Рішення № 81406088, 19.03.2019, Броварський міськрайонний суд Київської області

УКРАЇНА

БРОВАРСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

справа № 361/2530/15-ц

провадження № 2/361/183/19

19.03.2019

РІШЕННЯ

Іменем України

19 березня 2019 року м. Бровари

Броварський міськрайонний суд Київської області у складі:

головуючого суддіОСОБА_1,за участю секретаря ОСОБА_2,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду цивільну справу за позовом Акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк» до ОСОБА_3 про стягнення заборгованості,-

в с т а н о в и в:

У квітні 2015 року ПАТ КБ «Приватбанк» звернулося до суду з позовом, в якому просило стягнути солідарно з відповідачів ОСОБА_3 та ОСОБА_4 заборгованість у розмірі 46 987,11 доларів США, що за курсом 15,76 відповідно до службового розпорядження НБУ від 26.12.2014 року складає 740 516 грн. 84 коп.

Позовні вимоги обґрунтовано тим, що 17 грудня 2007 року між ПАТ КБ «Приватбанк» та ОСОБА_3 укладено кредитний договір № К2НСА800000260 (далі договір). Згідно з п. 7.1 договору банк зобов’язався надати позичальникові кредитні кошти на строк з 17.12.2007 по 14.12.2012 включно, у вигляді строкового кредиту у розмірі 13075, 68 дол. США на наступні цілі: 12 812 дол. США на купівлю автомобілю (споживчі цілі), а також у розмірі 6,74 дол. США для сплати за реєстрацію предмету застави в Державному реєстрі обтяжень рухомого майна шляхом перерахування відповідно до п. 1.2, а також винагороди за надання фінансового інструменту в розмірі 256,25 дол. США, зі сплатою за користування кредитом відсотків у розмірі 0,75 % на місяць на суму залишку заборгованості за кредитом, щомісячної винагороди у розмірі 0,60% від суми кредиту на придбання автомобіля, відсотків за дострокове погашення кредиту згідно з п. 3.10 даного Договору та винагороди за проведення додаткового моніторингу, згідно п. 6.2. даного Договору. Періодом сплати вважався період з «21» по «28» число кожного місяця. Погашення заборгованості за цим договором здійснювалося в наступному порядку: щомісяця починаючи з наступного місяця в період сплати, відповідач повинен був надавати Банку грошові кошти (щомісячний платіж) у сумі 350,67 дол. США для погашення заборгованості за кредитом, яка складалася із заборгованості за кредитом, відсоткам, винагородою. Відповідач зобов’язався повернути Кредит у порядку та термін передбачений п.7.1. Повне погашення Кредиту повинно було здійснюватися в останній день терміну, вказаного в абз. 1 п. 7.1 даного договору. У випадку порушення терміну сплати, передбачених п. 7.1.1 на 120 календарних днів, - сторони прийшли до згоди вважати терміном повернення кредиту, відсотків, винагороди, пені останній день місяця, в якому відбулося порушення термінів оплати на 120 календарних днів.

Для забезпечення виконання зобов'язання за договором між ПАТ КБ «Приватбанк» та ОСОБА_5 укладений договір поруки.

Згідно з розрахунком банку, відповідач ОСОБА_3 станом на 24.12.2014 мав заборгованість у розмірі 46 987,11 доларів США, що за курсом 15,76 відповідно до службового розпорядження НБУ від 26.12.2014 року складає 740516 грн. 84 коп., тому, 25.02.2015 відповідачам направлено повідомлення-вимогу про сплату заборгованості за кредитним договором.

Приймаючи до уваги, що відповідачі у кредитних правовідносинах діють як солідарні боржники, предметом спору є однорідні права та обов'язки, що випливають з кредитного договору та договору поруки, просив суд стягнути солідарно з відповідачів на його користь вищевказану заборгованість.

