Рішення № 81426784, 15.04.2019, Донецький окружний адміністративний суд

Україна

Донецький окружний адміністративний суд

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

15 квітня 2019 р. Справа№200/14496/18-а

приміщення суду за адресою: 84122, м.Слов'янськ, вул. Добровольського, 1

Донецький окружний адміністративний суд у складі:

Головуючого судді Христофорова А.Б.,

при секретарі судового засідання - Білоусовій К.С.,

за участю:

позивача: ОСОБА_1,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 (місце реєстрації: вул. Світлодарська, б. 5, кв. 3, м. Слов’янськ, Донецька область) до Головного управління Національної поліції в Донецькій області (місце знаходження: пр. Нахімова, б. 86, м. Маріуполь, Донецька область), Краматорського відділу поліції Головного управління Національної поліції в Донецькій області (місце знаходження: вул. Академічна, б. 25, м. Краматорськ, Донецька область) про:

- визнання висновку службового розслідування за фактом складання протоколу про адміністративне правопорушення за ч.1 ст. 130 КУпАП відносно слідчого Краматорського ВП ГУНИП в Донецькій області лейтенанта поліції ОСОБА_1 від 31.08.2018 незаконним;

- визнання наказу про звільнення ОСОБА_1 з посади слідчого відділення розслідування злочинів у сфері господарської та службової діяльності Краматорського ВП ГУНП в Донецькій області незаконним;

- зобов'язання ГУНП в Донецькій області виплатити грошові кошти за вимушений прогул з 18.09.2018 по день поновлення на посаді в розмірі середньоденної заробітної плати у сумі 347 грн.;

- зобов'язання ГУНП в Донецькій області виплатити грошові кошти за завдану звільненням моральну шкоду у сумі 20 000 грн.,-

ВСТАНОВИВ:

18.12.2018 року позивач, ОСОБА_1, звернувся до Головного управління Національної поліції в Донецькій області, Краматорського відділу поліції Головного управління Національної поліції в Донецькій області про:

- визнання висновку службового розслідування за фактом складання протоколу про адміністративне правопорушення за ч.1 ст. 130 КУпАП відносно слідчого Краматорського ВП ГУНИП в Донецькій області лейтенанта поліції ОСОБА_1 від 31.08.2018 незаконним;

- визнання наказу про звільнення ОСОБА_1 з посади слідчого відділення розслідування злочинів у сфері господарської та службової діяльності Краматорського ВП ГУНП в Донецькій області незаконним;

- зобов'язання ГУНП в Донецькій області виплатити грошові кошти за вимушений прогул з 18.09.2018 по день поновлення на посаді в розмірі середньоденної заробітної плати у сумі 347 грн.;

- зобов'язання ГУНП в Донецькій області виплатити грошові кошти за завдану звільненням моральну шкоду у сумі 2000 грн.

Позивач в обґрунтування позовних вимог зазначає, що 19.08.2018 року в неробочий час його двічі було зупинено працівниками Управління патрульної служби в Луганській області через підозру знаходження водія в нетверезому стані, про що були складені відповідні протоколи про адміністративне правопорушення серії БД №120478 та серії БД № 142306 відповідно. Зазначає, що за висновком комунальної установи Сєверодонецька міської багатопрофільної лікарні ознак алкогольного сп’яніння в позивача станом на 19.08.2018 року не виявлено. Складання протоколів про вчинення адміністративного правопорушення стали підставою для проведення службового розслідування, в ході якого позивач надав пояснення стосовно того, що алкогольні напої в період часу з 18.08.2018 року по 19.08.2018 року не вживав, транспортним засобом керував в тверезому стані, що підтвердив необхідними доказами, проте за результатами було встановлено, що за порушення службової дисципліні, що виразилось у недотриманні вимог п.п. 1,2 ч. 1 ст. 18 ЗУ «Про національну поліцію», положень Дисциплінарного статуту ОВС України, порушення п.п. 2.5, 2.9. «А» ПДР України, затверджених постановою КМУ від 10.10.2001 року № 1306, скоєні вчинки ОСОБА_1 підривають авторитет і довіру громадян до поліції та є не сумісним з подальшим проходженням служби в Національній поліції, а отже останній заслуговує на звільнення з посади слідчого відділення розслідування злочинів в сфері службової та господарської діяльності Краматорського ВП ГУНП в Донецькій області. На підставі вказаного службового розслідування 05.09.2018 року виданий наказ № 2308 «Про порушення службової дисципліни слідчим СВ Краматорського ВП ГУНП в Донецькій області лейтенантом поліції ОСОБА_1 та покарання винного» наказано звільнити позивача у перший день виходу на службу з лікарняного, що сталось 18.09.2018 року.

Зазначає, що вказаний наказ про звільнення був ним оскаржений до Головного управління Національної поліції в Донецькій області та до Краматорського відділу поліції в частині визнання звільнення незаконним та поновлення на посаді слідчого відділення розслідування злочинів в сфері господарської та службової діяльності Краматорського відділу поліції Головного управління Національної поліції в Донецькій області, проте станом на 18.12.2018 року відповіді не надані.

Вважає, що вид дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення не відповідає характеру вчиненого правопорушення, адже після складання протоколів про адміністративне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 130 Кодексу України про адміністративні правопорушення жодних збитків будь-яким особам чи порушення громадського порядку допущено позивачем не було, будь-якої шкоди заподіяно не було. В період служби в Головному управлінні Національної поліції в Донецькій області будь-яких дисциплінарних стягнень не мав, за місцем служби згідно висновку службового розслідування характеризувались посередньо.

Вказує, що під час складання протоколів про адміністративне правопорушення перебував поза службою та жодного разу не вказав що є працівником поліції, тому вказане не впливало на імідж Національної поліції і втрату довіри населення до поліцейських, та жодним чином не має відношення до проходження служби у поліції.

Окрім того, відповідно до положень ст. 61 Конституції України ніхто не може бути двічі притягнений до юридичної відповідальності одного виду за одне й те саме правопорушення, а позивач за вчинення адміністративного правопорушення був притягнутий до адміністративної відповідальності, що підтверджується постановами про визнання позивача винним у вчинені адміністративного правопорушення, від 20 вересня 2018 року Рубіжанського міського суду Луганської області та від 14 листопада 2018 року Сєверодонецьким міським судом Луганської області, тому застосування до нього дисциплінарної відповідальності не є доцільним та суперечить діючому законодавству.

Вказує, що незаконне звільнення спричинило йому моральну шкоду, які оцінує в розмірі 20 000 грн., та просить суд поновити його на роботі та виплатити кошти за вимушений прогул.

