Рішення № 81406037, 17.04.2019, Тячівський районний суд Закарпатської області

Справа № 307/3134/18

Провадження № 2/307/234/19

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

17 квітня 2019 року м. Тячів

Тячівський районний суд Закарпатської області в складі головуючого Чопик В.В. при секретарі Панчишин В.І., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду міста Тячів цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Широколузької сільської ради про визнання права власності на спадкове майно.

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся в суд з позовом до Широколузької сільської ради про визнання права власності на спадкове майно.

Свої позовні вимоги обґрунтовує посилаючись на те, що він народився та виріс в с. Ш. Луг, Тячівського району з мамою ОСОБА_2, яка виховувала його одна в батьківському будинку під номером 145. Вказаний будинок з господарськими будівлями та спорудами належав його матері ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_1 Його мама померла 18.05.2009 р., що стверджується свідоцтвом про смерть серії І-ФМ № 083921 від 19.05.2009 р. Реєстрація його і його матері місця проживання була проведена за однією і тією ж адресою: с. Широкий Луг, будинок 145. В 2000 році в с. Широкий Луг було проведено перепис населення із утворенням нових вулиць та перенумеровано житловий будинків і адреса з будинку № 145 в с. Широкий Луг була змінена на адресу: с. Широкий Луг, вул. Шевченка, 94, що підтверджується довідкою № 1 виконкому Широколузької сільської ради за № 384 від 18.07.2018 р. Інші спадкоємці першої черги за покійною мамою відсутні, оскільки інших рідних братів та сестер у нього немає. До складу спадщини ввійшли: одноповерховий житловий будинок загальною площею 39,1 кв.м., в тому числі житлова площа 20,6 кв.м., та земельна ділянка площею 0,28 га, що належали покійній його матері. При оформленні права на спадщину на вказаний вище майно виявилося, що правовстановлюючі документи на майно відсутні, що стало перешкодою для отримання свідоцтва про право на спадщину за законом. Факт належності вказаного житлового будинку померлій ОСОБА_2 підтверджується витягом з по господарської книги без закріпленого особливого рахунку, виданою Широколузькою сільською радою. Постановою про відмову у вчиненні нотаріальних дій №75 /02-32 від 24 січня 2019 року йому відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину за заповітом на будинок під №94, що в с. Широкий Луг вул. Шевченка, належного ОСОБА_2 із-за відсутності правовстановлюючих документів. Проте, що прийняв спадщину після смерті мами стверджує тим, що на час смерті проживав з нею та є зареєстрованим у спадковому будинку.

Тому просить суд визнати за ним право приватної власності на спадкове нерухоме майно, а саме: на житловий будинок, який знаходиться в с. Широкий Луг по вул. Шевченка буд. 94 Тячівського району Закарпатської області.

Позивач та його представник в судовому засіданні позовні вимоги підтримали та просить їх задовольнити.

Представник відповідача ОСОБА_3 в судовому засіданні відносно позову заперечив.

Свої заперечення обґрунтовує тим, що спадковий будинок побудовано в 1925 році батьком матері позивача. Після смерті батька ( діда позивача ) в 1984 році відкрилась спадщина і спадкоємцями першої черги стали: дружина діда ( бабуся) та діти, а саме син ОСОБА_4, який проживав у дворі батьків, та дочка ОСОБА_3 ( мати позивача), яка була інвалідом та мала обов’язкову частку у складі спадщини. Інші діти не вступали в управлінням спадковим майном, заяв про прийняття спадщини не подавали. Аналогічно після смерті бабусі позивача спадкоємцями стали ОСОБА_5 та ОСОБА_2. Разом з цим стверджує, що після смерті ОСОБА_3 - матері позивача останній не прийняв спадщину, так як на час її смерті не проживав разом з нею. Тому просить в задоволенні позову відмовити.

Заслухавши пояснення сторін та дослідивши матеріали справи суд дійшов до наступного висновку.

