Рішення № 81396987, 23.04.2019, Окружний адміністративний суд міста Києва

1/172

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

23 квітня 2019 року № 640/1902/19

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючої судді Клочкової Н.В., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом

фізичної особи - підприємця ОСОБА_1

до Головного управління Державної фіскальної служби в місті Києві

про визнання протиправним та скасування наказу №12895 від 28 серпня 2018 року

ВСТАНОВИВ:

До Окружного адміністративного суду міста Києва надійшла позовна заява фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 (надалі - позивач, ФОП ОСОБА_1.), адреса: 04114, місто Київ, вулиця Красницького, будинок 61) до Головного управління Державної фіскальної служби в місті Києві (надалі - відповідач, ГУ ДФС в м. Києві), адреса: 04116, місто Київ, вулиця Шолуденка, будинок 33/19), в якій позивач просить визнати протиправним та скасувати наказ №12895 від 28 серпня 2018 року про проведення документальної планової виїзної перевірки Головного управління Державної фіскальної служби в місті Києві.

СТИСЛИЙ ВИКЛАД ПОЗИЦІЇ УЧАСНИКІВ СПРАВИ ТА ПРОЦЕСУАЛЬНІ ДІЇ

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва відкрито провадження в адміністративній справі в порядку спрощеного позовного провадження.

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що позивач не погоджується з наказом №12895 від 28 серпня 2018 року про проведення документальної планової виїзної перевірки Головного управління Державної фіскальної служби в місті Києві, вважає його протиправним та таким, що прийнятий з порушенням вимог чинного законодавства України.

Копія ухвали суду про відкриття провадження у справі направлена на адресу відповідача та отримана уповноваженою особою відповідача 11 лютого 2019 року, що підтверджується наявним в матеріалах справи рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення.

Станом на день ухвалення рішення, відповідач відзиву на позовну заяву не надав з невідомих суду причин.

Відповідно до ч. 8 ст. 262 Кодексу адміністративного судочинства України, (далі - КАС України), при розгляді справи за правилами спрощеного позовного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ

Як вбачається з матеріалів справи на підставі статей 20, 77, 82 Податкового кодексу України зі змінами та доповненнями, пункту 2 частини 1 статті 13 розділу IV, статті 25 розділу VI Закону України від 08 липня 2010 року №2464-VI «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» зі змінами та доповненнями Головним управлінням Державної фіскальної служби у місті Києві прийнято наказ від 28 серпня 2018 року №12895 про проведення документальної планової виїзної перевірки фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1) з 10 вересня 2018 року по дату завершення перевірки, тривалістю 10 робочих днів, з метою дотримання вимог податкового законодавства за період з 01 січня 2015 року по 31 грудня 2017 року, валютного - за період з 01 січня 2015 року по 31 грудня 2017 року, єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування - за період з 15 квітня 2013 року по 31 грудня 2017 року (Т.1, арк. 30).

Повідомленням від 28 серпня 2018 року №44544/С/26-15-42-04-27 проінформовано позивача про дату початку проведення перевірки з 10 вересня 2018 року (Т.1, арк. 31). Копію наказу від 28 серпня 2018 року №12895 та повідомлення від 28 серпня 2018 року №44544/С/26-15-42-04-27 надіслано позивачу 29 серпня 2018 року (Т.1, арк. 32) та отримано платником податку 03 вересня 2018 року (Т.1, арк. 50).

10 вересня 2018 року позивачем на адресу Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві подано акт про не допуск до перевірки, в якому зазначив про порушення податковим органом порядку та способу перевірки (Т.1, арк. 33-38).

12 вересня 2018 року позивач звернувся до Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві з заявою щодо грубих порушень норм Податкового кодексу України (Т.1, арк. 39-41).

28 вересня 2018 року Головним управлінням Державної фіскальної служби у місті Києві складено акт №3950/26-15-42-04-30/НОМЕР_1 про результати документальної планової виїзної перевірки фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1) щодо своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податків і зборів, дотримання вимог валютного та іншого законодавства за період з 01 січня 2015 року по 31 грудня 2017 року, дотримання законодавства щодо укладання трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками, правильності нарахування, обчислення та сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування за період з 15 квітня 2013 року по 31 грудня 2017 року (Т.1, арк. 46-49).

Не погоджуючись з наказом Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві від 28 серпня 2018 року №12895 «Про проведення документальної планової виїзної перевірки», позивач звернувся до адміністративного суду з вказаною позовною заявою.

ДОВОДИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ

28 серпня 2018 року Головним управлінням Державної фіскальної служби у місті Києві прийнято наказ №12895 «Про проведення документальної виїзної планової перевірки фізичної особи - підприємця ОСОБА_1» з метою дотримання вимог податкового законодавства за період з 01 січня 2015 року по 31 грудня 2017 року, валютного - а період з 01 січня 2015 року по 31 грудня 2017 року, єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування за період з 15 квітня 2013 року по 31 грудня 2017 року.

Позивач не погоджується з вказаним наказом, оскільки податковим органом не дотримано обов'язкових умов для проведення планової виїзної документальної перевірки з наступних підстав.

10 вересня 2018 року позивач разом зі своїм представником ознайомились з оскаржуваним наказом №12895 в приміщенні Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві в присутності працівників податкового органу.

Під час знаходження в приміщенні Управління з працівниками податкового органу, позивачем та його представником було виявлено ряд грубих порушень норм податкового законодавства України, зокрема, відповідачем порушено процедуру повідомлення про проведення перевірки; на момент ознайомлення з наказом відсутній критерій ризику; намагання податкового органу провести перевірку в приміщенні Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві; порушення правил проведення перевірки; копія наказу підписано не уповноваженою особою; оригінал повідомлення про проведення перевірки підписаний не уповноваженою особою та не відповідає встановленій затвердженій формі повідомлення відповідно до Методичних рекомендацій.

На підставі викладеного 10 вересня 2018 року представником позивача подано до відповідача акт про не допуск до перевірки.

Крім того, 12 вересня 2018 року представником позивача подано до відповідача заяву щодо грубих порушень норм Податкового кодексу України.

10 січня 2019 року позивачу з електронного кабінету платника податку стало відомо відносно штрафу, пені, недоїмки, яка виникла на підставі акта планової документальної виїзної перевірки.

Станом на теперішній час відповідно до акта перевірки за позивачем рахується борг.

Вказані обставини стали підставою для звернення позивача до адміністративного суду з вказаною позовною заявою про визнання протиправним та скасування наказу №12895 від 28 серпня 2018 року.

Відповідно до ст. 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені судом, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

При цьому, суд враховує положення Висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів щодо якості судових рішень (пункти 32-41), в якому, серед іншого, звертається увага на те, що усі судові рішення повинні бути обґрунтованими, зрозумілими, викладеними чіткою і простою мовою і це є необхідною передумовою розуміння рішення сторонами та громадськістю; у викладі підстав для прийняття рішення необхідно дати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави захисту; обсяг цього обов'язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення.

При цьому, зазначений Висновок також акцентує увагу на тому, що згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах.

Суд також враховує позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у касаційному провадженні), сформовану, зокрема у справах "Салов проти України" (заява № 65518/01; від 6 вересня 2005 року; пункт 89), "Проніна проти України" (заява № 63566/00; 18 липня 2006 року; пункт 23) та "Серявін та інші проти України" (заява № 4909/04; від 10 лютого 2010 року; пункт 58): принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" (Ruiz Torija v.) серія A. 303-A; 09 грудня 1994 року, пункт 29).

ВИСНОВКИ ЩОДО НАЯВНОСТІ/ВІДСУТНОСТІ ПОРУШЕНЬ

З огляду на викладене, судом не вбачається протиправності наказу Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві №12895 від 28 серпня 2018 року «Про проведення документальної планової виїзної перевірки фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1)».

НОРМИ ПРАВА

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам суд зазначає наступне.

Частиною 2 ст. 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до підпункту 20.1.4 пункту 20.1 статті 20 Податкового кодексу України (тут і надалі в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) (надалі - ПК України) проводити відповідно до законодавства перевірки і звірки платників податків (крім Національного банку України), у тому числі після проведення процедур митного контролю та/або митного оформлення.

Згідно з пунктом 75.1 статті 75 ПК України, контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.

Камеральні та документальні перевірки проводяться контролюючими органами в межах їх повноважень виключно у випадках та у порядку, встановлених цим Кодексом, а фактичні перевірки - цим Кодексом та іншими законами України, контроль за дотриманням яких покладено на контролюючі органи.

За змістом підпунктом 75.1.2 пункту 75.1 статті 75 ПК України, Документальною перевіркою вважається перевірка, предметом якої є своєчасність, достовірність, повнота нарахування та сплати усіх передбачених цим Кодексом податків та зборів, а також дотримання валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами) та яка проводиться на підставі податкових декларацій (розрахунків), фінансової, статистичної та іншої звітності, регістрів податкового та бухгалтерського обліку, ведення яких передбачено законом, первинних документів, які використовуються в бухгалтерському та податковому обліку і пов'язані з нарахуванням і сплатою податків та зборів, виконанням вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також отриманих в установленому законодавством порядку контролюючим органом документів та податкової інформації, у тому числі за результатами перевірок інших платників податків.

