Рішення № 81401425, 23.04.2019, Господарський суд Миколаївської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

=====

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 квітня 2019 року Справа № 915/277/19

м. Миколаїв

Господарський суд Миколаївської області у складі судді Смородінової О.Г.,

за участю секретаря судового засідання Ржепецької К. М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю «КОЛОС 2011» (57546, Миколаївська обл., Очаківський район, с. Матросівка, вул. Миколаївська, 1)

до відповідача: Публічного акціонерного товариства «Веселинівський завод сухого знежиреного молока» (57001, Миколаївська обл., Веселинівський район, смт Веселинове, вул. Будівельників, 30)

про: стягнення 121972,52 грн,

за участю представників учасників справи:

від позивача: не з'явився,

від відповідача: не з'явився,

Суть спору:

19.02.2019 товариство з обмеженою відповідальністю «КОЛОС 2011» звернулося до Господарського суду Миколаївської області з позовною заявою б/н від 19.02.2019 (вх. № 2651/19) до публічного акціонерного товариства «Веселинівський завод сухого знежиреного молока» про стягнення заборгованості у розмірі 121972,52 грн; судового збору у розмірі 1921 грн та витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 5000,00 грн.

Позовні вимоги ґрунтуються на підставі договору № 1 від 01.01.2013 на поставку молока; бухгалтерської довідки № 40 від 18.02.2018; видаткових накладних № РНМ-000044 від 31.10.2017, № РНМ-000049 від 30.11.2017, № РНМ-000055 від 31.12.2017, № РНМ-000006 від 31.01.2018; банківської виписки; платіжних доручень № 1219 від 04.06.2018, № 1343 від 14.06.2018, № 1459 від 25.06.2018, № 2891 від 26.12.2018, № 56 від 11.01.2019, № 110 від 17.01.2019, № 276 від 12.02.2019; застосування норм статей 509, 530, 610, 626, 629, 655, 662-664, 692, 712, 713, Цивільного кодексу України, статей 175, 222, Господарського кодексу України, та мотивовані невиконанням відповідачем обов'язку щодо оплати продукції, чим останній порушує права позивача, безпідставно не перераховуючи кошти (вартість товару) у власність позивача.

Ухвалою суду від 22.02.2019 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі № 915/270/19, яка розглядається за правилами спрощеного позовного провадження; розгляд справи по суті призначено на 19.03.2019 об 11 год. 00 хв.; викладено вимоги до позивача; встановлено сторонам процесуальні строки для подання заяв по суті справи.

18.03.2019 до суду від позивача надійшло клопотання б/н від 18.03.2019 (вх. № 4299/19) про приєднання доказів до матеріалів справи, за текстом якого заявник просив суд приєднати до матеріалів справи оригінали таких доказів: спеціалізовані товарні накладні на перевезення молочної сировини; приймальні квитанції на закупівлю молочної сировини, податкові накладні, додаткову угоду до договору на поставку молока.

За результатами судового засідання, проведеного 19.03.2019 судом зазначено, що відповідач правом, передбаченим ст. 165 Господарського процесуального кодексу України щодо оформлення відзиву на позовну заяву і документів, що підтверджують заперечення проти позову, не скористався; постановлено ухвалу про відкладення розгляду справи на 18 квітня 2019 року о 10:00.

15.04.2019 до суду від позивача надійшло: клопотання б/н від 11.04.2019 (вх. № 6046/19) про приєднання доказів до матеріалів справи; клопотання б/н від 11.04.2019 (вх. № 6047/19) про розгляд справи без участі представника позивача, за текстом якого заявник просив суд розгляд справи проводити без участі представників позивача, стягнути з відповідача заборгованість у розмірі 121972,52 грн; судовий збір у розмірі 1921 грн та витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 5000,00 грн.

В судове засідання 18.04.2019 з'явився лише представник відповідача, якого суд заслухав. Так, представник відповідача усно повідомив суду про часткову сплату заявленої до стягнення заборгованості та клопотав про надання додаткового часу для надання суду відповідних доказів.

За результатами проведеного засідання 18.04.2019, враховуючи правила ст. 248 ГПК України, судом було оголошено перерву в судовому засіданні до 23 квітня 2019 року до 14 год. 00 хв.

