Ухвала суду № 81423112, 25.04.2019, Златопільський міськрайонний суд Харківської області (до 25.04.2025 - Первомайський міськрайонний суд Харківської області)

25 квітня 2019 р. Справа № 632/393/19 провадження № 1-кс/632/244/19

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К РА Ї Н И

/про арешт майна /

25 квітня 2019 року Первомайський міськрайонний суд Харківської області у складі слідчого судді Босняка М.М., за участю секретаря Єрьоміної А.С., прокурора Середи С.С., у судовому засіданні в м.Первомайський розглянувши клопотання про накладення арешту на майно, у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12019220400000074 від 06.02.2019, за ознаками кримінального правопорушення – злочину, передбаченого ч. 2 ст. 307 КК України, -

В С Т А Н О В И В:

25 квітня 2019 року слідчий СВ Первомайського ВП ГУНП в Харківській області ОСОБА_1 звернувся до суду з клопотанням, погодженим з прокурором, який призначений в даному кримінальному провадженні, про накладення арешту на майно, шляхом заборони володіння, користування та розпорядження.

Клопотання мотивоване тим, що в провадженні СВ Первомайського ВП ГУНП в Харківській області знаходиться кримінальне провадження, внесене до ЄРДР за № 12019220400000074 від 06.02.2019, за ознаками кримінального правопорушення – злочину, передбаченого ч. 2 ст. 307 КК України.

В ході досудового розслідування встановлено, що ОСОБА_2, маючи умисел направлений на незаконне придбання, зберігання особливо небезпечної психотропної речовини з метою збуту, а також її незаконний збут, у невстановлений в ході досудового розслідування час та при невстановлених обставинах незаконно придбав особливо небезпечну психотропну речовину, яку незаконно зберігав з метою подальшого незаконного збуту за адресою проживання, а саме: Харківська область, м. Первомайський. АДРЕСА_1.

19.03.2019 ОСОБА_2 діючи з прямим умислом, направленим на незаконний збут особливо небезпечної психотропної речовини, з корисливих мотивів, в порушення «Порядку провадження діяльності, пов'язаної з обігом наркотичних засобів, психотропних речовин, їх аналогів і прекурсорів, та контролю за їх обігом», затвердженого Постановою КМУ № 589 від 03.06.2009, знаходячись за місцем свого мешкання за адресою: АДРЕСА_2, будучи особою раніше засудженою за вчинення злочину, передбаченого ч. 1 ст. 317 КК України, незаконно збув ОСОБА_3 медичний полімерний шприц, з приєднаною ін’єкційною голкою в полімерному ковпачку, з градувальною шкалою до 5,0 мл, наповнений рідиною блакитного кольору масою 5,0192 г, яку попередньо з метою подальшого збуту зберігав за своїм місцем мешкання. Від останнього за збутий ним вищевказаний медичний шприц з рідиною блакитного кольору ОСОБА_2 отримав кошти в сумі 500 гривень. В подальшому зазначений медичний шприц з речовиною блакитного кольору всередині був виданий ОСОБА_3 працівникам Первомайського ВП ГУНП в Харківській області. Згідно з висновком судової експертизи №3/741се19 від 26.03.2019, надана на дослідження рідина у шприці масою 5.0192 г містить своєму складі особливо небезпечну психотропну речовину – РУР, маса якої в перерахунку на масу сухого залишку рідини, склала 0.0767 г.

Вказаний факт вбачає ознаки складу кримінального правопорушення – злочину, передбаченого ч. 2 ст. 317 КК України.

04.04.2019 ОСОБА_2 повідомлено про підозру у вчинення кримінального правопорушення – злочину, передбаченого ч. 2 ст. 307 КК України, а 05.04.2019 обрано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою.

Санкція ч. 2 ст. 307 КК України передбачає покарання у виді позбавлення волі на строк від шести до десяти років з конфіскацією майна, а отже в ході досудового розслідування виникла необхідність у накладенні арешту на майно належне ОСОБА_2, яке полягає у забороні відчуження та розпорядження ним, а саме квартирою, належною ОСОБА_2 на праві власності за адресою: АДРЕСА_3.

ОСОБА_2 на даний час знаходиться у ДУ «Харківський слідчий ізолятор».

Інші власники квартири ОСОБА_4 та ОСОБА_5 належним чином були повідомлені про день та час розгляду клопотання, проте до суду не прибули.

Неприбуття в судове засідання власника майна, відповідно до вимог ч. 1 ст.172 КПК України, не перешкоджає розгляду клопотання. Більш того, володілець майна, який не був присутнім при розгляді клопотання про арешт майна, має право заявити клопотання про скасування арешту майна в порядку та на підставах, визначених ст. 174 КПК України.

В судовому засіданні прокурор підтримав клопотання і просив його задовольнити.

Перевіривши клопотання та надані до нього матеріали, включаючи витяг з Єдиного реєстру досудових розслідувань щодо кримінального провадження, у рамках якого було подано клопотання, дослідивши матеріали кримінального провадження, заслухавши думку прокурора, вважаю, що клопотання підлягає задоволенню з наступних підстав.

Слідчим суддею встановлено, що строк тривання досудового розслідування не перевищує 60 днів, відповідає вимогам ст.171 КПК України, тому, відповідно до вимог ст.ст. 115, 219, 295 КПК України, слідчий суддя може розглянути клопотання про накладення арешту на майно.

Відповідно до ч. 1 ст. 170 КПК України, арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна.

Відповідно до вимог цього Кодексу арешт майна може також передбачати заборону для особи, на майно якої накладено арешт, іншої особи, у володінні якої перебуває майно, розпоряджатися будь-яким чином таким майном та використовувати його.

