Рішення № 81409364, 04.04.2019, Трускавецький міський суд Львівської області

Справа № 457/172/18

провадження №2/457/37/19

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 квітня 2019 року м. Трускавець

Трускавецький міський суд Львівської області

в складі: головуючого судді Марчука В.І.

при секретарі Мазурик В.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Трускавці цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 акціонерного товариства «Комерційний банк «Приватбанк», третя особа: ОСОБА_3 про визнання припиненою поруку за договором поруки №LVTRGK00000012/1 від 08.02.2007 року,

в с т а н о в и в:

Позивач ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 акціонерного товариства «Комерційний банк «Приватбанк», третя особа: ОСОБА_3 про визнання припиненою поруку за договором поруки №LVTRGK00000012/1 від 08.02.2007 року.

В обґрунтування позовних вимог покликається на те, що 08.02.2007 року між ОСОБА_3 та ПАТ КБ «Приватбанк» було укладено кредитний договір №LVTRGK00000012 у відповідності до умов якого, Позичальнику надано кредитні кошти у вигляді непоновлюваної кредитної лінії у розмірі 17 000,00 доларів США на купівлю житла, а також у розмірі 3060,00 доларів США на сплату страхових платежів у випадках та порядку передбаченому цим Договором строком до 08.02.2027 року. Пунктом 7.1. Договору визначено, що в період сплати з 02 по 08 число кожного місяця Позичальник повинен надати Банку кошти (щомісячний платіж) у сумі 223,16 дол.США для погашення заборгованості за цим Договором, що складається з заборгованості по кредиту, відсоткам, винагороді. Цим же пунктом встановлено, що ОСОБА_3 за користування кредитними коштами сплачує відсотки в розмірі 1% на місяць (12% річних) на суму залишку заборгованості за кредитом. Згідно пункту 7.3. Договору забезпеченням виконання Позичальником зобов’язання по кредитному договору виступає іпотека двох-кімнатної квартири, що знаходиться за адресою АДРЕСА_1, а також всі інші види застави, іпотеки, поруки, тощо. Також 08 лютого 2007 року між позивачем ОСОБА_1 та ПАТ КБ «Приватбанк» (Кредитор) укладено договір поруки № LVTRGK00000012/1 предметом якого є надання поруки Поручителем перед Кредитором за виконання ОСОБА_3 зобов’язань за кредитним договором №LVTRGK00000012 від 08.02.2007 року згідно якого Кредитор надав Боржнику кредит в сумі 20 060,00 дол.США, а Боржник повинен виконати зобов’язання з Повернення кредиту, наданого у вигляді не відновлювальної кредитної лінії; Сплати відсотків за користуванням кредитом у розмірі 1% за місяць (12% річних) у період сплати з 02 по 08 число кожного місяця; Щомісячно в період сплати надавати Банку грошові кошти у сумі 223,16 дол.США для погашення заборгованості за кредитним договором. 02 червня 2017 року позивачу стало відомо, що Банк звернувся у Яворівський районний суд Львівської області про стягнення солідарно з ОСОБА_3 та ОСОБА_1 суми заборгованості по кредитному договору в розмірі 17 085,78 дол. США. У вказаній справі №460/1292/17 26.04.2017 року відкрито провадження.

Позивач вважає що договір поруки є припиненим на підставі ч.1 та ч.4 ст.559 ЦК України, з огляду на наступне.

Пунктом 16 «особливі умови договору» Договору поруки визначено, що я поручився перед кредитором за ОСОБА_3, щодо сплати відсотків за користуванням кредитом у розмірі 1% за місяць (12% річних) у період сплати з 02 по 08 число кожного місяця; щомісячно в період сплати надавати Банку грошові кошти у сумі 223,16 дол.США для погашення заборгованості за кредитним договором. Пунктом 13 Договору сторони погодили, що будь-які зміни і доповнення до цього договору вносяться тільки за згодою сторін, в письмовому вигляді, шляхом укладення відповідної додаткової угоди. З розрахунку заборгованості за кредитним договором від 19.01.2017 року позивачу стало відомо, що між сторонами було досягнуто домовленості та з 08.11.2008 року збільшено розмір поточної процентної ставки з 12% річних на 14,04% річних, що у свою чергу призвело до збільшення суми щомісячного платежу та взагалі суми зобов’язання за кредитним договором. Окрім цього, ОСОБА_3 вже з перших місяців дії Кредитного договору порушив його умови в частині своєчасної оплати щомісячних платежів, про що свідчить виписка по кредитному договору від 18.05.2009 року у відповідності до якої рекомендована сума поточного платежу складає 985,59 дол.США, а повна сума заборгованості по кредиту складає 17 335,11 дол. США. Згідно квитанції від 20.08.2009 року Боржником оплачено щомісячний платіж в розмірі 226,26 грн. та з цього часу погашення кредиту припинив.

