Ухвала суду № 81416545, 25.04.2019, Зарічний районний суд м. Суми

Справа № 591/2558/19

Провадження № 2-а/591/200/19

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

25 квітня 2019 року Зарічний районний суд м. Суми в складі:

головуючого судді - Сидоренко А.П.

з участю секретаря судового засідання - Майбороди А.О.

представника позивача - Паливоди І.Є.

відповідача - ОСОБА_1

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Суми справу за адміністративним позовом Управління Державної міграційної служби України в Сумській області до громадянки Російської Федерації ОСОБА_1 про примусове видворення за межі території України та її затримання з метою забезпечення примусового видворення, -

в с т а н о в и в :

Позивач свої вимоги обґрунтовує тим, що 15 березня 2018 року працівниками відділу протидії нелегальній міграції, реадмісії та видворення Управління ДМС України в Сумській області було виявлено громадянку Російської Федерації ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , паспортний документ відсутній, документ, який ідентифікує особу - довідка про звільнення серії ХАР № 03179 , яка незаконно перебуває на території України.

З наведеної довідки про звільнення вбачається, що ОСОБА_1 25 червня 2010 року Лозівським міськрайонним судом Харківської області засуджена за ст.ст. 185 ч.1, 75 КК України до 2 років позбавлення волі з іспитовим строком на 1 рік. З 14 березня 2012 року по 14 березня 2014 року відбувала покарання у Качанівській виправній колонії №54.

15 березня 2018 року відносно ОСОБА_1 складено протокол про адміністративне правопорушення за ч.1 ст. 203 КУпАП серії ПР МСМ №053894 та начальником Управління ДМС України в Сумській області застосовано адміністративне стягнення у вигляді штрафу у розмірі 510 грн. Штраф відповідачем сплачено.

Відповідач з питання продовження строку перебування на території України чи оформлення документів, що підтверджують право проживання в Україні, до підрозділів Державної міграційної служби України не зверталася та підстав для отримання нею статусу біженця чи притулку в Україні не надала.

За інформацією, отриманою з інтегрованої міжвідомчої інформаційно-телекомунікаційної системи щодо контролю осіб, транспортних засобів та вантажів, які перетинають державний кордон (система «Аркан») встановлено, що відповідач державний кордон України не перетинала.

Згідно довідки Верхньосироватської сільської ради Сумського району Сумської області №159 від 11 лютого 2016 року відповідач з вересня 2015 року по лютий 2016 року проживала за адресою: АДРЕСА_1 .

15 березня 2018 року Управлінням ДМС України в Сумській області прийнято рішення №60 про примусове повернення відповідача з України, з яким відповідач ознайомилася, що підтверджується її підписом та зобов`язалася виїхати за межі України у визначений термін, а саме до 25 березня 2018 року. Відповідач рішення про примусове повернення не виконала.

На сьогоднішній день підстав для подальшого перебування в Україні відповідач не має та перебуває на території України з порушенням вимог чинного міграційного законодавства.

Посилаючись на зазначені обставини, позивач просить примусово видворити громадянку Російської Федерації ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , за межі території України. Також просить затримати її та помістити до пункту тимчасового перебування іноземців та осіб без громадянства, які незаконно перебувають в Україні з метою ідентифікації та забезпечення примусового видворення за межі території України строком на 6 місяців, звернути рішення до негайного виконання.

Ухвалою Зарічного районного суду м. Суми від 24 квітня 2019 року відкрите провадження у справі за вказаним позовом та вирішено розглядати справу за правилами спрощеного позовного провадження за обов`язкової участі сторін з призначенням судового засідання 24 квітня 2019 року о 14 год. 30 хв.

В зв`язку з необхідністю надання відповідачем доказів по справі, 24 квітня 2019 року в судовому засіданні оголошено перерву до 25 квітня 2019 року о 13 год. 30 хв.

В судовому засіданні представник позивача підтримав позовні вимоги в повному обсязі.

