Постанова № 81405395, 22.04.2019, Луцький міськрайонний суд Волинської області

Справа № 161/3583/19

Провадження № 3/161/1235/19

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

22 квітня 2019 року Суддя Луцького міськрайонного суду Волинської області Рудська С.М., розглянувши матеріали справи про адміністративне правопорушення відносно

ОСОБА_1, який народився 18.10.1988 року в с. Княгинонок Луцького району Волинської області, громадянина України, ІНФОРМАЦІЯ_1, одруженого, має двох неповнолітніх дітей, до адміністративної відповідальності раніше не притягувався, зареєстрований у якості фізичної особи-підприємця, проживає за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_2, зареєстрований за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_3,

за ч. 1 ст. 130 КУпАП, -

В С Т А Н О В И Л А:

26.02.2019 року о 00.06, в м. Луцьку по вул. Рівненська, ОСОБА_1 керував автомобілем НОМЕР_1, з явними ознаками алкогольного сп’яніння, а саме: різкий запах алкоголю з порожнини рота, нечітка мова, нестійка хода. Від проходження огляду на стан сп’яніння у встановленому законом порядку ОСОБА_1, всупереч вимогам п. 2.5 ПДР України, відмовився у присутності двох свідків.

Своїми діями ОСОБА_1 вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 130 КУпАП.

В судовому засіданні 22.04.2019 року ОСОБА_1 не з’явився, причини неявки суду не повідомив, про дату час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, що підтверджується його особистою розпискою, яка міститься в матеріалах справи (а.с. 22), заяву про відкладення розгляду справи суду не надав.

В судовому засіданні 03.04.2019 року ОСОБА_1 свою вину у вчиненні вказаного правопорушення не визнав, суду пояснив, що 25.02.2019 року близько 20:00, в районі Київського майдану у нього зламався автомобіль, в зв’язку з чим він викликав майстра-автослюсара – ОСОБА_2, який є його товаришем. По приїзді ОСОБА_2, що було в період часу з 21:00 по 22:00, останній намагався усунути несправності транспортного засобу і це у нього частково вдалося, автомобіль завівся і вони рушили в сторону готелю «Лучеськ» За кермом автомобіля перебував ОСОБА_2, оскільки він (ОСОБА_1В.) через поламку автомобіля рознервувався і вжив слабоалкогольні напої. У подальшому, під час руху, транспортний засіб через несправність періодично зупинявся і коли вони доїхали на вул. Рівненська, автомобіль зламався остаточно. В зв’язку з цим, ОСОБА_2 пішов на ближню автозаправку до свого товариша, щоб надалі з’їздити за необхідними запчастинами до транспортного засобу. В цей час, до нього (ОСОБА_1В.) підійшли працівники поліції та попросили пред’явити водійське посвідчення. На той момент він стояв біля свого автомобіля, капот якого був відчинений (піднятий вгору). Під час розмови з ними, поліцейські запропонували пройти огляд на стан сп’яніння, на що він відмовився та повідомив, що за кермом транспортного засобу він особисто не перебував і вказав, що автомобілем керував механік - ОСОБА_2, підтвердив, що він дійсно вживав спиртні напої відразу по приїзду до нього ОСОБА_2, так як знав, що за кермо автомобіля він сідати не буде.

Зі змісту ст. 268 КУпАП слідує, що під час відсутності особи, яка притягується до адміністративної відповідальності, справу може бути розглянуто лише у випадках коли є дані про своєчасне її сповіщення про місце і час розгляду справи в якщо від неї не надійшло клопотання про відкладення розгляду справи, а також визначено перелік адміністративних правопорушень, при розгляді яких присутність особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, є обов’язковою.

Згідно зі ст. 277-2 КУпАП повістка особі, яка притягується до адміністративної відповідальності, вручається не пізніше як за три доби до дня розгляду справи в суді, в якій зазначається дата і місце розгляду справи.

