Рішення № 81415138, 19.04.2019, Центральний районний суд м. Миколаєва

Справа № 490/10690/17

н\п 2-а/490/189/2018

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

І. Вступна частина

19 квітня 2019 року Центральний районний суд міста Миколаєва у складі: головуючого судді Подзігун Г.В., розглянувши в порядку письмового провадження, адміністративну справу за позовом Приватного акціонерного товариства «Миколаївський експертно-технічний центр» до Миколаївської міської ради про визнання неправомірними дій та зобов`язання вчинити певні дії, -

ІІ. Описова частина

ЗМІСТ ПОЗОВНИХ ВИМОГ

Представник приватного акціонерного товариства «Миколаївський експертно-технічний центр» звернувся до суду з позовом, в якому просив:

- визнати неправомірними дії Миколаївської міської ради щодо надання відповіді у вигляді листа від 25.05.2017 року №4077/0207/01-16/24/17 «З питання викупу землі» на клопотання від 06.04.2017 року №14-06.01/155 про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення у власність (шляхом викупу) земельної ділянки та проведення експертної грошової оцінки земельної ділянки;

-зобов`язати відповідача розглянути клопотання від 06.04.2017 року №14-06.01/155 про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення у власність (шляхом викупу) земельної ділянки та проведення експертної грошової оцінки земельної ділянки.

СТИСЛИЙ ВИКЛАД ПОЗИЦІЇ ПОЗИВАЧА ТА ЗАПЕРЕЧЕНЬ ВІДПОВІДАЧА

В обґрунтування своїх вимог позивач посилається на те, що 10.04.2017 року він звернувся до відповідача з клопотанням №14-06.01/155 про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення у власність (шляхом викупу) земельної ділянки та проведення експертної грошової оцінки земельної ділянки для будівництва та обслуговування нежитлової будівлі. 29.05.2017 року позивач отримав відповідь від відповідача у вигляді листа від 25.05.2017 року №4077/0207.01-16/24/17 на №14-06.01/155 «З питань викупу землі», яким відповідач повідомив позивача про відсутність підстав для узгодження можливості викупу земельної ділянки. Позивач посилається на норми статей 12, 127, 128, 134 ЗК України, відповідно до яких вирішення питання щодо регулювання земельних відносин віднесено виключено до компетенції пленарних засідань міських рад, які реалізують її шляхом прийняття нормативних та інших актів у формі рішення.

На підставі вищезазначеного, позивач вважає, що відповідач не дотримався порядку продажу земельної ділянки державної та комунальної власності юридичній особі, встановленого ст. 128 ЗК України, чим порушив законні права та інтереси позивача, тому просить суд задовольнити позов у повному обсязі.

Представник відповідача подав відзив на позов, в якому заперечував проти позовних вимог у повному обсязі, посилаючись на те, що в судовому порядку може бути оскаржено лише рішення про відмову продажу земельної ділянки, крім того, суд не може підміняти інший орган місцевого самоврядування та перебирати на себе повноваження щодо вирішення питань, які законодавством віднесені до компетенції цього органу місцевого самоврядування, а оскільки розгляд клопотання про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення у власність (шляхом викупу) земельної ділянки та проведення експертної грошової оцінки земельної ділянки законодавством віднесені до компетенції Миколаївської міської ради, відповідно вимоги позивача про зобов`язання відповідача розглянути вказане клопотання не можуть бути задоволені адміністративним судом.

Представник позивача надала суду відповідь на вищезазначений відзив, відповідно до якої всі заперечення відповідача відхилила, посилаючись на наступні обставини. Оскільки виключно до компетенції пленарних засідань міських рад віднесено вирішення питання щодо регулювання земельних відносин, яка реалізує її шляхом прийняття нормативних та інших актів у формі рішень, а не шляхом направлення листів, відповідач порушив норми чинного законодавства при розгляді клопотання позивача. Крім того, вимогу позивача про зобов`язання відповідача розглянути вищевказане клопотання не можна розцінювати як намагання через органи судової втрутитись у дискреційні повноваження відповідача, оскільки законодавством чітко визначено, що єдиним можливим варіантом поведінки відповідача є винесення на розгляд на пленарне засідання міської ради клопотання позивача.

ПРОЦЕСУАЛЬНІ ДІЇ У СПРАВІ

Ухвалою центрального районного суду м. Миколаєва від 29.11.2017 року вищевказану позовну заяву залишено без руху у зв`язку із порушенням вимог ст. 106 КАС України.

Постановою Одеського апеляційного адміністративного суду від 18.07.2018 року вищевказану ухвалу Центрального районного суду м. Миколаєва скасовано та направлено матеріали справи до того ж суду для продовження розгляду.

