Ухвала суду № 81426448, 25.04.2019, Вінницький окружний адміністративний суд

УХВАЛА

про залишення позовної заяви без руху

м. Вінниця

25 квітня 2019 р. Справа № 120/1358/19-а

Суддя Вінницького окружного адміністративного суду Сало Павло Ігорович, перевіривши матеріали позовної заяви керівника Немирівської місцевої прокуратури в інтересах держави в особі Іллінецького об’єднаного управління Пенсійного фонду України Вінницької області до публічного акціонерного товариства «Іллінецьке пересувне будівельно-монтажне підприємство № 5» про стягнення заборгованості,

ВСТАНОВИВ:

22.04.2019 поштовими засобами зв’язку до суду надійшла позовна заява керівника Немирівської місцевої прокуратури, подана в інтересах держави в особі Іллінецького об’єднаного управління Пенсійного фонду України Вінницької області, до публічного акціонерного товариства «Іллінецьке пересувне будівельно-монтажне підприємство № 5» про стягнення з відповідача на користь Іллінецького об’єднаного управління Пенсійного фонду України Вінницької області заборгованості по відшкодуванню фактичних витрат на виплату та доставку пільгових пенсій в сумі 7793,44 грн.

Ознайомившись з позовною заявою і доданими до неї матеріалами, приходжу до висновку, що позовну заяву належить залишити без руху.

Так, частиною першою статті 171 КАС України передбачено, що після одержання позовної заяви суддя з’ясовує, зокрема, чи відповідає позовна заява вимогам, встановленим ст.ст. 160, 161, 172 цього Кодексу.

Відповідно до п. 4, 5 ч. 5 ст. 160 КАС України у позовній заяві зазначається зміст позовних вимог, виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги, а також докази, що підтверджують вказані обставини.

Особливості звернення до адміністративного суду прокурора визначені статтею 53 КАС України. В силу положень частини третьої та четвертої цієї статті у визначених законом випадках прокурор звертається до суду з позовною заявою, бере участь у розгляді справ за його позовами, вступає за своєю ініціативою у справу, провадження у якій відкрито за позовом іншої особи, до початку розгляду справи по суті, подає апеляційну, касаційну скаргу, заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами.

Прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах. Невиконання цих вимог має наслідком застосування положень, визначених статтею 169 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 3 ст. 23 Закону України «Про прокуратуру» прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб’єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу.

Аналіз частин третьої, четвертої статті 53 КАС України у взаємозв’язку з частиною третьою статті 23 Закону України «Про прокуратуру» дає підстави вважати, що участь прокурора в судовому процесі в адміністративних судах стає можливою за умови, крім іншого, обґрунтування підстав для звернення до суду, а саме нездійснення або неналежного здійснення захисту інтересів держави у спірних правовідносинах органом державної влади, органом місцевого самоврядування чи іншим суб’єктом владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, або підтвердження відсутності такого органу.

Отже, згідно з ч. 3 ст. 23 Закону України «Про прокуратуру» прокурор може представляти інтереси держави в суді лише у двох випадках:

1) якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб’єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження;

2) у разі відсутності такого органу.

Перший «виключний випадок» передбачає наявність органу, який може здійснювати захист інтересів держави самостійно, а другий – відсутність такого органу. Однак підстави представництва інтересів держави прокуратурою у цих двох випадках істотно відрізняються.

У першому випадку прокурор набуває право на представництво, якщо відповідний суб’єкт владних повноважень не здійснює захисту або здійснює неналежно.

«Не здійснення захисту» виявляється в усвідомленій пасивній поведінці уповноваженого суб’єкта владних повноважень – він усвідомлює порушення інтересів держави, має відповідні повноваження для їх захисту, але всупереч цим інтересам за захистом до суду не звертається.

«Здійснення захисту неналежним чином» виявляється в активній поведінці (сукупності дій та рішень), спрямованій на захист інтересів держави, але яка є неналежною.

«Неналежність» захисту може бути оцінена з огляду на встановлений порядок захисту інтересів держави, який, серед іншого, включає досудове з’ясування обставин порушення інтересів держави, обрання способу їх захисту та ефективне здійснення процесуальних прав позивача.

Суд зауважує, що захищати інтереси держави повинні, насамперед, відповідні суб’єкти владних повноважень, а не прокурор. Щоб інтереси держави не залишилися незахищеними, прокурор виконує субсидіарну роль, замінює в судовому провадженні відповідного суб’єкта владних повноважень, який всупереч вимог закону не здійснює захисту або робить це неналежно. У кожному такому випадку прокурор повинен навести причини, які перешкоджають захисту інтересів держави належним суб’єктом, і які є підставами для звернення прокурора до суду.

Прокурор не може вважатися альтернативним суб’єктом звернення до суду і замінювати належного суб’єкта владних повноважень, який може і бажає захищати інтереси держави.

