Рішення № 81427143, 16.04.2019, Житомирський окружний адміністративний суд

ЖИТОМИРСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 квітня 2019 року м. Житомир справа № 240/258/19

категорія 106020000

Житомирський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Єфіменко О.В.,

секретаря судового засідання Магдич В.М.,

за участю позивача ОСОБА_1, представника позивача ОСОБА_2,

представника відповідача ОСОБА_3,

третьої особи ОСОБА_4,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом державного реєстратора відділу речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень Департаменту реєстрації Житомирської міської ради ОСОБА_1 до Головного територіального управління юстиції у Житомирській області, третя особа, на стороні відповідача, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору - ОСОБА_4, про визнання протиправним та скасування наказу, -

встановив:

16.01.2019 Державний реєстратор відділу речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень Департаменту реєстрації Житомирської міської ради ОСОБА_1 звернулась до Житомирського окружного адміністративного суду із позовом, у якому просить визнати протиправним та скасувати наказ Головного територіального управління юстиції у Житомирській області №296/6 “Про часткове задоволення скарги ОСОБА_4 від 30.10.2018” від 15.11.2018.

В обґрунтування позовних вимог зазначає, що нею була розглянута заява ОСОБА_4 про державну реєстрацію прав на об'єкт нерухомого майна, яке знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 та додані до неї документи. За результатами пошуку інформації у Державному реєстрі за адресою об'єкта нерухомого майна вона знайшла інформацію про об'єкт нерухомого майна - квартиру з реєстраційним номером 804191518101, право власності на яку зареєстроване 11.12.2015 за іншою особою на підставі рішення Корольовського районного суду м.Житомира. Відповідно, 17.09.2018, з метою недопущення одночасного існування подвійної державної реєстрації через відкриття нового розділу, позивач прийняла рішення про відмову у державній реєстрації прав та їх обтяжень №43045723 у зв’язку з наявністю суперечностей між заявленими та вже зареєстрованими речовими правами на нерухоме майно та їх обтяженнями.

Не погодившись з вказаною відмовою, 30.10.2018 заявник ОСОБА_4 звернувся до Головного управління територіального управління юстиції в Житомирській області і просив перевірити законність прийнятого позивачем рішення про відмову у державній реєстрації прав та їх обтяжень від 17.09.2018 №43045723 та скасувати його. Крім того, також просив перевірити законність рішення про державну реєстрацію права власності за іншою особою та скасувати його. За результатами розгляду заяви ОСОБА_4 та пояснень позивача 13.11.2018 постійно діюча Комісія з питань розгляду скарг у сфері державної реєстрації Головного управління територіального управління юстиції у Житомирській області прийняла наказ від 15.11.2018 №296/6 «Про часткове задоволення скарги ОСОБА_4 від 30.10.2018».

Позивач з вказаним наказом не погоджується, вважає його протиправним та таким, що порушує її законні права та інтереси, а також створює позивачу перешкоди у здійсненні її діяльності як реєстратора, яка є неможливою без доступу до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, доступ до якого позивачу заблоковано оскаржуваним наказом строком на 6 місяців. Позивач вважає, що діяла на підставі норм чинного законодавства і належним чином та відповідно до наданих їй повноважень розглянула заяву ОСОБА_4 та додані до неї документи та правомірно відмовила у задоволенні вказаної заяви з метою недопущення повторної реєстрації майна з відкриттям нового розділу.

Після усунення позивачем недоліків позовної заяви, ухвалою судді Житомирського окружного адміністративного суду від 01.02.2019 відкрите провадження у справі за правилами загального позовного провадження з проведенням підготовчого засідання та викликом (повідомленням) учасників справи на 26.02.2019 на 14:00.

19.02.2019 на адресу суду від відповідача надійшов відзив на позовну заяву від 18.02.2019 №95/14/2.4/2019/3060 (Том №1 а.с. 98-105). В обґрунтування заперечень пояснив, що державним реєстратором не було досліджено належним чином, що за результатами пошуку інформації знайдено відмінний від заявленого заявником об’єкт (квартира №3 за іншою особою утворилась в результаті поділу квартири №2) оскільки на це вказував номер об’єкта в РПВН 4045677, розбіжності були у площі та у підставах виникнення права власності, однак державним реєстратором залишено вказані факти без уваги та, як результат, прийнято протиправне рішення про відмову у державній реєстрації об’єкта нерухомого майна за громадянином ОСОБА_4, чим порушено його законні права та інтереси.