Про наступну дату судового засідання - 22.04.2019 року о 09:00, ОСОБА_1 був завчасно повідомлений під особисту розписку по закінченню судового засідання 03.04.2019 року (а.с. 22).

Отже, зважаючи на своєчасне та належне повідомлення особи, яка притягується до адміністративної відповідальності про дату, час та місце розгляду справи, а також з урахуванням того, що під час розгляду справи про адміністративні правопорушення за ч. 1 ст. 130 КУпАП не передбачається обов’язкова присутності особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, суд приходить до висновку про можливість розгляду справи за відсутності ОСОБА_1

Крім того суд враховує, що ОСОБА_1 під час розгляду даної справи, було надано можливість скористатися своїми правами, передбаченими ст. 268 КУпАП у повному обсязі.

Суд вважає, що вина ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, повністю підтверджуються дослідженими судом доказами, а саме:

показаннями свідка ОСОБА_3, допитаного в судовому засіданні, який суду пояснив, що він працює на посаді командира роти № 3 БУПП у Волинській області. 26.02.2019 року разом з інспектором поліції ОСОБА_4 на службовому автомобілі патрульної поліції вони здійснювали патрулювання м. Луцька. Близько 24.00 вони проїжджали повз зупинку громадського транспорту на вул. Рівненська неподалік готелю «Лучеськ». В дзеркало заднього виду він побачив, що слідом за ними їде автомобіль «Ланос» вікно якого з боку водія повністю відкрито, незважаючи на морозну погоду. Дії водія вказаного автомобіля здалися їм підозрілими, вони здійснили розворот і прослідували за вказаним автомобілем. Коли вони під’їхали до автомобіля «Ланос», транспортний засіб був зупинений, а водій автомобіля знаходився на місці водія, капот автомобіля відкритий не був. Вони повідомили водію, що його автомобіль зупинився з порушенням ПДР України. Водій автомобіля «Ланос», як виявилося ОСОБА_1, мав явні ознаки алкогольного сп’яніння, а саме: у нього спостерігалися нечітка мова, нестійка хода, відчувався запах алкоголю з порожнини рота. На пропозицію проти тест за допомогою приладу «Драгер» чи в медичному закладі ОСОБА_1 відмовився в присутності двох свідків.

протоколом про адміністративне правопорушення серії БД № 344858 від 26.02.2019 року, складеного поліцейським роти № 3 БУПП у Волинській області капралом поліції ОСОБА_4 відносно ОСОБА_1 за ч. 1 ст. 130 КУпАП (а.с. 1);

відеозаписами з відеореєстратора автомобіля патрульної поліції та нагрудного відореєстратора патрульного поліцейського, з яких вбачається, що патрульні поліцейські рухалися службовим автомобілем по вул. Рівненська (зі сторони с. Струмівка в напрямі Київського майдану) та проїжджаючи повз зупинку громадського транспорту (навпроти (через дорогу) від будинків № 107, 109, по вул. Рівненська в м. Луцьку) на проїжджій частині жодного автомобіля не було. Надалі, патрульні поліцейські зупинилися на світлофорі (на перехресті вул. Рівненська та пр-ту Відродження). В цей час їм на зустріч їхав автомобіль DEAWOO Lanos, при цьому будь-які інші автомобілі з поліцейськими не розминалися. В подальшому, патрульні поліції здійснили розворот (перехрестя вул. Рівненської та вул. Електроапаратна) та під’їхали до вищевказаної зупинки громадського транспорту, де в цей час вже стояв автомобіль НОМЕР_1, з включеними фарами аварійної сигналізації (з моменту як розминулись, до моменту виявлення автомобіля з увімкненими фарами аварійної сигналізації пройшло близько 20 сек.). В процесі розмови з ОСОБА_5, який на момент зустрічі з поліцейськими перебував за кермом автомобіля, останній пояснив, що на даному місці він стоїть вже близько години, оскільки його автомобіль зламався. Крім того, він повідомив, що на дане місце він прибув на автомобілі самостійно, саме на цьому місці автомобіль у нього зламався і він викликав механіка, який має невдовзі під’їхати. Працівники поліції, в присутності двох свідків неодноразово пропонували ОСОБА_5 пройти огляд на стан сп’яніння, однак останній відмовився. Факт відмови від проходження тесту з метою визначення стану сп’яніння був зафіксований в присутності двох свідків (а.с. 5).

