Рішення № 81403493, 25.04.2019, Торецький міський суд Донецької області (до 25.04.2025 - Дзержинський міський суд Донецької області)

Провадження № 2/225/589/2019

Єдиний унікальний номер № 225/1959/19

Дзержинський міський суд Донецької області

РІШЕННЯ

Іменем України

25 квітня 2019 року м. Торецьк

Дзержинський міський суд Донецької області у складі:

головуючого – судді Челюбєєва Є.В.,

за участю

секретаря Бондарчук Т.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі Дзержинського міського суду Донецької області цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Державного підприємства «Торецьквугілля» про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку,

ВСТАНОВИВ:

В березні 2019 року позивач звернувся до суду з позовом, в якому просить стягнути з відповідача середній заробіток за час затримки розрахунку.

Свої вимоги позивач мотивує тим, що він знаходився у трудових відносинах з ДП «Торецьквугілля», зокрема з відокремленим підрозділом «Шахта «Північна». 14.02.2019 був звільнений на підставі п. 1 ст. 40 КЗпП України, в зв’язку зі скороченням чисельності. В цей же день розрахунок з ним всіх належних виплат при звільненні не провели, а саме не виплатили заборгованість по заробітній платі, вихідну допомогу та одноразову допомогу за довгорічну працю у вугільній промисловості у зв’язку з виходом на пенсію. Виплата остаточного розрахунку проведена 09.04.2019.Вважає, що відповідач несе відповідальність за затримку розрахунку при звільненні, тому повинний виплатити середній заробіток за час затримки по день фактичного розрахунку.

Позивач, його представник в судове засідання не з’явилися, просили розглянути справу без їх участі, заявлені позовні вимоги підтримують повністю, наполягають на їх задоволенні.

Представник відповідача в судове засідання не з’явилась, надавши суду відзив на позов, в якому заявлені позовні вимоги не визнала, оскільки вважає їх необґрунтованими і недоведеними в суді. В обґрунтування своїх заперечень зазначила, що заробітна плата та розрахункові виплати при звільненні працівникам шахти, на якій працював позивач, виплачуються за рахунок коштів державної бюджетної програми «Реструктуризація вугільної та торфодобувної промисловості». ВП «Шахта «Північна» ДП «Торецьквугілля» є підприємством, що готується до повної ліквідації. З 2016 року шахта «Північна» повністю припинила роботу по видобутку рядового вугілля і тому власні кошти відсутні. На І півріччя 2019 року за кошторисом витрат ВП «Шахта «Північна» закладені кошти для виплат працівникам всіх сум, що належать їм від підприємства при звільненні за скороченням штату, який 5 квітня 2019 року був підписаний Міністерством енергетики та вугільної промисловості України. Станом на 09 квітня 2019 року всі належні кошти були сплачені позивачу. У зв’язку з цим, просить повністю відмовити в задоволенні позовних вимог. При чому, просила розглянути справу без її участі.

Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Дослідивши матеріали справи та надані докази в їх сукупності, суд вважає, що заявлений позов підлягає задоволенню з наступних підстав.

Між сторонами по справі виникли правовідносини, які регулюються КзпП України.

Судом встановлено, що позивач з 09.09.2002 працював на ВП «Шахті «Північна» ДП «Торецьквугілля». Згідно до наказу № 17к від 14.02.2019 ОСОБА_1 був звільнений з займаної посади в зв’язку зі скороченням чисельності на підставі ст. 40 п. 1 КЗпП (а.с. 9).

Відповідно до ст. 47 КЗпП України власник або уповноважений ним орган зобов'язаний в день звільнення провести з працівником розрахунок у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу.

Однак в порушення вказаних положень КЗпП України підприємство остаточний розрахунок з ОСОБА_1 належних до сплати сум по оплаті заробітної плати, вихідної допомоги та одноразової допомоги за довгорічну працю у вугільній промисловості у зв’язку з виходом на пенсію не провели. Остаточний розрахунок з позивачем був проведений 9 квітня 2019 року.

Згідно до ст. 116 КЗпП України при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення.

Виходячи із змісту ст. 117 КЗпП України в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.

Виходячи із змісту ст. 117 КЗпП України в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.