У підготовчому судовому засіданні 26.02.2019 оголошено перерву до 27.03.2019 до 14:00, що внесено секретарем до протоколу судового засідання від 26.02.2019 (Том №1 а.с. 160-161).

01.03.2019 позивачем через відділ документального забезпечення суду подано клопотання про забезпечення позову (Том №1 а.с. 164-166).

Крім того, 01.03.2019 позивачем через відділ документального забезпечення суду подано відповідь на відзив на позовну заяву (Том №1 а.с. 190-194). В якій позивач посилається на те, що позиція, викладена відповідачем у відзиві не заслуговує на увагу, а позовні вимоги є обґрунтованими, наведені докази свідчать про те, що позивач діяла відповідно до вимог чинного законодавства.

Ухвалою суду від 05.03.2019 відмовлено державному реєстратору речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень Департаменту реєстрації Житомирської міської ради ОСОБА_1 у забезпеченні позову (Том №1 а.с. 196-198).

19.03.2019 на адресу суду від представника відповідача через відділ документального забезпечення суду надійшли письмові заперечення від 18.03.2019 №1987/33/2.4/2019/5201 (Том №1 а.с. 200-206).

27.03.2019 у підготовчому судовому засіданні ухвалою суду залучено до участі у справі як третю особу, на стороні відповідача, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору ОСОБА_4 (Том №1 а.с. 238-239), судове засідання відкладене на 16.04.2019 на 15:15, що внесене секретарем до протоколу судового засідання від 27.03.2019 у зв’язку із залучення до участі у справі третьої особи (Том №1 а.с. 236-237).

У підготовчому засіданні суд ухвалою від 16.04.2019, постановленою у порядку ст.243 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) без виходу до нарадчої кімнати, закрив підготовче провадження та перейшов до розгляду справи по суті, що внесено секретарем до протоколу судового засідання від 16.04.2019 (Том №2 а.с. 15-17).

У судовому засіданні 16.04.2019 позивач та представник позивача заявлені позовні вимоги підтримали повністю та просили їх задовольнити, з підстав, що викладені у позовній заяві та відповіді на відзив (Том №1 а.с. 190-194).

У судовому засіданні 16.04.2019 представник відповідача проти заявлених вимог заперечувала та просила у задоволенні позову відмовити з підстав, що викладені у відзиві на адміністративний позов та запереченнях (Том №1 а.с. 98-105, а.с. 200-206).

У судовому засіданні 16.04.2019 третя особа ОСОБА_4 проти заявлених вимог заперечував та просив у їх задоволенні відмовити з тих підстав, що своєю відмовою державний реєстратор порушила його права та права членів його сім’ї на об’єкт нерухомого майна – квартиру. У зв’язку із чим він змушений був звертатись до Головного територіального управління юстиції в Житомирській області з відповідною заявою про перевірку рішення позивача на предмет правомірності.

Заслухавши пояснення позивача, представника позивача, представника відповідача та третьої особи, дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши усі фактичні обставини справи, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов висновку про відмову у задоволенні позовних вимог з наступних підстав.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 була прийнята на посаду державного реєстратора речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень 23.11.2011 в реєстраційну службу Житомирського міського управління юстиції. 21.04.2016 була призначена державним реєстратором у відділ державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень в Департамент реєстрації Житомирської міської ради, де по сьогоднішній час працює (Том №1 а.с. 14-16).

12.09.2018 до виконавчого комітету Житомирської міської ради звернувся громадянин ОСОБА_4 із заявою про державну реєстрацію прав на об’єкт нерухомого майна, яке знаходиться за адресою: м. Житомир, вул. Князів Острозьких (попередня назва - вул. Шелушкова)АДРЕСА_2 на підставі свідоцтва про право власності на житло, що видане відділом приватизації державного житлового фонду від 04.04.2001 №38816 (Том №1 а.с. 48-49).

