Рішення № 81426643, 23.04.2019, Донецький окружний адміністративний суд

Україна

ОСОБА_1 окружний адміністративний суд

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

23 квітня 2019 р. Справа№200/4362/19-а

приміщення суду за адресою: 84122, м.Слов'янськ, вул. Добровольського, 1

Суддя Донецького окружного адміністративного суду Галатіна О.О., розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_2 (РНОКПП 241180379, 87539, АДРЕСА_1) до ОСОБА_3 оборони України (ЄДРПОУ 00034022, 03168, м. Київ, просп. Повітрофлотський, буд. 6) про визнання дій протиправними та зобов’язання вчинити дії щодо доплати одноразової грошової допомоги, суд -

В С Т А Н О В И В:

26 березня 2019 року на адресу ОСОБА_1 окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов ОСОБА_2 до ОСОБА_3 оборони України про визнання дій протиправними та зобов’язання вчинити дії щодо доплати одноразової грошової допомоги.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що він проходив військову службу у Збройних Силах СРСР, де приймав участь у бойових діях в Демократичній Республіці Афганістан в період часу з 05 липня 1986 року по 02 жовтня 1988 року. Позивач під час виконання службових обов’язків отримав травму, у зв’язку з чим йому 07 травня 2015 року встановлено ІІІ групу інвалідності. Зазначає, що після повторного медичного огляду, 16 вересня 2016 року йому встановлено ІІ групу інвалідності. У квітні 2018 року позивач звернувся до ОСОБА_1 обласного військового комісаріату із заявою про призначення одноразової грошової допомоги відповідно до Закону України “Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей” у зв’язку із встановленням йому ІІ групи інвалідності, проте листом від 25 травня 2018 року № СЗ/432 відповідачем відмовлено у задоволені його заяви. 25.05.2018 року ОСОБА_1 обласний військовий комісаріат листом № СЗ/432 зазначив, що не готував висновок щодо документів позивача та не направляв його на розгляд ОСОБА_3 оборони України, оскільки встановлення ІІ групи інвалідності понад дворічний термін з дати первинного огляду, суперечить п. 8 Порядку призначення і виплати одноразової грошової допомоги.

Також, позивач зазначив, що ОСОБА_1 окружним адміністративним судом прийнято рішення за його позовом до ОСОБА_1 обласного військового комісаріату, третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача ОСОБА_3 оборони України, яким позовні вимоги задоволені повністю, вирішено: визнати протиправною бездіяльність ОСОБА_1 обласного військового комісаріату, яка полягає в неподанні у 15 – денний строк з дня реєстрації всіх документів розпорядникові бюджетних коштів висновку щодо призначення ОСОБА_2 одноразової грошової допомоги, передбаченою Законом України “Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їхніх сімей”; зобов’язати ОСОБА_1 обласний військовий комісаріат в 15-ти денний строк надати розпорядникові бюджетних коштів висновок щодо призначення ОСОБА_2 одноразової грошової допомоги, передбаченою Законом України “Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їхніх сімей” та пункту 13 Постанови Кабінету Міністрів України № 975 від 25 грудня 2013 року.

Відповідач проти задоволення позовних вимог заперечував. В матеріалах справи наявний відзив на позовну заяву, в якому зазначено, що витягом з протоколу засідання комісії ОСОБА_3 оборони України з розгляду питань, пов’язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум від 08 лютого 2019 року № 13 позивачу було відмолено відмовлено у призначенні одноразової грошової допомоги, оскільки зміна набуття групи інвалідності відбулася протягом двох років після первинного встановлення інвалідності, просив суд відмовити у задоволені позову.

Представник позивача в судове засідання не з’явився, про час та місце розгляду повідомлявся належним чином, надав суду заяву про розгляд справи за його відсутності та відсутності позивача, на позовних вимогах наполягав, просив задовольнити їх в повному обсязі.

Представник відповідача в судове засідання не з’явився, про час та місце розгляду справи повідомлявся належним чином.

