Рішення № 81396828, 24.04.2019, Чернігівський окружний адміністративний суд

ЧЕРНІГІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

24 квітня 2019 року Чернігів Справа № 620/588/19

Чернігівський окружний адміністративний суд у складі:

головуючої судді - Кашпур О.В.,

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Чернігівського об'єднаного управління Пенсійного фонду України про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії,

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до Чернігівського об’єднаного управління Пенсійного фонду України, в якому просить:

- визнати протиправними дії щодо застосування показника середньої заробітної плати працівників, зайнятих у галузях економіки України за 2014-2016 роки при призначенні пенсії за віком.

- зобов'язати призначити з 07.02.2017 та виплачувати пенсію за віком із застосуванням показників середньої заробітної плати працівників, зайнятих у галузях економіки, за 2016-2018 роки.

Обґрунтовуючи позовні вимоги ОСОБА_1 зазначає, що оскільки за призначенням пенсії відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» вона звернулась вперше 07.02.2019, тому відповідач безпідставно застосував до спірних правовідносин положення частини 3 статті 45 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», а не частини другої статті 40 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування». Позивач вказує, що відповідач провів не призначення пенсії згідно Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», а провів осучаснення пенсії у відповідності до Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсій» з урахуванням показника середньої заробітної плати працівників, зайнятих у галузях економіки України за 2016, 2015 та 2014 роки із застосуванням величини оцінки одного року страхового стажу у розмірі 1 %.

Відповідач, в установлений судом строк подав відзив, в якому проти задоволення позову заперечив, оскільки переведення на інший вид пенсії призведе до зменшення її розміру. Крім того, за документами пенсійної справи пенсія призначена і виплачується відповідно до чинного законодавства. Враховуючи норми чинного законодавства, право на призначення пенсії за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» з урахуванням середньої заробітної плати в Україні за 2016, 2017 та 2018 роки (за матеріалами пенсійної справи) у позивача відсутнє, оскільки пенсія за віком йому вже призначена з 22.09.2006.

Ухвалою Чернігівського окружного адміністративного суду від 11.03.2019 відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін та проведення судового засідання.

Ухвалою суду від 02.04.2019 відмовлено у задоволенні клопотання відповідача щодо розгляду справи за правилами загального позовного провадження.

Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив таке.

ОСОБА_1 з 22.09.2006 перебуває на обліку в Чернігівському об’єднаному управлінні Пенсійного фонду України та отримує пенсію за віком, яка була призначена відповідно до Закону України «Про державну службу», в зв'язку із досягненням 55-річного віку.

07.02.2019 позивач звернулася до Чернігівського об’єднаного управління Пенсійного фонду України з заявою, в якій просила призначити пенсію відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».

Листом від 22.02.2019 № 5477/06 відповідач відмовив у призначенні пенсії, оскільки позивач отримує пенсію відповідно до Закону України «Про державну службу», а проведений розрахунок пенсії за віком згідно Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», є недоцільним, так як веде до зменшення розміру пенсії у порівнянні з раніше призначеною пенсією відповідно до Закону України « Про державну службу».

Вважаючи такі дії відповідача протиправними позивач звернулась до суду з даним позовом за захистом своїх прав та законних інтересів.

Надаючи правову оцінку обставинам справи, суд зазначає наступне.

Відповідно до ст. 22 Конституції України права і свободи людини і громадянина, закріплені цією Конституцією, не є вичерпними.

Конституційні права і свободи гарантуються і не можуть бути скасовані.

Статтею 46 Конституції України встановлено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Згідно статті 64 Конституції України конституційні права і свободи людини і громадянина не можуть бути обмежені, крім випадків, передбачених Конституцією України.

Статтею 9 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" № 1058-ІV від 09.07.2003 року (далі - Закон № 1058-ІV) передбачено, що відповідно до цього Закону в солідарній системі призначаються такі пенсійні виплати: 1) пенсія за віком; 2) пенсія по інвалідності; 3) пенсія у зв'язку з втратою годувальника.

Згідно із статтею 10 Закону № 1058-ІV особі, яка має одночасно право на різні види пенсії (за віком, по інвалідності, у зв'язку з втратою годувальника), призначається один із цих видів пенсії за її вибором. Особі, яка має право на довічну пенсію, призначається один з видів довічної пенсії за її вибором.