За результатом розгляду заяви №30073709 та доданих до неї документів 17.09.2018 державними реєстратором прав на нерухоме майно виконавчого комітету Житомирської міської ради ОСОБА_1 з метою не допущення одночасного існування подвійної державної реєстрації з відкриттям нового розділу прийняте рішення про відмову у державній реєстрації прав та їх обтяжень від 17.09.2018 №43045723 у зв’язку з наявністю суперечностей між заявленими правами та їх обтяженнями (п.5 ст.24 Закону України «Про державну реєстрацію прав на нерухоме майно та їх обтяжень») (Том №1 а.с. 67-68). Оскільки, у результаті перевірки державним реєстратором було встановлено наявність запису про зареєстроване право власності на об’єкт нерухомого майна - квартиру з реєстраційним номером 804191518101, право власності на яку зареєстровано 11.12.2015 та відкритий розділ на об’єкт нерухомого майна з тотожними адресними даними за іншою особою на підставі рішення Корольовського районного суду м. Житомира (Том №1 а.с. 59-66).

30.10.2018 заявник ОСОБА_4 звернувся до Головного управління територіального управління юстиції в Житомирській області із заявою, в якій просив перевірити законність прийнятого рішення про відмову у державній реєстрації прав та їх обтяжень від 17.09.2018 №43045723 та скасувати його. Крім того, також просив перевірити законність рішення про державну реєстрацію права власності за іншою особою та скасувати його (Том №1 а.с. 73-74).

За результатом розгляду заяви ОСОБА_4 та пояснень державного реєстратора ОСОБА_1 (Том №1 а.с. 69-72) 13.11.2018 постійно діюча Комісія з питань розгляду скарг у сфері державної реєстрації Головного управління територіального управління юстиції у Житомирській області дійшла висновку, що державним реєстратором ОСОБА_1 прийняте рішення про відмову у державній реєстрації прав та їх обтяжень №4304572І всупереч вимогам ч.3 ст.3, п.1, 3 ч.3 ст.10 Закону України «Про державну реєстрацій речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», що спричинило позбавлення права власності на квартиру за ОСОБА_4 та членів його сім’ї. Також, на думку Комісії, під час перевірки відомостей Державного реєстру РПВН державним реєстратором не було встановлено підстав для проведення державної реєстрації прав, зокрема, не досліджено, що ще за однією адресою а саме: м. Житомир, вул. Князів Острозьких (попередня назва - вул. Шелушкова)АДРЕСА_3 зареєстровано 2 різні об’єкти на паперових носіях до 01.01.2003 та Державна реєстрація права в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно у 2015 році, посилаючись при цьому на те, що державний реєстратор мала б здійснити ідентифікацію об’єктів лише за розбіжностями у площі об’єктів та провести державну реєстрацію права власності за скаржником ОСОБА_4 та членами його сім’ї з відкриттям нового розділу на заявлений та вже зареєстрований об’єкт, а саме на квартиру з тотожними адресними даними (Том №1 а.с. 115-119).

Відтак, за результатами розгляду заяви ОСОБА_4 та пояснень державного реєстратора ОСОБА_1 Комісія прийняла рішення у вигляді наказу від 15.11.2018 №296/6 (Том №1 а.с. 120-121), у якому зазначила:

1. Скаргу ОСОБА_4 від 30.08.2018 задовольнити частково.

2. Скасувати рішення про відмову у державній реєстрації прав та їх обтяжень від 17.09.2018 №43045723, прийняте державним реєстратором прав на нерухоме майно виконавчого комітету Житомирської міської ради Житомирської області ОСОБА_1.

3. Провести державну реєстрацію права власності на об’єкт нерухомого майна, за адресою: м. Житомир, вул. Князів Острозьких (попередня назва - вул. Шелушкова)АДРЕСА_4 на праві спільної сумісної власності за ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6

4. Відповідно до п.9 ч.8 ст.37 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» відмовити у задоволені вимоги щодо перевірки законності рішення про реєстрацію кв. 3, буд. 66, по вул. Шелушкова за іншою особою та його скасування.

5. Заблокувати державному реєстратору прав на нерухоме майно виконавчого комітету Житомирської міської ради Житомирської області ОСОБА_1 доступ до державного реєстру речових прав на нерухоме майно строком 6 місяців.

