Постанова № 81406950, 19.04.2019, Бориспільський міськрайонний суд Київської області

Справа № 359/3444/19

Провадження № 3/359/1280/2019

Протокол № 0107/12500/19

Бориспільський міськрайонний суд Київської області

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

19 квітня 2019 року м. Бориспіль

Суддя Бориспільського міськрайонного суду Київської області Вознюк С.М., за участю представника митниці ОСОБА_1, особи, яка притягується до адміністративної відповідальності, та його представника – адвоката ОСОБА_2, розглянувши адміністративний матеріал, який надійшов від Київської митниці ДФС, про порушення митних правил, передбачених ст. 471 МК України, щодо громадянина України ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, місце народження: Україна, м. Донецьк, місце проживання: ІНФОРМАЦІЯ_2, паспорт громадянина України для виїзду за кордон № FС730015, виданий 22.08.2016 р., орган, що видав: 1470, реєстраційний номер облікової картки платника податків фізичної особи: НОМЕР_1, паспорт громадянина України серії ВА № 004121, виданий Ленінським РВ УМВС України у місті Донецьку, 02.09.1995 року, -

в с т а н о в и в :

11.03.2019 р. о 09 год. 40 хв. під час проходження митного контролю в зоні митного контролю залу "Приліт" терміналу "D" ДП МА "Бориспіль" громадянин України ОСОБА_3, який прилетів до України із Ізраїлю, м. Тель-Авів, рейсом № PS 778, літаком авіакомпанії "Міжнародні авіалінії України", та своїми діями обрав канал, позначений символами зеленого кольору - "зелений коридор", тим самим, відповідно до ч. 5 ст. 366 МК України, заявив про те, що переміщувані ним через митний кордон України товари не підлягають письмовому декларуванню, оподаткуванню митними платежами, не підпадають під встановлені законодавством заборони та обмеження щодо ввезення на митну територію України, тобто своїми діями засвідчив факти, що мають юридичне значення. "Зелений коридор" призначений для декларування шляхом вчинення дій громадянами, які переміщують через митний кордон України товари в обсягах, що не підлягають оподаткуванню митними платежами та не підпадають під встановлені законодавством заборони або обмеження щодо ввезення на митну територію України або вивезення за межі цієї території і не підлягають письмовому декларуванню.

Перетин пасажиром "зеленої лінії", згідно Наказу Міністерства фінансів України № 671 від 03.08.2018 року "Про затвердження Порядку виконання митних формальностей на повітряному транспорті", яка позначає початок "зеленого коридору", вказує, що для проходження митного контролю ним обрано "зелений коридор", і декларування здійснюється шляхом вчинення дій. Громадян самостійно обирає відповідний канал ("зелений коридор" або "червоний коридор") для проходження митного контролю.

На підставі п. 4 ст. 336 та ст. 342 МК України, громадянину було задано запитання щодо наявності готівкових коштів, на що пасажир відповів, що має приблизно 8 700 доларів США. Після цього пасажиру було запропоновано пред’явити всю наявну готівку. В службовому приміщенні митниці (зоні митного контролю) пасажиром було видано готівку в розмірі 22 632 долари США, що знаходились: 8 100 доларів США – в одному відкритому паперовому конверті, 9 900 доларів США – в другому відкритому паперовому конверті, 4 632 долари США – в гаманці. Два конверти та гаманець з валютою, в свою чергу, містилися в сумці пасажира (ручна поклажа).

Зазначена готівка переміщувалась без ознак приховування. Зі слів громадянина України ОСОБА_3 зазначена готівка належить йому особисто. Пасажир обрав проходження митного контролю "зеленим коридором", де передбачено наявність у громадян готівки у сумі, що не перевищує 9 999 євро (чи еквівалент цієї суми в іншій валюті).

З виявленої суми пасажиру було пропущено 11 270 доларів США (еквівалент 9 999 євро станом на 11.03.2019 року). За протоколом про порушення митних правил вилучено 11 362 долари США.

На момент проходження митного контролю належним чином оформленої митної декларації пасажир не надав, до моменту перетину ним "зеленої лінії" для отримання довідкової інформації в інформаційній зоні та роз’яснення митних правил та порядку використання двоканальної системи до інспекторів митниці не звертався.

Таким чином, своїми діями громадянин України ОСОБА_3 під час проходження митного контролю в залі "Приліт" терміналу "D" ДП МА "Бориспіль" порушив встановлений ст. 366 МК України порядок проходження митного контролю в зонах (коридорах) спрощеного митного контролю.

Зазначені дії, що полягають у переміщенні через митний кордон України громадянином України ОСОБА_3, який формою проходження митного контролю обрав проходження через "зелений коридор", готівки в обсязі, що підлягає обов’язковому письмовому декларуванню у повному обсязі для фізичних осіб, відповідно до Постанови Правління НБУ № 3 від 02.01.2019 року "Про затвердження Положення про транскордонне переміщення валютних цінностей", та мають ознаки порушення митних правил, передбаченого ст. 471 МК України.

