Рішення № 81427042, 18.04.2019, Запорізький окружний адміністративний суд

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

18 квітня 2019 року 09 год. 30 хв.Справа № 280/403/19 м.ЗапоріжжяЗапорізький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Лазаренка М.С., розглянувши в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження матеріали адміністративної справи

за позовом ОСОБА_1 (69002, АДРЕСА_1; РНОКПП НОМЕР_1)

до Центрального об’єднаного управління Пенсійного фонду України м. Запоріжжя (69057, м. Запоріжжя, вул. Гагаріна, буд. 2-Б; код ЄДРПОУ 41248629)

про визнання протиправними дій та зобов’язання вчинити певні дії, -

ВСТАНОВИВ:

29 січня 2019 року до Запорізького окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 (далі - позивач) до Центрального об’єднаного управління Пенсійного фонду України м. Запоріжжя (далі - відповідач), в якому позивач, з урахуванням уточнених позовних вимог, просить суд:

- визнати протиправними дії відповідача щодо обчислення позивачу розміру пенсії за віком із застосуванням показника заробітної плати (доходу) по Україні, який враховується під час призначення попереднього виду пенсії за вислугу років;

- зобов’язати відповідача з 14 травня 2018 року призначити позивачу пенсію за віком на умовах і в порядку, передбаченому Законом України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» із застосуванням показника середньої заробітної плати (доходу) у середньому на одну застраховану особу в цілому в Україні, з якої сплачено страхові внески за 2 календарні роки (2016-2017 роки), що передують року звернення за призначенням пенсії за віком, та провести відповідний перерахунок і виплату пенсії, з урахуванням раніше виплачених сум, а також нарахувати та виплатити позивачу одноразову грошовому допомогу у розмірі десяти місячних пенсій, право на отримання якої встановлено пунктом 7-1 Прикінцевих положень Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування».

В обґрунтування заявлених позовних вимог позивач посилається на те, що з 24 грудня 2014 року їй призначено пенсію за вислугу років, як працівнику освіти за нормами Закону України «Про пенсійне забезпечення», виплата якої була зупинена 30 грудня 2014 року за її особистою заявою від 14 січня 2015 року у зв’язку із працевлаштуванням. Досягнувши пенсійного віку, встановленого статтею 26 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування», вона звернулась до пенсійного органу із заявою про призначення пенсії за віком з дати набуття такого права, а саме з 14 травня 2018 року. Проте, відповідач листом від 30 жовтня 2018 року № 497/М-9 повідомив, що її переведено на пенсію за віком у 2018 році, а не призначено пенсію первинно, тому застосовується показник середньої заробітної плати, який враховувався під час призначення пенсії. Позивач вказує, що з таким перерахунком пенсії не згодна, оскільки відповідач порушив її права в частині призначення пенсії за віком відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування". З огляду на таке, просить суд задовольнити позовні вимоги.

Ухвалою суду від 01 лютого 2019 року вказану позовну заяву було залишено без руху та надано строк для усунення її недоліків. 22 березня 2019 року через канцелярію суду позивачем надані документи на виконання вимог ухвали.

Ухвалою суду від 22 березня 2019 року відкрито спрощене позовне провадження, справу призначено до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження (у письмовому провадженні) без виклику сторін, відповідно до приписів ст. 263 Кодексу адміністративного судочинства України (далі – КАС України).

Ухвалою суду від 18 квітня 2019 року відмовлено у задоволенні клопотання відповідача про розгляд справи з повідомленням (викликом) сторін.

04 квітня 2019 року від відповідача до суду надійшов відзив на позовну заяву (вх. №13464), в якому зазначено, що позивач з 18 грудня 2014 року отримувала первинно призначену пенсію із зниженням пенсійного віку за вислугою років, як працівник освіти, у відповідності до п. «е» ст. 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення». За особистої заяви позивача від 14 січня 2014 року їй зупинено виплату пенсії у зв’язку із працевлаштуванням. Вказує, що з 14 травня 2018 року позивача за її заявою переведено на пенсію за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування», а не призначено пенсію первинно, у зв’язку з чим, пенсійним органом було повідомлено позивача про відсутність підстав для призначення пенсії за віком із застосуванням положень ч. 2 ст. 40 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування». Також зазначає, що скориставшись правом на призначення пенсії по вислузі років позивачем втрачено право на отримання грошової допомоги у розмірі десяти місячних пенсій згідно п. 7-1 розділу «Прикінцеві положення» Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування». З огляду на викладене, вважає позовні вимоги необґрунтованими та просить відмовити у їх задоволенні.

