Рішення № 81421519, 23.04.2019, Лисичанський міський суд Луганської області

Справа № 415/1830/19

Провадження № 2/415/958/19

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"23" квітня 2019 р. м. Лисичанськ

Лисичанський міський суд Луганської області

в складі головуючого судді Луньової Д.Ю.,

за участю секретаря судового засідання Кравченко О.В.,

розглянувши у підготовчому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу, -

ВСТАНОВИВ:

До Лисичанського міського суду Луганської області звернувся позивач, ОСОБА_1, із позовною заявою до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу.

В обґрунтування своїх позовних вимог посилається на те що, між сторонами було укладено шлюб, зареєстрований відділом реєстрації актів. Від спільного подружнього життя сторони мають неповнолітню дитину. Подружні стосунки між сторонами були припинені через втрату взаєморозуміння. На примирення не згоден. Спору про поділ майна, що є їх спільною сумісною власністю не має. У зв'язку з викладеним, просить шлюб з відповідачем розірвати.

Позивач ОСОБА_1 у судове засідання не з’явився, про день та час розгляду справи повідомлявся належним чином, надав заяву про розгляд справи у його відсутність, позов підтримав.

Відповідач ОСОБА_2 у судове засідання не з’явилася, про день та час розгляду справи повідомлялася належним чином, надала заяву про розгляд справи у її відсутність, позов визнала, не заперечувала проти розірвання шлюбу.

У зв'язку із неявкою в судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі, відповідно до положень ч. 2 ст. 247 ЦПК України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.

Відповідно до ч. 3 ст. 200 ЦПК України, за результатами підготовчого провадження суд ухвалює рішення у випадку визнання позову відповідачем.

Дослідивши докази у справі суд встановив:

З свідоцтва про шлюб серії І-ВЛ № 381259, виданого повторно 16 лютого 2019 року Відділом державної реєстрації актів цивільного стану по місту Чугуєву, Чугуївському та Печенізькому районах Головного територіального управління юстиції у Харківській області, що ОСОБА_1 та ОСОБА_3 зареєстрували шлюб 21 лютого 2014 року, про що зроблено відповідний актовий запис №47, після реєстрації шлюбу присвоєні прізвища: чоловіку – ОСОБА_1, дружині – ОСОБА_1.

З копії свідоцтва про народження серії І-ЕД №387182, виданого 11 липня 2017 року Лисичанським міським відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Луганській області, що сторони мають неповнолітню дитину, ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1.

З матеріалів справи вбачається, що причиною розірвання шлюбу стала відсутність взаєморозуміння. Шлюбно-сімейні відносини між сторонами фактично припинені з лютого 2018 року, спільне господарство сторони не ведуть.

Відповідно до ст. 24 СК України шлюб ґрунтується на вільній згоді жінки та чоловіка. Примушування жінки та чоловіка до шлюбу не допускається.

Згідно положень ст. 111 Сімейного кодексу України (далі СК України) суд вживає заходів щодо примирення подружжя, якщо це не суперечить моральним засадам суспільства.

Згідно зі ст. 112 СК України суд постановляє рішення про розірвання шлюбу, якщо буде встановлено, що подальше спільне життя подружжя і зберігання шлюбу суперечило б інтересам одного з них, інтересам їхніх дітей, що мають істотне значення.

Згідно з ч. 2 ст. 114 СК України у разі розірвання шлюбу судом шлюб припиняється у день набрання чинності рішенням суду про розірвання шлюбу.

Сторони не виявили бажання зберегти подружні відносини, у поданих до суду письмових заявах не зазначали про надання подружжю строку для примирення.

Спору про поділ спільного майна подружжя між сторонами на час розгляду даної справи немає.

Неповнолітня дитина залишається проживати разом із відповідачем.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку про те, що подальше спільне життя подружжя і збереження шлюбу суперечить інтересам сторін, а тому позовні вимоги про розірвання шлюбу підлягають задоволенню.

Відповідно до ч. 1 ст. 142 ЦПК України у разі укладення мирової угоди до прийняття рішення у справі судом першої інстанції, відмови позивача від позову, визнання позову відповідачем до початку розгляду справи по суті суд у відповідній ухвалі чи рішенні у порядку, встановленому законом, вирішує питання про повернення позивачу з державного бюджету 50 відсотків судового збору, сплаченого при поданні позову.

Понесення позивачем судових витрат підтверджується квитанцією № ПН1618718 від 25 лютого 2019 року про сплату судового збору в сумі 768,40 грн.

Приймаючи до уваги вимоги ст. 142 ЦПК України, а також те що, відповідачем позов визнано під час підготовчого судового засідання до початку розгляду справи по суті, позивачу необхідно повернути з державного бюджету 50% відсотків судового збору, сплаченого при поданні позову, що становить 384.20 грн..

Керуючись ст.ст. 24, 110-115 СК України, ст.ст. 142,200,263,265,268,273,354 ЦПК України , суд –

ВИРІШИВ:

Позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу - задовольнити.

Шлюб, зареєстрований 21 лютого 2014 року Відділом державної реєстрації актів цивільного стану реєстраційної служби Лисичанського міського управління юстиції у Луганській області, актовий запис № 47, між ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_2 та ОСОБА_2 (дошлюбне прізвище - ОСОБА_3) ІНФОРМАЦІЯ_3 – розірвати.

Повернути ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_4, РНОКПП НОМЕР_1, з Управління Державної казначейської служби України у м. Лисичанську Луганської області, згідно квитанції № ПН1618718 від 25.02.2019, 50 відсотків судового збору сплаченого при поданні позову, а саме: в розмірі 384 (триста вісімдесят чотири) грн. 20 коп. з р/р 31214206012051 МФО 899998, ЄДРПОУ 37800278, одержувач УДКСУ у м. Лисичанськ.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку шляхом подачі апеляційної скарги на рішення суду протягом тридцяти днів, з дня його проголошення.

Із урахуванням пункту 15.5 Перехідних положень ЦПК України (в редакції, яка набрала чинності 15.12.2017 року) апеляційні скарги подаються до або через суд першої інстанції, тобто апеляційна скарга може бути подана до Луганського апеляційного суду через Лисичанський міський суд протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду .

Суддя: Д.Ю. Луньова