Рішення № 81396841, 18.04.2019, Чернігівський окружний адміністративний суд

ЧЕРНІГІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

18 квітня 2019 року м. Чернігів Справа № 620/194/19

Чернігівський окружний адміністративний суд у складі:

Головуючого судді - Бородавкіної С.В.,

за участі секретаря - Гайдука С.В.,

позивача - ОСОБА_1,

представників позивача - ОСОБА_2, ОСОБА_3,

представника відповідача - ОСОБА_4,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Чернігівській області про визнання протиправними та скасування наказів, поновлення на посаді, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу,

У С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 (далі – ОСОБА_1В.) 14.01.2019 (відповідно до відбитку штампу на конверті) звернувся до суду з адміністративним позовом до Головного управління Національної поліції в Чернігівській області (далі – ГУНП в Чернігівській області), у якому просить:

- визнати протиправним та скасувати наказ відповідача від 19.11.2018 №2212 «Про притягнення до дисциплінарної відповідальності поліцейських Сновського ВП Менського ВП ГУНП в Чернігівській області» у частині застосування до нього дисциплінарного стягнення – звільнення зі служби в поліції;

- визнати протиправним та скасувати наказ відповідача від 29.11.2018 №341о/с «По особовому складу» у частині звільнення його зі служби в поліції за п. 6 (у зв’язку з реалізацією дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення зі служби) ч. 1 ст. 37 Закону України «Про Національну поліцію»;

- поновити його з 04.12.2018 на службі в поліції на посаді заступника начальника Сновського відділення поліції Менського ВП ГУНП в Чернігівській області – начальника слідчого відділення;

- стягнути з відповідача на його користь середнє грошове забезпечення за час вимушеного прогулу за період з 04.12.2018 і до винесення судом рішення у справі, яке він отримував на момент звільнення на посаді заступника начальника Сновського відділення поліції Менського ВП ГУНП в Чернігівській області – начальника слідчого відділення.

Свої вимоги мотивує тим, що 08.11.2018 він прогулу (відсутності на робочому місці більше трьох годин протягом робочого дня) не здійснив, оскільки протягом усього робочого часу або безпосередньо знаходився на своєму робочому місці, або перебував у поїздці у службових цілях. Частину робочого дня ОСОБА_1 був відсутній на роботі у зв’язку з тим, що будучи пасажиром легкового автомобіля не зі своєї вини потрапив у ДТП та деякий час перебував у лікарні.

Також вважає необґрунтованими доводи відповідача про невиконання ним наказу керівництва Сновського ВП та ГУНП в Чернігівській області, оскільки ні висновок службового розслідування, ні матеріали службового розслідування не містять жодного чітко сформульованого наказу, який ним не був виконаний. Крім того, не зазначено хто, коли і яким чином такий наказ позивачу надавав.

ОСОБА_1 зазначив, що він не вчиняв 08.11.2018, чи у будь-який інший день, дрібного хуліганства та подібних дій, що порушують громадський порядок і спокій громадян, тому посилання ГУНП в Чернігівській області на скоєння ним адміністративного правопорушення, передбаченого статтею 173 КУпАП, є безпідставним.

Ухвалою судді від 20.02.2019 відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін.

Позивач та представники позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримали та просили їх задовольнити у повному обсязі.

Представник відповідача позовні вимоги не визнав, просив відмовити у їх задоволенні, надав відзив на позов та пояснив, що службовим розслідуванням установлено факт грубого порушення дисципліни майором поліції ОСОБА_1, а саме вимог статті 18 Закону України «Про Національну поліцію», п. 3 ст. 1, п. 1 ст. 5 Дисциплінарного статуту Національної поліції України, Присяги поліцейського, Правил етичної поведінки поліцейських, затверджених наказом МВС України від 09.11.2016 №1179, вчинення дій, які мають склад адміністративного правопорушення передбаченого ст. 173 КУпАП, в частині відсутності на службі 08.11.2018 без поважних причин, тобто вчинення прогулу, невиконання наказів керівництва Сновського ВП Менського ВП на ГУНП в Чернігівській області.

Також зазначив, що доводи позивача про те, що він перебував поза межами підрозділу з метою збирання оперативної інформації про вчинення злочинів на території Сновського району є необґрунтованими, оскільки про вказані обставини позивач безпосереднє керівництво не повідомляв. У свою чергу, ДТП, у якій перебував як учасник ОСОБА_1, не є надзвичайною ситуацією, що унеможливлювала прибуття позивача до місця проходження служби.

Заслухавши пояснення позивача, представників сторін, свідків, розглянувши подані документи і матеріали, з’ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд вважає, що позов має бути задоволений, з таких підстав.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 проходив службу у Національній поліції України з 07.11.2015, відповідно до наказу від 07.11.2015 №1 о/с, як такий, що прибув з Міністерства внутрішніх справ України (а.с. 115-117).

Відповідно до наказу від 07.07.2017 №174 о/с майора поліції ОСОБА_1 призначено на посаду заступника начальника Сновського відділення поліції Менського відділу поліції ГУНП – начальника слідчого відділення (а.с. 118).

Як вбачається з матеріалів справи, 08.11.2018 до ГУНП в Чернігівській області надійшла інформація про дорожньо-транспортну пригоду, яка сталася в с. Камка Сновського району Чернігівської області, за участю майора поліції ОСОБА_1 та капітана поліції ОСОБА_5

Зазначена подія була зареєстрована в журналі ЄО Сновського ВП від 08.11.2018 за №2732, на місце події направлено СОГ та ГРПП (а.с. 109).

