Рішення № 81427728, 25.04.2019, Одеський окружний адміністративний суд

Справа № 420/5797/18

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 квітня 2019 року м. Одеса

Одеський окружний адміністративний суд у складі: головуючого судді Єфіменка К.С. при секретарі Кузьменко Е.Х., розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку загального позовного провадження справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління МВС України в Одеській області про стягнення з Головного управління МВС України в Одеській області (код 08592268) на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час затримки виплати одноразової грошової допомоги у розмірі 124661,25 грн.,-

ВСТАНОВИВ:

З позовом до суду звернувся ОСОБА_1 до Головного управління МВС України в Одеській області про стягнення з Головного управління МВС України в Одеській області (код 08592268) на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час затримки виплати одноразової грошової допомоги у розмірі 124661,25 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що 23.05.2008 року, згідно наказу ГУМВС України в Одеській області №280 о/с підполковника міліції ОСОБА_1 (М-920466) старшого оперуповноваженого особливо важливих справах Іллічівського відділу по боротьбі з організованою злочинністю управління по боротьбі з організованою злочинністю ГУМВС України в Одеській області звільнено зі служби в органах внутрішніх справ з 30.05.2008 року за ст.65 п.«а» (за віком) Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів УРСР від 29 липня 1991 року №114 у відставку. Відповідно до витягу з Наказу №307 о/с від 05.06.2008 року по особовому складу було частково змінено пункт наказу ГУ МВС України в Одеській області №280 о/с від 23.05.2008 року, а саме: підполковника міліції ОСОБА_1 (М-920466) старшого оперуповноваженого особливо важливих справах Іллічівського відділу по боротьбі з організованою злочинністю управління по боротьбі з організованою злочинністю ГУМВС України в Одеській області вважати звільненим 02.06.2008 року. Вислуга років на день звільнення в календарному обчисленні складала - 25 роки 05 місяців 04 дні, у пільговому обчисленні - 37 років 02 місяці 10 днів. Підставою для видання наказу Головного управління МВС України в Одеській області від 23.05.2008 року №280 о/с слугував рапорт ОСОБА_1 02.06.2008 року є останнім днем служби позивача. Право на отримання одноразової грошової допомоги при звільненні зі служби в органах внутрішніх справ визначено спеціальним законом - Законом України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" № 2262-ХІІ від 09.04.1992 року. В день звільнення позивача зі служби в органах внутрішніх справ (02.06.2008 року) належна йому сума одноразової грошової допомоги при звільненні у розмірі 50% місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби виплачена не була. Вищевказана грошова допомога була перерахована позивачу лише 14 квітня 2009 року. Оскільки, відповідач не своєчасно виплатив одноразову грошову допомогу, позивач просить стягнути з відповідача у вигляді стягнення середнього заробітку за час затримки повного розрахунку за період з 03.06.2008 року по 14.04.2009 року у розмірі 124661,25 грн. Вказані обставини стали підставою для звернення позивача до суду за захистом порушеного права.

