Вирок № 81421216, 24.04.2019, Олександрійський міськрайонний суд Кіровоградської області

Справа №: 387/1098/16-к

провадження №: 1-кп/398/195/19

ВИРОК

Іменем України

"24" квітня 2019 р. колегія суддів Олександрійський міськрайонний суд Кіровоградської області в складі:

головуючого судді Авраменка О.В.,

суддів Крімченко С.А., Нероди Л.М.,

з участю секретаря судового засідання Міщенко С.А.,

прокурора Гаврилюка Р.В.,

потерпілої ОСОБА_1,

обвинуваченого ОСОБА_2 та його захисника – адвоката ОСОБА_3,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань в м. Олександрії кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12016120140000399 від 19 липня 2016 року, за обвинуваченням

ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця ІНФОРМАЦІЯ_2, українця, громадянина України, ІНФОРМАЦІЯ_3, неодруженого, не маючого на утриманні малолітніх чи неповнолітній дітей, зареєстрованого та проживаючого за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_4, раніше судимого:

- вироком Ялтинського міського суду АР Крим від 29 серпня 1986 року за ч. 3 ст. 81, ст. 42 КК України ( в редакції 1960 року) до покарання у виді 4 років позбавлення волі;

- вироком Харківського обласного суду Харківської області від 23 вересня 1992 року за ч. 3 ст. 142, ч. 2 ст. 143, ч. 3 ст. 144, ст. 42 КК України (в редакції 1960 року) до покарання у виді 6 років позбавлення волі з конфіскацією майна;

- вироком Ленінського районного суду м. Харкова від 07 грудня 1998 року за ч. 2 ст. 143 КК України (в редакції 1960 року) до покарання у виді 3 років позбавлення волі;

- вироком Ленінського районного суду м. Харкова від 24 вересня 2000 року за ч. 2 ст. 141 КК України (в редакції 1960 року) до покарання у виді 5 років позбавлення волі;

- вироком Московського районного суду м. Харкова від 13 липня 2001 року за ч. 2 ст. 141, ч. 3 ст. 42 КК України (в редакції 1960 року) до покарання у виді 7 років позбавлення волі з конфіскацією майна. Звільнений 12 квітня 2007 року на підставі постанови Дзержинського районного суду м. Харкова від 04 квітня 2007 року умовно-достроково з невідбутим строком покарання 3 місяці 13 днів;

- вироком Жовтневого районного суду м. Маріуполя Донецької області від 22 липня 2009 року за ч. 4 ст. 187 КК України до покарання у виді 9 років позбавлення волі з конфіскацією майна. Звільнений 29 квітня 2016 року на підставі постанови Харківського районного суду Харківської області від 21 квітня 2016 року умовно-достроково з невідбутим строком покарання 1 рік 2 місяці 1 день,

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 187 КК України

В С Т А Н О В И Л А:

ОСОБА_2, будучи неодноразово судимим за вчинення злочинів проти власності, в тому числі особою, яка раніше вчинила розбій, маючи не зняту та не погашену у встановленому законом судимість, вчинив напад з метою заволодіння чужим майном, поєднаний з погрозою застосування насильства небезпечного для життя чи здоров'я особи (розбій), поєднаний із проникненням у інше приміщення, за наступних обставин.

В середині липня 2016 року, ОСОБА_2 вирішив протиправно заволодіти чужим майном, вчинивши напад на ювелірний магазин «Золото» за адресою: Кіровоградська область, смт. Добровеличківка, вул. Центральна (Леніна), 107, розраховуючи на те, що там зберігаються ювелірні вироби. З цією метою ОСОБА_2 почав спостерігати за магазином та продавцем ОСОБА_4 З’ясувавши графік роботи та місце проживання продавця, ОСОБА_2 вирішив реалізувати свій злочинний умисел.

19 липня 2016 року близько 10 год. 00 хв. ОСОБА_2, взявши з собою електрошокер «Gepard Pro», прозору липку стрічку, рукавиці та полімерний пакет, поїхав в смт. Добровеличківка Кіровоградської області. Переконавшись в тому, що в магазині, крім продавця, нікого не було, ОСОБА_2 близько 13 год. 20 хв., діючи з корисливих мотивів через незачинені вхідні двері зайшов до приміщення магазину «Золото», розташованого по вул. Центральна (Леніна), 107 смт. Добровеличківка, де із застосуванням погрози фізичного насильства, яке є небезпечним для життя та здоров’я, відносно продавця ОСОБА_4, що виразилось у погрозі приведення в дію електрошокера «Gepard Pro» та застосуванням насильства відносно членів родини останньої, зв’язавши їй руки прозорою липкою стрічкою та одягнувши рукавиці, проник за прилавок, на якому зберігалися ювелірні вироби та яке є місцем з обмеженим доступом, відкрито заволодів ювелірними виробами з золота, які належать потерпілій ОСОБА_1. Після цього ОСОБА_2 наказав ОСОБА_4 сидіти на місці, а сам з місця вчинення злочину зник, викраденим розпорядився на власний розсуд, чим завдав потерпілій ОСОБА_1 майнову шкоду.