6. За фактом виявленого порушення встановленого законодавством порядку державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень скласти протокол про адміністративне правопорушення відносно державного реєстратора прав на нерухоме майно виконавчого комітету Житомирської міської ради Житомирської області ОСОБА_1.

Водночас, 13.11.2018 секретарем постійно діючої комісії з питань розгляду скарг у сфері державної реєстрації при Головному територіальному управлінні юстиції у Житомирській області ОСОБА_3 було складено протокол про адміністративне правопорушення, згідно з якого встановлено порушення встановленого законодавством порядку державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, що передбачає відповідальність згідно з ч.1 ст.166-23 Кодексу України про адміністративні правопорушення (Том №1 а.с. 24-26).

З вказаним протоколом позивач не погодилась, тому відмовилась від його підписання, про що складено акт від 13.11.2018 №3 (Том №1 а.с. 27).

Позивач, вважаючи вказаний наказ відповідача «Про часткове задоволення скарги ОСОБА_4 від 30.10.2018» протиправним, звернулась до суду з даним позовом.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає про таке.

Згідно з статтею 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов’язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією України та законами України.

Відповідно до пункту 4.60 Положення про Головні територіальні управління юстиції Міністерства юстиції України в Автономній Республіці Крим, в областях, містах Києві та Севастополі, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 23.06.2011 №1707/5 Головне територіальне управління юстиції у Житомирській області здійснює контроль (нагляд) за дотриманням законодавства у визначених сферах діяльності, вживає заходів для запобігання порушенням у цих сферах та приймає відповідні обов’язкові до виконання рішення; здійснює відповідно до законодавства контроль за діяльністю у сферах державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, державної реєстрації юридичних осіб, громадських формувань, що не мають статусу юридичної особи, та фізичних осіб - підприємців; державної реєстрації друкованих засобів масової інформації.

Відносини, що виникають у сфері державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, і спрямовані на забезпечення визнання та захисту державою таких прав, врегульовані Законом України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень».

Відповідно до приписів статті 37 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», Порядку розгляду скарг у сфері державної реєстрації, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25.12.2015 №1128 (далі - Порядок) визначено процедуру розгляду скарг на рішення, дії або бездіяльність державного реєстратора, суб’єкта державної реєстрації.

Кожна особа має право звернутись за захистом своїх прав, у випадку порушення їх відповідним рішенням, дією чи бездіяльністю державного реєстратора до Комісії з питань розгляду скарг у сфері державної реєстрації Головного територіального управління юстиції у Житомирській області (далі - Комісія) з відповідною скаргою чи до суду.

Для забезпечення розгляду скарг суб’єктом розгляду скарги утворюються постійно діючі комісії з питань розгляду скарг у сфері державної реєстрації, положення та склад яких затверджуються Мін’юстом або відповідним територіальним органом.

Так, Комісія є постійно діючим колегіальним консультативно-дорадчим органом при Головному територіальному управлінні юстиції у Житомирській області, що в межах повноважень забезпечує розгляд скарг у сфері державної реєстрації.

Метою Комісії є виявлення порушень законодавства під час вчинення реєстраційних дій задля забезпечення високого рівня якості реєстраційних послуг.

У разі виявлення порушення порядку державної реєстрації державним реєстратором під час вчинення реєстраційних дій, Головне територіальне управління юстиції у Житомирській області уповноважене відповідно до Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» та Порядку застосовувати заходи реагування.

Комісія здійснює свою діяльність на підставі Положення про постійно діючу комісію з питань розгляду скарг у сфері державної реєстрації, затвердженого наказом Головного територіального управління юстиції у Житомирській області від 27.01.2016 №30/6 (зареєстрований у Головному територіальному управлінні юстиції у Житомирській області від 28.01.2016 за№2/1288).

Рішення (крім рішення про державну реєстрацію прав), дії або бездіяльність державного реєстратора в межах Житомирської області можуть бути оскаржені до Комісії протягом 60 календарних днів з дня прийняття рішення, що оскаржується, або з дня, коли особа дізналася чи могла дізнатися про порушення її прав відповідною дією чи бездіяльністю.

