Рішення № 81396981, 24.04.2019, Черкаський окружний адміністративний суд

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 квітня 2019 року справа № 580/973/19

м. Черкаси

Черкаський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді – Тимошенко В.П.,

розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) у приміщенні суду адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Міністерства оборони України, третя особа, яка не заявляє самостійні вимоги на предмет спору Черкаський обласний військовий комісаріат про визнання неправомірними дій та зобов’язання вчинити певні дії,

встановив:

21 березня 2019 року до Черкаського окружного адміністративного суду звернувся ОСОБА_1 (Черкаська область, Черкаський район, с. Руська Поляна, вул. Паризької Комуни, 213, ІПН НОМЕР_1) з позовною заявою до Міністерства оборони України (03167, м. Київ, прос. Повітрянофлотський, 6, код ЄДРПОУ 00034022), в якій просить:

1) визнати протиправним і скасувати рішення Міністерства оборони України ( пункт 14 протоколу № 2 від 18.01.2019 року) про відмову ОСОБА_1 у призначенні одноразової грошової допомоги як інваліду другої групи внаслідок захворювання, пов'язаного з проходженням військової служби по ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС;

2) зобов'язати Міністерство оборони України призначити ОСОБА_1 одноразову грошову допомогу як інваліду другої групи внаслідок захворювання, пов'язаного з проходженням військової служби по ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС у відповідності до ст. 16 Закону України “Про соціальній та правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей” та Порядку призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві, затвердженого постановою Кабінету ОСОБА_2 України № 975 від 25 грудня 2013 року та здійснити її виплату.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що після встановлення другої групи інвалідності, відповідно норм чинного законодавства, він набув право на отримання одноразової грошової допомоги та звернувся до Черкаського обласного військового комісаріат у з заявою про виплату одноразової грошової допомоги, відповідно до постанови Кабінету ОСОБА_2 України від 25 грудня 2013 року N975. Однак, відповідно до пункту 14 витягу з протоколу засідання комісії Міністерства оборони України з розгляду питань, пов’язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги №2 від 18.01.2019 йому відмовлено у призначенні одноразової грошової допомоги, відповідно до статті 16 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» з тих підстав, що виплата одноразової грошової допомоги має здійснюватись органами МВС. Позивач вважає дане рішення протиправним і таким, що підлягає скасуванню, оскільки грубо порушує його конституційне право на соціальний захист.

Ухвалою суду від 26.03.2019 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито спрощене позовне провадження у справі на підставі даного позову, без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).

У встановлений судом час, відповідачем не подано відзив на позов, тому суд з урахуванням ч. 6 ст. 162 КАС України вирішує справу за наявними матеріалами.

Від Черкаського обласного військового комісаріату у встановлений судом строк надійшов відзив на адміністративний позов, в якому останній не погодився з доводами позивача та просив в задоволенні позовних вимог відмовити повністю, аргументуючи свою позицію тим, що оскільки позивач звільнений у запас з військової частини, яка перебувала у складі Внутрішніх військ СРСР, а отже відповідно до п. 17 Порядку призначення і виплати одноразової грошової допомоги №975 від 25.12.2013, витрати пов?язані із виплатою одноразової грошової допомоги особовому складу колишніх Внутрішніх військ мають здійснюватися органами внутрішніх справ.

Крім того, Черкаський обласний військовий комісаріат зазначив, що позивач не має права на одержання одноразової грошової допомоги і з іншої підстави, а саме йому встановлено інвалідність в понад 3-х місячний термін, після закінчення спеціальних зборів, а тому підстав для отримання одноразової грошової допомоги за п. 6 ч. 2 ст. 16 Закону України “Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей”.

Крім того відповідач вказує на постанову Верховного Суду від 26.06.2018 у справі №750/5074/17, як на практику в спірних правовідносинах.

Розгляд справи по суті відповідно до ч. 3 ст. 262 Кодексу адміністративного судочинства України (далі – КАС України) розпочато через п’ятнадцять днів з дня відкриття провадження у справі та проведено в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.

Дослідивши подані суду письмові докази, оцінивши їх за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді у судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, суд зазначає про таке.

ОСОБА_1, в періоди з 07.07.1986 до 12.07.l986 та з15.09.1986 до 20.09.1986 приймав участь в ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС під час проходження дійсної строкової служби, що підтверджується копією довідки № 273 від 16.11.1992 та копією військового квитка (а.с.20-22).