22.04.2019 до суду від позивача надійшли письмові пояснення б/н від 19.04.2019 (вх. № 6575/19), у яких заявник зазначив про те, що доводячи розмір суми, яка підлягала сплаті, у зв'язку з неуважністю бухгалтера, позивачем випадково не було враховано, що 18 лютого 2019 року відповідач сплатив 20000,00 грн, що підтверджується платіжним дорученням № 331 від 18.02.2019 та просив суд врахувати дані пояснення при дослідженні обставин справи; приєднати до матеріалів справи оригінал платіжного доручення № 331 від 18.02.2019.

Станом на момент проведення судового засідання інших заяв як по суті справи, так і з процесуальних питань від учасників справи до суду не надходило.

23.04.2019 представники сторін в судове засідання не з'явилися, хоча про час та місце проведення судового засідання були повідомлені належним чином.

При цьому позивач просив суд розгляд справи проводити без участі представника позивача (клопотання б/н від 11.04.2019 (вх. № 6047/19 від 15.04.2019)).

Згідно ч. 3 ст. 202 Господарського процесуального кодексу України, якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі, зокрема, неявки у судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення про причини неявки; повторної неявки у судове засідання учасника справи незалежно від причин неявки.

Враховуючи наведене та те, що явка учасників справи не визнавалася судом обов'язковою, а участь у засіданні суду є правом, а не обов'язком сторони, суд дійшов висновку про можливість проведення судового засідання за відсутності представників сторін.

Водночас, враховуючи відсутність відзиву по суті позову, згідно ст. 165 ГПК України справу вирішено за наявними в ній матеріалами.

Відповідно до змісту статей 195, 240 ГПК України, суд 23.04.2019 за результатами розгляду даної справи підписав вступну та резолютивну частину рішення.

Дану справу розглянуто судом за правилами спрощеного позовного провадження.

Ознайомившись з матеріалами справи, дослідивши надані докази у їх сукупності, суд -

В С Т А Н О В И В:

01 січня 2013 року між товариством з обмеженою відповідальністю «КОЛОС 2011» та публічним акціонерним товариством «Веселинівський завод сухого знежиреного молока» був укладений договір № 1 на поставку молока (далі - Договір), відповідно до предмету якого позивач, як Товаровиробник, зобов'язався виготовити та передати у власність відповідача, як Заготівельника, а останній зобов'язався прийняти і оплачувати цільне молоко, що відповідає встановленим даним договором вимогам та показникам, у обсягах та на умовах, вказаних у даному договорі.

За умовами наведеного договору:

- Товаровиробник зобов'язується поставити Заготівельнику молоко відповідно до графіка поставки на умовах з адресою: 57546, с. Острівка, Очаківського району, Миколаївської області (п. 2.1 Договору);

- Заготівельник зобов'язується прийняти молоко за кількістю та якістю у Товаровиробника, відповідно до даного Договору та погодженого графіку, безпосередньо в пункті відвантаження молока Товаровиробника за адресою: (с. Острівка, Очаківського району, Миколаївської області) (п. 4.1 Договору);

- Заготівельник зобов'язується оплату за поставлені Товаровиробником партії молока проводити щотижня за кожний тиждень, що минув в строк 3-х банківських днів після закінчення кожного календарного тижня на підставі наданих товарно-транспортних накладних. Остаточний взаємний розрахунок за поставлене молоко здійснюється на підставі наданого Заготівельнику рахунку, акта приймання-передачі молока та податкової накладної за календарний місяць, що минув (п. 4.1 Договору);

- договір набирає чинності після його підписання сторонами з 01 січня 2013 року і діє протягом 1 року до 31 грудня 2013 року включно (п. 8.1 Договору);

- у випадку якщо жодна зі сторін не заявить про свій намір розірвати договір за 10 (десять) днів до закінчення строку його дії, даний договір вважається пролонгованим на наступний рік на тих же умовах. Кількість пролонгацій не обмежується (п. 8.2 Договору).

Вказаний договір підписаний та скріплений печатками обох сторін.

Предметом даного позову виступає майнова вимога позивача, як Товаровиробника, до відповідача, як Заготівельника, щодо стягнення з останнього боргу за поставлений товар.

Дослідивши надані суду докази, оцінивши їх у відповідності з вимогами ст. 86 Господарського процесуального кодексу України, проаналізувавши обставини справи відносно норм чинного законодавства, яке регулює спірні відносини, суд дійшов таких висновків.

