Рішення № 81404036, 23.04.2019, Добропільський міськрайонний суд Донецької області

23.04.2019 227/4077/18

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 квітня 2019 року м. Добропілля

Добропільський міськрайонний суд Донецької області у складі:

головуючого судді: Мацишин Л.С.;

за участю секретаря судового засідання: Овчиннікової Ю.О.,

представника позивача: ОСОБА_1,

третьої особи: ОСОБА_2,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Добропілля за правилами загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_4, треті особи: Краматорський територіальний сервісний центр № 1443 Регіонального сервісного центру МВС в Донецькій області, Регіональний сервісний центр МВС в Донецькій області, ОСОБА_5, ОСОБА_2, про визнання договору купівлі – продажу транспортного засобу недійсним,

В С Т А Н О В И В:

У вересні 2018 року позивач звернулася до Добропільського міськрайонного суду Донецької області з позовною заявою до ОСОБА_4, третя особа Краматорський територіальний сервісний центр № 1443 Регіонального сервісного центру МВС в Донецькій області про визнання договору купівлі – продажу транспортного засобу недійсним.

В обґрунтування позову посилається на те, що на початку березня 2007 року він та його дружина ОСОБА_1 придбали у власність автомобіль «ВАЗ-11183» кузов «ХТА 11183060064244, який зареєстрований 06 березня 2007 року в ВРЕР м.Добропілля та отримав на його ім’я свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу. В 2007 році його родич ОСОБА_4 запропонував йому продати автомобіль, але у зв’язку з тим, що у нього не було грошей, він видав йому нотаріально засвідчену довіреність на 10 років на право керування автомобілем до повної сплати суми продажу, яка була посвідчена нотаріусом Старобешевського нотаріального округу Донецької області. Як потім з’ясувалось, довіреність він підписав не читаючи, була оформлена як на право керування так і на право розпорядження. 14 березня 2018 року позивач написав заяву у територіальний сервісний центр у зв’язку з встановленням газобалонного обладнання на автомобіль, а йому було видане нове свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу. 12 квітня 2018 року ОСОБА_4, використавши раніше видану довіреність, яка на той час вже була недійсною, продав автомобіль ОСОБА_5 Вважає дії ОСОБА_4 незаконними. У зв’язку з чим звернувся в суд з даним позовом.

Ухвалою Добропільського міськрайонного суду від 14 листопада 2018 року залучено у якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_1, яка мешкає за адресою АДРЕСА_1. Залучено у якості третьої особи Регіональний сервісний центр МВС в Донецькій області (адреса місцезнаходження: 87535 м. Маріуполь, вул. Нове Життя, буд. 14).

Ухвалою Добропільського міськрайонного суду від 14 січня 2019 року залучено у якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_2, яка мешкає за адресою вул. Переїздна, буд. 37, смт. Билбасівка Слов’янського району Донецької області.

Представник позивач в судовому засіданні свої позовні вимоги підтримала повністю, просила позов задовольнити.

Представник третьої особи Регіональний сервісний центр МВС в Донецькій області в судовому засіданні суду пояснив, що до ТСЦ №1443 РСЦ МВС в Донецькій області з питання перереєстрації транспортного засобу ОСОБА_5 звернулась з договором комісії між власником транспортного засобу – ОСОБА_3 в особі ОСОБА_4 і суб’єктом господарювання, який за таким договором є комісіонером – ТОВ «Алмалі» та договором купівлі- продажу транспортного засобу, за яким продавець є ТОВ «Алмалі», а покупець ОСОБА_5 Крім того повідомили, що відповідно до інформації, що міститься в єдиному реєстрі МВС України, 17 липня 2018 року автомобіль «ВАЗ-11183», кузов ХТА 11183060064244 перереєстровано на ОСОБА_2

Третя особа ОСОБА_2 в судовому засіданні позов заперечила та суду пояснила, що коли вона купляла спірний автомобіль, то вся процедура була законною.