Представник відповідача 09.01.2019 року за (вхід.№741/19) надав до суду відзив щодо відмови позивачу у задоволенні позовних вимог у повному обсязі пославшись на те, що відповідно до статті 9 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» особам рядового, сержантського, старшинського та офіцерського складу та деяким іншим особам, які мають право на пенсію за цим Законом та звільняються зі служби за віком, станом здоров'я чи у зв'язку із скороченням штатів або проведенням організаційних заходів, закінченням строку контракту, систематичним невиконанням умов контракту командуванням, виплачується одноразова грошова допомога в розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби. Виплата зазначеної одноразової грошової допомоги при звільненні зі служби особам рядового, сержантського, старшинського та офіцерського складу та деяким іншим особам, які мають право на пенсію відповідно до Закону «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», здійснюється Міністерством оборони України, Міністерством внутрішніх справ України, Національною поліцією, Службою судової охорони, Державною службою спеціального зв'язку та захисту інформації України, центральними органами виконавчої влади, що реалізують державну політику у сферах цивільного захисту, транспорту, виконання кримінальних покарань, пожежної і техногенної безпеки, єдину державну податкову політику, іншими утвореними відповідно до законів України військовими формуваннями та правоохоронними органами, за рахунок коштів Державного бюджету України, передбачених на їх утримання. На підставі пункту 14 Порядку одноразова та щорічна грошова допомога, передбачена пунктами 10 і 11 цієї постанови, виплачується Міністерством борони, Міністерством внутрішніх справ, Національною поліцією, Міністерством транспорту та зв'язку, Державною податковою адміністрацією, Державною прикордонною службою, Державною службою спеціального зв'язку та захисту інформації, Державною кримінально-виконавчою службою, Службою безпеки, Службою зовнішньої розвідки, Державною службою з надзвичайних ситуацій та Управлінням державної охорони за рахунок коштів, виділених у Державному бюджеті для їх утримання. На підставі ст.9 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" при звільненні зі служби позивачу була нарахована одноразова грошова допомога у сумі 93778,75 грн. та була перерахована на особовий картковий рахунок позивача відкритий в Ощадбанку 14.04.2009 року. Отже, аналізуючи вищезазначене, Головне управління вважає, що вжило всіх залежних від нього заходів щодо належного виконання зобов'язання щодо здійснення повного розрахунку із позивачем при звільненні, а тому підстав для задоволення позову не вбачається (а.с.51-56).

Ухвалою суду від 09.11.2018 року відкрито провадження по справі за правилами спрощеного позовного провадження.

Ухвалою суду від 29.11.2018 року продовжено розгляд справи за правилами загального позовного провадження.

Представником відповідача до суду 19.02.2019 року за вхідним №5937/19 було подане клопотання про залишення адміністративного позову без розгляду у зв'язку із пропуском строку звернення до суду, посилаючись на те, що позивач був обізнаний з порушенням його прав в момент здійснення з ним остаточного розрахунку 14.04.2009 року, але без поважних причин, протягом 9 років не звертався до суду, тоді як до суду позивач звернувся лише 08.11.2018 року з пропущенням встановленого ч.3 ст.99 КАС України (2005) місячного строку, ст.122 КАС України (2017) строку звернення до суду та не навів поважності причини його пропуску. Позивачем порушено строки звернення до суду з даним адміністративним позовом.

Ухвалою суду від 01.03.2019 року відмовлено у задоволенні клопотання представника відповідача, оскільки за весть період часу з 14.04.2009 року по 08.11.2018 року (дату звернення позивача до суду) ГУ МВС України не виплатило позивачу компенсацію за затримку розрахунку та не надало йому остачної відмови у цьому, яка могла бути оскаржена до суду, саме з наданням якої Конституційний Суд України в своєму рішенні від 22.02.2012 року по справі №1-5/2012 пов'язує початок перебігу строку звернення до суду за захистом порушеного права, тому вказана бездіяльність ГУ МВС України в Одеській області триває дотепер строк звернення до суду, у розумінні ст.122 КАС України (2017) по вимогам до ГУ МВС України в Одеській області не почав витікати, в зв'язку із чим, строк звернення до суду не є порушеним, а тому відсутні підстави для застосування до позовних вимог наслідків, передбачених ч.2 ст.123 КАС України.

Ухвалою суду від 22.03.2019 року зупинено провадження по справі до моменту ознайомлення позивача з поясненнями по справі.

В судовому засіданні 15.04.2019 року провадження по справі № 420/5797/18 було поновлено. Позивачем були підтримані заявлені позовні вимоги. Представник відповідача заперечував проти задоволення позовних вимог з підстав, наведених у письмових запереченнях проти позову.