Суд, дослідивши матеріали справи, оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, заслухавши доводи представників сторін, встановивши яку правову норму належить застосувати до цих правовідносин, встановив наступне.

Позивач, ОСОБА_2 під час проходження військової служби у Збройних Силах СРСР у військовій частині 9873 приймав участь у бойових діях в Демократичній Республіці Афганістан в період з 05 липня 1986 року по 02 жовтня 1988 року, що підтверджується довідкою від 19 травня 2015 року № 49 виданою Маріупольським об’єднаним міським військовим комісаріатом.

З витягу із протоколу засідання Центральної військово-лікарської комісії по встановленню причинного зв’язку захворювань, поранень, контузій, травм, каліцтв від 13 березня 2013 року № 569 вбачається, що осколкові поранения голови, верхніх кінцівок, лівої: ноги, ЗЧМТ (контузія, 1987 р.) колишнього військовослужбовця ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_1, наслідком яких стали множинні рубці голови та обличчя, лівого ліктьового суглобу, правого передпліччя та лівої гомілки розміром від 0,6X0,2 см до 5,3X1,1 см., що підтверджується висновком спеціаліста у галузі судово-медичної експертизи Київського міського клінічного бюро судово-медичної експертизи № 407/ж від 05 березня 2013 року та які у подальшому призвели до розвитку захворювань: стійких залишкових явищ перенесеної ЗЧМТ (1987, контузія головного мозку) у вигляді післятравматичної та дисциркуляторної енцефалопатії II ст. з вираженим церебростетічним синдромом, розсіяною пірамідною симптоматикою, вегето-судинною дисфункцією, емоційно вольовою нестійкістю. Післятравматичного церебрального арахноїдиту з лікворо-гіпертензивним синдромом, центральною вестибулярною дисфункцією III ст., стійко вираженим цефалічним синдромом, що підтверджується військово-обліковими та медичними документами - поранення, контузія, захворювання, так - пов’язані з виконанням обов’язків військової служби при перебуванні в країнах де велись бойові дії.

Відповідно до довідки до акту первинного огляду медико – соціальною комісією серії 10 ААБ від 07 травня 2015 року позивачу встановлено ІІІ групу інвалідності внаслідок поранення (контузія), пов’язаного з виконанням обов’язків військової служби при перебуванні в країнах, де велись бойові дії.

Довідкою до акту первинного огляду медико – соціальною комісією серії АВ від 20 вересня 2016 року позивачу встановлено ІІ групу інвалідності внаслідок поранення (контузія), пов’язаного з виконанням обов’язків військової служби при перебуванні в країнах, де велись бойові дії. 22 вересня 2016 року позивачу видано посвідчення про те, що він є інвалідом ІІ групи серії Є № 041285.

В матеріалах справи наявне рішення Жовтневого районного суду м. Маріуполя Донецької області від 23 серпня 2016 року у справі № 263/6739/16-а, яке винесено за результатами розгляду позову ОСОБА_2 до ОСОБА_3 оборони України про визнання дій неправомірними та стягнення одноразової грошової допомоги. Зазначеним рішенням позовні вимоги ОСОБА_2 задоволені.

07 грудня 2016 року постановою ОСОБА_1 апеляційного адміністративного суду зазначене рішення залишено без змін, а апеляційна скарга без задоволення.

Таким чином, рішення Жовтневого районного суду м. Маріуполя Донецької області від 23 серпня 2016 року у справі № 263/6739/16-а набрало законної сили 07 грудня 2016 року.

Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 19 вересня 2017 року постанова Жовтневого районного суду м. Маріуполя Донецької області від 23 серпня 2016 року та постанова ОСОБА_1 апеляційного адміністративного суду від 07 грудня 2016 року залишені без змін.