Перший відповідач надав до суду відзив на адміністративний позов, в якому заперечує проти позовних вимог, вважає вимоги, викладені у позовній заяві необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню та просить суд відмовити у задоволені позову, посилаючись на те, що відповідно до положень КАС України адміністративний позов може містити вимоги про зобов’язання відповідача - суб’єкта владних повноважень утриматися від вчинення певних дій, але тільки в публічно-правових спорах, на які розповсюджується юрисдикція адміністративних судів, тобто які передбачені ст. 19 КАС України. А саме можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб’єктів владних повноважень, які породжують або припиняють права та обов’язки у сфері публічно-правових відносин, вчинених ним при здійсненні владних управлінських функцій на основі законодавства, у тому числі на виконання делегованих повноважень, якщо позивач вважає, що цими рішеннями, діями чи бездіяльністю його права чи свободи порушено або порушуються, створено або створюються перешкоди для їх реалізації або мають місце інші обмеження прав чи свобод. Висновок службового розслідування в розумінні розділу IV Інструкції про порядок проведення службових розслідувань в органах внутрішніх справ України, затвердженим наказом МВС України від 12.03.2013 року № 230 не створює будь-яких правових наслідків для позивача та не є актом окремої дії, оскільки лише на підставі рішення керівника особу можливо притягнути до дисциплінарної відповідальності та визначити вид дисциплінарного стягнення (а. 5.4. Інструкції).

Щодо визнання наказу про звільнення позивача не законним зазначає, що протягом 19.08.2018 року позивача двічі в стані алкогольного сп’яніння було зупинено працівниками національної поліції, що підтверджується висновком лікаря за перше правопорушення, в подальшому від проведення огляду на стан сп’яніння позивач відмовився, за вказаними правопорушеннями були складені відповідні протоколи про адміністративні правопорушення. Зазначає, що з урахуванням порушення ОСОБА_1 вимог ст. 7 Дисциплінарного статуту ОВС України, недотримання Правил етичної поведінки поліцейських, затверджених наказом МВС України від 09.11.2016 року № 1179, та вимог Правил дорожнього руху за результатами службового розслідування було прийнято висновок про притягнення позивача до дисциплінарної відповідальності у вигляді звільнення зі служби у поліції, таким чином вважає наказ про звільнення прийнятим в межах чинного законодавства України а вимоги щодо його скасування є безпідставними та такими, що не підлягають задоволенню.

Щодо притягнення позивача до найвищої міри дисциплінарного стягнення зазначає, що відповідачем враховані тривалість перебування позивача на службі у поліції, тяжкість проступку, обставини, за яких його скоєно, попередня поведінка особи та визнання ним своєї вини, його ставлення до виконання службових обов’язків тощо, про що прямо зазначено у висновку службового розслідування тобто вказана міра цілком відповідає скоєному правопорушенню.

Вказує, до протоколами № 1 та № 3 оперативних нарад керівництва МВС України та Національної поліції України при т.в.о. Голови Національної поліції України до керівників головних управлінь Національної поліції в областях та м. Києві міжрегіональних органів, установ, які належать до сфери управління національної поліції, з яких вбачається, що за всіма фактами керування поліцейськими транспортними засобами в стані сп’яніння за результатами службових розслідувань уживати до винних безальтернативних заходів дисциплінарного впливу - звільнення зі служби в поліції.

Щодо аргументів позивача про неможливість притягнення однієї особи за одне й те ж саме правопорушення і до адміністративної відповідальності і до дисциплінарної зазначає, що абз. 1 та 2 ст. 5 Дисциплінарного статуту ОВС України зазначено, що за вчинення дисциплінарних проступків особи рядового і начальницького складу несуть дисциплінарну відповідальність відповідно до Статуту. Особи рядового і начальницького складу, яких в установленому законодавством порядку притягнуто до адміністративної кримінальної або матеріальної відповідальності, водночас можуть нести і дисциплінарну відповідальність згідно з цим Статутом, тобто доводи позивача у цій частини є безпідставними.

Щодо вимоги про стягнення матеріальної шкоди заперечує та вважає безпідставно, оскільки описані позивачем факти не можуть слугувати виключною підставою для стягнення моральної шкоди, оскільки моральна шкода має бути обов’язково підтверджена належними та допустимими доказами.

На підставі викладеного просить суд в задоволенні позовних вимог відмовити в повному обсязі.

Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 22 грудня 2018 року позовну заяву залишено без руху.

Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 05 лютого 2019 року прийнято до розгляду позовну заяву, відкрито провадження в адміністративній справі за правилами загального позовного провадження, призначено підготовче засідання на 04 березня 2019 року.

25 лютого 2019 року ухвалою суду відмовлено в задоволенні клопотання представника Головного управління Національної поліції в Донецькій області про участь у судовому засіданні в режимі відео конференції.

Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 04 березня 2019 року відкладено розгляд адміністративної справи до 25 березня 2019 року.

13 березня 2019 року ухвалою суду відмовлено в задоволенні клопотання представника Головного управління Національної поліції в Донецькій області про участь у судовому засіданні в режимі відео конференції.

24 березня 2019 року відкладено розгляд справи до 01 квітня 2019 року.

Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 01 квітня 2019 року закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду на 15 квітня 2019 року.

08 квітня 2019 року ухвалою суду відмовлено в задоволенні клопотання представника Головного управління Національної поліції в Донецькій області про участь у судовому засіданні в режимі відео конференції.

Позивач в судовому засідання наполягав на задоволені позовних вимог.

Представник першого відповідача до судового засідання не з’явився.

Заслухавши пояснення позивача по справі, дослідивши та оцінивши надані докази за своїм внутрішнім переконанням, суд встановив наступне.

ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1 (серія та номер паспорту ЕК 826900), є громадянином України, відповідно до статті 43 Кодексу адміністративного судочинства України здатна здійснювати свої адміністративні процесуальні права та обов’язки.

Головне управління Національної поліції в Донецькій області, в даних правовідносинах, у відповідності до вимог ст.43 Кодексу адміністративного судочинства України, здатна особисто здійснювати свої права та обов'язки.

Краматорський відділ поліції Головного управління Національної поліції в Донецькій області, в даних правовідносинах, у відповідності до вимог ст.43 Кодексу адміністративного судочинства України, здатен особисто здійснювати свої права та обов'язки.

20 липня 2018 року наказом Головного управління Національної поліції України в Донецькій області № 296 о/с призначено лейтенанта поліції ОСОБА_1 слідчим відділення розслідування злочинів у сфері господарської та службової діяльності слідчого відділу Краматорського відділу поліції Головного управління Національної поліції в Донецькій області з 19 липня 2018 року.