Заслухавши пояснення позивача, представника відповідача та дослідивши наявні в справі письмові докази, суд встановив наступні факти та обставини:

Позивач - ОСОБА_1 працював в органах внутрішніх справ України на посаді старшого оперуповноваженого особливо важливих справах Іллічівського відділу по боротьбі з організованою злочинністю управління по боротьбі з організованою злочинністю ГУМВС України в Одеській області. Наказом ГУМВС України в Одеській області №280 о/с від 23.05.2008 року підполковника міліції ОСОБА_1 (М-920466) старшого оперуповноваженого особливо важливих справах Іллічівського відділу по боротьбі з організованою злочинністю управління по боротьбі з організованою злочинністю ГУМВС України в Одеській області звільнено зі служби в органах внутрішніх справ з 30.05.2008 року за ст.65 п.«а» (за віком) Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів УРСР від 29 липня 1991 року №114 у відставку. Відповідно до витягу з Наказу №307 о/с від 05.06.2008 року по особовому складу було частково змінено пункт наказу ГУ МВС України в Одеській області №280 о/с від 23.05.2008 року, а саме: підполковника міліції ОСОБА_1 (М-920466) старшого оперуповноваженого особливо важливих справах Іллічівського відділу по боротьбі з організованою злочинністю управління по боротьбі з організованою злочинністю ГУМВС України в Одеській області вважати звільненим 02.06.2008 року. Вислуга років на день звільнення в календарному обчисленні складала - 25 роки 05 місяців 04 дні, у пільговому обчисленні - 37 років 02 місяці 10 днів. Підставою для видання наказу Головного управління МВС України в Одеській області слугував рапорт ОСОБА_1 02.06.2008 року є останнім днем служби позивача. Вищевказана грошова допомога була перерахована позивачу 14 квітня 2009 року, що підтверджується довідкою №14/В-430 від 21.06.2018 року, наданою Ліквідаційної комісії Головного управління МВС України в Одеській області. Позивач у позові вказує, що відповідач порушив статтю 43 Конституції України, якою гарантовано право, на своєчасне одержання винагороди за працю в частині виплати одноразової грошової допомоги у день звільнення, а тому за несвоєчасну виплату належних позивачу коштів до відповідача застосовується стаття 117 КЗпП України у вигляді стягнення середнього заробітку за час затримки повного розрахунку, а саме за період з 03.06.2008 року по 14.04.2009 року.

Згідно із положеннями ст.9 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" № 2262-ХІІ від 09.04.1992 року (в редакції, що була чинною на час звільнення позивача з органів внутрішніх справ), військовослужбовцям, особам, які мають право на пенсію за цим Законом, які звільняються зі служби, членам сімей відповідних категорій військовослужбовців, осіб, які мають право на пенсію за цим Законом, та пенсіонерам з їх числа, які втратили годувальника, виплачується допомога в порядку і розмірах, що визначаються Кабінетом Міністрів України.

У відповідності статті 15 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" від 20.11.1991 року № 2011-12 та пункту 10 Порядку обчислення вислуги років, призначення та виплати пенсій і грошової допомоги особам офіцерського складу, прапорщикам, мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ та членам їхніх сімей, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №393 від 17.07.1992 року, передбачено виплату одноразової грошової допомоги при звільненні та встановлено, що особам начальницького складу органів внутрішніх справ, які звільняються зі служби за віком, за наявності вислуги 10 років і більше виплачується одноразова грошова допомога в розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпеченим за кожний повний календарний рік служби.

Відповідно до Закону України "Про міліцію "(чинного на час звільнення позивача зі служби в органах внутрішніх справ), систему Міністерства внутрішніх справ складали: центральний орган управління міліції (тобто Міністерство внутрішніх справ України) та обласні, міські, районні правління (відділи) внутрішніх справ (в тому числі Головне управління Міністерства внутрішніх справ України в Одеській області), а тому, відповідно до вимог Закону, одноразову грошову допомогу при звільненні з міліції позивачу має виплачувати Головне управління Міністерства внутрішніх справ України в Одеській області, яке є складовою Міністерства внутрішніх справ України.

В день звільнення позивача зі служби в органах внутрішніх справ (02.06.2008 року) належна йому сума одноразової грошової допомоги при звільненні в розмірі 124661,25 грн. виплачена не була.

Згідно довідки ГУМВС України в Одеській області від 24.05.2018 року №14/1624 остаточний розрахунок з позивачем проведено 14 квітня 2009 року (а.с.10).

