Рішення № 81426679, 25.04.2019, Донецький окружний адміністративний суд

Україна

Донецький окружний адміністративний суд

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

25 квітня 2019 р. Справа№200/4828/19-а

приміщення суду за адресою: 84122, м.Слов'янськ, вул. Добровольського, 1

Донецький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Смагар С.В., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження (в письмовому провадженні) адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1, адреса реєстрації: Донецька область, м. Макіївка, м-н Сонячний, 32/82; адреса за довідкою ВПО: 85107, Донецька область, м. Костянтинівка, вул. Мірошниченко, 86)

до Костянтинівсько-Дружківського об’єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області (код ЄДРПОУ 42171400, 85113, Донецька область, м. Костянтинівка, вул. Ціолковського, 25)

про визнання протиправною бездіяльності, визнання протиправним та скасування рішення, зобов’язання вчинити певні дії

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернувся до Донецького окружного адміністративного суду з позовною заявою до Костянтинівсько-Дружківського об’єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області про визнання протиправною бездіяльністю відповідача щодо невиплати пенсії з 1 жовтня 2017 року, визнати протиправним та скасувати рішення про призупинення (припинення) виплати пенсії з 1 жовтня 2017 року, зобов’язання відповідача здійснити виплату пенсії з 1 жовтня 2017 року, зобов’язання відповідача здійснити виплату компенсації за затримку виплати пенсії за період з 1 грудня 2017 року до теперішнього часу з урахуванням індексу інфляції в цей період.

9 квітня 2019 року суд прийняв до розгляду позовну заяву та відкрив провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у письмовому провадженні. Одночасно, суд відмовив у задоволенні клопотання про звільнення від сплати судового збору, відстрочивши його сплату в розмірі 768 грн. 40 коп. до ухвалення судового рішення, протягом тридцяти днів з дня винесення ухвали, задовольнив клопотання позивача та визнав поважними причини пропуску строку звернення до суду. Також, суд задовольнив клопотання позивача про витребування доказів, зобов’язавши відповідача надати суду витяг з пенсійної справи позивача відповідно спірних правовідносин (призначення пенсії, заяви, протоколи, довідки, рішення, що стосуються виплати та припинення виплати пенсії), довідку про розмір нарахованої та фактично отриманої пенсії за період з 1 жовтня 2017 року, відомості про помісячну сплату пенсії у 2017-2019 роках, всі інші докази, які стосуються даних правовідносин.

За правилами пункту 2 частини 1 статті 263 Кодексу адміністративного судочинства України (надалі – КАС України) справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).

Сторони про відкриття провадження у справі були повідомлені судом належним чином, що підтверджується наявними в матеріалах справи рекомендованими повідомленнями про вручення поштового відправлення.

Згідно з нормами частини третьої статті 263 КАС України у справах, визначених частиною першою цієї статті, заявами по суті справи є позов та відзив.

Позивач в обґрунтування позовних вимог зазначає, що є пенсіонером та перебуває на обліку відповідача як внутрішньо переміщена особа, проте відповідач припинив виплату його пенсії з підстав, не передбачених нормами статті 49 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування», що порушує конституційні права позивача.

Відповідач надіслав на адресу чуду відзив на позовну заяву позивача, у якому заперечив проти задоволення позовних вимог позивача та просив суд відмовити у їх задоволенні в повному обсязі, посилаючись на нормативно-правові акти Кабінету Міністрів України з питань соціального забезпечення внутрішньо переміщених осіб. Проте, суд зауважує, що витребуваних судом доказів, зокрема довідку щодо призначеної та фактично отриманої пенсії позивача за період 2017-2019 років, відповідач до суду не надав, водночас, у наданому відзиві відповідач не спростував дату припинення пенсії з 1 жовтня 2017 року. Також, відповідачем не надано доказів на підтвердження прийняття окремого рішення про припинення виплати пенсії в порядку статті 49 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування».

Суд, розглянувши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, встановив.

ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, є громадянином України, що підтверджується паспортом громадянина України серії ВВ № 475846, виданого 8 липня 1998 року Центрально-Міським РВ УМВС України в Донецькій області, реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1. Позивач є пенсіонером, про що свідчить посвідчення серії ААА № 513297, виданого 26 квітня 2006 року.

Судом встановлено, підтверджено наявними матеріалами справи та не заперечується відповідачем, що позивач перебуває на пенсійному обліку відповідача як внутрішньо переміщена особа.

Листом від 15 листопада 2018 року вих. № 16614/02/14-46 відповідач повідомив позивача, що він перебуває на обліку управління з липня 2014 року та є одержувачем пенсії за віком працівникам, зайнятими на підземних відкритих гірничих роботах в металургії. За інформацією відповідача виплата пенсії позивача призупинена з 1 жовтня 2017 року на підставі інформації отриманої з Єдиної інформаційної бази даних про внутрішньо переміщених осіб. Також, у даному листі було зазначено, що 6 листопада 2017 року позивач надав до управління заяву про поновлення виплати пенсії та керуючись пунктом 17-18 постанови Кабінету Міністрів України від 8 червня 2016 року № 365 «Деякі питання здійснення соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам» дані позивача 7 листопада 2017 року були направленні до УСЗН для перевірки фактичного місця проживання. Згідно рішення засідання Комісії з питань призначення (відновлення) соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам протоколом № 164/2 від 24 листопада 2017 року не було підтверджено місце проживання позивача за адресою: м. Костянтинівка, вул. Мірошниченко, буд. 86, через що виплату пенсії поновлено не було.

Отже, як вбачається зі змісту позовної заяви, спірними питанням у справі є правомірність припинення виплати пенсії.

Суд зазначає, що за наслідками апеляційного перегляду Великою Палатою Верховного Суду набрало законної сили рішення Верховного Суду від 03 травня 2018 року у зразковій справі № 805/402/18 (Пз/9901/20/18) за позовом ОСОБА_2 до Бахмутського об’єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області про визнання неправомірними дій, зобов’язання вчинити певні дії.

Відповідно до положень частини десятої статті 290 КАС України у рішенні суду, ухваленому за результатами розгляду зразкової справи, Верховний Суд додатково зазначає:

1) ознаки типових справ;

2) обставини зразкової справи, які обумовлюють типове застосування норм матеріального права та порядок застосування таких норм;

3) обставини, які можуть впливати на інше застосування норм матеріального права, ніж у зразковій справі.

У своєму рішенні від 03 травня 2018 року Верховний Суд дійшов висновку, що в контексті цієї зразкової адміністративної справи ознаками типових, визначених п. 21 ч. 1 ст. 4 КАС України справ, є такі (пункт 113 рішення):

1) позивач у цій категорії справ є пенсіонер, якому/якій призначено пенсію згідно із Законом № 1058-ІV та який/яка є внутрішньо переміщеною особою;

2) відповідачем є територіальний орган Пенсійного фонду України, на пенсійному обліку якого перебуває позивач;

3) спір виник з аналогічних підстав у відносинах, що регулюються одними нормами права (у зв'язку з припиненням територіальними органами Пенсійного фонду України виплати пенсії внутрішньо переміщеним особам з підстав, які не передбачені п. 1, 3– 5 ч. 1 ст. 49 Закону № 1058-IV);

4) позивачі заявили аналогічні позовні вимоги (по-різному висловлені, але однакові по суті: визнати неправомірними дії щодо припинення виплати пенсії та зобов'язати відповідача відновити виплату пенсії).

Окрім того, Верховним Судом було визначено обставини зразкової справи, які обумовлюють типове застосування норм матеріального права. А саме – у пункті 114 рішення зазначено, що висновки Верховного Суду в цій зразковій справі підлягають застосуванню в адміністративних справах, в яких позивач:

1) є громадянином України;

2) має статус внутрішньо переміщеної особи, що підтверджується довідкою органів соціального захисту населення про взяття її на облік, як внутрішньо переміщеної особи;

3) є пенсіонером та отримує пенсію, призначену їй відповідно до Закону № 1058-IV.

