Рішення № 81396845, 24.04.2019, Чернівецький окружний адміністративний суд

ЧЕРНІВЕЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 квітня 2019 р. м. Чернівці справа № 824/190/19-а

Суддя Чернівецького окружного адміністративного суду Левицький В.К., розглянув у порядку письмового провадження справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДФС у Чернівецькій області про визнання протиправними та скасування податкової вимоги.

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 (далі - позивач) звернувся до суду з вказаним позовом, в якому просить визнати протиправною та скасувати вимогу Головного управління ДФС у Чернівецькій області від 04.02.2019 р. №Ф-112734-51.

В обґрунтування адміністративного позову позивач вказував, що 04.02.2019 р. Головним управлінням ДФС у Чернівецькій області у відповідності до ст. 25 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" винесено вимогу про сплату боргу (недоїмки) №Ф-112734-51 від 04.02.2019 р. у розмірі 18218,11 грн. Вказану вимогу позивач, вважає протиправною та такою, що підлягає скасування з огляду на те, що рішенням ради адвокатів Чернівецької області №15 від 25.05.2013 р. на підставі п. 1 ч. 1 ст. 31 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" зупинено дію його свідоцтва про право зайняття ним адвокатською діяльністю. Враховуючи те, що необхідною умовою для сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування є провадження незалежної професійної (в тому числі адвокатської) діяльності та отримання доходу від такої діяльності, вважає, що у нього, як у самозайнятої особи, яка зупинила свою діяльність, відсутній обов`язок здійснювати сплату єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування.

Головне управління ДФС у Чернівецькій області (далі - відповідач) подало до суду відзив на адміністративний позов, в якому просило у задоволенні адміністративного позову відмовити у повному обсязі з огляду на те, що Законом України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування" не передбачено звільнення від сплати єдиного соціального внеску, ні самозайнятих осіб, які є фізичними особами - підприємцями, ні самозайнятих осіб, які проводять незалежну професійну діяльність у разі зупинення ними відповідної діяльності.

Ухвалою Чернівецького окружного адміністративного суду від 25.02.2019 р. відкрито провадження у адміністративній справі №824/190/19-а та призначено до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження.

Позивач скористався правом передбаченим ст. 163 КАС України на подання відповіді на відзив.

У судовому засіданні, яке відбулося 20.03.2019 р., позивач у вступному слові та наданих поясненнях підтримав заявлені ним позовні вимоги та просив суд задовольнити адміністративний позов у повному обсязі.

Представник відповідача у вступному слові та наданих поясненнях заперечував проти задоволення адміністративного позову, просив суд у задоволенні адміністративного позову відмовити.

Після виступу із вступним словом та дослідження доказів, учасники справи подали до суду заяви про розгляд справи без їх участі в порядку письмового провадження.

Відповідно до ч. 3 ст. 194 КАС України учасник справи має право заявити клопотання про розгляд справи за його відсутності. Якщо таке клопотання заявили всі учасники справи, судовий розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження на підставі наявних у суду матеріалів.

Враховуючи приписи ст. 194 КАС України та подання учасниками справи заяв про розгляд справи у порядку письмового провадження без їх участі, суд вважає за можливе розглянути справу за наявними у справі матеріалами в порядку письмового провадження.

Заслухавши вступне слово учасників справи, дослідивши матеріали справи, судом встановлено наступне.

ОСОБА_1 (ІНФОРМАЦІЯ_1, місце проживання: перший ІНФОРМАЦІЯ_2, РНОКПП НОМЕР_1) на підставі рішення Чернівецької обласної кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури від 24.09.2010 р. №15/4 отримав свідоцтво про право на зайняття адвокатською діяльністю №426 від 15.10.2010 р. (а.с. 10, 63).

18.10.2010 р. позивач взятий на облік у Головному управлінні ДФС у Чернівецькій області (Хотинський район), як платник єдиного внеску (а.с. 11-13).