Також в матеріалах справи наявне рішенням ОСОБА_1 окружного адміністративного суду яким встановлено позивачу ІІ групу інвалідності та вирішено: визнати протиправною бездіяльність ОСОБА_1 обласного військового комісаріату, яка полягає в неподанні у 15 – денний строк з дня реєстрації всіх документів розпорядникові бюджетних коштів висновку щодо призначення ОСОБА_2 одноразової грошової допомоги, передбаченою Законом України “Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їхніх сімей”; зобов’язати ОСОБА_1 обласний військовий комісаріат в 15-ти денний строк надати розпорядникові бюджетних коштів висновок щодо призначення ОСОБА_2 одноразової грошової допомоги, передбаченою Законом України “Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їхніх сімей” та пункту 13 Постанови Кабінету Міністрів України № 975 від 25 грудня 2013 року.

Зазначеним рішенням суду підтверджено, що ІІ група інвалідності встановлена ОСОБА_2 16.09.2016 року. Таким чином, відповідно до частини 4 статті 78 КАС України, встановлення позивачу ІІІ групи інвалідності підтверджено рішенням суду, що набрало законної сили, а відтак не потребує доказуванню. Тобто є приюдиційною обставиною, яка встановлена рішенням іншого суду, що набрало законної сили.

У квітні 2018 року позивач звернувся із заявою до ОСОБА_1 обласного військового комісаріату про призначення йому одноразової грошової допомоги у відповідності з приписами статті 16 Закону України “Про соціальний та правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей” у зв’язку із встановленням йому ІІ групи інвалідності, яке пов’язано з виконанням обов’язків військової служби при перебуванні в країнах, де велись бойові дії.

ОСОБА_1 обласного військового комісаріату від 25 травня 2018 року № СЗ/432 позивачу надана відповідь, відповідно до якої, посилаючись на приписи статті 16-3 Закону України “Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей” відмовлено у призначенні грошової допомоги у зв’язку із тим, що ІІ група інвалідності встановлена понад дворічний термін після первинного встановлення.

Протоколом засідання комісії ОСОБА_3 оборони України з розгляду питань, пов’язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум від 08 лютого 2019 року № 13 позивачу було відмолено відмовлено у призначенні одноразової грошової допомоги, оскільки зміна набуття групи інвалідності відбулася протягом двох років після первинного встановлення інвалідності, а тому просить суд:

- визнати протиправними дії ОСОБА_3 оборони України, щодо прийняття п.15 Протоколу № 13 засідання Комісії ОСОБА_3 оборони України з розгляду питань, пов’язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум від 08.02.2019 року;

- скасувати п. 15 Протоколу № 13 засідання Комісії ОСОБА_3 оборони України з розгляду питань, пов’язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум від 08.02.2019 року;

- зобов’язати ОСОБА_3 оборони України повторно розглянути заяву з документами ОСОБА_2 подану про доплату одноразової грошової допомоги та прийняти рішення, з урахуванням правової оцінки, наданої судом у рішенні;

- встановити судовий контроль.

Надаючи правову оцінку обставинам вказаної справи, суд зважає на наступне.

У відповідності до частини 5 статті 17 Конституції України держава забезпечує соціальний захист громадян України, які перебувають на службі у Збройних Силах України та в інших військових формуваннях, а також членів їхніх сімей.

Правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв'язку із виконанням ними конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни здійснюється відповідно до Закону України "Про військовий обов'язок і військову службу" від 25.03.1992 № 2232-ХІІІ.

Відповідно до статті 41 Закону України "Про військовий обов'язок і військову службу" виплата одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори, та резервістів під час виконання ними обов'язків служби у військовому резерві здійснюється в порядку і на умовах, встановлених Законом України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" від 20.12.1991 №2011- XII.

Основні засади державної політики у сфері соціального захисту військовослужбовців визначені розділом ІІ цього Закону, зокрема, встановлені права військовослужбовців щодо грошового забезпечення.

В силу приписів статті 1 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" соціальний захист військовослужбовців - діяльність (функція) держави, спрямована на встановлення системи правових і соціальних гарантій, що забезпечують реалізацію конституційних прав і свобод, задоволення матеріальних і духовних потреб військовослужбовців відповідно до особливого виду їх службової діяльності, статусу в суспільстві, підтримання соціальної стабільності у військовому середовищі. Це право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, у старості, а також в інших випадках, передбачених законом.

