Рішення № 81397108, 23.04.2019, Окружний адміністративний суд міста Києва

1/47

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

23 квітня 2019 року № 640/20049/18

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючої судді Клочкової Н.В., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом:

Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві

до ОСОБА_1

про стягнення податкового боргу

ВСТАНОВИВ:

До Окружного адміністративного суду міста Києва надійшла позовна заява Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві (надалі - позивач, ГУ ДФС у м. Києві, адреса: 04116, місто Київ, вулиця Шолуденко, будинок 33/19) до ОСОБА_1 (надалі - відповідач, адреса: АДРЕСА_1, РНОКПП НОМЕР_1), в якій позивач просить стягнути з ОСОБА_1 податковий борг в сумі 384177,59 грн.

СТИСЛИЙ ВИКЛАД ПОЗИЦІЇ УЧАСНИКІВ СПРАВИ ТА ПРОЦЕСУАЛЬНІ ДІЇ

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва відкрито провадження в адміністративній справі в порядку спрощеного позовного провадження.

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що за ОСОБА_1 обліковується податковий борг зі сплати земельного податку в розмірі 384177,59 грн.

Ухвала про відкриття провадження у адміністративній справі №640/20049/18 надіслана на адресу ОСОБА_1: АДРЕСА_1, яка є зареєстрованим місцем проживання відповідача з 23 травня 1996 року за відомостями відділу обліку та моніторингу інформації про реєстрацію місця проживання ГУ ДМС України в місті Києві

Згідно ч. 4 ст. 124 КАС України, у разі ненадання учасниками справи інформації щодо їх поштової адреси судовий виклик або судове повідомлення надсилаються фізичним особам, які не мають статусу підприємців, - за адресою їх місця проживання чи місця перебування, зареєстрованою у встановленому законом порядку. У разі відсутності учасників справи за такою адресою вважається, що судовий виклик або судове повідомлення вручено їм належним чином.

Таким чином, вважається, що відповідач належним чином повідомлений про відкриття провадження в адміністративній справі, про право надати свій відзив на позов або заяву про визнання позову. Однак, у встановлений судом строк, відповідач відзив на позов та додаткові документи до суду не подав.

Відповідно до ч. 8 ст. 262 Кодексу адміністративного судочинства України, (далі - КАС України), при розгляді справи за правилами спрощеного позовного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ

У відповідності до наданого суду розрахунку суми податкового боргу по земельному податку станом на 29 серпня 2018 року за ОСОБА_1 обліковується податковий борг зі сплати земельного податку на загальну суму 384177,59 грн, який не сплачено у встановлені терміни, на підставі податкових повідомлень - рішень №184-1305 від 23 червня 2016 року та №45242-1305 від 19 вересня 2017 року (Т.1, арк. 10).

Головним управлінням Державної фіскальної служби у місті Києві на адресу ОСОБА_1 надіслано податкову вимогу форми «Ф» від 27 вересня 2016 №9603-17, яка отримана відповідачем 16 грудня 2016 року (Т.1, арк. 11).

28 квітня 2017 року позивачем винесено податкове повідомлення - рішення форми «Ф» №45242-1305 щодо сплати відповідачем суми податкового зобов'язання за платежем «земельний податок з фізичних осіб» за 2017 рік у розмірі 176289,71 грн, яке надіслано на адресу відповідача та отримано останнім 20 липня 2017 року (Т.1. арк. 12,13).

Жодних належних та допустимих доказів оскарження вказаних вище податкового повідомлення-рішення або податкової вимоги суду не надано.

ДОВОДИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ

За відповідачем обліковується податковий борг зі сплати земельного податку в розмірі 384177,59 грн, який виник у зв'язку з несплатою нарахованого контролюючим органом земельного податку за 2016 та 2017 роки.

Згідно зі статтею 59 Податкового кодексу України відповідачу винесено податкову вимогу від 27 вересня 2016 року №9603-17 на суму 207887,88 грн, яку направлено на адресу відповідача у визначений законом спосіб.

Наведене в сукупності дозволяє суду дійти висновку про те, що наявна сума заборгованості відповідачем не сплачена, а тому позивач вважає вказану суму податковим боргом, що стало підставою для звернення останнього до адміністративного суду з вказаною позовною заявою.

Відповідно до ст. 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені судом, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

При цьому, суд враховує положення Висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів щодо якості судових рішень (пункти 32-41), в якому, серед іншого, звертається увага на те, що усі судові рішення повинні бути обґрунтованими, зрозумілими, викладеними чіткою і простою мовою і це є необхідною передумовою розуміння рішення сторонами та громадськістю; у викладі підстав для прийняття рішення необхідно дати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави захисту; обсяг цього обов'язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення.

При цьому, зазначений Висновок також акцентує увагу на тому, що згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах.

Суд також враховує позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у касаційному провадженні), сформовану, зокрема у справах "Салов проти України" (заява № 65518/01; від 6 вересня 2005 року; пункт 89), "Проніна проти України" (заява № 63566/00; 18 липня 2006 року; пункт 23) та "Серявін та інші проти України" (заява № 4909/04; від 10 лютого 2010 року; пункт 58): принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" (Ruiz Torija v.) серія A. 303-A; 09 грудня 1994 року, пункт 29).

ВИСНОВКИ ЩОДО НАЯВНОСТІ/ВІДСУТНОСТІ ПОРУШЕНЬ

З огляду на викладене, відповідачем у добровільному порядку не сплачено податковий борг у строки та порядок, встановлені чинним законодавством України.