У зв’язку з цим працівниками митниці 11.03.2019 р., складено протокол про порушення митних правил № 0107/12500/19, один примірник якого вручено під підпис громадянину України ОСОБА_3, і в якому було зазначено про час та місце розгляду справи про порушення митних правил.

На підставі ст. 511 МК України за протоколом про порушення митних правил № 0107/12500/19 вилучено:

- долари США, згідно курсу НБУ станом на 11.03.2019 р. за 100 доларів США – 2638-9167 грн., кількістю 11 362 долари США, вартістю 299 833 грн. 72 коп.

Підстав для відкладення розгляду справи, направлення матеріалів для додаткової перевірки, закриття провадження в справі, - не встановлено.

У судовому засіданні особа, яка притягується до адміністративної відповідальності, ОСОБА_3 пояснив, що під час перетину митного кордону України він мав при собі грошові кошти, які належать йому особисто, та є його заробітною платою, яку він отримав, працюючи офіційно за кордоном, сплачуючи всі обов’язкові податки і збори. Так, починаючи з 01.05.2018 року він перебував в Ізраїлі на тимчасових заробітках, а саме: працював на заводі в м. Ашкелоні слюсарем, з почасовою оплатою, що становила 29,12 шекелей за годину, що еквівалентно 8,15 доларів США. Працював він 6 дні в неділю, його робочий день складав 11 годин. Тому під час перетину митного кордону України він мав при собі грошові кошти, що мають законне походження, оскільки являються його заробітною платою. У м. Донецьк, де він постійно проживає, він має родину. Його неповнолітній син ОСОБА_4, на даний час проживає разом із його колишньою дружиною, з якою вони нещодавно розлучилися. Дружина ніде не працює, а тому вони потребують постійної його фінансової допомоги, тобто перебувають на його утриманні. Також у м. Донецьк постійно проживають його батьки, з яким наразі проживає і він. Будинок, в якому вони живуть перебуває в жахливому стані, та потребує негайного капітального ремонту. В той же час його батьки не мають змоги самостійно його відремонтувати, оскільки є пенсіонерами та отримують лише пенсію. Тому враховуючи похилий вік батьків, без його матеріальної допомоги, вони не зможуть відремонтувати будинок. Також додав, що вказаний будинок знаходиться на території, яка не підконтрольна України. Будь-якого іншого житла він не має. Враховуючи, що він хоче проживати в Україні, він має намір придбати собі особисте житло на території України. Таким чином, грошові кошти, які він мав при собі, він ввозив лише з єдиною метою, а саме, щоб мати змогу забезпечувати повсякденне життя своєї сім'ї, а також допомогти батькам, які є людьми похилого віку, відремонтувати будинок. Крім того, частину цих коштів, він планував використати на його придбання свого особисто житла на території підконтрольній Україні. Ці грошові кошти є надзвичайно значною, важливою та життєво необхідною для нього, його дитини та батьків, сумою. Також додав, що таку суму грошових коштів він перевозив вперше. Точної суми коштів, яку він мав при собі, не знав. Грошові кошти не приховував та самостійно видав працівникам митниці всі кошти. ОСОБА_3 вказав, що вину у вчинену порушенні митних правил визнає у повному обсязі та щиро розкаються. Дане правопорушення він вчинив з необережності. Враховуючи все вищевикладене, ОСОБА_3 просив суд застосувати до нього адміністративне стягнення у виді штрафу, а вилучені у нього кошти повернути, оскільки для нього це надзвичайно важлива та значна сума коштів, яка необхідна йому для допомоги його родині, якої вони безумовно потребують. Саме для цього він і поїхав працювати за кордон. Конфіскація цих грошових коштів поставить під загрозу подальше його життя та його родини.