Враховуючи наведене, наказом ГУНП в Чернігівській області від 08.11.2018 №1999 призначено проведення службового розслідування за фактом події, що мала місце 08.11.2018 (а.с. 89, 90).

В ході проведеного службового розслідування, дисциплінарною комісією було складено висновок службового розслідування від 15.11.2018 (а.с. 91-95), у якому зазначено, що «08.11.2018 близько 16:12 зі служби «103» до Сновського відділення ЕМД від невстановленої особи надійшов виклик з приводу надання медичної допомоги учаснику дорожньо-транспортної пригоди, яка мала місце за адресою: с. Камка Сновського району.

Близько 17:25 до Сновського ВП зі служби «102» надійшло повідомлення лікаря ЕМД про те, що до Сновської ЦРЛ із с. Камка Сновського району доставлено ОСОБА_5, з діагнозом: «забій головного мозку, кома». Вказані тілесні ушкодження отримав в результаті дорожньо-транспортної пригоди.

Близько 19:00 до ГУНП надійшла інформація щодо причетності до вказаної ДТП майора поліції ОСОБА_1, який, керуючи власним автомобілем «Фольксваген Гольф 3», н.з. СВ4512АС, перебуваючи у нетверезому стані, скоїв ДТП, у результаті якої старший оперуповноважений СКП Сновського ВП Менського ВП ГУНП Чернігівської області капітан поліції ОСОБА_5 отримав тілесні ушкодження та каретою швидкої допомоги госпіталізований до Сновської ЦРЛ.

Виїздом працівників ГУНП в Чернігівській області в с. Камка Сновського району, виявлено службовий автомобіль «Шкода Рапід», н.з. 25 0757 (на синьому фоні), біля якого перебували поліцейські ГРПП та члени СОГ Сновського ВП, які зазначили, що їм не вдалось встановити місце ДТП через складні погодні умови. Після розмови з представниками ГУНП області поліцейські Сновського ВП поїхали до відділення поліції. В подальшому, поліцейськими ГУНП області встановлено місце ДТП, яке знаходилося на відстані близько 20 м від місця, де знаходився службовий автомобіль Сновського ВП, що на переконання дисциплінарної комісії, свідчило про те, що поліцейські Сновського ВП намагалися приховати факт ДТП за участю їх керівника.

У ході встановлення обставин скоєння дорожньо-транспортної пригоди, близько 21:30 було встановлено місцезнаходження майора поліції ОСОБА_1, а саме за адресою: м. Сновськ, вул. П. Сагайдачного, буд. 8. У ході спілкування було помічено, що останній перебував з явними ознаками алкогольного сп’яніння (різкий запах алкоголю з ротової порожнини, хитка хода, млява мова), видимих зовнішніх тілесних ушкоджень не було. Під час спілкування останній поводив себе агресивно, неадекватно, факт участі у ДТП в с. Камка не заперечував, підтвердив факт вживання алкогольних напоїв після 19:00, при цьому постійно плутався у своїх показах. На запитання щодо місцезнаходження автомобіля повідомив, що транспортний засіб знаходиться на місці ДТП, що не відповідало дійсності.

На пропозицію проїхати на місце ДТП для об’єктивного з’ясування його обставин, надати з цього приводу пояснення та пройти освідування, майор поліції ОСОБА_1 в категоричній формі відмовився.

Враховуючи наявність підстав вважати, що у вчиненні вказаної ДТП, на той час з тяжкими наслідками, підозрюється майор поліції ОСОБА_1, з метою примусового освідування майора поліції ОСОБА_1 було викликано наряд ГРПП, після чого ОСОБА_1 забіг у двір, зачинився та відв’язав собаку. Вимоги представників ГУНП області та наказ керівництва Сновського ВП щодо необхідності проведення заходів із встановлення обставин ДТП ігнорував, подоводив себе зухвало.

У подальшому було встановлено місцезнаходження пошкодженого автомобіля майора поліції, який знаходився на подвір’ї господарства гр. ОСОБА_6 за адресою: с. Камка, вул. Шевченка, який пояснив, що близько 17:00, повертаючись додому на перехресті побачив автомобіль, біля якого стояв невідомий чоловік, який пояснив що потрапив у ДТП та попросив поставити авто до нього на подвір’я на збереження, більше йому нічого не відомо».

На підставі наведеного дисциплінарна комісія прийшла до висновку, що майором поліції ОСОБА_1 було допущено грубе порушення вимог статті 18 Закону України «Про Національну поліцію», пункту 3 статті 1 та пункту 1 статті 5 Дисциплінарного статуту Національної поліції України, Присяги поліцейського, Правил етичної поведінки поліцейських, затверджених наказом МВС України від 09 листопада 2016 року №1179, в частині відсутності на службі 08 листопада 2018 року, тобто вчинення прогулу; не виконання наказів керівництва Сновського відділення поліції Менського ВП та ГУНП в Чернігівській області; вчинення дій, які мають ознаки складів адміністративних правопорушень, передбачених ст. 173 КУпАП, у зв’язку з чим ОСОБА_1 уважали за можливе притягнути до дисциплінарної відповідальності у вигляді звільнення зі служби в поліції.

Пунктом 1 наказу ГУНП в Чернігівській області від 19.11.2018 №2212 позивача притягнуто до дисциплінарної відповідальності у вигляді звільнення зі служби (а.с. 96).