Відповідно до п.3 Порядку розгляд скарг здійснюється за заявою особи, яка вважає, що її права порушено.

Відповідно до п.8 Порядку під час розгляду скарги по суті комісія встановлює наявність чи відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення скаржника, зазначених у скарзі, та інші обставини, які мають значення для об’єктивного розгляду скарги, у тому числі шляхом перевірки відомостей, що містяться в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно чи Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань, та у разі необхідності витребування документів, пояснень тощо у суб’єкта оскарження, і вирішує:

1) чи мало місце прийняття оскаржуваного рішення суб’єктом оскарження, чи мала місце оскаржувана дія або бездіяльність суб’єкта оскарження;

2) чи було оскаржуване рішення прийнято суб’єктом оскарження на законних підставах, чи здійснювалася дія або вчинялася бездіяльність суб’єктом оскарження на законних підставах;

3) чи належить задовольнити кожну з вимог скаржника або відмовити в їх задоволенні;

4) чи можливо поновити порушені права або законні інтереси скаржника іншим способом, ніж визначено ним у своїй скарзі (зокрема внесення шляхом виправлення технічних помилок у записах реєстрів взамін скасування рішення державного реєстратора);

5) які рішення підлягають скасуванню або які дії, що випливають з факту скасування рішення або з факту визнання оскаржуваних дій або бездіяльності протиправними, підлягають вчиненню.

Під час розгляду скарги по суті обов’язково запрошується скаржник та/або його представник (за умови якщо ним зазначено про це у скарзі), суб’єкт оскарження та інші заінтересовані особи, зазначені у скарзі або встановлені відповідно до відомостей реєстрів.

За результатами розгляду скарги суб’єкт розгляду скарги на підставі висновків комісії приймає мотивоване рішення про задоволення скарги або про відмову в її задоволенні з підстав, передбачених Законами, у формі наказу.

Так, на розгляд Комісії надійшла скарга ОСОБА_4 відповідно до якої за результатом розгляду заяви №30073709 та доданих до неї документів 17.09.2018 державним реєстратором прав на нерухоме майно виконавчого комітету Житомирської міської ради ОСОБА_1В прийняте рішення про відмову у державній реєстрації прав та їх обтяжень від 17.09.2018 №43045723 на об’єкт нерухомого майна - кв. 3, буд. 66, по вул. Князів Острозьких (стара назва вулиці - Шелушкова) у зв’язку з наявністю суперечностей між заявленими та вже зареєстрованими речовими правами на нерухоме майно та їх обтяженнями (п.5 ст.24 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень»). В результаті перевірки державним реєстратором було встановлено наявність запису про зареєстроване право власності за іншою особою.

На думку скаржника суперечності відсутні, оскільки йому - ОСОБА_4, ОСОБА_4 3.А., ОСОБА_6 04.04.2001 відділом приватизації державного житлового фонду виконкому Житомирської міської ради видано свідоцтво про право власності на житло, а саме - квартиру, за адресою: АДРЕСА_5 на праві спільної сумісної власності (Том №1 а.с. 54). ОСОБА_4 вважає, що власниками даної квартири є він, ОСОБА_4 3.А. та ОСОБА_6, а державний реєстратор, відмовляючи у державній реєстрації права власності з підстави, що передбачена нормами ст.24 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» вчинив незаконно.

13.11.2018 під час розгляду скарги ОСОБА_4 по суті на засіданні Комісії було виявлено порушення встановленого законодавством порядку державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, зокрема, державним реєстратором прийняте рішення про відмову всупереч вимогам частини 3 статті 3, пунктів 1, 3 частини 3 статті 10 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», як наслідок, за результатом розгляду скарги на підставі висновку Комісії від 13.11.2018 прийнято рішення ГТУЮ у Житомирській області, оформлене у вигляді наказу від 15.11.2018 №296/6 «Про часткове задоволення скарги ОСОБА_4 від 30.10.2018».

Щодо твердження ОСОБА_1 у позовній заяві про те, що відповідно до висновку Комісії вона мала б здійснити ідентифікацію об’єктів лише за розбіжностями у площі об’єктів та провести державну реєстрацію права власності з відкриттям нового розділу на заявлений та вже зареєстрований об’єкт, а саме на квартиру з тотожними адресними даними, то вказані доводи позивача є помилковими, оскільки Комісія характеризувала об'єкт не лише за однією ознакою - площею.