У відповідності до вимог п. 1 ч. 1 ст. 31 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" право на здійснення позивачем адвокатської діяльності з 24.05.2013 р. зупинено на підставі його заяви, що підтверджується протоколом Ради адвокатів Чернівецької області №15 від 14.05.2013 р. та відомостями з Єдиного реєстру адвокатів України (а.с. 14, 15).

04.02.2019 р. відповідачем у відповідності до вимог ст. 25 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" та на підставі даних інформаційної системи органу доходів і зборів, винесено вимогу №Ф-112734-51 про сплату позивачем боргу (недоїмки) у розмірі 18218,11 грн (а.с. 9).

Як зазначив позивач, оскаржувану вимогу про сплату боргу (недоїмки) №Ф-112734-51 від 04.02.2019 р. він отримав 15.02.2019 р., що підтверджується його підписом у повідомленні про вручення рекомендованого поштового відправлення (а.с. 49).

Вважаючи вимогу про сплату боргу (недоїмки) протиправною, 20.02.2019 р. позивач звернувся до суду з вказаним позовом.

Крім того, судом встановлено, що 06.02.2019 р. позивач звернувся до Головного управління ДФС у Чернівецькій області із заявою за вх. №5789/ФОП від 11.02.2019 р., щодо заборгованості зі сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування.

За результатами розгляду якої, Головне управління ДФС у Чернівецькій області листом №1812/ФМ/24-В-51-05 від 25.02.2019 р. повідомило позивача про те, що починаючи з 01.01.2017 р., у разі якщо фізичними особами - підприємцями, які застосовують загальну систему оподаткування, та особами, які провадять незалежну професійну діяльність, не отримано дохід (прибуток) у звітному році або окремому місяці звітного року, такі платники зобов'язані визначити базу нарахування, але не більше максимальної величини бази нарахування єдиного внеску, встановленої Законом України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування". При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску на місяць. З 01.01.2018 р. у разі якщо фізичними особами - підприємцями, які застосовують загальну систему оподаткування, та особами, які провадять незалежну професійну діяльність, не отримано дохід (прибуток) у звітному кварталі або окремому місяці звітного кварталу, такі платники зобов'язані визначити базу нарахування, але не більше максимальної величини бази нарахування єдиного внеску, встановленої Законом. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску на місяць. Законом України від 06.12.2016 р. № 1774-VIII "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України" було внесено зміни до Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" із змінами та доповненнями, зокрема щодо нарахування та сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування фізичних осіб-підприємців, у тому числі фізичних осіб-підприємців - платниками єдиного податку, та січня 2017 року.

У 2017 р. місячний мінімальний розмір страхового внеску становив 704,00 грн, а мінімальний річний розмір страхового внеску - 8448,00 грн.

У 2018 р. місячний мінімальний розмір страхового внеску становив 819,06 грн, а мінімальний розмір страхового внеску за І-ІV квартали 2018 р. - 9828,72 грн.

Відповідно до п. 6 ч. 1 ст. 1 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" зі змінами та доповненнями "недоїмка" - сума єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, своєчасно не нарахована та/або не сплачена у строки, встановлені цим Законом, обчислена контролюючим органом у випадках, передбачених цим Законом.

Як зазначив відповідач у листі, станом на 21.02.2019 р. за позивачем рахується недоїмка зі сплати ЄСВ на суму 18276,72 грн. зокрема: 8448,00 грн. - нарахування за 2017 р.; 2457,18 грн - нарахування за І квартал 2018 р.; 2457,18 грн - нарахування за II квартал 2018 р., за III квартал 2018 р. та 2457,18 грн - нарахування за IV квартал 2018 р. (а.с. 39).

Розглянувши матеріали справи, встановивши фактичні обставини в справі, дослідивши та оцінивши надані докази в сукупності, проаналізувавши законодавство, яке регулює спірні правовідносини, суд прийшов до висновку, що адміністративний позов підлягає задоволенню повністю з наступних підстав.

