Рішення № 81426491, 23.04.2019, Донецький окружний адміністративний суд

Україна

Донецький окружний адміністративний суд

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

23 квітня 2019 р. Справа№200/2481/19-а

приміщення суду за адресою: 84122, м.Слов'янськ, вул. Добровольського, 1

Донецький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Голубової Л.Б., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження в приміщенні Донецького окружного адміністративного суду адміністративну справу

за позовом ОСОБА_1

до Селидовського об’єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області

про визнання протиправною бездіяльності, зобов’язання вчинити певні дії

ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Селидовського об’єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області про визнання протиправною бездіяльності щодо розрахунку розміру пенсії за інвалідністю за правилами абзацу 3 частини 1 статті 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» у розмірі 80% середньої заробітної плати шахтаря, але не менш як три розміри прожиткового мінімуму, встановленого для осіб, які втратили працездатність, зобов’язання зробити перерахунок розміру пенсії за інвалідністю за правилами абзацу 3 частини 1 статті 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» у розмірі 80% середньої заробітної плати шахтаря, але не менш як три розміри прожиткового мінімуму, встановленого для осіб, які втратили працездатність.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивач з вересня 2010 року перебуває на пенсійному обліку відповідача як одержувач пенсії по інвалідності ІІІ групи у зв’язку з трудовим каліцтвом. На момент призначення пенсії за інвалідністю відпрацював на підземних роботах за Списком № 1 більше 16 років. В дійсний час отримує пенсію в розмірі 4356,00 гривень.

Під час підрахунку пенсії по інвалідності відповідач не виконав вимоги абзацу 3 частини 1 статті 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» щодо забезпечення гарантованого державою мінімального розміру пенсії шахтаря, а саме: у розмірі 80% середньої заробітної плати шахтаря, але не менш як три розміри прожиткового мінімуму, встановленого для осіб, які втратили працездатність.

Таким чином, позивач наголошує, що відповідач повинен розраховувати розмір пенсії по інвалідності згідно з абз. 3 ч. 1 ст. 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».

Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 20 лютого 2019 року позовну заяву залишено без руху.

Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 11 березня 2019 року відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження та призначено судове засідання на 04 квітня 2019 року.

Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 04 квітня 2019 року розгляд справи відкладено на 23 квітня 2019 року.

Позивач в судове засідання не з'явився, про дату, час та місце розгляду справи повідомлявся судом належним чином. Позивачем в позовній заяві викладено клопотання про розгляд справи без участі (а.с. 4).

Відповідачем надано письмовий відзив від 01.04.2019 року № 3691/07 (а.с. 29-31). В обґрунтування незгоди з позовними вимогами зазначає, що позивач перебуває на обліку управління з вересня 2010 року та отримує пенсію по інвалідності від трудового каліцтва.

Позивач звернувся з заявою від 06.02.2019 року № 112 про переведення з пенсії по інвалідності на пенсію за віком на пільгових умовах згідно з п. 3 ст. 114 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» та п. 2 р. ХV Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».

Наголошує, що позивач має страховий стаж – 21 рік 02 місяці 18 днів. Пільговий стаж роботи позивача складає 24 роки 06 місяців 20 днів. В тому числі, стаж по статті 14-25-шахтарі – 08 років 10 місяців, стаття 14-20 – 07 років 04 місяці 27 днів. Період перебування на інвалідності внаслідок трудового каліцтва або професійного захворювання – 08 років 03 місяці 23 дні.

Відповідно до ст. 24 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» час перебування на інвалідності у зв’язку з нещасним випадком на виробництві або професійним захворюванням зараховується тільки до стажу із шкідливими умовами, який дає право на призначення пенсії на пільгових умовах.

З зазначених причин відповідач зазначає, що позивач не має права на перехід з пенсії по інвалідності внаслідок трудового каліцтва або профзахворювання на пенсію за віком із зниженням пенсійного віку в зв’язку з відсутністю страхового стажу 25 років та просить відмовити позивачу у задоволенні позовних вимог в повному обсязі.