Допитаний у судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_2 свою вину визнав частково та пояснив, що 15 липня 2016 року, це був четвер, близько 12 години, він разом з ОСОБА_5 виїхали з села та їхали в напрямку від Миколаївської області селами та райцентрами, проїздили м. Первомайськ, м. Вільшанку, смт. Добровеличківку. В смт. Добровеличківка Кіровоградської області він помітив магазин «Золото». ОСОБА_5 проїхав повз магазин, тоді він попросив його зупинити, щоб купити пива, сам повернувся до магазину «Золото». В магазині була продавець (ОСОБА_4С.), з якою він почав розмовляти і повідомив, що він не місцевий, перебуває у відрядженні. Вона також повідомила, що не місцева. В розмові вона також повідомила, що в магазині страшно працювати, бо відсутні відеокамери та охорона. Вони обмінялися номерами телефонів і він пообіцяв, що зателефонує їй. Наступного дня він вже розглядав даний магазин як об’єкт вчинення крадіжки золота. 16 липня 2016 року він також з ОСОБА_5 приїхав до магазину «Золото», заздалегідь зателефонувавши продавцю та повідомивши про його візит. Перед входом до магазину він також їй зателефонував і запропонував зробити йому кави. Знадвору він спостерігав як часто люди відвідують даний магазин. Він зайшов до магазину і спілкувався з продавцем, вона скаржилася на чоловіка, на умови роботи. Він запропонував підвезти її додому, на що вона погодилася. Близько 11 год. 35 хв. вона вийшла, завернула за ріг, сіла до автомобіля і розповіла, якою дорогою підвезти її додому. В машині він їй також показував електрошокер, який зберігався в бардачку автомобіля. Електрошокер він купував особисто через мережу «Інтернет». Він також запитував чому вона працює в даному магазині, оскільки мала заробітна плата та погані умови. Також він запропонував їй отримати кошти, пограбувавши магазин, але вона відмовилася. Біля свого будинку вона вийшла, а вони повернулися додому. 18 липня 2016 року він зателефонував і повідомив її, що заїде о 12 год. чи 12 год. 30 хв., але вона заперечила, зазначивши, що в неї в магазині перебуває її подруга і сусідка. Він зрозумів, що вона навмисно привела туди подругу, щоб він не вчинив пограбування. 19 липня 2016 року близько 13 год. 15 хв. він з посмішкою зайшов до магазину і сказав їй, що прийшов за золотом. Він обережно змотав їй руки, аби її не підозрювали, забрав золото. В сейфі були гривні і долари, він хотів їх забрати, але ОСОБА_4 сказала, що то не її гроші, за ними повинні прийти. Він не брав тих грошей. Електрошокером їй не погрожував і не застосовував його. Електрошокер взяв з собою, на випадок, коли до магазину б зайшли відвідувачі під час пограбування. Зайшов за прилавок, в якому зберігались ювелірні вироби, витягав їх з прилавку та складав в пакет, а потім вийшов з магазину. Протягом судового розгляду ОСОБА_4 неодноразово змінювала свої свідчення. Спочатку вона повідомляла, що він їй не погрожував і зазначала, що вона не потерпіла у справі, а лише свідок. Пізніше змінила покази, що він застосовував електрошокер до неї, проте електрошокер залишає на тілі опіки, яких у ОСОБА_4 виявлено не було. ОСОБА_4 примушувала змінювати свідчення ОСОБА_1, оскільки знає про його відносини з продавцем. ОСОБА_1 їй пригрозила, що вона також буде сидіти. ОСОБА_1 неодноразово вимагала в нього грошові кошти, якби він їй заплатив, то вона поговорила б з прокурором, щоб йому призначили покарання у виді іспитового строку. В магазині золота було не більше 300 грамів, але це приблизно за його оцінками, а вся документація щодо придбання ювелірних виробів липова. Золото було 2013-2014 років випуску, пограбування було в 2016 році. В магазині він перебував близько 3 – 3,5 хвилин, поспішав покинути приміщення магазину, аби не зайшли відвідувачі. Взяв чотири коробки та круглу підставку з браслетами, лише з золотом. Срібло, а також гроші, що були в сейфі не брав. Склав усі коробки до пакету з надписом «БМВ». Потім він сів до машини і вони поїхали. Дорогою машина ОСОБА_5 зламалася. Доки останній лагодив авто, він вийшов до лісопосадки, витягнув усе золото з коробок і переклав у дві пачки від цигарок. Всього було 4 браслети, близько 15 ланцюжків, близько 40 обручок, 2 – 3 сережки для пірсинга, одна кольорова підвіска «Божа матір», 3 – 4 хрестика, і декілька підвісок зі знаками гороскопів. Викрадене золото реалізував в м. Умань за 10 700,00 грн. чи 10 800,00 грн., потім вони поїхали до м. Києва, де він здав все золото одній людині, за яке отримав 35 000 грн. та 1 200,00 доларів США. Скупщик повідомив, що все золото 500 проби, тоді як на бірках була зазначена 585 проба. Крім того зазначив, що все золото надпиляне – так золото перевіряють у ломбардах під час прийняття, щоб встановити чи золотий виріб чи позолочений. ОСОБА_1 купувала золото за різною ціною, відповідно до заказів найменша ціна 186 грн. за грам, а оцінено все золото за ціною 1 200,00 грн. за грам золота. Він не погоджується з такою оцінкою. З м. Київ він поїхав до м. Харків, а ОСОБА_5 повертався додому. Він щойно звільнився з місць позбавлення волі, перебував на обліку в тубдиспансері. Не міг влаштуватися на роботу. Він мав заощадження, оскільки працював в колонії, але їх вистачило лише на півтора місяця, а тому вирішив пограбувати ювелірний магазин.

Незважаючи на часткове визнання ОСОБА_2 вини, його вина підтверджується дослідженими судом фактичними даними, що містяться в наступних джерелах доказів:

Показаннях допитаної судом потерпілої ОСОБА_1, яка пояснила, що в смт. Добровеличківка Кіровоградської області вона здійснює підприємницьку діяльність як фізична особа – підприємець на третій групі оподаткування, має магазин з продажу ювелірних виробів. У неї працює один продавець – ОСОБА_4, яка була офіційно оформлена. Ювелірні вироби купує на заводі, є накладні. Раніше купувала банківське золото і на заводі замовляла вироби, платила тільки за роботу. Отримувала готові вироби з бірками і пломбами. У приватних осіб золото не купувала, але іноді брала ювелірні вироби на обмін. Обміном користувалися до двох разів на місяць. Основний дохід був від продажу нових виробів. Обмін полягав в тому, що людина, яка здавала золотий виріб, отримувала рівноцінний по вазі виріб і доплачувала лише за роботу – виготовлення виробу на заводі. Вона сплачує за виготовлення виробу 5 доларів, а з людей бере 10 доларів. Завод повертає їй ювелірні вироби разом з товарними накладними. Реалізовані ювелірні вироби позначались в її записах як списані. Продавець закреслює в записах назву проданого виробу і ставить дату продажу, також ставить відмітку про продаж в накладних. Золоті вироби вона продає тільки 585 проби. Кожен місяць вона з продавцем ОСОБА_4 роблять ревізію залишку ювелірних виробів. 19 липня 2016 року в смт. Добровеличківка Кіровоградської області за адресою здійснення нею підприємницької діяльності по вул. Леніна, 107, ОСОБА_2 викрав належні їй золоті вироби. В магазині в цей час знаходилась продавець ОСОБА_4 Після того, як вона приїхала до магазину, то побачила ОСОБА_4, яка була дуже злякана, плакала. Свідок ОСОБА_6 також була налякана. Прилавки були пусті, один браслет лежав біля дверей, це все, що залишилось. В магазині нічого розбито не було. У неї були викрадені вироби з золота 585 проби – браслети, кільця, ланцюжки, сережки, їх кількість точно назвати не може, загальна вага виробів близько 550-600 г, але на досудовому слідстві вона надавала свої записи з кількістю золотих виробів, які були у неї викрадені. За тиждень до крадіжки вона з продавцем робила ревізію залишку ювелірних виробів. Актів чи інших документів за результатам ревізії не складали, робили ревізію для себе. ОСОБА_4 – відповідальний працівник, в неї ніколи не було недостачі. За тиждень перед крадіжкою було продано три кільця. Золоті вироби, які вона продавала, були виготовлені в період, починаючи з 2011 року, останні надходження золотих виробів були в жовтні 2014 року. В місяць продавала до 10 ювелірних виробів. Відеокамери в магазині встановлені не були, була кнопка виклику охорони. Відеокамера була встановлена поруч у «Приватбанку». Їй відомо, що звідти вилучались відеозаписи, на яких вона бачила, як обвинувачений з пакетом і коробками виходив з магазину. Приміщення магазину по вул. Леніна, 107, в смт. Добровеличківка належить їй. Після вчинення крадіжки магазин закритий, так як нічим торгувати. Надала на досудовому слідстві всі товарні накладні на викрадені у неї ювелірні вироби. Слідчий на досудовому слідстві до неї з клопотанням про надання додаткових документів для проведення експертизи не звертався. Нею подано цивільний позов у даному кримінальному провадженні. Обвинуваченим їй нічого не було відшкодовано. Вважає, що обвинуваченому необхідно призначити покарання у виді позбавлення волі на строк 12 років, оскільки він вже раніше був судимий за вчинення аналогічних злочинів і висновків для себе не зробив. Заявлений цивільний позов на суму 661 310,00 грн. підтримує в повному обсязі та просить задовольнити.