Відповідно до наказу ГУНП в Чернігівській області від 29.11.2018 №341 о/с ОСОБА_1 звільнено зі служби в поліції з 03.12.2018 за пунктом 6 (у зв’язку з реалізацією дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення зі служби) частини 1 статті 77 Закону України «Про Національну поліцію» (а.с. 119).

Про видання вищевказаних наказів позивачу стало відомо 14.12.2018 після отримання листа відповідача від 03.12.2018 №3878/124/20/01-2018 (а.с. 43-45).

Вважаючи накази відповідача від 19.11.2018 №2212 та від 29.11.2018 №341 о/с протиправними, ОСОБА_1 звернувся до суду з відповідним адміністративним позовом.

Надаючи правову оцінку обставинам вказаної справи, суд зважає на таке.

Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Так, відповідно до частини 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Зазначені критерії є вимогами для суб'єкта владних повноважень, який приймає відповідне рішення, вчиняє дії чи допускається бездіяльності.

Правові засади організації та діяльності Національної поліції України, статус поліцейських, а також порядок проходження служби в Національній поліції України визначає Закону України від 02.07.2015 № 580-VIII «Про національну поліцію» (далі - Закон № 580).

Відповідно до частини першої статті 17 Закону № 580 поліцейським є громадянин України, який склав Присягу поліцейського, проходить службу на відповідних посадах у поліції і якому присвоєно спеціальне звання поліції.

Статтею 18 Закону № 580 визначено обв'язки поліцейських.

Зокрема, поліцейський зобов'язаний: 1) неухильно дотримуватися положень Конституції України, законів України та інших нормативно-правових актів, що регламентують діяльність поліції, та Присяги поліцейського; 2) професійно виконувати свої службові обов'язки відповідно до вимог нормативно-правових актів, посадових (функціональних) обов'язків, наказів керівництва.

У разі вчинення протиправних діянь поліцейські несуть кримінальну, адміністративну, цивільно-правову та дисциплінарну відповідальність відповідно до закону. Підстави та порядок притягнення поліцейських до дисциплінарної відповідальності, а також застосування до поліцейських заохочень визначаються Дисциплінарним статутом Національної поліції України, що затверджується законом (частини перша та друга статті 19 Закону № 580).

Законом України від 15.03.2018 №2337-VІІІ затверджено Дисциплінарний статут Національної поліції України (далі - Дисциплінарний статут).

Відповідно до статті 1 Дисциплінарного статуту службова дисципліна - дотримання поліцейським Конституції і законів України, міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, актів Президента України і Кабінету Міністрів України, наказів Національної поліції України, нормативно-правових актів Міністерства внутрішніх справ України, Присяги поліцейського, наказів керівників.

Службова дисципліна, крім основних обов'язків поліцейського, визначених статтею 18 Закону України "Про Національну поліцію", зобов'язує поліцейського, у тому числі: сприяти керівникові в організації дотримання службової дисципліни, інформувати його про виявлені порушення, у тому числі вчинені іншими працівниками поліції бути вірним Присязі поліцейського, мужньо і вправно служити народу України; знати закони, інші нормативно-правові акти, що визначають повноваження поліції, а також свої посадові (функціональні) обов'язки; поважати права, честь і гідність людини, надавати допомогу та запобігати вчиненню правопорушень.

Відповідно до частин першої та другої статті 5 Дисциплінарного статуту поліцейський отримує наказ від керівника в порядку підпорядкованості та зобов'язаний неухильно та у визначений строк точно його виконувати. Забороняється обговорення наказу чи його критика.

За відсутності можливості виконати наказ поліцейський зобов'язаний негайно повідомити про це безпосередньому керівнику з обґрунтуванням причин невиконання і повідомленням про вжиття заходів до подолання перешкод у виконанні наказу.

Відповідно до частин першої статті 11 Дисциплінарного статуту за порушення службової дисципліни поліцейські незалежно від займаної посади та спеціального звання несуть дисциплінарну відповідальність згідно з цим Статутом.

Згідно статті 12 Дисциплінарного статуту, дисциплінарним проступком визнається протиправна винна дія чи бездіяльність поліцейського, що полягає в порушенні ним службової дисципліни, невиконанні чи неналежному виконанні обов'язків поліцейського або виходить за їх межі, порушенні обмежень та заборон, визначених законодавством для поліцейських, а також у вчиненні дій, що підривають авторитет поліції.

Статтею 13 Дисциплінарного статуту установлено, що дисциплінарне стягнення є засобом підтримання службової дисципліни, що застосовується за вчинення дисциплінарного проступку з метою виховання поліцейського, який його вчинив, для безумовного дотримання службової дисципліни, а також з метою запобігання вчиненню нових дисциплінарних проступків.

До поліцейських можуть застосовуватися такі види дисциплінарних стягнень: 1) зауваження; 2) догана; 3) сувора догана; 4) попередження про неповну службову відповідність; 5) пониження у спеціальному званні на один ступінь; 6) звільнення з посади; 7) звільнення із служби в поліції.

Відповідно до статті 14 Дисциплінарного статуту службове розслідування проводиться з метою своєчасного, повного та об'єктивного з'ясування всіх обставин вчинення поліцейським дисциплінарного проступку, встановлення причин і умов його вчинення, вини, ступеня тяжкості дисциплінарного проступку, розміру заподіяної шкоди та для підготовки пропозицій щодо усунення причин вчинення дисциплінарних проступків.