Ухвалою Центрального районного суду м. Миколаєва від 12.09.2018 року відкрито провадження по справі та призначено справу для розгляду за правилами загального позовного провадження.

Ухвалою Центрального районного суду м. Миколаєва від 22.11.2018 року підготовче провадження по справі закрито та справу призначено до судового розгляду по суті.

Представник позивача подала до суду заяву, в якій просила розгляд справи провести за її відсутності, позовні вимоги підтримала у повному обсязі, проти заочного розгляду справи не заперечувала.

Відповідач, будучи належним чином повідомлений про дату, місце та час розгляду справи, в судове засідання не з`явився, причину неявки суду не повідомив, проте подав відзив на позов.

Згідно з частиною 9 статті 205 КАС України якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але всі учасники справи не з`явилися у судове засідання, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.

Зважаючи на відсутність перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених статтею 205 КАС України, а також відсутність потреби заслухати свідка чи експерта, суд ухвалив розглянути справу у порядку письмового провадження.

ІІІ. Мотивувальна частина

ОБСТАВИНИ, ВСТАНОВЛЕНІ СУДОМ, ТА ЗМІСТ СПІРНИХ ПРАВОВІДНОСИН

10.04.2017 року представник Приватного акціонерного товариства «Миколаївський експертно-технічний центр» звернувся до Миколаївського міського голови ОСОБА_1. з клопотанням №14-06.01/155 від 06.04.2017 року про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення у власність (шляхом викупу) земельної ділянки та проведення експертної грошової оцінки земельної ділянки для будівництва та обслуговування нежитлової будівлі. У вказаному клопотанні позивач просив відповідача надати дозвіл на розробку проекту землеустрою щодо відведення у власність (шляхом викупу) земельної ділянки для будівництва і обслуговування нежитлової будівлі (гараж-лабораторія), за адресою: АДРЕСА_1 та проведення грошової оцінки вказаної земельної ділянки.

Позивач є власником нежитлової будівлі (гараж-лабораторії) за адресою: АДРЕСА_1 на підставі свідоцтва про право власності (НОМЕР_1 ), виданого Виконавчим комітетом Миколаївської міської ради 09.03.2011 року на підставі рішення Виконавчого комітету Миколаївської міської ради від 25.02.2011 року №208, що розташована на земельній ділянці, за відведенням якої позивач звернувся до відповідача.

29.05.2017 року позивач отримав відповідь від Виконавчого комітету Миколаївської міської ради у вигляді листа від 25.05.2017 року №4077/0207.01-16/24/17 на №14-06.01/155 «З питання викупу землі». У вказаній відповіді зазначено, що згідно з Генеральним планом міста Миколаєва, затвердженого рішенням Миколаївської міської ради №35/18 від 18.06.2009 року та Планом зонування території міста Миколаєва, затвердженого рішенням Миколаївської міської ради №6/3 від 11.08.2016 року, зазначена земельна ділянка входить до зони житлової та громадської забудови, за такого, підстави для узгодження можливості її викупу для обслуговування гаражу-лабораторії відсутні.

НОРМИ ПРАВА, ЯКІ ЗАСТОСУВАВ СУД

Суд зазначає, що 15.12.2017 року набув чинності Закон України "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів" №2147-VIII від 03.10.2017, котрим КАС України викладено в новій редакції.

Пункт 10 Розділу VII Перехідних Положень КАС України: справи у судах першої та апеляційної інстанцій, провадження у яких відкрито до набрання чинності цією редакцією Кодексу, розглядаються за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Пункт 3 частини 2 статті 2 КАС України: у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії).

Частина 1 статті 77 КАС України: кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Стаття 19 Конституції України: органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Пункт 35 частини 1 статті 26 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні": виключно на пленарних засіданнях сільської, селищної, міської ради вирішуються питання відповідно до закону регулювання земельних відносин.

Пункти 8 та 9 частини 4 статті 42 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні": сільський, селищний, міський голова скликає сесії ради, вносить пропозиції та формує порядок денний сесій ради і головує на пленарних засіданнях ради; забезпечує підготовку на розгляд ради проектів програм соціально-економічного та культурного розвитку, цільових програм з інших питань самоврядування, місцевого бюджету та звіту про його виконання, рішень ради з інших питань, що належать до її відання; оприлюднює затверджені радою програми, бюджет та звіти про їх виконання.

Частина 5 статті 46 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні": сесія ради скликається в міру необхідності, але не менше одного разу на квартал, а з питань відведення земельних ділянок та надання документів дозвільного характеру у сфері господарської діяльності - не рідше ніж один раз на місяць.