19 серпня 2018 року складно протокол про адміністративне правопорушення серії БД № 120478, відповідно до якого 19 серпня 2018 року о 02 год. 19 хв. в м. Сєверодонецьк по вул. Новікова, поблизу буд. 13 водій ОСОБА_1 керував транспортним засобом ЗАЗ-DAEWOO SENS д/н НОМЕР_1 в стані алкогольного сп’яніння, що підтверджується висновком про стан алкогольного сп’яніння № 990 від 19.08.2018 року, чим порушив вимоги п. 2.9 А Правил дорожнього руху, за що передбачена відповідальність ч. 1 ст. 130 КУпАП.

Постановою Сєвєродонецького міського суду Луганської області від 14 листопада 2018 року по справі № 428/10501/18, встановлено, що відповідно до протоколу серії БД № 120478, 19.08.2018 року о 02-19 год., ОСОБА_1 в м. Сєвєродонецьку, по вул. Новікова, 13, керував транспортним засобом автомобілем НОМЕР_2, в стані алкогольного сп’яніння, що підтверджується висновком на стан алкогольного сп’яніння № 990 від 19.08.2018. Огляд на стан алкогольного сп’яніння у встановленому законом порядку, зі згоди водія проводився у медичній установі ЛОНД в м. Лисичанську та визнано ОСОБА_1 винним у скоєнні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу у розмірі шестисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що складає 10200 (десять тисяч двісті) грн. 00 коп. з позбавленням права керування транспортними засобами на строк 1 (один) рік. Постанова Сєвєродонецького міського суду Луганської області від 14 листопада 2018 року по справі № 428/10501/18 залишена без змін Постановою Луганського апеляційного суду від 27 лютого 2019 року.

Відповідно до акту медичного огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп’яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції № 740, заповненого 19 серпня 2018 року о 05 год. 18 хв. Багатопрофільною лікарнею м. Сєвєродонецька, в ОСОБА_1 ознак алкогольного сп’яніння не виявлено.

19 серпня 2018 року складно протокол про адміністративне правопорушення серії БД № 142306, відповідно до якого 19 серпня 2018 року о 06 год. 05 хв. в м. Рубіжне по вул. Заводська водій ОСОБА_1 керував транспортним засобом ЗАЗ-DAEWOO SENS д/н НОМЕР_1 з ознаками алкогольного сп’яніння , а саме запах алкоголю з порожнини рота, порушення координації рухів, порушення мови. Від проходження огляду на стан алкогольного сп’яніння на місті зупинки за допомогою алкотест «Драгер» та проходження огляду на стан алкогольного сп’яніння в медичному закладі відмовився в присутності 2-х свідків.

Постановою Рубіжного міського суду Луганської області від 20 вересня 2018 року по справі № 425/2490/18, встановлено, що 19.08.2018 р. о 06:05 год., у м. Рубіжне Луганської області, по вул. Заводська, водій ОСОБА_1 керував ТЗ ЗАЗ DAEWOO SENS ДНЗ АН 4565 КЕ з ознаками алкогольного сп’яніння, а саме: запах алкоголю з порожнини рота, порушення координації рухів, порушення мови. Від проходження огляду на стан алкогольного сп’яніння у встановленому законом порядку на місці зупинки ТЗ за допомогою алкотестера «Drager» та проходження огляду на стан алкогольного сп’яніння у медичному закладі водій ОСОБА_1 відмовився в присутності свідків, чим порушив вимоги п. 2.5 ПДР України. Визнано ОСОБА_1 винуватим у скоєнні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, та накладено на нього адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 600 (шестисот) неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 10200 (десять тисяч двісті) гривень, в дохід держави з позбавленням права керування транспортними засобами на строк 1 (один) рік. Постанову Рубіжного міського суду Луганської області від 20 вересня 2018 року по справі № 425/2490/18 змінено Постановою Луганського апеляційного суду від 18 січня 2019 року, виключено із мотивувальної частини постанови суду із числа доказів по справі пояснення свідків, в іншій частині постанову залишено без змін.

Наказом Головного управління Національної поліції в Донецькій області від 20 серпня 2018 року № 2153 призначено службове розслідування за фактом складання двох протоколів про адміністративні правопорушення за ч. 1 ст. 130 КУпАП стосовно слідчого СВ Краматорського ВП ГУНП в Донецькій області лейтенанта поліції ОСОБА_1

20 серпня 2018 року заступником начальника відділу поліції – начальником слідчого відділу Краматорського ВП ГУНП в Донецькій області, підполковником поліції ОСОБА_2 надано довідку - об’єктивку, на слідчого відділення розслідування злочинів у сфері службової та господарської діяльності СВ Краматорського ВП ГУНП в Донецькій області старшого лейтенанта поліції ОСОБА_1, вказано, що за період часу з 19.07.2018 року по 20.08.2018 року старший лейтенант поліції ОСОБА_1 виконував слідчі дії в складі групи слідчих по кримінальному провадженню, самостійно досудове розслідування кримінальних проваджень не здійснював, оскільки не отримав флеш-ключ для доступу до ЄРДР.

Згідно зі службовою характеристикою від 20 серпня 2019 року, підписаною заступником начальника відділу поліції – начальником слідчого відділу Краматорського ВП ГУНП в Донецькій області, підполковником поліції ОСОБА_2, за час служби в займаній посаді старший лейтенант поліції ОСОБА_1 зарекомендував себе посередньо. До виконання службових обов’язків ставиться неохоче. Законодавство України, відомчі нормативні акти, накази, інструкції та інші документи, що регламентують діяльність поліції, вивчив і використовує у своїй службовій діяльності. Порушень законності не допускав, мали місце ігнорування телефонних викликів керівництва слідчого відділу у неробочий час та вихідні дні.

Відповідно до висновку службового розслідування від 31 серпня 2018 року за фактом складання протоколу про адміністративне правопорушення за ч. 1 ст. 130 КУпАП відносно слідчого СВ Краматорського ВП ГУНП в Донецькій області лейтенанта поліції ОСОБА_1 встановлено, що відомості, які стали підставою для проведення службового розслідування вирішено вважати такими, що підтвердились; за порушення дисципліни, що виразилась у недотриманні вимог п.п. 1,2 ч. 1 ст. 18 Закону України «Про національну поліцію» ст. 7 Дисциплінарного статуту ОВС України, порушення п.п.2.5, 2.9 «а» ПДР України, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 10.10.2001 року № 1306, скоєнні вчинку, що підриває авторитет і довіру громадян до поліції є не сумісним з подальшим проходженням служби, слідчого відділення розслідування злочинів у сфері господарської та службової діяльності слідчого відділу Краматорського ВП ГУНП в Донецькій області лейтенанта поліції ОСОБА_1 звільнити зі служби в поліції, після закінчення тимчасової непрацездатності.