Згідно з п. 2 ч. 1 ст. 263 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), суд розглядає за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) справи щодо оскарження фізичними особами рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень щодо обчислення, призначення, перерахунку, здійснення, надання, одержання пенсійних виплат, соціальних виплат непрацездатним громадянам, виплат за загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням, виплат та пільг дітям війни, інших соціальних виплат, доплат, соціальних послуг, допомоги, захисту, пільг.

Приписами ч. 2 ст. 263 КАС України, визначено, що справи, визначені частиною першою цієї статті, суд розглядає у строк не більше тридцяти днів з дня відкриття провадження у справі.

Відповідно до п. 1 ч. 3 ст. 243 КАС України, у виняткових випадках залежно від складності справи складення рішення, постанови у повному обсязі може бути відкладено на строк не більш як десять, а якщо справа розглянута у порядку спрощеного провадження - п'ять днів з дня закінчення розгляду справи.

Згідно з ч. 4 ст. 243 КАС України, судове рішення, постановлене у письмовому провадженні, повинно бути складено у повному обсязі не пізніше закінчення встановлених цим Кодексом строків розгляду відповідної справи, заяви або клопотання.

Розглянувши матеріали та з'ясувавши всі обставини адміністративної справи, які мають юридичне значення для розгляду та вирішення спору по суті, дослідивши наявні у справі докази у їх сукупності, судом встановлено наступне.

Позивач, ОСОБА_1, перебуває на обліку в Центрального об’єднаному управлінні Пенсійного фонду України м. Запоріжжя.

18 травня 2014 року позивачу була призначена пенсія за вислугою років, як працівнику освіти, у відповідності до п. «е» ст. 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення», про що свідчить протокол № 3810 від 24 грудня 2014 року.

З 30 грудня 2014 виплату пенсії за вислугу років було зупинено, у зв’язку із працевлаштуванням позивача за спеціальністю.

14 травня 2018 року у зв’язку з досягненням пенсійного віку ОСОБА_1 звернулась до Центрального об’єднаного управління Пенсійного фонду України м. Запоріжжя із заявою про призначення пенсії за віком.

Розпорядженням Центрального об’єднаного управління Пенсійного фонду України м.Запоріжжя від 22 травня 2018 року ОСОБА_1 переведено на пенсію за віком.

14 травня 2018 року ОСОБА_1 звернулась до Центрального об’єднаного управління Пенсійного фонду України м. Запоріжжя із заявою про призначення пенсії за віком із застосуванням показника середньої заробітної плати в Україні, з якої сплачено страхові внески, обчисленої як середній показник за 2016 та 2017 роки.

Листом від 30 жовтня 2018 року № 497/М-9 відповідач повідомив, що позивача саме переведено на пенсію за віком, а не призначено її первинно, у зв’язку із чим, пенсія розрахована та призначена у відповідності до вимог чинного законодавства.

Не погоджуючись із такими діями відповідача, позивач звернулась до суду із цим позовом за захистом своїх прав та інтересів.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з наступного.

Закон України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" розроблений відповідно до Конституції України та Основ законодавства України про загальнообов'язкове державне соціальне страхування, визначає принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел, передбачених цим Законом, а також регулює порядок формування Накопичувального пенсійного фонду та фінансування за рахунок його коштів видатків на оплату договорів страхування довічних пенсій або одноразових виплат застрахованим особам, членам їхніх сімей та іншим особам, передбаченим цим Законом (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин).

Згідно зі ст. 1 Закону № 1058-ІV пенсія - щомісячна пенсійна виплата в солідарній системі загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, яку отримує застрахована особа в разі досягнення нею передбаченого цим Законом пенсійного віку чи визнання її інвалідом, або отримують члени її сім'ї у випадках, визначених цим Законом; пенсіонер - особа, яка відповідно до цього Закону отримує пенсію, довічну пенсію, або члени її сім'ї, які отримують пенсію в разі смерті цієї особи у випадках, передбачених цим Законом.

Статтею 9 Закону № 1058-ІV передбачено, що відповідно до цього Закону в солідарній системі призначаються такі пенсійні виплати: 1) пенсія за віком; 2) пенсія по інвалідності; 3) пенсія у зв'язку з втратою годувальника.

