Рішення № 81427465, 27.03.2019, Київський окружний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

27 березня 2019 року м.Київ № 640/18751/18

Київський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді - Головенко О.Д., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження у порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом фізичної особи – підприємця ОСОБА_1 до Київської митниці Державної фіскальної служби про визнання протиправним та скасування рішення про коригування митної вартості товарів,

в с т а н о в и в:

До Київського окружного адміністративного суду звернулася фізична особа - підприємець ОСОБА_1 з позовом до Київської митниці Державної фіскальної служби та просить суд:

визнати протиправними та скасувати рішення про коригування митної вартості товарів № UA 125000/2018/000119/2 від 16.08.2018;

визнати протиправною та скасувати картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску товарів, траспортних засобів комерційного призначення № UA 125100/201800221 від 16.08.2019;

стягнути надмірно сплачені за митне оформлення товару кошти в сумі 9 400,00 грн.

Ухвалою Окружного адміністративного суду місті Києва дану справу було передано на розгляд до Київського окржуного адміністративного суду.

Відповідно до витягу з протоколу розподілу справ між суддями справу передано на розгляд судді Головенко О.Д.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 29.12.2018 провадження у справі відкрито за правилами спрощеного позовного провадження.

В обґрунтування своїх позовних вимог вказує, що у зв’язку з імпортом товару представником позивача було визначено митну вартість товару, а саме за резервним методом і відповідно подано митну декларацію для оформлення від 15.08.2018 № UA125100/2018/322853 та ряд документів для підтвердження митної вартості товару, однак митним органом було винесено оскаржуване рішення про коригування митної вартості товару, також картку відмови в прийнятті митної декларації.

На думку позивача такі рішення є неправомірними та такими, що винесені з порушення чинного законодавства України, оскільки належним чином необґрунтоване та з порушенням послідовності застосування методів для визначення митної вартості товару.

Позивач не погоджуються з рішеннями відповідача, вважає їх протиправними та такими, що порушують його права та обов’язки, у зв’язку з чим підлягають скасуванню.

Представник позивача у судовому засіданні подав до суду клопотання про подальший розгляд справи в порядку письмового провадження.

Представник відповідача в судовому засіданні проти розгляду справи в порядку письмового провадження не заперечував, а також подав до суду відзив на позов, відповідно до якого проти позову заперечує та просить суд відмовити у його задоволенні.

Частиною 3 ст. 194 КАС України визначено, що учасник справи має право заявити клопотання про розгляд справи за його відсутності. Якщо таке клопотання заявили всі учасники справи, судовий розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження на підставі наявних у суду матеріалів.

Розглянувши подані документи і матеріали, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, заслухавши пояснення учасників справи, оглянувши письмові докази, які були надані сторонами, суд вважає, що у задоволенні позову слід відмовити, виходячи з наступного.

Судом встановлено, що 01.02.2017 між «Atlas Diba carpet» та ФОП ОСОБА_1 було укладено договір, предметом якого був продаж килимів машинного виробництва для полу на умовах поставки: DDU, АДРЕСА_1.

На підставі заявки позивача 08.02.2018 «Atlas Diba carpet» було сформовано інвойс № 0730, відповідно до якого позивачу відправлялась партія килимів загальною вартістю 2736 доларів США (8 доларів за м2) на умовах доставки, що визначена договором.

15.08.2018 ФОП ОСОБА_1 заявлено до митного оформлення за електронною митною декларацією типу ІМ 40 АА № UA125100/2018/322853 товар: килими для підлоги з інших текстильних матеріалів; - готові, із синтетичних або штучних текстильних матеріалів (80%-акрилу, 20%-бавовна), розміром: 4х6 м - 2 шт./48 м2; 3х5м - 8 шт./120 м2; 3x4 4 шт./48 м2; 2x3 - 21 шт./126 м2. Всього: 35 шт. (342 м2). Країна виробництва: Ісламська ОСОБА_2 (IR). Виробник: «ATLAS DIBA carpet».