Правові засади організації та діяльності Міністерства внутрішніх справ України, статус співробітників органів внутрішніх справ, а також порядок проходження служби в органах внутрішніх справ визначені Законом України "Про міліцію" від 20 грудня 1990 року № 565-ХП, Положенням про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 29 липня 1991 року № 114; порядок, умови, склад, розміри виплати грошового забезпечення співробітників органів внутрішніх справ передбачені постановою Кабінету Міністрів України від 07 листопада 2007 року № 1294 "Про упорядкування структури та умов грошового забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб", та Інструкцією про порядок виплати грошового забезпечення особам рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ, затвердженою наказом Міністерства внутрішніх справ України від 31 грудня 2007 року №499 та зареєстрованою в Міністерстві юстиції України 12 березня 2008 року за №205/14896 (чинні на час звільнення позивача зі служби в органах внутрішніх справ).

Проте, у зазначених нормативних актах відсутні норми, що регулювали б питання і порядок) виплати співробітнику органів внутрішніх справ середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні.

Оскільки нормами Закону України "Про міліцію", Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ, постанови Кабінету Міністрів України від 07 листопада 2007року № 1294 "Про упорядкування структури та умов грошового забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб" і наказу Міністерства внутрішніх справ України від 31 грудня 2007 року №499 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 12 березня 2008 року за №205/14896, які є спеціальними щодо спірних правовідносин, не врегульовано питання щодо порядку виплати середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, то застосуванню підлягають норми трудового законодавства, тобто норми Кодексу законів про працю України.

За загальним правилом пріоритетними є норми спеціального законодавства, а трудове законодавство підлягає застосуванню у випадках, якщо нормами спеціального законодавства не врегульовано спірні правовідносини або коли про це йдеться у спеціальному законі, на що вказано і в Постанові Верховного суду України від 17.02.2015 року по справі № 21-8а15.

Відповідно до Рішення Конституційного Суду України від 15 жовтня 2013 року №8-рп/2013 (справа №1-13/2013) за конституційним зверненням громадянки ОСОБА_2 щодо офіційного тлумачення положень ч.2 ст.233 Кодексу законів про працю України, ст.ст. 1,12 Закону України "Про оплату праці", суд зазначає, що у разі порушення роботодавцем законодавства про оплату праці не обмежується будь-яким строком звернення працівника до суду з позовом про стягнення заробітної плати, що йому належить, тобто усіх виплат, на які працівник має право згідно з умовами трудового договору і відповідно до державних гарантій, встановлених законодавством, незалежно від того, чи було здійснено роботодавцем нарахування таких виплат.

Крім того, норми Кодексу законів про працю України регулюють трудові відносини працівників усіх підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, виду діяльності і галузевої залежності, а також осіб, які працюють за трудовим договором з фізичними особами. За таких обставин, у даній ситуації слід застосовувати норми Кодексу законів про працю України, тому що спеціальним законом порядок виплати середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні не визначений. Аналогічна правова позиція викладена в ухвалах Вищого адміністративного суду від 27.04.2016 року № К/800/28525/15, від 17.08.2016 року №К/800/223 71/16.

Частина 2 статті 19. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Кодекс законів про працю України:

Стаття 116. При звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред'явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум. В разі спору про розмір сум, належних працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган в усякому випадку повинен в зазначений у цій статті строк виплатити не оспорювану ним суму.

Стаття 117. В разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.

Верховний Суд України постановою від 15 вересня 2015 року (справа № 21-1765а15) прийшов до висновку, що передбачений частиною 1 статті 117 КЗпП обов'язок роботодавця щодо виплати середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні настає за умови невиплати з його вини належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені статтею 116 КЗпП, при цьому визначальними є такі юридично значимі обставини, як невиплата належних працівникові сум при звільненні та факт проведення з ним остаточного розрахунку. Отже, не проведення з вини власника або уповноваженого ним органу розрахунку з працівником у зазначені строки є підставою для відповідальності, передбаченої статтею 117 КЗпП, тобто виплати працівникові середнього заробітку за весь час затримки розрахунку по день фактичного розрахунку.

Така правова позиція викладена в постановах Верховного Суду від 07 лютого 2018 року та від 01 березня 2018 року у справах № 806/535/16 та № 806/1899/17.