Правові та організаційні засади забезпечення збору та обліку єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, умови та порядок його нарахування і сплати та повноваження органу, що здійснює його збір та ведення обліку встановлено Законом України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування від 08.07.2010 р. №2464-VI (далі Закон - №2464-VI, в редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин).

Частиною 2 ст. 1 Закону №2464-VI передбачено, що єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування (далі - єдиний внесок) - консолідований страховий внесок, збір якого здійснюється до системи загальнообов'язкового державного соціального страхування в обов'язковому порядку та на регулярній основі з метою забезпечення захисту у випадках, передбачених законодавством, прав застрахованих осіб на отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов'язкового державного соціального страхування.

Відповідно до п. 5 ч. 1 ст. 4 Закону №2464-VI платниками єдиного внеску є в т.ч.: особи, які провадять незалежну професійну діяльність, а саме наукову, літературну, артистичну, художню, освітню або викладацьку, а також медичну, юридичну практику, в тому числі адвокатську, нотаріальну діяльність, або особи, які провадять релігійну (місіонерську) діяльність, іншу подібну діяльність та отримують дохід від цієї діяльності.

Частинами 2, 3 ст. 9 Закону №2464-VI передбачено, що обчислення єдиного внеску здійснюється на підставі бухгалтерських та інших документів, відповідно до яких провадиться нарахування (обчислення) або які підтверджують нарахування (обчислення) виплат (доходу), на які відповідно до цього Закону нараховується єдиний внесок. Обчислення єдиного внеску органами доходів і зборів у випадках, передбачених цим Законом, здійснюється на підставі актів перевірки правильності нарахування та сплати єдиного внеску, звітності, що подається платниками до органів доходів і зборів, бухгалтерських та інших документів, що підтверджують суми виплат (доходу), на суми яких (якого) відповідно до цього Закону нараховується єдиний внесок.

Відповідно до ч. 8 ст. 9 Закону №2464-VI платники єдиного внеску, крім платників, зазначених у пунктах 4, 5 та 5-1 частини першої статті 4 цього Закону, зобов'язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за календарний місяць, не пізніше 20 числа наступного місяця, крім гірничих підприємств, які зобов'язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за календарний місяць, не пізніше 28 числа наступного місяця.

При цьому платники, зазначені у п. 1 ч. 1 ст. 4 цього Закону, під час кожної виплати заробітної плати (доходу, грошового забезпечення), на суми якої (якого) нараховується єдиний внесок, одночасно з видачею зазначених сум зобов'язані сплачувати нарахований на ці виплати єдиний внесок у розмірі, встановленому для таких платників (авансові платежі). Винятком є випадки, якщо внесок, нарахований на ці виплати, вже сплачений у строки, встановлені абзацом першим цієї частини, або за результатами звірення платника з органом доходів і зборів за платником визнана переплата єдиного внеску, сума якої перевищує суму внеску, що підлягає сплаті, або дорівнює їй. Кошти перераховуються одночасно з отриманням (перерахуванням) коштів на оплату праці (виплату доходу, грошового забезпечення), у тому числі в безготівковій чи натуральній формі. При цьому фактичним отриманням (перерахуванням) коштів на оплату праці (виплату доходу, грошового забезпечення) вважається отримання відповідних сум готівкою, зарахування на рахунок одержувача, перерахування за дорученням одержувача на будь-які цілі, отримання товарів (послуг) або будь-яких інших матеріальних цінностей у рахунок зазначених виплат, фактичне здійснення з таких виплат відрахувань згідно із законодавством або виконавчими документами чи будь-яких інших відрахувань.

Платники єдиного внеску, зазначені у пунктах 4, 5 та 5-1 ч. 2 ст. 4 цього Закону, зобов’язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за календарний квартал, до 20 числа місяця, що настає за кварталом, за який сплачується єдиний внесок.