Відповідач в судове засідання не з’явився, з невідомих суду причин, хоча був належним чином повідомлений про час та місце судового розгляду.

Третя особа ОСОБА_5 в судове засідання не з’явилась, з невідомих суду причин, хоча була належним чином повідомлена про час та місце судового розгляду.

Заслухавши учасників процесу, проаналізувавши матеріали справи, дослідивши письмові докази, суд приходить до переконання, що в задоволенні позову слід відмовити з огляду на наступне.

Судом встановлено, 03 червня 20111 року ОСОБА_7 уповноважив ОСОБА_4 експлуатувати та розпоряджатися належним йому транспортним засобом марки «ВАЗ, модель 11183-110-20, 2006 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_1. Довіреність посвідчена приватним нотаріусом ОСОБА_8, зареєстрована в реєстрі за №1253. Довіреність видана з правом передоручення та зберігає чинність до 03 червня 2021 року.

З витягу з Єдиного реєстру довіреностей вбачається, що 03 червня 2011 року ОСОБА_3 видав довіреність ОСОБА_4, яка дійсна до 03 червня 2021 року, на майно: транспортний засіб, легковий автомобіль, серійний номер:ХТА11183060064244, номер державної реєстрації АН0657ВТ, автомобіль марки ВАЗ модель: 11183-110-20, 2006 року випуску. Довіреність зареєстрована приватний нотаріусом Старобешівського району ОСОБА_8, Донецька обл. (а.с.157 (оборот), 158, 206)

З свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу вбачається, що 14 березня 2018 року здійснена реєстрація транспортного засобу з реєстраційним №АН0657ВТ 2006 року випуску марка ВАЗ модель 11183, на ОСОБА_3. (а.с.86-87)

12 квітня 2018 року ОСОБА_3, надалі комітент, в особі ОСОБА_4 уклав з ТОВ «Алмалі» договір Комісії №997, відповідно до умов якого комісіонер зобов’язується за дорученням Комітента за комісійну плату за рахунок Комітента від свого імені один/або кілька правочиннів щодо продажу транспортного засобу марки модель ВАЗ11183, колір сірий, №кузов: ХТА11183060064244, номерний знак НОМЕР_1, зареєстрований за власником транспортного засобу 14 березня 2018 року за ціною 66180 грн. (а.с.78-79)

ТОВ «Алмалі» 12 квітня 2018 року уклали договір купівлі-продажу транспортного засобу №997, відповідно до умов якого суб’єкт господарювання, що здійснює оптову та роздрібну торгівлю транспортними засобами на підставі договору комісії, укладеного з власником транспортного засобу №997 від 12 квітня 2018 року, далі продавець з однієї сторони і ОСОБА_6 з іншої. Предмет договору є транспортний засіб марка ВАЗ модель 11183, сірого кольору, № кузов:ХТА11183060064244, номерний знак НОМЕР_1. Ціна транспортного засобу складає 66180 грн. (а.с.75)

Відповідно до акту огляду реалізованого транспортного засобу №5748/18/000997 від 12 квітня 2018 року на підставі договору купівлі-продажу №997 від 12 квітня 2018 року проведено огляд транспортного засобу марки ВАЗ модель 11183, сірого кольору, № кузов:ХТА11183060064244, номерний знак НОМЕР_1. Власником якого є ОСОБА_3, покупцем – ОСОБА_5 (а.с.77)

Згідно звіту №1351 про незалежну оцінку вартості колісного транспортного засобу від 12 квітня 2018 року, проведений ТОВ «Алмалі» ринкова вартість транспортного засобу марки ВАЗ модель 11183, сірого кольору, №кузов:ХТА11183060064244, номерний знак НОМЕР_1 2006 року випуску, складає 66180 грн. (а.с.80-83)

