Рішення № 81426756, 25.04.2019, Донецький окружний адміністративний суд

Україна

Донецький окружний адміністративний суд

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

25 квітня 2019 р. Справа№805/5186/15-а

приміщення суду за адресою: 84122, м.Слов'янськ, вул. Добровольського, 1

Донецький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Христофорова А.Б., розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 (місце реєстрації: вул. Щорса, б. 29а, м. Донецьк, Донецька область; місце фактичного проживання: вул. ОСОБА_2, б. 45, смт. Олександрівка, Донецька область рнокпп. НОМЕР_1) до Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб ОСОБА_3 (місцезнаходження: бул. Дружби Народів, б. 38, м. Київ), Фонду гарантування вкладів фізичних осіб (місцезнаходження: вул. Січових Стрільців, б. 17, м. Київ, код ЄДПРОУ 21708016) про визнання бездіяльності протиправною, зобов’язання вчинити певні дії,-

ВСТАНОВИВ:

Позивач, ОСОБА_1, звернулася до Донецького окружного адміністративного суду з позовом до Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб ОСОБА_3, Фонду гарантування вкладів фізичних осіб про:

- визнання протиправною бездіяльності уповноваженої особи Фонду щодо не включення ОСОБА_1 до переліку вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладами в ПАТ “Дельта Банк” за договором від 30 жовтня 2014 року №007-04534-301014 про відкриття та обслуговування поточного рахунку №26201703364091 на суму 141 583, 34 грн. та договором банківського вкладу (депозиту) №20001009379178 “Зростаючий оn-line” від 01.12.2014 року на суму 60 000,00 грн.;

- визнання протиправними дій уповноваженої особи Фонду щодо тимчасового обмеження (блокування) виплати відшкодування за рахунок коштів Фонду гарантування вкладів фізичних осіб ОСОБА_1 за договором №007-04534-301014 на відкриття та обслуговування поточного рахунку №2620170336409 від 30.10.2014 року на суму 141 583, 34 та договором банківського вкладу (депозиту) №20001009379178 “Зростаючий оn-line” від 01.12.2014 року на суму 60 000,00 грн.;

- визнання протиправними дій та рішення Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, щодо затвердження реєстру вкладників для здійснення виплат гарантованої суми відшкодування без включення ОСОБА_1 до Реєстру вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладами в ПАТ “Дельта Банк”, за договорами від 30.10.2014 року та від 01.12.2014 року;

- зобов'язання уповноваженої особи Фонду сформувати перелік вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладами в ПАТ “Дельта Банк” за рахунок Фонду, із включенням до нього додаткової інформації щодо виплати відшкодування у розмірі 200 000 грн. ОСОБА_1;

- зобов’язання Фонд затвердити реєстр вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладами в ПАТ “Дельта Банк” із включенням до нього ОСОБА_1,

- зобов’язання Фонд виплатити ОСОБА_1 кошти в розмірі 200 тис. грн. за її вкладом.

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що між ОСОБА_1 та ПАТ «Дельта Банк» було укладено договір № 007-04534-301014 на відкриття та обслуговування поточного рахунку від 30.10.2014 року, згідно якого було відкрито поточний рахунок № 26201703364091 та договір банківського вкладу (депозиту) № 20001009379178 «Зростаючий on-line» від 01.12.2014 року у на суму 60 000,00 грн., дія якого закінчилась 09.03.2015 року. Надалі ПАТ «Дельта Банк» було віднесено до категорії неплатоспроможних та його подальшої ліквідації уповноваженою особою Фонду гарантування вкладів фізичних осіб. Вказує, що після її звернення до ПАТ «Дельта-Банк» стало відомо, що позивач до переліку вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладами не внесений.

08.10.2015 року окрім вказаного повідомили, що уповноваженою особою Фонду гарантування вкладів фізичних осіб прийнято рішення про нікчемність транзакцій: від 01.11.2014 року по перерахунку коштів в сумі 149 500,00 грн., на поточний рахунок № 26201703364091 від юридичної особи – клієнта Банку ТОВ «Компанія «Мрія Інвест», що була здійснена з призначенням платежу «Надання безвідсоткової поворотної позики відповідно до договору позики № 20 від 07.20.2014 року без ПДВ»; від 10.11.2014 року по перерахуванню коштів в сумі 60 000,00 грн. на поточний картковий рахунок № 26201703364091 від юридичної особи – клієнта Банку ТОВ «Компанія «Мрія Інвест», що була здійснена з призначенням платежу «Надання безвідсоткової поворотної позики відповідно до договору позики № 22 від 10.11.2014 року без ПДВ», а також Договору банківського вкладу № 20001009379178 від 01.12.2014 року, на які були залучені кошти, отримані внаслідок зазначених транзакцій згідно до п. 7 ч. 3 ст. 38 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб».