Підставою для призначення службового розслідування є заяви, скарги та повідомлення громадян, посадових осіб, інших поліцейських, засобів масової інформації (далі - повідомлення), рапорти про вчинення порушення, що має ознаки дисциплінарного проступку, або безпосереднє виявлення ознак такого проступку посадовою особою поліції, за наявності достатніх даних, що вказують на ознаки дисциплінарного проступку.

Відповідно о частини першої статті 15 Дисциплінарного статуту проведення службових розслідувань за фактом порушення поліцейським службової дисципліни здійснюють дисциплінарні комісії.

На виконання вимог Дисциплінарного статуту наказом Міністерства внутрішніх справ України від 07.11.2018 №893 затверджено Порядок проведення службових розслідувань у Національній поліції України (далі – Порядок), зареєстрований у Міністерстві юстиції України 28.11.2018 за №1355/32807.

Відповідно до Розділу VI Порядку зібрані під час проведення службового розслідування матеріали та підготовлені дисциплінарною комісією документи формуються нею у справу. Підсумковим документом службового розслідування є висновок службового розслідування, який складається зі вступної, описової та резолютивної частин. Висновок службового розслідування готує і підписує дисциплінарна комісія.

У резолютивній частині висновку службового розслідування дисциплінарною комісією зазначаються висновок щодо наявності або відсутності в діянні поліцейського дисциплінарного проступку, а також щодо його юридичної кваліфікації з посиланням на положення закону, іншого нормативно-правового чи організаційно-розпорядчого акта, наказу керівника, який було порушено; вид стягнення, що пропонується застосувати до поліцейського в разі наявності в його діянні ознак дисциплінарного проступку.

Судом встановлено, що на підставі матеріалів службового розслідування, проведеного за фактом дорожньо-транспортної пригоди, яка мала місце 08.11.2018 в с. Камка Сновського району Чернігівської області (а.с. 91-111), дисциплінарна комісія прийшла до висновку про порушення ОСОБА_1 вимог чинного законодавства України, а саме: відсутності на службі 08.11.2018, тобто вчинення прогулу; невиконання наказу керівництва Сновського ВП Менського ВП та ГУНП в Чернігівській області; вчинення дій, які мають ознаки складів адміністративних правопорушень, передбачених статтею 173 КУпАП. Зазначені обставини стали підставою для звільнення позивача зі служби в поліції у зв’язку з реалізацією дисциплінарного стягнення.

Однак, із вказаною позицією суд не погоджується, враховуючи такі обставини.

Щодо доводів ГУНП в Чернігівській області, що ОСОБА_1 08.11.2018 було вчинено прогул, суд зазначає таке.

Так, у чинному законодавстві України визначення поняття «прогул» немає, однак у пункті 24 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику розгляду судами трудових спорів» (із змінами і доповненнями) зазначено, що прогул – це відсутність працівника на роботі як протягом усього робочого дня, так і більше трьох годин безперервно або сумарно протягом робочого дня без поважних причин (наприклад, у зв'язку з поміщенням до медвитверезника, самовільне використання без погодження з власником або уповноваженим ним органом днів відгулів, чергової відпустки, залишення роботи до закінчення строку трудового договору чи строку, який працівник зобов'язаний пропрацювати за призначенням після закінчення вищого чи середнього спеціального учбового закладу).

При цьому, суд звертає увагу, що вичерпного переліку поважних причин відсутності на роботі законодавство України не виділяє, тобто у кожному окремому випадку оцінка поважності причин відсутності на роботі дається виходячи з конкретних обставин. Оцінка причин порушення трудової дисципліни (в тому числі вчинення прогулу) як поважних може здійснюватися як безпосередньо власником або уповноваженим ним органом, так і органом, до якого здійснюється оскарження накладеного дисциплінарного стягнення (комісією по трудових спорах, судом).

Як вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_1 08.11.2018, за відсутності начальника Сновського ВП Менського ВП ГУНП в Чернігівській області ОСОБА_7, здійснював функції керівника підрозділу.

Згідно наданих позивачем пояснень, 08.11.2018 він прибув на роботу близько 08:00 год. та перебував на своєму робочому місці до 13:00 год. безпосередньо в будівлі Сновського ВП Менського ВП ГУНП в Чернігівській області. Протягом зазначеного часу позивач провів нараду з особовим складом слідчого відділення, поставив робочі завдання слідчим, вивчив вхідну кореспонденцію, зокрема, вказівки ГУНП в Чернігівській області та прокуратури, підготував відповіді на контролі.

Факт присутності ОСОБА_1 на робочому місці 08.11.2018 о 08:00 год. підтверджується Журналом здавання (приймання) під охорону, зняття (приймання) з-під охорони режимних приміщень (зон, територій), сховищ матеріальних носіїв секретної інформації та ключів від них Щорського РВП Менського ВП (а.с. 53-56), у якому позивач особистим підписом засвідчив, що 08.11.2018 о 08:00 год. відчинив режимне приміщення.

Надалі, о 13:00 год. позивач вийшов з будівлі на обідню перерву, попередньо попередивши свого заступника ОСОБА_8, що після 14:00 год. він буде відсутній на робочому місці близько однієї години.

В ході розгляду справи судом було встановлено, що о 14:00 год. ОСОБА_1 разом зі своїм тестем ОСОБА_9, на автомобілі Volkswagen Golf III Variant 1.8, д.р.н. СВ4513АС, поїхали в с. Стара Рудня Сновського району Чернігівської області.