Згідно із ст. 10 Закону № 1058-ІV особі, яка має одночасно право на різні види пенсії (за віком, по інвалідності, у зв'язку з втратою годувальника), призначається один із цих видів пенсії за її вибором. Особі, яка має право на довічну пенсію, призначається один з видів довічної пенсії за її вибором.

Відповідно до ч. 2 ст. 40 Закону України № 1058-ІV заробітна плата (дохід) для обчислення пенсії визначається за формулою: Зп = Зс х (Ск : К), де: Зп - заробітна плата (дохід) застрахованої особи для обчислення пенсії, у гривнях; Зс - середня заробітна плата (дохід) в Україні, з якої сплачено страхові внески, за три календарні роки, що передують року звернення за призначенням пенсії. Порядок визначення показників зазначеної заробітної плати затверджується Пенсійним фондом України за погодженням з центральними органами виконавчої влади, що забезпечують формування державної фінансової політики, державної політики у сферах економічного розвитку, статистики.

Згідно ч. 3 ст. 45 Закону № 1058-ІV, переведення з одного виду пенсії на інший здійснюється з дня подання заяви на підставі документів про страховий стаж, заробітну плату (дохід) та інших документів, що знаходяться на час переведення з одного виду пенсії на інший в пенсійній справі, а також додаткових документів, одержаних органами Пенсійного фонду. При переведенні з одного виду пенсії на інший за бажанням особи може враховуватися заробітна плата (дохід) за періоди страхового стажу, зазначені в частині першій статті 40 цього Закону, із застосуванням показника середньої заробітної плати (доходу), який враховувався під час призначення (попереднього перерахунку) попереднього виду пенсії. Якщо особа після призначення пенсії по інвалідності продовжувала працювати та набула не менш як 24 місяці страхового стажу після призначення (попереднього перерахунку) пенсії незалежно від перерв у роботі, при переведенні вперше з пенсії по інвалідності на пенсію за віком застосовується середня заробітна плата (дохід), визначена частиною другою статті 40 цього Закону для призначення пенсії.

Аналіз наведених норм права дає підстави для висновку, що Законом № 1058-ІV регламентовано порядок переведення з одного виду пенсії, призначеної саме за цим Законом, на інший. Отже, показник середньої заробітної плати при переведенні на інший вид пенсії має бути незмінним, тобто таким, яким він був на час призначення пенсії, передбаченої Законом № 1058.

Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 22 лютого 2018 року у справі № 310/3774/17 та від 14 вересня 2018 року у справі № 127/18159/17.

Судом встановлено, що 11 жовтня 2017 року набув чинності Закон України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсій" від 03 жовтня 2017 року № 2148-VIII, яким внесено зміни до Закону № 1058-ІV.

Відповідно до положень пункту 4-3 Прикінцевих положень Закону № 1058-ІV пенсії, призначені відповідно до цього Закону до набрання чинності Законом України Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсій, з 1 жовтня 2017 року перераховуються із застосуванням середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, обчисленої як середній показник за 2014, 2015 та 2016 роки із застосуванням величини оцінки одного року страхового стажу в розмірі 1%. При здійсненні перерахунку пенсій відповідно до абзацу першого цього пункту використовується розмір прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, установлений на 1 грудня 2017 року Законом України Про Державний бюджет України на 2017 рік, збільшений на 79 гривень.

Згідно з абз. 2 п. 4-4 Прикінцевих положень Закону № 1058-ІV, з 1 січня 2018 року по 31 грудня 2018 року при призначенні пенсії застосовується середня заробітна плата (дохід) в Україні, з якої сплачено страхові внески, обчислена як середній показник за 2016 та 2017 роки із застосуванням величини оцінки одного року страхового стажу в розмірі 1%. У разі, якщо при однакових показниках індивідуального коефіцієнта заробітної плати (доходу) та тривалості страхового стажу розмір пенсії у 2018 році, обчислений відповідно до аналогічних показників, буде меншим, ніж пенсія, призначена у 2017 році, розмір якої обчислений з урахуванням положень абзацу першого цього пункту, Кабінет Міністрів України приймає рішення про збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, який застосовується при призначенні пенсій з 1 січня 2018 року по 31 грудня 2018 року, таким чином, щоб пенсії, призначені у зазначений період, не були меншими за пенсії, що призначалися з 1 січня 2017 року по 31 грудня 2017 року.

