Ухвала суду № 81411045, 24.04.2019, Уманський міськрайонний суд Черкаської області

Справа №2318/3913/12

6/705/24/19

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

24 квітня 2019 року м. Умань

Уманський міськрайонний суд Черкаської області

в складі: головуючої-судді ОСОБА_1

при секретарі Романовій О.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Умань заяву ТОВ «Вердикт Капітал» про заміну сторони виконавчого провадження, шляхом заміни стягувача його правонаступником, -

В С Т А Н О В И В:

Заявник звернувся до суду із заявою про заміну сторони у виконавчому провадженні, а саме: ТОВ «ОТП Факторинг Україна» на правонаступника ТОВ «Вердикт Капітал» у виконавчому провадженні № 49768642, що відкрите на підставі виконавчого листа № 2318/3913/2012, який видав Апеляційний суд Черкаської області.

Заявлені вимоги мотивовані тим, що на виконанні в Уманському міському відділі ДВС Головного територіального управління юстиції у Черкаській області перебуває виконавче провадження № 49768642, відкрите на підставі виконавчого листа № 2318/3913/2012, що виданий Апеляційним судом Черкаської області про стягнення з ОСОБА_2 на користь ТОВ «ОТП Факторинг Україна» заборгованості за кредитним договором № СL-0CV/014/2008. 17.09.2018 р. між ТОВ «ОТП Факторинг Україна» та ТОВ «Вердикт Капітал» було укладено Договір Факторингу № 2-09/18, відповідно до якого ТОВ «ОТП Факторинг Україна» відступило ТОВ «Вердикт Капітал», а останнє набуло право вимоги заборгованості за договорами кредиту, в тому числі за Договором кредиту № СL-0CV/014/2008.

Заявник вважає, що за змістом ст.512 ЦК України, ст.442 ЦПК України та ст.15 Закону України «Про виконавче провадження» у разі вибуття кредитора в зобов’язанні він замінюється правонаступником.

Представник заявника ТОВ «Вердикт Капітал», будучи належним чином повідомлений про день та час розгляду заяви, - в судове засідання не з’явився, однак на адресу суду надіслав заяву, в якій просив розгляд справи проводити у його відсутність.

Представник ТОВ «ОТП Факторинг Україна», будучи належним чином повідомлений про день та час розгляду заяви, - в судове засідання не з’явився. Про причини неявки суд не повідомив.

ОСОБА_2, будучи належним чином повідомленою про день та час розгляду заяви, - в судове засідання, 06.02.2019 р., не з’явилася, від неї також не надходило заяв чи клопотань про розгляд справи за її відсутності. При цьому, рекомендовані повідомленні відправленні ОСОБА_2 про призначення справи до розгляду на 20.12.2018 р., 22.01.2019 р. поверталося до суду із зазначенням на конверті причини повернення як «за закінченням терміну зберігання». 08.04.2019 року ОСОБА_2, будучи належним чином повідомленою про день та час розгляду заяви, - в судове засідання, не з’явилася, при цьому на адресу суду 08.04.2019 року від ОСОБА_2 надійшла заява, в якій вона вказувала, що у зв’язку з хворобою не може з’явитися у судове засідання, тому просить перенести розгляд справи на інший день та час ( при цьому, будь-яких документів на підтвердження обставин, викладених в заяві до суду не надала).

24.04.2019 року ОСОБА_2, будучи належним чином повідомлена про день та час розгляду заяви, - в судове засідання не з’явилася, від неї також не надходило заяв чи клопотань про розгляд справи за її відсутності. При цьому, рекомендоване повідомлення відправлене ОСОБА_2 про призначення справи до розгляду на 24.04.2019 р., повернулося до суду із зазначенням на конверті причини повернення як «за закінченням терміну зберігання».

Представник третьої особи, Уманського МВ ДВС ГТУЮ у Черкаській області, будучи належним чином повідомлений про день та час розгляду заяви, - в судове засідання не з’явився, про причини неявки суд не повідомив. При цьому рекомендовані повідомлення були отримані ОСОБА_3, відповідно до інформації з розносної книги вихідної кореспонденції Уманського міськрайонного суду.

Цивільний процесуальний кодекс України не містить вичерпного переліку поважних причин неявки до суду, однак зобов'язує суд оцінювати неявку до суду у кожному конкретному випадку залежно від підстав поважності наведених причин з тим, щоб забезпечити учасника процесу конституційною гарантією змагальності у процесі та доведення суду переконливості своїх доводів (п. 4 ч. 3 ст. 129 Конституції України).