Метою поїздки було зустрітися в с. Стара Рудня із кількома особами, які володіли інформацією про осіб, причетних до вчинення ряду кримінальних злочинів, провадження по яких розслідуються очолюваним ОСОБА_1 відділенням. Інформація про вказані злочини відображена у переліку нерозкритих кримінальних правопорушень станом на 08.11.2018 (а.с. 177-179).

ОСОБА_1 пояснив, що не повідомляв про ціль поїздки аби уникнути розголосу і витоку інформації по кримінальному провадженню. Крім того, його безпосередній керівник був відсутній на роботі у зв’язку з перебуванням у м. Чернігові на заняттях із службової підготовки.

Суд звертає увагу, що відповідно до затверджених начальником Сновського відділення поліції Менського відділу поліції ГУНП в Чернігівській області Посадових обов’язків заступника начальника Сновського ВП МВП ГУНП в Чернігівській області – начальника слідчого відділення (а.с. 174-176), на останнього покладено обов’язки, у тому числі, працювати з відомостями, що дають змогу ідентифікувати конкретний об’єкт, стосовно якого здійснюється або планується здійснювати оперативно-розшуковий захід, що здійснюється для пошуку і фіксації фактичних даних про вчинення особливо тяжких, тяжких та інших злочинів.

Також начальник слідчого відділення організовує та контролює діяльність щодо залучення до співробітництва на конфіденційній основі.

Позивач зазначив, що у с. Стара Рудня перебував разом з тестем близько години де, зустрівшись із необхідними особами, заїжджав до матері тестя, а потім вищевказаним автомобілем повертався на місце служби.

В с. Камка Сновського району Чернігівської області, приблизно біля 16:10 год., на крутому закругленні дороги вправо автомобіль з’їхав з проїзної частини дороги в кювет. В результаті з’їзду автомобіль перекинувся, отримав механічні пошкодження. В цей час у салоні авто перебували позивач, його тесть – ОСОБА_9 та капітан поліції ОСОБА_5, якого зазначені громадяни підвозили до місця служби.

При цьому, суд зазначає, що матеріалами справи підтверджується, що керував автомобілем ОСОБА_9 Зокрема, саме відносно вказаного громадянина, як водія автомобіля Volkswagen Golf III Variant 1.8, д.р.н. СВ4513АС, складено протоколи про адміністративні правопорушення серії БД №000461 та БД №000462 (а.с. 46-47).

Крім того, постановою Щорського районного суду Чернігівської області від 03.12.2018 (справа №749/1344/18) ОСОБА_9 визнано винним у скоєнні адміністративних правопорушень, передбачених статтями 124 та 122-4 КУпАП (а.с. 48). Відповідно до змісту вказаної постанови суду, ОСОБА_9 вину визнав повністю.

Судом з пояснень встановлено, що ОСОБА_5 під час ДТП отримав травми (а.с. 49), у зв’язку з чим ОСОБА_1 поїхав до Сновської центральної лікарні, де пройшов огляд на стан сп’яніння.

Відповідно до висновку щодо результатів медичного огляду, проведеного 08.11.2018 о 17:15 год., та виписки із медичної карти амбулаторного (стаціонарного) хворого, складених Сновською ЦРЛ, ОСОБА_1 був тверезий, ознак сп’яніння не виявлено (а.с. 50-52).

Після проведеного огляду, позивач повернувся на місце роботи та о 18:00 год здав під охорону режимне приміщення, як передбачено його службовими обов’язками, що підтверджується особистим підписом ОСОБА_1 в Журналі здавання (приймання) під охорону, зняття (приймання) з-під охорони режимних приміщень (зон, територій), сховищ матеріальних носіїв секретної інформації та ключів від них Щорського РВП Менського ВП (а.с. 53-56).

Допитані під час судового засідання свідки, а саме: ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12, ОСОБА_13 (а.с. 164-166, 170-172, 229-234), будучи попередженими про кримінальну відповідальність за дачу завідомо неправдивих свідчень, підтвердили, що зранку та до обіду бачили ОСОБА_1 на робочому місці. Позивач був у Сновському ВП Менського ВП і ввечері та здійснював опечатування режимних приміщень, закривав робочий кабінет.

У свою чергу, допитана під час розгляду справи начальник слідчого відділу ОСОБА_8 (а.с. 158-160), будучи попередженою про кримінальну відповідальність за дачу завідомо неправдивих свідчень підтвердила, що ОСОБА_1 зранку та до 13:00 год був присутнім на робочому місці. Також позивач попередив її особисто, що після обіду затримається, бо поїде у робочих справах та особистих.

Свідок ОСОБА_5 (а.с. 161-163), будучи попередженим про кримінальну відповідальність за дачу завідомо неправдивих свідчень, підтвердив, що близько 11:00 год. виїхав для проведення оперативних дій. Приблизно о 16:00 год. в с. Петрівка він помітив автомобіль ОСОБА_1, зупинив його та попросив підвести у м. Сновськ. Зазначив, що чув зранку про намір позивача поїхати до села для отримання службової інформації по нерозкритим злочинам.

Свідок ОСОБА_14 (а.с. 167-169), будучи попередженим про кримінальну відповідальність за дачу завідомо неправдивих свідчень, зазначив, що на черговий пульт надійшла інформація про ДТП за фактом якого проводилось опитування. Під час опитування позивач зазначив, що їздив з тестем в особистих справах. Про те, що поїздка була службовою не повідомляв. Також, зі слів чергових, вказав, що ОСОБА_1 виїхав з відділку до обіду.