Згідно статті 1-2 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" військовослужбовці користуються усіма правами і свободами людини та громадянина, гарантіями цих прав і свобод, закріпленими в Конституції України та законах України, з урахуванням особливостей, встановлених цим та іншими законами. У зв'язку з особливим характером військової служби, яка пов'язана із захистом Вітчизни, військовослужбовцям надаються визначені законом пільги, гарантії та компенсації.

Відповідно до пункту 2 частини 1 статті 3 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" дія цього Закону поширюється на військовослужбовців, які стали інвалідами внаслідок захворювання, пов'язаного з проходженням військової служби, чи внаслідок захворювання після звільнення їх з військової служби, пов'язаного з проходженням військової служби, та членів їх сімей, а також членів сімей військовослужбовців, які загинули, померли чи пропали безвісти.

Згідно частини 1 статті 16 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" одноразова грошова допомога у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві (далі - одноразова грошова допомога), - гарантована державою виплата, що здійснюється особам, які згідно з цим Законом мають право на її отримання.

Частиною другою статті 16 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" (у редакції, чинній на час виникнення спірних відносин) передбачено, що у разі поранення (контузії, травми або каліцтва), заподіяного військовослужбовцю під час виконання ним обов'язків військової служби, а також інвалідності, що настала в період проходження військової служби або не пізніше ніж через три місяці після звільнення зі служби чи після закінчення цього строку, але внаслідок захворювання або нещасного випадку, що мали місце в період проходження військової служби, залежно від ступеня втрати працездатності йому виплачується одноразова грошова допомога в розмірі до п'ятирічного грошового забезпечення за останньою посадою в порядку та на умовах, визначених Кабінетом Міністрів України.

Пунктом 2 постанови Кабінету Міністрів України від 28 травня 2008 року № 499, якою затверджено Порядок та умови призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), поранення (контузії, травми або каліцтва) чи інвалідності військовослужбовців, військовозобов’язаних і резервістів, призваних на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори, та інвалідності звільнених з військової служби (зборів) осіб (далі – Порядок №499) встановлено, що призначення і виплата одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), поранення (контузії, травми або каліцтва) чи інвалідності військовослужбовців, військовозобов’язаних і резервістів, призваних на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори, та інвалідності звільнених з військової служби (зборів) осіб, що сталися після 1 січня 2007 року, здійснюється згідно з Порядком, затвердженим цією постановою.

Згідно з підпунктом 2 пункту 2 Порядку №499 (в редакції на момент виникнення спірних відносин) одноразова грошова допомога виплачується військовослужбовцям (крім військовослужбовців строкової служби) у разі настання інвалідності в період проходження військової служби та особам, звільненим з військової служби, у разі настання інвалідності не пізніше ніж через три місяці після звільнення з такої служби чи після закінчення зазначеного строку, у разі настання інвалідності внаслідок виконання обов’язків військової служби, одноразова грошова допомога інвалідам ІІ групи виплачується у розмірі 54 місячного грошового забезпечення, а інвалідам ІІІ групи у розмірі 48-місячного грошового забезпечення.

Так, днем виникнення права на отримання одноразової грошової допомоги, що одночасно є днем виникнення спірних правовідносин між сторонами, зокрема, у разі встановлення інвалідності або ступеня втрати працездатності без встановлення інвалідності є дата, що зазначена у довідці медико-соціальної експертної комісії (пункт 3 Порядку призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов’язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25 грудня 2013 року № 975).

З аналізу наведених норм Закону вбачається, що право на отримання вказаної допомоги після звільнення з військової служби мають особи, які отримали інвалідність внаслідок захворювання або нещасного випадку, що мав місце в період проходження військової служби незалежно від часу настання такої інвалідності.

Виходячи з буквального тлумачення статті 16 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей", суд дійшов висновку, що право на одноразову грошову допомогу у військовослужбовця виникає і у тому разі, коли інвалідність настала після перебігу тримісячного строку з дня його звільнення зі служби, але внаслідок захворювання або одержаного каліцтва чи іншого ушкодження здоров'я, яке мало місце в період її проходження.