Спірні правовідносини, які виникли між сторонами, регулюються положеннями чинного законодавства про контрактацію сільськогосподарської продукції.

За умовами ст. 713 Цивільного кодексу України, за договором контрактації сільськогосподарської продукції виробник сільськогосподарської продукції зобов'язується виробити визначену договором сільськогосподарську продукцію і передати її у власність заготівельникові (контрактанту) або визначеному ним одержувачеві, а заготівельник зобов'язується прийняти цю продукцію та оплатити її за встановленими цінами відповідно до умов договору. До договору контрактації застосовуються загальні положення про купівлю-продаж та положення про договір поставки, якщо інше не встановлено договором або законом. Законом можуть бути передбачені особливості укладення та виконання договорів контрактації сільськогосподарської продукції.

Згідно з приписами ч. 1 та 2 ст. 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

За умовами ч. 1 ст. 662 та ст. 663 ЦК України продавець зобов'язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу. Продавець зобов'язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, відповідно до положень статті 530 цього Кодексу.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 664 ЦК України обов'язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент вручення товару покупцеві, якщо договором встановлений обов'язок продавця доставити товар.

Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, відповідно до статті 11 ЦК України є, зокрема, договори. Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Відповідно до ч. 1 ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Відповідно до ч. 1 ст. 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

За змістом ч. 1 ст. 14 ЦК України цивільні обов'язки виконуються у межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства.

Статтею 173 Господарського кодексу України передбачено, що господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

У відповідності до ст. 193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором. Не допускається одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

Згідно з ч. 1 ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Відповідно до приписів статей 525, 526 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

За приписами статті 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

За змістом статті 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

У відповідності до частини 1 статті 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Матеріали справи свідчать про таке.

За даними позивача, станом на 30.10.2017 за Договором № 1 на поставку молока від 01.01.2013 мала місце кредиторська заборгованість на користь публічного акціонерного товариства «Веселинівський завод сухого знежиреного молока» в сумі 40865,60 грн, що підтверджується бухгалтерською довідкою товариства з обмеженою відповідальністю «КОЛОС 2011» № 40 від 18.02.2018.

В подальшому, на виконання умов вищенаведеного Договору позивач поставив (передав) відповідачу, а останній прийняв у власність товар на загальну суму 2002838,12 грн, що підтверджується:

1. Оригіналами видаткових накладних, наданими позивачем до позовної заяви, зокрема:

- № РНМ-000044 від 31.10.2017 на суму 1436762,24 грн;

- № РНМ-000049 від 30.11.2017 на суму 332758,94 грн;

- № РНМ-000055 від 31.12.2017 на суму 161629,98 грн;

- № РНМ-000006 від 31.01.2018 на суму 71686,96 грн.

2. Оригіналами спеціалізованих товарних накладних на перевезення молочної сировини Форми № 1-ТН (МС), наданими позивачем до клопотання б/н від 18.03.2019 (вх. № 4299/19), зокрема: - б/н від 01.10.2017; - б/н від 03.10.2017; - б/н від 05.10.2017; -б/н від 07.10.2017; - б/н від 09.10.2017; - б/н від 11.10.2017; - б/н від 13.10.2017; - б/н від 15.10.2017; - б/н від 17.10.2017; - б/н від 19.10.2017; - б/н від 21.10.2017; - б/н від 23.10.2017; - б/н від 25.10.2017; - б/н від 27.10.2017; - б/н від 29.10.2017; - б/н від 30.10.2017; - б/н від 31.10.2017; - б/н від 02.11.2017; - б/н від 02.11.2017; - б/н від 04.11.2017; - б/н від 04.11.2017; - б/н від 06.11.2017; - б/н від 06.11.2017; - б/н від 08.11.2017; - б/н від 08.11.2017; - б/н від 16.11.2017; - б/н від 20.11.2017; - б/н від 20.11.2017; - б/н від 22.11.2017; - б/н від 22.11.2017; - б/н від 26.11.2017; - б/н від 26.11.2017; - б/н від 02.12.2017; - б/н від 02.12.2017; - б/н від 06.12.2017; - б/н від 06.12.2017; - б/н від 10.12.2017; - б/н від 10.12.2017; - б/н від 14.12.2017; - б/н від 14.12.2017; - б/н від 17.12.2017; - б/н від 17.12.2017; - б/н від 20.12.2017; - б/н від 20.12.2017; - б/н від 23.12.2017; - б/н від 23.12.2017; - б/н від 26.12.2017; - б/н від 26.12.2017; - б/н від 29.12.2017; - б/н від 29.12.2017; - б/н від 01.01.2018; - б/н від 01.01.2018; - б/н від 04.01.2018; - б/н від 04.01.2018; - б/н від 07.01.2018.