Таким чином, в день звільнення ОСОБА_1 (02.06.2008 року) належна позивачу сума одноразової грошової допомоги при звільненні зі служби в органах внутрішніх справ виплачена не була. Остаточний розрахунок з позивачем, Головним управлінням МВС України в Одеській області проведено 14 квітня 2009 року. Отже, відповідачем (ГУМВС України в Одеській області) допущено порушення строку розрахунку з ОСОБА_1 при звільненні, що є підставою для виплати ОСОБА_1 середнього заробітку за весь час затримки по день фактичного розрахунку.

Постанова Кабінету Міністрів України "Про затвердження Порядку обчислення середньої заробітної плати" від 08 лютого 1995 року №100.

Пункт 2. Обчислення середньої заробітної плати для оплати часу щорічної відпустки, додаткових відпусток у зв'язку з навчанням, творчої відпустки, додаткової відпустки працівникам, які мають дітей, або для виплати компенсації за невикористані відпустки провадиться виходячи з виплат за останні 12 календарних місяців роботи, що передують місяцю надання відпустки або виплати компенсації за невикористані відпустки. У всіх інших випадках збереження середньої заробітної плати середньомісячна заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за останні 2 календарні місяці роботи, що передують події, з якою пов'язана відповідна виплата. Працівникам, які пропрацювали на підприємстві, в установі, організації менше двох календарних місяців, середня заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за фактично відпрацьований час.

Приписами ч.5 ст.242 КАС України встановлено, що при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Верховний Суд у Постанові по справі № 806/1551/17 від 01.03.2018 року вказав:

"За загальним правилом пріоритетними є норми спеціального законодавства, а трудове законодавство підлягає застосуванню у випадках, якщо нормами спеціального законодавства не врегульовано спірні правовідносини або коли про це йдеться у спеціальному законі.

Слід зауважити, що непоширення норм Кодексу законів про працю України на поліцейських стосується саме порядку та умов визначення норм оплати праці (грошового забезпечення) та порядку вирішення спорів щодо оплати праці.

Питання ж відповідальності за затримку розрахунку при звільненні поліцейських зі служби в поліції (зокрема, затримку виплати як грошового забезпечення, так і затримку виплати коштів за період вимушеного прогулу на виконання рішення суду, одноразової грошової допомоги при звільненні, компенсації за невикористану відпустку, які не є складовими грошового забезпечення) не врегульовані положеннями спеціального законодавства, що регулює порядок, умови, склад, розміри виплати грошового забезпечення.

В той же час такі питання врегульовані Кодексом законів про працю України.

Враховуючи те, що спеціальним законодавством, яке регулює оплату праці поліцейських, не встановлено дату проведення остаточного розрахунку зі звільненими працівниками та відповідальність роботодавця за невиплату або несвоєчасну виплату працівнику всіх належних сум, колегія суддів приходить до висновку про можливість застосування норм статті 116 та 117 КЗпП України як таких, що є загальними та поширюються на правовідносини, які виникають під час звільнення зі служби в поліції".

За таких обставин, з відповідача на користь позивача слід стягнути відповідно до ст.117 Кодексу законів про працю України середній заробіток за весь період затримки розрахунку одноразової грошової допомоги при звільненні.

З огляду на викладене, суд вважає необгрунтованими заперечення відповідача щодо не поширення на спірні правовідносини норм КЗпП України.

Постановою Кабінету Міністрів України №100 від 08.02.1995 року затверджено Порядок обчислення середньої заробітної плати.

Відповідно до п.2 Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 8 лютого 1995 року № 100 (далі - Порядок № 100), обчислення середньої заробітної плати для у всіх випадках збереження середньої заробітної плати (крім обчислення середньої заробітної плати для оплати часу щорічної відпустки, додаткових відпусток у зв'язку з навчанням, творчої відпустки, додаткової відпустки працівникам, які мають дітей, або для виплати компенсації за невикористані зідпустки), середньомісячна заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за останні 2 календарні місяці роботи, що передують події, з якою пов'язана відповідна виплата.

