Рішення № 81420423, 24.04.2019, Івано-Франківський міський суд Івано-Франківської області

Справа № 344/16453/16-а

Провадження № 2-а/344/70/19

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 квітня 2019 року м. Івано-Франківськ

Івано-Франківський міський суд Івано-Франківської області

в складі: головуючого - судді Антоняка Т.М.,

секретаря Максимів Н.С.,

за участю сторін:

позивача ОСОБА_1,

представника позивача ОСОБА_2,

представника відповідача: ОСОБА_3

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі Івано-Франківського міського суду справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Крихівецької сільської ради про скасування рішення про відмову у наданні земельної ділянки та зобов’язання надати земельну ділянку,-

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 звернувся до суду з адміністративним позовом до Крихівецької сільської ради. Вимогами позову просить:

скасувати рішення 8 сесії Крихівецької сільської ради 7-го демократичного скликання від 26.05.2016 року № 38-8/2016 про відмову ОСОБА_1 в задоволенні заяви про надання земельної ділянки, приблизною площею 0,041 га для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд, яка прилягає до власної земельної ділянки по вул. Місячній, 8, с. Крихівці;

зобов’язати Крихівецьку сільську раду надати ОСОБА_1 земельну ділянку, приблизною площею 0,041 га для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд, яка прилягає до власної земельної ділянки по вул. Місячній,8, с. Крихівці.

В обґрунтування позову ОСОБА_1 зазначив, що він є учасником бойових дій в зоні АТО та є інвалідом війни; зареєстрований за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_1, а фактично проживає ІНФОРМАЦІЯ_2 міської ради. На підставі договору купівлі-продажу житлового будинку, незавершеного будівництвом і земельної ділянки від 01.12.2003 року, він придбав житловий будинок, незавершений будівництвом, готовністю 67% та земельну ділянку площею 0,1025 га, необхідну для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд. Даний договір зареєстрований у Крихівецькій сільській раді під № 656 від 24.05.2006 року. Після проведення будівельних робіт було завершено будівництво житлового будинку. Рішенням виконавчого комітету Крихівецької сільської ради № 52 від 29.04.2011 року за ним визнана приватна власність на житловий будинок, загальною площею 313,9 кв.м., житловою площею 118,6 кв.м. та на колодязь № 1, про що видано свідоцтво про право власності. 01.06.2011 року ОКП «Івано-Франківське обласне бюро технічної інвентаризації» проведена реєстрація домоволодіння як приватної власності у книзі № 5, номер запису 973. У травні 2016 року він звернувся із клопотанням до 8 сесії Крихівецької сільської ради 7-го демократичного скликання про надання земельної ділянки приблизною площею 0,041 га для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд, яка прилягає до власної земельної ділянки по вул. Місячній, 8, с. Крихівці. Рішенням 8 сесії Крихівецької сільської ради 7-го демократичного скликання від 26.05.2016 року № 38-8/2016 йому відмовлено у задоволенні його клопотання про надання земельної ділянки. Вказане рішення нічим не мотивовано і прийнято без його участі.

Позивач та його представник в судовому засіданні заявлені вимоги підтримали з мотивів, викладених в заяві, просили позов задовольнити. В подальшому не прибули у судове засідання, подавши суду заяву про розгляд справи без участі позивача та підтримання позовних вимог у повному обсязі.

Представник відповідача в судовому засіданні позов заперечила, в подальшому не прибула в судове засідання.

Заслухавши пояснення сторін, дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановив наступні обставини та відповідні їм правовідносини.

Судом встановлено, що позивач ОСОБА_1 є ветеран війни – інвалід війни ІІІ групи АТО, про що ним долучено копію посвідчення серії Б № 075635 (а.с. 7).

Відповідно до договору купівлі-продажу житлового будинку, незавершеного будівництвом і земельної ділянки від 01.12.2003 року, позивач придбав житловий будинок, незавершений будівництвом під номером 8 по вул. Місячній у с. Крихівці Івано-Франківської міської ради, готовністю 67% та земельну ділянку, розташовану на території Крихівецької сільської ради Івано-Франківської міської ради, площею 0,1025 га, що надана для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (а.с. 9).

