Рішення № 81410591, 15.04.2019, Тернопільський міськрайонний суд Тернопільської області

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

15.04.2019 Справа №607/4259/19

Тернопільський міськрайонний суд Тернопільської області в складі

головуючого судді Сливка Л.М.,

за участі секретаря судового засідання Хамелко О. Ю., представника позивача адвоката ОСОБА_1 , розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у м. Тернополі за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу № 607/42592/19 за позовною заявою ОСОБА_2 до Управління патрульної поліції в Тернопільській області Департаменту патрульної поліції про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі,

ВСТАНОВИВ:

Позивач ОСОБА_2 пред’явив до суду позов до відповідача –Управління патрульної поліції в Тернопільській області, у якому заявив вимоги про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії ВР № 152275 від 05 лютого 2019 року, згідно якої його притягнуто до адміністративної відповідальності за частиною 1 ст. 140 Кодексу України про адміністративні правопорушення та накладено адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 1020 грн. Аргументуючи свої позовні вимоги, ОСОБА_2 зазначив, що спірну постанову вважає такою, що винесена з порушеннями норм законодавства та підлягає скасуванню, оскільки жодних доказів на підтвердження його вини у постанові не зазначено. Також, при ухваленні спірної постанови він на місці події не був , інспектор поліції виніс оскаржувану постанову за його відсутності, фактично , без розгляду справи .

Представник Управління патрульної поліції в Тернопільській області Департаменту патрульної поліції подала відзив у якому зазначила, що спірну постанову вважає законною та обґрунтованою, оскільки позивач ОСОБА_2 05 лютого 2019 року на автодорозі О-201721 Шумськ - Білокриниця (спуск с. Жолоби Шумського району Тернопільської області) , будучи посадовою особою – майстром ТОВ «АВАКС –ПРОФ» , не вжив відповідних заходів щодо забезпечення дорожнього руху при зимовому утриманні зазначеної автодороги, а саме не вжив заходів щодо ліквідації зимової слизькості та ожеледиці в порушення вимог ДСТУ3587-97, п. 3 ст.12 ЗУ «Про дорожній рух», п. 11 «Єдиних правил ремонту та утримання вулично-шляхової мережі автомобільних доріг, вулиць, залізничних переїздів, правил користування ними», затверджених постановою КМУ від 30.03. 1994 року № 198 та п. 1.5 ПДР України , а тому підстави для задоволення позову – відсутні. Доказом вчинення ОСОБА_2 правопорушення є у тому числі: копія Акта обстеження ділянки вулично-шляхової мережі від 03 січня 2019 року та Доповідна записка старшого інспектора ВБДР УПП В Тернопільській області ДППП ОСОБА_3 від 03 січня 2019 року; пояснення водія ОСОБА_4 від 03 січня 2019 року .

У судовому засіданні представник позивача заявлені ОСОБА_2 позовні вимоги підтримав та просив їх задовольнити з мотивів, викладених у позовній заяві. Також, вказав, що долучені до відзиву на позов копія Акта обстеження ділянки вулично-шляхової мережі від 03 січня 2018 року та Доповідна записка старшого інспектора ВБДР УПП В Тернопільській області ДППП ОСОБА_3 від 03 січня 2018 року , копії фотознімків , тощо, не можуть слугувати доказами , оскільки містять ніким не засвідчені виправлення , доповідна записка взагалі датована 03 січня 2018 року, із копій фотознімків не є можливим встановити дату та місце події. Крім цього, представник відповідача у відзиві вказує, що ОСОБА_2 вчинив правопорушення 05 лютого 2019 року , а покликається та долучає докази про вчинення ОСОБА_2 правопорушення 03 січня 2019 року.

Представник Управління патрульної поліції в Тернопільській області Департаменту патрульної поліції , будучи належним чином повідомленою у судове засідання не з»явилася, про причини неявки суд не повідомила, заяви про відкладення судового розгляду чи про його проведення за її відсутності до суду не подала .

