Рішення № 81397228, 24.04.2019, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

24 квітня 2019 року № 640/19419/18

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Арсірія Р.О., розглянувши у спрощеному позовному провадженні без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до військової частини А2788 Міністерства оборони України, 2461 військового представництва Міністерства оборони України та Міністерства оборони України про визнання протиправними дій, зобов'язання вчинити дії, -

Суд прийняв до уваги таке:

До Окружного адміністративного суду міста Києва звернувся ОСОБА_1 (далі - позивач, ОСОБА_1.) з позовом до військової частини А2788 Міністерства оборони України (далі - відповідач-1, ВЧ А2788) та 2461 військового представництва Міністерства оборони України (далі - відповідач-2, ВП 2461), у якому просить суд:

- Визнати протиправними дії відповідачів щодо відмови у нарахуванні та виплаті позивачу компенсації вартості за неотримане речове майно;

- Зобов'язати відповідачів нарахувати та виплатити позивачу компенсацію вартості за неотримане речове майно.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 22.11.2018 відкрито спрощене провадження у справі.

В обґрунтування позовних вимог позивачем зазначено, що при звільнення з військової служби, відповідачами в порушення положень законодавства не виплачено позивачу компенсацію вартості за неотримане речове майно.

Відповідач-1 у відзиві на позовну заяву просив відмовити у задоволенні позову в частині позовних вимог до ВЧ А2788, посилаючись на те, що виплата грошової компенсації вартості за неотримане майно позивачу, як звільненому зі служби у Збройних Силах України не передбачена чинним законодавством України, оскільки позивач звернувся з рапортом про виплату вказаної компенсації після звільнення, тобто не в статусі військовослужбовця, а як громадянин України.

Відповідач-2 проти задоволення позову заперечив. Зазначив, що ВП 2461 не є юридичною особою, не має розрахункових рахунків у казначействі та банку, речової, продовольчої та фінансової служб, а тому відсутні підстави для зобов'язання відповідача-2 нарахувати і виплатити позивачу компенсацію вартості за неотримане речове майно. Також відповідач-2 вважає, що він є неналежним відповідачем у справі.

Для розгляду питання щодо заміни ВП 2461 як неналежного відповідача на належного відповідача - Міністерства оборони України, суд ухвалою від 06.12.2018 призначив судове засідання. В судовому засіданні 15.01.2019 суд дійшов висновку, що ВП 2461 є належним відповідачем та ухвалив залучити до участі у справі Міністерство оборони України в статусі відповідача-3.

Розглянувши подані документи та матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи та вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд міста Києва встановив наступне.

ОСОБА_1 перебував на військовій службі у званні майора на посаді заступника начальника 2461 військового представництва Міністерства оборони України.

Наказом Міністерства оборони України від 21.08.2018 №45 відповідно до пункту 2 частини 5 статті 26 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» позивача звільнено з військової служби у запас за підпунктом «к» (які проходять військову службу за контрактом, дію якого продовжено понад встановлені строки на період до закінчення особливого періоду або оголошення демобілізації, та які вислужили не менше 18 місяців з дати продовження дії контракту, якщо вони не висловили бажання продовжувати військову службу під час особливого періоду).

Відповідно до наказу начальника ВП 2461 Міністерства оборони України від 04.09.2018 №16 для здачі та прийому справ і посади заступника начальника 2461 військового представництва Міністерства оборони України майора ОСОБА_1 призначено комісію та надано три доби на здачу справ та посади у зв'язку зі звільненням з лав Збройних Сил України.

Згідно із наказом начальника 2461 військового представництва Міністерства оборони України від 06.09.2018 №92, позивача виключено зі списків особового складу ВП 2461 та усіх видів забезпечення та визначено суми, що підлягають виплаті позивачу. При цьому питання щодо виплати позивачу грошової компенсації вартості за недоотримане речове майно вирішено не було.

10.09.2018 ОСОБА_1 звернувся до командира ВЧ А2788 із рапортом, у якому просив виплатити грошову компенсацію за неотримане речове майно у зв'язку зі звільненням з військової служби згідно постанови Кабінету Міністрів України від 16.03.2016 №178 та наказу Міністерства оборони України від 29.04.2016 №232.