Так, у результаті пошуку інформації від 17.09.2018 №138037697 з Державного реєстру прав за адресою об’єкта нерухомого майна (АДРЕСА_6) державним реєстратором знайдено інформацію про об'єкт нерухомого майна - квартиру, яка складається з 4-х жилих кімнат, заг. площею 100,8 м2, житловою площею 55,5 м2, реєстраційний номер: 804191518101, номер об’єкта в Реєстрі прав власності на нерухоме майно (далі - РПВН): 4045677, право власності на який 11.12.2015 зареєстровано за ОСОБА_7 (Том №1 а.с. 126-127). Відомості за вказаними параметрами запиту у РПВН не знайдено.

У позовній заяві позивач посилається лише на реєстраційний номер об’єкта нерухомого майна: 804191518101, який знайдений під час пошуку відомостей в реєстрі.

Однак, державним реєстратором не досліджено, що за результатом пошуків інформації знайдено відмінний від заявленого заявником об’єкт (квартира №3 за іншою особою утворилась в результаті поділу квартири №2), оскільки на це вказував номер об’єкта в РПВН 4045677, розбіжності в площі об’єкта та підстава виникнення права власності.

Зокрема, ОСОБА_4, ОСОБА_4 3.А., ОСОБА_6 володіють квартирою №3, площею 38,7 м2 на підставі свідоцтва про право власності на житло від 04.04.2001 №38816, зареєстрованого в бюро технічної інвентаризації, записаного у реєстрову книгу за №151 на стор. 277. Водночас, ОСОБА_7 володіє квартирою №3, площею 100,8 м2, яка утворилась в результаті виділу в натурі частки з квартири АДРЕСА_7, реєстраційний номер майна в РПВН: 4045677.

Так, Комісією встановлено, що відповідно до відомостей РПВН та Державного реєстру справ підставою виникнення права власності на 1/3 частини квартири №2 загальною площею 45,2 м2 що знаходиться в м. Житомирі по вул. Шелушкова у буд. 66 у ОСОБА_7 було свідоцтво про право на спадщину за законом від 14.10.2010 №5-575 (Том №1 а.с. 132), яка належала померлому ОСОБА_8 на підставі свідоцтва про право власності на житло, виданого Відділом приватизації державного житлового фонду управління житлово-комунального господарства Житомирської міської ради, зареєстрованого Житомирським обласним державним комунальним підприємством по технічній інвентаризації 19.12.2003 за реєстраційним номером 4045677, про що було внесено відомості до РПВН.

14.12.2015 на об’єкт нерухомого майна, а саме: квартиру №3, площею 14,1 м2 в буд.66 по вул. Шелушкова в м. Житомирі відкрито розділ за реєстраційним номером об'єкта нерухомого майна: 804191518101 (номер об’єкта в РПВН: 4045677) та зареєстровано право власності за ОСОБА_7 на підставі рішення Корольовського районного суду м. Житомира від 08.07.2015 про виділ в натурі 1/3 частки в буд. 66 по вул. Шелушкова, м. Житомира, що становить квартиру №3 (Том №1 а.с. 136-137), свідоцтва про право на спадщину за законом від 14.10.2010 №5-575 (Том №1 а.с. 132), витягу про державну реєстрацію прав (Том №1 а.с. 128-129), технічного паспорта (Том №1 а.с. 133-135).

29.03.2017 внесено зміни до Державного реєстру прав про об’єкт нерухомого майна за реєстраційним номером 804191518101 на підставі декларації про готовність до експлуатації об’єкта (реконструкція власної квартири в житловому будинку), технічного паспорта, у зв’язку з чим - площа об’єкта збільшилась до 100,8 м2.

Таким чином, якби державним реєстратором всебічно було перевірено відомості, знайдені під час пошуку інформації від 17.09.2018 №138037697 з Державного реєстру прав за адресою об’єкта нерухомого майна, то було б встановлено інший об’єкт нерухомого майна.