Вказує, що правочин не відноситься до правочинів, що вчинені банком, а отже не відносяться до кола правочинів, що можуть бути нікчемними згідно ст. 38 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб», оскільки у вказаних операціях по переказу коштів банк не був стороною, а лише здійснював обслуговування рахунків клієнта згідно відповідних банківських договорів.

Зазначає, що підстави нікчемності правочинів неплатоспроможного банку викладені у п. 1-6 ч. 3 ст. 38 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб», та обставини, викладені у ст. 215 ЦК України не можуть бути підставами для визнання даних договорів та транзакцій нікчемними.

Відповідач 2 надав заперечення по справі, якими простить в задоволенні позову відмовити повністю. Вказує, що під час тимчасової адміністрації не здійснюється задоволення вимог вкладників та інших кредиторів банку. Частиною 2 ст. 38 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» встановлено, що протягом дії тимчасової адміністрації фонд зобов’язаний забезпечити перевірку правочинів, вчинених банком протягом одного року до дня запровадження тимчасової адміністрації банку, на предмет виявлення правочинів, що є нікчемними з підстав, визначених ч. 3 статті. Вказує, що відповідно до положень законодавства уповноважена особа Фонду протягом дії тимчасової адміністрації, а також ліквідації банку направляє письмове повідомлення про нікчемність правочинів контрагенту за таким правочином. Зазначає, що відповідно до приписів ст. 26, 27, 48 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» вбачається, що Фонд гарантування починає виплату коштів в межах гарантованої державою суми відшкодування вкладникам неплатоспроможного банку, які включені в загальний реєстр вкладників. Частиною 5 ст. 27 Закону України визначено, що протягом трьох робочих днів з дня отримання Фондом рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку виконавча дирекція Фонду затверджує реєстр вкладників для здійснення виплат гарантованої суми відшкодування відповідно до наданого уповноваженою особою Фонду переліку вкладників. Отже, виконавча дирекція фонду затверджує Загальний реєстр виключно на підставі переліку вкладників, складеного та наданого уповноваженою особою, в якому інформація про позивача відсутня. Вказує, що перелік, якій складається уповноваженою особою та Загальний реєстр вкладників, який затверджується Фондом гарантування, є різними за суттю, змістом та призначенням документами. Перелік складається уповноваженою особою Фонду, а Загальний реєстр вкладників формується та затверджується Фондом на підставі Переліку. Перелік, який складається уповноваженою особою, по суті має характер попереднього документу, який надалі у формі Загального реєстру затверджується Фондом гарантування. Таким чином, відповідно до приписів Закону у Фонду гарантування не виникло жодного обов’язку перед позивачем, і тому права позивача не могли бути порушені Фондом гарантування, жодної підстави для спонукання Фонду гарантування судом до вчинення відповідних дій на даний час не існує, а тому жодної протиправної бездіяльності по відношенню позивача вчинене не було.

Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 10 листопада 2016 року закрито провадження по справі, у зв’язку з тим, що вимоги належить розглядати Господарським судом Донецької області, зазначена ухвала залишена без змін ухвалою Донецького апеляційного адміністративного суду від 14 грудня 2016 року.

Постановою Верховного суду від 12 вересня 2018 року ухвалу Донецького окружного адміністративного суду від 10 листопада 2016 року та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 14 грудня 2016 року в частині закриття провадження у справі щодо позовних вимог про визнання протиправною бездіяльності уповноваженої особи Фонду щодо не включення ОСОБА_1 до переліку вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладами в ПАТ “Дельта Банк” за договором від 30 жовтня 2014 року №007-04534-301014; відкриття та обслуговування поточного рахунку №26201703364091 на суму 141 583, 34 грн. та договором банківського вкладу (депозиту) №20001009379178 “Зростаючий оn-line” від 01.12.2014 року на суму 60 000,00 грн.; визнання протиправними дій уповноваженої особи Фонду щодо тимчасового обмеження (блокування) виплати відшкодування за рахунок коштів Фонду гарантування вкладів фізичних осіб ОСОБА_1 за договором №007-04534-301014 на відкриття та обслуговування поточного рахунку №2620170336409 від 30.10.2014 року на суму 141 583, 34 та договором банківського вкладу (депозиту) №20001009379178 “Зростаючий оn-line” від 01.12.2014 року на суму 60 000,00 грн.; визнання протиправними дій та рішення Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, щодо затвердження реєстру вкладників для здійснення виплат гарантованої суми відшкодування без включення ОСОБА_1 до Реєстру вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладами в ПАТ “Дельта Банк”, за договорами від 30.10.2014 року та від 01.12.2014 року; зобов'язання уповноваженої особи Фонду сформувати перелік вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладами в ПАТ “Дельта Банк” за рахунок Фонду, із включенням до нього додаткової інформації щодо виплати відшкодування у розмірі 200 000 грн. ОСОБА_1; зобов’язання Фонд затвердити реєстр вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладами в ПАТ “Дельта Банк” із включенням до нього ОСОБА_1; зобов’язання Фонд виплатити ОСОБА_1 кошти в розмірі 200 тис. грн. за її вкладом скасовано. Направлено в цій частині справу до суду першої інстанції для продовження розгляду.

Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 26 жовтня 2018 року позовну заяву залишено без руху.

26 листопада 2018 року ухвалою суду відкрито провадження в адміністративній справі за правилами загального позовного провадження. Призначено підготовче засідання на 19 грудня 2018 року.

19 грудня 2018 року розгляд справи відкладено на 02 січня 2019 року.

02 січня 2019 року розгляд справи відкладено на 16 січня 2019 року.

Ухвалами Донецького окружного адміністративного суду від 14 січня 2019 року суддею Христофоровим А.Б. прийнято справу до провадження та відмовлено в задоволенні клопотання першого відповідача про участь у судовому засідання в режимі відео конференції.

16 січня 2019 року відкладено розгляд справи на 05 березня 2019 року.

05 березня 2019 року ухвалою суду продовжено строк проведення підготовчого засідання на 30 днів, відкладено розгляд справи до 01 квітня 2019 року.

01 квітня 2019 року ухвалою Донецького окружного адміністративного суду закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду на 15 квітня 2019 року.

Сторони до судового засідання не з’явились, про дату час та місце повідомлені належним чином. З заявами та клопотаннями до суду не звертались.

Відповідно до ч. 9 ст. 205 КАС України, якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але всі учасники справи не з’явилися у судове засідання, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.

З урахуванням вказаних приписів процесуального законодавства, суд перейшов до розглянути справи в порядку письмового провадження 15 квітня 2019 року.

З’ясовуючи те чи мали місце обставини, якими обґрунтовуються позовні вимоги, якими доказами вони підтверджуються, а також чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження, судом встановлено наступне.

ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1), є громадянином України, відповідно до статті 43 Кодексу адміністративного судочинства України здатна здійснювати свої адміністративні процесуальні права та обов’язки.

Уповноважена особа Фонду гарантування вкладів фізичних осіб ОСОБА_3, в даних правовідносинах, у відповідності до вимог ст. 43 Кодексу адміністративного судочинства України, здатний особисто здійснювати свої права та обов'язки.

Фонд гарантування вкладів фізичних осіб, в даних правовідносинах, у відповідності до вимог ст. 43 Кодексу адміністративного судочинства України, здатен особисто здійснювати свої права та обов'язки.

30 жовтня 2014 року між Публічним акціонерним товариством «Дельта Банк» та ОСОБА_1 укладено договір № 007-04534-301014 на відкриття та обслуговування поточного рахунку, операції за яким можна здійснювати з використанням електронних платіжних засобів.

Відповідно до довідки № 05-2916249 про наявність рахунків в АТ «Дельта Банк», наданої тимчасовою адміністрацією 20 березня 2015 року, ОСОБА_4 відкрито рахунок № 26380112708288 у гривні. Станом на 20.05.2015 року на рахунку обліковується залишок коштів у розмірі 354,09 грн.

Крім того, позивачем та банком укладено договір банківського вкладу (депозиту) № 20001009379178 «Зростаючий on-line», від 01.12.2014 року на суму у розмірі 60 000,00 грн., що припинив свою дію 09.03.2015 року та договір № 007-04534-301014 на відкриття поточного рахунку з використанням та обслуговуванням платіжної картки від 30.10.2014 року, згідно п. 1.2 якого ОСОБА_1 біло відкрито поточний рахунок № 26201703364091 в гривні. Станом на 20.03.2015 року, доступна для користування сума коштів на вказаному рахунку становить 141 583,34 грн.

Постановою правління Національного банку України «Про віднесення публічного акціонерного товариства «Дельта Банк» до категорії неплатоспроможних» № 150 від 02.03.2015 року ПАТ «Дельта Банк» віднесено до категорії неплатоспроможних.

02.03.2015 року виконавчою дирекцією Фонду прийнято рішення «Про запровадження тимчасової адміністрації у публічному акціонерному товаристві «Дельта Банк» № 51, на підставі якого, з 03.03.2015 року розпочато процедуру виведення ПАТ «Дельта Банк» з ринку шляхом запровадження в ньому тимчасової адміністрації строком на три місяці з 03.03.2015 року по 02.06.2015 року включно та призначено уповноважену особу Фонду - провідного професіонала з питань врегулювання неплатоспроможності банків відділу запровадження процедури тимчасової адміністрації та ліквідації департаменту врегулювання неплатоспроможності банків ОСОБА_3.

В подальшому, до рішення виконавчої дирекції Фонду № 51 від 02.03.2015 року «Про запровадження тимчасової адміністрації у публічному акціонерному товаристві «Дельта Банк» були внесені зміни, відповідно до яких пункт 2 цього рішення викладений у такій редакції: «Тимчасову адміністрацію запровадити строком на шість місяців з 03.03.2015 року по 02.09. 2015 року включно».