Показаннях допитаного судом свідка ОСОБА_4, яка пояснила, що два з половиною роки тому працювала продавцем в магазині в центрі смт. Добровеличківка по вул. Леніна, точної адреси не пам’ятає. Магазин працював до 14 год. 00 хв. В магазині продавала ювелірні прикраси. Було дві вітрини з ювелірними виробами: в одній п’ять лотків з ланцюжками, а в іншій – два лотки з кільцями, сережками і браслетами. Під час її роботи були надходження нових виробів з заводів, однак коли саме, вона не пам’ятає. В магазині були золоті вироби минулих років. Обвинувачений за декілька днів до події заходив в магазин, цікавився ювелірними виробами з метою придбання. Вона звернула увагу на обвинуваченого тому, що в нього були татуювання. Коли трапився напад, точно не пам’ятає, було тепло. Це було близько 14 год. 00 хв. Обвинувачений зайшов до магазину і почав їй погрожувати. Вона сиділа за столом, обвинувачений підійшов близько до столу і сказав: «Тихенько» і щоб вона не кричала. Потім дістав електрошокер і застосував його близько до її обличчя, демонструючи роботу електрошокера. Вона вирішила, що це погроза її життю. Обвинувачений сказав, що у неї вдома його людина, назвав адресу її місця проживання, сказав: «Тихенько, щоб за це нікому нічого не було». На той час у неї вдома знаходилась її баба, яка приїхала погостювати. Вона дуже злякалась, обвинувачений зайшов за прилавок, щоб зав’язати їй руки за спиною липкою стрічкою – «скотчем», хотів заклеїти їй стрічкою рот, але вона просила його цього не робити, оскільки через ніс погано дихає, про це вона пояснила обвинуваченому. Вона весь час боялася, що обвинувачений буде наносити їй тілесні ушкодження. Обвинувачений був без маски, коли заходив за прилавок, одягнув рукавиці. Обвинувачений забирав золоті ювелірні вироби з вітрини – кільця, сережки, браслети і ланцюжки, які скидав у великий пакет. Потім обвинувачений наказав їй сидіти тихо, почекати якийсь час, який саме не пам’ятає, нагадав, що за адресою її місця проживання знаходяться його люди. Обвинувачений вийшов з магазину, куди пішов далі, не бачила, вона пішла в магазин навпроти, щоб їй допомогли розв’язати руки і викликати допомогу. В магазині навпроти були покупець і продавець, які допомогли їй звільнити руки і натиснули на «тривожну кнопку». Після цього вона зателефонувала ОСОБА_1 В той день обвинувачений був одягнений в темний одяг, його одяг спочатку їй здався схожим на одяг охоронця. На ньому був темний светр з нашивками. В магазині було тускле освітлення і їй спочатку здалося, що зайшов охоронець. Електрошокер був чорного кольору. До цього дію електрошокера бачила по телевізору. Обвинувачений, погрожуючи їй застосував електрошокер, вона бачила іскри, тому сумнівів, чим їй погрожував обвинувачений, не було. Облік проданих виробів вівся шляхом вичеркування їх найменування в записах (зошиті). Марку і державний номер автомобіля, на якому приїжджав обвинувачений, органам поліції повідомила вона, оскільки звернула увагу на автомобіль, що стояв припаркований, це було напередодні. На момент викрадення золотих виробів вона працювала в магазині більше одного року. ОСОБА_1 кожного дня приходила в магазин і вона розповідала їй, що продала. Ревізію робили один раз на місяць, бувало і частіше. Новий товар їй передавала ОСОБА_1, вона особисто нових виробів не приймала. Кошти за продані вироби передавала в день продажу.

Фактичними даними, що містяться у наступних джерелах доказів:

- протоколом огляду місця події від 19 липня 2016 року з фототаблицями, відповідно до якого оглянуто приміщення магазину «Золото» по вул. Центральна, 107, в смт. Добровеличківка Кіровоградської області, який знаходиться на першому поверсі триповерхового будинку. З правого боку від входу до приміщення магазину ближче до правої стіни стоять чотири дерев’яні вітрини зі скляними віконцями. На першій вітрині знаходяться срібні ланцюжки, всередині вітрини знаходяться коштовності у вигляді ланцюжків, сережок, перснів та іконок. Поличка другої вітрини висунута назовні, вітрина майже порожня, залишилась невелика кількість сережок, а також три маленькі подарункові коробки. В третій вітрині поличка також висунута, на поличці знаходяться дев’ять подарункових коробок, три продовгуватих коробки синього кольору та чорний бюст. На поверхні четвертого стелажу знаходяться чорний бюст, на якому є намисто, овальне дзеркало в пластмасовій рамці та чорна рамка, на якій висять коштовні ланцюжки, всередині вітрини є коштовності у вигляді перснів та сережок. Біля четвертої вітрини знаходяться два дерев’яні столи, на одному з них лежить відрізок прозорої липкої стрічки у пожмаканому стані. Під іншим столом світлого кольору стоїть металевий стілець з синіми сидінням і спинкою. Під час огляду місця події було виявлено та вилучено: слід долоні руки з внутрішньої поверхні вхідних дерев’яних дверей; два сліди пальців рук з ручки шухляди з виробами із золота, упаковані в пакет №1392029; фрагмент липкої прозорої стрічки зі столу, упакований в пакет №0295632. Під час огляду місця події проведено дактилоскопіювання ОСОБА_4, дактилоскопічна карта якої упакована до пакету № 1392024 (т. 1 а. с. 50 – 56);