В судовому засіданні встановлено, що мати позивача ОСОБА_2 померла 18.05.2009 р., що стверджується свідоцтвом про смерть серії І-ФМ № 083921 від 19.05.2009р.

Після її смерті залишився спадковий житлового будинку, який розташований в с. Широкий Луг, по вул. Шевченка, буд. 94 Тячівського району, який по господарській книзі зареєстрований за ОСОБА_2

Нумерація вказаного будинку змінювалась із №145 на № 94, що стверджується довідкою №384 від 18.07.2018 року Широколузької сільської ради.

Крім цього після смерті мами позивача, також, залишилась спадкова земельна ділянка за тією ж адресою, що і житловий будинок, що стверджується державним актом на земельну ділянку І-№К №015855.

Згідно до ст. 1216 Цивільного кодексу України, спадкуванням є перехід прав та обов’язків від фізичної особи, яка померла, інших осіб.

Відповідно до ст. 1218 ЦК України встановлено, що до складу спадщини входить усі права та обов’язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

Згідно ст. 1223 Цивільного кодексу України, спадкоємцями за заповітом і за законом можуть бути фізичні особи, які є живими на час відкриття спадщини, а також особи, які були зачаті за життя спадкодавця і народжені живими після відкриття спадщини.

Постановою про відмову у вчиненні нотаріальних дій №75 /02-32 від 24 січня 2019 року позивачу відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину за заповітом на будинок під №94 , що в с. Широкий Луг вул. Шевченка, належного ОСОБА_2 із-за відсутності правовстановлюючих документів.

Згідно ч.4 ст.3 Закону України « Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», право на нерухоме майно та їх обтяження, що виникли до набрання чинності цим Законом, визнаються дійсними у разі відсутності їх державної реєстрації, передбаченої цим Законом, ...якщо на момент виникнення прав та їх обтяжень діяло законодавство, що не передбачало обов’язкової реєстрації таких прав та обтяжень .

Відповідно до аб.3 п. 1 Інформаційного листа Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 16 травня 2013 року «Про практику розгляду справ про спадкування» право власності на збудоване нерухоме майно набувається в порядку, який існував на час його спорудження.

Як вбачається з технічного паспорту на житловий будинок спадковий будинок по вул. Залізнична, №35 «а» в с. Калини Тячівського району побудований до 1940 р. і право власності на нього в той час підтверджує: особливі рахунки в господарських книгах, довідки сільської ради про належність будинків конкретним власникам, про сплату податків на будівлю та обов’язкової їх страховки, що стверджується аб. 5 п.1.2. « Рекомендаций по вопросам удостовирения договоров об отчуждении жилого дома ( части дома ) либо квартири в доме жилищно- строительного коллектива индивидуальних застройщиков» від 22.12.1986 року, де зазначено, що «в сельской месности подтверджением приднадлежности дома могут служить соответствующие справки исполкомов поселков селького Совета.

Аналогічні приписи наявні в абз. 4 п.62 « Інструкції про порядок вчинення нотаріальних дій державними нотаріальними конторами Української РСР». від 31 жовтня 1975 року та п. 45 «Інструкції про порядок вчинення нотаріальних дій виконавчими комітетами міських селищних, сільських Рад народних депутатів» від 19 січня 1976 року.

Як встановлено в судовому засіданні факт належності на праві приватної власності вказаного житлового будинку померлій ОСОБА_2 підтверджується витягом з по господарської книги без закріпленого особливого рахунку, виданим Широколузькою сільською радою та довідками цієї ради №384 від 18.07.2018 року, №388 від 18.07.2018 року, №569 від 15.10.2018 року, №244/02-24 від 01.1\1.2018 року .

Твердження представника відповідача проте, що вказаний спадковий будинок також належить ОСОБА_5 – брату матері позивача, оскільки разом з останньою успадкований після смерті їх батьків, у судовому засіданні належними доказами не підтверджено.