Рішенням виконавчої дирекції Фонду «Про продовження строків здійснення тимчасової адміністрації у АТ «Дельта Банк» № 147 від 03.08.2015 року строки здійснення тимчасової адміністрації у АТ «Дельта Банк» продовжено по 02.10. 2015 року включно.

15.09.2015 року протоколом засідання Комісії з перевірки правочинів (договорів) за вкладними операціями АТ «Дельта Банк», призначеної наказом Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення тимчасової адміністрації в АТ «Дельта Банк» від 29.05.2015 року №408, затверджено результати перевірки якою виявлено правочини (договори) за вкладними операціями, що є нікчемними згідно п. 7 ч. 3 ст. 38 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» та перелік відповідних правочинів викладено в додатку №1 до вказаного протоколу. Також відповідно до зазначеного протоколу запропоновано Уповноваженій особі Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення тимчасової адміністрації в АТ «Дельта Банк» видати відповідний наказ щодо виявлення договорів банківського вкладу (депозиту), за якими кошти на вкладі рахунки були перераховані іншими фізичними особами, та які є нікчемними згідно п. 7 ч. 3 ст. 38 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» та щодо застосування наслідків такої нікчемності.

Зазначені обставини встановлені рішенням Окружного адміністративного суду м. Києва від 13 листопада 2018 року по справі № 826/28219/15.

Відповідно до ч. 4 ст. 78 Кодексу адміністративного судочинства України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з наступного.

Законом України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» № 4452-VI від 23.02.2012 встановлюються правові, фінансові та організаційні засади функціонування системи гарантування вкладів фізичних осіб, повноваження Фонду гарантування вкладів фізичних осіб (далі - Фонд), порядок виплати Фондом відшкодування за вкладами, а також регулюються відносини між Фондом, банками, Національним банком України, визначаються повноваження та функції Фонду щодо виведення неплатоспроможних банків з ринку і ліквідації банків.

Частиною 3 ст. 12 Законом України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» визначені повноваження виконавчої дирекції Фонду у сфері забезпечення відшкодування коштів за вкладами.

В силу ч. 1 ст. 26 Законом України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» Фонд гарантує кожному вкладнику банку відшкодування коштів за його вкладом. Фонд відшкодовує кошти в розмірі вкладу, включаючи відсотки, нараховані на день початку процедури виведення Фондом банку з ринку, але не більше суми граничного розміру відшкодування коштів за вкладами, встановленого на дату прийняття такого рішення, незалежно від кількості вкладів в одному банку. Сума граничного розміру відшкодування коштів за вкладами не може бути меншою 200 000 грн. Адміністративна рада Фонду не має права приймати рішення про зменшення граничної суми відшкодування коштів за вкладами.

Згідно ч. 1 ст. 27 Законом України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» уповноважена особа Фонду складає перелік вкладників та визначає розрахункові суми відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду відповідно до вимог цього Закону та нормативно-правових актів Фонду станом на день отримання рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку. Уповноважена особа Фонду протягом трьох днів з дня отримання Фондом рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку формує повний перелік вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду, із визначенням сум, що підлягають відшкодуванню.

У відповідності до частин 5 та 6 ст. 27 Законом України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» протягом шести днів з дня отримання Фондом рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку виконавча дирекція Фонду затверджує реєстр вкладників для здійснення виплат відповідно до наданого уповноваженою особою Фонду переліку вкладників. Фонд публікує оголошення про відшкодування коштів вкладникам у газетах «Урядовий кур'єр» або «Голос України» та на своїй офіційній сторінці в мережі Інтернет не пізніше ніж через сім днів з дня отримання Фондом рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку. Уповноважена особа Фонду протягом трьох днів з дня отримання Фондом рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію формує перелік вкладників, кошти яких не підлягають відшкодуванню Фондом відповідно до частини четвертої статті 26 цього Закону.

У відповідності до наведеного вище Закону розроблено Положення про порядок відшкодування Фондом гарантування вкладів фізичних осіб коштів за вкладами, затверджене рішенням виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб від 09.08.2012 № 14 (далі - Положення № 14).

Згідно пунктів 3,4 розділу ІІІ Положення № 14 уповноважена особа Фонду протягом трьох днів з дня отримання Фондом рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку формує та подає до Фонду повний перелік вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду (додаток 8), із визначенням сум, що підлягають відшкодуванню (далі - Перелік), перелік вкладників, кошти яких не підлягають відшкодуванню Фондом відповідно до пунктів 4 - 6 частини четвертої статті 26 Закону, а також перелік осіб, які на індивідуальній основі отримують від банку проценти за вкладом на більш сприятливих договірних умовах, ніж звичайні, або мають інші фінансові привілеї від банку.