За результатом опрацювання даного рапорту відповідачем-1 видано позивачу довідку про вартість речового майна, що належить до видачі №70/18 від 12.09.2018, згідно якої вартість речового майна, що належить до видачі складає 88 421,48 грн.

Представником позивача направлено відповідачу-1 адвокатський запит про надання інформації щодо виплати ОСОБА_1 грошової компенсації за неотримане речове майно у зв'язку зі звільненням з військової служби.

На даний запит відповідач-1 надав відповідь листом від 12.10.2018 №2992, у якому зазначив, що грошова компенсація військовослужбовцям виплачується за місцем військової служби, а тому підстави для здійснення виплати військовою частиною А2788 немає.

Після отримання даної відповіді позивач звернувся із заявою про виплату компенсації вартості за неотримане речове майно до начальника ВП 2461 та додав до заяви довідку про вартість речового майна, що належить до видачі №70/18 від 12.09.2018. Згідно пояснень позивача, відповідь на дану заяву від відповідача-2 не надійшла, у зв'язку із чим ОСОБА_1 звернувся до суду за захистом своїх прав, свобод та інтересів.

Оцінивши за правилами статті 90 Кодексу адміністративного судочинства України надані сторонами докази та пояснення, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, та враховуючи всі наведені обставини, Окружний адміністративний суд міста Києва вважає, що позов підлягає задоволенню частково з наступних підстав.

Правовідносини, що виникли в даному спірному питанні регулюються Конституцією України, Законом України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», який визначає основні засади державної політики у сфері соціального захисту військовослужбовців та членів їх сімей, встановлює єдину систему їх соціального та правового захисту, гарантує військовослужбовцям та членам їх сімей в економічній, соціальній, політичній сферах сприятливі умови для реалізації їх конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни та регулює відносини у цій галузі.

Відповідно до частини 1 статті 9-1 Закону України Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» речове забезпечення військовослужбовців здійснюється за нормами і в терміни, що визначаються відповідно Міністерством оборони України, у тому числі для Державної спеціальної служби транспорту, іншими центральними органами виконавчої влади, що мають у своєму підпорядкуванні військові формування, Головою Служби безпеки України, начальником Управління державної охорони України, Головою Служби зовнішньої розвідки України, Головою Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації України, а порядок грошової компенсації вартості за неотримане речове майно визначається Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до абзацу 1 пункту 236 Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України, затвердженого Указом Президента від 10.12.2008 №1153/2008 (далі - Положення №1153/2008), з військовослужбовцями, які проходять військову службу за контрактом, перед їх звільненням проводиться бесіда з питань звільнення.

Пунктом 242 вказаного Положення передбачено, що після надходження до військової частини письмового повідомлення про звільнення військовослужбовця з військової служби або після видання наказу командира (начальника) військової частини про звільнення військовослужбовець повинен здати в установлені строки посаду та підлягає розрахунку, виключенню зі списків особового складу військової частини і направленню на військовий облік до районного (міського) військового комісаріату за вибраним місцем проживання.

Абзацом третім пункту 242 Положення №1153/2008 встановлено, що особа, звільнена з військової служби, на день виключення зі списків особового складу військової частини має бути повністю забезпечена грошовим, продовольчим і речовим забезпеченням. Військовослужбовець до проведення з ним усіх необхідних розрахунків не виключається без його згоди зі списків особового складу військової частини.

Механізм виплати військовослужбовцям Збройних Сил, Національної гвардії, СБУ, Служби зовнішньої розвідки, Держприкордонслужби, Держспецтрансслужби, Держспецзв'язку і Управління державної охорони грошової компенсації вартості за неотримане речове майно, безпосередньо визначено «Порядком виплати військовослужбовцям Збройних Сил, Національної гвардії, Служби безпеки, Служби зовнішньої розвідки, Державної прикордонної служби, Державної спеціальної служби транспорту, Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації і Управління державної охорони грошової компенсації вартості за недоотримане речове майно», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 16.03.2016 року №178 (далі - Порядок №178).