3. Оригіналами приймальних квитанцій на закупівлю молочної сировини, наданими позивачем до клопотання б/н від 18.03.2019 (вх. № 4299/19), зокрема:

- б/н від 31.10.2017 на суму 1436762,24 грн;

- б/н від 30.11.2017 на суму 332758,94 грн;

- б/н від 31.12.2017 на суму 161629,98 грн;

- б/н від 31.01.2018 на суму 71686,96 грн.

4. Податковими накладними, наданими позивачем до клопотання б/н від 18.03.2019 (вх. № 4299/19), зокрема:

- № 17/2 від 31.10.2017 на суму 1436762,24 грн (зареєстрована в ЄРПН за № 9237868473);

- № 16/2 від 30.11.2017 на суму 332758,94 грн (зареєстрована в ЄРПН за № 9259657855);

- № 25/2 від 31.12.2017 на суму 161629,98 грн (зареєстрована в ЄРПН за № 9291614758);

- № 17/2 від 31.01.18 на суму 71686,96 грн (зареєстрована в ЄРПН за № 9016860523).

Відповідач, у свою чергу, провів оплату за вищенаведеними накладними на загальну суму 1860000,00 грн, що вбачається з:

1. Банківської виписки за період з 30.10.2017 по 17.05.2018, яка містить відомості про здійснення таких платежів за договором № 1 від 01.01.2013:

- 31.10.2017 - платіж на суму 100000,00 грн;

- 09.11.2017 - платіж на суму 150000,00 грн;

- 13.11.2017 - платіж на суму 50000,00 грн;

- 16.11.2017 - платіж на суму 100000,00 грн;

- 21.11.2017 - платіж на суму 100000,00 грн;

- 15.12.2017 - платіж на суму 100000,00 грн;

- 21.12.2017 - платіж на суму 100000,00 грн;

- 28.12.2017 - платіж на суму 100000,00 грн;

- 09.01.2018 - платіж на суму 100000,00 грн;

- 11.01.2018 - платіж на суму 60000,00 грн;

- 09.02.2018 - платіж на суму 70000,00 грн;

- 14.02.2018 - платіж на суму 50000,00 грн;

- 16.02.2018 - платіж на суму 50000,00 грн;

- 21.02.2018 - платіж на суму 50000,00 грн;

- 27.02.2018 - платіж на суму 50000,00 грн;

- 21.03.2018 - платіж на суму 60000,00 грн;

- 23.03.2018 - платіж на суму 50000,00 грн;

- 30.03.2018 - платіж на суму 50000,00 грн;

- 13.04.2018 - платіж на суму 50000,00 грн;

- 16.05.2018 - платіж на суму 70000,00 грн.

2. Платіжних доручень:

- № 1219 від 04.06.2018 на суму 70000,00 грн;

- № 1343 від 14.06.2018 на суму 80000,00 грн;

- № 1459 від 25.06.2018 на суму 50000,00 грн;

- № 2891 від 26.12.2018 на суму 50000,00 грн;

- № 56 від 11.01.2019 на суму 30000,00 грн;

- № 110 від 17.01.2019 на суму 20000,00 грн;

- № 276 від 12.02.2019 на суму 30000,00 грн;

- № 331 від 18.02.2019 на суму 20000,00 грн.

Таким чином, судом встановлено, що позивачем до позову, в обґрунтування заявлених вимог надано суду 4 видаткових накладні, за якими всього поставлено товару на загальну суму 2002838,12 грн.

З наданих суду доказів (банківська виписка, платіжні доручення) вбачається, що на виконання взятих на себе зобов'язань відповідач здійснив оплату за отриманий товар на загальну суму 1860000,00 грн.

Судом взяте до уваги твердження відповідача про здійснення публічним акціонерним товариством «Веселинівський завод сухого знежиреного молока» часткової сплати заявленої до стягнення заборгованості.