Періодом, за який платники єдиного внеску подають звітність до органу доходів і зборів (звітним періодом), є календарний місяць, крім платників, зазначених у пунктах 4 і 5 частини першої статті 4 цього Закону, для яких звітним періодом є календарний рік. У разі державної реєстрації припинення підприємницької діяльності фізичної особи - підприємця її останнім звітним періодом є період з дня закінчення попереднього звітного періоду до дня державної реєстрації припинення підприємницької діяльності такої фізичної особи.

Відповідно до абзацу 1 п. 2 ст. 7 Закону № 2464-VІ, єдиний внесок нараховується для платників, зазначених у пунктах 4 (крім фізичних осіб - підприємців, які обрали спрощену систему оподаткування) ч. 5 та 5-1 ст. 4 цього Закону, - на суму доходу (прибутку), отриманого від їх діяльності, що підлягає обкладенню податком на доходи фізичних осіб. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску на місяць.

З аналізу вищенаведених норм, суд приходить до висновку, що необхідними умовами для сплати особою єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування є провадження такою особою, зокрема, незалежної професійної, в тому числі адвокатської діяльності, та отримання доходу від такої діяльності.

Відповідно до ч. 1 ст. 1 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" від 05.07.2012 р. №5076-VI (далі - Закон №5076-VI, в редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин) адвокат - фізична особа, яка здійснює адвокатську діяльність на підставах та в порядку, що передбачені цим Законом.

Статтею 13 Закону №5076-VI передбачено, що адвокат, який здійснює адвокатську діяльність індивідуально, є самозайнятою особою.

Адвокат, який здійснює адвокатську діяльність індивідуально, може відкривати рахунки в банках, мати печатку, штампи, бланки (у тому числі ордера) із зазначенням свого прізвища, імені та по батькові, номера і дати видачі свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 31 Закону №5076-VI, право на заняття адвокатською діяльністю зупиняється у разі подання адвокатом заяви про зупинення адвокатської діяльності. Право на заняття адвокатською діяльністю зупиняється: з підстави, передбаченої п. 1 ч. 1 цієї статті, - з дня подання раді адвокатів регіону за адресою робочого місця адвоката відповідної заяви адвоката.

Частинами 5 та 6 ст. 31 Закону №5076-VI передбачено, що протягом строку зупинення права на заняття адвокатською діяльністю адвокат не має права її здійснювати. Такий адвокат також не може брати участь у роботі органів адвокатського самоврядування, крім випадків, коли таке право зупинено у зв’язку з призначенням особи на посаду до органу державної влади з’їздом адвокатів України.

Відомості про зупинення права на заняття адвокатською діяльністю вносяться до Єдиного реєстру адвокатів України.

Положеннями ст. 32 Закону №5076-VI встановлено підстави, за наявності яких припиняється право на заняття адвокатською діяльністю шляхом анулювання свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю.

Отже, з огляду на зміст ч. 5 та ч. 6 ст. 31 Закону № 5076-VI, протягом строку зупинення права на заняття адвокатською діяльністю адвокат не має права її здійснювати. Відомості про зупинення права на заняття адвокатською діяльністю вносяться до Єдиного реєстру адвокатів України.

Рада адвокатів України забезпечує ведення Єдиного реєстру адвокатів України з метою збирання, зберігання, обліку та надання достовірної інформації про чисельність і персональний склад адвокатів України, адвокатів іноземних держав, які відповідно до цього Закону набули права на заняття адвокатською діяльністю в Україні, про обрані адвокатами організаційні форми адвокатської діяльності. Внесення відомостей до Єдиного реєстру адвокатів України здійснюється радами адвокатів регіонів та Радою адвокатів України.

До Єдиного реєстру адвокатів України вносяться такі відомості: 1) прізвище, ім’я та по батькові адвоката; 2) номер і дата видачі свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю, номер і дата прийняття рішення про видачу свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю (номер і дата прийняття рішення про включення адвоката іноземної держави до Єдиного реєстру адвокатів України); 3) найменування і місцезнаходження організаційної форми адвокатської діяльності, номери засобів зв’язку; 4) адреса робочого місця адвоката, номери засобів зв’язку; 5) інформація про зупинення або припинення права на заняття адвокатською діяльністю; 6) інші відомості, передбачені цим Законом. (ч. 1 та 2 ст.17 Закону № 5076-VI).