Об’єктивних підстав ставити під сумнів показання свідка ОСОБА_3 у суду немає, належних та допустимих доказів будь-якої зацікавленості свідка у результаті розгляду справи, ОСОБА_1 суду не надано, а судом в ході розгляді справи не отримано.

Той факт, що свідок ОСОБА_3 є співробітником поліції, сам по собі, на думку суду, не свідчить про його зацікавленість у результаті розгляду даної справи.

Свідок ОСОБА_3 попереджений судом про кримінальну відповідальність за завідомо неправдиві показання і відмову від дачі показань за ст.ст. 384, 385 КК України, що підтверджується його підписом, тому у суду відсутні підстави ставити під сумнів дані покази.

Крім того, показання свідка ОСОБА_3 об’єктивно узгоджуються з подіями, відображеними на відеозаписах з відеореєстратора автомобіля патрульної поліції та нагрудного відеореєстратора патрульного поліцейського.

Показання свідка ОСОБА_2, суд до уваги не приймає, оскільки вони протирічать як поясненням наданим ОСОБА_1 в судовому засіданні, так і поясненням, які він надав поліцейським при складанні відносно нього протоколу про адміністративне правопорушення. Так, в судовому засіданні ОСОБА_2 ствердив, що довіз ОСОБА_6 на його автомобілі до зупинки громадянського транспорту біля готелю «Лучеськ». В той же час на відеозаписі зафіксовано, що ОСОБА_1 здійснює дзвінок особі на ім’я ОСОБА_2 (в судовому засіданні ОСОБА_1 визнав що ця особа – ОСОБА_2В.), роз»яснює, де знаходиться його автомобіль і як до вказаного місця проїхати.

За таких обставин суд показання свідка ОСОБА_2 оцінює критично і розцінює їх як спробу допомоги ОСОБА_1 уникнути передбаченої законом відповідальності за скоєне.

Невизнання своєї вин ОСОБА_1 суд розцінює як обраний ним спосіб захисту, який має ціллю уникнути відповідальності за вчинене.

Пунктом 2.5 ПДР України передбачено, що водій повинен на вимогу поліцейського пройти в установленому порядку медичний огляд з метою встановлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп’яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.

Згідно диспозиції ч. 1 ст. 130 КУпАП, адміністративна відповідальність за цією нормою законодавства наступає, зокрема, за відмову особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.

Відповідно до п. 2.5 ПДР України водій повинен на вимогу поліцейського пройти в установленому порядку огляд в закладі охорони здоров'я для визначення стану сп'яніння.

Відповідно до п. п. 2, 3 Розділу І Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп’яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції (далі – Інструкція), - огляду на стан сп’яніння підлягають водії транспортних засобів, щодо яких у поліцейського уповноваженого підрозділу Національної поліції України (далі – поліцейський) є підстави вважати, що вони перебувають у стані сп’яніння згідно з ознаками такого стану.

Ознаками алкогольного сп’яніння є: запах алкоголю з порожнини рота; порушення координації рухів; порушення мови; виражене тремтіння пальців рук; різка зміна забарвлення шкірного покриву обличчя; поведінка, що не відповідає обстановці.

Отже, поліцейський вправі пред'явити до водія транспортного засобу вимогу пройти в установленому порядку медичний огляд для визначення стану сп'яніння за наявності підстав вважати, що водій перебуває в стані, зокрема, алкогольного сп'яніння згідно з ознаками такого стану.

В даному випадку, підстави вважати, що ОСОБА_1 перебуває у стані алкогольного сп’яніння, у інспектора поліції були в наявності. Так, інспектором поліції було встановлено, що у ОСОБА_1 спостерігається порушення координації рухів та порушення мови, а також відчувається запах алкоголю з порожнини рота.