Частина 13 статті 46 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні": пропозиції щодо питань на розгляд ради можуть вноситися сільським, селищним, міським головою, постійними комісіями, депутатами, виконавчим комітетом ради, головою місцевої державної адміністрації, головою районної, обласної ради, загальними зборами громадян.

Частина 1 статті 59 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні": рада в межах своїх повноважень приймає нормативні та інші акти у формі рішень.

Частина 2 статті 59 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні": рішення ради приймаються на її пленарному засіданні після обговорення більшістю депутатів від загального складу ради, крім випадків, передбачених цим Законом.

Частина 1 статті 2 Земельного кодексу України: земельні відносини - це суспільні відносини щодо володіння, користування і розпорядження землею. Суб`єктами земельних відносин є громадяни, юридичні особи, органи місцевого самоврядування та органи державної влади.

Пункт «а» частини 1 статті 12 Земельного кодексу України: до повноважень сільських, селищних, міських рад у галузі земельних відносин на території сіл, селищ, міст належить, зокрема, розпорядження землями територіальних громад; надання земельних ділянок у користування із земель комунальної власності відповідно до цього Кодексу.

Частина перша статті 116 Земельного кодексу України: громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом, або за результатами аукціону.

Частина 1 статті 122 Земельного кодексу України: сільські, селищні, міські ради передають земельні ділянки у власність або у користування із земель комунальної власності відповідних територіальних громад для всіх потреб.

Частина 1 статті 123 Земельного кодексу України: надання земельних ділянок державної або комунальної власності у користування здійснюється Верховною Радою Автономної Республіки Крим, Радою міністрів Автономної Республіки Крим, органами виконавчої влади або органами місцевого самоврядування.

Стаття 127 Земельного кодексу України: органи державної влади, Рада міністрів Автономної Республіки Крим та органи місцевого самоврядування відповідно до їх повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, здійснюють продаж земельних ділянок державної чи комунальної власності або прав на них (оренди, суперфіцію, емфітевзису) громадянам, юридичним особам та іноземним державам на підставах та в порядку, встановлених цим Кодексом. Продаж земельних ділянок державної та комунальної власності або прав на них (оренди, суперфіцію, емфітевзису) на конкурентних засадах у формі аукціону здійснюється у випадках та порядку, встановлених главою 21 цього Кодексу.

Частина 1 статті 128 Земельного кодексу України: продаж громадянам і юридичним особам земельних ділянок державної (крім земельних ділянок, на яких розташовані об`єкти, які підлягають приватизації) та комунальної власності для потреб, визначених цим Кодексом, провадиться місцевими державними адміністраціями, Радою міністрів Автономної Республіки Крим або органами місцевого самоврядування в межах їх повноважень.

Частина 2 статті 128 Земельного кодексу України: громадяни та юридичні особи, зацікавлені у придбанні земельних ділянок у власність, подають заяву (клопотання) до відповідного органу виконавчої влади або сільської, селищної, міської ради чи державного органу приватизації. У заяві (клопотанні) зазначаються місце розташування земельної ділянки, її цільове призначення, розміри та площа, а також згода на укладення договору про оплату авансового внеску в рахунок оплати ціни земельної ділянки. До заяви (клопотання) додаються:

а) документ, що посвідчує право користування земельною ділянкою (у разі його наявності), та документи, що посвідчують право власності на нерухоме майно (будівлі та споруди), розташоване на цій земельній ділянці (у разі наявності на земельній ділянці будівель, споруд);

б) копія установчих документів для юридичної особи, а для громадянина - копія документа, що посвідчує особу.

Частина 3 статті 128 Земельного кодексу України: орган державної влади, Рада міністрів Автономної Республіки Крим або орган місцевого самоврядування у місячний строк розглядає заяву (клопотання) і приймає рішення про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки (якщо такий проект відсутній) та/або про проведення експертної грошової оцінки земельної ділянки (крім земельних ділянок площею понад 50 гектарів для розміщення відкритих спортивних і фізкультурно-оздоровчих споруд) чи про відмову в продажу із зазначенням обґрунтованих причин відмови.

ОЦІНКА СУДУ

Положеннями чинного законодавства чітко визначені, як підстави, порядок, строки, процедура надання відповідачем дозволу зацікавленим громадянам на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок, так і чітко визначені для відповідача порядок, строки, відповідна процедура та підстави для відмови у наданні такого дозволу, а так само і форма прийнятих відповідних рішень.