У судовому засіданні представник особи, яка притягується до адміністративної відповідальності, адвокат ОСОБА_2 зазначив, що 11.03.2019 року при перетині митного кордону України ОСОБА_3 мав грошові кошти в розмірі 22 632 доларів США, що належать йому особисто, оскільки це його заробітна плата, яку він отримав працюючи в Ізраїлі. Вказані грошові кошти він ввозив в Україну з єдиною метою, щоб мати змогу утримувати свою родину, фінансово допомогти батьками, а також забезпечити себе житлом. Таким чином, вилучені у ОСОБА_3 грошові кошти є надзвичайно значною та життєво необхідною, для нього та його родини. сумою. Також адвокат ОСОБА_2 додав, що будь-якого умислу порушувати митні правила України ОСОБА_3 не мав, та хотів задекларувати наявну в нього валюту, однак на "червоному коридорі" були відсутні працівники митниці. Тому він направився до працівників митниці, які стояли на зелених стрілочках, щоб запитати, як він може задекларувати наявну в нього валюту. Однак, останні повідомили йому, що він вже порушив митні правила України, оскільки проходив митний контроль по "зеленому коридору". Оскільки він перший раз був в аеропорту "Бориспіль", то не розумів, що підійшовши до працівників митниці, він вже обрав проходження митного контролю по "зеленому коридору". При цьому представник особи, яка притягується до адміністративної відповідальності, адвокат ОСОБА_2 зазначив, що у даному випадку необхідно врахувати практику Європейського суду з прав людини, оскільки за таких обставин, конфіскація вилучених коштів, які є приватною власністю особи, буде втручанням в право громадянина ОСОБА_3 на повагу власності, що призведе до порушення вимог ст. 1 Протоколу № 1 до ратифікованої Україною 17 липня 1997 р. Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, а також є неспіврозмірним, оскільки покладе на нього "індивідуальний надмірний тягар". Враховуючи все вищевикладене, та те, що громадянин України ОСОБА_3 вчинив дане правопорушення з необережності, кошти, які знаходилися у нього не мали ознак приховування, мають легальне походження, оскільки він їх отримав, працюючи офіційно за кордоном, призначення валюти, а також практику Європейського суду з прав людини, адвокат ОСОБА_2 просив суд призначити останньому адміністративне стягнення у вигляді штрафу, а вилучену в нього валюту, - повернути. Так, конфіскація цих грошей поставить ОСОБА_3 в скрутне матеріальне становище, що в свою чергу позбавить його можливості забезпечувати свою родину, а також допомогти його батькам, що взагалі поставить під загрозу їх подальше життя.

Представник митниці ОСОБА_1 у судовому засіданні протокол підтримав, та зазначив, що громадянин України ОСОБА_3 скоїв порушення митних правил, яке передбачене ст. 471 МК України, у зв’язку з чим просив застосувати до правопорушника адміністративне стягнення у виді штрафу з конфіскацією вилученої валюти.

Суддя, заслухавши думку представника митниці, особи, яка притягується до адміністративної відповідальності, та його представника, дослідивши матеріали справи, приходить до висновку, що в діях громадянина України ОСОБА_3 вбачаються ознаки правопорушення, передбаченого ст. 471 Митного кодексу України.

Так, громадянин України ОСОБА_3 обрав вид митного оформлення зону спрощеного митного оформлення "зелений коридор", а тому відповідно до ч. 5 ст. 366 МК України заявив про те, що переміщувані ним через митний кордон України товари не підлягають письмовому декларуванню, оподаткуванню митними платежами, не підпадають під встановлені законодавством заборони та обмеження щодо ввезення на митну територію України.

Відповідно до п. 5 Положення про транскордонне переміщення валютних цінностей", затвердженого постановою Правління НБУ № 3 від 02.01.2019 року фізична особа ввозить в Україну та вивозить за межі України готівкову валюту і банківські метали в сумі/вартістю, що не перевищує в еквіваленті 10000 євро, без письмового декларування митному органу.

При цьому у п. 6 вказаного Положення закріплено, що фізична особа ввозить в Україну та вивозить за межі України готівкову валюту і банківські метали в сумі/вартістю, що дорівнює або перевищує в еквіваленті 10000 євро, за умови її письмового декларування митному органу в повному обсязі.

Диспозицією ст. 471 МК України встановлено, що правопорушенням є порушення встановленого цим Кодексом порядку проходження митного контролю в зонах (коридорах) спрощеного митного контролю, тобто переміщення через митний кордон України особою, яка формою проходження митного контролю обрала проходження (проїзд) через "зелений коридор", товарів, переміщення яких через митний кордон України заборонено або обмежено законодавством України, або товарів в обсягах, що перевищують неоподатковувану норму переміщення через митний кордон України.

У п. 2 розділу V Порядку виконання митних формальностей на повітряному транспорті, затвердженого наказом Міністерства фінансів України № 671 від 03.08.2018 року, закріплено, що перетин громадянином зеленої лінії, яка позначає початок "зеленого коридору", вказує, що для проходження митного контролю ним обрано "зелений коридор", і декларування здійснюється шляхом вчинення дій.

Таким чином, із зазначених норм слідує, що відповідальність за порушення митних правил настає для громадянина, який обрав проходження митного контролю "зеленим коридором", - з моменту перетину останнім "зеленої лінії", що позначає початок "зеленого коридору".

Як вбачається з протоколу про порушення митних правил громадянин України ОСОБА_3 перетнув "зелену лінію", що свідчить про те, що він самостійно обрав канал "зелений коридор" для проходження митного контролю, таким чином перемістив через митний кордон України валюту, яка обмежена законодавством України, а саме в розмірі, що перевищує 10 000 євро.