Поновлення виплати пенсії потребує здійснення додаткових дій позивачем.

Відповідач право позивача на отримання пенсії не заперечує.

На підставі досліджених матеріалів даної адміністративної справи суд доходить висновку, що вона відповідає ознакам типової справи, наявні обставини зразкової справи, які обумовлюють типове застосування норм матеріального права. Обставини, які виключають типове застосування норм матеріального права та порядок застосування таких норм – відсутні. Отже, зазначена справа розглядається як типова.

Суд зазначає, що в силу вимог частини третьої статті 291 КАС України при ухваленні рішення у типовій справі, яка відповідає ознакам, викладеним у рішенні Верховного Суду за результатами розгляду зразкової справи, суд має враховувати правові висновки Верховного Суду, викладені у рішенні за результатами розгляду зразкової справи.

Відповідно до положень частини 1 статті 46 Конституції України, громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у старості.

Підстави припинення виплати пенсії передбачені нормами статті 49 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», згідно яких виплата пенсії за рішенням територіальних органів Пенсійного фонду або за рішенням суду припиняється: якщо пенсія призначена на підставі документів, що містять недостовірні відомості; у разі смерті пенсіонера; у разі неотримання призначеної пенсії протягом 6 місяців підряд; в інших випадках, передбачених законом.

Верховний Суд у постанові від 22 березня 2018 року (справа №243/6391/17) за результатом розгляду зразкової справи дійшов висновку, що припинення виплати пенсії можливе лише за умови прийняття Пенсійним органом відповідного рішення і лише з підстав, визначених статтею 49 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування». Суд зауважує, що матеріали справи не містять документального підтвердження щодо прийняття відповідачем відповідного рішення, що також виключає задоволення позовних вимог позивача в частині визнання протиправним та скасування рішення про призупинення (припинення) виплати пенсії з 1 жовтня 2017 року.

При цьому, слід підкреслити пріоритетність застосування положень статті 49 Закону № 1058-IV. Натомість відповідачем до суду не надано достатніх та переконливих доказів щодо існування законодавчо встановлених підстав для припинення виплати пенсії позивача.

Також, суд вважає за необхідне зазначити, що відповідач не може посилатися на відсутність встановленого Кабінетом Міністрів України механізму виплати нарахованих сум пенсій, оскільки порядок та умови отримання пенсійних виплат регулюються виключно Законом України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», а відсутність встановленого Кабінетом Міністрів України механізму виплати нарахованих сум пенсій не звільняє державу в особі уповноваженого органу Пенсійного фонду України від обов'язку здійснити таку виплату та не може позбавляти права особи на отримання належних їй сум пенсій. За таких обставин, не здійснюючи виплату заборгованості з пенсії, відповідач вчинив протиправну бездіяльність.

Частиною другою статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з нормами частини 2 статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до положень статті 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до вимог частин 1 статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Нормами частини 2 зазначеної статті встановлено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб’єкта владних повноважень обов’язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб’єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Якщо учасник справи без поважних причин не надасть докази на пропозицію суду для підтвердження обставин, на які він посилається, суд, відповідно до положень частини п’ятої статті 77 КАС України, вирішує справу на підставі наявних доказів.

Обираючи спосіб захисту порушеного права позивача, суд зважає на його ефективність та зауважує, що припиняючи виплату позивачеві пенсії за відсутності законодавчо встановлених підстав, відповідач вчинив протиправні дії, а не навпаки – допустив протиправну бездіяльність, як зазначає позивач у позові. Також, керуючись нормами статті 9 КАС України, суд вважає за необхідне вийти за межі позовних вимог та зобов’язати відповідача, окрім іншого, виплатити на користь позивача заборгованість з пенсії, що склалась за період, починаючи з 1 жовтня 2017 року.