Крім того, вказане підтверджується письмовими поясненнями позивача б/н від 19.04.2019 (вх. № 6575/19), до яких додано оригінал платіжного доручення № 331 від 18.02.2019.

Отже, відповідно до наданих суду позивачем доказів та вищезазначених обставин, що не спростовані відповідачем, відповідач свого обов'язку по оплаті товару в сумі 101972,52 грн, поставленого за Договором № 1 на поставку молока від 01.01.2013, не виконав, що і спонукало позивача звернутися до господарського суду з відповідним позовом.

Відповідно до частини 2 ст. 614 ЦК України відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов'язання. Відповідно до частин 3 та 4 ст. 13 ГПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій.

За таких обставин обов'язок доведення факту належної оплати за отриманий товар закон покладає на покупця.

Відповідач доказів належного виконання своїх зобов'язань за договором та сплати коштів за поставлений товар не представив, відповідно доводи позивача не спростував.

Відповідно до статей 15, 16 ЦК України особа має право на захист свого особистого немайнового або майнового права у разі його порушення, невизнання або оспорювання, яке реалізується шляхом звернення до суду. Способи захисту цивільних прав та інтересів визначені в ч. 2 ст. 16 ЦК України.

Статтями 73, 74 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Відповідно до статті 76 ГПК України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Як слідує з положень ст. 77, 78 ГПК України, обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.

Відповідно до змісту ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

Відповідач не спростував вимоги позивача, не надав суду належні докази, які свідчать про відсутність заборгованості перед кредитором за договірними зобов'язаннями.

Отже, за висновками суду в спірних правовідносинах відповідачем дійсно порушені норми та приписи чинного законодавства в частині повної та своєчасної оплати за поставлений товар за договором № 1 на поставку молока від 01.01.2013, в зв'язку з чим позивач цілком правомірно звернувся до господарського суду з відповідним позовом.

Судом перевірено розрахунок заборгованості та встановлено, що позивачем в позовній заяві суму заборгованості у розмірі 121972,52 грн зазначено помилково.

Так, за розрахунком суду обґрунтованою сумою заборгованості за основним зобов'язанням, з урахуванням наявної кредиторської заборгованості та усіх здійснених відповідачем платежів є 101972,52 грн, яка і підлягає стягненню з відповідача.

Вказане, крім того, підтверджується і самим позивачем за текстом письмових пояснень б/н від 19.04.2019 (вх. № 6575/19).

За такого, суд відмовляє позивачу в стягненні з відповідача суми заборгованості за основним зобов'язанням в розмірі 20000,00 грн.

Таким чином, враховуючи вищенаведені норми та обставини, розглянувши даний спір із застосуванням норм матеріального права, якими регулюються відповідні відносини, згідно з наданими сторонами доказами, суд дійшов висновку про часткове задоволення позову.

Крім того, в прохальній частині позовної заяви позивач просив стягнути з відповідача судовий збір у розмірі 1921,00 грн та витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 5000,00 грн.

Відповідно до положень п. 2 ч. 1 ст. 129 ГПК України, у спорах, що виникають при виконанні договорів судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Таким чином, у зв'язку з частковим задоволенням позовних вимог з відповідача належить стягнути на користь позивача (пропорційно до розміру задоволених позовних вимог) 1605,96 грн ((101972,52 / 121972,52) * 100 % = 83,60 %; 83,60 % * 1921,00 = 1605,96) судового збору.

Щодо заявлених до стягнення на користь позивача витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 5000,00 грн, господарський суд зазначає таке.

Згідно ст. 16 ГПК України учасники справи мають право користуватися правничою допомогою.

Відповідно до ст. 59 Конституції України кожен має право на правову допомогу. Для забезпечення права на захист від обвинувачення та надання правової допомоги при вирішенні справ у судах та інших державних органах в Україні діє адвокатура.

У відповідності до ч. 1 ст. 123 ГПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.

Згідно п. 1 ч. 3 ст. 123 ГПК України до витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.