05 вересня 2018 року наказом Головного управління національної поліції в Донецькій області про порушення службової дисципліни слідчим СВ Краматорського ВП ГУНП в Донецькій області лейтенантом поліції ОСОБА_1 та покарання винного № 2308 наказано за порушення службової дисципліни, що виразилось у недотримання вимог п.п. 1,2 ч. 1 с. 18 Закону України «Про національну поліцію, ст. 7 Дисциплінарного статуту ОВС України, порушення п.п.2.5, 2.9 «а» ПДР України, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 10.10.2001 року № 1306, скоєнні вчинку, що підриває авторитет і довіру громадян до поліції є не сумісним з подальшим проходженням служби, слідчого відділення розслідування злочинів у сфері господарської та службової діяльності слідчого відділу Краматорського ВП ГУНП в Донецькій області лейтенанта поліції ОСОБА_1 звільнити зі служби в поліції по виходу на службу з лікарняного.

18 вересня 2018 року Краматорським відділом поліції Головного управління Національної поліції Донецької області надана довідка № 15651/301/01-2018 року, за підписом начальника Краматорського ВП ГУНП в Донецькій області, полковника поліції ОСОБА_3 в тому, що слідчий відділення розслідування злочинів у сфері господарської та службової діяльності слідчого відділу Краматорського відділу поліції ГУНП в Донецькій області лейтенант поліції ОСОБА_1 приступив до виконання своїх службових обов’язків після виходу з лікарняного з 18 вересня 2018 року.

18 вересня 2018 року наказом Головного управління національної поліції в Донецькій області № 2422 вказано, що 18 вересня 2018 року ОСОБА_1 приступив до виконання службових обов’язків, наказано за порушення службової дисципліни, що виразилось у недотримання вимог п.п. 1,2 ч. 1 с. 18 Закону України «Про національну поліцію, ст. 7 Дисциплінарного статуту ОВС України, порушення п.п.2.5, 2.9 «а» ПДР України, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 10.10.2001 року № 1306, скоєнні вчинку, що підриває авторитет і довіру громадян до поліції є не сумісним з подальшим проходженням служби, слідчого відділення розслідування злочинів у сфері господарської та службової діяльності слідчого відділу Краматорського ВП ГУНП в Донецькій області лейтенанта поліції ОСОБА_1 звільнити зі служби в поліції.

18 вересня 2018 року наказом Головного управління національної поліції в Донецькій області № 396 о/с відповідно до розділу VII Закону України «Про національну поліцію» звільнено зі служби в поліції за ч. 6 п. 1 ст. 77 (у зв’язку з реалізацією дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення зі служби) лейтенанта поліції ОСОБА_1 – слідчого відділення розслідування злочинів у сфері господарської та службової діяльності слідчого відділу Краматорського відділу поліції з 18 вересня 2018 року.

12 грудня 2018 року ОСОБА_1 надіслав начальнику Головного управління Національної поліції в Донецькій області генералу поліції ОСОБА_4 лист, яким просив надати завірені копії матеріалів службового розслідування за фактом складання протоколу про адміністративне правопорушення за ч. 1 ст. 130 КУпАП відносно слідчого СВ Краматорського ВП ГУНП в Донецькій області лейтенанта поліції ОСОБА_1

21 грудня 2018 року у відповідь Головним управлінням Національної поліції України в Донецькій області надано лист № 249зі/12/01-2018, надісланого на адресу ОСОБА_1, яким проінформовано, що на підставі наказу ГУНП в Донецькій області від 20.08.2018 року № 2153 за фактом складання протоколу про адміністративне правопорушення за ч. 1 ст. 130 КУпАП, відповідно до вимог Інструкції про порядок проведення службових розслідувань в органах внутрішніх справ України, затвердженої наказом МВС України від 12.03.2013 року № 230, проведено службове розслідування, за результатами якого наказом ГУНП в області від 05.09.2018 року прийнято рішення про звільнення зі служби в Національній поліції України, а наказом ГУНП в області від 18.09.2018 року № 396 о/с ОСОБА_1 звільнено зі служби в поліції на підставі п. 6 ч. 1 ст. 77 Закону України «Про національну поліцію». З вказаними документами його ознайомлено під підпис.

28 грудня 2018 року листом № а-600/05/12-2018 Головним управлінням Національної поліції України в Донецькій області, надісланим на адресу ОСОБА_1, проінформовано, що скаргу позивача (вх.. УКЗ № А-600) щодо незгоди із звільненням з посади слідчого Краматорського ВП за наслідками проведення службового розслідування за фактом складання протоколу про адміністративне правопорушення розглянуто, організовано перевірку, проте будь-яких підстав визнати недійсним висновок службового розслідування, скасувати наказ про звільнення зі служби та поновити на посаді слідчого відділення розслідування злочинів у сфері господарської та службової діяльності СВ Краматорського ВП ГУНП в області не знайдено.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з наступного.

Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Правові засади організації та діяльності Національної поліції України, статус поліцейських, а також порядок проходження служби в Національній поліції України визначає Закону України від 02.07.2015 № 580-VIII «Про національну поліцію» (далі - Закон № 580).

Відповідно до частини першої статті 17 Закону № 580 поліцейським є громадянин України, який склав Присягу поліцейського, проходить службу на відповідних посадах у поліції і якому присвоєно спеціальне звання поліції.

Статтею 18 Закону № 580 визначено обв'язки поліцейських.

Зокрема, поліцейський зобов'язаний: 1) неухильно дотримуватися положень Конституції України, законів України та інших нормативно-правових актів, що регламентують діяльність поліції, та Присяги поліцейського; 2) професійно виконувати свої службові обов'язки відповідно до вимог нормативно-правових актів, посадових (функціональних) обов'язків, наказів керівництва. Поліцейський на всій території України незалежно від посади, яку він займає, місцезнаходження і часу доби в разі звернення до нього будь-якої особи із заявою чи повідомленням про події, що загрожують особистій чи публічній безпеці, або в разі безпосереднього виявлення таких подій зобов'язаний вжити необхідних заходів з метою рятування людей, надання допомоги особам, які її потребують, і повідомити про це найближчий орган поліції.

У разі вчинення протиправних діянь поліцейські несуть кримінальну, адміністративну, цивільно-правову та дисциплінарну відповідальність відповідно до закону. Підстави та порядок притягнення поліцейських до дисциплінарної відповідальності, а також застосування до поліцейських заохочень визначаються Дисциплінарним статутом Національної поліції України, що затверджується законом (частини один та два статті 19 Закону № 580).

Законом України від 15.03.2018 № 2337-VІІІ затверджено Дисциплінарний статут Національної поліції України (далі - Дисциплінарний статут), який визначає сутність службової дисципліни в Національній поліції України, повноваження поліцейських та їхніх керівників з її додержання, види заохочень і дисциплінарних стягнень, а також порядок їх застосування та оскарження.