У графі 44 вищевказаної ЕМД відповідно до Порядку 651, декларантом зазначено перелік документів, які були надані для здійснення митного контролю та митного оформлення товарів, транспортних засобів комерційного призначення, а саме:

митну декларацію від 15.08.2018;

рахунок – фактури (інвойс від 02.08.2018 № 0730);

авіаційна вантажна накладна (Airwaybill № 235-76336256 від 05.08.2018);

договір від 01.02.2017 між «Atlas Diba carpet» та ФОП ОСОБА_1;

інформація про позитивні результати здійснення радіологічного контролю товару;

акт про невідповідність товарів відомостям, зазначеним у документах, необхідних для здійснення їх митного контролю про пошкодження товарів, їх упаковки чи маркування або про їх втрату.

Під час перевірки правильності визначення митної вартості за митною декларацією митним органом було встановлено, що вони не містили об’єктивних, достовірних відомостей для підтвердження числового значення заявленої митної вартості, що стало підставою для витребування від декларанта додаткових документів відповідно до п.п. 4.2, ч. 3 ст. 53 Митного кодексу України (надалі - МК України).

В повідомленні про витребування додаткових документів зазначено підстави такого витребування, а саме на виконання положень ст. 52-55, 57, 58, 335 МК України, п. 44.1 ст. 44 Податкового кодексу України, за результатами опрацювання документів, наданих для підтвердження заявленої митної вартості за митною декларацією від 15.08.2018 № UA125100/2018/322853 встановлено, що декларантом самостійно визначено та заявлено митну вартість товарів за митною декларацією від 15.08.2018 № UA125100/2018/322853 за резервним методом визначення митної вартості відповідно до ст. 64 МК України.

Митним органом було встановлено, що заявлений до митного оформлення товар та товар зазначений у рішенні про коригування митної вартості відрізняються за якісними характеристиками та мають різний код товару згідно з УКТЗЕД. Тому з поданих документів неможливо підтвердити заявлений метод визначення митної вартості товарів.

З метою підтвердження числових складових митної вартості від декларанта було витребувано відповідно до вимогам ч. 2 та 3 ст. 53, ст. 54, 57 МК України додаткові документи згідно з переліком, викладеним у повідомленні, а саме:

виписку з бухгалтерської документації;

каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару;

копію митної декларації країни відправлення;

висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями.

Однак, на думку відповідача надані додаткові документи не підтвердили об’єктивно та достовірно заявлену митну вартість, у зв’язку з чим за результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товару за митною декларацією позивача від 15.08.2018 № UA125100/2018/322853 прийнято рішення про коригування митної вартості від 16.08.2018 № UA125000/2018/000119/2 за другорядним методом визначення митної вартості (резервним).

Не погоджуючись з прийнятим рішенням та вважаючи його протиправним, позивач звернувся до суду з даним позовом.

Надаючи правову оцінку правовідносинам, що виникли між сторонами, суд виходив з таких міркувань.

Законодавство України з питань державної митної справи складається з Конституції України, МК України, інших законів України, що регулюють питання, зазначені у ст. 7 МК України, з міжнародних договорів України, згода на обов’язковість яких надана Верховною Радою України, а також з нормативно-правових актів, виданих на основі та на виконання МК України та інших законодавчих актів.

Відносини, пов’язані із справлянням митних платежів, регулюються МК України, Податковим кодексом України та іншими законами України з питань оподаткування.

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 318 МК України усі товари, транспортні засоби комерційного призначення, які переміщуються через митний кордон України, підлягають митному контролю.

Згідно з ч. 2 ст. 334 МК України особи, які переміщують товари, транспортні засоби комерційного призначення через митний кордон України, зобов'язані надавати органам доходів і зборів документи та відомості, необхідні для здійснення митного контролю, в усній, письмовій та/або електронній формі.