Отже, спірне рішення відповідача - суб’єкта владних повноважень від 03.01.2019року є таким, що вчинено без урахування вимог частини другої статті 2 цього Кодексу, з огляду на що, позовні вимоги в частині визнання його протиправним та скасування, є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Аналогічний правовий висновок у спорі цієї ж категорії вже був висловлений Верховним Судом України у постанові від 18.11.2014 року по справі №21-446а14 та постанові від 21.04.2015 року по справі №21-135а15.

Суд зазначає, що застосування статті 16 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" пов'язується не з датою настання інвалідності в період проходження служби, або не пізніше, ніж через три місяці після звільнення зі служби, а з наявністю причинного зв’язку між настанням такої інвалідності та захворюванням або нещасним випадком, що мали місце в період проходження військової служби незалежно від строку, що минув після звільнення з військової служби.

Згідно пункту 2 Порядку №499, в редакції, що була чинна на момент виникнення спірних правовідносин, одноразова грошова допомога виплачується військовослужбовцям (крім військовослужбовців строкової служби) у разі настання інвалідності в період проходження військової служби та особам, звільненим з військової служби, у разі настання інвалідності не пізніше ніж через три місяці після звільнення з такої служби чи після закінчення зазначеного строку, але внаслідок захворювання або нещасного випадку, що мали місце в період її проходження.

Приписами п.7 Порядку № 499 встановлено, що керівник уповноваженого органу подає в 15-денний строк з дня реєстрації документів головному розпорядникові бюджетних коштів висновок щодо можливості виплати одноразової грошової допомоги, до якого додаються документи, зазначені в пунктах 3 і 4 цього Порядку. Головний розпорядник коштів приймає у місячний строк після надходження зазначених документів на їх підставі рішення про призначення одноразової грошової допомоги і надсилає його разом з документами уповноваженому органові для видання наказу про виплату такої допомоги особам, які звернулися за нею, або в разі відмови для письмового повідомлення заявника із зазначенням мотивів відмови.

Разом з тим, днем виникнення права позивача на отримання одноразової грошової допомоги у зв'язку з отриманням ІІ групи інвалідності у розмірі, встановленому Законом та Порядком № 499, є 16.09.2016 року, оскільки ця дата зазначена у довідці серії АВ № 0602240 як час, з якого ОСОБА_2 при огляді встановлена ІІ група інвалідності.

Таким чином, ОСОБА_2 набув право на отримання одноразової грошової допомоги з 16.09.2016 року.

Згідно п.2 Порядку №499 у разі встановлення більшого відсотка втрати працездатності або в разі встановлення групи інвалідності, яка дає право на отримання одноразової грошової допомоги в більшому розмірі, виплата провадиться з урахуванням раніше виплаченої суми.

Виплата одноразової грошової допомоги здійснюється в порядку черговості відповідно до дати подання документів.

Відповідно до приписів ч.3 ст.245 КАС України у разі скасування нормативно-правового або індивідуального акта суд може зобов’язати суб’єкта владних повноважень вчинити необхідні дії з метою відновлення прав, свобод чи інтересів позивача, за захистом яких він звернувся до суду.

Разом з тим, згідно ч.4 ст.245 КАС України у випадку, визначеному пунктом 4 частини другої цієї статті, суд може зобов’язати відповідача - суб’єкта владних повноважень прийняти рішення на користь позивача, якщо для його прийняття виконано всі умови, визначені законом, і прийняття такого рішення не передбачає права суб’єкта владних повноважень діяти на власний розсуд.

Разом з тим, суд зазначає, що законодавство України не визначає з достатньою чіткістю межі та умови здійснення органами влади своїх дискреційних повноважень у сфері, про яку йдеться, та не передбачає достатніх гарантій захисту від свавілля при застосуванні таких заходів.

Стосовно позовних вимог в частині визнання протиправними дій ОСОБА_3 оборони України щодо прийняття п.15 Протоколу № 13 засідання Комісії ОСОБА_3 оборони України з розгляду питань, пов’язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум 08.02.2019 року, суд зазначає, що дії самі по собі не створюють певних правових наслідків, внаслідок чого у цій частині має місце неправильно обраний спосіб судового захисту.