Відповідач в судовому засіданні заперечувала проти задоволення заявленого до неї позову, зазначивши, що в Україну з Росії вона приїхала у 1992 чи 1993 році, коли була ще дитиною, та з цього часу країну не залишала. Вона намагалася оформити документи, з приводу чого зверталася у 2006 або 2007 році до відповідних органів, які зробили запит до посольства. Також років 2 тому вона зверталася до сільської ради, якою було направлено запит до Російської Федерації, проте відповіді так і не отримано. Просить не видворяти її з України, оскільки має сина. Син проживає з батьком, оскільки вона на даний час проживає з матір`ю іншого чоловіка, з якою у неї напружені стосунки, проте з дитиною спілкується щодня, з ним вчить уроки. Просить відмовити в задоволенні позову.

Заслухавши пояснення представника позивача, відповідача, дослідивши подані суду докази, суд вважає, що позов задоволенню не підлягає з наступних підстав.

Судом встановлено, що постановою начальника УДМС України в Сумській області від 15 березня 2018 року громадянку Російської Федерації ОСОБА_1 було притягнуто до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 203 КУпАП з накладенням штрафу (а.с.10).

В матеріалах справи наявна довідка про звільнення серії ХАР №03179 з фотокарткою ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , з якою вбачається, що місцем її народження є с. Красноборськ, Архангельської області, Російської Федерації (а.с. 9). Вказану обставину відповідач не заперечувала і в судовому засіданні.

15 березня 2018 року УДМС України в Сумській області було прийняте рішення №60 про примусове повернення з України до Російської Федерації ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , яким останню зобов`язано покинути територію України до 25 березня 2018 року (а.с. 12-13).

Згідно ч. 2 ст. 25 Закону України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства» іноземці та особи без громадянства, які не мають законних підстав для перебування в Україні або які не можуть виконати обов`язок виїзду з України, не пізніше дня закінчення відповідного строку їх перебування у зв`язку з відсутністю коштів або втратою паспортного документа можуть добровільно повернутися в країну походження або третю країну, у тому числі за сприяння міжнародних організацій.

Згідно ч. 5 ст. 26 Закону України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства» іноземець або особа без громадянства зобов`язані самостійно залишити територію України у строк, зазначений у рішенні про примусове повернення.

Відповідно до ч. 1 ст. 26 Закону України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства» іноземець або особа без громадянства можуть бути примусово повернуті в країну походження або третю країну, якщо їх дії порушують законодавство про правовий статус іноземців та осіб без громадянства або суперечать інтересам забезпечення національної безпеки України чи охорони громадського порядку, або якщо це необхідно для охорони здоров`я, захисту прав і законних інтересів громадян України за рішенням центрального органу виконавчої влади, що забезпечує реалізацію державної політики у сфері міграції, органу Служби безпеки України або органу охорони державного кордону (стосовно іноземців та осіб без громадянства, які затримані ними у межах контрольованих прикордонних районів під час спроби або після незаконного перетинання державного кордону України), з подальшим повідомленням протягом 24 годин прокурору про підстави прийняття такого рішення. У рішенні про примусове повернення зазначається строк, протягом якого іноземець або особа без громадянства повинні виїхати з України. Зазначений строк не повинен перевищувати 30 днів з дня прийняття рішення.

Частиною 1 статті 30 Закону України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства» передбачено, що центральний орган виконавчої влади, що забезпечує реалізацію державної політики у сфері міграції, органи охорони державного кордону (стосовно іноземців та осіб без громадянства, які затримані ними у межах контрольованих прикордонних районів під час спроби або після незаконного перетинання державного кордону України) або органи Служби безпеки України можуть лише на підставі винесеної за їх позовом постанови адміністративного суду примусово видворити з України іноземця та особу без громадянства, якщо вони не виконали в установлений строк без поважних причин рішення про примусове повернення або якщо є обґрунтовані підстави вважати, що іноземець або особа без громадянства ухилятимуться від виконання такого рішення, крім випадків затримання іноземця або особи без громадянства за незаконне перетинання державного кордону України поза пунктами пропуску через державний кордон України та їх передачі прикордонним органам суміжної держави.

Отже, вказаною нормою статті встановлено, що примусове видворення з України іноземця на підставі винесеної постанови адміністративного суду застосовується, якщо рішення про примусове повернення не виконано іноземцем в установлений строк без поважних причин.