У відповідності із довідкою до акту огляду МСЕК серія MCE № 028474 позивачу 01.12.2003 встановлено третю групу інвалідності (а.с.15). В подальшому, в зв’язку погіршенням стану здоров’я, у відповідності із довідкою до акту огляду МСЕК серія 12ААБ № 124390 від 18.06.2018 позивачу встановлено другу групу інвалідності безстроково, причина інвалідності - захворювання пов’язане з виконанням обов’язків військової служби під час ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС (а.с.14).

З довідки управління соціального захисту населення Управління праці та соціального захисту населення Черкаської районної державної адміністрації від 23.07.2018 №66/01-05 вбачається, що позивач не отримував одноразову компенсацію при встановленні як ІІІ та ІІ групи інвалідності у відповідності до ст. 48 Закону України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи” (а.с.23).

Відповідно до заключення обласної СПЕЦ ВКК № 844 від 17.06.2003, встановлено, що захворювання позивача пов’язані з виконанням обов’язків військової служби з ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС (а.с.19).

18.01.2019 пунктом 14 протоколу №2 засідання комісії Міністерства оборони України з розгляду питань, пов?язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних виплат позивачу відмовлено у призначенні одноразової грошової допомоги відповідно до Закону України “Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей”, з посиланням на пункт 17 Порядку призначення і виплати одноразової грошової, затвердженого постановою КМУ від 25.12.2013 №975 виплата одноразової грошової допомоги здійснюється органом державної влади, який здійснював розрахунок під час звільнення з військової служби (а.с.18).

Не погоджуючись з останнім позивач звернувся до суду.

Закон України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» (далі - Закон) визначає основні засади державної політики у сфері соціального захисту військовослужбовців та членів їх сімей, встановлює єдину систему їх соціального та правового захисту, гарантує військовослужбовцям та членам їх сімей в економічній, соціальній, політичній сферах сприятливі умови для реалізації їх конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни та регулює відносини у цій галузі.

Приписи ч. ч. 6, 8, 9 ст. 16-3 вказаного Закону визначають, що одноразова грошова допомога призначається і виплачується Міністерством оборони України, іншими центральними органами виконавчої влади, що здійснюють керівництво військовими формуваннями та правоохоронними органами, а також органами державної влади, військовими формуваннями та правоохоронними органами, в яких передбачено проходження військової служби військовослужбовцями, навчальних (або перевірочних) та спеціальних зборів - військовозобов'язаними, проходження служби у військовому резерві - резервістами.

Особи, які мають право на отримання одноразової грошової допомоги, передбаченої цим Законом, можуть реалізувати його протягом трьох років з дня виникнення у них такого права.

Порядок призначення і виплати одноразової грошової допомоги визначається Кабінетом ОСОБА_2 України.

На виконання вимог даної статті Закону постановою Кабінету ОСОБА_2 України від 25.12.2013 року №975 затверджено Порядок призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві (далі - Порядок №975).

Так, в абз. 3 п. 2 даної постанови закріплено, що допомога, що не була призначена, призначається і виплачується в установленому законодавством порядку, що діяло на день виникнення права на отримання такої допомоги.

Відповідно до п. 12 Порядку №975 призначення і виплата одноразової грошової допомоги військовослужбовцям, військовозобов'язаним та резервістам, яких призвано на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві, здійснюється Міноборони, іншими центральними органами виконавчої влади, що здійснюють керівництво військовими формуваннями та правоохоронними органами, та іншими органами державної влади, військовими формуваннями та правоохоронними органами, в яких передбачено проходження військової служби військовослужбовцями, навчальних (або перевірочних) та спеціальних зборів - військовозобов'язаними, проходження служби у військовому резерві - резервістами (далі - розпорядник бюджетних коштів).

Приписи ст. 23 Закону визначають, що фінансове забезпечення витрат, пов'язаних з реалізацією цього Закону, здійснюється за рахунок коштів, що передбачаються в Державному бюджеті України на відповідний рік для Міністерства оборони України, розвідувальних органів України та інших центральних органів виконавчої влади, що мають у своєму підпорядкуванні військові формування та правоохоронні органи, інших джерел, передбачених законом.