Суд, заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши докази, дійшов висновку, що позов слід задовольнити з огляду на наступне:

згідно постанови про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії ВР № 152275 від 05 лютого 2019 року, ОСОБА_2 05 лютого 2019 року на автодорозі О-201721 Шумськ - Білокриниця (спуск с. Жолоби Шумського району Тернопільської області) , будучи посадовою особою – майстром ТОВ «АВАКС –ПРОФ» , не вжив відповідних заходів щодо забезпечення дорожнього руху при зимовому утриманні зазначеної автодороги, а саме не вжив заходів щодо ліквідації зимової слизькості та ожеледиці в порушення вимог ДСТУ3587-97, п. 3 ст.12 ЗУ «Про дорожній рух», п. 11 «Єдиних правил ремонту та утримання вулично-шляхової мережі автомобільних доріг, вулиць, залізничних переїздів,правил користування ними», затверджених постановою КМУ від 30.03. 1994 року № 198 та п. 1.5 ПДР України , чим вчинив правопорушення передбачене ч. 1 ст. 140 КУпАП .

Вказаною постановою позивач притягнутий до адміністративної відповідальності за частиною 1 ст. 140 Кодексу України про адміністративні правопорушення та на нього накладено стягнення у виді штрафу в розмірі 1020 гривень.

Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до статті 245 Кодексу України про адміністративні правопорушення завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.

Статтею 280 Кодексу України про адміністративні правопорушення передбачено, що орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Відповідно до статті 251 Кодексу України про адміністративні правопорушення доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.

Ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. (частина 1 ст. 7 Кодексу України про адміністративні правопорушення)

Частина 1 ст. 9 Кодексу України про адміністративні правопорушення визначає поняття адміністративного правопорушення, яким визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.

Пунктом 1.1 Правил дорожнього руху визначено, що ці Правила відповідно до Закону України «Про дорожній рух» встановлюють єдиний порядок дорожнього руху на всій території України. Інші нормативні акти, що стосуються особливостей дорожнього руху (перевезення спеціальних вантажів, експлуатація транспортних засобів окремих видів, рух на закритій території тощо), повинні ґрунтуватися на вимогах цих Правил.

Згідно з пунктом 1.3 Правил дорожнього руху учасники дорожнього руху зобов'язані знати й неухильно виконувати вимоги цих Правил, а також бути взаємно ввічливими.

Особи, які порушують ці Правила, несуть відповідальність згідно із законодавством. (пункт 1.9 Правил дорожнього руху).

Пунктом 1.5 Правил дорожнього руху визначено, що дії або бездіяльність учасників дорожнього руху та інших осіб не повинні створювати небезпеку чи перешкоду для руху, загрожувати життю або здоров»ю громадян,завдавати матеріальних збитків.

Як уже зазначено вище, представник позивача заперечує вчинення ОСОБА_2 05 лютого 2019 року правопорушення , передбаченого ч. 1 ст. 140 Кодексу України про адміністративні правопорушення.

Представник Управління патрульної поліції в Тернопільській області Департаменту патрульної поліції у відзиві на позов стверджує, що позивач ОСОБА_2 05 лютого 2019 року на автодорозі О-201721 Шумськ - Білокриниця (спуск с. Жолоби Шумського району Тернопільської області) , будучи посадовою особою – майстром ТОВ «АВАКС –ПРОФ» , не вжив відповідних заходів щодо забезпечення дорожнього руху при зимовому утриманні зазначеної автодороги, а саме не вжив заходів щодо ліквідації зимової слизькості та ожеледиці в порушення вимог ДСТУ3587-97, п. 3 ст.12 ЗУ «Про дорожній рух», п. 11 «Єдиних правил ремонту та утримання вулично-шляхової мережі автомобільних доріг, вулиць, залізничних переїздів,правил користування ними», затверджених постановою КМУ від 30.03. 1994 року № 198 та п. 1.5 ПДР України, тобто вчинив правопорушення , передбачене ч. 1 ст. 140 Кодексу України про адміністративні правопорушення.

За загальним правилом частини 1 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

У даному ж випадку спеціальною є інша правова норма – частина 2 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України, а тому саме вона підлягає застосуванню. Нею визначено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб'єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Виконуючи дану вимогу закону (частину 2 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України) представник Управління патрульної поліції в Тернопільській області Департаменту патрульної поліції на підтвердження винуватості позивача у вчиненому правопорушенні долучила до відзиву на позов - копію Акта обстеження ділянки вулично-шляхової мережі від 03 січня 2019 року; Доповідну записка старшого інспектора ВБДР УПП В Тернопільській області ДППП ОСОБА_3 від 03 січня 2018 року; копію заяви водія автобуса ОСОБА_4 від 03 січня 2019 року .