Так, за результатами розгляду відповідної заяви відповідач у місячний строк повинен або надати дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення такої земельної ділянки та/або про проведення експертної грошової оцінки земельної ділянки чи надати відмову у наданні такого дозволу.

Як зазначалося вище представник Приватного акціонерного товариства «Миколаївський експертно-технічний центр» подав до Миколаївського міського голови ОСОБА_1 належним чином оформлене клопотання про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення у власність (шляхом викупу) земельної ділянки та проведення експертної грошової оцінки земельної ділянки.

Проте, відповідачем клопотання позивача про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення у власність (шляхом викупу) земельної ділянки та проведення експертної грошової оцінки земельної ділянкина розгляд на засіданні міської ради не винесено та рішення відносно заяви не прийнято, лише надано відповідь Виконавчого комітету Миколаївської міської ради, оформлену листом від 25.05.2017 року №4077/0207.01-16/24/17, про те, що звернення позивача розглянуто та задовольнити його неможливо.

При цьому, пункт 34 частини 1 статті 26 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" передбачає, що виключно на пленарних засіданнях сільської, селищної, міської ради вирішуються питання, зокрема, щодо вирішення відповідно до закону питань регулювання земельних відносин.

Згідно з положеннями пунктів 8 та 9 частини четвертої статті 42 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" сільський, селищний, міський голова скликає сесії ради, вносить пропозиції та формує порядок денний сесій ради і головує на пленарних засіданнях ради; забезпечує підготовку на розгляд ради проектів програм соціально-економічного та культурного розвитку, цільових програм з інших питань самоврядування, місцевого бюджету та звіту про його виконання, рішень ради з інших питань, що належать до її відання; оприлюднює затверджені радою програми, бюджет та звіти про їх виконання.

Відповідно до ч. 13 ст. 46 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні", пропозиції щодо питань на розгляд ради можуть вноситися сільським, селищним, міським головою, постійними комісіями, депутатами, виконавчим комітетом ради, головою місцевої державної адміністрації, головою районної, обласної ради, загальними зборами громадян.

Згідно ч. 5 ст. 46 вищевказаного Закону, сесія ради скликається в міру необхідності, але не менше одного разу на квартал, а з питань відведення земельних ділянок та надання документів дозвільного характеру у сфері господарської діяльності - не рідше ніж один раз на місяць.

В силу ч. ч. 1, 2 ст.59 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні", рада в межах своїх повноважень приймає нормативні та інші акти у формі рішень. Рішення ради приймається на її пленарному засіданні після обговорення більшістю депутатів від загального складу ради, крім випадків, передбачених цим Законом. При встановленні результатів голосування до загального складу сільської, селищної, міської ради включається сільський, селищний, міський голова, якщо він бере участь у пленарному засіданні ради, і враховується його голос.

Системний аналіз викладених правових норм надає підстави суду дійти до висновку, що законодавством регламентований обов`язок органу місцевого самоврядування розглянути клопотання особи про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у місячний строк.

При цьому, розгляд таких клопотань здійснюється на пленарних засіданнях ради, формування порядку денного яких належить до безпосередньої компетенції її голови, на якого, крім іншого, також покладено обов`язок забезпечити підготовку на розгляд ради проектів відповідних рішень, що належать до її відання.

Аналогічний правовий підхід викладено в постанові Верховного Суду від 17 квітня 2018 року по справі №826/8107/16.

Проте, як було встановлено судом, відповідно до вимог Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" рішення сесії міської ради про розгляд клопотання Приватного акціонерного товариства «Миколаївський експертно-технічний центр» про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення у власність (шляхом викупу) земельної ділянки та проведення експертної грошової оцінки земельної ділянкине приймалось.

Згідно поданих відповідачем заперечень суд не вбачає нормативного обґрунтування дій відповідача, щодо невнесення на пленарне засідання сесії Миколаївської міської ради питання стосовно надання Приватному акціонерному товариству «Миколаївський експертно-технічний центр» дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення у власність (шляхом викупу) земельної ділянки та проведення експертної грошової оцінки земельної ділянки.

Суд звертає увагу на те, що вищезазначені положення норм Земельного кодексу України та Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" надають відповідачу повноваження на вирішення питання про надання або відмову у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та зобов`язують прийняти рішення, а також визначають підстави, з яких таке рішення, може бути прийняте.

Однак, в даному випадку вимоги Земельного кодексу України та Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" відповідачем дотримано не було.