Суд зазначає, що належний спосіб судового захисту має бути розумним та достатнім, а також має забезпечувати ефективний захист прав, свобод і інтересів людини і громадянина від порушень з боку суб’єктів владних повноважень. Таким захистом в даному випадку є визнання протиправним та скасування п. 15 Протоколу № 13 від 08.02.2019 року щодо відмови в призначенні та нарахуванні одноразової грошової допомоги.

Таким чином, скасування спірного пункту Протоколу суб’єка владних повноважень є достатнім способом судового захисту в даному випадку, а позовні вимоги в частині протиправними дій не підлягають задоволенню.

Відповідно до ст.19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Розглянувши подані документи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до висновку, що позовні вимоги ОСОБА_2 підлягають частковому задоволенню.

З вищевказаних мотивів суд дійшов висновку, що оскаржуваний пункту Протоколу № 13 від 08.02.2019 року суб’єкта владних повноважень є таким, що вчинено без урахування вимог частини другої статті 2 цього Кодексу, а інші вимоги позивача є похідними від неї, з огляду на що позовні вимоги є обґрунтованими та підлягають частковому задоволенню.

Що стосується встановлення судового контролю за виконанням рішення суду, то необхідно зазначити наступне.

Згідно частини першої статті 382 Кодексу адміністративного судочинства України суд, який ухвалив судове рішення в адміністративній справі, може зобов'язати суб'єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення.

Частиною другою статті 14 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що судові рішення, що набрали законної сили, є обов'язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об'єднаннями на всій території України.

З аналізу викладених норм вбачається, що зобов'язання суб'єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення є правом суду, а не його обов'язком.

З огляду на викладене, а також приймаючи до уваги обставини даної справи, суд дійшов висновку про відсутність підстав для встановлення судового контролю щодо виконання рішення в даній справі, оскільки позивачем не наведено доводів та не надано доказів, які свідчать про те, що відповідач ухилятиметься від виконання рішення суду.

Згідно вимог ч.1 ст.139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб’єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб’єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Разом з тим, позивач відповідно до приписів ст.5 Закону України “Про судовий збір” від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях звільняється як інвалід II групи.

Відповідно до ч.5 ст. 139 КАС України якщо сторону, на користь якої ухвалено рішення, звільнено від сплати судових витрат, з іншої сторони стягуються судові витрати на користь осіб, що їх понесли, пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог, а інша частина компенсується за рахунок коштів, передбачених Державним бюджетом України, у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

У зв’язку з відсутністю факту понесення сторонами судових витрат, їх розподіл судом не здійснюється.

Керуючись ст. ст. 2-15, 31-32, 72-80, 160-161, 168, 171, 173-183, 192-198, 210, 223-225, 227-229, 241-246, 250-251, 255, 293, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

В И Р І Ш И В:

Позовні вимоги ОСОБА_2 (РНОКПП 241180379, 87539, АДРЕСА_1) до ОСОБА_3 оборони України (ЄДРПОУ 00034022, 03168, м. Київ, просп. Повітрофлотський, буд. 6) про визнання дій протиправними та зобов’язання вчинити дії щодо доплати одноразової грошової допомоги – задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати пункт 15 Протоколу засідання Комісії ОСОБА_3 оборони України з розгляду питань пов’язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум № 13 від 08.02.2019 року.

Зобов’язати ОСОБА_3 оборони України повторно розглянути заяву ОСОБА_2 подану про доплату одноразової грошової допомоги та прийняти рішення, з урахуванням правової оцінки, наданої у рішенні суду.

В іншій частині позовних вимог – відмовити.

Повний текст судового рішення складено 23 квітня 2019 року.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо справу було розглянуто в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

У відповідності до пп. 15.5 п. 15 Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу. У разі порушення порядку подання апеляційної чи касаційної скарги відповідний суд повертає таку скаргу без розгляду.

Суддя Галатіна О.О.