Ухвала суду № 81410914, 25.04.2019, Соснівський районний суд м. Черкас

Справа № 712/5729/19

Провадження №1-кс/712/3337/19

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

25 квітня 2019 року Соснівський районний суд м. Черкаси в складі:

слідчого судді Романенко В.А.

за участю секретаря Назаренко М.О.

слідчого Малюти Д.І.

власників майна ОСОБА_1, ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду винесене у кримінально му провадженні № 12019250270000448 від 23.04.2019 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 249 КК України, старшим слідчим СВ Черкаського районного відділення поліції Черкаського відділу поліції Головного управління Національної поліції в Черкаській області капітаном поліції ОСОБА_3, погоджене прокурором Черкаської місцевої прокуратури ОСОБА_4 клопотання про накладення арешту на майно та надання дозволу на його реалізацію,-

В С Т А Н О В И В:

Старший слідчий СВ Черкаського районного відділення поліції Черкаського відділу поліції Головного управління Національної поліції в Черкаській області капітан поліції ОСОБА_3, звернулася до суду з клопотанням про накладення арешту на майно та надання дозволу на його реалізацію.

Клопотання мотивоване тим, що в провадженні СВ Черкаського районного відділення поліції Черкаського відділу поліції Головного управління Національної поліції в Черкаській області перебувають матеріали кримінального провадження, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань під № 12019250270000448 від 23.04.2019 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 249 КК України.

Досудовим розслідуванням встановлено, що 22.04.2019 до Черкаського районного відділення поліції Черкаського відділу поліції ГУНП в Черкаській області надійшло повідомлення від працівника поліції про те, що в с. Сагунівка, Черкаський район, Черкаська область не відома особа здійснювала незаконний вилов риби. (ЄО № 2352 від 22.04.2019)

Під час огляду місця події в період часу з 23:22 год. 22.04.2019 по 01:30 год. 23.04.2019 на березі річки Дніпро в с. Сагунівка, Черкаський район, Черкаська область виявлено та вилучено знаряддя незаконної ловлі риби, а саме дві месинові сітки фіолетового кольору, діаметр вічка 7 мм, плавзасіб - гумовий човен зеленого кольору марки «Bark», два весла до човна, незаконно виловлену рибу виду лящ в кількості 43 шт., автомобіль марки «Volkswagen Passat» реєстраційний номер TLW TY 45, червоного кольору, яким користується ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, ключі та документи про реєстрацію транспортного засобу.

В подальшому вилучену рибу було передано для подальшої реалізації ПП «Інститут з питань іхтіології».

Дві месинові сітки фіолетового кольору., діаметр вічка 7 мм, плавзасіб - гумовий човен зеленого кольору марки «Bark», два весла до човна, незаконно виловлену рибу виду лящ в кількості 43 шт., автомобіль марки «Volkswagen Passat» реєстраційний номер TLW TY 45, червоного кольору, якою користується ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, ключі, та документи про реєстрацію транспортного засобу мають ознаками предметів, передбачених ч. 1 ст. 98 КПК України, а тому є речовим доказом, тобто матеріальним об’єктом, який був засобом вчинення кримінального правопорушення та може бути використаний як доказ факту чи обставин що встановлюється під час кримінального провадження.

Вилучена в ході огляду місця події риба набута в результаті вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 249 КК України, у зв’язку з чим відповідає критеріям, зазначеним у п. 4 ч. 2 ст. 167 КПК України.

Приймаючи до уваги те, що вилучена в ході огляду місця події по зазначеному кримінальному провадженню риба відповідає критеріям, зазначеним в ч. 1 ст. 98, п. 4 ч. 2 ст. 167 КПК України, накладення арешту на неї є необхідним з метою забезпечення кримінального провадження.

Враховуючи, що відомості про кримінальне правопорушення були внесені до Єдиного реєстру судових розслідувань під час несення служби слідчим відділенням Черкаського районного відділення поліції Черкаського відділу поліції Головного управління Національної поліції в Черкаській області на виборчих дільницях, а слідчий перебував після добового чергування, розглянути клопотання в установлений законом термін не представилось можливим, тому виникла необхідність, згідно ст. 117 КПК України в поновленні пропущеного із поважних причин строку.

Слідчий в судовому засіданні підтримав клопотання та просив суд його задовольнити з викладених підстав на підставі наданих документів.

В судовому засіданні власник плавзасобу ОСОБА_1 не заперечував проти задоволення клопотання, пояснив, що ним відшкодовані завдані збитки у розмірі 7310 грн., що підтверджується квитанцією № 0.0.1337397898.1 від 25.04.2019 року.