Митний контроль здійснюється виключно органами доходів і зборів відповідно до МК України та інших законів України (ч. 2 ст. 318 МК України).

У відповідності з вимогами ч. 1 ст. 266 МК України декларант зобов'язаний:

здійснити декларування товарів, транспортних засобів комерційного призначення відповідно до порядку, встановленого МК України;

на вимогу органу доходів і зборів пред'явити товари, транспортні засоби комерційного призначення для митного контролю і митного оформлення;

надати органу доходів і зборів передбачені законодавством документи і відомості, необхідні для виконання митних формальностей;

у випадках, визначених МК України та Податковим кодексом України, сплатити митні платежі або забезпечити їх сплату відповідно до розділу X МК України;

у випадках, визначених МК України та іншими законами України, сплатити інші платежі, контроль за справлянням яких покладено на органи доходів і зборів.

Згідно з ч. 1 ст. 51 МК України митна вартість товарів, що переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм МК України.

Частиною 1 ст. 52 МК України визначено, що заявлений митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів у порядку, встановленому розділом VIII та главою 8 МК України.

Пунктом 1 ч. 1 ст. 336 МК України встановлено, що митний контроль здійснюється безпосередньо посадовими особами органів доходів і зборів, серед іншого, шляхом перевірки документів та відомостей, які відповідно до ст. 335 МК України надаються органам доходів і зборів під час переміщення товарів, транспортних засобів комерційного призначення через митний кордон України.

Частиною 3 ст. 335 МК України передбачено, що разом з митною декларацією органу доходів і зборів подаються рахунок або інший документ, який визначає вартість товару, та у випадках, встановлених МК України, декларація митної вартості.

Згідно з п. 2 ч. 2 ст. 52 МК України декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов'язані подавати органу доходів і зборів достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об'єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню.

Відповідно до ч. 9 ст. 55 МК України у разі надання декларантом або уповноваженою ним особою додаткових документів митний орган розглядає подані додаткові документи і протягом 5 робочих днів з дати їх подання виносить письмове рішення щодо визнання заявленої митної вартості та скасовує рішення про коригування заявленої митної вартості або надає обґрунтовану відмову у визнанні заявленої митної вартості з урахуванням додаткових документів. У такому випадку надана фінансова гарантія відповідно повертається (вивільняється) або реалізується в порядку та у строки, визначені цим Кодексом.

Однак, додаткові подані документи не стали підставою для підтвердження заявленої митної вартості товару, оскільки позивачем не надано документи у повному обсязі, а саме документи, що усувають розбіжності товарів, що декларувався та був задекларований.

З огляду на вищевказане суд зазначає таке. Ст. 53 МК України визначає перелік документів, що подаються декларантом для підтвердження заявленої митної вартості. Так, відповідно до ч. 2 цієї статті документами, які підтверджують митну вартість товарів, є:

декларація митної вартості, що подається у випадках та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості (у випадку, коли такі витрати не включені до складу митної вартості;

зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності;

рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об'єктом купівлі- продажу);

якщо рахунок сплачено - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару;

за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару;

транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів;

копія імпортної ліцензії, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню;

якщо здійснювалося страхування - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.

У оскаржуваному рішенні митний орган прийшов до висновку, що у поданих основних документах містяться розбіжності, а з додаткових документів додатково надано прайс-лист від виробника товару із зазначеною вартістю 7 USD/м2 без урахування витрат на транспортування. Згідно з авіаційною вантажною накладною вартість транспортування складає 1 779,43 USD, отже, подані декларантом документи не містили належних, об’єктивних та достовірних відомостей про числові складові заявленої митної вартості, тому підтвердити заявлену митну вартість неможливо.