За таких обставин, суд вважає обґрунтованими вимоги позовної заяви щодо визнання протиправними дій відповідача щодо припинення пенсії та зобов’язання відповідача поновити виплату пенсії позивача та сплати на його користь заборгованість з пенсії, починаючи з 1 жовтня 2017 року. Отже, позов підлягає задоволенню частково.

Крім того, позивач у позовній заяві просив суд зобов’язати відповідача здійснити йому виплату компенсації за затримку виплату пенсії за період з 1 грудня 2017 року до теперішнього часу з урахуванням індексу інфляції в цей період. З цього приводу суд зазначає наступне.

Відповідно до положень статті 46 Закону № 1058-IV нараховані суми пенсії, на виплату яких пенсіонер мав право, але не отримав своєчасно з власної вини, виплачуються за минулий час, але не більше ніж за три роки до дня звернення за отриманням пенсії. У цьому разі частина суми неотриманої пенсії, але не більш як за 12 місяців, виплачується одночасно, а решта суми виплачується щомісяця рівними частинами, що не перевищують місячного розміру пенсії. Нараховані суми пенсії, не отримані з вини органу, що призначає і виплачує пенсію, виплачуються за минулий час без обмеження будь-яким строком з нарахуванням компенсації втрати частини доходів.

Питання, пов'язані зі здійсненням компенсації громадянам втрати частини доходів у випадку порушення встановлених строків їх виплати, врегульовані Законом України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати» № 2050-ІІІ (надалі – Закон № 2050-ІІІ) та Порядком проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв'язку з порушенням термінів їх виплати, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України № 159 (надалі – Порядок № 159).

Згідно з нормами статей 1, 2 Закону № 2050-ІІІ підприємства, установи і організації всіх форм власності та господарювання здійснюють компенсацію громадянам втрати частини доходів у випадку порушення встановлених строків їх виплати, у тому числі з вини власника або уповноваженого ним органу (особи), така компенсація провадиться у разі затримки на один і більше календарних місяців виплати доходів, нарахованих громадянам за період, починаючи з дня набрання чинності цим Законом. Під доходами у цьому Законі слід розуміти грошові доходи громадян, які вони одержують на території України і які не мають разового характеру: пенсії, соціальні виплати, стипендії, заробітна плата (грошове забезпечення) та інші.

Із наведеного вбачається, що дія зазначених нормативних актів поширюється на підприємства, установи та організації всіх форм власності і господарювання та застосовується у всіх випадках порушення встановлених термінів виплати грошових доходів, у тому числі з вини власника або уповноваженого ним органу (особи), та стосується усіх доходів, які одержують громадяни в гривнях на території України і не мають разового характеру (пенсії (довічне грошове утримання), соціальні виплати, стипендія, заробітна плата).

Основною умовою для виплати громадянину передбаченої статтею 46 Закону № 1058-IV, статтею 2 Закону № 2050-ІІІ та Порядком № 159 компенсації є порушення встановлених строків виплати нарахованих доходів (у тому числі пенсії). При цьому компенсація за порушення строків виплати такого доходу проводиться незалежно від порядку і підстав його нарахування: самим підприємством, установою чи організацією (у цій справі - пенсійним органом) добровільно чи на виконання судового рішення.

Згідно з пунктом 2 Порядку № 159 компенсації підлягають такі грошові доходи разом із сумою індексації, які одержують громадяни в гривнях на території України і не мають разового характеру: пенсії (з урахуванням надбавок, доплат, підвищень до пенсії, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги на прожиття, щомісячної державної грошової допомоги та компенсаційних виплат).

Аналогічного правового висновку дійшов Верховний Суд у своїй постанові від 20 лютого 2018 року № 522/5664/17 (провадження № К/9901/2999/17).