Отже, правовим наслідком зупинення права на заняття адвокатською діяльністю є неможливість заняття адвокатською діяльністю на певний строк, у той час як наслідком припинення права на заняття адвокатською діяльністю є неможливість її подальшого здійснення взагалі, у зв'язку з чим анулюється свідоцтво на заняття адвокатською діяльністю.

Таким чином, законодавець розрізняє зупинення та припинення права на заняття адвокатською діяльністю.

Вказані обставини вказують на те, що поняття "зупинення" та "припинення" адвокатської діяльності мають різну юридичну природу, юридичні наслідки для особи, яка здійснює адвокатську діяльність та, відповідно, не є тотожними, з огляду на різний процедурний характер та особливості застосування.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенція контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регламентовано Податковим кодексом України (далі - ПК України).

Підпунктом 14.1.226 п.14.1 ст. 14 ПК України передбачено, що самозайнята особа це платник податку, який є фізичною особою - підприємцем або провадить незалежну професійну діяльність за умови, що така особа не є працівником в межах такої підприємницької чи незалежної професійної діяльності. Незалежна професійна діяльність - участь фізичної особи у науковій, літературній, артистичній, художній, освітній або викладацькій діяльності, діяльність лікарів, приватних нотаріусів, приватних виконавців, адвокатів, арбітражних керуючих (розпорядників майна, керуючих санацією, ліквідаторів), аудиторів, бухгалтерів, оцінщиків, інженерів чи архітекторів, особи, зайнятої релігійною (місіонерською) діяльністю, іншою подібною діяльністю за умови, що така особа не є працівником або фізичною особою - підприємцем та використовує найману працю не більш як чотирьох фізичних осіб.

Згідно п. 63.1 та 63.2 ст. 63 ПК України облік платників податків ведеться з метою створення умов для здійснення контролюючими органами контролю за правильністю нарахування, своєчасністю і повнотою сплати податків, нарахованих фінансових санкцій, дотримання податкового та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи.

Взяттю на облік або реєстрації у контролюючих органах підлягають всі платники податків.

Взяття на облік у контролюючих органах юридичних осіб, їх відокремлених підрозділів, а також самозайнятих осіб здійснюється незалежно від наявності обов'язку щодо сплати того або іншого податку та збору.

Згідно з п. 63.5 ст. 63 ПК України всі фізичні особи - платники податків та зборів реєструються у контролюючих органах шляхом включення відомостей про них до Державного реєстру фізичних осіб - платників податків у порядку, визначеному цим Кодексом. Фізичні особи - підприємці та особи, які мають намір провадити незалежну професійну діяльність, підлягають взяттю на облік як самозайняті особи у контролюючих органах згідно з цим Кодексом.

Відповідно до п. 65.2 ст. 65 ПК України облік самозайнятих осіб здійснюється шляхом внесення до Державного реєстру фізичних осіб - платників податків (далі - Державний реєстр) записів про державну реєстрацію або припинення підприємницької діяльності, незалежної професійної діяльності, перереєстрацію, постановку на облік, зняття з обліку, внесення змін стосовно самозайнятої особи, а також вчинення інших дій, які передбачені Порядком обліку платників податків, зборів.

Наказом Міністерства фінансів України від 09.11.2011 р. №1588, зареєстрованим у Міністерстві юстиції України від 29.12.2011 р. за № 1562/20300, затверджений Порядок обліку платників податків і зборів (далі - Порядок №1588, у редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин).