Перелік складається станом на день отримання рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку і включає суму відшкодування для кожного вкладника, яка розраховується, виходячи із сукупного обсягу всіх його вкладів у банку та нарахованих процентів (зменшених на суму податку), але не більше суми граничного розміру відшкодування коштів за вкладами, встановленого на дату прийняття такого рішення, незалежно від кількості вкладів в одному банку. Визначений у Переліку залишок гарантованої суми надається з урахуванням розрахункових сум, сплачених вкладнику протягом дії тимчасової адміністрації у неплатоспроможному банку. Якщо вкладник не отримав свої вклади у межах граничного розміру суми відшкодування протягом дії тимчасової адміністрації за рахунок цільової позики Фонду, така сума відшкодування включається до Переліку.

Відповідно до п. 2, 3 розділу IV Положення № 14 Фонд складає на підставі Переліку Загальний Реєстр вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду, за формою, наведеною у додатку 11 до цього Положення.

Крім того, в силу ч. 2 ст. 38 Закону № 4452-VI, протягом дії тимчасової адміністрації уповноважена особа Фонду зобов'язана забезпечити перевірку правочинів (у тому числі договорів), вчинених (укладених) банком протягом одного року до дня запровадження тимчасової адміністрації банку, на предмет виявлення правочинів (у тому числі договорів), що є нікчемними з підстав, визначених частиною третьою цієї статті.

При цьому, вичерпний перелік підстав, за наявності яких правочини (у тому числі договори) неплатоспроможного банку є нікчемними, встановлено ч. 3 ст. 38 Закону № 4452-VI.

Відповідно до ст. 1058 Цивільного кодексу України від 16.01.2003 року № 435-IV (далі - Цивільний кодекс України) за договором банківського вкладу (депозиту) одна сторона (банк), що прийняла від другої сторони (вкладника) або для неї грошову суму (вклад), що надійшла, зобов'язується виплачувати вкладникові таку суму та проценти на неї або дохід в іншій формі на умовах та в порядку, встановлених договором.

До відносин банку та вкладника за рахунком, на який внесений вклад, застосовуються положення про договір банківського рахунка (глава 72 цього Кодексу), якщо інше не встановлено цією главою або не випливає із суті договору банківського вкладу.

Згідно ст. 1062 Цивільного кодексу України на рахунок за банківським вкладом зараховуються грошові кошти, які надійшли до банку на ім'я вкладника від іншої особи, якщо договором банківського вкладу не передбачено інше. При цьому вважається, що вкладник погодився на одержання грошових коштів від іншої особи, надавши їй необхідні дані про рахунок за вкладом. Кошти, помилково зараховані на рахунок вкладника, підлягають поверненню відповідно до статті 388 цього Кодексу.

За змістом пункту 1.8 Інструкції про порядок відкриття, використання і закриття рахунків у національній та іноземних валютах, затвердженої постановою правління Національного банку України від 12.11.2003 року №492 (далі - Інструкція) банки відкривають своїм клієнтам за договором банківського рахунку поточні рахунки, за договором банківського вкладу - вкладні (депозитні) рахунки.

Вкладний (депозитний) рахунок - рахунок, що відкривається банком клієнту на договірній основі для зберігання грошей, що передаються клієнтом в управління на встановлений строк або без зазначення такого строку під визначений процент (дохід) і підлягають поверненню клієнту відповідно до законодавства України та умов договору.

Порядок відкриття вкладного (депозитного) рахунку визначений у п. 10.1 Інструкції.

Відповідно до абз. 2 п. 10.12 Інструкції на вкладний (депозитний) рахунок фізичної особи можуть зараховуватися кошти, які надійшли на ім'я власника рахунку від іншої особи, якщо договором банківського вкладу не передбачено інше. У цьому разі вважається, що власник рахунку погодився на одержання грошових коштів від іншої особи, надавши їй необхідні дані про свій вкладний (депозитний) рахунок.

Згідно пунктів 1.5, 1.6 Інструкції умови відкриття рахунку та особливості його функціонування передбачаються в договорі, що укладається між банком і його клієнтом, і не повинні суперечити вимогам цієї Інструкції.

З аналізу наведених положень Інструкції вбачається, що при відкритті вкладного (депозитного) рахунку фізичної особи (вкладника) кошти на цей рахунок зараховуються саме від особи, яка укладає договір. Окрім цього, вказані положення також передбачають зараховування коштів, які надійшли на ім'я власника рахунку від іншої особи, якщо договором банківського вкладу не передбачено інше.

Судом встановлено та не заперечується сторонами по справі, що договори, укладені між позивачем та ПАТ «Дельта банк» укладені відповідно до чинного законодавства, сторонами їх існування не заперечується.

Суд звертає увагу на те, що уповноваженою особою Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію публічного акціонерного товариства «Дельта Банк» ОСОБА_3 в порядку виконання обов'язку, визначеного ч. 2 ст. 77 КАС України, не було надано суду жодних доказів, які б підтверджували порушення позивачем порядку укладення зазначеного вище договору банківського вкладу.

Крім того, в ході розгляду справи уповноваженою особою Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію публічного акціонерного товариства «Дельта Банк» ОСОБА_3 не надано доказів, які б свідчили, що укладені позивачем правочини є такими, що порушують публічний порядок чи спрямовані на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна держави. Не надано також і обвинувального вироку суду, в якому було б встановлено вину позивача або посадових осіб публічного акціонерного товариства «Дельта Банк» з приводу укладення вказаного договору.