Так, вина правопорушника, окрім особистого його визнання, як вчиненого з необережності та неумисно, підтверджується, дослідженими у судовому засіданні письмовими доказами: даними протоколу про порушення митних правил № 0107/12500/19 від 11.03.2019 р. (а.с.2-5), письмовими поясненнями ОСОБА_3, наданими 11.03.2019 року під час оформлення протоколу про порушення митних правил (а.с.6-9), описом предметів (а.с.11), копією переліку купюр іноземної валюти, затриманої по протоколу про ПМП № 0107/12500/19 (а.с.12, 13), розрахунком еквіваленту 10 000 євро щодо доларів США станом на 11.03.2019 р. до протоколу про ПМП № 0107/12500/19 (а.с.14), копією посадкового талону на ім'я ОСОБА_3 (а.с.16), даними доповідної записки головного державного інспектора першого відділу оперативного реагування УПМП та МВ Київської митниці ДФС ОСОБА_5 від 11.03.2019 р. (а.с.17-18), та встановлена судом.

У відповідності з положеннями ст. 8 Конституції України в Україні визнається і діє принцип верховенства права.

Крім того, згідно з ст. 9 Конституції України, а також ст. 17 ЗУ "Про міжнародні договори" від 22.12.1993 року, міжнародні договори, згода на обов'язковість яких дана Верховною Радою України, є часткою національного законодавства України. Також передбачається, що якщо міжнародним договором встановлені інші права, ніж ті, які передбачені законодавством України, то застосовуються правила міжнародного договору України. Тобто в такому випадку міжнародно-правові норми мають пріоритетне значення.

17 липня 1997 року Україна ратифікувала Європейську Конвенцію "Про захист прав людини і основоположних свобод", а також Протоколи 1, 2, 4, 7, 11, які є невід'ємною частиною Конвенції, чим визнала її дію в національній правовій системі, а також обов'язковість рішень Європейського Суду з прав людини по всім питанням що стосуються тлумачення і застосування Конвенції.

Згідно з Статтею 1 Протоколу N 1 до даної Конвенції, кожна фізична чи юридична особа має право на повагу до своєї власності. Ніхто не може бути позбавлений свого майна інакше, як в інтересах суспільства та на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права. Перша і найбільш важлива вимога зазначеної правової норми полягає в тому, що будь-яке втручання публічної влади в право на повагу до власності має бути законним. Також передбачається, що держава уповноважена здійснювати контроль за використанням власності шляхом забезпечення виконання законів. З аналізу застосування зазначеної норми випливає, що положення даної статті містять три окремі правила. Перше правило має загальний характер, проголошує принцип мирного володіння майном, друге – стосується позбавлення майна і визначає певні умови для визнання втручання у власність правомірним, а третє – визнає за державами право контролювати використання майна за наявності певних умов для цього.

Згадані правила не застосовуються окремо, тлумачаться в контексті загального принципу першого правила, але друге та третє стосуються найважливіших суверенних повноважень держави: права вилучати власність у суспільних (громадських) інтересах; права регулювати використання власності; права встановлювати систему оподаткування.

Згідно до практики ЄСПЛ, на підставі висновків у його рішеннях для встановлення відповідності певного заходу принципу правомірності позбавлення володіння слід проаналізувати три критерії: 1) чи є такий захід правомірним (передбачається національним законодавством); 2) чи має позбавлення власності суспільний (громадський) інтерес; 3) чи є такий захід пропорційним поставленій меті (забезпечує справедливу рівновагу між інтересами суспільства та необхідністю додержання фундаментальних прав окремої людини). Якщо хоча б одного із зазначених критеріїв не буде дотримано, то ЄСПЛ констатує порушення державою ст. 1 Протоколу до Конвенції.

Правопорушення, яке вчинив громадянин України ОСОБА_3 полягало у переміщенні через митний кордон незадекларованих митному органу коштів в сумі 11 270 доларів США, що підлягає обов'язковому декларуванню.

Слід зауважити, що діючим законодавством України ввезення готівкової іноземної валюти в Україну, в принципі не обмежена, обмежена лише сума (до 10 000 євро), яка може бути ввезена без письмового декларування.

Об'єктивна сторона правопорушення, яке вчинив громадянин України ОСОБА_3 полягає в недекларуванні іноземної валюти при проходженні митного контролю в "зеленому коридорі", тобто в зоні спрощеного митного контролю, відповідальність за що передбачена ст. 471 МК України.

Згідно з ст. 471 МК України, за таке правопорушення передбачено накладення адміністративного стягнення в виді штрафу і конфіскації не задекларованої валюти.