Згідно ч.2 ст.43 ЦПК України, особи, які беруть участь у справі, зобов’язані виявляти повагу до суду та до інших учасників судового процесу, сприяти своєчасному, всебічному, повному та об’єктивному встановленню всіх обставин справи, з’являтися в судове засідання за викликом суду, виконувати процесуальні дії у встановлені законом або судом строки.

Відповідно до ч.3 ст.131 ЦПК України учасники судового процесу зобов’язані повідомляти суд про причини неявки у судове засідання. У разі неповідомлення суду про причини неявки вважається, що учасники судового процесу не з’явилися в судове засідання без поважних причин.

Відповідно до п.п. 1, 2 ч.2 ст.223 ЦПК України суд відкладає розгляд справи в межах строків, встановлених статтею 210 цього Кодексу, у разі, зокрема, першої неявки в судове засідання сторони або будь-кого з інших осіб, які беруть участь у справі, оповіщених у встановленому порядку про час і місце судового розгляду, якщо вони повідомили про причини неявки, які судом визнано поважними.

Дослідивши заяву представника ТОВ «Вердикт Капітал» та додані до неї матеріали, суд вважає, що заява підлягає до задоволення, так як обґрунтована та підтверджена доказами.

Судом встановлено, що рішенням Уманського міськрайонного суду Черкаської області від 07.11.2012 року було відмовлено ТОВ «ОТП Факторинг України» в задоволенні позову до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором та звернення стягнення на заставлене майно, а також було відмовлено ОСОБА_2 в задоволенні позову до ТОВ «ОТП Факторинг Україна», третя особа, ПАТ «ОТП Банк», про визнання недійсним договору купівлі-продажу кредитного портфелю від 25.11.2011 року в частині продажу (передачі) відступлення права за кредитним договором.

Рішенням Апеляційного суду Черкаської області від 21.01.2013 р. було скасовано рішення Уманського міськрайонного суду Черкаської області від 07 листопада 2012 року в частині відмови в задоволенні позову про стягнення з ОСОБА_2 на користь ТОВ «ОТП Факторинг Україна» заборгованості по кредитному договору та було ухвалено в цій частині нове рішення, яким стягнуто з ОСОБА_2 на користь ТОВ «ОТП Факторинг Україна» заборгованість по кредитному договору від 25 лютого 2008 року в сумі 136 673,15 грн. та заборгованість по пені в сумі 73 308,84 грн., а всього 209 982, 00 грн. та 3 282,00 грн. судових витрат. В іншій частині рішення суду було залишено без змін.

На виконанні в Уманському МВ ДВС ГТУЮ у Черкаській області перебуває виконавче провадження з примусового виконання виконавчого листа № 2318/3913/2012 про стягнення з ОСОБА_2 на користь ТОВ «ОТП Факторинг Україна» заборгованості за кредитним договором № СL-0CV/014/2008.

17.09.2018 р. між ТОВ «ОТП Факторинг Україна» та ТОВ «Вердикт Капітал» було укладено Договір Факторингу № 2-09/18, відповідно до якого ТОВ «ОТП Факторинг Україна» відступило ТОВ «Вердикт Капітал», а останнє набуло право вимоги заборгованості за договорами кредиту, в тому числі за Договором кредиту № СL-0CV/014/2008.

Згідно Договір Факторингу № 2-09/18 від 17.09.2018 року, укладеного між ТОВ «ОТП Факторинг Україна» та ТОВ «Вердикт Капітал», право вимоги за кредитними договорами перейшли до ТОВ «Вердикт Капітал», тобто заявника у справі.

За договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов’язується передати грошові кошти в розпорядження другій стороні за плату, а клієнт відступає або зобов’язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника) (ч.1 ст.1077 ЦК України).

Тлумачення частини першої статті 512 ЦК України дає підстави для висновку, що відступлення права вимоги є одним із випадків заміни кредитора в зобов'язанні, яке відбувається на підставі правочину. Відступлення права вимоги не є окремим видом договору, це правочин, який опосередковує перехід права. Відступлення права вимоги може відбуватися, зокрема, внаслідок укладення договору: а) купівлі-продажу чи міни (частина третя статті 656 ЦК); б) дарування (частина друга статті 718 ЦК); в) факторингу (глава 73 ЦК).

Згідно ч.1 ст.55 ЦПК України, у разі смерті фізичної особи, припинення юридичної особи, заміни кредитора чи боржника у зобов’язанні, а також в інших випадках заміни особи у відносинах, щодо яких виник спір, суд залучає до участі у справі правонаступника відповідної сторони або третьої особи на будь-якій стадії цивільного процесу. Отже, процесуальне правонаступництво - це заміна сторони або третьої особи (правопопередника) іншою особою (правонаступником) у зв'язку із вибуттям із процесу суб'єкта спірного або встановленого рішенням суду правовідношення, за якої до правонаступника переходять усі процесуальні права та обов'язки правопопередника і він продовжує в цивільному судочинстві участь останнього.

