Рішення № 81420365, 04.04.2019, Центрально-Міський районний суд м. Кривого Рогу

Справа № 216/3990/18

провадження №2/216/1775/19

З А О Ч Н Е Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 квітня 2019 року м. Кривий Ріг

Центрально-Міський районний суд м. Кривого Рогу Дніпропетровської області у складі: головуючого - судді Бондарєвої О.І.,

за участю секретаря судового засідання Городнічевої О.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду № 5, в порядку спрощеного позовного провадження, цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2, третя особа – виконавчий комітет Центрально-Міської районної у місті ради, про визнання особи такою, що втратила право користування житловим приміщенням,-

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернулась до суду з вищезазначеним позовом, який обґрунтовувала тим, що їй на праві приватної власності належить житловий будинок, що знаходиться за адресою: Дніпропетровська область, м. Кривий Ріг, вул. Мерецкова, буд. 21 (надалі - Будинок). До придбання вказаного будинку позивачем за вказаною адресою був зареєстрований відповідач у справі, який фактично там не проживає з грудня 2000 року. Реєстрація відповідача у Будинку ставить позивача у скрутне матеріальне становище, оскільки нарахування платежів за комунальні послуги здійснюються, включаючи всіх зареєстрованих осіб.

На підставі вищевикладеного, позивач просить визнати відповідача таким, що втратив право користування житловим приміщенням, а саме: житловим будинком, що знаходиться за адресою: Дніпропетровська область, м. Кривий Ріг, вул. Мерецкова, буд. 21 та зняти його з реєстрації за вищевказаною адресою.

Позивач у судове засідання не з’явилась, надала суду заяву, в якій просила розглядати справу за її відсутності, позовні вимоги підтримала повністю та проти заочного розгляду справи не заперечувала.

Відповідач про дату, час та місце розгляду справи судом повідомлявся належним чином, але в судове засідання не з’явився та відповідно до ч. 4 ст. 277 ЦПК України, в установлений судом строк, не подав суду заяву із запереченнями проти розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, також не подав до суду відзив на позовну заяву.

У зв’язку з чим, судом ухвалено здійснювати заочний розгляд справи без участі відповідача відповідно до ст.ст. 279, 280-281 ЦПК України на підставі наявних у справі доказів, за правилами спрощеного позовного провадження.

Представник третьої особи ОСОБА_3 у судове засідання не з’явилась, про дату, час і місце засідання повідомлялась належним чином, надала суду заяву, в якій просила розглянути заяву за її відсутності, зазначивши, що при вирішенні позовних вимог покладається на думку суду.

Дослідивши письмові докази в справі, суд прийшов до висновку, що позов підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

Судом встановлено, що згідно з договору купівлі-продажу житлового будинку з господарчими побудовами від 25.01.2008 року (а.с. 9), витягу про реєстрацію права власності на нерухоме майно № 17645791 (а.с. 10) позивач є власником домоволодіння, що розташоване за адресою: Дніпропетровська область, м. Кривий Ріг, вул. Мерецкова, буд. 21.

Як вбачається з довідки, виданої головою квартального комітету № 46 від 18.07.2018 року (а.с. 5) та акту від 18.07.2018 року, засвідченого головою квартального комітету № 46 (а.с. 6), відповідач зареєстрований за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_1, проте фактично там не проживає з 15.12.2000 року.

У відповідності до ст. 319 ЦК України власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд.

Згідно з ч.1 ст. 321 ЦК України, право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Відповідно до ст. 391 ЦК України, власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном.

Статтею 41 Конституції України та ст. 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, до якої Україна приєдналася 17 липня 1997 року, відповідно до Закону України «Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, Першого протоколу та протоколів №2, №4, №7 та №11 до Конвенції», закріплено принцип непорушності права приватної власності, який означає право особи на безперешкодне користування своїм майном та закріплює право власника володіти, користуватися і розпоряджатися належним йому майном, на власний розсуд вчиняти щодо свого майна будь-які угоди, відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.

Таким чином, суд приходить до висновку, що перешкоди створені відповідачем позбавляють позивача можливості користуватися та розпоряджатися належним їй на праві приватної власності нерухомим майном. Тому, враховуючи вищевикладене, суд вважає за необхідне задовольнити позов в цій частині.

У силу ст. 2 Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні», реєстрація місця проживання чи місця перебування особи або її відсутність не можуть бути умовою реалізації прав і свобод, передбачених Конституцією, законами чи міжнародними договорами України, або підставою для їх обмеження.

Відповідно до ст.ст. 3,6 Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні» громадяни України, іноземці та особи без громадянства реєструють своє місце проживання. Реєстрація місця проживання це внесення відомостей до паспортного документа про місце проживання або місце перебування із зазначенням адреси житла особи та внесенням цих даних до реєстраційного обліку відповідного органу.

Згідно з ч. 1 ст. 7 Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні» зняття з реєстрації місця проживання здійснюється на підставі остаточного рішення суду про позбавлення права власності або права користування житловим приміщенням.

Таким чином, рішення суду про визнання особи такою, що втратила право користування житловим приміщенням, є самостійною та достатньою підставою дня зняття цієї особи з реєстрації.

Вирішуючи питання щодо судових витрат, на підставі ст. 141 ЦПК України, суд вважає за необхідне стягнути із відповідача на користь позивача судовий збір в сумі 704,80 грн.

Керуючись Конституцією України, ст. ст. 15, 319, 321, 391, 405 ЦК України, ч. 2 ст. 2, ст. 7 Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні», ст. ст. 12, 13, 76-81, 133, 137, 141, 223, 247, 259, 263-265, 280-282 ЦПК України, суд –

УХВАЛИВ:

Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2, третя особа – виконавчий комітет Центрально-Міської районної у місті ради, про визнання особи такою, що втратила право користування житловим приміщенням – задовольнити частково.

Визнати ОСОБА_2 таким, що втратив право користування житловим приміщенням, а саме: житловим будинком з господарськими будівлями, що розташований за адресою: Дніпропетровська область, м. Кривий Ріг, вул. Мерецкова, буд. 21.

У задоволенні решти вимог – відмовити.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 704 (сімсот чотири) грн. 80 (вісімдесят) коп.

Заочне рішення може бути переглянуто судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду. У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене відповідачем в загальному порядку, встановленому Цивільним процесуальним кодексом України. У цьому разі строк на апеляційне оскарження рішення починає відраховуватися з дати постановлення ухвали про залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов’язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково.

Апеляційна скарга на рішення суду відповідно до п. 15.5 Перехідних положень ЦПК України подається до Дніпровського апеляційного суду через Центрально-Міський районний суд міста Кривого Рогу Дніпропетровської області протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Відомості про учасників справи згідно п. 4 ч. 5 ст.265 ЦПК України:

-позивач: ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_2, РНОКПП: НОМЕР_1, місце проживання: ІНФОРМАЦІЯ_1;

-відповідач: ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_3, РНОКПП: не відомий, місце реєстрації: Дніпропетровська область, м. Кривий Ріг, вул. Мерецкова, буд. 21;

-третя особа: виконавчий комітет Центрально-Міської районної у місті ради м. Кривий Ріг Дніпропетровської області, ЄДРПОУ: 04052560, місцезнаходженням якого є адреса: Дніпропетровська область, м. Кривий Ріг, вул. Свято-Миколаївська, буд. 27.

Суддя О.І. Бондарєва