Відповідно до ч. 5 ст. 54 МК України орган доходів і зборів з метою здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів має право:

упевнюватися в достовірності або точності будь-якої заяви, документа чи розрахунку, поданих для цілей визначення митної вартості;

письмово запитувати від декларанта або уповноваженої ним особи додаткові документи та відомості, якщо це необхідно для прийняття рішення про визнання заявленої митної вартості.

Реалізовуючи своє право на можливість упевнитися в достовірності або точності будь - якої заяви, документа чи розрахунку, поданих для цілей визначення митної вартості товарів, а також враховуючи вимоги ч. 3 ст. 53 МК України, органом доходів і зборів направлено декларанту відповідне електронне повідомлення щодо необхідності подання додаткових документів.

Відповідно до 4.5 ст. 53 МК України, декларант або уповноважена ним особа за власним бажанням може подати додаткові наявні у них документи для підтвердження заявленої митної вартості.

Однак у строк, встановлений ч. 3 ст. 53, п. 2 ч. 2 ст. 255 МК України, позивачем надано додаткові документи не у повному обсязі. При цьому надані додатково документи не усувають виявлені розбіжності та не підтверджують об’єктивно та достовірно заявлену митну вартість, оскільки містять додаткові розбіжності.

У зв’язку із вищевикладеним, посадовою особою митниці проведено з декларантом процедуру консультації відповідно до ч. 4 ст. 57 МК України. Жодних вимог у порядку ч.6 ст. 55 МК України від декларанта не надходило. За результатами проведених консультацій встановлено, що другорядні методи визначення митної вартості 2а та 2б - за ціною договору щодо ідентичних/подібних (аналогічних) товарів відповідно до ст.ст. 59, 60 МК України неможливо застосувати через відсутність у митниці інформації про митне оформлення ідентичних чи подібних товарів саме за ціною договору.

При цьому, декларантом під час проведення з ним консультацій, такої інформації також не надано, що виключає можливість застосування вказаних методів.

Методи визначення митної вартості 2 в та 2 г - на основі віднімання та додавання вартостей - не можуть бути застосовані у зв’язку з відсутністю у митниці відомостей про всі складові вартості виробництва товару та його доставки на митну територію України, що є необхідною умовою для використання таких методів.

При цьому, за умовами ст.ст. 62, 63 МК України така інформація надається декларантом або уповноваженою ним особою. До митного оформлення такої інформації надано не було. У митниці така інформація також відсутня. Під час проведення з декларантом консультацій такої інформації не надано, а тому методи на основі віднімання чи додавання вартостей в даному випадку не можуть бути застосовані.

Отже, подані декларантом основні та додаткові документи не містили належних, об’єктивних та достовірних відомостей про числові складові заявленої митної вартості, тому підтвердити заявлену митну вартість неможливо.

При цьому, суд звертає увагу, що п. 2 загального вступного коментарю до Угоди про застосування статті VII Генеральної угоди про тарифи й торгівлю 1994 року, обмін інформацією є необхідним, оскільки імпортер може мають інформацію про митну вартість ідентичних або подібних імпортних товарів, якої безпосередньо немає в митної адміністрації в пункті ввезення. Також, митна адміністрація може мати інформацію про митну вартість ідентичних або подібних товарів, якої безпосередньо немає в імпортера. Процес консультацій між двома сторонами дозволить обмінятися інформацією за умови дотримання вимог комерційної конфіденційності для визначення належної основи визначення вартості для митних цілей.

Таким чином, вся інформація надається позивачем на добровільній основі, якщо вона у нього є.

Інформація, яка наявна у митниці повідомляється декларанту або уповноваженій ним особі лише за умови дотримання конфіденційності, оскільки відповідно до ст. 11 МК України визначено, що органи доходів та зборів несуть відповідальність за поширення інформації, що стосується державної митної справи, отримана органами доходів і зборів.

При цьому, інформація щодо підприємств, громадян, а також товарів, транспортних засобів комерційного призначення, що переміщуються ними через митний кордон України, що збирається, використовується та формується органами доходів і зборів, вноситься до інформаційних баз даних і використовується з урахуванням обмежень, передбачених для інформації з обмеженим доступом та може надаватися лише у знеособленому вигляді.