Відповідно до акту приймання-передачі транспортних засобів та їх складових частин від 12 квітня 2018 року ОСОБА_3, за довіреністю ОСОБА_4 повернув, а суб’єкт господарювання ТОВ «Алмалі» отримав транспортний засіб транспортного засобу марки ВАЗ модель 11183, №кузов:ХТА11183060064244, 2006 року випуску, для реалізації. (а.с.85)

Відповідно до договору купівлі-продажу 1442/2018/1026264 транспортного засобу від 17 липня 2018 року ОСОБА_5 , в особі ОСОБА_9, продали, а ОСОБА_2а. купила транспортний засіб марки ВАЗ модель 11183, №кузов: ХТА11183060064244, 2006 року випуску. Ціна транспортного засобу – 62 283 грн. 70 коп., що також підтверджується інформацією наданою регіональним сервісним центром в Донецькій області. (а.с.73)

Звертаючись в суд з позовом, позивач посилається на те, що на час укладення договору купівлі-продажу спірного транспортного засобу довіреність була недійсною у зв’язку з тим, що йому було видане нове свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу, а тому сам договір купівлі-продажу є недійсним.

Відповідно до статті 1000 ЦК України за договором доручення одна сторона (повірений) зобов'язується вчинити від імені та за рахунок другої сторони (довірителя) певні юридичні дії. Правочин, вчинений повіреним, створює, змінює, припиняє цивільні права та обов'язки довірителя.

Відповідно до положень статей 1003, 1004 та 1006 ЦК України у договорі доручення або у виданій на підставі договору довіреності чітко визначаються юридичні дії, які належить вчинити повіреному, що є його обов'язком. Також до обов'язків повіреного відноситься: повідомлення довірителя на його вимогу всіх відомостей про хід виконання його доручення; після виконання доручення або в разі припинення договору доручення до його виконання повірений зобов'язаний негайно повернути довірителеві довіреність, строк якої не закінчився, і надати звіт про виконання доручення та виправдні документи, якщо це вимагається за умовами договору та характером доручення; негайно передати довірителеві все одержане у зв'язку з виконанням доручення.

Відповідно до приписів ст. 244 ЦК України, представництво, яке ґрунтується на договорі, може здійснюватися за довіреністю. Довіреністю є письмовий документ, що видається однією особою іншій особі для представництва перед третіми особами.

Водночас, за змістом ст.202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Загальні вимоги, додержання яких є необхідними умовами для чинності правочину, передбачені ст.203 ЦК України, зокрема, зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Презумпція правомірності правочину встановлена законодавцем у ст.204 ЦК України. Відповідно до цієї правової норми правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Відповідно до змісту ч.1 ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання його стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п’ятою та шостою статті 203 цього Кодексу саме в момент вчинення правочину.

Недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю (ст.216 ЦК України).

Згідно з роз'ясненнями, наданими в п.5,8,26 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними» від 06.11.2009 року, особами, які беруть участь у справі про визнання правочину недійсним, є насамперед сторони правочину. Вимога про визнання оспорюваного правочину недійсним може бути заявлена як однією зі сторін правочину, так і іншою заінтересованою особою, права та законні інтереси якої порушено вчиненням правочину. Підставою недійсності правочину є недодержання стороною (сторонами) вимог, які встановлені статтею 203 ЦК України, саме на момент вчинення правочину.

Підставами для припинення представництва за довіреністю, визначені ст. 248 ЦК України, зокрема, представництво за довіреністю припиняється у разі:

1) закінчення строку довіреності;

2) скасування довіреності особою, яка її видала;

3) відмови представника від вчинення дій, що були визначені довіреністю;

4) припинення юридичної особи, яка видала довіреність;

5) припинення юридичної особи, якій видана довіреність;

6) смерті особи, яка видала довіреність, оголошення її померлою, визнання її недієздатною або безвісно відсутньою, обмеження її цивільної дієздатності.