Свідок ОСОБА_9 (а.с. 155-157), будучи попередженим про кримінальну відповідальність за дачу завідомо неправдивих свідчень, підтвердив, що їздив разом із ОСОБА_1 до с. Стара Рудня. Виїхали приблизно о 13:00 год. Зазначив, що у нього була інформація по нерозкритих злочинах, оскільки до виходу на пенсію він займався оперативно-розшуковою діяльністю. Крім того, оскільки у вказаному населеному пункті проживає мати ОСОБА_9, він та ОСОБА_1 завезли до неї ліки. Саме на подвір’ї матері ОСОБА_9 відбулась розмова позивача та інформаторів. Аварія сталась близько 16:00 год.

Враховуючи наведене, проаналізувавши наявні у матеріалах справи докази та покази свідків, суд зазначає, що 08.11.2018 ОСОБА_1 з 08:00 год. до 13:00 год. та з 17:30 год. до 18:00 год. перебував безпосередньо на своєму робочому місці. Частину робочого дня позивач був відсутній на роботі, оскільки перебував у поїздці в службових цілях, та у зв'язку із тим, що, будучи пасажиром легкового автомобіля, потрапив у ДТП і проходив огляд у Сновській ЦРЛ на стан сп’яніння. Тобто, встановленими обставинами не підтверджується здійснення позивачем прогулу 08.11.2018 (у тому числі відсутності на роботі більше трьох годин протягом робочого дня).

При цьому, суд звертає увагу, що позивач не був винуватцем ДТП та станом на 17:15 год. (час проведення освідування) не перебував у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп’яніння.

Також суд вважає необґрунтованими доводи ГУНП в Чернігівській області, що ОСОБА_1 08.11.2018 не виконав накази керівництва Сновського ВП Менського ВП та ГУНП в Чернігівській області, вчинив адміністративне правопорушення, передбачене статтею 173 КУпАП, враховуючи таке.

Так, ні висновок службового розслідування від 15.11.2018 за фактом дорожньо-транспортної пригоди за участю поліцейських Сновського ВП Менського ВП ГУНП області, що мала місце 08.11.2018, ні матеріали службового розслідування не містять жодного чітко сформульованого наказу, яким визначалася мета, предмет, завдання, строк його виконання та відповідальна особа, який ОСОБА_1 не було виконано. Крім того, не зазначено хто, коли і яким чином такий наказ надавав позивачу.

Представник відповідача, обґрунтовуючи свою позицію, зазначив, що в ході встановлення обставин ДТП, близько 21:30 год було виявлено місцезнаходження ОСОБА_1, а саме: м. Сновськ, вул. П. Сагайдачного, 8. Оскільки позивача на той час вважали підозрюваним у вчиненні 08.11.2018 вищевказаної ДТП, посадові особи Національної поліції мали намір відвести ОСОБА_1 на примусове освідування на стан алкогольного сп’яніння, від проходження якого останній відмовився. Крім того, ОСОБА_1 перебував з явними ознаками алкогольного сп’яніння, вів себе агресивно, вживав нецензурну лайку.

У судовому засіданні ОСОБА_1 не заперечував вживання алкоголю після служби (після 19:00 год.), однак пояснив, що розмовляв спокійно. Також позивач зазначив, що їхати на освідування відмовився, оскільки факт вживання алкоголю підтвердив (наведене відображено і у висновку службового розслідування).

Допитані у судовому засіданні свідки ОСОБА_15 (начальник слідчого управління), ОСОБА_16 (начальник відділу) та ОСОБА_7 (начальник Сновського відділення поліції) (а.с. 152-154, 223-231), будучи попередженими про кримінальну відповідальність за дачу завідомо неправдивих свідчень, зазначили, що про накази, які віддавались позивачу та виконувати які він відмовився не чули. Не чув про накази і ОСОБА_9, який був присутнім під час розмови ОСОБА_1 з колегами. Також вказані свідки, у тому числі ОСОБА_14, підтвердили, що нецензурні слова позивач вживав під час розмови, але вони не були адресовані конкретній особі.

Свідок ОСОБА_7 зауважив, що вживання ненормативної лексики скоріш було пов’язане не з бажанням позивача нанести образу присутнім, а викликано емоційним станом ОСОБА_1 після дорожньо-транспортної пригоди.

У свою чергу, стаття 173 КУпАП передбачає вчинення особою такого адміністративного правопорушення як дрібне хуліганство, тобто нецензурна лайка в громадських місцях, образливе чіпляння до громадян та інші подібні дії, що порушують громадський порядок і спокій громадян.

Суд звертає увагу, що відповідно до теорії права, об'єктивна сторона правопорушення, передбаченого статтею 173 КУпАП, полягає у нецензурній лайці в громадських місцях, образливому ставленні до громадян та інших діях, що порушують громадський порядок і спокій громадян. Найбільш розповсюдженою формою дрібного хуліганства є нецензурна лайка у громадських місцях, під якою необхідно розуміти найбільш цинічні лайки, непристойні висловлювання, тощо. Іншою формою цього правопорушення є образливе ставлення до громадян, під яким необхідно розуміти докучливу поведінку, пов'язану з образливими діями, що зневажають честь і гідність людини та утискають будь-чию волю.