- протоколом огляду місця події від 21 липня 2016 року з фототаблицями, під час якого в м. Новоукраїнка Кіровоградської області біля будинку №7 по вул. Вані Демченка було оглянуто ззовні та всередині транспортний засіб «ЗАЗ-110307» зеленого кольору. Спереду та ззаду автомобіль має номерний знак 590-98ОН. Під час огляду виявлено та вилучено із зовнішньої сторони пасажирських дверей автомобіля три сліди пальців рук, які відкопійовані на три відрізки липкої прозорої стрічки та упаковані в пакет №0630710 (т. 1 а. с. 97 – 100);

- копією витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб – підприємців, відповідно до якого ОСОБА_1 зареєстрована як фізична особа-підприємець з дозволеними видами діяльності – роздрібна торгівля годинниками та ювелірними виробами в спеціалізованих магазинах та іншими видами діяльності (т. 1 а. с. 118);

- копією ліцензії від 12 березня 2009 року, виданою Міністерством фінансів України ОСОБА_1 на право здійснення господарської діяльності – роздрібної торгівлі ювелірними та побутовими виробами з дорогоцінних металів і дорогоцінного каміння (т. 1 а. с. 120);

- актом проведення ревізії в магазині «Золото» від 20 липня 2016 року, згідно з яким комісією у складі ОСОБА_1 і ОСОБА_4 було виявлено недостачу ювелірних виробів – браслетів, обручок, пірсінгів в ніс, печаток, підвісок (кулонів), ланцюжків, кілець, сережок загальною вагою 555,73 г вартістю 661 310,10 грн. (т. 1 а. с. 121 – 123);

- прибутковою накладною від 16 грудня 2013 року про приймання ТОВ «Золотий лелека» від ФОП ОСОБА_1 давальницької сировини – 153,78 г золота 999,9 проби, умовною вартістю 51 516,30 грн. (т. 1 а. с. 125);

- замовленням від 16 грудня 2013 року, відповідного до якого ФОП ОСОБА_1 замовила у ТОВ «Золотий лелека» виготовлення виробів з дорогоцінних металів з давальницької сировини замовника – ланцюгів, підвісок, каблучок, всього 106 виробів приблизною вагою 251 г золота 585 проби. При цьому, вага давальницької сировини, необхідної для виконання замовлення, становить 146,85 г золота (банківський метал) (т. 1 а. с. 126);

- актом здачі-прийому №82 від 24 січня 2014 року, згідно з яким ТОВ «Золотий лелека» передало ФОП ОСОБА_1 виготовлені на її замовлення золоті вироби – ланцюги, підвіски, каблучки, всього 106 виробів вагою 255,39 г золота 585 проби. Вага давальницької сировини, використаної для виготовлення цих виробів, становить 149,42 г золота (банківський метал). Повернено замовнику залишок невикористаної давальницької сировини 4,36 г золота (банківський метал). Вартість робіт – 3 575,46 грн. (т. 1 а. с. 127);

- прибутковою накладною №36 від 09 січня 2014 року про приймання ТОВ «Золотий лелека» від ФОП ОСОБА_1 давальницької сировини – 176,34 г золота 999,9 проби умовною вартістю 55 547,10 грн. (т. 1 а. с. 128);

- замовленням від 09 січня 2014 року, відповідного до якого ФОП ОСОБА_1 замовила у ТОВ «Золотий лелека» виготовлення виробів з дорогоцінних металів з давальницької сировини замовника – сережок, каблучок, всього 128 виробів приблизною вагою 298 г золота 585 проби. При цьому, вага давальницької сировини, необхідної для виконання замовлення, становить 174,35 г золота (банківський метал) (т. 1 а. с. 129);

- актом здачі-прийому №9 від 03 лютого 2014 року, згідно з яким ТОВ «Золотий лелека» передало ФОП ОСОБА_1 виготовлені на її замовлення золоті вироби – сережки та каблучки, всього 128 виробів вагою 298,81 г золота 585 проби. Вага давальницької сировини, використаної для виготовлення цих виробів, становить 174,82 г золота (банківський метал). Повернено замовнику залишок невикористаної давальницької сировини 1,52 г золота (банківський метал). Вартість робіт – 4 183,34 грн. (т. 1 а. с. 130);

- прибутковою накладною від 10 грудня 2014 року про приймання ТОВ «Золотий лелека» від ФОП ОСОБА_1 давальницької сировини – 113,50 г золота 999,9 проби умовною вартістю 69 235,00 грн. (т. 1 а. с. 131);

- замовленням від 10 грудня 2014 року, відповідного до якого ФОП ОСОБА_1 замовила у ТОВ «Золотий лелека» виготовлення виробів з дорогоцінних металів з давальницької сировини замовника – підвісок, сережок, всього 86 виробів приблизною вагою 188 г золота 585 проби. При цьому, вага давальницької сировини, необхідної для виконання замовлення, становить 109,99 г золота (банківський метал) (т. 1 а. с. 132);

- актом здачі-прийому №29 від 16 січня 2015 року, згідно з яким ТОВ «Золотий лелека» передало ФОП ОСОБА_1 виготовлені на її замовлення золоті вироби – підвіски та сережки, всього 86 виробів вагою 192,42 г золота 585 проби. Вага давальницької сировини, використаної для виготовлення цих виробів, становить 112,58 г золота (банківський метал). Повернено замовнику залишок невикористаної давальницької сировини 0,92 г золота (банківський метал). Вартість робіт – 3 848,40 грн. (т. 1 а. с. 133);

- прибутковою накладною від 24 грудня 2014 року про приймання ТОВ «Золотий лелека» від ФОП ОСОБА_1 давальницької сировини – 149,10 г золота 999,9 проби умовною вартістю 89 460,00 грн. (т. 1 а. с. 134);

- замовленням від 24 грудня 2014 року, відповідного до якого ФОП ОСОБА_1 замовила у ТОВ «Золотий лелека» виготовлення виробів з дорогоцінних металів з давальницької сировини замовника – підвісок, сережок, прикрас, каблучок, браслетів, всього 110 виробів приблизною вагою 248 г золота 585 проби. При цьому, вага давальницької сировини, необхідної для виконання замовлення, становить 145,09 г золота (банківський метал) (т. 1 а. с. 135);

- актом здачі-прийому №43 від 06 лютого 2015 року, згідно з яким ТОВ «Золотий лелека» передало ФОП ОСОБА_1 виготовлені на її замовлення золоті вироби – підвіски, сережки, прикраси, каблучки, браслети, всього 110 виробів вагою 246,19 г золота 585 проби. Вага давальницької сировини, використаної для виготовлення цих виробів, становить 144,04 г золота (банківський метал). Повернено замовнику залишок невикористаної давальницької сировини 5,06 г золота (банківський метал). Вартість робіт – 4 923,80 грн. (т. 1 а. с. 136);