Відсутність вказаних обставин дає підстави стверджувати про необґрунтованість доводів щодо нікчемності укладених правочинів позивача з банком.

З вищевикладеного вбачається, що позивач є вкладником банку, на якого розповсюджуються гарантії на відшкодування вкладу за рахунок коштів Фонду у межах гарантованої суми у розмірі 200 000 грн.

Проте, як вбачається з матеріалів справи, позивача не включено до переліку вкладників банку у зв'язку тим, що на думку відповідача договір банківського вкладу є нікчемним на підставі п. 7 ч. 3 ст. 38 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб».

Так, ч. 2 ст. 38 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» передбачено, що протягом дії тимчасової адміністрації уповноважена особа Фонду зобов'язана забезпечити перевірку правочинів (у тому числі договорів), вчинених (укладених) банком протягом одного року до дня запровадження тимчасової адміністрації банку, на предмет виявлення правочинів (у тому числі договорів), що є нікчемними з підстав, визначених частиною третьою цієї статті.

Частиною 3 ст. 38 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» визначено перелік підстав для визнання правочинів (у тому числі договорів) неплатоспроможного банку нікчемними.

Так, відповідно до п. 7 частини 3 статті 38 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб», правочини (у тому числі договори) неплатоспроможного банку є нікчемними з таких підстав, що банк уклав правочини (у тому числі договори), умови яких передбачають платіж чи передачу іншого майна з метою надання окремим кредиторам переваг (пільг), прямо не встановлених для них законодавством чи внутрішніми документами банку.

Аналіз викладених норм дає підстави для висновку, що Уповноважена особа дійсно наділена правом перевірки правочинів на предмет виявлення серед них нікчемних, але це право не є абсолютним та кореспондується обов'язком встановити обставини, з якими закон пов'язує нікчемність правочину. Висновок про нікчемність правочину має ґрунтуватися виключно на встановлених та доведених обставинах, які за законом тягнуть за собою застосування певних наслідків, зокрема щодо не включення особи до переліку вкладників банку для цілей отримання в подальшому гарантованої суми вкладу.

Суд звертає увагу на те, що спірні договори не передбачають жодних умов, які б надавали не встановлені законом переваги будь-яким кредиторам банку. Надходження коштів на рахунок позивача від іншої особи не свідчить про нікчемність ні договору вкладу, ні самої транзакції щодо перерахування коштів, оскільки ці правочини вчинені у межах чинного законодавства, що регулює договірні відносини та відносини у сфері банківської діяльності.

Водночас, норми чинного законодавства не пов'язують визначення статусу вкладника банку та виникнення у нього права на отримання гарантованої суми відшкодування вкладу із походженням чи належністю саме йому розміщених на відповідному вкладному (депозитному, поточному) рахунку коштів. Підставою для розповсюдження на особу гарантій, передбачених Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» щодо відшкодування вкладу, є наявність у такої особи залишку коштів на банківському рахунку, що відкритий на її ім'я.

Крім того, відповідачем не надано доказів, які б свідчили, що правочини є такими, що порушують публічний порядок чи спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна держави. Варто зауважити, що в матеріалах справи відсутнє судове рішення про визнання недійсним спірного договору.

Окрім того при виявленні нікчемних правочинів Фонд гарантування вкладів фізичних осіб, його уповноважена особа чи банк не наділені повноваженнями визнавати правочини нікчемними. Правочин є нікчемним відповідно до закону, а не наказу банку, підписаного уповноваженою особою Фонду. Такий правочин є нікчемним з моменту укладення в силу закону незалежно від того, чи була проведена передбачена ч. 2 ст. 38 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» перевірка правочинів банку і виданий згаданий наказ. Наслідки нікчемності правочину також настають для сторін у силу вимог закону. Наказ банку не є підставою для застосування таких наслідків. Такий наказ є внутрішнім розпорядчим документом банку, який підписано уповноваженою особою Фонду - особою, що здійснює повноваження органу управління банку, не є актом індивідуальної дії у розумінні КАС, оскільки не створює жодних обов'язків для Позивача та безпосередньо не порушує прав Позивача.

Однак, з огляду на викладене, суд приходить до висновку про те, що право позивача може бути захищене шляхом визнання протиправними дій Уповноваженої особи щодо формування повного переліку вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду гарантування вкладів фізичних осіб у частині не включення позивача.

Положення п. 1 ч. 2 ст. 27 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» передбачають складення переліку рахунків, за якими вкладники мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок коштів Фонду, із визначенням сум, що підлягають відшкодуванню.

Таким чином, суд приходить до висновку про те, що належним способом захисту прав позивача є зобов'язання Уповноваженої особи включити інформацію про позивача до переліку рахунків, за якими вкладники мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок коштів Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, із визначенням сум, що підлягають відшкодуванню.