Таким чином, з огляду на вищевказані критерії правомірності позбавлення володіння згідно зі ст. 1 Протоколу до Конвенції, не викликають сумнівів щодо застосування адміністративного стягнення конфіскації товарів, та відповідає першим двом критеріям. Втручання є правомірним, адже конфіскація прямо встановлена і передбачена законом, а саме санкцією ст. 471 МК України. Конфіскація здійснюється для задоволення наявного суспільного інтересу, адже таким інтересом є додержання встановленого законами України порядку переміщення товарів через митний кордон нашої держави.

Проте відповідність третьому критерію – справедливій рівновазі між суспільним та приватним інтересам є не очевидною. Він є оціночним і стосується кожної конкретної справи, а тому встановлюється окремо щодо кожного порушника митних правил на підставі безпосереднього з'ясування обставин і фактів.

ЄСПЛ вважає, що будь-яке втручання у право власності обов’язково повинне відповідати принципу пропорційності. "Справедливий баланс" має бути дотриманий між вимогами загального інтересу суспільства та вимогами захисту основних прав людини. Необхідний баланс не буде дотриманий, якщо особа, про яку йдеться, несе "індивідуальний надмірний тягар" (рішення у справі від 02.11.2004 р. "Трегубенко проти України","Гирлян проти Росії" від 09.10.2018).

При вирішення питання про конфіскацію певного предмета правопорушення мають значення, зокрема: характеристика безпосереднього предмету правопорушення (чи загалом можливе його законне переміщення через митний кордон України, у тому числі чи підлягають сплаті митні платежі, інші податки, у зв`язку з переміщенням предмета правопорушення через митний кордон; джерело походження безпосереднього предмета правопорушення; причини, які призвели до порушення порядку проходження митного контролю в зонах спрощеного митного контролю; мета переміщення порушником предмета через митний кордон України; наявність завданої державі шкоди; вартість безпосереднього предмета правопорушення; майновий стан порушника.

За матеріалами справи жодних даних, які б давали суду підстави вважати, що шляхом застосування конфіскації буде попереджена інша незаконна діяльність - легалізація злочинних доходів, торгівля наркотиками, фінансування тероризму, ухилення від сплати податків, тощо - відсутні.

Ввезення даної суми на територію України фізичними особами допускається, за умови її письмового декларування митному органу в повному обсязі.

Таким чином, єдине діяння, яке вчинив громадянин України ОСОБА_3 полягає в ненаданні митному органу відповідної декларації.

Так, у п. 28 рішення "Гирлян проти Росії" від 09.10.2018 (скарга № 35943/15) суд повторює, що для того, щоб бути пропорційним, втручання повинно відповідати серйозності порушення і санкції з огляду на тяжкість злочину, за яке воно призначене для покарання - в даному випадку недотримання вимоги декларації - а не серйозність будь-якого передбачуваного порушення, яке насправді не було встановлено, наприклад, злочин відмивання грошей або ухилення від сплати податків (див. Ісмаїлов, § 38, Grifhorst, § 102, і Boljeviж, § 44).

Отже, з огляду на практику Європейського суду, за вищевказане правопорушення, яке полягає в недекларуванні іноземної валюти, громадянин України ОСОБА_3 підлягає адміністративному стягненню у виді штрафу.

При цьому суддя звертає увагу, що представник митниці, у судовому засіданні, не довів і навіть не стверджував, що одного такого адміністративного стягнення не достатньо для досягнення бажаного стримуючого і карного впливу і запобігання порушень вимог про декларування. Пояснення представника митниці щодо застосування конфіскації обґрунтовуються виключно тим, що таке додаткове адміністративне стягнення передбачене ст. 471 МК України, як обов'язкове.

Також шкода, яку громадянин України ОСОБА_3 потенційно міг завдати державі, була незначною: він не ухилявся від сплати мита та інших зборів і не завдав державі іншої шкоди, якби він ввіз гроші не задекларувавши їх, органи влади лише не отримали б інформацію про те, що ці кошти опинилися на території держави. Таким чином, метою конфіскації було не відшкодування майнової шкоди, завданої державі, оскільки вона не зазнала ніяких збитків, внаслідок невнесення заявником відомостей до митної декларації.

Крім того, застосування конфіскації в даному випадку є не компенсаційною, а стримуючою та карною мірою.

На підставі статті ст. 33 КУпАП при накладенні стягнення враховується характер вчиненого правопорушення, особа правопорушника, ступінь вини, майновий стан, обставини, що пом’якшують і обтяжують відповідальність.

При прийнятті рішення суддя враховує, зазначені особою, яка притягується до адміністративної відповідальності, та його представником, в судовому засіданні обставини.