Відповідно до п. 20 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 13 від 24.12.1999 “Про практику застосування судами законодавства про оплату праці” установивши при розгляді справи про стягнення заробітної плати у зв’язку із затримкою розрахунку при звільненні, що працівникові не були виплачені належні йому від підприємства, установи, організації суми в день звільнення, коли ж він у цей день не був на роботі, — наступного дня після пред’явлення ним роботодавцеві вимог про розрахунок, суд на підставі ст.117 КЗпП стягує на користь працівника середній заробіток за весь період затримки розрахунку, а при не проведенні його до розгляду справи — по день постановлення рішення, якщо роботодавець не доведе відсутності в цьому своєї вини. Сама по собі відсутність коштів у роботодавця не виключає його відповідальності.

Згідно до п. 32 Постанови Пленуму Верховного Суду України “Про практику розгляду судами трудових спорів” у випадках стягнення на користь працівника середнього заробітку за час вимушеного прогулу в зв'язку з незаконним звільненням або переведенням, відстороненням від роботи - невиконанням рішення про поновлення на роботі, затримкою видачі трудової книжки або розрахунку він визначається за загальними правилами обчислення середнього заробітку, виходячи з заробітку за останні два календарні місяці роботи.

Згідно з п. 2, п. 4 «Порядку обчислення середньої заробітної плати», затвердженого постановою Кабінету міністрів України від 08 лютого 1995 року № 100, середньомісячна заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за останні 2 календарні місяці роботи, що передують події, з якою пов’язана відповідна виплата.

Згідно з п. 8 цього Порядку нарахування виплат, що обчислюються із середньої заробітної плати за останні два місяці роботи, провадяться шляхом множення середньоденного (годинного) заробітку на число робочих днів/годин. Середньоденна (годинна) заробітна плата визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі (календарні) дні на число відпрацьованих робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством – на число календарних днів за цей період.

Таким чином, суд приходить до висновку, що не проведення своєчасного розрахунку з позивачем оплати заробітної плати, вихідної допомоги та одноразової допомоги за довгорічну працю у вугільній промисловості у зв’язку з виходом на пенсію є порушенням статей 47 та 116 Кодексу. У зв’язку з цим позивачу необхідно сплатити середній заробіток за весь час затримки розрахунку належних до сплати сум за період з 14 лютого 2019 року по 9 квітня 2019 року.

Відповідно до довідки про середню заробітну плату № 01/159 від 26.03.2019 (а.с. 18) середньоденна заробітна плата ОСОБА_1 складає 510 грн. 90 коп.

Враховуючи зазначене, положення Порядку про обчислення середньої заробітної плати, а також встановлені судом фактичні обставини справи, суд приходить до висновку, що з відповідача по справі на користь позивача необхідно стягнути розмір середнього заробітку за час затримки розрахунку за період з 14.02.2019 по 09.04.2019 на загальну суму 19414 грн. 20 коп., виходячи із 38 робочих днів при середньоденному заробітку у розмірі 510 грн. 90 коп.

Відповідно до ст. 129 Конституції України однією із засад судочинства є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведеність перед судом їх переконливості.

За таких обставин, суд вважає позовні вимоги повністю доведеними, тому підлягають задоволенню.

Відповідно ст. 141 ЦПК України у разі задоволення позову судовий збір, пов’язаний з розглядом справи, покладається на відповідача.

Керуючись ст.ст. 12, 13, 81, 89, 141, 263 ЦПК України, суд -

УХВАЛИВ:

Позовні вимоги задовольнити повністю.

Стягнути з Державного підприємства «Торецьквугілля» на користь ОСОБА_1 середній заробіток за весь час затримки розрахунку в сумі 19414 (дев’ятнадцять тисяч чотириста чотирнадцять) грн. 20 коп., а також понесені витрати на сплату судового збору в сумі 768 (сімсот шістдесят вісім) грн. 40 коп.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги, рішення, якщо його не було скасовано, набирає законної сили після прийняття рішення судом апеляційної інстанції.

Рішення суду може бути оскаржено безпосередньо до Донецького апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності ЦПК України в редакції від 03.10.2017 (п. 15.5 ч. 1 Розділу ХІІІ Перехідних Положень ЦПК України).

Суддя Є.В. Челюбєєв