При цьому судом враховується, що відповідно до ч. 1 ст. 3 Закону дія цього Закону поширюється на: 1) військовослужбовців Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів спеціального призначення (далі - правоохоронних органів), Державної спеціальної служби транспорту, Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації України, які проходять військову службу на території України, і військовослужбовців зазначених вище військових формувань та правоохоронних органів - громадян України, які виконують військовий обов'язок за межами України, та членів їх сімей; 2) військовослужбовців, які стали інвалідами внаслідок захворювання, пов'язаного з проходженням військової служби, чи внаслідок захворювання після звільнення їх з військової служби, пов'язаного з проходженням військової служби, та членів їх сімей, а також членів сімей військовослужбовців, які загинули, померли чи пропали безвісти; 3) військовозобов'язаних та резервістів, призваних на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори, і членів їх сімей.

Зі змісту ст. 4 Закону СРСР «Про загальний військовий обов'язок» випливає, що Збройні Сили СРСР складаються з радянської армії, військово-морського флоту, прикордонних та внутрішніх військ.

За правилами п. 1 ч. 1 Указу Президії Верховної ОСОБА_2 СРСР від 21.03.1989 року № 10224-ХІ «Про виведення із складу Збройних Сил СРСР прикордонних, внутрішніх і залізничних військ» прикордонні, внутрішні і залізничні війська виведені зі складу Збройних Сил СРСР.

Згідно п. п. 1, 2 Постанови Верховної ОСОБА_2 України від 24.08.1991 року «Про військові формування на Україні» приписано підпорядкувати всі військові формування, дислоковані на території республіки, ОСОБА_3 України; утворити Міністерство оборони України.

Відповідно до ст. 4 Закону України «Про правонаступництво України» органи держави влади і управління, органи прокуратури, суди та арбітражні суди, сформовані на підставі Конституції (Основного Закону) Української РСР, діють в Україні до створення органів державної влади і управління, органів прокуратури, судів та арбітражних судів на підставі нової Конституції України.

Системний аналіз наведених норм дає підстави для висновку, що у період до набрання чинності Указом Президії Верховної ОСОБА_3 СРСР від 21.03.1989 року № 10224-ХІ прикордонні, внутрішні і залізничні війська перебували у складі Збройних Сил СРСР, були їм підпорядковані та знаходилися на фінансовому забезпеченні Міністерства оборони СРСР, правонаступником якого в подальшому стало Міністерство оборони України. Викладене, у свою чергу, свідчить, що в силу положень Закону та Порядку №975 обов'язок для призначення та виплати Позивачу одноразової грошової допомоги у зв'язку із встановленням інвалідності, пов'язаною з виконанням обов'язків військової служби, покладений саме на Міністерство оборони України.

Аналогічна позиція викладена, зокрема, у постановах Верховного Суду від 21.06.2018 року у справі № 591/2794/16-а, від 21.08.2018 року у справі № 642/5757/17, від 11.12.2018 року у справі № 740/1538/17.

З урахуванням наведеного суд приходить до висновку про обґрунтованість позовних вимог про визнання протиправним і скасування рішення Міноборони України про відмову ОСОБА_1 у призначенні одноразової грошової допомоги як інваліду ІІ групи внаслідок захворювання, пов'язаного з проходженням військової служби по ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, викладене у п. 14 протоколу від 18.01.2019 №2 засідання комісії Міністерства оборони України з розгляду питань, пов'язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум.

Щодо посилань представника Черкаського обласного військового комісаріату у відзиві на позовну заяву про те, що позивач не має права на одержання одноразової грошової допомоги оскільки інвалідність йому встановлена в понад 3-х місячний термін, після закінчення спеціальних зборів, суд зазначає, що даний факт не є підставою прийняття оскаржуваного рішення, а тому суд не надає йому оцінки при розгляді даної справи.

Що стосується вимоги позивача про зобов'язання Міноборони України призначити йому одноразову грошову допомогу як інваліду ІІ групи внаслідок захворювання, пов'язаного з проходженням військової служби по ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, суд вважає за необхідне зазначити таке.

Відповідно до п. 11 Порядку №975 військовослужбовець, військовозобов'язаний та резервіст, якому виплачується одноразова грошова допомога у разі настання інвалідності чи втрати працездатності без встановлення йому інвалідності, подає уповноваженому органу такі документи: заяву про виплату одноразової грошової допомоги у зв'язку з встановленням інвалідності чи часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності; довідку медико-соціальної експертної комісії про встановлення групи інвалідності або відсотка втрати працездатності із зазначенням причинного зв'язку інвалідності чи втрати працездатності.