За позивачем зареєстровано право власності на домоволодіння по вул. Місячній, 8 у с. Крихівці Івано-Франківської міської ради, житловий будинок, А, загальною площею 313,9 кв.м., житлова площа 118,6 кв.м., колодязь № 1 (а.с.10, 11).

Також, з долучених до матеріалів справи матеріалів вбачається, що рішенням 37 сесії 5-го демократичного скликання Крихівецької сільської ради Івано-Франківської міської ради від 11 червня 2009 року заяву ОСОБА_1 про дозвіл на приєднання частини земельної ділянки до присадибної ділянки по вул. Місячна, 8 відкладено до наступної сесії (а.с. 83).

Рішенням 10 сесії 6-го демократичного скликання Крихівецької сільської ради Івано-Франківської міської від 24 червня 2011 року відмовлено ОСОБА_1 в долученні частини земельної ділянки до власної земельної ділянки по вул. Місячна, 8 (а.с. 85).

Відповідно до рішення 12 сесії 6-го демократичного скликання Крихівецької сільської ради Івано-Франківської міської від 28.07.2011 року вирішено ОСОБА_1 поставити на чергу на отримання земельної ділянки для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд, у зв’язку з відсутністю вільних земельних ділянок (а.с. 86-87).

Як вбачається з витягу з рішення 32 сесії 6-го демократичного скликання Крихівецької сільської ради Івано-Франківської міської від 31 жовтня 2012 року ОСОБА_4 надано в тимчасове користування земельну ділянку (невжиток) по вул. Веселкова, для ведення особистого селянського господарства, орієнтованою площею 0,04 га, до моменту необхідності вищевказаної земельної ділянки для суспільних потреб (а.с. 82).

Рішенням 72 сесії 6-го демократичного скликання Крихівецької сільської ради Івано-Франківської міської від 23 жовтня 2015 року розглянуто зави учасників АТО, у тому числі ОСОБА_1 та вирішено розглянути після затвердження генерального плану с. Крихівці та детального плану території в районі садового товариства «Керамік», вул. Лугова (а.с. 88).

Як слідує з протоколу № 9 засідання депутатської комісії з питань будівництва, архітектури, земельних відносин, благоустрою та екології від 18 травня 2016 року, ОСОБА_1 відмовлено у наданні земельної ділянки, оскільки така перебуває у користуванні гр. ОСОБА_4 (а.с. 78)

Відповідно до рішення 8 сесії 7-го демократичного скликання Крихівецької сільської ради Івано-Франківської міської від 26 травня 2016 року ОСОБА_1 відмовлено у наданні земельної ділянки для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд, яка прилягає до власної земельної ділянки по вул. Місячна, 8 (а.с. 89).

Положеннями ч.1 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.

Згідно ч. 1 ст. 5 КАС України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси.

Відповідно до ч. 1 ст. 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Статтею 77 КАС України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності субєкта владних повноважень обовязок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Відповідно до статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно зі статтею 55 Конституції України, права і свободи людини і громадянина захищаються судом. Кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.

Відповідно до приписів статті 12 Земельного кодексу України до повноважень сільських, селищних, міських рад у галузі земельних відносин на території сіл, селищ, міст належить передача земельних ділянок комунальної власності у власність громадян та юридичних осіб.

Згідно із пунктом тридцять четвертим статті 26 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні", питання регулювання земельних відносин вирішуються виключно на пленарних засіданнях сільської, селищної, міської ради. Тобто, способом волевиявлення ради, яка здійснює право власності від імені відповідної територіальної громади з регулювання земельних відносин, є прийняття рішення сесією.