Відповідно до статті 1 Дисциплінарного статуту службова дисципліна - дотримання поліцейським Конституції і законів України, міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, актів Президента України і Кабінету Міністрів України, наказів Національної поліції України, нормативно-правових актів Міністерства внутрішніх справ України, Присяги поліцейського, наказів керівників.

Згідно частини другої статті 1 Дисциплінарного статуту службова дисципліна ґрунтується на створенні необхідних організаційних та соціально-економічних умов для чесного, неупередженого і гідного виконання обов'язків поліцейського, повазі до честі і гідності поліцейського, вихованні сумлінного ставлення до виконання обов'язків поліцейського шляхом зваженого застосування методів переконання, заохочення та примусу.

Службова дисципліна, крім основних обов'язків поліцейського, визначених статтею 18 Закону України "Про Національну поліцію", зобов'язує поліцейського, у тому числі: знати закони, інші нормативно-правові акти, що визначають повноваження поліції, а також свої посадові (функціональні) обов'язки; безумовно виконувати накази керівників, віддані (видані) в межах наданих їм повноважень та відповідно до закону; під час несення служби поліцейському заборонено перебувати у стані алкогольного, наркотичного та/або іншого сп'яніння (частина третя статті 1 Дисциплінарного статуту).

Статтею 11 Дисциплінарного статуту передбачено, що за порушення службової дисципліни поліцейські незалежно від займаної посади та спеціального звання несуть дисциплінарну відповідальність згідно з цим Статутом.

За вчинення адміністративних правопорушень поліцейські несуть дисциплінарну відповідальність відповідно до цього Статуту, крім випадків, передбачених Кодексом України про адміністративні правопорушення.

Поліцейських, яких в установленому порядку притягнуто до адміністративної, кримінальної або цивільно-правової відповідальності, одночасно може бути притягнуто до дисциплінарної відповідальності згідно з цим Статутом.

Дисциплінарним проступком визнається протиправна винна дія чи бездіяльність поліцейського, що полягає в порушенні ним службової дисципліни, невиконанні чи неналежному виконанні обов'язків поліцейського або виходить за їх межі, порушенні обмежень та заборон, визначених законодавством для поліцейських, а також у вчиненні дій, що підривають авторитет поліції (стаття 12 Дисциплінарного статуту).

Відповідно до статті 13 Дисциплінарного статуту дисциплінарне стягнення є засобом підтримання службової дисципліни, що застосовується за вчинення дисциплінарного проступку з метою виховання поліцейського, який його вчинив, для безумовного дотримання службової дисципліни, а також з метою запобігання вчиненню нових дисциплінарних проступків.

Згідно із статтями 14, 15, 19 Дисциплінарного статуту з метою своєчасного, повного та об'єктивного з'ясування всіх обставин вчинення поліцейським дисциплінарного проступку, встановлення причин і умов його вчинення, вини, ступеня тяжкості дисциплінарного проступку, розміру заподіяної шкоди та для підготовки пропозицій щодо усунення причин вчинення дисциплінарних проступків провадиться службове розслідування.

Підставою для призначення службового розслідування є заяви, скарги та повідомлення громадян, посадових осіб, інших поліцейських, засобів масової інформації (далі - повідомлення), рапорти про вчинення порушення, що має ознаки дисциплінарного проступку, або безпосереднє виявлення ознак такого проступку посадовою особою поліції, за наявності достатніх даних, що вказують на ознаки дисциплінарного проступку.

Проведення службових розслідувань за фактом порушення поліцейським службової дисципліни здійснюють дисциплінарні комісії.

За результатами проведеного службового розслідування дисциплінарна комісія приймає рішення у формі висновку.

У висновку за результатами службового розслідування, у том числі, зазначаються: причини та умови, що призвели до вчинення проступку, вжиті або запропоновані заходи для їх усунення, обставини, що знімають з поліцейського звинувачення; висновок щодо наявності або відсутності у діянні поліцейського дисциплінарного проступку, а також щодо його юридичної кваліфікації з посиланням на положення закону; вид стягнення, що пропонується застосувати до поліцейського у разі наявності в його діянні дисциплінарного проступку.

Під час визначення виду стягнення дисциплінарна комісія враховує характер проступку, обставини, за яких він був вчинений, особу порушника, ступінь його вини, обставини, що пом'якшують або обтяжують відповідальність, попередню поведінку поліцейського, його ставлення до служби.

Аналогічні положення закріплені і у Порядку проведення службових розслідувань у Національній поліції України, затвердженому наказом Міністерства внутрішніх справ України від 07 листопада 2018 року №893, зареєстрованому в Міністерстві юстиції України 28 листопада 2018 року за №1355/32807.

Крім того, вказаним Порядком передбачено, що службове розслідування має встановити: наявність чи відсутність складу дисциплінарного проступку в діянні (дії чи бездіяльності) поліцейського, з приводу якого (якої) було призначено службове розслідування; наявність чи відсутність порушень положень законів України чи інших нормативно-правових актів, організаційно-розпорядчих документів або посадових інструкцій; ступінь вини кожної з осіб, що вчинили дисциплінарний проступок; обставини, що пом'якшують або обтяжують ступінь і характер відповідальності поліцейського чи знімають безпідставні звинувачення з нього; відомості, що характеризують поліцейського, а також дані про наявність або відсутність у нього дисциплінарних стягнень; вид і розмір заподіяної шкоди; причини та умови, що призвели до вчинення дисциплінарного проступку.

Відповідно до пункту 1 Розділу VII Порядку, у разі якщо за результатами розгляду матеріалів службового розслідування (справи) дисциплінарна комісія встановить наявність у діях (бездіяльності) поліцейського дисциплінарного проступку, керівнику, який призначив службове розслідування, вносяться пропозиції щодо накладення на поліцейського дисциплінарного стягнення.

Уповноважений керівник, враховуючи характер проступку, обставини, за яких він був учинений, особу порушника, ступінь його вини, обставини, що пом'якшують або обтяжують відповідальність, попередню поведінку поліцейського, його ставлення до служби, визначає вид дисциплінарного стягнення, що підлягає застосуванню до поліцейського, та видає письмовий наказ про його застосування.