Власник автомобіля ОСОБА_2 в судовому засіданні заперечував у накладенні арешту на автомобіль, пояснивши, що до кінця місяця йому потрібно зняти автомобіль з реєстрації.

Дослідивши матеріали справи та матеріали кримінального провадження, слідчий суддя вважає, що дане клопотання підлягає до часткового задоволення виходячи з наступного.

У рішеннях ЄСПЛ у справах «Амюр проти Франції», «Колишній король Греції та інші проти Греції», «Малама проти Греції», «Україна-Тюмень проти України», «Спорронг та Льонрот проти Швеції» констатовано, що перша та найважливіша вимога ст. 1 Першого протоколу до Європейської конвенції з прав людини полягає в тому, що будь-яке втручання публічної влади в право на мирне володіння майном має бути законним: друге речення першого пункту дозволяє позбавлення власності лише «на умовах, передбачених законом», а другий пункт визнає, що держави мають право здійснювати контроль за користуванням майном через введення в дію «законів». Крім того, верховенство права, один із фундаментальних принципів демократичного суспільства, є наскрізним принципом усіх статей Конвенції. Також суд нагадує, що втручання в право на мирне володіння майном повинно бути здійснено з дотриманням «справедливого балансу» між вимогами загального інтересу суспільства та вимогами захисту основоположних прав особи. Зокрема, має існувати обґрунтоване пропорційне співвідношення між засобами, які застосовуються, та метою, якої прагнуть досягти через вжиття будь-якого заходу для позбавлення особи її власності.

Статтею 131 КПК України одним із заходів забезпечення кримінального провадження визначено арешт майна.

Відповідно до ч. 1 ст. 170 КПК України арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна.

Арешт може бути накладений у встановленому цим Кодексом порядку на рухоме чи нерухоме майно, гроші у будь-якій валюті готівкою або у безготівковій формі, в тому числі кошти та цінності, що знаходяться на банківських рахунках чи на зберіганні у банках або інших фінансових установах, видаткові операції, цінні папери, майнові, корпоративні права, які перебувають у власності або володінні, користуванні, розпорядженні підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, щодо яких ухвалою чи рішенням слідчого судді, суду визначено необхідність арешту майна.

Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, зникнення, втрати, знищення, використання, перетворення, пересування, передачі, відчуження.

Відповідно до ч. 2 ст. 170 КПК України арешт майна допускається з метою забезпечення: 1) збереження речових доказів, 2) спеціальної конфіскації, 3) конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи, 4) відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.

Згідно із ч. 3 ст. 170 КПК України у випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої цієї статті, арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у статті 98 цього Кодексу.

Стаття 98 КПК України передбачає, що речовими доказами є матеріальні об’єкти, які були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об’єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом або отримані юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення.

Приймаючи до уваги те, що вилучене в ході огляду по зазначеному кримінальному провадженню відповідає критеріям, зазначеним в ч. 1 ст. 98 КПК України, накладення арешту є необхідним з метою забезпечення кримінального провадження.

Постановою старшого слідчого СВ Черкаського районного відділення поліції ЧВП ГУНП в Черкаській області ОСОБА_3 від 23.04.2019 року про визнання зазначеного майна в клопотанні, речовими доказами у кримінальному провадженні № 12019250270000448 та приєднання їх до матеріалів кримінального провадження.

Згідно до ч. 3 ст. 170 КПК України підставою арешту майна є наявність ухвали слідчого судді чи суду за наявності сукупності підстав чи розумних підозр вважати, що майно є предметом, доказом злочину, засобом чи знаряддям його вчинення, набуте злочинним шляхом, є доходом від вчиненого злочину або отримане за рахунок доходів від вчиненого злочину. Арешт майна можливий також у випадках, коли санкцією статті Кримінального кодексу України, що інкримінується підозрюваному, обвинуваченому, передбачається застосування конфіскації, до підозрюваної, обвинуваченої особи заявлено цивільний позов у кримінальному провадженні.

Відповідно до ч. 6 ст. 170 КПК України арешт може бути накладений у встановленому цим Кодексом порядку на рухоме чи нерухоме майно, гроші у будь-якій валюті готівкою або у безготівковій формі, в тому числі кошти та цінності, що знаходяться на банківських рахунках чи на зберіганні у банках або інших фінансових установах, видаткові операції, цінні папери, майнові, корпоративні права, які перебувають у власності або володінні, користуванні, розпорядженні підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, щодо яких ухвалою чи рішенням слідчого судді, суду визначено необхідність арешту майна.