Частиною 1 ст. 25 Закону № 1058-ІV передбачено, що коефіцієнт страхового стажу, що застосовується для обчислення розміру пенсії, визначається із заокругленням до п'яти знаків після коми за формулою:

См х Вс

Кс = -----------------, де:

100% х 12

Кс - коефіцієнт страхового стажу;

См - сума місяців страхового стажу;

Вс - визначена відповідно до цього Закону величина оцінки одного року страхового стажу (у відсотках). За період участі в системі загальнообов'язкового державного пенсійного страхування величина оцінки одного року страхового стажу дорівнює 1%.

Отже, середня заробітна плата (дохід) в Україні, з якої сплачено страхові внески, обчислена як середній показник за 2016 та 2017 роки із застосуванням величини оцінки одного року страхового стажу в розмірі 1%, згідно з положеннями пункту 4-4 Прикінцевих положень Закону № 1058-ІV застосовується лише при призначенні особам пенсії у період з 1 січня 2018 року по 31 грудня 2018 року.

Відповідач вказує, що на підставі особистої заяви від 14 травня 2018 року позивача переведено з пенсії за вислугу років на пенсію за віком, при цьому, при обчисленні пенсії застосовано показники середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески за 2014, 2015, 2016 роки, відповідно до вимог Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсій".

Разом з тим, як встановлено судом, ОСОБА_1 первинно було призначено пенсію відповідно до п. "е" ст. 55 Закону України "Про пенсійне забезпечення", що передбачає інші підстави та порядок призначення пенсії, а за призначенням пенсії за віком відповідно до Закону № 1058-ІV позивач звернувся вперше. Законом № 1058-ІV не регулюються порядок призначення, обчислення розміру та виплати пенсій за вислугу років.

Враховуючи викладене, відповідач повинен обчислювати пенсію позивачу із застосуванням середньої заробітної плати в Україні, з якої сплачено страхові внески, обчислені як середній показник за 2016 та 2017 роки, оскільки у даному випадку мало місце призначення іншої пенсії за іншим законом, а не перерахунок вже призначеної пенсії за нормами Закону № 1058-ІV, а тому суд дійшов висновку щодо протиправності відмови у перерахунку пенсії.

Зазначена правова позиція узгоджується з правовою позицією Великої палати Верховного Суду викладеній в постанові від 31 жовтня 2018 року у справі № 876/5312/17 (провадження № 11-731апп18), постановою ВС від 13 грудня 2018 у справі № 497/2155/16-а.

Таким чином, позов підлягає задоволенню в частині визнання протиправними дії відповідача щодо обчислення позивачу розміру пенсії за віком із застосуванням показника заробітної плати (доходу) по Україні, який враховується під час призначення попереднього виду пенсії за вислугу років та зобов’язання відповідача з 14 травня 2018 року призначити позивачу пенсію за віком на умовах і в порядку, передбаченому Законом України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» із застосуванням показника середньої заробітної плати (доходу) у середньому на одну застраховану особу в цілому в Україні, з якої сплачено страхові внески за 2 календарні роки (2016-2017 роки), що передують року звернення за призначенням пенсії за віком, та провести відповідний перерахунок і виплату пенсії, з урахуванням раніше виплачених сум.

Щодо вимоги зобов'язати Центральне об'єднане управління Пенсійного фонду України м. Запоріжжя виплатити ОСОБА_1 грошову допомогу у розмірі десяти місячних пенсій, суд зазначає наступне.

Так, пунктом 7-1 Розділу ХV «Прикінцеві положення» Закону № 1058-ІV визначено, що особам, які на день досягнення пенсійного віку, передбаченого статтею 26 цього Закону, працювали в закладах та установах державної або комунальної форми власності на посадах, робота на яких дає право на призначення пенсії за вислугу років відповідно до пунктів "е"-"ж" статті 55 Закону України "Про пенсійне забезпечення", і мають страховий стаж (для чоловіків - 35 років, для жінок - 30 років) на таких посадах, а також якщо вони до цього не отримували будь-яку пенсію, при призначенні пенсії за віком виплачується грошова допомога, яка не підлягає оподаткуванню, у розмірі їх десяти місячних пенсій станом на день її призначення.

Статтею 26 Закону № 1058-ІV вказано, що особи мають право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років та наявності страхового стажу не менше 15 років.