Як вбачається з матеріалів справи 19 серпня 2018 року до УКЗ ГУНП в Донецькій області з ГУНП в Луганській області надійшла інформація про те, що цього ж дня працівниками УПП в Луганській області Департаменту патрульної поліції Національної поліції України було складено два протоколи про адміністративні правопорушення за ч. 1 ст. 130 КУпАП стосовно слідчого СВ Краматорського ВП ГУНП в Донецькій області лейтенанта поліції ОСОБА_1, за фактом якої 20 серпня 2018 року наказом Головного управління національної поліції в Донецькій області призначено службове розслідування відносно ОСОБА_1

В ході службового розслідування встановлено, що 19.08.2018 року о 02:19 екіпажем Роти № 4 «Цейлон-106» до складу якого входили працівники УПП в Луганській області ДПП Національної поліції України, в ході патрулювання у м. Сєвєродонецьку, Луганської області, по вул. Новікова, напроти буд. 13, відповідно до вимог ст. 35 Закону України «Про національну поліцію», був зупинений автомобіль ЗАЗ «Daewoo Sens» н.з. АН 4565КЕ, який мав зовні пошкодження переднього бамперу, під керуванням слідчого СВ Краматорського ВП ГУНП в Донецькій області лейтенанта поліції ОСОБА_1, у якого, під час спілкування, було виявлено ознаки алкогольного сп’яніння та запропоновано пройти огляд на стан сп’яніння в установленому законом порядку, на що останній погодився. У приміщенні Луганського обласного наркологічного диспансеру м. Лисичанська ОСОБА_1, відмовився проходити тест на газоаналізаторі «Alkotest «Drager» але погодився здати біологічний аналіз. Після чого лікарем - наркологом ЛОНД ОСОБА_5, на підставі вивчення зовнішніх ознак, було надано попередній висновок від 19.08.2018 року № 990 про те, що ОСОБА_1 станом на 03:45 19.08.2018 року знаходився у стані алкогольного сп’яніння. За вказаним фактом працівниками УПП в Луганській області відносно ОСОБА_1 було складено протокол про адміністративне правопорушення БД № 120478 за порушення п. 2.9а ПДР України, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП.

Зазначене також встановлено постановою Сєвєродонецького міського суду Луганської області від 14 листопада 2018 року по справі № 428/10501/18, яким визнано ОСОБА_1 винним у скоєнні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу у розмірі шестисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що складає 10200 (десять тисяч двісті) грн. 00 коп. з позбавленням права керування транспортними засобами на строк 1 (один) рік, Постанова Сєвєродонецького міського суду Луганської області від 14 листопада 2018 року по справі № 428/10501/18 залишена без змін Постановою Луганського апеляційного суду від 27 лютого 2019 року.

Після складання протоколу про адміністративне правопорушення ОСОБА_1 надав працівникам УПП в Луганській області власноруч складену розписку про те, що зобов’язується залишити автомобіль ЗАЗ «Daewoo Sens» н.з. АН 4565 КЕ за місцем зупинки та не керувати вказаним транспортним засобом протягом доби (а.с. 120).

В подальшому, 19.08.2018 року о 06.05 єкіпажем Роти № 4 «Цейлон-0102», до складу якого входили працівники УПП в Луганській області ДПП Національної поліції України, в ході патрулювання по вул. Заврдській, напроти буд. №2 був зупинений автомобіль ЗАЗ «Daewoo Sens» н.з. АН 4565КЕ, під керуванням ОСОБА_1 у якого, під час спілкування, було виявлено ознаки алкогольного сп’яніння та запропоновано пройти огляд на стан сп’яніння в установленому законом порядку. На що водій ОСОБА_6 відмовився у присутності двох свідків, чим порушив п. 1.5 ПДР України. ЗА вказаним фактом працівниками УПП в Луганській області відносно водія ОСОБА_1 було складено протокол про адміністративне правопорушення БД № 142306, передбачене ч. 1 ст. 130 КУпАП.

Зазначене також встановлено постановою Рубіжного міського суду Луганської області від 20 вересня 2018 року по справі № 425/2490/18, якою визнано ОСОБА_1 винуватим у скоєнні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, та накладено на нього адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 600 (шестисот) неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 10200 (десять тисяч двісті) гривень, в дохід держави з позбавленням права керування транспортними засобами на строк 1 (один) рік. . Постанову Рубіжного міського суду Луганської області від 20 вересня 2018 року по справі № 425/2490/18 змінено Постановою Луганського апеляційного суду від 18 січня 2019 року, виключено із мотивувальної частини постанови суду із числа доказів по справі пояснення свідків, в іншій частині постанову залишено без змін.

Отже, факт керування позивачем ОСОБА_1 транспортним засобом у стані алкогольного сп’яніння встановлений, крім іншого, постановами місцевих судів, які набрали законної сили. Відповідно до ч.6 ст. 78 КАС України, постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, яка набрала законної сили, є обов’язковою для адміністративного суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалена постанова суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою.

Суд не приймає до уваги акт медичного огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп’яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції № 740, заповненого 19 серпня 2018 року о 05 год. 18 хв. багатопрофільною лікарнею м. Сєвєродонецька, якою не встановлено в ОСОБА_1 ознак алкогольного сп’яніння, оскільки огляд осіб на такий стан є спеціальною процедурою та оформляється відповідним висновком. Він здійснюється в закладах охорони здоров'я не пізніше двох годин з моменту встановлення підстав для його здійснення. Огляд у закладі охорони здоров'я та складення висновку за результатами огляду проводиться в присутності поліцейського (ч. 4 ст. 266 КУпАП), тому даний доказ не може бути допустимим в розумінні ст. 74 КАС України.

Судом досліджено матеріли службового розслідування та не виявлено будь-яких порушень Порядку з боку посадових осіб ГУНП в Донецькій області під час його проведення, що підтверджується наявними в матеріалах справи доказами.

Так, розслідування призначено з урахуванням вимог законодавства України та дотриманням строків. Комісією опитано осіб, які мають відношення до подій, що стали предметом перевірки (в тому числі і позивача), досліджено зібрані документи та матеріали.

Національна поліція є центральним органом виконавчої влади, який служить суспільству шляхом забезпечення охорони прав і свобод людини, підтримання публічної безпеки і порядку, то беззаперечним є той факт, що на працівників поліції покладається підвищена відповідальність.

Вступаючи на службу в поліцію, поліцейський урочисто складає текст Присяги на вірність Українському народові, усвідомлюючи свою високу відповідальність (ч. 1 ст.64 Закону України Про Національну поліцію).

Відповідно до статті 37 Закону України «Про запобігання корупції», Закону України «Про Національну поліцію», з метою формування в поліцейських почуття відповідальності стосовно дотримання професійно-етичних норм поведінки під час виконання службових обов'язків, а також сприяння посиленню авторитету та довіри громадян до Національної поліції України, наказом Міністерства внутрішніх справ України від 09.11.2016 № 1179, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 06.12.2016 за № 1576/29706, затверджено Правила етичної поведінки поліцейських (далі - Правила).