У травні того ж року ОСОБА_4 звернувся до суду з зустрічною позовною заявою до ПАТ КБ «Приватбанк» і ОСОБА_3 з тих підстав, що пунктом 13 договору поруки передбачено, що всі зміни й доповнення до даного договору мали вноситися тільки за згодою сторін, у письмовому вигляді, шляхом укладення відповідної додаткової угоди.

Обґрунтовуючи заявлені вимоги зазначив, що оскільки банком первісний позов не доведено, а з 01.11.2008, всупереч наведеним умовам договору поруки, в односторонньому порядку збільшено відсоткову ставку з 9% до 11,04% за кредитним договором, чим збільшено обсяг його відповідальності як поручителя, просив суд відмовити у задоволенні первісного позову, а його позов задовольнити та визнати договір поруки припиненим.

Рішенням Броварського міськрайонного суду Київської області від 23 листопада 2015 року первісний позов залишено без задоволення, а зустрічний позов задоволено частково та визнано припиненим договір поруки. Розподілено судові витрати. Дане рішення залишене без змін ухвалою Апеляційного суду Київської області від 08 червня 2016 року.

Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних кримінальних справ від 18 жовтня 2017 року касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» задоволено частково; рішення Броварського міськрайонного суду Київської області від 23 листопада 2015 року та ухвалу Апеляційного суду Київської області від 8 червня 2016 року скасовано в частині вирішення позову Публічного акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за кредитним договором, справу у цій частині направлено на новий розгляд до суду першої інстанції. В іншій частині рішення Броварського міськрайонного суду Київської області від 23 листопада 2015 року та ухвалу Апеляційного суду Київської області від 8 червня 2016 року залишено без змін.

Отже, при даному розгляді справи предметом позову є стягнення із відповідача ОСОБА_3 заборгованості за кредитним договором у розмірі 46 987,11 доларів США.

У відзиві на позовну заяву представник відповідача ОСОБА_3 – ОСОБА_6 зазначає, що у матеріалах справи відсутні докази щодо зарахування на погашення кредитної заборгованості коштів від реалізації автомобіля у 2012 року, з наданих матеріалів неможливо встановити, який був розмір заборгованості на момент реалізації автомобіля. Позивачем не надано належного розрахунку. Крім того, із матеріалів справи встановлено, що 08.11.2010 року відповідачем позивачу переданий автомобіль з метою реалізації та зарахування коштів в рахунок погашення заборгованості за кредитним договором, через що змінився строк виконання основного зобов’язання за кредитним договором. Після зміни строку виконання зобов’язання усі наступні платежі, передбачені графіком сплати щомісячних платежів за кредитним договором не мають ніякого правового значення. Отже, пред’являючи позов про стягнення кредитної заборгованості у квітні 2015 року, позивач пропустив трирічний строк позовної давності, тому у задоволенні позовних вимог необхідно відмовити.

Судом встановлено наступні факти та відповідні їм правовідносини.

17.12.2007 року між ПАТ КБ «Приватбанк» та ОСОБА_3 укладений кредитний договір № К2НСА800000260 на суму 13075,85 Доларів США на термін до 14.12.2012 pоку.

Відповідно до умов договору, погашення заборгованості здійснюється в наступному порядку: щомісяця в період сплати, відповідач повинен надавати Банку грошові кошти (щомісячний платіж) для погашення заборгованості за Кредитом, яка складається із заборгованості за Кредитом, за відсотками, комісією, а також інші витрати згідно кредитного договору. У випадку порушення зобов'язань за кредитним договором, ОСОБА_3 сплачує банку відсотки за користування кредитом у подвійному розмірі на місяць, нараховані від суми непогашеної в строк заборгованості за кредитом.

Згідно розрахунку (а.с. 99,100 т.2) наданого представником банку, відповідач ОСОБА_3 станом на 26.12.2014 року має заборгованість у розмірі 46 987, 11 доларів США, яка складається з :

-7 756,78 доларів США - заборгованість за кредитом;

-2 648, 38 доларів США - заборгованість по процентах за користування кредитом;

- 3 608, 70 доларів США – заборгованість за простроченою комісією;

- 30 720, 66 доларів США – пеня за несвоєчасність виконання зобов’язань за договором;

- 15, 86 доларів США – штраф (фіксована частина);

- 2 236, 73 доларів США – штраф (процентна складова).

