Рішення № 81397234, 24.04.2019, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

24 квітня 2019 року № 759/1916/18

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Васильченко І.П. розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження справу

за позовомОСОБА_1 доГоловного управління Пенсійного фонду України в м.Києвіпровизнання дій протиправними, зобов'язання вчинити дії, В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 звернулась до Святошинського районного суду м.Києва з позовом до Правобережного об'єднаного Управління Пенсійного фонду України в м. Києві про визнання протиправними дії відповідача щодо відмови позивачу у врахуванні при призначенні пенсії суми заробітної плати за останні 24 календарних місяці роботи перед звільненням на пенсію, на які нараховані (обчислені) та сплачені страхові внески на загальнообов'язкове пенсійне страхування та зобов'язання відповідача проводити позивачу в подальшому виплату пенсії, згідно ст. 33, 35, 37 Закону України «Про державну службу» (в редакції чинній на момент призначення пенсії) із суми заробітку для призначення пенсії за останні 24 календарних місяці роботи перед звільненням на пенсію, на які нараховані (обчислені) та сплачені страхові внески на загальнообов'язкове пенсійне страхування в розмірі 80% заробітної плати (чинному на момент призначення пенсії).

На підставі ухвали судді Святошинського районного суду м.Києва від 14.02.2018 р. матеріали адміністративного позову ОСОБА_1 до Правобережного об'єднаного управління Пенсійного фонду України в м.Києві про визнання дій протиправними, зобов'язання вчинити дії передано на розгляд Окружного адміністративного суду м.Києва за підсудністю.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 23.07.2018 року суд визнав подану заяву і додані до неї матеріали достатніми для прийняття позовної заяви до розгляду та відкриття провадження по справі, ухвалено розглядати справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін.

При цьому, відповідно до ст. 52 Кодексу адміністративного судочинства України, у разі вибуття або заміни сторони чи третьої особи у відносинах, щодо яких виник спір, суд допускає на будь-якій стадії судового процесу заміну відповідної сторони чи третьої особи її правонаступником. Усі дії, вчинені в адміністративному процесі до вступу правонаступника, обов'язкові для нього в такій самій мірі, у якій вони були б обов'язкові для особи, яку він замінив.

Судом з Державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, встановлено, що Правобережне об'єднане управління Пенсійного фонду України припинено, а тому суд вважає необхідним замінити первісного відповідача на правонаступника - Головне управління Пенсійного фонду України в м.Києві.

Позовні вимоги мотивовані протиправністю дій відповідача при призначенні пенсії позивачу, виходячи з обчислення пенсії за 60 календарних місяців роботи, а не за 24 календарних місяців, у зв'язку із чим такий розрахунок є незаконним, оскільки постанова Кабінету Міністрів України № 112 від 25.03.2014 р. «Про внесення змін до деяких постанов Кабінету Міністрів України з питань пенсійного забезпечення», якою внесені зміни до постанови Кабінету Міністрів України № 865 від 31.05.2000 р. «Про деякі питання вдосконалення визначення розмірів заробітку обчислення пенсії» набула чинності згідно правилам обчислення строків за Цивільним кодексом України та Цивільним процесуальним кодексом України лише 25.04.2014 р., а тому до позивача такий порядок не застосовується, оскільки до УПФУ остання звернулась 24.04.2014 р.

Відповідач у письмовому відзиві на позов вказав про правомірність нарахування та виплати пенсії згідно постанови Кабінету Міністрів України № 112 від 25.03.2014 р. «Про внесення змін до деяких постанов Кабінету Міністрів України з питань пенсійного забезпечення».

Розглянувши подані сторонами документи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.

ОСОБА_1 перебуває на обліку в ГУ ПФУ в м. Києві та отримує пенсію згідно Закону України «Про державну службу» в розмірі 80% суми заробітної плати.

08.09.2017 р. позивач звернулась до Пенсійного органу із заявою, якою просила здійснювати їй виплату пенсії в розмірі 9 216,54 грн., яка була встановлена відповідно до протоколу УПФУ в Святошинському районі від 27.04.2018 р. № 5112.

Листом від 15.09.2017 р. відповідач відмовив позивачу у задоволенні заяви з огляду на правомірність застосування постанови Кабінету Міністрів України № 112 від 25.03.2014 р. «Про внесення змін до деяких постанов Кабінету Міністрів України з питань пенсійного забезпечення» при призначенні пенсію позивачу.

Не погоджуючись із вказаною відмовою, позивач звернувся до суду за захистом своїх порушених прав та законних інтересів.

Досліджуючи надані сторонами докази, аналізуючи наведені міркування та заперечення, оцінюючи їх в сукупності, суд бере до уваги наступне.

Загальні засади діяльності, статус державних службовців, які працюють в державних органах та їх апараті, а також особливості правовідносин щодо призначення та перерахунку пенсій державним службовцям, встановлені Законом України «Про державну службу».