Так, згідно із пунктом 3 Порядку №178 грошова компенсація виплачується військовослужбовцям з моменту виникнення права на отримання предметів речового майна відповідно до норм забезпечення у разі звільнення з військової служби.

Відповідно до пункту 4 Порядку №178 грошова компенсація виплачується військовослужбовцям за місцем військової служби за їх заявою (рапортом) на підставі наказу командира (начальника) військової частини, територіального органу, територіального підрозділу, закладу, установи, організації (далі - військова частина), а командирам (начальникам) військової частини - наказу старшого командира (начальника), у якому зазначається розмір грошової компенсації на підставі довідки про вартість речового майна, що належить до видачі, оригінал якої додається до відомості щодо виплати грошової компенсації.

Згідно із пунктом 5 Порядку №178 довідка про вартість речового майна, що належить до видачі, видається речовою службою військової частини виходячи із закупівельної вартості такого майна, розрахованої Міноборони, МВС, Головним управлінням Національної гвардії, СБУ, Службою зовнішньої розвідки, Адміністрацією Держприкордонслужби, Адміністрацією Держспецтрансслужби, Адміністрацією Держспецзв'язку, Головним управлінням розвідки Міноборони та Управлінням державної охорони станом на 1 січня поточного року, та оформляється згідно з додатком.

Аналіз норм статті 9-1 Закону України Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», абзаців першого, третього пункту 242 Положення № 1153/2008, а також пунктів 2, 3 Порядку №178, в редакції, чинній на момент звільнення позивача з військової служби, свідчить, що позивач має право на грошову компенсацію замість недоотриманого речового майна при звільненні з військової служби.

Як встановлено судом, наказом начальника ВП 2461 №92 від 06.09.2018 ОСОБА_1 виключено із списків особового складу частини та всіх видів забезпечення у зв'язку із звільненням у запас. При цьому, бажаючи отримати грошову компенсацію за неотримане речове майно, позивач звернувся із відповідним рапортом від 07.09.2018 до командира військової частини А2788 про виплату йому грошової компенсації замість речового майна, що належить до видачі, однак компенсація станом на день звернення до суду виплачена не була. В подальшому, у зв'язку із відмовою ВЧ А2788 у виплаті компенсації, позивач звернувся із відповідною заявою до ВП 2461,однак відповіді не отримав.

Відповідачі посилались на те, що позивач подав рапорт про виплату йому грошової компенсації за неотримане речове майно після звільнення, тобто не як військовослужбовець, а як громадянин України, а тому підстави для виплати такої компенсації відсутні.

В свою чергу позивач вказав на те, що фактично по 07.09.2018 включно знаходився на роботі та здавав справи і в цей день звернувся із рапортом про виплату компенсації за неотримане речове майно.

Суд з вищенаведених законодавчих приписів робить висновок, що у разі звільнення військовослужбовця з військової служби у нього виникає право на грошову компенсацію вартості за неотримане речове майно, яке реалізується шляхом подання військовослужбовцем відповідної заяви (рапорту) за місцем військової служби.

Застосовування в пункті 3 Порядку №178 словосполучення «у разі звільнення з військової служби», а не, наприклад, «при звільненні з військової служби», дозволяє дійти висновку, що право на грошову компенсацію вартості за неотримане речове майно не залежить від факту закінчення проходження військової служби (виключення військовослужбовця зі списків особового складу).

Отже, військовослужбовці після звільнення їх з військової служби зберігають право на грошову компенсацію вартості за неотримане речове майно.

На користь вказаного висновку свідчить те, що в пункті 4 Порядку №178 передбачено застосування різних форм звернення про виплату грошової компенсації вартості за неотримане речове майно, а саме рапорту, як особливої, передбаченої спеціальним законодавством форми доповіді військовослужбовця при його зверненні до вищого начальника в різних випадках службової діяльності, так і заяви, як звернення громадянина із проханням про сприяння реалізації закріплених Конституцією та чинним законодавством його прав та інтересів.