Відповідно до договору застави рухомого майна, в забезпечення виконання зобов'язань за кредитним договором № К2НСА800000260 від 17.12.2007 року заставодавець ОСОБА_3 передав у заставу ПАТ КБ «Приватбанк» автомобіль марки «Міtsubishi», д.н.з. АА 6828ЕР , вартістю 80 8000 грн.

Пунктом 24 договору застави передбачено, що звернення стягнення на предмет застави за вибором заставодержателя здійснюється з дотриманням встановленого чинним законодавством порядку будь-яким із способів: - шляхом передачі предмету застави у власність заставодержателю в рахунок виконання зобов'язань за кредитним договором; шляхом продажу заставодержателем предмету застави з укладенням договору купівлі-продажу з третьою особою-покупцем або на публічних торгах; шляхом безпосереднього продажу предмету застави покупцю, в тому числі з правом укладання заставодержателем договору купівлі-продажу предмету застави від імені заставодавця; на підставі виконавчого напису нотаріуса; іншим не забороненим чинним законодавством способом.

Як вбачається з акту прийому від 08.11.2010 року ОСОБА_3А передав у заклад ПАТ КБ «ПриватБанк» автомобіль НОМЕР_1, разом з технічним паспортом на автомобіль та комплектом ключів. (а.с. 98 т.1)

При розгляді даної справи встановлено, що 22 серпня 2012 року банком здійснено реалізацію даного автомобіля за ціною 6 380,58 доларів США, з яких 14 листопада 2012 року зараховано на погашення тіла кредиту 3 190,29 доларів США, на погашення пені - 2 420,29 доларів США та 770 доларів США на погашення штрафу, що відображено у розрахунку заборгованості, виписці по особовому рахунку. (а.с 98 -102 т.2)

Як передбачено ч. 1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Відповідно до ч. 1 ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

За змістом ст. 12 та ст. 81 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов’язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

У відповідності до ч. 1 та ч. 3 ст. 89 Цивільного процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об’єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Згідно ст. ст. 525, 526 ЦК України, одностороння відмова від зобов’язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом, а зобов’язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та умов цього Кодексу.

Як передбачено ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Згідно із ч. 1 ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України.

Відповідно до ч. 2 ст. 1054 ЦК України, до відносин за кредитним договором застосовуються положення про договір позики. При цьому ст. 1050 ЦК України визначає наслідки порушення договору позичальником: «якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини, позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому».

З огляду на викладене, суд приходить до висновку, що позовні вимоги в частині стягнення заборгованості за кредитом у розмірі 7 756, 78 дол. США, заборгованості по процентах за користування кредитом – 2 648, 38 доларів США та заборгованість за простроченою комісією у розмірі 3 608, 70 доларів США – підлягають задоволенню.

При вирішенні питання про стягнення пені за несвоєчасність погашення заборгованості та штрафів (у фіксованому та процентному розмірі) суд приходить до таких висновків.

Згідно із ч. 1 ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Відповідно до ч. 3 ст. 551 ЦК України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

При розгляді даної справи встановлено, що 08.11.2010 року ОСОБА_3А передав у заклад ПАТ КБ «ПриватБанк» автомобіль НОМЕР_1, разом з технічним паспортом на автомобіль та комплектом ключів. Даний автомобіль реалізований банком 22 серпня 2012 року, тобто більш як через півтора року після передання автомобіля Банку. До суду не надано доказів поважних причин неможливості реалізації автомобіля в найкоротші строки після його передання Банку.

Після реалізації автомобіля за ціною 6 380,58 доларів США, Банком 14 листопада 2012 року зараховано на погашення тіла кредиту 3 190,29 доларів США, на погашення пені - 2 420,29 доларів США та 770 доларів США на погашення штрафу.

