Рішення № 81404364, 12.04.2019, Мар'їнський районний суд Донецької області

Справа № 237/3238/17

Провадження № 2/237/143/19

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12.04.19 року м. Курахове

Мар’їнський районний суд Донецької області у складі:

головуючого судді Ліпчанського С. М.,

при секретарі Бахтіяровій Н. В.,

за участю:

відповідача ОСОБА_1,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про стягнення боргу, -

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_2 звернувся до Мар’їнського районного суду Донецької області з позовною заявою про стягнення суми боргу.

Позовні вимоги мотивовані тим, що ОСОБА_2 позичив ОСОБА_1 грошові кошти у розмірі 30 000 грн., однак у встановлений домовленістю строк гроші боржник не повернув. У зв’язку з чим позивач звернулась до суду.

У судове засідання з’явився відповідач, проти задоволення позовних вимог не заперечував.

У судове засідання позивач не з’явився, про дату, час та місце судового засідання повідомлений належним чином.

Суд, дослідивши письмові докази у справі, встановив наступне.

В лютому 2016 року ОСОБА_1 отримав від ОСОБА_3 грошові кошти у розмірі 30 000 грн. Грошові кошти зобов’язувався повернути до 22.06.2016 року, про що ОСОБА_4 власноруч склав розписку.

Відповідно до статті 1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов’язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Згідно із частиною другою статті 1047 ЦК України на підтвердження укладення договору позики та його умов може бути представлена розписка позичальника або інший документ, який посвідчує передання йому позикодавцем визначеної грошової суми або визначеної кількості речей.

Отже, письмова форма договору позики з огляду на його реальний характер є доказом не лише факту укладення договору, але й факту передачі грошової суми позичальнику.

Статтею 202 ЦК України визначено, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов’язків. Правочини можуть бути односторонніми та дво- чи багатосторонніми (договори).

Відповідно до частин першої та другої статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

За своєю суттю розписка про отримання в борг грошових коштів є документом, який видається боржником кредитору за договором позики, підтверджуючи як його укладення, так і умови договору, а також засвідчуючи отримання боржником від кредитора певної грошової суми.

Отже, досліджуючи боргові розписки чи договори позики, суди повинні виявляти їх справжню правову природу, незалежно від найменування документа, незважаючи на найменування документа, і залежно від установлених результатів робити відповідні правові висновки.

Крім того, частиною першою статті 1049 ЦК України встановлено, що за договором позики позичальник зобов’язаний повернути суму позики у строк та в порядку, що передбачені договором.

Таким чином, розписка як документ, що підтверджує боргове зобов’язання, має містити умови отримання позичальником в борг із зобов’язанням її повернення та дати отримання коштів.

Вирішуючи справу суд враховує, що позивач на підтвердження своїх вимог надав розписку, складену відповідачем про те, що він отримав в борг грошові кошти та зобов'язався їх повернути у визначений строк та договір позики із заставним забезпеченням, укладений між сторонами, відповідно до якого відповідач отримав в борг грошові кошти та зобов'язався їх повернути у визначений строк.

Оскільки сторони дійшли обопільної згоди про те, що такі кошти будуть перебувати у користуванні відповідача певний час і визначили строки повернення грошей про що склали відповідну розписку та договір, зазначене підтверджує факти укладення договорів позики між ними та їх умови.

Таким чином, відповідач взяв на себе зобов'язання повернути кошти, які мають виконуватись належним чином у встановлений строк, відповідно до умов договорів та вимог ЦК України.

Як вбачається з пояснень позивача у визначений в розписці строк відповідач позику в повному обсязі не повернув, свої зобов’язання не виконав.

Відповідно до статті 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно частини другої статті 530 ЦК України якщо у зобов’язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Таким чином позовні вимоги підлягають задоволенню.

На підставі викладеного і керуючись ст. 23, 202, 207, 526, 530, 533, 610, 1049, ЦК України, ст. ст. 4, 6, 10, 12, 19, 76-81, 247, 258-259, 263-265, 268 ЦК України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позовну заяву ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про стягнення боргу – задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця хутір Попутне-Отрадний Межівського району Дніпропетровської області, РНОКПП НОМЕР_1, на користь ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_2, уродженця ІНФОРМАЦІЯ_3, грошові кошти у розмірі 30 000 (тридцять тисяч) гривень.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана в судову палату по цивільним справам Донецького апеляційного суду через Мар’їнський районний суд протягом тридцяти днів з дня її проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення рішення суду, можуть подати апеляційну скаргу протягом тридцяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Суддя С. М. Ліпчанський

Дата документу 12.04.19 року