Згідно з п.п. 2 п.11.18 Порядку №1588 фізичні особи, які здійснюють незалежну професійну діяльність, знімаються з обліку після припинення такої незалежної діяльності, за наявності документально підтвердженої інформації відповідного державного органу, що реєструє таку діяльність або видає документи про право на заняття такою діяльністю (свідоцтва, дозволи, сертифікати тощо), та поданих до контролюючого органу за основним місцем обліку: заяви за формою № 8-ОПП, дата якої фіксується в журналі за формою № 6-ОПП.

Підтвердженням припинення незалежної професійної діяльності є відомості (витяг) відповідного реєстру, до якого вноситься інформація про державну реєстрацію такої діяльності, щодо припинення, або зупинення, або зміни організаційної форми відповідної діяльності з незалежної (індивідуальної) на іншу.

Беручи до уваги наведені вище норми матеріального права, суд приходить до переконання, що дія положень Порядку № 1588, які регулюють особливості саме припинення незалежної професійної діяльності з відповідними зобов'язаннями, не можуть розповсюджуватися на спірні правовідносини щодо зупинення адвокатської діяльності.

Як видно з витягу з Єдиного реєстру адвокатів України та протоколу засідання ради адвокатів Чернівецької області №15 від 24.05.2013 р., право на заняття адвокатською діяльністю позивача зупинено за його заявою на підставі п. 1 ч. 1 ст. 31 Закону № 5076-VI.

Дослідженням витягу із Єдиного державного реєстру юридичних, фізичних осіб підприємців та громадських формувань встановлено, що відомості про реєстрацію позивача фізичною особою-підприємцем відсутні (а.с. 24).

Оскільки, право позивача на заняття адвокатською діяльністю зупинено з 24.05.2013 р. і він по час розгляду справи в суді не здійснював адвокатську діяльність та не отримував доходу від такої діяльності, суд приходить до висновку про відсутність обов'язку у позивача щодо сплати єдиного внеску, як самозайнятої особи, в розумінні законодавства про зайнятість населення.

Частиною 2 ст. 25 Закону № 2464-VІ передбачено, що у разі виявлення своєчасно не сплачених сум страхових внесків платники єдиного внеску зобов'язані самостійно обчислити ці внески і сплатити їх з нарахуванням пені в порядку і розмірах, визначених цією статтею.

Орган доходів і зборів у порядку, за формою та у строки, встановлені центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, надсилає платникам єдиного внеску, які мають недоїмку, вимогу про її сплату.

За змістом ч. 6 ст. 1 Закону № 2464-VІ недоїмка - сума єдиного внеску, своєчасно не нарахована та/або не сплачена у строки, встановлені цим Законом, обчислена органом доходів і зборів у випадках, передбачених цим Законом.

Частиною 4 ст. 25 Закону № 2464-VІ передбачено, що вимога про сплату недоїмки є виконавчим документом.

Процедура нарахування і сплати єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування (далі - єдиний внесок) страхувальниками, визначеними Законом України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування", нарахування і сплати фінансових санкцій, стягнення заборгованості зі сплати страхових коштів органами доходів і зборів визначається Інструкцією про порядок нарахування і сплати єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування, затверджена наказом Міністерства фінансів України від 20.04.2015 р. № 449, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 07.05.2015 р. за № 508/26953 (далі - Інструкція).

Пунктом 1 та 2 розділу VI Інструкції передбачено, що до платників, які не виконали визначені Законом обов’язки щодо нарахування, обчислення та сплати єдиного внеску, застосовуються заходи впливу та стягнення. У разі виявлення органом доходів і зборів своєчасно не нарахованих та/або не сплачених платником сум єдиного внеску такий орган доходів і зборів обчислює суми єдиного внеску, що зазначаються у вимозі про сплату боргу (недоїмки), та застосовує до такого платника штрафні санкції в порядку і розмірах, визначених розділом VІІ цієї Інструкції.

Сума єдиного внеску, своєчасно не нарахована та/або не сплачена в строки, встановлені Законом, обчислена органами доходів і зборів у випадках, передбачених Законом, є недоїмкою.