Відповідно до ч. ч. 6, 7 ст. 100 КПК України реалізація речових доказів у вигляді товарів або продукції, що піддаються швидкому псуванню, здійснюється за клопотанням слідчого або прокурора до слідчого судді місцевого суду, в межах територіальної юрисдикції якого здійснюється досудове розслідування, яке розглядається згідно зі ст. ст. 171-173 КПК України.

Передача майна указаної категорії для реалізації за рішенням слідчого судді передбачена також п. 28 затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 1104 від 19.11.2012 «Про реалізацію окремих положень Кримінального процесуального кодексу України» Порядку зберігання речових доказів стороною обвинувачення, їх реалізації, технологічної переробки, знищення, здійснення витрат, пов’язаних з їх зберіганням і пересиланням, схоронності тимчасово вилученого майна під час кримінального провадження.

Вилучена в ході огляду місця події риба набута в результаті вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 249 КК України, у зв’язку з чим відповідає критеріям, зазначеним у п. 4 ч. 2 ст.167 КПК України.

В свою чергу, санкцією ч. 1 ст. 249 КК України передбачено покарання у вигляді від ста до двохсот неоподаткованих мінімумів доходів громадян або обмеження волі на до трьох років.

Приймаючи до уваги те, що вилучена в ході огляду місця події по зазначеному кримінальному провадженню риба відповідає критеріям, зазначеним в ч. 1 ст. 98, п. 4 ч. 2 ст. 167 КПК України, накладення арешту на неї є необхідним з метою забезпечення кримінального провадження.

Відповідно до вимог ст. 171 КПК України з клопотанням про арешт майна до слідчого судді, суду має право звернутися прокурор, слідчий за погодженням з прокурором, а з метою забезпечення цивільного позову - також цивільний позивач. У клопотанні слідчого, прокурора про арешт майна повинно бути зазначено: 1) підстави і мету відповідно до положень статті 170 цього Кодексу та відповідне обґрунтування необхідності арешту майна; 2) перелік і види майна, що належить арештувати; 3) документи, які підтверджують право власності на майно, що належить арештувати, або конкретні факти і докази, що свідчать про володіння, користування чи розпорядження підозрюваним, обвинуваченим, засудженим, третіми особами таким майном.

Відповідно до вимог ч. 5 ст. 171 КПК України клопотання слідчого, прокурора про арешт тимчасово вилученого майна повинно бути подано не пізніше наступного робочого дня після вилучення майна, інакше майно має бути негайно повернуто особі, у якої його було вилучено.

Враховуючи зазначені слідчим в клопотанні обставини пропуску процесуальних строків передбачених для подання клопотання слідчого про арешт майна та надання дозволу на його реалізацію, слідчий суддя вважає, що строк пропущений з поважних та об’єктивних причин, а тому підлягає поновленню.

Суд вважає, що незаконно здобута риба виду лящ в кількості 43 шт., що була вилучена в ході огляду місця події в період часу з 23:22 год. 22.04.2019 по 01:30 год. 23.04.2019; плавзасіб - гумовий човен зеленого кольору марки «Bark», два весла до човна мають доказове значення у кримінальному провадженні №12019250270000448, тому з метою недопущення зникнення, втрати або пошкодження, відчуження відповідного майна або настання інших наслідків, які можуть перешкодити кримінальному провадженню, необхідно накласти арешт на зазначене майно.

Клопотання в частині накладення арешту на автомобіль марки «Volkswagen Passat» реєстраційний номер TLW TY 45, червоного кольору, ключі, та документи про реєстрацію транспортного засобу не підлягає до задоволення виходячи з наступного.

Статтею 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» передбачено, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Відповідно до ч. 1 ст. 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ратифікованого Законом України від 17.07.1997 року №475/97-ВР кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

Відповідно до Постанови Європейського Суду від 09.06.2005 по справі «Бакланов проти Російської Федерації», Постанови Європейського Суду від 24 березня 2005 року по справі «Фрізен проти Російської Федерації», Судом наголошується на тому, що перша та найбільш важлива вимога статті 1 Протоколу № 1 до Конвенції полягає у тому, що будь-яке втручання публічної влади у право на повагу до власності має бути законним, держави уповноважені здійснювати контроль за використанням власності шляхом виконання законів. Більше того, верховенство права, одна з засад демократичної держави, втілюється у статтях Конвенції. Питання у тому, чи було досягнуто справедливої рівноваги між вимогами загального інтересу та захисту фундаментальних прав особи, має значення для справи лише за умови, що спірне втручання відповідало вимогам законності і не було свавільним.