Відповідно до положень статті 257 Кодексу адміністративного судочинства України даний предмет спору віднесено до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження, суд вважає за можливе розглянути справу в порядку спрощеного позовного провадження, враховуючи, що відповідача у відповідності до норм законодавства повідомлено про наявність позову щодо визнання протиправною бездіяльності та зобов’язання вчинити певні дії.

Дослідивши матеріали справи, розглянувши справу в межах заявлених позовних вимог і наданих доказів, оцінивши докази відповідно до вимог ст.ст. 72-79 Кодексу адміністративного судочинства України, суд –

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 є громадянином України, про що свідчить паспорт серії ВА № 822777 (а.с. 5-7). Згідно паспортних даних позивач зареєстрований за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_1.

Позивач з вересня 2010 року знаходиться на пенсійному обліку відповідача як одержувач пенсії по інвалідності ІІІ групи у зв’язку з трудовим каліцтвом, що підтверджується пенсійним посвідченням серії ААІ № 470723, виданим 30.12.2015 року (а.с. 17).

Трудове каліцтво позивача доведено актом про нещасний випадок, пов'язаний з виробництвом форми Н-1 № 51 від 14.07.2009 року (а.с. 15-16) та виписками із акта огляду МСЕК (а.с. 54, 57, 59, 64).

Згідно довідки Красноармійського відділення Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань від 03.03.2014 року № 151 ОСОБА_1 значиться на обліку як одержувач страхових виплат (а.с. 58).

Заявою від 06.02.2019 року № 112 про переведення з одного виду пенсії - по інвалідності на інший - відповідно до п. 3 ст. 114 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» та п. 2 р. ХV Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» позивач звернувся до управління (а.с. 69 зв.бік-70).

Рішенням від 14.02.2019 року позивачу було відмовлено в переводі з пенсії по інвалідності за трудовим каліцтвом на пенсію за віком у зв’язку з відсутністю страхового та пільгового стажу 25 років (а.с. 66 зв.бік-67).

В рішенні від 14.02.2019 року вказано, що при обчисленні стажу задля подальшого встановлення розміру пенсійних виплат при переході на пенсію за віком відповідачем враховано в одинарному розмірі період (час) перебування на інвалідності у зв’язку з нещасним випадком на виробництві з 15.09.2010 року, що становить 08 років 10 місяців 23 дні. Вказане також підтверджується розрахунком в підсистемі призначення і виплати пенсії, де перебування на інвалідності складає 9 років 02 місяці 25 днів (а.с. 67 зв.бік).

Крім того, в рішенні зазначено, що позивач має страховий стаж – 21 рік 02 місяці 18 днів. Пільговий стаж роботи позивача складає 24 роки 06 місяців 20 днів. В тому числі, стаж по статті 14-25-шахтарі – 08 років 10 місяців, стаття 14-20 – 07 років 04 місяці 27 днів.

Відповідно до частини 1 статті 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з належних обставин, а також у старості в інших випадках, передбачених законом.

Закон України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» (далі-Закон №1058) встановлює порядок нарахування та виплати пенсії.

Відповідно до п. 1 та п. 4 статті 8 Закону України від 09.07.2006 №1058-IV «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» право на отримання пенсій та соціальних послуг із солідарної системи мають: громадяни України, які застраховані згідно із цим Законом та досягли встановленого цим Законом пенсійного віку чи визнані інвалідами в установленому законодавством порядку і мають необхідний для призначення відповідного виду пенсії страховий стаж, а в разі смерті цих осіб члени їхніх сімей, зазначені у статті 36 цього Закону, та інші особи, передбачені цим Законом; іноземці та особи без громадянства, які перебувають в Україні на законних підставах, мають право на отримання пенсійних виплат і соціальних послуг із системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування на рівні з громадянами України на умовах та в порядку, передбачених цим Законом, якщо інше не передбачено міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надані Верховною Радою України.

Статтею 44 Закону №1058 встановлено, що заява про призначення (перерахунок) пенсії та необхідні документи подаються до територіального органу Пенсійного фонду або до уповноваженого ним органу чи уповноваженій особі в порядку, визначеному правлінням Пенсійного фонду за погодженням із соціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади у сфері праці та соціальної політики, особисто або через представника, який діє на підставі виданої йому довіреності, посвідченої територіально.