НОРМИ ПРАВА

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам суд зазначає наступне.

Частиною 2 ст. 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Спірні правовідносини регулюються Конституцією України, Податковим кодексом України від 02 грудня 2010 року № 2755-VI (далі по тексту - ПК України), у редакції, яка діяла на час виникнення спірних правовідносин.

Згідно п. 42.2 ст. 42 ПК України, документи вважаються належним чином врученими, якщо вони надіслані у порядку, визначеному пунктом 42.4 цієї статті, надіслані за адресою (місцезнаходженням, податковою адресою) платника податків рекомендованим листом з повідомленням про вручення або особисто вручені платнику податків (його представнику).

Отже, податкова вимога форми «Ф» від 27 вересня 2016 року №9603-17, відповідно до статті 42 ПК України, вважається врученою ОСОБА_1, проте, сума податкового боргу останнім сплачена не була.

20 липня 2017 року відповідачем отримано податкове повідомлення - рішення №45242-1305 про нарахування ОСОБА_1 суми податкового зобов'язання за платежем «земельний податок» за 2017 рік у розмірі 176289,71 грн.

Пунктом 59.5 статті 59 ПК України передбачено, що у разі якщо у платника податків, якому надіслано (вручено) податкову вимогу, сума податкового боргу збільшується (зменшується), погашенню підлягає вся сума податкового боргу такого платника податку, що існує на день погашення.

У разі якщо після направлення (вручення) податкової вимоги сума податкового боргу змінилася, але податковий борг не був погашений в повному обсязі, податкова вимога додатково не надсилається (не вручається).

Згідно з п. 95.1 ст. 95 ПК України, контролюючий орган здійснює за платника податків і на користь держави заходи щодо погашення податкового боргу такого платника податків шляхом стягнення коштів, які перебувають у його власності, а в разі їх недостатності - шляхом продажу майна такого платника податків, яке перебуває у податковій заставі.

Згідно п. 95.2 ст. 95 ПК України, стягнення коштів та продаж майна платника податків проводяться не раніше ніж через 60 календарних днів з дня надіслання (вручення) такому платнику податкової вимоги.

Відповідно до абз. 1 п. 95.3 ст. 95 ПК України, стягнення коштів з рахунків платника податків у банках, обслуговуючих такого платника податків, та з рахунків платників податків у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, відкритих в центральному органі виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, здійснюється за рішенням суду, яке направляється до виконання контролюючим органам, у розмірі суми податкового боргу або його частини.

Згідно з п. 95.4 ст. 95 ПК України, контролюючий орган на підставі рішення суду здійснює стягнення коштів у рахунок погашення податкового боргу за рахунок готівки, що належить такому платнику податків. Стягнення готівкових коштів здійснюється у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

Наведене в сукупності свідчить про наявність правових підстав для задоволення позовних вимог в повному обсязі.

ПОЗИЦІЯ СУДУ

Як слідує з детального розрахунку податкового боргу, відповідачу нараховано земельний податок за 2016 та 2017 роки на загальну суму 207887,88 грн та 176289,71 грн відповідно. Так, станом на момент звернення до суду загальна сума боргу відповідача становить 384177,59 грн.

Доказів сплати суми податкового зобов'язання до суду не надано, також не надано суду доказів оскарження податкового повідомлення - рішення або податкової вимоги, тому, спірна сума заборгованості вважається податковим боргом.

Головним управлінням Державної фіскальної служби у місті Києві правомірно нараховано ОСОБА_1 суму податкового боргу у розмірі 384177,59 грн, оскільки вказана сума не сплачена відповідачем у добровільному порядку, вона підлягає стягненню на користь позивача у судовому порядку.

Згідно з ч. 1 ст. 9, ст. 72, ч.ч. 1, 2, 5 ст. 77 КАС України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Якщо учасник справи без поважних причин не надасть докази на пропозицію суду для підтвердження обставин, на які він посилається, суд вирішує справу на підставі наявних доказів.

Беручи до уваги вищенаведене в сукупності, повно та всебічно проаналізувавши матеріали справи та надані позивачем докази суд дійшов до висновку про необхідність задоволення позовних вимог повністю.

Беручи до уваги вищенаведене в сукупності, проаналізувавши матеріали справи та надані сторонами докази, суд дійшов висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими, та такими, що підлягають задоволенню.

Відповідно до частини 2 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову суб'єкта владних повноважень з відповідача стягуються виключно судові витрати суб'єкта владних повноважень, пов'язані із залученням свідків та проведенням експертиз.

Оскільки матеріали справи не містять доказів понесення позивачем витрат, пов'язаних із залученням свідків та проведенням експертиз, підстави для стягнення з відповідача на користь позивача судових витрат відсутні.

Враховуючи викладене, керуючись статтями 72-77, 139, 143, 241-246, 257, 262, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

В И Р І Ш И В:

1. Адміністративний позов Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві задовольнити.

2. Стягнути з ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, РНОКПП НОМЕР_2) в рахунок погашення податкового боргу грошову суму у розмірі 384 177,59 грн (триста вісімдесят чотири тисячі сто сімдесят сім гривень 59 копійок).

3. Судові витрати розподілу не підлягають.

Рішення набирає законної сили в порядку, визначеному статтею 255 Кодексу адміністративного судочинства України, після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 295-297 Кодексу адміністративного судочинства України, протягом тридцяти днів, з дня складання повного тексту рішення.

Суддя Н.В. Клочкова