Так суд не бере до уваги, як доказ, покази свідків ОСОБА_5 та ОСОБА_6, які в судовому засіданні підтверджували ці твердження представника відповідача, оскільки вони є чоловік та дружина і зацікавлені в таких твердження представника ОСОБА_3 в свою користь.

Інших доказів які б підтверджували, що спадковий будинок, крім ОСОБА_2, належав ОСОБА_5 суду негадано.

Таким чином, суд вважає, що за життя ОСОБА_2- матері позивача на праві власності належав спадковий житловий будинок, що розташований в с. Широкий Луг, по вул. Шевченка, буд. 94 Тячівського району, Закарпатської області.

Позивач за життя матері проживав разом з нею, у житловому будинку, який розташований в с. Широкий Луг, по вул. Шевченка, буд. 94 Тячівського району, Закарпатської області та зареєстрований в ньому, що підтверджується його паспортом ВО 278255 виданим Тячівським РВУ МВС України 07.07.1997 року.

У відповідності до ч. 3 ст.1268 ЦК України спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку в шість місяців з дня відкриття спадщини, він не заявив відмову від неї.

Згідно ч.1 ст. 29 ЦК України (в редакції до 2014 року) місцем проживання фізичної особи є житловий будинок, квартира, інше приміщення, придбане для проживання в ньому (гуртожиток, готель тощо), у відповідному населеному пункті, в якому фізична особа проживає постійно, переважно або тимчасово.

У відповідності до п.1.12 глави 10 Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України. затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 22.02.2012 року №296/5 місцем відкриття спадщини є останнє місце проживання спадкодавця відповідно до ст.29 ЦК України. Якщо спадкодавець мав декілька місць проживання, місцем відкриття спадщини вважається останнє місце реєстрації спадкодавця.

Отже, позивач у встановленому ч. 3 ст.1268 ЦК України порядку прийняв спадщину, оскільки проживав та зареєстрований у спадковому будинку, а тому заперечення представника відповідача щодо цього є безпідставні.

Відповідно до довідки державного нотаріуса ОСОБА_7 від 29.10.2018 р. за № 1283/01-16 стверджується, що позивач є єдиним спадкоємцем після смерті матері ОСОБА_2

Крім цього, відповідно до заповіту від 18 .05.1999 року, який посвідчено секретарем виконавчого комітету Широколузівської сільської ради та зареєстрований у реєстрі за №53925474, ОСОБА_2 заповіла все своє майно своєму синові - позивачеві ОСОБА_1

За таких обставин, суд приходить до висновку, що слід визнати за ОСОБА_1 право приватної власності на спадкове нерухоме майно, а саме: на житловий будинок, який знаходиться в с. Широкий Луг по вул. Шевченка буд. 94 Тячівського району Закарпатської області.

Керуючись ст.ст. 4, 12, 13, 81, ст.ст. 263-265 ЦПК України, ч.1 ст.29, ст.ст.1216-1223, ч.3 ст. 1268 ЦК України, суд -

У Х В А Л И В:

Позов задовольнити.

Визнати за ОСОБА_1 право приватної власності на спадкове нерухоме майно, а саме: на житловий будинок, який знаходиться в с. Широкий Луг по вул. Шевченка буд. 94 Тячівського району Закарпатської області.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення до апеляційного суду Закарпатської області.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Позивач: ОСОБА_1, зареєстрований за адресою : с. Ш. Луг, вул. 145, Тячівського району, Закарпатської області, адреса для кореспонденції: с. Розівка, вул. Ерделі, 5, Ужгородського району.

Відповідач: Широколузька сільська рада, місце знаходження с. Ш. Луг, вул. Шевченка, 143, Тячівського району. Закарпатської області.

Повний текст рішення виготовлено 25.04.2019 р.

Суддя: В.В. Чопик