Відповідно до наданих доказів у справі, розмір грошових коштів на рахунках позивача в банку за договором банківського вкладу (депозиту) № 20001009379178 «Зростаючий on-line» складає 60 000,00 грн., а за договором № 007-04534-301014 на відкриття поточного рахунку з використанням та обслуговуванням платіжної картки, на поточному рахунку № 26201703364091 складає 141 583,34 грн. Відповідно до наведених положень законодавства Фонд відшкодовує кошти в розмірі вкладу не більше суми граничного розміру відшкодування коштів за вкладами, встановленого на дату прийняття такого рішення, незалежно від кількості вкладів в одному банку. Тобто, загальна сума вкладів становить 201 583,34.

Суд зазначає, що гарантована сума виплати визначено законом у розмірі 200 000 грн., а тому саме вона підлягає гарантованій виплаті.

Окрім того суду не надано доказів блокування виплати відшкодування коштів ОСОБА_1, а тому вимога визнання протиправними дій уповноваженої особи Фонду щодо тимчасового обмеження (блокування) виплати відшкодування за рахунок коштів Фонду гарантування вкладів фізичних осіб ОСОБА_1 за договором №007-04534-301014 на відкриття та обслуговування поточного рахунку №2620170336409 від 30.10.2014 року на суму 141 583, 34 та договором банківського вкладу (депозиту) №20001009379178 “Зростаючий оn-line” від 01.12.2014 року на суму 60 000,00 грн. також задоволенню не підлягає.

Щодо позовної вимоги зобов’язати Фонд виплатити ОСОБА_1 кошти в розмірі 200 тис. грн. за її вкладом суд зазначає наступне.

Відповідно до Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» основним завданням Фонду є забезпечення функціонування системи гарантування вкладів фізичних осіб та виведення неплатоспроможних банків з ринку. Відповідно до п.2, 4 ч. 2 ст. 4 на виконання свого основного завдання Фонд у порядку, передбаченому цим Законом, акумулює кошти, отримані з джерел, визначених статтею 19 цього Закону, здійснює контроль за повнотою і своєчасністю перерахування зборів кожним учасником Фонду та здійснює заходи щодо організації виплат відшкодувань за вкладами у строки, визначені цим Законом.

Суд звертає увагу, що у юриспруденції дискреційні повноваження визначаються як право голови держави, уряду, інших посадовців в органах державної влади у разі ухвалення рішення з питання, віднесеного до їх компетенції, діяти за певних умов на власний розсуд у рамках закону. А в Рекомендаціях Комітету ОСОБА_5 Європи вказано, що адміністративний орган може здійснювати "дискреційні повноваження", користуючись певною свободою розсуду у разі ухвалення будь-якого рішення. Такий орган в силу (за) наявності у нього дискреційних повноважень може вибирати з декількох варіантів припустимих рішень той, який він вважає найбільш відповідним у даному випадку. За цього надано рекомендацію судам не втручатися у дискреційні повноваження державних органів.

На думку суду, з боку державних органів відбувається підміна понять, оскільки не будь-які повноваження органів влади з ухвалення рішень, є дискреційними. Дискреція діє тільки у разі, коли у рамках закону державний орган може приймати різні рішення.

Відповідно до статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ратифікованої Україною Законом № 475/97-ВР від 17 липня 1997 року, кожен, чиї права і свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

Отже, обираючи спосіб захисту порушеного права, слід зважати й на його ефективність з точки зору статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. У пункті 145 рішення від 15 листопада 1996 року у справі “Чахал проти Об'єднаного Королівства” (Chahal v. the United Kingdom, (22414/93) [1996] ECHR 54) Європейський суд з прав людини зазначив, що згадана норма гарантує на національному рівні ефективні правові засоби для здійснення прав і свобод, що передбачаються Конвенцією, незалежно від того, яким чином вони виражені в правовій системі тієї чи іншої країни.

Стаття 13 вимагає, щоб норми національного правового засобу стосувалися сутності “небезпідставної заяви” за Конвенцією та надавали відповідне відшкодування. Зміст зобов'язань за статтею 13 також залежить від характеру скарги заявника за Конвенцією. Тим не менше, засіб захисту, що вимагається згаданою статтею, повинен бути “ефективним” як у законі, так і на практиці, зокрема, в тому сенсі, щоб його використання не було ускладнене діями або недоглядом органів влади відповідної держави (п. 75 рішення Європейського суду з прав людини у справі “Афанасьєв проти України” від 5 квітня 2005 року (заява № 38722/02).

Отже, “ефективний засіб правого захисту” в розумінні статті 13 Конвенції повинен забезпечити поновлення порушеного права й одержання особою бажаного результату; винесення рішень, які не призводять безпосередньо до змін в обсязі прав та забезпечення їх примусової реалізації, не відповідає розглядуваній міжнародній нормі.