Відповідно до ч. 1 ст. 24 Закону № 1058,страховий стаж період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок. Час перебування на інвалідності у зв'язку з нещасним випадком на виробництві або професійним захворюванням зараховується до страхового стажу для призначення пенсії за віком, а також до страхового стажу роботи із шкідливими умовами, який дає право на призначення пенсії на пільгових умовах і у пільгових розмірах.

За приписами ч. 1 ст. 33 Закону України № 1058 пенсія по інвалідності залежно від групи інвалідності призначається в розмірах: інвалідам I групи - 100 відсотків пенсії за віком; інвалідам II групи - 90 відсотків пенсії за віком; інвалідам III групи - 50 відсотків пенсії за віком, обчисленої відповідно до статей 27 і 28 цього Закону.

Сторонами не заперечується та трудовою книжкою БТ – ІІ № 2189583 (а.с. 9-14) підтверджується, що з 23.08.1991 року позивач був прийнятий на ДП «Селидіввугілля» спочатку учнем гірника підземного, а з 03.06.1992 року переведений підземним гірником очисного забою. З 17.04.1998 року переведений на ДП «Авангард» ЗАТ «Вугледобича», де також працював підземним гірником очисного забою до 30.06.1998 року. З 01.07.1998 року знов переведений на Шахту «Новогродівська» ДП «Селидіввугілля» підземним гірником очисного забою до 11.10.1998 року. З 09.04.2001 року знову працював підземним гірником очисного забою на ДП «Селидіввугілля» до 30.06.2002 року.

З 22.08.2002 року прийнятий підземним гірником очисного забою до ВАТ «Вугільна компанія «Шахта «Красноармійська-Західна № 1», а з 12.10.2010 року був звільнений за ст. 40 п. 2 КЗпП України за станом здоров’я.

Як зазначено вище, з 15.09.2010 року позивач отримує пенсію по інвалідності у зв’язку з трудовим каліцтвом.

Відповідно до ст. 8 Закону України «Про підвищення престижності шахтарської праці» мінімальний розмір пенсії шахтарям, які відпрацювали на підземних роботах не менш як 15 років для чоловіків та 7,5 років для жінок за списком № 1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затвердженим Кабінетом Міністрів України, встановлюється незалежно від місця останньої роботи, у розмірі 80 відсотків середньої заробітної плати шахтаря, але не менш як три розміри прожиткового мінімуму, встановленого для осіб, які втратили працездатність. Для обчислення розміру пенсій за віком за кожний повний рік стажу роботи на підземних роботах до страхового стажу додатково зараховується по одному року.

Таким чином, станом на дату звернення до відповідача страховий стаж роботи із шкідливими умовами, який дає право позивачу на призначення пенсії на пільгових умовах і у пільгових розмірах, склав 24 роки 06 місяців 20 днів, в тому числі, стаж по статті 14-25-шахтарі – 08 років 10 місяців, стаття 14-20 – 07 років 04 місяці 27 днів та перебування на інвалідності складає 9 років 02 місяці 25 днів, про що вказано в рішенні відповідача від 14.04.2019 року.

Відтак, на позивача поширюється дія ст. 8 Закону України «Про підвищення престижності шахтарської праці» та ст. 28 Закону 1058- IV, відповідно до якої, мінімальний розмір пенсії особам, на яких поширюється дія Закону України «Про підвищення престижності шахтарської праці», та працівникам, зайнятим повний робочий день під землею обслуговуванням зазначених осіб, які відпрацювали на підземних роботах не менш як 15 років для чоловіків та 7,5 років для жінок за Списком № 1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затвердженим Кабінетом Міністрів України, встановлюється незалежно від місця останньої роботи, у розмірі 80 відсотків середньої заробітної плати шахтаря, але не менш як три розміри прожиткового мінімуму, встановленого для осіб, які втратили працездатність.