Частинами першою і другою статті 59 Закону України "Про місцеве самоврядування" передбачено, що рада в межах своїх повноважень приймає нормативні та інші акти у формі рішень. Рішення ради приймається на її пленарному засіданні після обговорення більшістю депутатів від загального складу ради, крім випадків, передбачених цим Законом.

Відповідно до статті 14 Конституції України земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави. Право власності на землю гарантується. Це право набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону.

Особливості безоплатної передачі земельних ділянок із земель державної або комунальної власності у власність врегульовані статтею 118 Земельного кодексу України.

Так, частиною 6 статті 118 Земельного кодексу України передбачено, що громадяни, які зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для ведення фермерського господарства, ведення особистого селянського господарства, ведення садівництва, будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибної ділянки), індивідуального дачного будівництва, будівництва індивідуальних гаражів у межах норм безоплатної приватизації, подають клопотання до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу. У клопотанні зазначаються цільове призначення земельної ділянки та її орієнтовні розміри. До клопотання додаються графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки, погодження землекористувача (у разі вилучення земельної ділянки, що перебуває у користуванні інших осіб) та документи, що підтверджують досвід роботи у сільському господарстві або наявність освіти, здобутої в аграрному навчальному закладі (у разі надання земельної ділянки для ведення фермерського господарства).

Згідно з ч. 7 ст. 118 Земельного кодексу України відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу розглядає клопотання у місячний строк і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні.

Підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування об'єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.

Таким чином, Земельний кодекс України визначає вичерпний перелік підстав для відмови особі в наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, при цьому зобов'язує орган державної влади або орган місцевого самоврядування у випадках ухвалення рішення про відмову в надані такого дозволу належним чином мотивувати причини цієї відмови.

Частиною 3 статті 245 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що у разі скасування нормативно-правового або індивідуального акта суд може зобов’язати субєкта владних повноважень вчинити необхідні дії з метою відновлення прав, свобод чи інтересів позивача, за захистом яких він звернувся до суду.

Відповідно до частини 4 цієї ж статті, у випадку, визначеному пунктом 4 частини другої цієї статті, суд може зобов’язати відповідача – суб’єкта владних повноважень прийняти рішення на користь позивача, якщо для його прийняття виконано всі умови, визначені законом, і прийняття такого рішення не передбачає права суб’єкта владних повноважень діяти на власний розсуд.

У випадку, якщо прийняття рішення на користь позивача передбачає право суб’єкта владних повноважень діяти на власний розсуд, суд зобов’язує суб’єкта владних повноважень вирішити питання, щодо якого звернувся позивач, з урахуванням його правової оцінки, наданої судом у рішенні.

Отже, повноваження суду щодо покладення на відповідача обов’язку прийняти конкретне рішення у першу чергу залежить від встановлення наявності у відповідача у межах спірних правовідносин повноважень діяти на власний розсуд (дискреційних повноважень).

Як вбачається з положень Рекомендації ОСОБА_5 Європи № R(80)2 стосовно здійснення адміністративними органами влади дискреційних повноважень, прийнятої ОСОБА_5 Європи 11.03.1980, під дискреційними повноваженнями слід розуміти повноваження, які адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду, тобто, коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за даних обставин.

Суд не може підміняти державний орган, рішення якого оскаржується, приймати замість нього рішення, яке визнається протиправним, інше рішення, яке б відповідало закону, та давати вказівки, які б свідчили про вирішення питань, які належать до компетенції такого суб'єкта владних повноважень, оскільки такі дії виходять за межі визначених йому повноважень законодавцем.

Згідно з пунктом 1.6 Методології проведення антикорупційної експертизи, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 23.06.2010 №1380/5, дискреційні повноваження - сукупність прав та обов'язків органів державної влади та місцевого самоврядування, осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, що надають можливість на власний розсуд визначити повністю або частково вид і зміст управлінського рішення, яке приймається, або можливість вибору на власний розсуд одного з декількох варіантів управлінських рішень, передбачених нормативно-правовим актом, проектом нормативно-правового акта.