А тому, позивач прийшов до висновку, що слід визнати припиненою поруку за договором поруки №LVTRGK00000012/1 від 08.02.2007 року.

Представником відповідача подано до суду відзив на позовну заяву, відповідно до якого в задоволенні позову просить відмовити.

Представник позивача ОСОБА_4 в судовому засіданні позовні вимоги підтримав, просить позов задоволити.

Представник відповідача ОСОБА_2 акціонерного товариства «Комерційний банк «Приватбанк» в судовому засіданні проведеному в режимі відео конференції, проти позову заперечив, в задоволенні позову просить відмовити.

Заслухавши учасників судового процесу, дослідивши матеріали справи, суд приходить до на ступного висновку.

Так, судом встановлено, що 08.02.2007 року між ОСОБА_3 та ПАТ КБ «Приватбанк» було укладено кредитний договір №LVTRGK00000012 у відповідності до умов якого, Позичальнику надано кредитні кошти у вигляді непоновлюваної кредитної лінії у розмірі 17 000,00 доларів США на купівлю житла, а також у розмірі 3060,00 доларів США на сплату страхових платежів у випадках та порядку передбаченому цим Договором строком до 08.02.2027 року.

За приписом частини 1статті 546 Цивільного кодексу України, виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою,порукою, гарантією, заставою, при триманням, завдатком.

Частинами 1, 2статті 553 Цивільного кодексу України, визначено, що за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов'язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов'язання боржником. Порукою може забезпечуватися виконання зобов'язання частково або у повному обсязі.

В забезпечення виконання зобовязань за кредитним договором 08 лютого 2007 року між позивачем ОСОБА_1 та ПАТ КБ «Приватбанк» (Кредитор) укладено договір поруки № LVTRGK00000012/1 предметом якого є надання поруки Поручителем перед Кредитором за виконання ОСОБА_3 зобов’язань за кредитним договором №LVTRGK00000012 від 08.02.2007 року згідно якого Кредитор надав Боржнику кредит в сумі 20 060,00 дол.США, а Боржник повинен виконати зобов’язання з Повернення кредиту, наданого у вигляді не відновлювальної кредитної лінії; Сплати відсотків за користуванням кредитом у розмірі 1% за місяць (12% річних) у період сплати з 02 по 08 число кожного місяця; Щомісячно в період сплати надавати Банку грошові кошти у сумі 223,16 дол.США для погашення заборгованості за кредитним договором.

Відповідно до ст. 554 ЦК України, у разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя. Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки.

У відповідності до п.2 договору поруки Поручитель відповідає перед кредитором за виконання зобов‘язань за кредитним договором в тому ж розмірі, що і боржник.

Відповідно до п.4 Договору поруки, у випадку невиконання зобовязань за кредитним договором та даним договором Боржник і поручитель відповідають як солідарні боржники.

У відповідності до п.2.3.3 Кредитного договору з моменту порушення Позичальником зобов’язань визначених Договором (своєчасної оплати щомісячних платежів в розмірі визначеному договором) Банк має право зажадати від Позичальника дострокового повернення кредиту.

Як вбачається з розрахунку заборгованості ОСОБА_3 перед ПАТ КБ «Приватбанк», останній з 20.08.2009 року не здійснює жодних оплат кредиту.

Згідно п.п.5 та 6 договору поруки відповідальність поручителя настає, якщо боржник не виконує або неналежним чином виконує свої грошові зобов’язання за кредитним договором. Поручитель зобов’язаний виконати зобов’язання, зазначенні в письмовій вимозі Кредитора протягом п’яти календарних днів з моменту отримання вимоги.

Згідно з положеннями ч.4 ст.559 ЦК України (який діяв в моменту звернення позивача з даним позовом) порука припиняється після закінчення строку, встановленого в договорі поруки. У разі, якщо такий строк не встановлено, порука припиняється, якщо кредитор протягом шести місяців від дня настання основного зобов’язання не пред’явить вимоги до поручителя.

