Ухвала суду № 81405991, 25.04.2019, Запорізький районний суд Запорізької області

Справа № 317/1957/14-к

Провадження № 1-кп/317/10/2019

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

25 квітня 2019 року м. Запоріжжя

Запорізький районний суд Запорізької області у складі:

головуючого судді Яркіної С.В.,

за участю секретаря судового засідання Ігнатченко Ю.О.,

прокурора Пам’ятки А.С.,

обвинуваченого ОСОБА_1,

захисника обвинуваченого адвоката ОСОБА_2,

потерпілої ОСОБА_3

розглянувши у судовому засіданні в залі суду клопотання обвинуваченого ОСОБА_1 про звільнення від кримінальної відповідальності на підставі п. 3 ч. 1 ст. 49 КК України,-

В С Т А Н О В И В:

У провадженні суду перебуває кримінальне провадження № 12013080230002273 від 25.11.2013 за обвинуваченням ОСОБА_1 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 382 КК України.

25.04.2019 обвинуваченим ОСОБА_1 через канцелярію суду надано клопотання про звільнення його від кримінальної відповідальності у зв’язку із закінченням строків давності, а також у зв’язку з повним фактичним виконанням всіх зобов’язань, встановлених рішенням суду. В ході судового розгляду обвинувачений ОСОБА_1 клопотання підтримав, просив його задовольнити та зазначив, що строк давності необхідно рахувати з 15.08.2013, тобто з моменту видачі виконавчих листів по справі № 2-4/2011.

Захисник обвинуваченого – адвокат ОСОБА_2 у судовому засіданні клопотання обвинуваченого підтримала, просила його задовольнити.

Прокурор у судовому засіданні заперечував проти задоволення клопотання обвинуваченого про закриття кримінального провадження на підставі п. 3 ч. 1 ст. 49 КК України у зв’язку із закінченням строків давності притягнення до кримінальної відповідальності, оскільки вважає його передчасним, тому як не досліджені письмові докази.

Потерпіла у судовому засіданні також заперечувала проти задоволення клопотання обвинуваченого.

Суд, вислухавши думку всіх учасників провадження, приходить до наступних висновків.

ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, обвинувачується в умисному невиконанні судового рішення, яке набрало законної сили, за наступних обставин.

16.11.2012 Запорізьким районним судом Запорізької області винесено рішення у справі № 2-4/2011 №/п 2/0810/3/2012, яким позовні вимоги ОСОБА_3 задоволено частково. Зобов’язано ОСОБА_1 за свій рахунок відновити межу між земельними ділянками № 1 та № 3 по вул. Леніна, с. Високогірне, Запорізького району Запорізької області, згідно Державного акту на право приватної власності на землю серія І-ЗП № 026264 від 05.04.1999 р.; відновити ширину земельної ділянки вздовж гаражу ОСОБА_3 з 13,70 м до 13 м, повернувши ОСОБА_3 та ОСОБА_4, який є спадкоємцем 0,70 м земельної ділянки; відновити за власний рахунок паркан по межі між земельними ділянками № 1 та № 3 по вул. Леніна, с. Високогірне, Запорізького району Запорізької області, згідно Державного акту на право приватної власності на землю серія І-ЗП № 026264 від 05.04.1999 р.

Ухвалою Апеляційного суду Запорізької області від 22.01.2013 у справі № 22ц/778/282/13 рішення Запорізького районного суду Запорізької області від 16.11.2012 залишено без змін.

Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних i кримінальних справ від 15.02.2013 у відкритті касаційного провадження відмовлено.

У подальшому, Запорізьким районним судом Запорізької області, згідно з заявою стягувача – ОСОБА_3 відносно ОСОБА_1 15.08.2013 видані виконавчі листи № 2-4/11 від 15.08.2013 про зобов’язання останнього вчинити певні дії.

27.08.2013 старшим державним виконавцем ВДВС Запорізького РУЮ ОСОБА_5 винесено постанову про відкриття виконавчого провадження з примусового виконання виконавчих листів № 2-4/11 від 15.08.2013.

Як вбачається з обвинувального акту, з моменту винесення 15.02.2013 ухвали Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ та до теперішнього часу жодних заходів, направлених на виконання рішення Запорізького районного суду Запорізької області від 16.11.2012 ОСОБА_1 не вживає, чим не виконує рішення суду.

Дії ОСОБА_1 кваліфіковано органом досудового розслідування за ч. 1 ст. 382 КК України, як умисне невиконання рішення суду, що набрало законної сили.

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 49 КК України, особа звільняється від кримінальної відповідальності, якщо з дня вчинення нею злочину і до дня набрання вироком законної сили минуло п'ять років у разі вчинення злочину середньої тяжкості.

Згідно з ч. 1 ст. 286 КПК України, звільнення від кримінальної відповідальності за вчинення кримінального правопорушення здійснюється судом.

Відповідно до ч. 4 ст. 286 КПК України, якщо під час здійснення судового провадження щодо провадження, яке надійшло до суду з обвинувальним актом, сторона кримінального провадження звернеться до суду з клопотанням про звільнення від кримінальної відповідальності обвинуваченого, суд має невідкладно розглянути таке клопотання.

Згідно з ч. 3 ст. 288 КПК України, суд своєю ухвалою закриває кримінальне провадження та звільняє обвинуваченого від кримінальної відповідальності у випадку встановлення підстав, передбачених законом України про кримінальну відповідальність.

У своєму клопотанні обвинувачений посилається на те, що виконавчі листи по цивільній справі № 2-4/2011 видані 15.08.2013, і вважає, що з цього часу пройшло більше п’яти років, а відтак строк давності закінчився та у зв’язку з цим його необхідно звільнити від кримінальної відповідальності.

Відповідно до Постанови Верховного Суду від 30.01.2019 по справі № 492/910/14-к, моментом, з якого починається перебіг строків давності для злочину, пов’язаного з невиконанням рішення суду, яке вступило в законну силу, є дата закриття виконавчого провадження.

Однак на теперішній час письмові докази по кримінальному провадженню судом ще не досліджені в повному обсязі, у тому числі остаточна постанова про закінчення виконавчого провадження, що позбавляє суд можливості з’ясувати момент закінчення вказаного кримінального правопорушення.

Заслухавши думку учасників судового провадження, вивчивши матеріали справи, суд вважає, що вказане клопотання обвинуваченого про звільнення його від кримінальної відповідальності на підставі п. 3 ч. 1 ст. 49 КК України заявлено передчасно, а відтак є таким, що не підлягає задоволенню.

На підставі викладеного та керуючись ст. 49 КК України, ст.ст. 286, 288, 350, 369-372, 376, 392 КПК України, суд -

У Х В А Л И В:

У задоволенні клопотання обвинуваченого ОСОБА_1 про звільнення від кримінальної відповідальності на підставі п. 3 ч. 1 ст. 49 КК України – відмовити.

Ухвала окремому оскарженню не підлягає. Заперечення проти такої ухвали можуть бути включені до апеляційної скарги на судове рішення, передбачене ч. 1 ст. 392 КПК України.

Суддя С.В. Яркіна