- протоколом пред’явлення особи для впізнання за фотознімками від 20 липня 2016 року, відповідно до якого ОСОБА_4 на фото під №3 впізнала особу (за індивідуальними рисами обличчя), яка 19 липня 2016 року близько 13 год. 30 хв. зайшла до магазину «Золото» в смт. Добровеличківка по вул. Центральній, 107, та із погрозою застосування електрошокера зв’язала їй руки «скотчем», після чого відкрито заволоділа ювелірними виробами з золота, що належать ОСОБА_1 Відповідно до довідки до протоколу впізнання на фото №3 зображений ОСОБА_2 (т. 1 а. с. 175 – 177);

- відеозаписом слідчого експерименту за участю обвинуваченого, в ході якого останній детально пояснив та показав на місцевості, яким чином вчиняв кримінальне правопорушення, при цьому зазначивши, що насильства до ОСОБА_4 не застосовував та погроз щодо застування відносно неї насильства не виказував. Також показав на місцевості, де викидав коробки та бірки від ювелірних виробів.

Також, судом досліджено витяги з ЄРДР (т. 1 а. с. 1, 18), протокол прийняття заяви потерпілої про вчинене кримінальне правопорушення (т. 1 а. с. 3), заяву ОСОБА_1 про надання добровільної згоди працівникам поліції на проведення огляду приміщення магазину «Золото» (т. 1 а. с. 49), заяву ОСОБА_7 про добровільну згоду на огляд її транспортного засобу «ЗАЗ-110307», 2003 року випуску, державний номерний знак НОМЕР_1, та в разі необхідності на вилучення речових доказів (т. 1 а. с. 96), заяву ОСОБА_1 про те, що вона надала три накладних про закупівлю нею ювелірних виробів вагою 694 г, з яких деяку кількість вона продала і деяка кількість залишилась після викрадення (т. 1 а. с. 124); протокол затримання особи, підозрюваної у вчиненні злочину від 29 серпня 2016 року (т. 1 а. с. 240 – 242), ухвалу слідчого судді Добровеличківського районного суду Кіровоградської області від 29 серпня 2016 року про обрання запобіжного заходу ОСОБА_2 (т. 1 а. с. 248 – 250), відомості, що мають значення для вирішення долі речових доказів (т. 1 а. с. 64, 76 – 77, 190), а також докази наявності та розмір процесуальних витрат (т. 1 а. с. 59, 67, 81, 104).

Крім того, судом в судовому засіданні оглянуті речові докази, а саме: полімерний пакет білого кольору, коробку, дріт, чохол, картонну вставку, вставку із тканини, паперову коробку чорного кольору з-під електрошокера марки «GEPARD PRO». Зазначені предмети визнані речовими доказами на підставі постанов слідчого від 24 листопада 2016 року (т. 1 а. с. 64) та від 21 липня 2016 року (т. 1 а. с. 190). За клопотанням учасників кримінального провадження судом не досліджувались фрагмент липкої прозорої стрічки, дактилокарта ОСОБА_2, слід долоні руки та два сліди пальців рук, чотири сліди пальців рук, які визнані речовими доказами на підставі постанов слідчого від 24 листопада 2016 року (т. 1 а. с. 64) та від 28 листопада 2016 року (т. 1 а. с. 76).

Судом не були допитані свідки обвинувачення ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_5 Судом створені всі умови для допиту зазначених свідків, які неодноразово викликалась в судове засідання, шляхом направлення повісток за адресою їх місця проживання, зазначеними прокурором. В подальшому прокурор відмовився від допиту судом свідків ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8 та сторона захисту не наполягала на їх допиті. Свідок ОСОБА_5 не був допитаний у зв'язку з його смертю.

За клопотанням сторони захисту досліджено повідомлення про неможливість надання висновку судової товарознавчої експертизи від 16 листопада 2016 року, згідно з яким постанова слідчого про призначення експертизи залишилась невиконаною, оскільки не надано перелік ювелірних виробів із повним описом кожного ювелірного виробу, не вказано артикул, загальну вагу виробу, вагу золота у виробі тощо (т. 1 а. с. 152 – 153) та висновок експерта №12-4/524 від 29 травня 2018 року, відповідно до якого визначити розмір матеріальної шкоди, який заподіяно потерпілій ОСОБА_1 не видається за можливе (т. 4 а. с. 85 – 87).

Зазначені вище докази суд визнає належними, допустимими, достовірними, так як отримані у передбаченому кримінальним процесуальним законом порядку, в матеріалах кримінального провадження відсутні об'єктивні дані які б свідчили, що ці докази здобуті з істотним порушенням прав та свобод людини, гарантованих Конституцією та законами України.

Відповідно до ст. 84 КПК України доказами в кримінальному провадженні є фактичні дані, отримані у передбаченому цим Кодексом порядку, на підставі яких слідчий, прокурор, слідчий суддя і суд встановлюють наявність чи відсутність фактів та обставин, що мають значення для кримінального провадження та підлягають доказуванню. Процесуальними джерелами доказів є показання, речові докази, документи, висновки експертів.

За змістом ч. ч. 1, 2 ст. 99 КПК України документом є спеціально створений з метою збереження інформації матеріальний об’єкт, який містить зафіксовані за допомогою письмових знаків, звуку, зображення тощо відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження.

Досліджені в судовому засіданні копії переліку виданого товару №4058 від 16 жовтня 2013 року, відповідно до якого ОСОБА_1 було видано 40 ювелірних виробів – кілець, підвісок, сережок, ланцюгів загальною вагою 34,95 г золота 585 проби, в пробі 999,9 – вага 20,4462 г (т. 1 а. с. 137), товарно-грошового звіту за 16 жовтня 2013 року про продаж ОСОБА_1 ювелірних виробів (т. 1 а. с. 138), переліку виданого товару №4737 від 05 березня 2014 року, відповідно до якого ОСОБА_1 було видано 51 ювелірний виріб – браслети, сережки, ланцюги загальною вагою 101,65 г золота 585 проби, в пробі 999,9 – вага 59,4652 г (т. 1 а. с. 139), накладної від 25 червня 2014 року про продаж 18 ювелірних виробів вагою 27,85 г (т. 1 а. с. 141), переліку виданого товару №7922 від 20 серпня 2015 року, відповідно до якого ОСОБА_1 було видано 5 ювелірних виробів – ланцюгів, загальною вагою 5,6 г золота 585 проби, в пробі 999,9 – вага 3,2761 г (т. 1 а с. 142), переліку виданого товару №8310 від 19 жовтня 2015 року, відповідно до якого ОСОБА_1 було видано 10 пар ювелірних виробів – сережок загальною вагою 7,29 г золота 585 проби, в пробі 999,9 – вага 4,2646 г (т. 1 а. с. 143), переліку виданого товару №462 від 23 березня 2016 року, відповідно до якого ОСОБА_1 було видано 10 пар ювелірних виробів – сережок загальною вагою 7,23 г золота 585 проби, в пробі 999,9 – вага 4,2292 г (т. 1 а. с. 144) не містять обов'язкових реквізитів, наявність яких передбачена Податковим кодексом України та Законом України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», для документів, які містять відомості про господарську операцію, зокрема в зазначених документах відсутні назва підприємства, від імені якого складено документ , посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції та печатка.