Частиною 8 Порядку №100 встановлено, що нарахування виплат, що обчислюються із середньої заробітної плати за останні два місяці роботи, проводяться шляхом множення середньоденного (годинного) заробітку на число робочих днів/годин, а у випадках, передбачених чинним законодавством, календарних днів, які мають бути оплачені за середнім заробітком. Середньоденна (годинна) заробітна плата визначається діленням заробітної плати за фактично зідпрацьовані протягом двох місяців робочі (календарні) дні на число відпрацьованих робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством, - на число календарних днів за цей період.

Згідно довідки Управління фінансового забезпечення та бухгалтерського обліку ГУ МВС України в Одеській області №14/1 624 від 24.05.2018 року вбачається, що за два місяці служби перед звільненням, а саме з 01.04.2008 року по 31.05.2008 року, грошове забезпечення ОСОБА_1 складало 6415,40 грн. (за квітень) + 9810,70 (за травень) = 16226,10 грн. (шістнадцять тисяч двісті двадцять шість гривень 10 копійок). Робочих днів за два місяця (квітень та травень 2008 року) складає 41 день. Середньоденне грошове забезпечення становить: 16226,10 грн. : 41 робочий день = 395 грн. 76 коп. Отже, розмір середнього заробітку за час затримки розрахунку становить: 315 днів *395 грн. 75 коп.= 124661 грн. 25 коп. (сто двадцять чотири тисячі шістсот шістдесят одна гривня 25 копійок). Таким чином, за затримку розрахунку при звільненні позивача зі служби в органах внутрішніх справ, підлягає стягненню на користь ОСОБА_1 з Головного управління МВС України в Одеській області середній заробіток за весь час затримки належних до виплати при звільненні коштів в сумі 124661,25 грн. (сто двадцять чотири тисячи шістсот шістдесят одна гривня двадцять п'ять копійок).

З урахуванням викладеного, суд приходить до висновку про задоволення позову та стягнення з відповідача середнього заробітку за час затримки виплати одноразової грошової допомоги в розмірі 124661,25 гривень.

З огляду на прецедентну практику ЄСПЛ, вмотивовувати - наводити аргументи, докази, які пояснюють, виправдовують певні дії, вчинки тощо або доводять їх необхідність. Вмотивованим є рішення, в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави його прийняття.

В пункті 42 рішення "Бендерський проти України" від 15.11.2007 р. Європейський суд з прав людини зазначив, що відповідно до практики, яка відображає принцип належного здійснення правосуддя, судові рішення мають в достатній мірі висвітлювати мотиви, на яких вони базуються.

Відповідно до прецедентного права Суду, рішення судів і трибуналів повинні бути належним чином мотивовані. Ступінь цього обов'язку може варіюватися залежно від характеру рішення, що повинно бути визначено у світлі конкретних обставин справи (справа "Гарсія Руїз проти Іспанії" § 26).

Згідно зі ст.242 Кодексу адміністративного судочинства України, рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами. Судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом.

Згідно зі ст.90 КАС України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.

Таким чином, оцінюючи у сукупності надані сторонами докази, суд дійшов висновку, що позовні вимоги ОСОБА_1 до Головного управління МВС України в Одеській області про стягнення з Головного управління МВС України в Одеській області (код 08592268) на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час затримки виплати одноразової грошової допомоги у розмірі 124661,25 грн., підлягають задоволенню відповідно до положень ч.1 ст.245 КАС України.

Судові витрати розподілити за правилами ст.139 КАС України.

Керуючись ст.ст.139,242-246,371 КАС України, суд, -

В И Р І Ш И В:

1. Позовні вимоги задовольнити повністю.

2. Стягнути з Головного управління МВС України в Одеській області (код 08592268) на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час затримки виплати одноразової грошової допомоги у розмірі 124661,25 грн.

Повний текст рішення виготовлений та підписаний суддею 25.04.2018 року.

Рішення суду може бути оскаржено до Одеського апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги в місячний строк з дня отримання повного тексту судового рішення, в порядку п.15.5 Перехідних положень КАС України.

Суддя Єфіменко К.С.

.