З клопотанням про арешт майна до слідчого судді, суду, відповідно до ст. 171 КПК України, має право звернутися прокурор, слідчий за погодженням з прокурором, а з метою забезпечення цивільного позову - також цивільний позивач. У клопотанні про арешт майна повинно бути зазначено: 1) підстави, у зв'язку з якими потрібно здійснити арешт майна; 2) перелік і види майна, що належить арештувати; 3) документи, що підтверджують право власності на майно, що належить арештувати. До клопотання також мають бути додані оригінали або копії документів та інших матеріалів, якими слідчий, прокурор обґрунтовує доводи клопотання.

Відповідно до ч.4 ст.173 КПК України у разі задоволення клопотання слідчий суддя, суд застосовує найменш обтяжливий спосіб арешту майна.

Пунктом 3 частини 2 ст. 170 КПК України передбачено можливість накладення арешту на майно з метою забезпечення конфіскації майна як виду покарання.

Відповідно до ч. 5 ст. 170 КПК України, у випадку, передбаченому пунктом 3 частини другої цієї статті, арешт накладається на майно підозрюваного, обвинуваченого, засудженого або юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, за наявності достатніх підстав вважати, що суд у випадках, передбачених Кримінальним кодексом України, може призначити покарання у виді конфіскації майна або застосувати до юридичної особи захід кримінально-правового характеру у виді конфіскації майна.

Відповідно до ч. 10 ст. 170 КПК України, арешт може бути накладений у встановленому цим Кодексом порядку на рухоме чи нерухоме майно, гроші у будь-якій валюті готівкою або у безготівковій формі, в тому числі кошти та цінності, що знаходяться на банківських рахунках чи на зберіганні у банках або інших фінансових установах, видаткові операції, цінні папери, майнові, корпоративні права, щодо яких ухвалою чи рішенням слідчого судді, суду визначено необхідність арешту майна.

Статтею 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» від 23.02.2006 року № 3477-IV, передбачено, що при розгляді справ суди застосовують Конвенцію та практику Суду як джерело права.

У рішеннях ЄСПЛ у справах «Амюр проти Франції», «Колишній король Греції та інші проти Греції», «Малама проти Греції», «Україна-Тюмень проти України», «Спорронг та Льонрот проти Швеції» констатовано, що перша та найважливіша вимога ст. 1 Першого протоколу до Європейської конвенції з прав людини полягає в тому, що будь-яке втручання публічної влади в право на мирне володіння майном має бути законним: друге речення першого пункту дозволяє позбавлення власності лише «на умовах, передбачених законом», а другий пункт визнає, що держави мають право здійснювати контроль за користуванням майном через введення в дію «законів». Крім того, верховенство права, один із фундаментальних принципів демократичного суспільства, є наскрізним принципом усіх статей Конвенції. Також суд нагадує, що втручання в право на мирне володіння майном повинно бути здійснено з дотриманням «справедливого балансу» між вимогами загального інтересу суспільства та вимогами захисту основоположних прав особи. Зокрема, має існувати обґрунтоване пропорційне співвідношення між засобами, які застосовуються, та метою, якої прагнуть досягти через вжиття будь-якого заходу для позбавлення особи її власності.

Згідно з п.п. 1, 3, 5, 6 ч. 2 ст. 173 КПК України, при вирішенні питання про арешт майна слідчий суддя, суд повинен враховувати: правову підставу для арешту майна; наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення або суспільно небезпечного діяння, що підпадає під ознаки діяння, передбаченого законом України про кримінальну відповідальність (якщо арешт майна накладається у випадках, передбачених пунктами 3, 4 частини 2 статті 170 цього Кодексу); розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження; наслідки арешту майна для підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб.

Враховуючи, що ОСОБА_2 повідомлено про підозру у вчинені кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 307 КК України, з метою забезпечення конфіскації майна як виду покарання, передбаченого санкцією даної статті, необхідно накласти арешт на належне йому майно, а саме на квартиру за адресою АДРЕСА_3, з позбавленням права відчуження та розпорядження, задовольнивши клопотання слідчого, зауваживши, що в даному випадку обмеження права власності шляхом накладення арешту на майно, належне підозрюваному на праві приватної власності цілком відповідатиме принципу співмірності виконання завдань кримінального провадження, оскільки, відповідно до практики Європейського суду з прав людини, суд своїм рішенням повинен забезпечити не тільки реалізацію права власника майна, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів. Тож, у даному випадку, саме не накладення арешту на майно, належне підозрюваному на праві приватної власності, може призвести до подальшого його відчуження, що суперечить завданням кримінального провадження та унеможливить застосування покарання у виді конфіскації майна, передбаченого санкцією ч. 2ст. 307 КК України, у разі визнання підозрюваного винуватим у скоєнні інкримінованого кримінального правопорушення та винесення обвинувального вироку.

На підставі викладеного та керуючись нормами ст.ст. 131, 132, 170-173 КПК України, слідчий суддя, -

УХВАЛИВ:

Клопотання слідчого СВ Первомайського ВП ГУНП в Харківській області ОСОБА_1, погоджене з прокурором, який призначений в даному кримінальному провадженні, про накладення арешту на майно - задовольнити.

Накласти арешт на квартиру за адресою: АДРЕСА_3.

Ухвала слідчого судді може бути оскаржена доХарківського апеляційного суду протягом п'яти днів з дня її оголошення. Якщо ухвалу слідчого судді було постановлено без виклику особи, яка її оскаржує, строк апеляційного оскарження для такої особи обчислюється з дня отримання копії судового рішення.

Суддя:ОСОБА_6