За таких обставин, колегія суддів приходить до висновку, що зазначені документи, на які посилався прокурор під час судового розгляду, не можуть бути використані як доказ на підтвердження розміру матеріальних збитків, заподіяних потерпілій кримінальним правопорушенням.

Суд критично оцінює позицію захисту щодо відсутності в діях обвинуваченого складу кримінального правопорушення, передбаченого ст. 187 КК України, з огляду на наступне.

Відповідно до п. 6 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику у справах про злочини проти власності» від 06 листопада 2009 року, №10 (далі – Постанова) розбій як злочин проти власності (стаття 187 КК) – це напад з метою заволодіння чужим майном, поєднаний із насильством, небезпечним для життя чи здоров'я потерпілого, або з погрозою застосування такого насильства. Під нападом за статтею 187 КК слід розуміти умисні дії, спрямовані на негайне вилучення чужого майна шляхом застосування фізичного або психічного насильства, зазначеного в частині першій цієї статті. Розбій вважається закінченим з моменту нападу, поєднаного із застосуванням насильства, небезпечного для життя чи здоров'я особи, або з погрозою застосування такого насильства, незалежно від того, заволоділа винна особа майном потерпілого чи ні.

Погроза застосування насильства при розбої полягає в залякуванні негайним застосуванням фізичного насильства, небезпечного для життя і здоров'я потерпілого (погроза вбити, заподіяти тяжке або середньої тяжкості тілесне ушкодження, легке тілесне ушкодження з розладом здоров'я чи незначною втратою працездатності, або вчинити певні дії, що у конкретній ситуації можуть спричинити такі наслідки) (п. 12 Постанови).

В ході судового розгляду та на підставі досліджених судом доказів встановлено, що обвинувачений, через незачинені вхідні двері проник до приміщення магазину «Золото», розташованого по вул. Центральна (Леніна), 107 смт. Добровеличківка, погрожуючи застосуванням фізичного насильства, яке є небезпечним для життя та здоров’я, відносно ОСОБА_4, що виразилось у погрозі приведення в дію електрошокера «Gepard Pro» та застосуванням насильства відносно членів родини останньої, зв’язавши їй руки прозорою липкою стрічкою та одягнувши рукавиці, проник за прилавок, на якому зберігалися ювелірні вироби та яке є місцем з обмеженим доступом, відкрито заволодів ювелірними виробами.

Зазначене, зокрема підтверджується показаннями свідка ОСОБА_4, яка під час допиту в судовому засіданні пояснила, що обвинувачений зайшов до магазину і почав їй погрожувати, підійшов до неї та наказав не кричати, потім дістав електрошокер і застосував його близько до її обличчя, демонструючи роботу електрошокера, в цей момент у неї виник реальний острах за своє життя та здоров'я. Крім того, обвинувачений висловив погрозу, що його знайомі знаходяться біля місця її проживання та у випадку невиконання нею його вимог, знайомі обвинуваченого застосують насильство до її родичів.

Суд не вбачає підстав недовіряти показанням свідка ОСОБА_4, враховуючи що свідок з обвинуваченим в неприязних стосунках не перебувала, жодних об'єктивних причин оговорювати обвинуваченого свідком суду стороною захисту не надано. Так само, як стороною захисту не надано доказів про перебування свідка та обвинуваченого в близьких стосунках та тиску на свідка з боку потерпілої, про що обвинувачений зазначив під час його допиту.

Також колегія суддів враховує, що обвинувачений плануючи вчинення злочину, знаючи розташування меблів та прилавку в магазині, чітко усвідомлював, що для доведення свого умислу на заволодіння ювелірними виробами до кінця, йому необхідно буде проникнути за прилавок з ювелірними виробами, тобто в місце з обмеженим доступом.

Зазначений висновок колегії суддів, узгоджується з правовою позицією ОСОБА_9 Верховного Суду викладеною у постанові від 18 квітня 2018 року у справі № №569/1111/16-к (провадження №13-14кс18).

В той же час, щодо обвинувачення ОСОБА_2 у вчинені розбою, зокрема спрямованого на заволодіння майном в особливо великих розмірах, колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 91 КПК України у кримінальному провадженні підлягають доказуванню, зокрема вид і розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням.

Згідно з ч. 1 ст. 92 КПК України обов’язок доказування обставин, передбачених статтею 91 цього Кодексу, за винятком випадків, передбачених частиною другою цієї статті, покладається на слідчого, прокурора та, в установлених цим Кодексом випадках, - на потерпілого.

Частиною 2 ст. 93 КПК України передбачено, що сторона обвинувачення здійснює збирання доказів шляхом проведення слідчих (розшукових) дій та негласних слідчих (розшукових) дій, витребування та отримання від органів державної влади, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ та організацій, службових та фізичних осіб речей, документів, відомостей, висновків експертів, висновків ревізій та актів перевірок, проведення інших процесуальних дій, передбачених цим Кодексом.

На підтвердження розміру шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, стороною обвинувачення надано та судом прийнято як доказ акт проведення ревізії в магазині «Золото» від 20 липня 2016 року (т. 1 а. с. 121 – 123), прибуткові накладні, замовлення на виготовлення ювелірних виробів, акти здачі-прийому виготовлених ювелірних виробів (т. 1 а. с. 125 – 136). Зазначені документи датовані кінцем 2012 року – початком 2015 року, прибуткові накладні містять умовну ціну давальницької сировини – золота (банківського металу), замовлення на виготовлення ювелірних виробів – приблизну вагу золота та приблизну вартість наданих послуг, акти здачі-прийому виконаних робіт з виготовлення ювелірних виробів взагалі не містять вартість ювелірних виробів, а зазначено лише вартість виконаних робіт.

Крім того, стороною обвинувачення не надано жодних документів щодо продажу ювелірних виробів ФОП ОСОБА_1 в період з початку 2015 року до моменту вчинення злочину – 19 липня 2016 року. Так само, як не надано актів ревізій матеріальних цінностей до дати вчинення злочину.