Відповідно до частини 3 статті 3 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» речові права на нерухоме майно та їх обтяження, що виникли до 1 січня 2013 року, визнаються дійсними за наявності однієї з таких умов: 1) реєстрація таких прав була проведена відповідно до законодавства, що діяло на момент їх виникнення; 2) на момент виникнення таких прав діяло законодавство, що не передбачало їх обов’язкової реєстрації.

Відповідно до частини 3 статті 10 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» державний реєстратор встановлює, зокрема, відповідність відомостей про речові права на нерухоме майно та їх обтяження, що містяться у Державному реєстрі прав, відомостям, що містяться у поданих/отриманих документах.

З огляду на положення частини 3 статті 10 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» державний реєстратор під час проведення державної реєстрації прав, що виникли в установленому законодавством порядку до 1 січня 2013 року обов’язково запитує від відповідних органів інформацію необхідну для такої реєстрації, у разі відсутності доступу до відповідних носіїв інформації, що містять відомості, необхідні для проведення державної реєстрації прав, чи у разі відсутності необхідних відомостей в єдиних та державних реєстрах.

Оскільки, право спільної сумісної власності за ОСОБА_4, ОСОБА_4 3.А., ОСОБА_6 на квартиру АДРЕСА_8 виникло на підставі свідоцтва про право власності на житло від 04.04.2001 №38816 та зареєстроване в бюро технічної інвентаризації, а відомості про державну реєстрацію прав в РПВН відсутні, державний реєстратор зобов’язаний був зробити запит до відповідних органів, проте вказаних дій державним реєстратором здійснено не було.

З метою встановлення обставин, що обґрунтовують вимоги скаржника, зазначені в скарзі та об’єктивного розгляду скарги по суті Комісією було надіслано запит до Комунального підприємства «Житомирське обласне міжміське бюро технічної інвентаризації» Житомирської обласної ради для підтвердження інформації про реєстрацію прав, ознайомлено з матеріалами інвентаризаційної справи та встановлено, що на квартиру АДРЕСА_9 зареєстровано право власності за ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6 на підставі свідоцтва про право власності на житло від 04.04.2001 №38816, запис внесено у реєстрову книгу за №151 на стор. 277.

Відтак, хоча право власності зареєстровано за однією адресою, однак кожен з власників, як і ОСОБА_4, ОСОБА_4 3.А., ОСОБА_6 так і ОСОБА_7 володіють окремо визначеними об’єктами нерухомого майна, оскільки зі змісту пункту 29 Порядку ведення Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 26.10.2011 №1141 видно, що адреса нерухомого майна є лише одним із ідентифікаторів об’єкта нерухомого майна.

У зв’язку з вищезазначеним, висновок позивача про, те що нею було прийнято рішення про відмову у державній реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень з метою недопущення одночасного існування подвійної державної реєстрації з відкриттям нового розділу є хибним.

Позивачем проігноровано той факт, що під час розгляду документів та прийняття рішення про відмову у державній реєстрації прав та їх обтяжень нею було знайдено інший об’єкт нерухомого майна. Характеризуючи об’єкт лише за адресою, порушуючи тим самим норми права, серед них, частину 3 статті 3, пункти 1, 3 частини 3 статті 10 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», державним реєстратором було прийняте протиправне рішення, яке перешкоджає заявнику - ОСОБА_4 реалізувати право власності.

На зауваження позивача стосовно того, що державним реєстратором не було здійснено переходу, скасування припинення та погашення права власності, а лише прийнято рішення про відмову у державній реєстрації прав та їх обтяжень, суд зазначає, що ОСОБА_9 своїми діями позбавила можливості зареєструвати право власності, яке вже виникло.

Як зазначає позивач, при прийнятті рішення вона керувалась положеннями частини 2 статті 12 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», відповідно до якої записи, що містяться у Державному реєстрі прав, повинні відповідати відомостям, що містяться в документах, на підставі яких проведені реєстраційні дії. У разі їх невідповідності пріоритет мають відомості, що містяться в документах, на підставі яких проведені реєстраційні дії. Однак, ОСОБА_1 невірно трактує дану норму, адже у ОСОБА_4 право власності виникло ще до 2013 року, реєстрація такого права була проведена відповідно до законодавства, що діяло на момент їх виникнення, тобто на паперових носіях. У разі відсутності необхідних відомостей в єдиних та державних реєстрах, державний реєстратор зобов’язаний запитати від відповідних органів таку інформацію (частина 3 статті 10 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень»).