Однак, з наданих суду доказів та показів свідків не вбачається вчинення ОСОБА_1 08.11.2018 саме дрібного хуліганства. Суд звертає увагу, що у матеріалах справи відсутній протокол про вчинення позивачем вищевказаного адміністративного правопорушення. Не зазначено про вчинення ОСОБА_1 вищевказаних дій і у висновку службового розслідування від 15.11.2018.

Отже, доводи ГУНП в Чернігівській області про скоєння позивачем адміністративного правопорушення, передбаченого статтею 173 КУпАП, є безпідставними та не ґрунтуються на належних та допустимих доказах.

Крім того, суд зазначає, що усі допитані свідки (у тому числі і безпосередні начальники) зазначили, що ОСОБА_1 є урівноваженою, тактовною, порядною людиною, яка користується повагою серед колег і є справжнім професіоналом своєї справи.

Зокрема, у наявній у матеріалах справи службовій характеристиці (а.с. 66) позивача зазначено, що ОСОБА_1 за період служби в Національній поліції та на займаній посаді зарекомендував себе як ініціативний та принциповий працівник та керівник. До виконання службових обов’язків ставиться чесно і сумлінно. Має належну теоретичну та спеціальну підготовку, почуття особистої відповідальності за доручену справу.

ОСОБА_1 користується повагою і авторитетом серед особового складу Сновського ВП Менського ВП ГУНП в Чернігівській області, а також інших підрозділів ГУНП в Чернігівській області, прокуратури, Сновської територіальної громади, Щорського районного суду Чернігівської області. Постійно підвищує свій професійний рівень. Працездатний, готовий працювати у складних умовах, поступаючись особистим інтересам. Перебуваючи на займаній посаді, ОСОБА_1 покращив показники роботи підрозділу у порівнянні з минулим роком. Позивач відданий справі служіння народу України.

Пунктом 4 Розділу V Порядку встановлено, що службове розслідування має встановити: наявність чи відсутність складу дисциплінарного проступку в діянні (дії чи бездіяльності) поліцейського, з приводу якого (якої) було призначено службове розслідування; наявність чи відсутність порушень положень законів України чи інших нормативно-правових актів, організаційно-розпорядчих документів або посадових інструкцій; ступінь вини кожної з осіб, що вчинили дисциплінарний проступок; обставини, що пом'якшують або обтяжують ступінь і характер відповідальності поліцейського чи знімають безпідставні звинувачення з нього; відомості, що характеризують поліцейського, а також дані про наявність або відсутність у нього дисциплінарних стягнень; вид і розмір заподіяної шкоди; причини та умови, що призвели до вчинення дисциплінарного проступку.

Тобто, для притягнення поліцейського до дисциплінарної відповідальності, обов’язковою умовою є підтвердження матеріалами службового розслідування факту умисного чи з необережності скоєння ним дисциплінарного проступку. При цьому, під час визначення виду дисциплінарного стягнення необхідно враховувати характер дисциплінарного проступку, обставини, за яких він був вчинений, настання тяжких наслідків, попередню поведінку поліцейського та його ставлення до виконання службових обов'язків.

У свою чергу, матеріалами службового розслідування не підтверджується склад дисциплінарного проступку в діянні (дії чи бездіяльності) ОСОБА_1, які стали підставою для притягнення позивача до дисциплінарної відповідальності у формі звільнення зі служби в поліції. Також під час визначення виду дисциплінарного стягнення не враховано характер дисциплінарного проступку, обставини, за яких він був вчинений, настання тяжких наслідків, попередню поведінку поліцейського та його ставлення до виконання службових обов'язків.

На переконання суду, наведене свідчить про необ’єктивність проведеного службового розслідування, неврахування ГУПН в Чернігівській області усіх обставин, що мали місце 08.11.2018, та, відповідно, необґрунтованість притягнення ОСОБА_1 до дисциплінарної відповідальності у формі звільнення зі служби в Національній поліції.

Враховуючи наведене, суд вважає, що спірні накази відповідача від 19.11.2018 №2212 (у частині, що стосується ОСОБА_1В.) та від 29.11.2018 №341 о/с є протиправними та мають бути скасовані.

Відповідно до частини першої статті 235 Кодексу законів про працю України у разі звільнення без законної підстави або незаконного переведення на іншу роботу, працівник повинен бути поновлений на попередній роботі органом, який розглядає трудовий спір.

За таких обставин, враховуючи те, що матеріалами справи підтверджується протиправність звільнення позивача із служби в поліції, суд дійшов висновку про необхідність задоволення вимог позивача в частині поновлення його на тій посаді та у тому органі, у якому він був протиправно звільнений, а саме: на посаді заступника начальника Сновського відділення поліції Менського відділу поліції ГУНП в Чернігівській області – начальника слідчого відділення, з 04.12.2018.

Щодо вимоги позивача про стягнення з ГУНП в Чернігівській області на його користь суми грошового забезпечення за час вимушеного прогулу, суд зазначає таке.

Так, згідно із приписами частини другої статті 235 Кодексу законів про працю України при винесенні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу або різниці в заробітку за час виконання нижчеоплачуваної роботи, але не більш як за один рік.

Право на отримання середнього заробітку за час вимушеного прогулу є невід'ємним правом позивача, захист якого гарантований частиною 1 статті 1 Першого протоколу до Європейської конвенції з прав людини та основних свобод, яка відповідно до статті 9 Конституції України є частиною національного законодавства. Неправомірна бездіяльність щодо виплати середнього заробітку за час вимушеного прогулу порушує право позивача на законне сподівання мати можливість користуватися своєю власністю, своєчасно і в повному обсязі і в порядку, визначеному законом, отримати належні йому кошти із бюджету при відсутності з його боку порушення закону.