На думку колегії суддів, зазначені документи лише фіксують факт провадження потерпілою господарської діяльності з продажу ювелірних виробів та наявності в магазині потерпілої певної кількості ювелірних виробів на момент вчинення кримінального правопорушення, однак не дають змоги точно встановити перелік викрадених ювелірних виробів та відповідно розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням потерпілій.

Такий висновок колегії суддів також підтверджується повідомленням про неможливість надання висновку судової товарознавчої експертизи від 16 листопада 2016 року, згідно з яким постанова слідчого про призначення експертизи залишилась невиконаною, оскільки не надано перелік ювелірних виробів із повним описом кожного ювелірного виробу, не вказано артикул, загальну вагу виробу, вагу золота у виробі тощо (т. 1 а. с. 152 – 153) та висновком експерта №12-4/524 від 29 травня 2018 року, відповідно до якого визначити розмір матеріальної шкоди, який заподіяно потерпілій ОСОБА_1 не видається за можливе (т. 4 а. с. 85 – 87).

В ході судового розгляду колегія суддів відповідно до ч. 6 ст. 22 КПК України, п. 24 рішення Європейського суду з прав людини у справі «Надточій проти України» та п. 23 рішення ЄСПЛ «Гурепка проти України №2» сприяла кожній із сторін мати розумну можливість відстоювати свою позицію у справі в умовах, які не ставлять її в суттєво менш сприятливе становище, порівняно з опонентом: були допитані обвинувачений, потерпіла, свідок, досліджені письмові докази, відео докази, висновки експертиз, надані стороною обвинувачення. Проти закінчення з'ясування обставин та перевірки їх доказами сторони кримінального провадження не заперечували.

Відповідно до ч. 3 ст. 62 Конституції України обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.

За змістом ст. 337 КПК України судовий розгляд проводиться лише стосовно особи, якій висунуте обвинувачення, і лише в межах висунутого обвинувачення відповідно до обвинувального акта, крім випадків, передбачених цією статтею. Під час судового розгляду прокурор може змінити обвинувачення, висунути додаткове обвинувачення, відмовитися від підтримання державного обвинувачення, розпочати провадження щодо юридичної особи.

З метою ухвалення справедливого судового рішення та захисту прав людини і її основоположних свобод суд має право вийти за межі висунутого обвинувачення, зазначеного в обвинувальному акті, лише в частині зміни правової кваліфікації кримінального правопорушення, якщо це покращує становище особи, стосовно якої здійснюється кримінальне провадження (частина 3 зазначеної статті КПК України).

Таким чином, оцінюючи у сукупності всі досліджені докази з точки зору їх належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів з точки зору достатності та взаємозв'язку, колегія суддів приходить до висновку про те, що зібраними у кримінальному провадженні доказами підтверджується вина обвинуваченого у вчинені нападу з метою заволодіння чужим майном, поєднаного з погрозою застосування насильства небезпечного для життя та здоров'я особи, яка зазнала нападу (розбій), вчиненого особою, яка раніше вчинила розбій, поєднаного з проникненням у інше приміщення.

В той же час, в ході судового розгляду стороною обвинувачення не доведено наявність такої кваліфікуючої ознаки як розбій, спрямований на заволодіння майном у особливо великих розмірах, а тому дії обвинувачено суд перекваліфіковує з ч. 4 ст. 187 КК України на ч. 3 ст. 187 КК України.

Згідно із ст. ст. 50, 65 КК України, покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових злочинів як засудженим, так і іншими особами. Суд, при призначенні покарання, враховує ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу винного та обставини, що пом'якшують та обтяжують покарання. Особі, яка вчинила злочин, має бути призначено покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження вчинення нових злочинів.

Вчинений обвинуваченим злочин відповідно до ст. 12 КК України належить до особливо тяжкого злочину, є умисним корисливим злочином, яким завдано майнової шкоди потерпілій.

Досліджуючи дані про особу обвинуваченого встановлено, що він не одружений, малолітніх чи неповнолітніх дітей на утриманні не має. Офіційно не працює та суспільно-корисною працею не займається.

Обставин, що пом'якшують покарання обвинуваченого, згідно з ст. 66 КК України, чи обтяжують покарання обвинуваченому, згідно з ст. 67 КК України, судом не встановлено.

Підстав для застосування ст. 69 КК України судом не встановлено.

З урахуванням тяжкості скоєного обвинуваченим, відношення обвинуваченого до скоєного, даних про його особу, який раніше неодноразово судимий за злочини проти власності, в тому числі і за вчинення розбою, на шлях виправлення не став, маючи не зняту та не погашену судимість у встановленому законом порядку, в період умовно-дострокового звільнення від покарання за попереднім вироком, вчинив новий злочин проти власності, що свідчить про ігнорування обвинуваченим принципу мирного володіння майном, відсутність обставин, що пом'якшують та обтяжують покарання обвинуваченого, суд приходить до висновку, що обвинувачений, як особа представляє суспільну небезпеку, та як наслідок виправлення та перевиховання обвинуваченого можливе тільки в умовах ізоляції від суспільства, а тому суд вважає за необхідне призначити обвинуваченому покарання у межах санкції ч. 3 ст. 187 КК України у виді позбавлення волі, оскільки саме таке покарання на думку суду, з урахуванням положень ч. 2 ст. 50 КК України, є справедливим, необхідним і достатнім для виправлення обвинуваченого та попередження вчинення нових злочинів, а також відповідатиме цілям покарання.

Вироком Жовтневого районного суду м. Маріуполя Донецької області від 22 липня 2009 року ОСОБА_2 засуджений за ч. 4 ст. 187 КК України до покарання у виді 9 років позбавлення волі з конфіскацією майна. Звільнений 29 квітня 2016 року на підставі постанови Харківського районного суду Харківської області від 21 квітня 2016 року умовно-достроково з невідбутим строком покарання 1 рік 2 місяці 1 день.

За таких обставин, суд вважає за необхідне застосувати положення ч. 4 ст. 81, ст. 71 КК України та до покарання, призначеного цим вироком, частково приєднати невідбуту частину покарання за попереднім вироком.

Потерпілою ОСОБА_1 заявлено цивільний позов про стягнення з обвинуваченого матеріальних збитків у розмірі 661 310,00 грн.

Згідно з ч. 2 ст. 127 КПК України шкода, завдана кримінальним правопорушенням або іншим суспільно небезпечним діянням, може бути стягнута судовим рішенням за результатами розгляду цивільного позову у кримінальному провадженні.