У разі смерті особи, яка видала довіреність, представник зберігає своє повноваження за довіреністю для ведення невідкладних справ або таких дій, невиконання яких може призвести до виникнення збитків;

7) смерті особи, якій видана довіреність, оголошення її померлою, визнання її недієздатною або безвісно відсутньою, обмеження її цивільної дієздатності.

Таким чином, відсутня підстава для припинення дії довіреності як зміна правовстановлюючого документу на майно.

Як пояснила в судовому засіданні представник позивача, що позивач не звертався про відкликання дії довіреності на ОСОБА_4

Зі довіреності від 03 червня 20111 року вбачається, що позивач видав відповідачу довіреність на право керування транспортним засобом так і на право розпорядження транспортним засобом.

Відповідно до ст. 655 ЦК України, за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Таким чином, судом встановлено, що позивач ОСОБА_3 03 червня 2011 року добровільно видав довіреність, якою останній уповноважив ОСОБА_4 користуватись та розпоряджатися спірним автомобілем, в установленому законом порядку.

Видаючи довіреність, позивач мав усвідомлювати, що наділив ОСОБА_4 правом продажу автомобіля будь-якій особі і на умовах, визначених повіреним на власний розсуд. Вказана довіреність позивачем не оспорювалася.

ОСОБА_4, діючи в межах повноважень, наданих йому вказаною довіреністю, як представник власника за чинною довіреністю і при цьому мав необхідний обсяг цивільної дієздатності для вчинення правочину, вчинив правочин щодо продажу спірного автомобіля за ціною у розмірі 66180 грн., що підтверджується договором купівлі-продажу транспортного засобу, актом огляду реалізованого транспортного засобу, договором комісії та звітом про оцінку колісного транспортного засобу та не суперечить чинному законодавству. (а.с.75-83)

Таким чином, суд приходить до висновку, що вчиняючи правочин, предметом якого є спірний автомобіль, відповідач діяв в межах чинного законодавства із урахуванням повноважень, наданих позивачем на підставі довіреності. Неповернення позивачу виручених коштів від продажу автомобіля не є підставою для визнання правочину недійсним, однак не позбавляє останнього права звернутися до суду із відповідним позовом з метою захисту своїх прав у зв'язку із неналежним виконання договору доручення.

У зв’язку з вищенаведеним в задоволенні позову слід відмовити.

Керуючись ст.ст. 11, 13, 81, 259, 263-265 ЦПК України,суд

У Х В А Л И В :

В задоволенні позову ОСОБА_3 (РНОКПП: НОМЕР_2, адреса місця проживання: ІНФОРМАЦІЯ_3 ) до ОСОБА_4 (РНОКПП: НОМЕР_3, адреса місцезнаходження: Донецька область Добропільський район село Бокове вул. Калініна буд. 6), треті особи: Краматорський територіальний сервісний центр № 1443 Регіонального сервісного центру МВС в Донецькій області (місце знаходження: 84300 Донецька область м. Краматорськ вул. Героїв небесної сотні буд. 5), Регіональний сервісний центр МВС в Донецькій області (ЄДРПОУ: 40112123, місце знаходження: Донецька обл.. м.Маріуполь вул.. Нове життя, 14), ОСОБА_5 (РНОКПП: НОМЕР_4, місце проживання: Донецька обл.. м.Краматорськ вул. Остапа Вишні, 27/13) ОСОБА_2 (місце проживання: адресою вул. Переїздна, буд. 37, смт. Билбасівка Слов’янського району Донецької області), про визнання договору купівлі – продажу транспортного засобу недійсним, відмовити.

Рішення суду може бути оскаржено до Донецького апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги через Добропільський міськрайонний суд Донецької області або безпосередньо до суду апеляційної інстанції протягом 30 днів з дня проголошення рішення.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим Кодексом, не подано апеляційної скарги, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Повний текст рішення складено 23 квітня 2019 року.

Суддя:

23.04.2019