Матеріали справи не містять доказів направлення позивачем повідомлення відповідачу про реалізацію автомобіля та надання звіту про результати продажу. Одночасно, з моменту реалізації автомобіля (22.08.2012 року) позивачем аж до 25.02.2015 року не направлялись вимоги про необхідність погашення заборгованості за кредитним договором у зв’язку із недостатністю коштів від реалізації автомобіля. При цьому, як вбачається із розрахунку заборгованості відповідачу після реалізації автомобіля в цей період продовжували нараховуватись проценти, комісія та пеня у зв’язку з невиконанням умов кредитного договору.

На думку суду, такі дії позивача є недобросовісними, що призводять до збільшення нарахувань заборгованості відповідача за кредитним договором, тому суд з урахуванням наведених істотних обставин та керуючись ч. 3 ст. 551 ЦК України, приходить до висновку про зменшення нарахованої позивачем неустойки (пеня і штрафи) до 1000 дол. США штрафу.

Вирішуючи питання щодо пропуску позивачем строків позовної давності, суд приходить до таких висновків.

Відповідно до статті 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки (стаття 257 ЦК України).

Згідно із ч. 1 ст. 259 ЦК України позовна давність, встановлена законом, може бути збільшена за домовленістю сторін. Договір про збільшення позовної давності укладається у письмовій формі.

У п. 4.5 Кредитного договору, укладеного між сторонами, передбачено, що терміни позовної давності по вимогах про стягнення кредиту, відсотків за користування кредитом, винагороди, неустойки – пені, штрафів за даним договором встановлюється сторонами тривалістю 5 років.

Отже, сторони підписавши кредитний договір, погодили збільшення строку позовної давності за вимогами за кредитним договором до 5 років.

За таких обставин, заява відповідача про минування строків позовної давності, яка має обчислюватись із 08.11.2010 року, є безпідставною. Так, позов до суду позивачем поданий 03.04.2015 року, тобто в межах п’ятирічного строку починаючи з 08.11.2010 року.

З огляду на викладені обставини, суд приходить до висновку про часткове задоволення позовних вимог та стягнення з відповідача заборгованості за кредитним договором у розмірі 15 013 (п'ятнадцять тисяч тринадцять ) доларів США 86 центів, яка складається із: 7 756, 78 дол. США – заборгованість за кредитом, 2 648, 38 дол. США – проценти за користування кредитом, 3 608, 70 дол. США – комісія, 1000 дол. США – штрафу.

У відповідності до ч. 1 та ч. 2 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов’язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача.

На підставі викладеного, та керуючись ст. ст. 525, 526, 610, 1048, 1054 ЦК України, 13, 76, 81, 89, 141, 280-284, 273, 274, 354 ЦПК України, суд, -

в и р і ш и в :

Позов задовольнити частково.

Стягнути із ОСОБА_3 на користь Акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк» заборгованість за кредитним договором у розмірі 15 013 (п'ятнадцять тисяч тринадцять ) доларів США 86 центів, яка складається із: 7 756, 78 дол. США – заборгованість за кредитом, 2 648, 38 дол. США – проценти за користування кредитом, 3 608, 70 дол. США – комісія, 1000 дол. США – штрафу, та понесені витрати на судовий збір у розмірі 1500 грн.

У задоволенні решти позовних вимог - відмовити.

Рішення може бути оскаржене до Київського апеляційного суду через Броварський міськрайонний суд Київської області шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Позивач: Акціонерне товариство комерційний банк «Приватбанк» (адреса місцезнаходження: 49094, м. Дніпро, вул. Набережна Перемоги, буд. 50, код ЄДРПОУ 14360570)

Відповідач: ОСОБА_3, ІПН: НОМЕР_2, зареєстроване місце проживання: ІНФОРМАЦІЯ_1, б. 57, кв. №31.

Суддя Н.М. Петришин