При перевірці вказаних обставин, судом встановлено, що ОСОБА_3 отримав імміграційне посвідчення у країні Ізраїль № 366-0260241-19. Починаючи із 01.05.2018 року він офіційно був працевлаштований в Ізраїлі, а саме працював на посаді слюсаря на заводі "Тамхам" в м. Ашкелоні. Заробітна плата була визначена почасово, а саме: одна година роботи становила 29,12 шекелей, що еквівалентно 8,15 доларів США. Робочий тиждень складав 6 робочих днів, тривалістю по одинадцять годин кожен день. Вказані обставини підтверджуються даними, що містяться в правилах повідомлення робітника (умови найму) ОСОБА_3 від 31.05.2018 року, засвідчені його підписом та підписом роботодавця, а також довідкою про отримання заробітної плати ОСОБА_3

Таким чином, грошові кошти, які мав при собі громадянин ОСОБА_3 при перетині державного кордону України, у сумі 11 270 доларів США, є його приватною власністю, які мають легальне походження, оскільки є його заробітною платою, яку він отримав, офіційно працюючи за кордоном, а саме в Ізраїлі.

Відповідно п. 10 ч. 2 Конвенції про захист заробітної плати № 95: "Заробітна плата повинна охоронятися від арештів і передачі в такій мірі, в якій це вважається потрібним для утримання працівника і його сім`ї".

Також, суддя враховує, сімейне та матеріальне становище ОСОБА_3 Так, у судовому засіданні встановлено, що ОСОБА_3 постійно проживає на території України, а саме в м. Донецьк, де має родинні зв’язки. 22 листопада 2018 року між ОСОБА_3 та ОСОБА_6 було розірвано шлюб. Від вказаного шлюбу він має неповнолітнього сина ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_3, який перебуває на його утриманні. При цьому син проживає із матір'ю, яка ніде не працює, а тому ОСОБА_3 постійно фінансово їм допомагає. Враховуючи, що кошти, які він мав при собі є його заробітною платою, то ОСОБА_3 ввозив їх на територію України для власних потреб, зокрема для забезпечення свого повсякдення проживання та його родини.

При цьому в м. Донецьк, на не підконтрольній території Україні, проживають батьки ОСОБА_3, які є особами похилого віку. Вони проживають в будинку, що знаходиться по вул. Сосновського, 8, житлова площа якого складає лише 23,9 кв. м. Враховуючи, що вказаний будинок був збудований більше 40 років тому, то на даний час його стан є незадовільним, та він потребує якнайшвидшого капітального ремонту. Разом з тим, батьки ОСОБА_3 вже є пенсіонерами, а тому не мають будь-якого доходу, крім пенсії, якої вистачає лише на забезпечення їх повсякденних потреб. Це свідчить про те, що без фінансової допомоги сина батьки ОСОБА_3 не матимуть змоги відремонтувати свій будинок та привести його в належний стан придатний для нормального використання та проживання.

Крім того, на даний момент ОСОБА_3 тимчасово проживає у вказаному будинку разом зі своїми батьками, оскільки будь-якого іншого житла він не має. Однак, він має намір переїхати на постійне місце проживання на територію, яка підконтрольна України. Враховуючи, що в нього не має власного житла, то йому потрібні гроші ще і для покращення сімейно-побутових умов його проживання шляхом придбання особистого житла на території, яка підконтрольна Україні.

При цьому, враховуючи, що ОСОБА_3 лише нещодавно повернуся із Ізраїлю, де перебував на тимчасових заробітках, то гроші, які він мав при собі під час перетину державного кордону України, є фактично єдиним джерелом для його існування, оскільки він ніде не працює.

Ці обставини в сукупності безумовно вказують на те, що грошові кошти у сумі 11 270 доларів США є для ОСОБА_3 та його сім'ї важливою, життєво необхідною та значною сумою.

Встановлено, що грошові кошти, які мав при собі громадянин України ОСОБА_3 мають легальне походження, оскільки являються його заробітною платою, яку він отримав працюючи офіційно закордоном. У матеріалах справи наявні документи, які беззаперечно підтверджують законність походження вказаних коштів. Дані грошові кошти ОСОБА_3 ввозив на України для можливості забезпечити своє існування та своєї родини, а також для покращення їх сімейно-побутових умов проживання. Конфіскації цих коштів, на які розраховував ОСОБА_3 та його родина, зокрема неповнолітній син, батьки похилого віку, які не мають жодного відношення до порушення митних правил, поставить його в скрутне матеріальне становище та позбавить його можливості забезпечувати та утримувати себе і свою родини на належному рівні відповідно до життєвих стандартів, що взагалі ставить під загрозу їх гідне людське існування і подальше життя.