Відповідно до пункту 1 Розділу І Правил встановлено, що вони поширюються на всіх поліцейських, які проходять службу в Національній поліції України (далі - поліція). Дотримання вимог цих Правил є обов'язком для кожного поліцейського незалежно від займаної посади, спеціального звання та місцеперебування.

Згідно із пунктом 1 Розділу ІІ Правил під час виконання службових обов'язків поліцейський повинен, зокрема, неухильно дотримуватися положень Конституції та законів України, інших нормативно-правових актів, що регламентують діяльність поліції, та Присяги поліцейського; професійно виконувати свої службові обов'язки, діяти лише на підставі, у межах повноважень та в спосіб, що визначені Конституцією, законами України, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до Конституції та законів України, міжнародними договорами України, а також цими Правилами; неухильно дотримуватись антикорупційного законодавства України, обмежень, пов'язаних зі службою в Національній поліції України, визначених Законами України «Про Національну поліцію», «Про запобігання корупції» та іншими актами законодавства України.

Пунктами 3 та 4 Розділу IV Правил передбачено, що за будь-яких обставин і відносно будь-якої людини як у робочий, так і в неробочий час поліцейський зобов'язаний дотримуватися норм професійної етики.

Суд звертає увагу, що дотримання вище зазначених вимог Дисциплінарного статуту та Правил є обов'язком кожного поліцейського не залежно від того перебуває він під час виконання службових обов'язків чи у позаслужбовий час, що пов'язане з особливостями проходження служби в Національній поліції.

Аналізуючи вищенаведені норми законодавства України, що регулює службову діяльність поліцейських, суд звертає увагу, що працівник поліції, керуючись Присягою, відповідно до службового обов'язку, дотримуючись професійних честі і гідності, бере на себе моральне зобов'язання бути прикладом безумовного дотримання вимог законів та службової дисципліни в професійній діяльності та приватному житті, залишатися за будь-яких обставин чесним і непідкупним, відданим інтересам служби.

Відповідно до статті 16 Закону України «Про автомобільний рух» водій зобов'язаний не допускати випадків керування транспортним засобом у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, а також не передавати керування транспортним засобом особі, яка перебуває в такому стані або під впливом таких препаратів.

Відповідно до пункту 2.5 Правил дорожнього руху України водій повинен на вимогу поліцейського пройти в установленому порядку медичний огляд для визначення стану алкогольного сп'яніння, впливу наркотичних чи токсичних речовин.

Пунктом 7 статті 19 Дисциплінарного статуту передбачено, що у разі встановлення вини поліцейського за результатами проведеного службового розслідування видається письмовий наказ про застосування до поліцейського одного з видів дисциплінарного стягнення, передбаченого статтею 13 цього Статуту, зміст якого оголошується особовому складу органу поліції.

Відповідно до ч. 3 ст. 19 Дисциплінарного статуту під час визначення виду стягнення дисциплінарна комісія враховує характер проступку, обставини, за яких він був вчинений, особу порушника, ступінь його вини, обставини, що пом’якшують або обтяжують відповідальність, попередню поведінку поліцейського, його ставлення до служби. Обставинами, що обтяжують відповідальність поліцейського, є, зокрема вчинення дисциплінарного проступку у стані алкогольного, наркотичного та/або іншого сп’яніння.

Відповідно до частини 3 статті 13 Дисциплінарного статуту до поліцейських можуть застосовуватися такі види дисциплінарних стягнень як звільнення зі служби в поліції.

Пунктом 6 частини першої статті 77 Закону №580 встановлено, що поліцейський звільняється зі служби в поліції, а служба в поліції припиняється у зв'язку із реалізацією дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення зі служби, накладеного відповідно до Дисциплінарного статуту Національної поліції України.

Враховуючи всі вищенаведені в сукупності обставини справи та надані докази, суд вважає, що керівництво ГУНП в Донецькій області мало об'єктивні підстави, з урахуванням характеру та обставин вчинення правопорушення, його наслідків та статусу позивача, для винесення наказу від 05.09.2018 року № 2308 «Про порушення службової дисципліни» та застосування до лейтенанта поліції ОСОБА_1 дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення зі служби, про що зазначено в наказі, оскільки ОСОБА_1 своїми діями грубо порушив службову дисципліну, що виразилось у недотримання вимог п.п. 1,2 ч. 1 с. 18 Закону України «Про національну поліцію, ст. 7 Дисциплінарного статуту ОВС України, порушення п.п.2.5, 2.9 «а» ПДР України, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 10.10.2001 року № 1306, скоєнні вчинку, що підриває авторитет і довіру громадян до поліції є не сумісним з подальшим проходженням служби, слідчого відділення розслідування злочинів у сфері господарської та службової діяльності

Обставинами, що обтяжують вчинений дисциплінарний проступок є той факт, що дії були вчинено навмисно і свідомо, в стані алкогольного сп’яніння та двічі за день, позивач не визнав вини. Обставин, що пом'якшують відповідальність за вказане порушення дисципліни, службовим розслідуванням не встановлено.

Позивача було притягнуто до відповідальності та звільнено зі служби в поліції в день виходу на службу з лікарняного, що підтверджено наявними в матеріалах справи доказами та не заперечується позивачем.

Окрім того, пунктом 3 статті 21 Дисциплінарного статуту передбачено, що перебування поліцейського на лікарняному (у період тимчасової непрацездатності) чи у відпустці не перешкоджає застосуванню до нього дисциплінарного стягнення.

Суд вважає правомірними накази ГУНП в Донецькій області від 18.09.2018 року № 2422 та від 18.09.2018 року № 396 о/с та такими, що прийняті в межах повноважень, у спосіб, визначений Конституцією та законами України, із дотриманням принципів обґрунтованості, неупередженості, пропорційності.

Враховуючи наведене, суд вважає, що звільнення ОСОБА_1 зі служби в поліції відбулось з дотриманням як спеціального законодавства, так і законодавства, що регулює трудові відносини.

Крім того, на переконання суду, дії ОСОБА_1 дискредитує звання рядового і начальницького складу органів Національної поліції.

Поняття «дискредитація» перебуває у тісному зв'язку із поняттям «дотримання морально-етичних норм» та передбачає дії, спрямовані на порушення правил професійної етики та моралі, закріплених у нормативно-правових актах спеціального законодавства, які пред'являються до осіб під час здійснення ними службових функцій та у повсякденному житті.

Такі проступки самі по собі або у сукупності підривають довіру та авторитет органів внутрішніх справ і їх працівників в очах громадськості і є несумісним із подальшим проходженням служби, що зумовлює застосування до працівника органів внутрішніх справ, який вчинив діяння, несумісне з посадою, найсуворішого типу стягнення - звільнення зі служби.