Відповідно до ч. 2 ст. 37 цього Закону пенсія державним службовцям призначається в розмірі 80 відсотків суми їх заробітної плати, з якої було сплачено єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, а до 1 січня 2011 року - страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, а особам, які на час звернення за призначенням пенсії не є державними службовцями, - у розмірі 80 відсотків заробітної плати працюючого державного службовця відповідної посади та рангу за останнім місцем роботи на державній службі, з якої було сплачено єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, а до 1 січня 2011 року - страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування.

Частиною другою статті 37-1 Закону України «Про державну службу» передбачено, що перерахунок пенсії здійснюється виходячи із сум заробітної плати, на які нараховуються страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування працюючого державного службовця відповідної посади та рангу на момент виникнення права на перерахунок пенсії.

Таким чином, призначення державному службовцю пенсії та її перерахунок здійснюється з сум їх заробітної плати, на які нараховуються страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування.

Як вбачається з матеріалів справи, 24.04.2014 р. ОСОБА_1 звернулась до УПФУ із заявою про призначення/перерахунку пенсії, якою просила призначити пенсію згідно Закону України «Про державну службу».

Судом встановлено, що пенсію позивачу було призначено відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України № 112 від 25.03.2014 р. «Про внесення змін до деяких постанов Кабінету Міністрів України з питань пенсійного забезпечення», якою внесені зміни до постанови Кабінету Міністрів України № 865 від 31.05.2000 р. «Про деякі питання вдосконалення визначення розмірів заробітку обчислення пенсії».

Даною постановою № 112 було внесено зміни, зокрема, до абзацу першого п. 1 Постанови Кабінету Міністрів України № 865 від 31.05.2000 р. та викладено даний абзац в наступній редакції: «Установити, що розмір виплат (крім посадових окладів, надбавок за ранг або кваліфікаційні класи, класний чин або спеціальні звання, вислугу років), що включаються в заробіток для обчислення пенсії відповідно до Закону України «Про державну службу», визначається за вибором того, хто звернувся за пенсією за будь-які 60 календарних місяців роботи, яка дає право на даний вид пенсії, підряд перед зверненням за пенсією. Середньомісячна сума зазначених виплат за 60 календарних місяців визначається шляхом ділення загальної суми цих виплат на 60».

Відповідно до п. 2 Постанови Кабінету Міністрів України від 25 березня 2014 р. № 112 «Про внесення змін до деяких постанов Кабінету Міністрів України з питань пенсійного забезпечення» ця постанова набирає чинності з дня опублікування, крім пункту 8 змін, затверджених цією постановою, який набирає чинності з дня набрання чинності Законом України від 17 листопада 2011 р. № 4050-VI «Про державну службу.

Згідно офіційного сайту Верховної Ради України://zakon4.rada.gov.ua/laws/show/112-2014-п/card6#Public публікація даної постанови відбулась в газеті «Урядовий кур'єр», від 24.04.2014 р. № 75.

Отже, саме 24.04.2014 р. дані зміни набули чинності, і саме з 24.04.2014 р. вони підлягають застосуванню.

Не приймаються до уваги доводи позивача про те, що вказані зміни набули чинності 25.04.2014 р., так як перебіг строку згідно Цивільного кодексу України та Цивільного процесуального кодексу України починається з наступного дня після календарної дати, з огляду на таке.

По-перше, до даних правовідносин відповідно до ст. 1 Цивільного України не застосовується цивільне законодавство, а отже й цивільно-процесуальне законодавство.

По-друге, строки набрання нормативно-правовими актами чинності не є процесуальними, а тому не може бути застосоване процесуальне законодавство України (цивільне, кримінальне, господарське, адміністративне).

Крім того, в даній Постанові № 112 чітко визначено, коли вона набуває чинності, а тому день публікації даної постанови є днем набрання її чинності.

За таких обставин, відповідач не порушив чинне законодавство щодо порядку обчислення пенсії за будь-які 60 календарних місяців роботи, а діяв в спосіб та в межах, передбачених чинним законодавством України.

Враховуючи вищевикладене, суд доходить висновку про необґрунтованість позовних вимог та відсутності правових підстав для їх задоволення.

У силу ч.ч. 1 та 2 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Зважаючи на вищевикладене, виходячи із меж заявлених позовних вимог, суд доходить висновку про необґрунтованість доводів позивача, а тому в задоволенні позовних вимог відмовляє.

Враховуючи викладене, керуючись статтями 2, 77, 139, 243-245, 263, 382 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

В И Р І Ш И В

У позові ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, ідентифікаційний код НОМЕР_1) відмовити.

Рішення суду відповідно до ст. 255 Кодексу адміністративного судочинства України набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду може бути оскаржено до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими ст.ст. 295-297 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя І.П. Васильченко