Крім того, в даному випадку, суддя враховує те, що в матеріалах справи відсутні будь-які дані з приводу того, що ОСОБА_3 намагався умисно обійти митні правила України. Навпаки, як вбачається із відеозапису з камер відеоспостереження, розмішених в аеропорту "Бориспіль", наданого представником особи, що притягується до адміністративної відповідальності, адвокатом ОСОБА_2, отриманого ним у встановленому законом порядку, який було приєднано до матеріалів справи, ОСОБА_3 мав намір задекларувати наявні в нього грошові кошти. Так, ОСОБА_3 зайшов через вихід з терміналу у "червоний коридор" по червоній стрілці, однак там були відсутні працівники митниці. Тому він відразу направився до працівників митниці, які перебували на зелених стрілках, навіть не звернувши на це уваги. Підійшовши до них, він розпочав з ними спілкування, яке тривало декілька хвилин, а не відразу пішов проходити митний контроль. Це вказує на те, що ОСОБА_3 звертався до працівників митниці за роз’ясненнями з приводу декларування валюти, однак вже після того як перетнув "зелену лінію". Таким чином, ОСОБА_3 допустив порушення митних правил випадково, через власну неуважність.

Крім того, на пропозицію митників видати наявні гроші, ОСОБА_3 самостійно та добровільно, видав всі кошти, нічого не приховуючи.

Ці обставини в сукупності свідчать про те, що у ОСОБА_3 були відсутні будь-які наміри на порушення митного законодавства України.

Обтяжуючих відповідальність особи обставин судом не встановлено. При прийнятті рішення суддя враховує наявність у громадянина України ОСОБА_3 підтверджуючих походження валюти документів, її розмір та призначення валюти, ввезення якої він намагалася здійснити, його матеріальне та сімейне становище, те, що він перевозив таку суму коштів вперше, та те, що правопорушення вчинено ним з необережності, про що свідчить його поведінка під час проходження митного контрою в аеропорту. Крім того, у матеріалах справи відсутні дані, які б свідчили про незаконність походження вказаних коштів, а навпаки є відомості, які свідчать про легальне походження валюти. При цьому ці кошти могли бути законно переміщені ОСОБА_3 через митний кордон України, за умови письмового декларування.

Крім цього, із рішень Європейського суду з прав людини однозначно слідує, що законно здобута власність, утрачена через ненавмисну погрішність, без сумніву, є об’єктом захисту ст. 1 Першого протоколу до Європейської конвенції.

Так, у справі "Гирлян проти Росії" від 09.10.2018 (скарга № 35943/15) Європейський суд зазначив, що національний суд при прийнятті рішення просто посилався на "характер і небезпеку злочину" і "інформацію про характер (заявника)", але не питав, чи було замовлення на конфіскацію на користь суспільства або дотриманий необхідний баланс. Тобто сфера огляду, проведена національними судами, була занадто вузькою, щоб задовольнити вимогу пошуку "справедливого балансу", властивого п. 2 статті 1 Протоколу № 1. Адже суд цікавив тільки факт учинення правопорушення, але не враховано право особи на мирне користування своїм майном. На думку Суду, така жорстка система не в змозі забезпечити необхідний справедливий баланс між вимогами загальних інтересів і захистом права людини на власність. Міра конфіскації поклала на заявника індивідуальне і надмірне навантаження і була неспіврозмірна скоєному злочину.

З огляду на зазначені вище обставини цієї справи та практику Європейського Суду з прав людини вбачаються підстави для висновку, що застосування до ОСОБА_3 і штрафу, і конфіскації предметів порушення митних правил, що передбачено санкцією ст.471 МК України як безальтернативне стягнення, буде порушенням положень ст.1 Протоколу № 1 до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, оскільки буде непропорційним, не відповідатиме характеру вчиненого правопорушення, особі правопорушника і буде очевидно неспіврозмірним практичній ролі "правопорушення та відповідальності".

Тому, застосування конфіскації, предметів порушення митних правил, в даному випадку є безумовним порушенням положень ст. 1 Протоколу № 1 до Конвенції, а саме втручання в право громадянина України ОСОБА_3 на повагу власності, так як є не пропорційним, оскільки покладає на неї "індивідуальний надмірний тягар".

При цьому конфіскація вилученої валюти, буде сприяти лише погіршенню матеріального становища правопорушника та може поставити під загрозу подальше його існування та його родини, оскільки позбавить правопорушника можливості забезпечувати нормальні умови їхнього проживання, а ніяк не сприятиме вихованню громадянина України ОСОБА_3 та попередженню вчиненню ним нових порушень.

Таким чином, враховуючи характер скоєного, виходячи із ч. 3 ст. 462 МК України, матеріали справи, встановлені судом обставини, зазначені норми закону, суддя дійшов висновку, що на правопорушника має бути накладено стягнення у виді штрафу в розмірі 100 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян (1700 грн.). З цього приводу підстав для застосування додаткового покарання - конфіскації вилученої валюти у суду немає, яке вказане в санкції ст. 471 МК України.