Суми недоїмки стягуються з нарахуванням пені та застосуванням штрафів.

Згідно п. 3 розділу VI Інструкції органи доходів і зборів надсилають (вручають) платникам вимогу про сплату боргу (недоїмки), якщо: дані документальних перевірок свідчать про донарахування сум єдиного внеску органами доходів і зборів; платник має на кінець календарного місяця недоїмку зі сплати єдиного внеску; платник має на кінець календарного місяця борги зі сплати фінансових санкцій.

У випадку, передбаченому абзацом другим цього пункту, вимога про сплату боргу (недоїмки) приймається відповідним органом доходів і зборів протягом 10 робочих днів з дня, що настає за днем вручення платнику акта перевірки, а за наявності заперечень платника єдиного внеску до акта перевірки приймається з урахуванням висновку про результати розгляду заперечень до акта перевірки.

Орган доходів і зборів надсилає (вручає) вимогу про сплату боргу (недоїмки) платнику єдиного внеску протягом трьох робочих днів з дня її винесення.

У випадках, передбачених абзацами третім та/або четвертим цього пункту, вимога про сплату боргу (недоїмки) надсилається (вручається):

платникам, зазначеним у підпунктах 1, 2 пункту 1 розділу II цієї Інструкції, протягом 10 робочих днів, що настають за календарним місяцем, у якому виникла, зросла або частково зменшилась сума недоїмки зі сплати єдиного внеску (заборгованість зі сплати фінансових санкцій);

платникам, зазначеним у підпунктах 3, 4, 6 пункту 1 розділу II цієї Інструкції, протягом 15 робочих днів, що настають за календарним місяцем, у якому виникла, зросла або частково зменшилась сума недоїмки зі сплати єдиного внеску (заборгованість зі сплати фінансових санкцій).

Вимога про сплату боргу (недоїмки) формується на підставі даних інформаційної системи органу доходів і зборів на суму боргу, що перевищує 10 гривень.

Вимога про сплату боргу (недоїмки), крім загальних реквізитів, має містити відомості про розмір боргу, в тому числі суми недоїмки, штрафів та пені, обов’язок погасити борг та можливі наслідки його непогашення в установлений строк.

Вимога про сплату боргу (недоїмки) є виконавчим документом.

Сума боргу у вимозі проставляється в гривнях з двома десятковими знаками після коми.

Судом встановлено, що 04.02.2019 р. відповідачем у відповідності до ст. 25 Закону № 2464-VІ та на підставі даних інформаційної системи органу доходів і зборів, винесено вимогу №Ф-112734-51 про сплату позивачем боргу (недоїмки).

Дослідженням оскаржуваної вимоги встановлено, що станом на 31.01.2019 р. заборгованість позивача зі сплати єдиного внеску становить 18218,11 грн. Крім того, вказані відомості підтверджується інтегрованими картками (а.с. 9, 50 - 51).

З матеріалів справи видно, що суму єдиного внеску в оскаржуваній вимозі обчислено відповідачем виходячи з того, що у 2017 р. місячний мінімальний розмір страхового внеску становив 704,00 грн, а тому мінімальний річний розмір страхового внеску за 2017 р. склав 8448,00 грн. У 2018 р. місячний мінімальний розмір страхового внеску становив 819,06 грн, а мінімальний розмір страхового внеску за І-ІV квартали 2018 р. склав 9828,72 грн. Відтак, на переконання відповідача, позивач, як платник єдиного внеску, зобов'язаний сплатити єдиний внесок за 2017 та 2018 р.р. в сумі 18218,11 грн.

Оскільки, відповідач прийняв вимогу про сплату боргу (недоїмки), тільки 04.02.2019 р., суд приходить до висновку, що оскаржувана вимога в частині обчислення єдиного внеску за 2017 р. прийнята з порушенням строку встановленого п. 3 розділу VI Інструкції.