Документальна планова перевірка проводиться відповідно до плану-графіка перевірок.

Не може бути предметом планової документальної перевірки питання дотримання платником податків принципу "витягнутої руки", крім випадків перевірки дотримання платником податків вимог підпунктів 140.5.4, 140.5.6 пункту 140.5 статті 140 цього Кодексу.

Пунктом 77.1 статті 77 ПК України встановлено, що документальна планова перевірка повинна бути передбачена у плані-графіку проведення планових документальних перевірок.

План-графік документальних планових перевірок на поточний рік оприлюднюється на офіційному веб-сайті центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну податкову та митну політику, до 25 грудня року, що передує року, в якому будуть проводитися такі документальні планові перевірки.

Згідно з пунктом 77.2 статті 77 ПК України, До плану-графіка проведення документальних планових перевірок відбираються платники податків, які мають ризик щодо несплати податків та зборів, невиконання іншого законодавства, контроль за яким покладено на контролюючі органи.

Періодичність проведення документальних планових перевірок платників податків визначається залежно від ступеня ризику в діяльності таких платників податків, який поділяється на високий, середній та незначний. Платники податків з незначним ступенем ризику включаються до плану-графіка не частіше, ніж раз на три календарних роки, середнім - не частіше ніж раз на два календарних роки, високим - не частіше одного разу на календарний рік.

Порядок формування та затвердження плану-графіка, перелік ризиків та їх поділ за ступенями встановлюються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику.

З метою забезпечення єдиного підходу до формування щоквартального плану-графіка проведення документальних планових перевірок платників податків наказом Міністерства фінансів України від 02 червня 2015 року № 524 затверджено Порядок формування плану-графіка проведення документальних планових перевірок платників податків (надалі - Порядок №524).

Згідно з пунктом 4 розділу І Порядку №524, до плану-графіка відбираються платники податків відповідно до вимог статті 77 розділу II ПК України.

Необхідним є врахування також вимог пункту 102.1 статті 102 розділу II ПК України в частині граничних термінів проведення перевірки та визначення податкового зобов'язання платника податків, а також періоду діяльності платника, який не було охоплено перевіркою, вимог пункту 77.3 статті 77 розділу II Кодексу у частині заборони проведення документальної планової перевірки за окремими видами зобов'язань перед бюджетами, крім правильності обчислення, повноти і своєчасності сплати митних платежів, податків, зборів та єдиного внеску при виплаті (нарахуванні) доходів фізичним особам, податку на доходи фізичних осіб, та зобов'язань за бюджетними позиками і кредитами, що гарантовані бюджетними коштами.

Згідно з пунктом 3 розділу І Порядку №524 проекти річних планів-графіків складаються територіальними органами ДФС не пізніше 01 грудня року, що передує року, в якому будуть проводитися такі документальні планові перевірки, квартальних планів-графіків - не пізніше 20 числа останнього місяця поточного кварталу засобами інформаційно-телекомунікаційних систем ДФС.

Разом з проектом плану-графіка (коригування плану-графіка) формуються інформаційно-аналітичні довідки за кожним платником податків з використанням інформаційно-телекомунікаційних систем ДФС.

Після остаточного узгодження проектів планів-графіків (коригування планів-графіків) територіальні органи ДФС надають департаментам аудиту та податків і зборів з фізичних осіб засобами автоматизованої інформаційної системи «Управління документами» плани-графіки (коригування планів-графіків) з відповідними додатками та обґрунтування підстав включення платника податків до плану-графіка (коригування плану-графіка).

Пунктом 5 розділу І Порядку передбачено, що План-графік складається із планів-графіків територіальних органів ДФС та затверджується Головою ДФС.

Затверджений план-графік є обов'язковим для виконання всіма підрозділами територіальних органів ДФС.

Належну якість формування плану-графіка та його коригування забезпечує територіальний орган ДФС, який сформував план-графік (коригування плану-графіка).

Відповідно до пункту 77.4 статті 77 ПК України, про проведення документальної планової перевірки керівником (його заступником або уповноваженою особою) контролюючого органу приймається рішення, яке оформлюється наказом.

Право на проведення документальної планової перевірки платника податків надається лише у випадку, коли йому не пізніше ніж за 10 календарних днів до дня проведення зазначеної перевірки вручено під розписку або надіслано рекомендованим листом з повідомленням про вручення копію наказу про проведення документальної планової перевірки та письмове повідомлення із зазначенням дати початку проведення такої перевірки.