Саме таке стягнення суддя вважає достатнім для виправлення та належної поведінки громадянина України ОСОБА_3 в подальшому.

Відповідно до ч. 1 ст. 520 МК України витрати у справі про порушення митних правил відшкодовуються особою, щодо якої винесено постанову про накладення адміністративного стягнення. Витрати на оплату послуг перекладача відшкодовуються з державного бюджету.

Таким чином, з правопорушника ОСОБА_3 на користь Київської митниці ДФС слід стягнути витрати, понесені Київською митницею ДФС на транспортування предметів правопорушення в справі про порушення митних правил від 11.03.2019 р. № 0107/19 до місця зберігання 12.03.2019 р. у розмірі 41 грн. 02 коп. (а.с.29).

Відповідно до п. 5 ч. 2 ст. 4 Закону України "Про судовий збір" слід стягнути з громадянина України ОСОБА_3, на якого накладено адміністративне стягнення, судовий збір в розмірі 384 грн. 20 коп.

Керуючись п. 5 ч. 2 ст.4 Закону України "Про судовий збір", ст. ст. 3, 10, 366, 462, 471, 520 МК України, ст. ст. 8, 23, 33, 40-1 КУпАП, суддя -

п о с т а н о в и в :

Визнати винним громадянина України ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, паспорт громадянина України для виїзду за кордон № FС730015, виданий 22.08.2016 р., орган, що видав: 1470, реєстраційний номер облікової картки платника податків фізичної особи: НОМЕР_1, паспорт громадянина України серії ВА № 004121, виданий Ленінським РВ УМВС України у місті Донецьку, 02.09.1995 року, у скоєні правопорушення, передбаченого ст. 471 МК України та накласти на нього адміністративне стягнення у виді штрафу у розмірі сто неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 1700 (одна тисяча сімсот) гривень 00 коп.

Вилучену валюту, згідно протоколу про порушення митних правил № 0107/12500/19, а саме:

- долари США, згідно курсу НБУ станом на 11.03.2019 р. за 100 доларів США – 2638-9167 грн., кількістю 11 362 долари США, вартістю 299 833 грн. 72 коп., – повернути громадянину України ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, паспорт громадянина України для виїзду за кордон № FС730015, виданий 22.08.2016 р., орган, що видав: 1470, реєстраційний номер облікової картки платника податків фізичної особи: НОМЕР_1, паспорт громадянина України серії ВА № 004121, виданий Ленінським РВ УМВС України у місті Донецьку, 02.09.1995 року.

Сума штрафу підлягає сплаті на користь держави України (отримувач: Бориспіль УДКСУ/Київська митниця ДФС, ЄДПОУ: 38007070, МФО банку: 821018, КДБ: 21081100, р/р: 31117106705004, 050*).

Стягнути з громадянина України ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, паспорт громадянина України для виїзду за кордон № FС730015, виданий 22.08.2016 р., орган, що видав: 1470, реєстраційний номер облікової картки платника податків фізичної особи: НОМЕР_1, паспорт громадянина України серії ВА № 004121, виданий Ленінським РВ УМВС України у місті Донецьку, 02.09.1995 року, на користь державного бюджету України (р/р № 31216206700004, МФО: 821018, код за ЄДРПОУ 38007070, банк: ГУДКСУ у Київській області м. Київ, отримувач коштів Бориспільське управління Державної казначейської служби України Київської області: 22030001, призначення платежу *;101;) судовий збір в розмірі 384 (триста вісімдесят чотири) грн. 20 коп.

Стягнути з громадянина України ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, паспорт громадянина України для виїзду за кордон № FС730015, виданий 22.08.2016 р., орган, що видав: 1470, реєстраційний номер облікової картки платника податків фізичної особи: НОМЕР_1, паспорт громадянина України серії ВА № 004121, виданий Ленінським РВ УМВС України у місті Донецьку, 02.09.1995 року, на користь Київської митниці ДФС (р/р № 35211035089083, МФО: 821018, код за ЄДРПОУ 39470947) понесені витрати у справі про порушення митних правил на транспортування предметів правопорушення в розмірі 41 (сорок одну) грн. 02 коп.

Постанова судді у справі про адміністративне правопорушення може бути оскаржена особою, яку притягнуто до адміністративної відповідальності, її законним представником, захисником, потерпілим, його представником протягом десяти днів з дня винесення постанови.

Апеляційна скарга подається до відповідного апеляційного суду через місцевий суд, який виніс постанову.

Постанова суду у справі про адміністративне правопорушення набирає законної сили після закінчення строку оскарження цієї постанови і може бути пред’явлена до виконання протягом трьох місяців з дня набрання нею законної сили.

Постанова суду набрала законної сили ____.

Суддя С.М. Вознюк