За приписами ст. 126 ГПК України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

При цьому згідно ч. 8 ст. 129 ГПК України розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

Як встановлено судом за матеріалами господарської справи № 915/277/19, позивачем подано до суду докази понесення витрат на професійну правничу допомогу, а саме:

- до позовної заяви б/н від 19.02.2019 (вх. № 2651/19) додано: оригінал договору про надання правової допомоги № 6 від 06.02.2019, укладеного між товариством з обмеженою відповідальністю «КОЛОС 2011» та адвокатом Глушаницею Андрієм Леонідовичем, який діє на підставі Свідоцтва про право на зайняття адвокатською діяльністю Серія МК № 001334 від 30.03.2018; копію вказаного свідоцтва; попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які позивач поніс і які очікує понести у зв'язку із розглядом справи;

- до клопотання б/н від 18.03.2019 (вх. № 4299/19) про приєднання доказів до матеріалів справи додано: оригінал Додатку № 1 від 19.02.2019 до договору про надання правової допомоги № 6 від 06.02.2019 «Детальний опис виконаних робіт (наданих послуг) наданих адвокатом та які будуть надані (їх вартість)»; акт здачі-прийняття наданих послуг № 1 від 19.02.2019; квитанцію до прибуткового касового ордеру № 11 від 18.03.2019 на суму 5000,00 грн (підстава платежу - «договір про надання правової допомоги № 6 від 06.02.19 р. г/с № 915/277/19»);

- до клопотання б/н від 11.04.2019 (вх. № 6046/19) про приєднання доказів до матеріалів справи додано: копію угоди від 19.03.2019 про внесення змін до додатку № 1 від 19.02.2019 до договору про надання правової допомоги № 6 від 06.02.2019.

Суд зазначає, що згідно ч. 5 ст. 126 ГПК України у разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (частина 6 ст.126 ГПК України).

Таким чином, зважаючи на відсутність відповідного клопотання та заперечень відповідача стосовно розміру заявленої до стягнення суми грошових коштів, з огляду на предмет позову та розмір витрат позивача на професійну правничу допомогу, враховуючи ступінь складності справи та обсяг наданих послуг, суд вважає, що витрати позивача на професійну правничу допомогу в розмірі 5000,00 грн документально доведені, є співмірними з предметом позову, змістом та обсягом наданих послуг.

Разом із тим, враховуючи часткове задоволення позову суд відмічає таке.

Відповідно до положень п. 3 ч. 4 ст. 129 ГПК України, інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Як було зазначено вище, згідно з п. 1 ч. 3 ст. 123 ГПК України до витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.

Таким чином, у зв'язку з частковим задоволенням позовних вимог з відповідача належить стягнути на користь позивача (пропорційно до розміру задоволених позовних вимог) 4180,00 грн ((101972,52 / 121972,52) * 100 % = 83,60 %; 83,60 % * 5000,00 = 4180,00) витрат на професійну правничу допомогу.

Керуючись ст. ст. 73, 74, 76-78, 86, 129, 165, 219, 220, 233, 238, 240, 241, 248, 252 Господарського процесуального кодексу України, суд -

В И Р І Ш И В:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з публічного акціонерного товариства «Веселинівський завод сухого знежиреного молока» (57001, Миколаївська обл., Веселинівський район, смт Веселинове, вул. Будівельників, 30; ідентифікаційний код 00446546) на користь товариства з обмеженою відповідальністю «КОЛОС 2011» (57546, Миколаївська обл., Очаківський район, с. Матросівка, вул. Миколаївська, 1; ідентифікаційний код 03763980) заборгованість у розмірі 101972,52 грн; судовий збір у розмірі 1605,96 грн та витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 4180,00 грн.

В решті позовних вимог в частині стягнення з відповідача заборгованості в розмірі 20000,00 грн відмовити.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення набирає законної сили після закінчення двадцятиденного строку з дати складення повного судового рішення.

Рішення може бути оскаржене в порядку та у строки, визначені статтею 256 і підпунктом 17.5 пункту 17 Розділу ХІ «Перехідні положення» Господарського процесуального кодексу України.

Сторони та інші учасники справи:

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «КОЛОС 2011» (57546, Миколаївська обл., Очаківський район, с. Матросівка, вул. Миколаївська, 1; ідентифікаційний код 03763980);

Відповідач: Публічне акціонерне товариство «Веселинівський завод сухого знежиреного молока» (57001, Миколаївська обл., Веселинівський район, смт Веселинове, вул. Будівельників, 30; ідентифікаційний код 00446546).

Повне рішення складено та підписано 25.04.2019.

Суддя О.Г. Смородінова