Ухвала суду № 81426347, 19.04.2019, Ленінський районний суд м. Дніпропетровська

19.04.2019 Єдиний унікальний номер 205/3498/19

Провадження №2-з/205/77/19

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 квітня 2019 року м. Дніпро

Суддя Ленінського районного суду м. Дніпропетровська Шавула В.С., за участю секретаря Сербена О.Ю. розглянувши у відкритому судовому засіданні заяву ОСОБА_1 про забезпечення позову, ?

В С Т А Н О В И В :

18 квітня 2019 року заявник звернувся до Ленінського районного суду м. Дніпропетровська із даною заявою, в якій просить накласти арешт на житловий будинок по вул.. Платона Петряєва, буд.52 у м.Дніпрі, який належить ОСОБА_2, РНОКПП:НОМЕР_1, на підставі свідоцтва про право на спадщину видане ДДДНК 10.06.1992 року, реєстр №1-1377 та на земельну ділянку, кадастровий номер 1210100000:08:808:0008, яка належить ОСОБА_2, РНОКПП:НОМЕР_1, на підставі рішення Дніпропетровської міської ради № 141/35 від 19.09.2018 року.

Суд, з’ясувавши обставини справи вважає, що у задоволенні заяви про забезпечення позову необхідно відмовити з наступних підстав.

Встановлено, що ОСОБА_1 18 квітня 2019 року звернувся до Ленінського районного суду м. Дніпропетровська із позовом до ОСОБА_2, Дніпровська міська рада, третя особа: Комунальне підприємство «Центр державної реєстрації» Садківської сільської ради про визнання недійсним свідоцтва про право на спадщину за законом, визнання незаконним та скасування рішення, скасування рішення про державну реєстрацію.

Відповідно до вимог статті 149 ЦПК України суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову.

Відповідно до статті 150 ЦПК України, позов забезпечується, зокрема, накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачеві і знаходяться у нього чи в інших осіб; забороною вчиняти певні дії; забороною іншим особам вчиняти дії щодо предмета спору або здійснювати платежі, або передавати майно відповідачеві чи виконувати щодо нього інші зобов'язання.

Пленум Верховного Суду України в п. 4 Постанови «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову» № 9 від 22.12.2006 роз'яснив, що, розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулась з такою заявою, позовним вимогам.

При встановленні зазначеної відповідності слід враховувати, що вжиті заходи не повинні перешкоджати господарській діяльності юридичної особи або фізичної особи, яка здійснює таку діяльність і зареєстрована відповідно до закону як підприємець.

Види забезпечення позову визначені статтею 150 ЦПК України та мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами. Співмірність передбачає співвідношення судом негативних наслідків від вжиття заходів до забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, вартості майна, на яке він заявляє клопотання накласти арешт, чи майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії.

З’ясувавши обставини по справі, дослідивши подані в обґрунтування заявленого клопотання докази, суд, вирішуючи питання щодо застосування такого виду забезпечення позову як заборона вчиняти певні дії, приходить до висновку, що між сторонами дійсно виник спір, проте наявність існуючої реальної загрози невиконання чи утруднення виконання постановленого рішення суду по суті спору, ґрунтується виключно на припущеннях заявника, оскільки не підтверджена належними та допустимим доказами.

Відповідно до ч. 1ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Таким чином, суд дослідивши матеріали заяви вважає вимоги заяви ОСОБА_1 про забезпечення позову такими, що не підлягають задоволенню у повному обсязі.

З урахуванням викладеного та керуючись постановою Пленуму Верховного Суду України від 22.12.2006 за № 9 «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову», ст. 153 ЦПК України, суд –

У Х В А Л И В :

У задоволенні заяви ОСОБА_1 про забезпечення позову, – відмовити.

Ухвала може бути оскаржена шляхом подання апеляційної скарги протягом п’ятнадцяти днів з дня її проголошення. Ухвала набирає законної сили негайно після її проголошення, якщо інше не передбачено цим Кодексом.

Суддя В.С. Шавула