Під час судового засідання встановлено, що відповідач в Російській Федерації місця проживання не має, оскільки приїхала в Україні у неповнолітньому віці.

Згідно наданої копії свідоцтва про народження відповідач ОСОБА_1 має неповнолітнього сина ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , який народився в м. Донецьк України.

В той же час задоволення заявленого позову про видворення відповідача за межі території України призведе до порушення принципу 6 Декларації прав дитини, відповідно до якого малолітня дитина, крім випадків, коли є виняткові обставини, не має розлучатися зі своєю матір`ю та принцип 3, що дитині має належати від народження право на ім`я і громадянство.

Крім того, право на возз`єднання сім`ї, тобто на в`їзд та тимчасове або постійне проживання в Україні членів сім`ї іноземця або особи без громадянства, які проживають в Україні на законних підставах, передбачено також статтею 1 Закону України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства».

Відповідно до статті 1 Закону України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства», до членів сім`ї іноземця або особи без громадянства належать чоловік (дружина), неповнолітні діти, в тому числі неповнолітні діти чоловіка (дружини), непрацездатні батьки та інші особи, які вважаються членами сім`ї відповідно до права країни походження.

Статтями 11, 14 Закону України «Про охорону дитинства» передбачено, що сім`я є природним середовищем для фізичного, духовного, інтелектуального, культурного, соціального розвитку дитини, її матеріального забезпечення і несе відповідальність за створення належних умов для цього. Кожна дитина має право на проживання в сім`ї разом з батьками або в сім`ї одного з них та на піклування батьків. Діти та батьки не повинні розлучатися всупереч їх волі, за винятком випадків, коли таке розлучення необхідне в інтересах дитини і цього вимагає рішення суду, що набрало законної сили.

Слід врахувати положення Конвенції про права дитини від 20. листопада 1989 року (ратифікована Постановою Верховної Ради України № 789 від 27 лютого 1991 року), згідно з якою сім`ї як основному осередку суспільства і природному середовищу для зростання і благополуччя всіх її членів і особливо дітей мають бути надані необхідні захист і сприяння, з тим щоб вона могла повністю покласти на себе зобов`язання в рамках суспільства.

Статтею 3 Конвенції передбачено, що в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини.

Держави-учасниці зобов`язуються забезпечити дитині такий захист і піклування, які необхідні для її благополуччя, беручи до уваги права й обов`язки її батьків, опікунів чи інших осіб, які відповідають за неї за законом, і з цією метою вживають всіх відповідних законодавчих і адміністративних заходів.

З огляду на встановлені у справі обставини, рішення про примусове видворення ОСОБА_1 буде суперечити інтересам її сина ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , як це визначено вимогами Конвенції про права дітей та Закону України «Про охорону дитинства».

Суд не погоджується з доводами представника позивача з приводу того, що син відповідача проживає разом з батьком, з яким вона спільного господарства не веде, що на його думку не перешкоджає виконанню рішенню про примусове повернення за межі України, оскільки вони не спростовують вимоги законодавства щодо права дитини на проживання в сім`ї разом з батьками або в сім`ї одного з них та на піклування батьків, а також, що діти та батьки не повинні розлучатися всупереч їх волі. Відомостей, які б свідчили про неналежне виконання відповідачем своїх батьківських обов`язків, що стало підставою для позбавлення її батьківських прав, суду не надано.

За таких обставин суд приходить до висновку про відсутність підстав для задоволення заявленого адміністративного позову.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 6, 8, 9, 77, 78, 241-246, 289 КАС України, суд -

В И Р І Ш И В:

В задоволенні адміністративного позову Державної міграційної служби України в Сумській області до громадянки Російської Федерації ОСОБА_1 про примусове видворення за межі території України та її затримання з метою забезпечення примусового видворення відмовити.

Рішення може бути оскаржене безпосередньо до Другого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом десяти днів з дня його проголошення.

До початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційна скарга подається учасниками справи через Зарічний районний суд м. Суми.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Позивач: Управління Державної міграційної служби України в Сумській області, місцезнаходження: м. Суми, вул. Герасима Кондратьєва, буд. 27, код ЄДРПОУ 37846270.

Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , місце проживання в Україні: АДРЕСА_2 .

Суддя А.П.Сидоренко