Відповідно до ст. ст. 22, 1166, 1177 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Шкода, завдана фізичній особі, яка потерпіла від кримінального правопорушення, відшкодовується відповідно до закону.

Потерпіла на підтвердження позовних вимог посилається на копії переліків виданого товару (т. 1 а. с. 137, 139, 142 – 144), товарно-грошового звіту (т. 1 а. с. 138) та накладної від 25.06.2014 року (т. 1 а. с. 141), які з підстав, зазначених вище, не є доказами у справі відповідно до положень ст. 84 КПК України.

Також потерпіла на підтвердження позовних вимог посилається на акт проведення ревізії в магазині «Золото» від 20 липня 2016 року (т. 1 а. с. 121 – 123), прибуткові накладні, замовлення на виготовлення ювелірних виробів, акти здачі-прийому виготовлених ювелірних виробів (т. 1 а. с. 125 – 136). Як зазначалось вище, ці документи лише фіксують факт провадження потерпілою господарської діяльності з продажу ювелірних виробів та наявності в магазині потерпілої певної кількості ювелірних виробів на момент вчинення кримінального правопорушення, однак не дають змоги точно встановити перелік викрадених ювелірних виробів та відповідно розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням.

Тобто, фактично, у матеріалах кримінального провадження наразі відсутні достатні докази для прийняття рішення щодо цивільного позову ОСОБА_1, наявні у даному кримінальному провадженні докази є недостатніми для правильного та об’єктивного вирішення цивільного позову, нагальною є необхідність проведення відповідних додаткових експертиз, здобуття додаткових доказів.

З огляду на викладене, колегія суддів вважає, що цивільний позов у даному кримінальному провадженні слід залишити без розгляду.

При цьому, учасникам судового провадження зауважується на положення ч. 7 ст. 128 КПК України, якою передбачено право особи, цивільний позов якої залишено без розгляду, пред’явити його в порядку цивільного судочинства.

Ухвалою суду від 29 серпня 2016 року обвинуваченому обрано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, який обчислюється з 29 серпня 2016 року, який в подальшому неодноразово продовжувався.

Для забезпечення виконання вироку в частині призначеного обвинуваченому покарання, яке слід відбувати в місцях позбавлення волі, та з метою забезпечення виконання обвинуваченим процесуальних обов’язків, пов’язаних з виконанням вироку, суд вважає за необхідне залишити обраний обвинуваченому запобіжний захід у вигляді тримання під вартою до часу вступу вироку в законну силу.

Відповідно до висновку, викладеного у п. 106 постанови ОСОБА_9 Верховного Суду від 29.08.2018 року (справа №663/537/17, провадження № 13-31кс18), якщо особа вчинила злочин до 20 червня 2017 року (включно) і щодо неї продовжували застосовуватися заходи попереднього ув'язнення після 21 червня 2017 року, тобто після набрання чинності Законом №2046-VIII, то під час зарахування попереднього ув'язнення у строк покарання застосуванню підлягає ч. 5 ст. 72 КК України в редакції Закону №838-VIII.

За таких обставин, оскільки ОСОБА_2 вчинив злочин до 20 червня 2017 року і відносно нього продовжували застосовуватися заходи попереднього ув'язнення після 21 червня 2017 року, то обвинуваченому необхідно зарахувати у строк покарання час попереднього ув’язнення із розрахунку один день попереднього ув’язнення за два дні позбавлення волі на підставі ч. 5 ст. 72 КК України в редакції Закону України від 21.11.2015 року №838-VIII «Про внесення зміни до КК України щодо удосконалення порядку зарахування судом строку попереднього ув’язнення у строк покарання».

Процесуальні витрати у кримінальному провадженні відповідно до ч. 2 ст. 124 КПК України підлягають стягненню з обвинуваченого.

Питання речових доказів слід вирішити у відповідності до ст. 100 КПК України.

Керуючись ст. ст. 370, 374 КПК України, колегія суддів

У Х В А Л И Л А:

ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, визнати винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 187 КК України та призначити йому покарання у виді 8 (восьми) років позбавлення волі з конфіскацією всього належного йому майна.

На підставі ст. 71 КК України до покарання, призначеного цим вироком, частково приєднати невідбуту частину покарання за вироком Жовтневого районного суду м. Маріуполя Донецької області від 22 липня 2009 року у виді 1 (одного) року позбавлення волі та остаточно призначити ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, покарання у виді 9 (дев’яти) років позбавлення волі.

До набрання вироком законної сили запобіжний захід, обраний відносно ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, залишити без змін – тримання під вартою.

Строк відбування покарання рахувати з 24 квітня 2019 року.

На підставі ч. 5 ст. 72 КК України в редакції Закону України від 21.11.2015 року №838-VIII «Про внесення зміни до КК України щодо удосконалення порядку зарахування судом строку попереднього ув'язнення у строк покарання», зарахувати ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, у строк покарання час попереднього ув'язнення із розрахунку один день попереднього ув'язнення за два дні позбавлення волі з 29 серпня 2016 року по день набрання вироку законної сили.

Цивільний позов потерпілої ОСОБА_1 залишити без розгляду, роз’яснивши, що вона має право пред’явити цивільний позов в порядку цивільного судочинства.

Стягнути з ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, на користь держави суму процесуальних витрат у кримінальному провадженні №12016120140000399 від 19 липня 2016 року в розмірі 1 407 (одна тисяча чотириста сім) гривень 36 копійки.

Речові докази:

- фрагмент прозорої липкої стрічки, полімерний пакет білого кольору, коробку, дріт, чохол, картонну вставку, вставку із тканини, передані на зберігання до кімнати зберігання речових доказів Кіровоградського ВП ГУНП в Кіровоградській області та паперову коробку чорного кольору з-під електрошокера марки «GEPARD PRO», передану на зберігання до кімнати схову речових доказів Добровеличківського ВП Новоукраїнського ВП ГУНП в Кіровоградській області – знищити;

- полімерний пакет експертної служби МВС України №0832313, в якому знаходиться дактилокарта ОСОБА_2, полімерний пакет експертної служби МВС України №0832332, в якому знаходиться слід долоні руки та два сліди пальців рук та полімерний пакет експертної служби МВС України №2386271, в якому знаходиться чотири сліди пальців рук – зберігати при матеріалах кримінального провадження.

Вирок суду набирає законної сили після закінчення строку на подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не було скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Вирок може бути оскаржений до Кропивницького апеляційного суду через Олександрійський міськрайонний суд Кіровоградської області шляхом подачі апеляційної скарги в 30-денний строк з дня його проголошення.

Копію вироку негайно після його проголошення вручити обвинуваченому та прокурору.

Головуючий суддя О.В. Авраменко

Судді Л.М. Нерода

ОСОБА_10