Згідно довідки про доходи № 0779 7670 6044 7748 розмір пенсії позивача у грудні 2018 року дорівнює 4356,00 гривень, що не відповідає мінімальному розміру пенсії, передбаченому ст. 28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» та ст. 8 Закону України «Про підвищення престижності шахтарської праці» (а.с. 18).

Відповідно до ст. 7 Закону України «Про державний бюджет України на 2018 рік» прожитковий мінімум для осіб, яки втратити працездатність встановлено, зокрема, з 1 грудня - 1497 гривень. Отже, 1497х3=4491 гривень, що є більшим, ніж отримує позивач.

На підставі викладеного, суд приходить до висновку, що позовні вимоги ОСОБА_1 до Селидовського об’єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області про визнання протиправною бездіяльності щодо розрахунку розміру пенсії за інвалідністю за правилами абзацу 3 частини 1 статті 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» у розмірі 80% середньої заробітної плати шахтаря, але не менш як три розміри прожиткового мінімуму, встановленого для осіб, які втратили працездатність, зобов’язання зробити перерахунок розміру пенсії за інвалідністю за правилами абзацу 3 частини 1 статті 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» у розмірі 80% середньої заробітної плати шахтаря, але не менш як три розміри прожиткового мінімуму, встановленого для осіб, які втратили працездатність підлягають частковому задоволенню.

Стосовно вимог про зобов’язання відповідача зробити перерахунок розміру пенсії за інвалідністю за правилами абзацу 3 частини 1 статті 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» у розмірі 80% середньої заробітної плати шахтаря, але не менш як три розміри прожиткового мінімуму, встановленого для осіб, які втратили працездатність, суд зазначає, що такі вимоги не підлягають задоволенню, оскільки статтею 58 Закону № 1058 визначено, що Пенсійний фонд є органом, який призначає пенсії та підготовляє документи для її виплати, тобто, Пенсійний фонд має виключну компетенцію в питаннях призначення чи перерахунку пенсії.

Суд звертає увагу, що під дискреційним повноваженням слід розуміти повноваження, яке адміністративний орган, приймаючий рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду - тобто, коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за даних обставин.

Суд не може підміняти пенсійний орган, уповноважений на виконання функцій з розрахунку та призначення пенсій громадянам, та на свій розсуд розраховувати страховий стаж позивача.

З урахуванням дискреційних повноважень пенсійного органу на прийняття рішення про призначення пенсії та визначення підстав, за яких призначається пенсія або приймається рішення про відмову в її призначенні, суд приходить до висновку про зобов'язання відповідача повторно розглянути заяву позивача від 06.02.2019 року № 112 з урахуванням правової оцінки, наданої судом у даному рішенні.

Разом з тим, прийнявши неправомірне рішення про відмову у призначенні пенсії, відповідач діяв поза межами статті 19 Конституції України та законів України, не визнавши право позивача на отримання пенсії, що призвело до його порушення, а тому воно підлягає захисту судом.

Відповідно до ч. 2 ст. 9 Кодексу адміністративного судочинства України, суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод та інтересів людини і громадянина, інших суб’єктів у сфері публічно – правових відносин від порушень з боку суб’єктів владних повноважень.

Зі змісту вказаної норми, можна зробити висновок, що при розгляді справи суд обмежений предметом та обсягом заявлених позовних вимог та не може застосовувати інший спосіб захисту ніж той, що зазначив позивач у позовній заяві. Водночас суд може вийти за межі правового обґрунтування, зазначеного у позовній заяві, якщо вбачає порушення інших приписів ніж ті, про які йдеться у позовній заяві.

Отже, вихід за межі позовних вимог можливий у справах за позовами до суб'єктів владних повноважень, при цьому вихід за межі позовних вимог повинен бути пов'язаний із захистом саме тих прав щодо яких подана позовна вимога.

Вказане підтверджується роз'ясненням поняття «виходу за межі позовних вимог», наведеним у Постанові Пленуму Верховного Суду України від 18 грудня 2009 року «Про судове рішення».

Так, відповідно до пункту 3 цієї Постанови виходом за межі позовних вимог є вирішення незаявленої вимоги, задоволення вимоги позивача у більшому розмірі, ніж було заявлено.