До досягнення віку, встановленого абзацом першим цієї статті, право на пенсію за віком мають жінки ІНФОРМАЦІЯ_1 і старші після досягнення ними такого віку, зокрема: 58 років - які народилися з 1 квітня 1959 року по 30 вересня 1959 року.

Виплата зазначеної грошової допомоги здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету України.

Порядок обчислення стажу, який дає право на призначення грошової допомоги, та механізм виплати цієї допомоги встановлюються Кабінетом Міністрів України.

Позивач, обґрунтовуючи свою позицію, вказує, що право особи на отримання грошової допомоги у розмірі десяти місячних пенсій за наявності необхідного спеціального страхового стажу обмежено юридичним фактом отримання такою особою до моменту виходу на пенсію за віком будь-якого іншого виду пенсії, а не її нарахування чи призначення.

Водночас, суд не погоджується з даним твердженням позивача, з огляду на наступне.

Так, синтаксичний аналіз п. 7-1 розділу «Прикінцеві положення» Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» та п. 5 Порядку обчислення страхового стажу, що дає право на призначення грошової допомоги, та її виплати дає підстави для висновку, що умовою наявності права на отримання вказаної грошової допомоги є не відсутність факту отримання особою будь-якого іншого виду пенсії на момент виходу на пенсію за віком, а відсутність такого факту до моменту виходу на цю пенсію, тобто в будь-який момент до досягнення пенсійного віку, передбаченого статтею 26 цього Закону. При цьому законодавство не ставить право особи на отримання такої допомоги в залежність від розміру або тривалості отримання нею пенсії та часу її призначення, якщо такі обставини мали місце до виходу на пенсію за віком.

За змістом вказаної норми отримання вказаної грошової допомоги визначене законодавцем як заохочувальний захід щодо осіб, які, отримавши право на призначення пенсії, виявили бажання працювати та одержувати пенсію з більш пізнього віку, тобто фактично відтермінували реалізацію права виходу на пенсію.

Вказана правова позиція викладена у постанові Верховного суду від 27 листопада 2018 року № 328/1619/17 (2-а/328/80/17).

Тобто, до призначення ОСОБА_1 пенсії за віком їй призначалась та виплачувалась пенсія за вислугу років, що позбавляє її права на отримання грошової допомоги на підставі пункту 7-1 розділу «Прикінцеві положення» Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».

З огляду на таке, позовні вимоги у цій частині задоволенню не підлягають.

Відповідно до приписів ч. 3 ст. 139 КАС України, при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору.

Зважаючи на часткове задоволення позову, судові витрати, понесені позивачем на сплату судового збору у розмірі 352,40 грн., слід стягнути на її користь за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.

Керуючись статтями 2, 5, 72, 77, 139, 241, 243-246, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги ОСОБА_1 (69002, АДРЕСА_1; РНОКПП НОМЕР_1) до Центрального об’єднаного управління Пенсійного фонду України м. Запоріжжя (69057, м. Запоріжжя, вул. Гагаріна, буд. 2-Б; код ЄДРПОУ 41248629) про визнання протиправними дій та зобов’язання вчинити певні дії, - задовольнити частково.

Визнати протиправними дії Центрального об’єднаного управління Пенсійного фонду України м.Запоріжжя щодо обчислення ОСОБА_1 розміру пенсії за віком із застосуванням показника заробітної плати (доходу) по Україні, який враховується під час призначення попереднього виду пенсії за вислугу років.

Зобов’язати Центральне об’єднане управління Пенсійного фонду України м.Запоріжжя з 14 травня 2018 року призначити ОСОБА_1 пенсію за віком на умовах і в порядку, передбаченому Законом України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» із застосуванням показника середньої заробітної плати (доходу) у середньому на одну застраховану особу в цілому в Україні, з якої сплачено страхові внески за 2 календарні роки (2016-2017 роки), що передують року звернення за призначенням пенсії за віком, та провести відповідний перерахунок і виплату пенсії, з урахуванням раніше виплачених сум.

В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Стягнути на користь ОСОБА_1 сплачену суму судового збору в розмірі 352 (триста п’ятдесят дві) гривні 40 (сорок) копійок за рахунок бюджетних асигнувань Центрального об'єднаного управління Пенсійного фонду України м.Запоріжжя.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Третього апеляційного адміністративного суду шляхом подачі в 30-денний строк з дня його проголошення, а якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення (ухвали) суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення у повному обсязі виготовлено та підписано 18 квітня 2019 року.

Суддя М.С. Лазаренко