Європейський суд з прав людини неодноразово у своїх рішеннях (Карабет та інші проти України», «Сізарєв проти України», «Васильчук проти України», «ОСОБА_4 та Іслямова проти України» зазначав про те, що кожна особа, яка вказує на порушення вимог ст. 3 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (нікого не може бути піддано катуванню або нелюдському чи такому, що принижує гідність, поводженню або покаранню), повинна мати ефективний засіб правового захисту та необхідні процесуальні гарантії від зловживання з боку представників держави.

Також, Європейський суд з прав людини вважає, що принцип процесуальної рівності сторін як один із елементів більш широкої концепції справедливого судового розгляду вимагає, щоб кожній стороні надавалась розумна можливість представляти свою позицію за таких обставин, які не ставлять цю сторону в істотно невигідне щодо протилежної сторони становище (див. пункт 72 і пункт 74 рішення ЄСПЛ від 7 червня 2001 р. у справі «Кресс проти Франції»).

Відповідно до ст. 41 Конституції України кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю результатами інтелектуальної, творчої діяльності.

Право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права або обмежений у його здійсненні.

Таким чином, беручи до уваги обставини кримінального провадження, вважаю, що застосування такого заходу забезпечення кримінального провадження, як арешт автомобіля є необґрунтованим, оскільки стороною обвинувачення не надано достатніх підстав для висновку, що потреби досудового розслідування не виправдовують такий ступінь втручання у права і свободи особи, а мета кримінального провадження може бути досягнута і без застосування таких процесуальних заходів.

Наведене свідчить про відсутність будь-яких законних підстав накладення арешту на автомобіль, ключі та документи про реєстрацію транспортного засобу, які би відповідали меті та завданням арешту майна як заходу забезпечення кримінального провадження.

При цьому, необхідно звернути увагу на те, що накладення арешт на автомобіль, ключі та документи про реєстрацію транспортного засобу, на підставі наведених у клопотанні підстав порушить «справедливий баланс» між вимогами загального інтересу суспільства та вимогами захисту основних прав людини та юридичної особи.

Оцінюючи дотримання права на мирне володіння своїм майном, декларованого ч.1 ст.1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, слідчий суддя зважає на те, що суспільний інтерес у даному кримінальному провадженні не є виправданим, накладення арешту на автомобіль, ключі та документи про реєстрацію транспортного засобу, фактично призведе до обмеження у здійсненні права власності, передбачених законом. При застосуванні заходів забезпечення кримінального провадження слідчий суддя повинен діяти у відповідності до вимог КПК України та судовою процедурою гарантувати дотримання прав, свобод та законних інтересів осіб; умов, за яких жодна особа не була б піддана необґрунтованому процесуальному обмеженню.

Питання щодо подальшого зберігання майна вирішується слідчим в провадженні якого знаходиться кримінальне провадження.

Керуючись ст. ст. 40, 98, 100, 131, 132, 167, 170, 171, 309, 369-372, 376 КПК України, слідчий суддя –

У Х В А Л И В:

Клопотання старшого слідчого СВ Черкаського районного відділення поліції Черкаського відділу поліції Головного управління Національної поліції в Черкаській області капітана поліції ОСОБА_3 про накладення арешту на майно та надання дозволу на його реалізацію задовольнити частково.

Поновити пропущений з поважних причин процесуальний строк, передбачений для подання клопотання слідчого відповідно до вимог ч. 5 ст. 171 КПК України.

Накласти арешт на плавзасіб - гумовий човен зеленого кольору марки «Bark», два весла до човна, дві месинові сітки фіолетового кольору, діаметр вічка 7 мм.

Накласти арешт на набуту в результаті вчинення кримінального правопорушення рибу виду: лящ в кількості 43 шт., що була вилучена в ході огляду місця події в період часу з 23:22 год. 22.04.2019 по 01:30 год. 23.04.2019, проведеного на березі річки Дніпро в с. Сагунівка, Черкаський район, Черкаська область.

Дозволити реалізацію ПП «Інститут з питань іхтіології» риби виду лящ в кількості 43 шт., вилучену під час огляду місця події в період часу з 23:22 год. 22.04.2019 по 01:30 год. 23.04.2019.

Кошти від реалізації перерахувати на депозитний рахунок ГУНП в Черкаській області 37317079192650 ДКСУ в м. Київ МФО 820172 РДПО 40108667.

В іншій частині відмовити.

Ухвала підлягає до негайного виконання в частині реалізації вилученої речових доказів (риби), які підлягають швидкому псуванню, але може бути оскаржена в апеляційному порядку протягом 5 днів з дня її оголошення.

Слідчий суддя: Романенко В.А.