушення статті 14 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, згідно з якою користування правами та свободами, визнаними в Конвенції, має бути забезпечене без дискримінації за будь-якою ознакою статі, раси, кольору шкіри, мови, релігії, політичних чи інших переконань, національного чи соціального походження, належності до національних меншин, майнового стану, народження, або за іншою ознакою, у поєднанні зі ст. 1 Першого протоколу до Конвенції, якою передбачено право кожної фізичної або юридичної особи мирно володіти своїм майном та закріплено, що ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

Під час розгляду справи суд встановив, що право на отримання позивачем пенсії відповідачем не оскаржується, однак зазначене право було піддано формальним обмеженням, з підстав та у спосіб, які суперечать вимогам Конституції та законам України.

Таким чином, зміна пенсіонером місця проживання не може бути підставою для позбавлення його конституційного права на отримання соціального захисту, а саме, отримання пенсії, оскілки право позивача щодо виплати раніше призначеної пенсії є абсолютним та не може бути обмежено.

Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

У таких справах суб'єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Згідно зі ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

З урахуванням вищевикладеного, суд робить висновок, що адміністративний позов ОСОБА_2 належить до задоволення.

Керуючись ст.ст.2, 3, 6, 8, 9, 73, 74, 75, 76, 77, 139, 205, 243, 245, 246, 250, 262, 295 КАС України, суд

ВИРІШИВ:

Задовольнити адміністративний ОСОБА_2 до Центрального об'єднаного управління Пенсійного фонду України в м. Одесі про визнання протиправними дій, зобов'язання вчинити дії.

Визнати протиправними дії Центрального об'єднаного управління Пенсійного фонду України в м. Одесі щодо невиплати ОСОБА_2 пенсійної заборгованості за період травень-червень 2018 року;

Зобов'язати Центральне об'єднане управління Пенсійного фонду України в м. Одесі виплатити ОСОБА_2 пенсійну заборгованість за період травень-червень 2018 року.

Відповідно до статті 255 КАС України рішення суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Згідно з частиною першою статті 295 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів. Якщо в судовому засіданні було проголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складання повного тексту рішення.

Апеляційна скарга подається учасниками справи відповідно до п.15.5 ч.1 розділу VІІ «Перехідні положення» КАС України через Одеський окружний адміністративний суд до П'ятого апеляційного адміністративного суду.

Позивач - ОСОБА_2 (АДРЕСА_1, РНОКПП: НОМЕР_1).

Відповідач - Центральне об'єднане управління Пенсійного фонду України в м. Одесі (вул. Ільфа і Петрова, буд. 4-А, м. Одеса, 65121, код ЄДРПОУ: 41248812).

Повний текст постанови виготовлений та підписаний судом 25.04.2019 року.

Суддя Н.В.Бжассо

.