В абзаці 10 п. 9 мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України від 30 січня 2003 року № 3-рп/2003 Конституційний Суд України наголошував, що правосуддя за своєю суттю визнається таким лише за умови, що воно відповідає вимогам справедливості і забезпечує ефективне поновлення в правах.

Засіб юридичного захисту має бути ефективним, як на практиці, так і за законом. Так, при розгляді справи було б неприйнятно враховувати право на ефективний засіб захисту, а саме, запобігання порушенню або припиненню порушення з боку суб'єкта владних повноважень, а так само встановлення механізму відновлення, поновлення порушеного права, без його практичного застосування.

Таким чином, обов'язковим є практичне застосування ефективного механізму захисту. Протилежний підхід суперечитиме принципу верховенства права.

Таким чином, враховуючи положення статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України для повного захисту прав та інтересів позивача, про захист яких він просить, суд вважає за необхідне вийти за межі позовних вимог, для ефективного захисту прав, свобод та інтересів позивача та скасувати рішення Селидовського об’єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області від 14.02.2019 року про відмову в переводі з пенсії по інвалідності трудове каліцтво або профзахворювання на пенсію за віком.

Відповідно до ч. 2 ст. 77 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Відповідачем не наведено належного обґрунтування правомірності прийнятого рішення, тому рішення відповідача від 14.02.2019 року про відмову у переведенні позивача з пенсії по інвалідності на пенсію за віком є неправомірним і підлягає скасуванню.

Прийнявши неправомірне рішення, відповідач діяв поза межами статті 19 Конституції України та законів України, не визнавши право позивача на отримання пенсії, що призвело до його порушення, а тому воно підлягає захисту судом.

За вимогами ч. 3 ст. 139 КАС України при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб’єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору.

Згідно частини 3 статті 243 Кодексу адміністративного судочинства України у виняткових випадках залежно від складності справи складення рішення, постанови у повному обсязі може бути відкладено на строк не більш як десять, а якщо справа розглянута у порядку спрощеного провадження - п’ять днів з дня закінчення розгляду справи.

Відповідно до частини 4 статті 243 Кодексу адміністративного судочинства України судове рішення, постановлене у письмовому провадженні, повинно бути складено у повному обсязі не пізніше закінчення встановлених цим Кодексом строків розгляду відповідної справи, заяви або клопотання.

З огляду на викладене, на підставі положень Конституції України, Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» №1058-IV від 09.07.2003 року, ст.ст. 2, 17, 77, 90, 139, 242-246, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги ОСОБА_1 (місце реєстрації відповідно паспорта громадянина України: 85483, АДРЕСА_1, РНОКПП НОМЕР_1) до Селидовського об’єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області (місцезнаходження згідно даних з ЄДР: 85400, Донецька область, м. Селидове, вул. Героїв праці, буд. 6, код ЄДРПОУ 41247274) про визнання протиправною бездіяльності, зобов’язання вчинити певні дії – задовольнити частково.

Визнати протиправною бездіяльність Селидовського об’єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області щодо розрахунку розміру пенсії ОСОБА_1 за інвалідністю за правилами абзацу 3 частини 1 статті 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» у розмірі 80% середньої заробітної плати шахтаря, але не менш як три розміри прожиткового мінімуму, встановленого для осіб, які втратили працездатність.

Скасувати рішення Селидовського об’єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області від 14.02.2019 року про відмову в переводі з пенсії по інвалідності трудове каліцтво або профзахворювання на пенсію за віком.

Зобов’язати Селидовське об’єднане управління Пенсійного фонду України Донецької області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 06.02.2019 року № 112 про переведення з пенсії по інвалідності на пенсію за віком на пільгових умовах згідно з п. 3 ст. 114 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» та п. 2 р. ХV Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».

В решті позовних вимог – відмовити.

Стягнути з Селидовського об’єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області (код ЄДРПОУ 41247274) за рахунок бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1) судові витрати з судового збору у розмірі 384 (триста вісімдесят чотири) гривні 20 копійок.

Рішення складено у повному обсязі та підписано 25 квітня 2019 року.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Суддя Голубова Л.Б.