З огляду на те, що у позивача відсутній обов`язок щодо сплати єдиного внеску, а також враховуючи порушення відповідачем строку на прийняття вимоги про сплату боргу (недоїмки), суд приходить до висновку, що вимога Головного управління ДФС у Чернівецькій області від 04.02.2019 р. №Ф-112734-51 є протиправною та підлягає скасуванню.

Крім того, задовольняючи позов, суд враховує, що згідно облікових карток Пенсійного фонду України про застраховану особу позивача, форми ОК-7, ОК-5, єдиний внесок за позивача в період зупинення його адвокатської діяльності сплачувався роботодавцем - прокуратурою Чернівецької області (а.с. 16-18, 19-23).

Стосовно посилання відповідача про те, що Закон №2464-VІ не передбачає звільнення від сплати соціального внеску, ні для самозайнятих осіб, які є фізичними особами-підприємцями, ні для самозайнятих осіб, які провадять незалежну професійну діяльність у разі зупинення ними відповідної діяльності, суд зазначає, що згідно практики Європейського суду з прав людини, яка сформувалась з питань імперативності правила про прийняття рішення на користь платників податків, передбачено, що у разі існування неоднозначності у тлумаченні прав та/чи обов'язків платника податків необхідно віддавати перевагу найбільш сприятливому тлумаченню національного законодавства та приймати рішення на користь платника податків.

Враховуючи те, що ні ПК України, ні Законом №2464-VІ не врегульовано особливості сплати грошових зобов`язань самозайнятою особою у разі зупинення професійної діяльності, суд надає перевагу найбільш сприятливому тлумаченню національного законодавства та приймати рішення на користь платника податків.

Аналогічного висновку прийшов Верховний Суд у постанові від 05.11.2018 р. у справі №820/1538/17.

Відповідно до ст. 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Частиною 2 ст. 73 КАС України передбачено, що предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Вимогами ст. 76 КАС України передбачено, що достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Беручи до уваги вищенаведене в сукупності, повно та всебічно проаналізувавши матеріали справи та наявні докази, суд приходить до висновку про відсутність правових підстав для задоволення позовних вимог позивача.

Стаття 19 Конституції України визначає, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно ч. 2 ст. 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Під час судового розгляду справи відповідач, як суб'єкт владних повноважень, не довів належними засобами доказування правомірність та обґрунтованість оскаржуваної вимоги про сплату боргу (недоїмки), а тому суд задовольняє адміністративний позов у повному обсязі.

Стосовно розподілу судових витрат суд зазначає.

Відповідно до ч. 1 ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

З матеріалів справи видно, що за подання вказаного позову позивачем сплачено судовий збір у розмірі 768,40 грн, що підтверджується квитанцією №63 від 15.02.2019 р. (а.с. 3).

Оскільки, позов задоволено повністю, суд присуджує на користь позивача судові витрати (судовий збір) у сумі 768,40 грн за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДФС у Чернівецькій області.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 2, 9, 77, 139, 243, 245, 246 та 255 КАС України, суд, -

В И Р І Ш И В:

1. Адміністративний позов задовольнити повністю.

2. Визнати протиправною та скасувати вимогу Головного управління ДФС у Чернівецькій області про сплату боргу (недоїмки) від 04.02.2019 р. №Ф-112734-51.

3. Стягнути на користь ОСОБА_1 (1 провулок Л.Толстого, будинок 9, місто Хотин, Чернівецька область, РНОКПП НОМЕР_1) судові витрати в сумі 768,40 грн за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДФС у Чернівецькій області (вулиця Героїв Майдану, 200-А, місто Чернівці, код ЄДРПОУ 39392513).

Згідно ст. 255 КАС України рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення (ухвали) суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

У відповідності до ст.ст. 293, 295 КАС України рішення суду першої інстанції можуть бути оскаржені в апеляційному порядку повністю або частково. Апеляційна скарга на рішення до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи подається до Сьомого апеляційного адміністративного суду через Чернівецький окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня його складання.

Суддя В.К. Левицький