Таким чином, дискреція - це елемент управлінської діяльності. Вона пов'язана з владними повноваженнями і їх носіями - органами державної влади та місцевого самоврядування, їх посадовими і службовими особами.

Відтак, дискреційні повноваження - це законодавчо встановлена компетенція владних суб'єктів, яка визначає ступінь самостійності її реалізації з урахуванням принципу верховенства права; ці повноваження полягають в застосуванні суб'єктами адміністративного розсуду при здійсненні дій і прийнятті рішень.

Суд зазначає, що дискреційні повноваження відповідача, як суб’єкта владних повноважень, що, на підставі статті 118 Земельного кодексу України, здійснює від імені територіальної громади розпорядження належними їй землями, є обмеженими.

Так, на етапі, коли особа у порядку, визначеному статтею 118 Земельного кодексу України, звернулась до органу місцевого самоврядування із заявою, у якій вказала бажане місце розташування земельної ділянки і додала до заяви відповідні графічні матеріали, єдиним можливим законним варіантом поведінки суб’єкта владних повноважень є прийняття рішення про надання дозволу на розроблення технічної документації, або ж, у разі наявності вичерпних підстав, встановлених цією ж статтею, прийняття рішення про відмову у наданні запитуваного дозволу.

Зважаючи на досліджені в судовому засіданні докази, суд дійшов висновку, що вимоги позивача підлягають частковому задоволенню. А відтак, слід скасувати рішення 8 сесії Крихівецької сільської ради Івано-Франківської міської ради 7-го демократичного скликання від 26.05.2016 року № 38-8/2016 про відмову ОСОБА_1 в задоволенні заяви про надання земельної ділянки, приблизною площею 0,041 га для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд, яка прилягає до власної земельної ділянки по вул. Місячній, 8, с. Крихівці та зобов’язати Крихівецьку сільську раду Івано-Франківської міської ради на черговій сесії розглянути питання щодо виділення ОСОБА_1 земельної ділянки, приблизною площею 0,041 га для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд, яка прилягає до власної земельної ділянки по вул. Місячній, 8, с. Крихівці, зазначеної у його зверненні, відповідно до вимог статті 118 Земельного кодексу України.

Зважаючи, що про оскаржуване рішення позивач дізнався 27.06.2016 року, тому суд вважає, що строк звернення до суду позивачем було пропущено з поважних причин, а отже він підлягає поновленню.

Керуючись ст.ст. 26, 59 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні", ст.ст. 118 ЗК України, ст.ст. 2, 5, 77, 90, 139, 241-246, 255,295 КАС України, суд -

В И Р І Ш И В :

Адміністративний позов ОСОБА_1 до Крихівецької сільської ради про скасування рішення про відмову у наданні земельної ділянки та зобов’язання надати земельну ділянку – задовольнити частково.

Поновити ОСОБА_1 процесуальний строк на звернення до суду з адміністративним позовом.

Скасувати рішення 8 сесії Крихівецької сільської ради 7-го демократичного скликання від 26.05.2016 року № 38-8/2016 про відмову ОСОБА_1 в задоволенні заяви про надання земельної ділянки, приблизною площею 0,041 га для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд, яка прилягає до власної земельної ділянки по вул. Місячній, 8, с. Крихівці.

Зобов’язати Крихівецьку сільську раду Івано-Франківської міської ради на черговій сесії розглянути питання щодо виділення ОСОБА_1 земельної ділянки, приблизною площею 0,041 га для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд, яка прилягає до власної земельної ділянки по вул. Місячній, 8, с. Крихівці, зазначеної у його зверненні, відповідно до вимог статті 118 Земельного кодексу України.

В решті вимог позову – відмовити.

Апеляційна скарга на рішення суду першої інстанції подається до Восьмого апеляційного адміністративного суду протягом 30 днів з дня проголошення.

Суддя Антоняк Т.М.

Повний текст рішення складено та підписано 24.04.2019 року.