Таким чином, необхідно було прийняти рішення про державну реєстрація прав та їх обтяжень та внести відомості до Державного реєстру прав про зареєстроване право власності, яке виникло до 1 січня 2013 року.

Згідно з приписами частини 2 статті 13 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» на кожний об’єкт нерухомого майна під час проведення державної реєстрації права власності на нього вперше у Державному реєстрі прав відкривається новий розділ та формується реєстраційна справа, присвоюється реєстраційний номер об’єкту нерухомого майна.

Реєстраційним номером об’єкта нерухомого майна є індивідуальний номер, який присвоюється кожному індивідуально визначеному об’єкту нерухомого майна при проведенні державної реєстрації права власності на нього вперше, не повторюється на всій території України і залишається незмінним протягом усього часу існування такого об’єкта (частина 1 статті 15 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень»).

Крім того, на законодавчому рівні не закріплено норму, яка б забороняла проводити державну реєстрацію прав на окремо визначені об’єкти з тотожними адресами.

На підставі висновку Комісії від 13.11.2018 прийняте рішення ГТУЮ у Житомирській області, оформлене у вигляді наказу від 15.11.2018 №296/6 «Про часткове задоволення скарги ОСОБА_4 від 30.10.2018». Даним рішенням були відновлені порушені права ОСОБА_4 У той же час, не були порушені права ОСОБА_7, яка володіє іншим об’єктом нерухомого майна, знайденого під час пошуків інформації в реєстрі - квартирою №3 за адресою: м. Житомир, вул. Князів Острозьких, буд. 66.

З огляду на що, підстава для відмови у державній реєстрації прав та їх обтяжень є необґрунтованою, а рішення про відмову у державній реєстрації прав та їх обтяжень прийняте державним реєстратором всупереч чинному законодавству.

Частиною 2 статті 2 КАС України встановлено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Здійснивши системний аналіз норм чинного законодавства та наявних у матеріалах справи доказів, суд зазначає, що наказ Головного територіального управління юстиції у Житомирській області №296/6 “Про часткове задоволення скарги ОСОБА_4 від 30.10.2018” від 15.11.2018, прийнято без порушенням ч.2 ст.19 Конституції України та він відповідає вимогам ч.2 ст.2 КАС України.

Частиною 1 та 2 статті 77 КАС України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб'єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Положеннями статті 90 КАС України визначено, що суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), що міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Відповідачем на виконання норм ч.2 ст.77 КАС України доведено, а позивачем та наявною у матеріалах справи сукупністю належних, допустимих, достовірних та достатніх доказів не спростовано правомірність винесеного відповідачем наказу від 15.11.2018 №296/6, а тому позовні вимоги ОСОБА_1 не підлягають задоволенню.

Зважаючи на відмову у задоволенні позовних вимог, питання про розподіл судових витрат судом не вирішується.

Керуючись статтями 77, 90, 139, 242-246, 250-251, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

вирішив:

У задоволенні адміністративного позову державного реєстратора відділу речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень Департаменту реєстрації Житомирської міської ради ОСОБА_1 (пров. Скельний, 7-А, м. Житомир, 10005. РНОКПП/ЄДРПОУ: НОМЕР_1) до Головного територіального управління юстиції у Житомирській області (майдан Соборний, 1, м. Житомир, 10014. РНОКПП/ЄДРПОУ: 34900660) , третя особа, на стороні відповідача, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору - ОСОБА_4 (10000, м. Житомир, вул. Князів Острозьких, б. 66, кв. 3, ідентифікаційний номер НОМЕР_2), про визнання протиправним та скасування наказу - відмовити.

Рішення суду набирає законної сили в порядку, визначеному статтею 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене до Сьомого апеляційного адміністративного суду за правилами, встановленими статтями 295-297 Кодексу адміністративного судочинства України, з урахуванням приписів підпункту 15.5 пункту 15 Розділу VII "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України.

Повне судове рішення складене 25 квітня 2019 року.

Головуючий суддя Єфіменко Ольга Володимирівна