Дискреційні повноваження - це законодавчо встановлена компетенція владних суб'єктів, яка визначає ступінь самостійності її реалізації з урахуванням принципу верховенства права; ці повноваження полягають у застосуванні суб'єктами адміністративного розсуду при здійсненні дій і прийнятті рішень. У більш звуженому розумінні дискреційні повноваження - це можливість діяти за власним розсудом, в межах закону, можливість застосувати норми закону та вчиняти конкретні дії (або дію) серед інших, кожні з яких окремо є відносно правильними (законними). Аналогічна правова позиція міститься в постанові Верховного Суду України від 21 травня 2013 року № 21-87а13.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Однак, оскільки суд не може підміняти Фонд гарантування вкладів фізичних осіб, уповноважений на виконання функцій з розрахунку та відшкодування коштів за вкладами, а тому позбавлений можливості зобов'язати відповідача нарахувати суму вкладу в конкретному розмірі.

Таким чином, позовна вимога про зобов’язання виплатити кошти в розмірі 200 тис. грн. за її вкладом не підлягає задоволенню.

Відповідно до ч. 5 ст. 44 КАС України учасники справи зобов’язані виявляти повагу до суду та до інших учасників судового процесу та сприяти своєчасному, всебічному, повному та об’єктивному встановленню всіх обставин справи.

Згідно ч. 1, ч. 2 ст. 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб'єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Відповідно до ч. 3 ст. 139 КАС України, при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору.

Однак, згідно з п. 17 ст. 2 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" уповноважена особа Фонду - працівник Фонду, який від імені Фонду та в межах повноважень, передбачених цим Законом та/або делегованих Фондом, виконує дії із забезпечення виведення банку з ринку під час здійснення тимчасової адміністрації неплатоспроможного банку та/або ліквідації банку.

Відповідно до п. 1 ч. 3 ст. 16 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" позови, подані проти працівників Фонду, вважаються позовами, поданими проти Фонду.

Уповноважена особа Фонду гарантування вкладів фізичних осіб ОСОБА_3 є працівником фонду, діє від імені фонду та в межах наданих йому повноважень, а тому судові витрати підлягають відшкодуванню цілком за рахунок Фонду гарантування вкладів фізичних осіб.

Керуючись ст.ст. 2, 6-11, 19, 20, 72-78, 90, 139, 241-246, 255, 293, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд –

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги ОСОБА_1 (місце реєстрації: вул. Щорса, б. 29а, м. Донецьк, Донецька область; місце фактичного проживання: вул. ОСОБА_2, б. 45, смт. Олександрівка, Донецька область рнокпп. НОМЕР_1) до Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб ОСОБА_3 (місцезнаходження: бул. Дружби Народів, б. 38, м. Київ), Фонду гарантування вкладів фізичних осіб (місцезнаходження: вул. Січових Стрільців, б. 17, м. Київ, код ЄДПРОУ 21708016) про визнання бездіяльності протиправною, зобов’язання вчинити певні дії – задовольнити частково.

Визнати протиправною бездіяльності уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб ОСОБА_3 щодо не включення ОСОБА_1 до переліку вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладами в ПАТ “Дельта Банк” за договором від 30 жовтня 2014 року №007-04534-301014 про відкриття та обслуговування поточного рахунку №26201703364091 на суму 141 583, 34 грн. та договором банківського вкладу (депозиту) №20001009379178 “Зростаючий оn-line” від 01.12.2014 року на суму 60 000,00 грн.

Визнати протиправними дії та рішення Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, щодо затвердження реєстру вкладників для здійснення виплат гарантованої суми відшкодування без включення ОСОБА_1 до Реєстру вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладами в ПАТ “Дельта Банк”, за договорами від 30.10.2014 року та від 01.12.2014 року.

Зобов'язати Уповноважену особу Фонду гарантування вкладів фізичних осіб ОСОБА_3 включити інформацію про ОСОБА_1 до переліку рахунків, за якими вкладники мають право на відшкодування коштів за вкладами в ПАТ “Дельта Банк” за рахунок коштів Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, із визначенням сум, що підлягають відшкодуванню, в межах гарантованої суми виплати.

В задоволені решти позовних вимог – відмовити.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Фонду гарантування вкладів фізичних осіб (місцезнаходження: вул. Січових Стрільців, б. 17, м. Київ, код ЄДПРОУ 21708016) на користь ОСОБА_1 (місце реєстрації: вул. Щорса, б. 29а, м. Донецьк, Донецька область; місце фактичного проживання: вул. ОСОБА_2, б. 45, смт. Олександрівка, Донецька область рнокпп. НОМЕР_1) суму судового збору у розмірі 208 (двісті вісім) гривень 80 копійок.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду першої інстанції подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або справа розглянута в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються учасниками справи через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Текст рішення розміщений в Єдиному державному реєстрі судових рішень (веб-адреса сторінки: http://www.reyestr.court.gov.ua/).

Повний текст рішення складено та підписано 25 квітня 2019 року.

Суддя Христофоров А.Б.