ПОЗИЦІЯ СУДУ

Судом встановлено, що ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1) зареєстрований в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань як фізична особа - підприємець з 15 квітня 2013 року, номер запису НОМЕР_2 (ІНФОРМАЦІЯ_1).

За змістом статті 77 Податкового кодексу України плани-графіки документальних планових перевірок повинні бути оприлюднені на офіційному сайті центрального органу виконавчої влади починаючи з грудня 2017 року.

Формування та затвердження плану-графіка і відбір платників податків, які мають ризик щодо несплати податків та зборів, здійснюється Державною фіскальною службою України, а затверджений план-графік є обов'язковим до виконання Головним управлінням ДФС у місті Києві.

14 грудня 2017 року на офіційному сайті Державної фіскальної служби України опубліковано план - графік проведення документальних планових перевірок платників податків на 2018 рік, в який у розділ ІІІ «Документальні планові перевірки платників податків фізичних осіб» включено ОСОБА_1 (АДРЕСА_1)

28 серпня 2018 року Головним управлінням Державної фіскальної служби у місті Києві прийнято наказ №12895 про проведення документальної планової виїзної перевірки фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1) з 10 вересня 2018 року по дату завершення перевірки, тривалістю 10 робочих днів, з метою дотримання вимог податкового законодавства за період з 01 січня 2015 року по 31 грудня 2017 року, валютного - за період з 01 січня 2015 року по 31 грудня 2017 року, єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування - за період з 15 квітня 2013 року по 31 грудня 2017 року, копія якого разом з повідомленням про дату початку проведення перевірки направлені на адресу позивача.

Системний аналіз наведених вище норм матеріального права дає підстави для висновку, що документальна виїзна планова перевірка платника податків можлива за умови включення останнього до плану-графіка проведення перевірок та прийняття керівником (його заступником або уповноваженою особою) контролюючого органу оформленого наказом рішення про проведення такої перевірки.

Вказані висновки суду узгоджуються з правовою позицією Верховного Суду, що наведена у постанові від 20 червня 2018 року у справі №818/48/16.

Таким чином, податковим органом винесено наказ про проведення перевірки позивача згідно плану-графіку, затвердженого у встановленому законодавством порядку, який є чинним, будь-яких відомостей щодо його оскарження та скасування позивачем суду не надано, а тому суд дійшов висновку про необґрунтованість позовних вимог в повному обсязі.

При цьому, суд зазначає, що незгода позивача з подальшими діями посадових осіб контролюючого органу, направленими на проведення документальної планової виїзної перевірки, а також незгода з висновками, викладеними у акті №3950/26-15-42-04-30/НОМЕР_1 про результати документальної планової виїзної перевірки фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1) щодо своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податків і зборів, дотримання вимог валютного та іншого законодавства за період з 01 січня 2015 року по 31 грудня 2017 року, дотримання законодавства щодо укладання трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками, правильності нарахування, обчислення та сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування за період з 15 квітня 2013 року по 31 грудня 2017 року не свідчать про протиправність прийнятого відповідачем оскаржуваного наказу №12895 від 28 серпня 2018 року.

Інші доводи та аргументи учасників не спростовують висновків суду.

Згідно з ч. 1 ст. 9, ст. 72, ч.ч. 1, 2, 5 ст. 77 КАС України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

У таких справах суб'єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Якщо учасник справи без поважних причин не надасть докази на пропозицію суду для підтвердження обставин, на які він посилається, суд вирішує справу на підставі наявних доказів.

Беручи до уваги вищенаведене в сукупності, повно та всебічно проаналізувавши матеріали справи та надані позивачем докази суд дійшов до висновку про відсутність правових підстав для задоволення позовних вимог в повному обсязі.

Беручи до уваги вищенаведене в сукупності, проаналізувавши матеріали справи та надані сторонами докази, суд дійшов висновку, що позовні вимоги є необґрунтованими, та такими, що не підлягають задоволенню.

Зважаючи, що у задоволенні позову позивача відмовлено, а іншими учасниками справи судові витрати не понесені, судові витрати не підлягають розподілу відповідно до статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України.

На підставі вище викладеного, керуючись ст. ст. 9, 72-77, 90, 139, 241-246, 250, 255 КАС України, суд

ВИРІШИВ:

У задоволенні адміністративного позову фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 відмовити.

Рішення набирає законної сили в порядку, визначеному статтею 255 Кодексу адміністративного судочинства України, після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 295-297 Кодексу адміністративного судочинства України, протягом тридцяти днів, з дня складання повного тексту рішення.

Суддя Н.В. Клочкова