Відповідно до ч.5 ст. 15 Закону України "Про виконавче провадження" у разі вибуття однієї із сторін виконавець за заявою сторони, а також заінтересована особа мають право звернутися до суду із заявою про заміну сторони її правонаступником. Для правонаступника усі дії, вчинені до його вступу у виконавче провадження, є обов’язковими тією мірою, якою вони були б обов’язковими для сторони, яку правонаступник замінив.

По своїй суті заміна кредитора в зобов'язанні внаслідок відступлення права вимоги є різновидом правонаступництва та можлива на будь-якій стадії процесу. У зв'язку з заміною кредитора відбувається вибуття цієї особи з виконавчого провадження, і її заміна новим кредитором проводиться відповідно до частини п'ятої статті 15 Закону України «Про виконавче провадження».

Аналогічний висновок зроблений і Верховним Судом України в постанові від 20 листопада 2013 року у справі № 6-122цс13. Також, вказана позиція відображена в постанові Верховного Суду від 05.12.2018 року у справі № 643/4902/14ц.

Заміна сторони правонаступником може відбуватися як при відкритому виконавчому провадженні, так і при відсутності виконавчого провадження, тобто може бути проведена на будь-якій стадії процесу.

Судові рішення, які набрали законної сили, обов'язкові для всіх органів державної влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України.Вибуття первісного кредитора і заміна його новим не скасовує обов'язковості виконання рішення суду, при цьому реалізувати право на примусове стягнення присуджених судом сум можливо лише шляхом заміни сторони стягувача у виконавчому провадженні, оскільки новий кредитор, без вирішення питання про заміну сторони у зобов'язанні, не має права звернутися до органу державної виконавчої служби із заявою про примусове виконання рішення суду.

Європейський суд з прав людини вказує, що «право на суд» було б ілюзорним, якби правова система Договірної держави допускала, щоб остаточне судове рішення, яке має обов'язкову силу, не виконувалося на шкоду одній із сторін. Важко собі навіть уявити, щоб стаття 6 детально описувала процесуальні гарантії, які надаються сторонам у спорі, - а саме: справедливий, публічний і швидкий розгляд, - і водночас не передбачала виконання судових рішень. Якщо вбачати у статті 6 тільки проголошення доступу до судового органу та права на судове провадження, то це могло б породжувати ситуації, що суперечать принципу верховенства права, який Договірні держави зобов'язалися поважати, ратифікуючи Конвенцію. Отже, для цілей статті 6 виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватися як складова частина «судового розгляду».

У відповідності до ч.1 ст.442 ЦПК України, у разі вибуття однієї із сторін виконавчого провадження суд замінює таку сторону її правонаступником.

З огляду на викладене та виходячи зі змісту статей 512, 514 ЦК України, ст.442 ЦПК України, ст.15 Закону України «Про виконавче провадження», суд вважає, що заміна кредитора у зобов’язані можлива з підстав відступлення вимоги (цесія), правонаступництва (смерть фізичної особи, припинення юридичної особи) тощо й до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов’язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, у тому числі бути стороною виконавчого провадження шляхом подання ним та розгляду судом заяви про заміну стягувача. (Правова позиція висловлена Верховним Судом України в Постанові від 20 листопада 2013 року, справа № 6-122 цс 13).

На підставі викладеного, ст.ст. 512, 514, 1077 ЦК України, ст. 15 Закону України «Про виконавче провадження», керуючись ст. 442 ЦПК України, суд, -

У Х В А Л И В :

Заяву ТОВ «Вердикт Капітал» про заміну сторони виконавчого провадження, шляхом заміни стягувача його правонаступником, - задовольнити.

Замінити сторону виконавчого провадження, а саме стягувача – Товариство з обмеженою відповідальністю «ОТП Факторинг Україна» на Товариство з обмеженою відповідальністю «Вердикт Капітал» у цивільній справі № 2318/3913/12 ( 2/2318/1504/12) за позовом ТОВ «ОТП Факторинг Україна» до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості по кредитному договору.

Апеляційна скарга на ухвалу суду може бути подана протягом п’ятнадцяти днів з дня її проголошення. Учасник справи, якому ухвалу суду не було вручено у день її проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження , якщо апеляційна скарга подана протягом п’ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.

Суддя Ю.В. Мазуренко