До заяви додаються копії: постанови відповідної військово-лікарської комісії щодо встановлення причинного зв'язку поранення (контузії, травми або каліцтва), захворювання; документа, що свідчить про причини та обставини поранення (контузії, травми або каліцтва), зокрема про те, що воно не пов'язане із вчиненням особою кримінального чи адміністративного правопорушення або не є наслідком вчинення нею дій у стані алкогольного, наркотичного чи токсичного сп'яніння, або навмисного спричинення собі тілесного ушкодження; сторінок паспорта з даними про прізвище, ім'я та по батькові і місце реєстрації; документа, що засвідчує реєстрацію фізичної особи у Державному реєстрі фізичних осіб - платників податків, виданого органом доходів і зборів (для фізичної особи, яка через свої релігійні переконання відмовляється від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків, офіційно повідомила про це відповідний орган доходів і зборів та має відмітку в паспорті громадянина України, - копію сторінки паспорта з такою відміткою).

Приписи п. 12 Порядку №975 визначають, що призначення і виплата одноразової грошової допомоги військовослужбовцям, військовозобов'язаним та резервістам, яких призвано на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві, здійснюється Міноборони, іншими центральними органами виконавчої влади, що здійснюють керівництво військовими формуваннями та правоохоронними органами, та іншими органами державної влади, військовими формуваннями та правоохоронними органами, в яких передбачено проходження військової служби військовослужбовцями, навчальних (або перевірочних) та спеціальних зборів - військовозобов'язаними, проходження служби у військовому резерві - резервістами (далі - розпорядник бюджетних коштів).

Згідно п. 13 Порядку №975 керівник уповноваженого органу подає у 15-денний строк з дня реєстрації всіх документів розпорядникові бюджетних коштів висновок щодо виплати одноразової грошової допомоги, до якого додаються документи, зазначені в пунктах 10 і 11 цього Порядку.

Розпорядник бюджетних коштів приймає у місячний строк після надходження зазначених документів рішення про призначення або відмову у призначенні одноразової грошової допомоги і надсилає його разом з документами уповноваженому органові для видання наказу про виплату такої допомоги особам, які звернулися за нею, або у разі відмови для письмового повідомлення заявника із зазначенням мотивів відмови.

Пунктом 15 Порядку №975 передбачено, що рішення про відмову у призначенні грошової допомоги може бути оскаржено в установленому порядку.

Системний аналіз наведених норм дає підстави для висновку, що саме Міноборони України приймає рішення про призначення або відмову у призначенні одноразової грошової допомоги на підставі поданих особою документів. Разом з тим, як вбачається з матеріалів справи, подані позивачем заява та додані до неї документи по суті відповідачем не розглядалися, оскільки Міноборони України прийшло до висновку про те, що останнє є неналежним для цього органом.

З урахуванням наведеного, не обговорюючи питання щодо наявності або відсутності права позивача на призначення та виплату одноразової грошової допомоги у зв'язку з встановленням ІІ групи інвалідності 18.06.2018, суд вважає за необхідне зазначити таке.

Зі змісту Рекомендації Комітету ОСОБА_2 Європи № R(80)2 стосовно здійснення адміністративними органами влади дискреційних повноважень, прийнятої Комітетом ОСОБА_2 11.03.1980 року на 316-й нараді та ч. 2 ст. 2 КАС України, перевіряючи рішення, дію чи бездіяльність суб'єкта владних повноважень адміністративний суд не втручається у дискрецію (вільний розсуд) суб'єкта владних повноважень поза межами перевірки за критеріями, передбаченими ст. 2 КАС України.

Водночас, відповідно до ч. 2 ст. 9 КАС України суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.

Згідно статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ратифікованої Україною Законом №475/97-ВР від 17.07.1997, кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

Обираючи спосіб захисту порушеного права, слід зважати й на його ефективність з точки зору статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Таким чином, суть цієї статті зводиться до вимоги надати заявникові такі міри правового захисту на національному рівні, що дозволили б компетентному державному органові розглядати по суті скарги на порушення положень Конвенції й надавати відповідний судовий захист, хоча держави - учасники Конвенції мають деяку свободу розсуду щодо того, яким чином вони забезпечують при цьому виконання своїх зобов'язань. Крім того, Суд указав на те, що за деяких обставин вимоги статті 13 Конвенції можуть забезпечуватися всією сукупністю засобів, що передбачаються національним правом.