Аналогічний висновок зроблено Верховним Судом у постанові від 03.10.2018 у справі №803/756/17.

Таким чином, доводи відповідачів 1, 2 про те, що ОСОБА_1 після звільнення з військової служби втратив право на отримання грошової компенсації вартості за неотримане речове майно є необґрунтованими.

Посилання відповідача-2 на те, що ВП 2461 не є юридичною особою, не має розрахункових рахунків у казначействі та банку, речової, продовольчої та фінансових служб суд відхиляє, оскільки наведеними вище нормами законодавства встановлено, що виплата грошової компенсації вартості за неотримане речове майно здійснюється за місцем військової служби.

Таким чином, саме ВП 2461 зобов'язане здійснити виплату ОСОБА_1 виплату компенсації вартості за неотримане речове майно.

Аналогічна правова позиція наведена у постановах Верховного Суду від 24.10.2018 №813/1280/17, від 24.10.2018 №803/963/17.

Враховуючи викладене, суд приходить до висновку, що відповідачем - військовим представництвом 2461 МОУ було порушено право позивача на отримання грошової компенсації замість не отриманого речового майна, а тому позовні вимоги до ВП 2461 підлягають задоволенню.

Щодо позовних вимог про зобов'язання військової частини А2788 виплатити ОСОБА_1 грошової компенсації за неотримане речове майно, суд зазначає наступне.

Порядком №178 передбачено, що грошова компенсація виплачується за місцем військової служби, про що також відповідач-1 повідомив позивача у листі від 12.10.2018 №2992. Таким чином, саме ВП 2461, у якій позивач проходив службу, має здійснювати виплату компенсації за неотримане речове майно, з огляду на що позовні вимоги в частині визнання протиправними дій відповідача-1 та зобов'язання ВЧ А2788 нарахувати і виплатити позивачу грошову компенсацію за неотримане речове майно задоволенню не підлягають.

Частиною 2 статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною другої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно із частиною 1 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Відповідно до частини 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Беручи до уваги вищенаведене в сукупності, повно та всебічно проаналізувавши матеріали справи та надані докази, а також доводи стосовно заявлених позовних вимог, суд дійшов до висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог частково.

Керуючись положеннями статей 139, 241-246, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

ВИРІШИВ:

1. Адміністративний позов ОСОБА_1 задовольнити частково.

2. Визнати протиправними дії 2461 військового представництва Міністерства оборони України щодо відмови у нарахуванні і виплаті ОСОБА_1 компенсації вартості за неотримане речове майно.

3. Зобов'язати 2461 військове представництво Міністерства оборони України нарахувати та виплатити ОСОБА_1 компенсацію вартості за неотримане речове майно.

4. В задоволенні іншої частини позовних вимог відмовити.

5. Присудити на користь ОСОБА_1 сплачений ним судовий збір у розмірі 352,40 грн. (триста п'ятдесят дві гривні 40 коп.) за рахунок бюджетних асигнувань 2461 військового представництва Міністерства оборони України.

Рішення суду, відповідно до частини 1 статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України, набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Рішення суду може бути оскаржене до суду апеляційної інстанції протягом тридцяти днів з дня його проголошення за правилами, встановленими статтями 293-297 Кодексу адміністративного судочинства України, шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до суду апеляційної інстанції.

Відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 розділу VII "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Позивач: ОСОБА_1 (адреса: АДРЕСА_1 РНОКПП НОМЕР_1).

Відповідач-1: Військова частина А2788 Міністерства оборони України (адреса: 03126, м. Київ, вул. Качалова, 3, код ЄДРПОУ 07686319).

Відповідач-2: 2461 військове представництво Міністерства оборони України (адреса: 03067, м. Київ, вул. Гарматна, 2, код ЄДРПОУ 07889212).

Відповідач-3: Міністерство оборони України (адреса: 03168, м. Київ, просп. Повітрофлотський, буд. 6, код ЄДРПОУ 00034022).

Суддя Р.О. Арсірій