Згідно ч.1 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Частиною 2 ст. 77 КАС України визначено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Враховуючи, що позивачем було подано до відповідача належним чином оформлене клопотання про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення у власність (шляхом викупу) земельної ділянки та проведення експертної грошової оцінки земельної ділянки, відповідач, відмовляючи листом у наданні дозволу на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, діяв всупереч наданим Земельним кодексом України та Законом України "Про місцеве самоврядування в Україні" повноваженням.

Суд критично ставиться до доводів представника відповідача в частині втручання у дискреційні повноваження та зазначає, що втручанням у дискреційні повноваження суб`єкта владних повноважень може бути прийняття судом рішень не про зобов`язання вчинити дії, а саме прийняття ним рішень за заявами заявників замість суб`єкта владних повноважень.

Також, поняття дискреційних повноважень наведене у Рекомендації Комітету Міністрів Ради Європи № R (80)2, яка прийнята Комітетом Міністрів 11 березня 1980 року на 316-й нараді, відповідно до якої під дискреційними повноваженнями слід розуміти повноваження, які адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду, тобто, коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за даних обставин.

Тобто, дискреційними є повноваження суб`єкта владних повноважень обирати у конкретній ситуації між альтернативами, кожна з яких є правомірною. Прикладом таких повноважень є повноваження, які закріплені у законодавстві із застосуванням слова "може".

Вказана правова позиція щодо дискреційних повноважень суб`єктів владних повноважень узгоджується з позицією висловленою Верховним Судом у постанові від 27 лютого 2018 року №К/9901/4844/18 та постанові від 18 жовтня 2018 року у справі №806/1316/18 (адміністративне провадження №К/9901/58147/1).

Проте, у даній справі, відповідач помилково вважає свої повноваження дискреційними. В даному випадку єдиним можливим варіантом поведінки відповідача, який зазначений у ч. 1 ст. 116, ч 3 ст. 128 Земельного Кодексу України, п. 34 ч. і ст. 26, ч. 1 ст. 59 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», є винесення на розгляд на пленарне засідання міської ради клопотання позивача про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення у власність (шляхом викупу) земельної ділянки та проведення експертної грошової оцінки земельної ділянки. Тобто повноваження відповідача не є дискреційними.

Враховуючи наявність порушеного права та необхідність застосування судом ефективного механізму для його відновлення, суд вважає за можливе зобов`язати Миколаївську міську раду розглянути клопотання Приватного акціонерного товариства «Миколаївський експертно-технічний центр» від 06.04.2017 року №14-06.01/155 про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення у власність (шляхом викупу) земельної ділянки та проведення експертної грошової оцінки земельної ділянки.

Покладення такого обов`язку на відповідача не є перебиранням функції іншого суб`єкта владних повноважень в реалізації відповідних управлінських функцій і вирішенні питань, віднесених до виключної компетенції такого суб`єкта та зобов`язанням його приймати рішення, які входять до його компетенції чи до компетенції іншого органу, з огляду на обов`язковість ефективного механізму захисту порушеного права.

За такого, суд приходить до висновку, що позовні вимоги позивача є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Розподіл судових витрат суд здійснює за правилами статті 139 КАС України.

Відповідно до статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Керуючись ст. ст. 242-246, 286 КАС України, суд,-

ІV. Резолютивна частина

ВИРІШИВ:

Позов - задовольнити.

Визнати неправомірними дії Миколаївської міської ради щодо надання відповіді у вигляді листа від 25.05.2017 року №4077/0207/01-16/24/17 «З питання викупу землі» на клопотання Приватного акціонерного товариства «Миколаївський експертно-технічний центр» від 06.04.2017 року №14-06.01/155 про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення у власність (шляхом викупу) земельної ділянки та проведення експертної грошової оцінки земельної ділянки.

Зобов`язати Миколаївську міську раду розглянути клопотання Приватного акціонерного товариства «Миколаївський експертно-технічний центр» від 06.04.2017 року №14-06.01/155 про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення у власність (шляхом викупу) земельної ділянки та проведення експертної грошової оцінки земельної ділянки.

Стягнути на користь Приватного акціонерного товариства «Миколаївський експертно-технічний центр» (54055, Миколаївська обл., м. Миколаїв, вул. Севастопольська, буд. 67, ідентифікаційний код 23083365) за рахунок бюджетних асигнувань Миколаївської міської ради (54027, Миколаївська обл., м. Миколаїв, вул. Адміральська, буд. 20, ідентифікаційний код 26565573) судові витрати пов`язаних зі сплатою судового збору у сумі 1600 грн.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана безпосередньо до П`ятого адміністративного апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту судового рішення.

Повний текст рішення складено 23 квітня 2019 року.

СУДДЯ Г.В. ПОДЗІГУН