Також суд вважає за можливе вказати, що основний метод (ст. 58 МК України - за ціною договору (контракту) щодо ідентичних товарів, які імпортуються (вартість операції) неможливо застосувати, враховуючи відсутність документально підтвердженої інформації щодо внутрішньої структури ціни реалізації імпортних товарів (у зв’язку з наданням неповних відомостей про митну вартість товарів, ненадання належних додаткових документів).

Метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не застосовується, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні та/або відсутня хоча б одна з складових митної вартості, яка є обов’язковою при її обчисленні.

Другорядний метод 2-а (ст. 59 МК України - за ціною договору щодо ідентичних товарів). У разі якщо митна вартість оцінюваних товарів не може бути визначена згідно з положеннями ст. 58 МК України, за основу для її визначення береться вартість операції з яких збігається з часом експорту оцінюваних товарів або є максимально наближеним до нього.

При застосуванні цього методу визначення митної вартості за основу береться прийнята митним органом вартість операції з ідентичними товарами з дотриманням умов, зазначених у цій статті. При цьому під ідентичними розуміються товари, однакові за всіма ознаками з оцінюваними товарами, у тому числі за такими, як фізичні характеристики; якість та репутація на ринку; країна виробництва; виробник.

Ціна договору щодо ідентичних товарів береться за основу для визначення митної вартості товарів, якщо ці товари ввезено приблизно в тій же кількості та на тих же комерційних рівнях, що й оцінювані товари.

В даному випадку у митного органу та декларанта була відсутня інформація щодо митного оформлення ідентичних товарів за ціною договору, що не давало змогу застосувати другорядний метод (2-а) визначення митної вартості - за ціною договору щодо ідентичних товарів.

Другорядний метод 2-б (ст. 60 МК України - за ціною договору (контракту) щодо подібних (аналогічних) товарів. У разі якщо митна вартість оцінюваних товарів не може бути визначена згідно з положеннями ст.ст. 58 і 59 МК України, за митну вартість береться прийнята митним, органом вартість операції з подібними (аналогічними) товарами, які продано на експорт в Україну і час експорту яких збігається з часом експорту оцінюваних товарів або є максимально наближеним до нього.

Під подібними (аналогічними) розуміються товари, які хоч і не однакові за всіма ознаками, але мають схожі характеристики і складаються зі схожих компонентів, завдяки чому виконують однакові функції порівняно з товарами, що оцінюються, та вважаються комерційно взаємозамінними.

Для визначення, чи є товари подібними (аналогічними), враховуються якість товарів, наявність торгової марки та репутація цих товарів на ринку.

Ціна договору щодо подібних (аналогічних) товарів береться за основу для визначення митної вартості товарів, якщо ці товари ввезено приблизно в тій же кількості і на тих же комерційних рівнях, що й оцінювані товари, однак в даному випадку за відсутності інформації щодо митних оформлень за ціною договору щодо подібних товарів, застосування даного методу є неможливим.

Другорядний метод 2-в (ст. 62 МК України - на основі віднімання вартості). У разі якщо митна вартість оцінюваних товарів не може бути визначена відповідно до положень ст.ст. 58 - 61 цього Кодексу, їх митна вартість визначається згідно з положеннями цієї статті на основі віднімання вартості, крім випадків, коли на вимогу декларанта або уповноваженої ним особи послідовність застосування цієї статті та ст. 63 МК України може бути зворотною.

У разі якщо оцінювані або ідентичні чи подібні (аналогічні) імпортні товари продаються (відчужуються) на митній території України у незмінному стані, для визначення митної вартості товарів за цим методом за основу береться ціна одиниці товару, за якою оцінювані або ідентичні чи подібні (аналогічні) імпортовані товари продаються на території України у найбільших загальних кількостях покупцю, який не є пов'язаною з продавцем особою, одночасно або у час, наближений до дати ввезення оцінюваних товарів, за умови вирахування, якщо вони можуть бути виділені, певних компонентів, передбачених ст. 62 МК України.