Дана правова позиція узгоджується із позицією Верховного Суду України, викладеною у постановах від 20 жовтня 2015 року у справі №21-2440а15, у справі №21-2103/15 та постанові Верховного Суду від 12.04.2018 у справі № 815/3636/15.

Окрім того, щодо твердження позивача що ніхто не може бути двічі притягнутий до юридичної відповідальності одного виду за одне й те саме правопорушення, суд зазначає, що позивача притягнуто до різних видів відповідальності: до адміністративної відповідальності за скоєння адміністративних правопорушень, а до дисциплінарної відповідальності за порушення службової етики та скоєння вчинків, що підриває авторитет і довіру громадян до поліції.

Виходячи з вищевикладеного, суд дійшов висновку про те, що звільнення ОСОБА_1 відбулося у відповідності до норм чинного законодавства, яке регулює порядок проходження служби поліцейськими, а видання наказів ГУ НП в Донецькій області, в частині звільнення позивача зі служби в поліції, здійснено у встановленому законодавством порядку та в межах наданих відповідачу повноважень.

За таких обставин, суд дійшов висновку про відсутність правових підстав для визнання незаконними висновку службового розслідування за фактом складання протоколу про адміністративне правопорушення за ч.1 ст. 130 КУпАП відносно слідчого Краматорського ВП ГУНИП в Донецькій області лейтенанта поліції ОСОБА_1 від 31.08.2018 та наказу про звільнення ОСОБА_1 з посади слідчого відділення розслідування злочинів у сфері господарської та службової діяльності Краматорського ВП ГУНП в Донецькій області.

Вимоги ОСОБА_1 щодо стягнення на його користь середнього заробітку за час вимушеного прогулу та стягнення грошових кошт за завдану моральну шкоду, не можуть бути задоволені, оскільки є похідними від перших вимог, у задоволенні яких судом відмовлено у повному обсязі.

Окрім того, суд зазначає, що положеннями ст. 56 Конституції України, гарантовано право на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної чи моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень.

На підставі ч. 1 ст.23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її права.

Відповідно до загальних підстав цивільно - правової відповідальності обов'язковому з'ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювана, наявність причинного зв'язку між шкодою і протиправним діянням заподіювана та вини останнього в її заподіянні.

Згідно зі ст. 1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини.

Постановою Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику у справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» від 31.03.1995р. №4(пункт 3) визначено, що під моральною шкодою слід розуміти втрату немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб. Відповідно до чинного законодавства, моральна шкода може полягати, зокрема: у приниженні честі, гідності, престижу або ділової репутації, моральних переживаннях у зв'язку з ушкодженням здоров'я, у порушенні права власності (в тому числі інтелектуальної), прав, наданих споживачам, інших цивільних прав, у зв'язку з незаконним перебуванням під слідством і судом, у порушенні нормальних життєвих звязків через неможливість продовження активного громадського життя, порушенні стосунків з оточуючими людьми, при настанні інших негативних наслідків.

Пунктами 4, 5 зазначеної Постанови встановлено, що у позовній заяві про відшкодування моральної шкоди має бути зазначено, в чому полягає ця шкода, яким неправомірними діями чи бездіяльністю заподіяно позивачеві, з яких міркувань він виходив, визначаючи розмір шкоди, та якими доказами цей розмір підтверджується. Обов’язковому з’ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв’язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні. Суд, зокрема, повинен з’ясувати, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору.

Проте, суду не надано жодних доказів на підтвердження виникнення в позивача моральних страждань.

Відповідно до приписів статей 9, 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, а суд, згідно із статтею 90 цього ж Кодексу, оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.

Завданням адміністративного судочинства відповідно до положень статті 2 КАС України є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб’єктів владних повноважень.

Згідно з нормами частини другої зазначеної статті у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Нормами статті 77 КАС України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб’єкта владних повноважень обов’язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Зазначена стаття визначає, як розподіляються обов'язки щодо доказування і подання доказів між особами, які беруть участь у справі, та передбачає активну роль суду у процесі доказування та спрямована на забезпечення повного з'ясування обставин у справі на основі поєднання принципів змагальності та офіційності.

Щодо поновлення строку звернення до суду з позовом, суд зазначає, наступне.

Відповідно до ч. 5 ст. 122 КАС України для звернення до суду у справах щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби встановлюється місячний строк.

Згідно з положеннями ч. 1 ст. 121 КАС України суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення.

В обґрунтування зазначеного клопотання позивач вказує та підтверджує дану обставину відповідними доказами, які містяться в матеріалах справи, що протягом жовтня та листопада 2018 року ОСОБА_1 перебував на лікарняному та вживав заходи щодо досудового регулювання спору шляхом надіслання на адресу відповідача скарги щодо незгоди зі звільнення із посади. Остання відповідь Головного управління національної поліції в Донецькій області, якою вказано, що підстави визнати недійсним висновок службового розслідування, скасувати наказ про звільнення і поновити позивача на роботі відсутні датована 28 грудня 2018 року, а позивач звернувся до суду з позовною заявою 18 грудня 2018 року.

З огляду на вищевикладене, суд визнає наведені у заяві позивачем причини пропуску строку звернення до суду поважними, у зв'язку з чим приходить до висновку про необхідність поновлення позивачу пропущеного строку звернення до адміністративного суду з позовною заявою.

За таких обставин, беручи до уваги всі надані сторонами докази в їх сукупності, з урахуванням наданих судом висновків, суд не вбачає протиправності в діях відповідача, отже, вимоги позивача є необґрунтованими, а позов таким, що не підлягає задоволенню.

Керуючись ст.ст. 2, 6-11, 19, 20, 72-78, 90, 139, 241-246, 255, 293, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд –

ВИРІШИВ:

В задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 (місце реєстрації: вул. Світлодарська, б. 5, кв. 3, м. Слов’янськ, Донецька область) до Головного управління Національної поліції в Донецькій області (місце знаходження: пр. Нахімова, б. 86, м. Маріуполь, Донецька область), Краматорського відділу поліції Головного управління Національної поліції в Донецькій області (місце знаходження: вул. Академічна, б. 25, м. Краматорськ, Донецька область) про поновлення на роботі стягнення моральної шкоди- відмовити повністю.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду першої інстанції подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або справа розглянута в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються учасниками справи через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Текст рішення розміщений в Єдиному державному реєстрі судових рішень (веб-адреса сторінки: http://www.reyestr.court.gov.ua/).

Рішення прийнято у нарадчій кімнаті, вступна та резолютивна частини проголошені у судовому засіданні.

Повний текст рішення складено та підписано 25 квітня 2019 року.

Суддя Христофоров А.Б.