У свою чергу, розмір середнього заробітку працівника визначається за правилами, передбаченими Порядком обчислення середньої заробітної плати, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 08.02.1995 № 100 (далі - Порядок №100).

Відповідно до абзацу третього пункту 2 Порядку №100 у всіх інших випадках збереження середньої заробітної плати середньомісячна заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за останні 2 календарні місяці роботи, що передують події, з якою пов'язана відповідна виплата.

За приписами абзацу 3 пункту 3 Порядку№100 усі виплати включаються в розрахунок середньої заробітної плати у тому розмірі, в якому вони нараховані, без виключення сум відрахування на податки, стягнення аліментів тощо, за винятком відрахувань із заробітної плати осіб, засуджених за вироком суду до виправних робіт без позбавлення волі.

Пунктом 8 вищезазначеного Порядку №100 встановлено, що нарахування виплат, що обчислюються із середньої заробітної плати за останні два місяці роботи, провадяться шляхом множення середньоденного (годинного) заробітку на число робочих днів/годин, а у випадках, передбачених чинним законодавством, календарних днів, які мають бути оплачені за середнім заробітком. Середньоденна (годинна) заробітна плата визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі (календарні) дні на число відпрацьованих робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством, - на число календарних днів за цей період.

Відтак, при обчисленні розміру середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу обрахуванню підлягає сума заробітку за календарні дні, виходячи із середньоденного заробітку, обчисленого відповідно до положень Порядку обчислення середньої заробітної плати.

Так, згідно довідки Управління фінансового забезпечення та бухгалтерського обліку ГУНП в Чернігівській області від 05.03.2019 №310/124/21/01-2019 (а.с. 114), за останні 2 календарні місяці роботи, середньомісячне грошове забезпечення позивача становить 12 690,98 грн. Середньоденна заробітна плата складає 416,10 грн.

Кількість робочих днів у період вимушеного прогулу позивача складає 136 днів. Відповідно, середній заробіток ОСОБА_1 за час вимушеного прогулу за період з 04.12.2018 по 18.04.2019 становить 55 589,60 грн.

У свою чергу, пунктами 2, 3 частини першої статті 371 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що негайно виконуються рішення суду про присудження виплати заробітної плати, іншого грошового утримання у відносинах публічної служби - у межах суми стягнення за один місяць та про поновлення на посаді у відносинах публічної служби.

Отже, рішення суду у частині поновлення позивача на посаді та виплати суми грошового забезпечення за час вимушеного прогулу, у межах суми стягнення за один місяць, слід звернути до негайного виконання.

Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України

Згідно із частиною 1 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Відповідно до частини 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Отже, враховуючи вищевикладене, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень законодавства України та доказів, наявних у матеріалах справи, суд приходить до висновку, що позовні вимоги ОСОБА_1 мають бути задоволені у повному обсязі.

Відповідно до частини першої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Керуючись статтями 227, 241-246, 250, 371 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

В И Р І Ш И В:

Адміністративний позов ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1, вул. Петра Сагайдачного, 8/3, м. Сновськ, Чернігівська область, 14000) до Головного управління Національної поліції в Чернігівській області (код ЄДРПОУ 40108651, просп. Перемоги, 74, м. Чернігів, 14000) про визнання протиправними та скасування наказів, поновлення на посаді, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу - задовольнити у повному обсязі.

Визнати протиправним та скасувати пункт 1 наказу Головного управління Національної поліції в Чернігівській області від 19.11.2018 №2212 «Про притягнення до дисциплінарної відповідальності поліцейських Сновського ВП Менського ВП ГУНП в Чернігівській області».

Визнати протиправним та скасувати наказ Головного управління Національної поліції в Чернігівській області від 29.11.2018 №341о/с «По особовому складу» у частині звільнення ОСОБА_1 зі служби в поліції.

Поновити ОСОБА_1 на службі в поліції на посаді заступника начальника Сновського відділення поліції Менського відділу поліції ГУНП в Чернігівській області – начальника слідчого відділення, з 04.12.2018.

Стягнути з Головного управління Національної поліції в Чернігівській області на користь ОСОБА_1 середнє грошове забезпечення за час вимушеного прогулу за період з 04.12.2018 по 18.04.2019 в сумі 55 589 (п'ятдесят п'ять тисяч п'ятсот вісімдесят дев'ять) грн. 60 коп.

Постанову в частині поновлення ОСОБА_1 на посаді заступника начальника Сновського відділення поліції Менського відділу поліції ГУНП в Чернігівській області – начальника слідчого відділення та присудження виплати грошового забезпечення за час вимушеного прогулу, у межах суми стягнення за один місяць, а саме: в сумі 12 690 (дванадцять тисяч шістсот дев'яносто) грн. 98 коп., допустити до негайного виконання.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Національної поліції в Чернігівській області на користь ОСОБА_1 судові витрати в сумі 768 (сімсот шістдесят вісім) грн. 40 коп.

Рішення суду може бути оскаржене до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня виготовлення повного тексту. Апеляційна скарга, з урахуванням положень підпункту 15.5 пункту 15 Розділу VII ''Перехідні положення'' Кодексу адміністративного судочинства України, подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення виготовлено 24 квітня 2019 року.

Суддя С.В. Бородавкіна