Згідно п. 6 Розділу ІІ Інструкції, - огляд на стан сп’яніння на місці зупинки транспортного засобу проводиться в присутності двох свідків.

Як вбачається з протоколу про адміністративне правопорушення серії БД № 344858 від 26.02.2019 року, факт відмови ОСОБА_1 від проходження огляду на стан сп’яніння був зафіксований в присутності двох свідків – ОСОБА_7 та ОСОБА_8 (а.с. 1).

Таким чином, ОСОБА_1, відмовившись від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного сп’яніння, порушив вимогу п. 2.5 ПДР України, а відтак вчинив правопорушення за ознаками ч. 1 ст. 130 КУпАП.

Відповідно до ч. 1 ст. 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.

Статтею 252 КУпАП визначено, що орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об’єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.

За таких обставин, оцінюючи докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об’єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, суд приходить до висновку, що своїми діями ОСОБА_1 вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 130 КУпАП.

Санкція ч. 1 ст. 130 КУпАП передбачає накладення штрафу на водіїв у розмірі шестисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян з позбавленням права керування транспортними засобами на строк один рік і на інших осіб - накладення штрафу в розмірі шестисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Отже, санкція ч. 1 ст. 130 КУпАП, за якою ОСОБА_1 притягується до адміністративної відповідальності (як водій), тягне за собою виключно накладення штрафу на водіїв у розмірі шестисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян з позбавленням права керування транспортними засобами на строк один рік.

При визначенні виду та розміру стягнення, судом враховується характер вчиненого правопорушення, яке відноситься до категорії порушень підвищеної суспільної небезпечності у сфері безпеки дорожнього руху, особу порушника, майновий стан.

Обставини, що пом’якшують чи обтяжують відповідальність ОСОБА_1 судом не вбачаються.

Крім того, на думку суду, керування транспортним засобом в стані алкогольного чи іншого сп’яніння, не може вважатися малозначним правопорушенням, оскільки воно є найбільш тяжким порушенням у сфері безпеки дорожнього руху. Тяжкість обумовлена ступенем суспільної небезпеки, яка завдається вказаним діянням.

Так, водій у стані сп’яніння є загрозою для життя та здоров’я інших учасників дорожнього руху: водіїв, пішоходів, велосипедистів, а також і для самого себе та власності третіх осіб.

Враховуючи всі обставини справи, особу правопорушника, суд приходить до висновку, що на ОСОБА_1 слід накласти адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 10200 грн. та позбавити його права керування транспортним засобом строком на один рік.

Дана міра адміністративного стягнення, на думку суду, буде необхідною і достатньою для попередження особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, в скоєнні нових адміністративних правопорушень.

На підставі ст. 40-1 КУпАП, п. 5 ч. 2 ст. 4 Закону України “Про судовий збір” з ОСОБА_1 слід також стягнути судовий збір у сумі 384 грн. 20 коп.

Керуючись ст.ст. 40-1, 130, 283, 284 КУпАП, суддя, -

П О С Т А Н О В И Л А:

Визнати винним ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, та накласти адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 10200 (десять тисяч двісті) гривень з позбавлення права керування транспортними засобами на строк 1 (один) рік.

Стягнути з ОСОБА_1 в дохід держави судовий збір в розмірі 384 (триста вісімдесят чотири) грн. 20 коп., за наступними реквізитами: банк отримувача: Казначейство України (ЕАП), код банку отримувача: 899998, отримувач коштів: ГУК у м. Києві/м. Київ/22030106, код отримувача (код за ЄДРПОУ): 37993783, рахунок отримувача: 31211256026001.

Постанова може бути оскаржена до Волинського апеляційного суду через Луцький міськрайонний суд Волинської області протягом десяти днів з дня її винесення.

Суддя Луцького міськрайонного

суду Волинської області ОСОБА_9