Більше того, відповідно до усталеної практики Європейського суду з прав людини сторонами судового розгляду є позивач і відповідач, які мають рівні права, включаючи право на юридичну допомогу. Підтримка прокуратурою однієї зі сторін може бути виправдана за певних умов, наприклад, з метою захисту вразливих осіб, які вважаються не здатними захистити свої інтереси самостійно, або в разі, якщо правопорушення зачіпає велику кількість людей, або якщо вимагають захисту реальні державні інтереси або майно («KOROLEV v. RUSSIA» (no. 2), № 5447/03, § 33, ЄСПЛ, від 01 квітня 2010 року; «MENCHINSKAYA v. RUSSIA», № 42454/02, § 35, ЄСПЛ, від 15 січня 2009 року).

Європейський Суд з прав людини неодноразово звертав увагу на участь прокурора в суді на боці однієї зі сторін як обставину, що може впливати на дотримання принципу рівності сторін. Оскільки прокурор або посадова особа з аналогічними функціями, пропонуючи задовольнити або відхилити скаргу, стає противником або союзником сторін у справі, його участь може викликати в однієї зі сторін відчуття нерівності (справа «F.W. v. France», № 61517/00, рішення від 31 березня 2005 року, п. 27).

Отже, пункт 3 частини першої статті 131-1 Конституції України, з урахуванням практики Європейського суду з прав людини, свідчить про те, що прокурор може представляти інтереси держави в суді тільки у виключних випадках, які прямо передбачені законом. Розширене тлумачення випадків (підстав) для представництва прокурором інтересів держави в суді не відповідає принципу змагальності, який є однією з засад правосуддя (пункт 3 частини другої статті 129 Конституції України).

Вказана правова позиція неодноразово викладалась у судових рішеннях Верховного Суду, зокрема в ухвалі від 10 липня 2018 року у справі № 812/1689/16 (провадження № К/9901/48550/18), в ухвалі від 19 липня 2018 року у справі № 822/1169/17 (провадження № К/9901/48834/18), в постанові від 06.02.2019 у справі № 927/246/18.

Як на підставу звернення до суду з цим позовом, прокурор посилається на відсутність в Іллінецького об’єднаного управління Пенсійного фонду України Вінницької області належного фінансування на оплату судового збору. Відтак прокурор зазначає, що вказане управління, як орган державної влади до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, позбавлений можливості здійснювати захист інтересів держави шляхом звернення до суду з позовом про стягнення заборгованості з публічного акціонерного товариства «Іллінецьке пересувне будівельно-монтажне підприємство № 5».

Разом з тим, вказана підстава для звернення прокурора до суду не може вважатися обґрунтованою та виправдовувати нездійснення або неналежне здійснення захисту інтересів держави тим державним органом, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження.

При цьому суд зазначає, що факт відсутності достатніх коштів для оплати пенсійним органом судового збору сам собою не може вважатися достатньою підставою для звернення прокурора до суду в інтересах держави від імені цього органу.

Крім того, особа, яка утримується за рахунок Державного бюджету України, має право в межах бюджетних асигнувань здійснити розподіл коштів з тією метою, щоб мати змогу забезпечити сплату судового збору.

До того ж чинним законодавством, зокрема положеннями ст. 133 КАС України та ст. 8 Закону України «Про судовий збір», передбачено можливість зменшення судом розміру судових витрат або звільнення від їх оплати, відстрочення та розстрочення судових витрат, враховуючи майновий стан сторони. Однак до позовної заяви не додано жодних доказів на підтвердження того, що відповідний пенсійний орган раніше звертався до суду з аналогічним позовом і у задоволенні його клопотання, поданого на підставі вказаних положень закону, було відмовлено.

Отже, прокурором не виконано вимог частини четвертої статті 53 КАС України щодо обґрунтування законних підстав для звернення до суду в інтересах держави від імені органу, уповноваженого на здійснення відповідних функцій у спірних правовідносинах. Водночас це має наслідком застосування судом положень, визначених статтею 169 КАС України.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 169 КАС України суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, встановлених статтями 160, 161 цього Кодексу, протягом п’яти днів з дня подання позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху, в якій зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб їх усунення і встановлюється строк, достатній для усунення недоліків, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху.

З огляду на викладене та беручи до уваги те, що прокурором не обґрунтовано наявності законних підстав для здійснення представництва інтересів держави в суді, подану позовну заяву належить залишити без руху з наданням прокурору строку для усунення виявлених судом недоліків.

Керуючись ст.ст. 53, 160, 161, 169, 171, 256, 293, 294 КАС України,

УХВАЛИВ:

1. Залишити без руху позовну заяву керівника Немирівської місцевої прокуратури в інтересах держави в особі Іллінецького об’єднаного управління Пенсійного фонду України Вінницької області до публічного акціонерного товариства «Іллінецьке пересувне будівельно-монтажне підприємство № 5» про стягнення заборгованості.

2. Надати прокурору строк для усунення недоліків, зазначених у мотивувальній частині цієї ухвали, протягом 10 днів з дня вручення ухвали.

3. Копію ухвали надіслати особі, яка подала позовну заяву, – для відома та виконання.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею та не може бути оскаржена в апеляційному порядку.

Суддя Сало Павло Ігорович