Також згідно із Правовою позицією, висловленою Верховним Судом України у справі № 6-53цс14, регулюючи правовідносини з припинення поруки у зв'язку із закінченням строку її чинності, частина четверта статті 559 ЦК України передбачає три випадки визначення строку дії поруки: протягом строку, установленого договором поруки (перше речення частини четвертої статті 559 ЦК України); протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов'язання, якщо кредитор не пред'явить вимоги до поручителя (друге речення частини четвертої статті 559 ЦК України); протягом одного року від дня укладення договору поруки (якщо строк основного зобов'язання не встановлено або встановлено моментом пред'явлення вимоги), якщо кредитор не пред'явить позову до поручителя (третє речення частини четвертої статті 559 ЦК України).

Аналіз зазначеної норми права дає підстави для висновку про те, що строк дії поруки (будь-який із зазначених у частині четвертій статті 559 ЦК України) не є строком захисту порушеного права, а є строком існування суб'єктивного права кредитора й суб'єктивного обов'язку поручителя, після закінчення якого вони припиняються.

Це означає, що зі збігом цього строку (який є преклюзивним) жодних дій щодо реалізації свого права за договором поруки, зокрема й застосування судових заходів захисту свого права (шляхом пред'явлення позову), кредитор вчиняти не може.

З огляду на преклюзивний характер строку поруки й обумовлене цим припинення права кредитора на реалізацію даного виду забезпечення виконання зобов'язань застосоване в другому реченні частини четвертої статті 559 ЦК України словосполучення "пред'явлення вимоги" до поручителя протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов'язання як умови чинності поруки слід розуміти як пред'явлення кредитором у встановленому законом порядку протягом зазначеного строку саме позовної, а не будь-якої іншої вимоги до поручителя.

При цьому зазначене положення не виключає можливості пред'явлення кредитором до поручителя іншої письмової вимоги про погашення заборгованості за боржника, однак і в такому разі кредитор може звернутися з такою вимогою до суду протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов'язання.

Отже, виходячи з положень другого речення частини четвертої статті 559 ЦК України, слід дійти висновку про те, що вимогу до поручителя про виконання ним солідарного з боржником зобов'язання за договором повинно бути пред'явлено у судовому порядку в межах строку дії поруки, тобто упродовж шести місяців із моменту настання строку погашення чергового платежу за основним зобов'язанням (якщо умовами договору передбачено погашення кредиту періодичними платежами), або із дня, встановленого кредитором для дострокового погашення кредиту в порядку реалізації ним свого права, передбаченого частиною другою статті 1050 ЦК України, або із дня настання строку виконання основного зобов'язання (у разі, якщо кредит повинен бути погашений одноразовим платежем)

З договору поруки вбачається, що в ньому не встановлено строк, після якого порука припиняється, а умова п.11 договору про дію поруки до повного виконання зобов'язань за Кредитним договром, не може розглядатися як установлений строк дії поруки, оскільки це не відповідає вимогам ст. 252 ЦК України. Вказане, не свідчать про те, що договором встановлено строк припинення поруки в розумінні ст.251, ч. 4 ст.559 ЦК України, тому у цьому випадку підлягають застосуванню норми ч.4 ст.559 ЦК України про те, що порука припиняється, якщо кредитор протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов'язання не пред'явить вимоги до поручителя.

Відповідно до п. 24 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 30 березня 2012 року № 5 «Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають із кредитних правовідносин», сама по собі умова договору про дію поруки до повного виконання позичальником зобов'язання перед кредитодавцем або до повного виконання поручителем взятих на себе зобов'язань не може розглядатися як установлення строку дії поруки, оскільки це не відповідає вимогамстатті 252 ЦК України, згідно з якою строк визначається роками, місяцями, тижнями, днями або годинами. Термін визначається календарною датою або вказівкою на подію, яка має неминуче настати.

З огляду на викладене, до укладеного між сторонами договору поруки підлягають застосуванню норми ч.4 ст.559 ЦК України які передбачають, що порука припиняється, якщо кредитор протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобовязання не предявить вимоги до поручителя.

Така правова позиція висловлена Верховним судом України під час розгляду справи № 6-155цс13.

Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо відновлення кредитування», який введено в дію 04.02.2019 року та змінено ст. 559 ЦК України, ч. 4 ст. 559 ЦК України викладено в наступній редакції: Порука припиняється після закінчення строку поруки, встановленого договором поруки. Якщо такий строк не встановлено, порука припиняється у разі виконання основного зобов’язання у повному обсязі або якщо кредитор протягом трьох років з дня настання строку (терміну) виконання основного зобов’язання не пред’явить позову до поручителя. Якщо строк (термін) виконання основного зобов’язання не встановлений або встановлений моментом пред’явлення вимоги, порука припиняється, якщо кредитор протягом трьох років з дня укладення договору поруки не пред’явить позову до поручителя. Для зобов’язань, виконання яких здійснюється частинами, строк поруки обчислюється окремо за кожною частиною зобов’язання, починаючи з дня закінчення строку або настання терміну виконання відповідної частини такого зобов’язання"

Відповідно до частини першоїстатті 251 ЦК Українистроком є певний період у часі, зі спливом якого пов'язана дія чи подія, яка має юридичне значення.

Строк визначається роками, місяцями, тижнями, днями або годинами(ч. 1ст. 252 ЦК України).

Разом з тим із настанням певної події, яка має юридичне значення, законодавець пов'язує термін, який визначається календарною датою або вказівкою на подію, яка має неминуче настати (ч. 2 ст.251, ч. 2 ст.252 ЦК України).

Враховуючи те, що згідно кредитного договору погашення заборгованості визначено щомісячними платежами, а ОСОБА_3 порушив його умови в частині своєчасної оплати щомісячних платежів, оскільки з 20.08.2009 року не здійснює оплати заборгованості за кредитним договором, та з моменту порушення до пред‘явлення позову пройшло більше трьох років, суд вважає що позов підставний та підлягає задоволенню в частині застосування ч.4 ст. 559 ЦК України.

Крім цього, представник позивача в судовому засідання стверджував, що підставою визнання договору поруки припиненим також слід вважати внесення без згоди поручителя змін до основного зобов'язання.

Так, згідно п.22 постанови № 5 Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 30 березня 2012 року "Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають із кредитних правовідносин" відповідно до частини першоїстатті 559 ЦКприпинення договору поруки пов'язується зі зміною забезпеченого зобов'язання за відсутності згоди поручителя на таку зміну та за умови збільшення обсягу відповідальності поручителя. При цьому обсяг зобов'язання поручителя визначається як умовами договору поруки, так і умовами основного договору, яким визначено обсяг зобов'язань боржника, забезпечення виконання яких здійснює поручитель. Проте якщо в договорі поруки передбачено, зокрема, можливість зміни розміру процентів за основним зобов'язанням і строків їх виплати тощо без додаткового повідомлення поручителя та укладення окремої угоди, то ця умова договору стала результатом домовленості сторін (банку і поручителя), а отже, поручитель дав згоду на зміну основного зобов'язання.

Якщо в договорі поруки такі умови сторонами не узгоджені, а з обставин справи не вбачається інформованості поручителя і його згоди на збільшення розміру його відповідальності, то відповідно до положень частини першоїстатті 559 ЦКпорука припиняється у разі зміни основного зобов'язання без згоди поручителя, внаслідок чого збільшується обсяг його відповідальності. У цьому випадку поручитель має право на пред'явлення позову про визнання договору поруки припиненим.

Відповідно до п.2.3.1 Банк має право в односторонньому порядку збільшити розмір процентної ставки за користування Кредитом.

Тому, в даному випадку умова договору про право в односторонньому порядку збільшити розмір процентної ставки за користування Кредитом, стала результатом домовленості сторін (банку і поручителя), а отже, поручитель дав згоду на зміну основного зобов'язання. А так, як підставою для припинення поруки є зміна умов основного зобовязання, якими збільшується обсяг відповідальності поручителя, то застосування наслідків ч.1 ст. 559 ЦК України є неможливе.

У силуст.6 ЦК Українисторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цьогоКодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (ст. 627 ЦК України). Відповідно дост. 628 ЦК Українизміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

З огляду на викладене, відсутні правові підстави вважати зобовязання поруки припиненим в розумінні ч.1 ст. 559 ЦК України.

Керуючись ст.ст. 10, 60, 209, 212-215, 218 ЦПК України, с у д,-

в и р і ш и в:

Позов задоволити.

Визнати припиненою поруку за договором поруки №LVTRGK00000012/1 від 08.02.2007 року укладеним між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 акціонерним товариством «Комерційний банк «Приватбанк»

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до апеляційного суду Львівської області протягом тридцяти днів з дня його проголошення, а особами, які не були присутні в судовому засіданні під час його проголошення –з дня отримання копії цього рішення.

Суддя: ОСОБА_5