Таким чином, позовні вимоги в частині зобов'язання відповідача виплатити компенсацію втрати частини пенсії у зв’язку з порушенням строків її виплати з підлягає задоволенню. Проте, суд зауважує, що під час судового розгляду даної справи було встановлено припинення виплати позивачеві пенсії саме з 1 жовтня 2017 року, отже, компенсація частини втрати доходів повинна розраховуватися саме з цієї дати, а не з 1 грудня 2017 року, як помилково зазначив позивач у позові.

Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат, суд зазначає наступне.

Ухвалою суду від 9 квітня 2019 року суд відстрочив позивачу сплату судового збору у розмірі 768 грн. 40 коп. до прийняття рішення по справі.

Нормами частини 2 статті 133 КАС України встановлено, що якщо у строк, встановлений судом, судові витрати не будуть оплачені, позовна заява залишається без розгляду або витрати розподіляються між сторонами відповідно до судового рішення у справі, якщо сплату судових витрат розстрочено або відстрочено до ухвалення судового рішення у справі.

Згідно з положеннями частини 3 статті 139 КАС при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб’єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору.

Враховуючи часткове задоволення позовних вимог, судовий збір у розмірі 700 грн., пропорційно частині задоволених позовних вимог позивача, підлягає стягненню за рахунок бюджетних асигнувань відповідача на користь Державного бюджету України, інша частина – з позивача.

Керуючись статтями 2-17, 19-20, 42-47, 55-60, 72-77, 90, 94-99, 122, 124-125, 132, 139, 143, 159-165, 168, 171, 173, 192-196, 224, 225-228, 229-230, 241, 243, 245, 246, 250, 255, 293, 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1, адреса реєстрації: Донецька область, м. Макіївка, м-н Сонячний, 32/82; адреса за довідкою ВПО: 85107, Донецька область, м. Костянтинівка, вул. Мірошниченко, 86) до Костянтинівсько-Дружківського об’єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області (код ЄДРПОУ 42171400, 85113, Донецька область, м. Костянтинівка, вул. Ціолковського, 25) про визнання протиправною бездіяльності, визнання протиправним та скасування рішення, зобов’язання вчинити певні дії задовольнити частково.

Визнати протиправними дії Костянтинівсько-Дружківського об’єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області щодо припинення ОСОБА_1 виплати пенсії з 1 жовтня 2017 року.

Зобов'язати Костянтинівсько-Дружківське об’єднане управління Пенсійного фонду України Донецької області поновити ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1) виплату пенсії та сплатити заборгованість за весь період, починаючи з 1 жовтня 2017 року з нарахуванням та виплатою компенсації втрати частини доходів.

В іншій частині позовних вимог у задоволенні відмовити.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань з Костянтинівсько-Дружківського об’єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області (код ЄДРПОУ 37868797, 84500, Донецька область, м. Бахмут, вул. Миру, 35) судовий збір у розмірі 700 (сімсот) грн. 00 коп. на користь спеціального фонду Державного бюджету України (стягувач - Державна судова адміністрація України) за наступними реквізитами: рахунок - 31215256700001, код ЄДРПОУ – 37993783, код банку 820019, отримувач - ГУК у м. Києві/м. Київ/22030106, код класифікації доходів бюджету 22030106.

Стягнути з ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1, адреса реєстрації: Донецька область, м. Макіївка, м-н Сонячний, 32/82; адреса за довідкою ВПО: 85107, Донецька область, м. Костянтинівка, вул. Мірошниченко, 86) судовий збір у розмірі 68 (шістдесят вісім) грн. 40 коп. на користь спеціального фонду Державного бюджету України (стягувач - Державна судова адміністрація України) за наступними реквізитами: рахунок - 31215256700001, код ЄДРПОУ – 37993783, код банку 820019, отримувач - ГУК у м. Києві/м. Київ/22030106, код класифікації доходів бюджету 22030106.

Рішення ухвалене у нарадчій кімнаті 25 квітня 2019 року. Повне судове рішення складено 25 квітня 2019 року.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Апеляційна скарга подається до Першого апеляційного адміністративного суду через Донецький окружний адміністративний суд.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя Смагар С.В.