Стаття 13 вимагає, щоб норми національного правового засобу стосувалися сутності «небезпідставної заяви» за Конвенцією та надавали відповідне відшкодування. Зміст зобов'язань за статтею 13 також залежить від характеру скарги заявника за Конвенцією. Тим не менше, засіб захисту, що вимагається згаданою статтею повинен бути «ефективним» як у законі, так і на практиці, зокрема, у тому сенсі, щоб його використання не було ускладнене діями або недоглядом органів влади відповідної держави (пункт 75 рішення Європейського суду з прав людини у справі «Афанасьєв проти України» від 5 квітня 2005 року (заява № 38722/02)).

Отже, «ефективний засіб правого захисту», у розумінні статті 13 Конвенції, повинен забезпечити поновлення порушеного права і одержання особою бажаного результату; винесення рішень, які не призводять безпосередньо до змін в обсязі прав та забезпечення їх примусової реалізації, не відповідає розглядуваній міжнародній нормі.

Разом із тим, оскільки прийняття рішення про призначення одноразової грошової допомоги або відмову в її призначенні за наслідками розгляду поданих документів віднесено до виключної компетенції Міноборони України, яке не здійснювало їх перевірку на відповідність вимогам чинного законодавства, суд вважає за необхідне вийти за межі заявлених позовних вимог та зобов'язати Міноборони України повторно розглянути заяву ОСОБА_1 з доданими до неї документами про призначення та виплату одноразової грошової допомоги у зв'язку з настанням інвалідності внаслідок захворювання, пов'язаного з виконанням обов'язків військової служби, та прийняти одне з рішень, передбачених пунктом 13 Порядку №975, з урахуванням висновків суду.

Судом враховується, що згідно п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету ОСОБА_2 Європи щодо якості судових рішень обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.

Таким чином, зважаючи на встановлені вище обставини належності саме до компетенції Міноборони України розгляду заяви про призначення та виплату ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги у зв'язку з встановленням інвалідності, що настала внаслідок виконання обов'язків військової служби, суд приходить до висновку про часткове задоволення позовних вимог, а саме визнання протиправним і скасувати рішення Міністерства оборони України ( пункт 14 протоколу № 2 від 18.01.2019 року) про відмову ОСОБА_1 у призначенні одноразової грошової допомоги як інваліду другої групи внаслідок захворювання, пов'язаного з проходженням військової служби по ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС та зобов'язання Міністерство оборони України повторно розглянути заяву ОСОБА_1 про призначення та виплату одноразової грошової допомоги у зв'язку з настанням інвалідності внаслідок захворювання, пов'язаного з виконанням обов'язків військової служби з ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, та прийняти одне з рішень, передбачених пунктом 13 Порядку призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві, затвердженого постановою Кабінету ОСОБА_2 України від 25 грудня 2013 року №975, з урахуванням висновків суду

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат відповідно до ст.139 Кодексу адміністративного судочинства України , суд враховує, що позивач звільнений від сплати судового збору за подання позову, доказу понесення ним інших судових витрат суду не надано, тому судові витрати, що підлягають відшкодуванню, відсутні.

Керуючись ст.ст. 19, 139, 205, 229, 241-247, 250, 255, 293, 295, 297 КАС України, суд

вирішив:

Позов ОСОБА_1 задовольнити частково.

Визнати протиправним і скасувати рішення Міністерства оборони України про відмову ОСОБА_1 у призначенні одноразової грошової допомоги як інваліду ІІ групи внаслідок захворювання, пов'язаного з виконанням обов'язків військової служби з ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, викладене у пункті 14 протоколу від 18 січня 2019 року №2 засідання комісії Міністерства оборони України з розгляду питань, пов'язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум.

Зобов'язати Міністерство оборони України (03168, м. Київ, пр-т. Повітрофлотський, 6, код ЄДРПОУ 00034022) повторно розглянути заяву ОСОБА_1 (Черкаська область, Черкаський район, с. Руська Поляна, вул. Паризької Комуни, 213, ІПН НОМЕР_1) з доданими до неї документами про призначення та виплату одноразової грошової допомоги у зв'язку з настанням інвалідності внаслідок захворювання, пов'язаного з виконанням обов'язків військової служби з ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, та прийняти одне з рішень, передбачених пунктом 13 Порядку призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві, затвердженого постановою Кабінету ОСОБА_2 України від 25 грудня 2013 року №975, з урахуванням висновків суду.

У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Копію рішення направити особам, які беруть участь у справі.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, яка може бути подана до Шостого апеляційного адміністративного суду через Черкаський окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.

Рішення у повному обсязі складене 24.04.2019.

Суддя В.П. Тимошенко