У такому випадку застосування даного методу передбачає наявність усіх складових, що мають бути документально підтверджені, чого у спірному випадку немає, оскільки позивачем не надавалась калькуляція виробника товару.

Другорядний метод 2-г (ст. 63 МК України - на основі додавання вартості (обчислена вартість). Для визначення митної вартості товарів на основі додавання вартості (обчислена вартість) за основу береться надана виробником товарів, що оцінюються, або від його імені інформація про їх вартість, яка повинна складатися із сум: вартості матеріалів та витрат, понесених виробником при виробництві оцінюваних товарів. Така інформація повинна базуватися на комерційних рахунках виробника за умови, що такі рахунки сумісні із загальновизнаними принципами бухгалтерського обліку, які застосовуються в країні, де ці товари виробляються; обсягу прибутку та загальних витрат, що дорівнює сумі, яка звичайно відображається при продажу товарів того ж класу або виду, що й оцінювані товари, які виготовляються виробниками у країні експорту для експорту в Україну; загальних витрат при продажу в Україну з країни вивезення товарів того ж класу або виду, тобто витрат на завантаження, розвантаження та обробку оцінюваних товарів, їх транспортування до аеропорту, порту або іншого місця ввезення на митну територію України, витрат на страхування цих товарів.

Така інформація не була надана декларантом, а також митний орган не володіє такою інформацією щодо складових вартості, тому використання вказаного методу неможливе.

Другорядний метод 2-ґ (ст. 64 МК України - резервний метод). У разі якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом послідовного використання методів, зазначених у ст.ст. 58 - 63 МК України, митна вартість оцінюваних товарів визначається з використанням способів, які не суперечать законам України і є сумісними з відповідними принципами і положеннями Генеральної угоди з тарифів і торгівлі (ОАТТ/ГАТТ).

Митна вартість, визначена згідно з положеннями цієї статті, повинна ґрунтуватися на раніше визнаних (визначених) органами доходів та зборів митних вартостях.

Як вбачається з матеріалів справи позивачем при митному оформлені самостійно визначено та заявлено митну вартість товарів за резервним методом визначення митної вартості ст. 64 МК України, однак не надав інформацію, яка вказана у гр. 8 ДМВ, а саме рішення про коригування митної вартості від 21.02.2017 № 125000013/2017/000032/1 встановлено, що заявлений до митного оформлення товар та товар, зазначений у рішенні, відрізняються за якісними характеристиками та мають різні коду товару згідно УКТЗЕД, а саме НОМЕР_1 – килими для підлоги, тафтингові, готові, акрилові, машинного виробництва.

Згідно з ч. 2 ст. 19 Конституції України державні органи та їх посадові особи діють у спосіб, в межах повноважень та на підставах, передбачених Конституцією та Законами України.

Статтею 77 КАС України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 78 КАС України.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб’єкта владних повноважень обов’язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

У таких справах суб’єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваних рішень, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Суд вважає, що відповідач як суб’єкт владних повноважень довів суду правомірність свої дій при коригуванні митної вартості товарів, що заявлені позивачем, оскільки документи, які подавались мають явні розбіжності.

За наведених обставин суд вважає позовні вимоги необґрунтованими і такими, що не підлягають задоволенню.

Керуючись статтями 9, 14, 73 - 78, 90, 139, 143, 242- 246, 250, 255 КАС України, суд

в и р і ш и в:

У задоволенні адміністративного позову відмовити.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.

Відповідно до підпункту 15.5 пункту 1 Розділу VII “Перехідні положення” Кодексу адміністративного судочинства України до початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються учасниками справи до або через Київський окружний адміністративний суд.

Суддя Головенко О.Д.