Однак вказані докази жодним чином не спростовують тверджень представника позивача та не доводять, викладених у спірній постанові обставин про те, що ОСОБА_2 вчинив правопорушення 05 лютого 2019 року, оскільки свідчать лише про події, що мали місце 03 січня 2019 року чи 03 січня 2018 року , наявність на автодорозі О-201721 Шумськ - Білокриниця (спуск с. Жолоби Шумського району Тернопільської області) , зимової слизькості та ожеледиці , а тому суд вважає, що відповідачем порушено обов'язок щодо доказування правомірності рішення про визнання ОСОБА_2 винним у чиненні адміністративного правопорушення, передбаченого частиною 1 ст. 140 Кодексу України про адміністративні правопорушення.

Таке рішення суб'єкта владних повноважень має бути обґрунтованим на момент його прийняття, оскільки воно має значимі наслідки для суб'єктів приватного права, що знаходяться в нерівному положенні по відношенні до суб'єкта владних повноважень.

В контексті наведеного слід відмітити, що дотримання передбаченої законом процедури та порядку винесення такого рішення має виключно важливу роль для встановлення об'єктивної істини органом, на який законом покладено повноваження, зокрема, щодо розгляду справ про адміністративне правопорушення. Порушення норм процесуального права суб'єктом владних повноважень (в даному випадку - інспектором патрульної поліції) при прийнятті та складанні постанови про притягнення до адміністративної відповідальності зводить нанівець саму суть та завдання, покладені в основу поняття адміністративної відповідальності, оскільки ускладнює, а подекуди й унеможливлює встановлення судом, що розглядає справу про адміністративне правопорушення, об'єктивної сторони вчинюваного порушення та вини особи в його вчиненні.

Таким чином, за умов відсутності доказів вчинення позивачем вказаного вище адміністративного правопорушення, суд приходить до переконання про відсутність в діях ОСОБА_2 складу зазначеного адміністративного проступку.

Згідно статті 247 Кодексу України про адміністративні правопорушення провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю за обставин відсутності події і складу адміністративного правопорушення.

Згідно частини 1 ст. 293 Кодексу України про адміністративні правопорушення орган (посадова особа) при розгляді скарги на постанову по справі про адміністративне правопорушення перевіряє законність і обґрунтованість винесеної постанови і приймає одне з таких рішень: залишає постанову без зміни, а скаргу без задоволення; скасовує постанову і надсилає справу на новий розгляд; скасовує постанову і закриває справу; змінює захід стягнення в межах, передбачених нормативним актом про відповідальність за адміністративне правопорушення, з тим, однак, щоб стягнення не було посилено.

З огляду на викладене спірну постанову слід скасувати, а провадження в адміністративній справі – закрити.

На підставі наведеного, керуючись статтями 73-77, 90, 205, 241-246, 255, 268, 286 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, –

УХВАЛИВ:

ОСОБА_5 Васильовича (місце проживання: ІНФОРМАЦІЯ_1, реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1) до Управління патрульної поліції в Тернопільській області Департаменту патрульної поліції (місцезнаходження: м. Тернопіль, вул. Котляревського, 24, ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України 40108646) про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі – задовольнити.

Постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії ВР № 152275 від 05 лютого 2019 року, згідно якої ОСОБА_2 притягнуто до адміністративної відповідальності за частиною 1 ст. 140 Кодексу України про адміністративні правопорушення та накладено стягнення у виді штрафу в розмірі 1020 гривень – скасувати.

Адміністративну справу відносно ОСОБА_2 за частиною 1 ст. 140 Кодексу України про адміністративні правопорушення – провадженням закрити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку апеляційного оскарження, а у разі апеляційного оскарження – з моменту проголошення судового рішення суду апеляційної інстанції.

Рішення суду може бути оскаржене в апеляційному порядку, визначеному пунктом 15.5 Розділу VII «Перехідні положення» Кодексу адміністративного судочинства України, до Восьмого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги через суд першої інстанції у 10-денний строк з дня проголошення рішення суду.

Дата складення повного судового рішення – 15 квітня 2019 року.

Головуючий суддяОСОБА_6