Виходячи з системного аналізу норм Закону № 1058-ІV, виплата пенсії за вислугу років згідно з Законом України «Про державну службу», не входить до правового регулювання цього Закону, а регулюється виключно Законом України «Про державну службу», оскільки є спеціальною пенсією для конкретно визначеного кола осіб.

Отримуючи пенсію за вислугу років згідно з Законом України «Про державну службу», позивач не отримував будь-який інший вид пенсії з передбачених Законом № 1058-ІV, тому звертаючись до відповідача із заявою 07.02.2019 року про призначення йому пенсії за віком, позивач використав право на призначення пенсії відповідно до Закону №1058-ІV вперше.

Згідно з частиною 3 статті 45 Закону №1058-ІV, переведення з одного виду пенсії на інший здійснюється з дня подання заяви на підставі документів про страховий стаж, заробітну плату (дохід) та інших документів, що знаходяться на час переведення з одного виду пенсії на інший в пенсійній справі, а також додаткових документів, одержаних органами Пенсійного фонду. При переведенні з одного виду пенсії на інший за бажанням особи може враховуватися заробітна плата (дохід) за періоди страхового стажу, зазначені в частині першій статті 40 цього Закону, із застосуванням показника середньої заробітної плати (доходу), який враховувався під час призначення (попереднього перерахунку) попереднього виду пенсії.

Відтак частиною 3 статті 45 Закону № 1058-ІV регламентовано порядок переведення з одного виду пенсії, призначеної саме за Законом України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", на інший.

Водночас позивачу раніше було призначено пенсію на підставі Закону України «Про державну службу», який передбачає інші підстави та порядок призначення пенсії, ніж ті, що передбачені Законом України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».

Тобто за призначенням пенсії відповідно до Закону № 1058-ІV 07.02.2019 позивач звернувся вперше.

Відповідно до ч. 2 ст. 40 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» заробітна плата (дохід) для обчислення пенсії визначається за формулою:

З = Зс х (Ск : К), де:

Зп - заробітна плата (дохід) застрахованої особи для обчислення пенсії, у гривнях;

Зс - середня заробітна плата (дохід) в Україні, з якої сплачено страхові внески, за три календарні роки, що передують року звернення за призначенням пенсії.

На думку суду, ч. 3 ст. 45 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» може бути застосована лише за бажанням та згодою пенсіонера при переведенні його з одного виду пенсії на інший вид в межах правового регулювання одним Законом України.

У той же час позивач не висловлював бажання стосовно застосування вказаної норми. Крім того, як встановлено судом, позивач не звертався про переведення його на інший вид пенсії, а звернувся про призначення пенсії за віком вперше.

Відповідно до правової позиції, викладеної у постанові Верховного Суду від 03 жовтня 2018 року у справі №428/450/17, особі, якій до досягнення загального пенсійного віку була призначена та виплачувалась пенсія іншого виду і на підставі іншого Закону, при зверненні із заявою про призначення пенсії за віком відповідно до Закону № 1058-ІV у зв'язку із досягненням такого віку пенсія повинна обраховуватись на підставі положень статті 40 Закону №1058-ІV як вперше призначена.

Аналогічна правова позиція висловлена Верховним судом у постановах від 06.03.2018 у справі № 520/6664/17, від 05.07.2018 у справі № 565/645/17, від 22.01.2019 у справі № 577/2457/17.

Зважаючи на це суд приходить до висновку про те, що відповідач не надав суду доказів, які б могли спростувати доводи позивача і не довів правомірність своїх дій.

Таким чином відповідачем протиправно відмовлено позивачу в перерахунку пенсії із застосуванням показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, за три календарні роки, що передують року звернення за призначенням пенсії, тобто за 2016-2018 роки.

Відтак, слід визнати протиправними дії відповідача щодо відмови у перерахунку пенсії ОСОБА_1 із застосуванням показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, за 2016-2018 роки.

Враховуючи те, що позивач звернулась з заявою про призначення пенсії за віком 07.02.2019 вперше, пенсію позивачу слід нараховувати із застосуванням середньої заробітної плати, з якої сплачено страхові внески за 2016-2018 роки, починаючи з 07.02.2019.

Разом з тим, не підлягає задоволенню позовна вимога в частині зобов'язання відповідача виплачувати пенсії за віком із застосуванням показників середньої заробітної плати працівників, зайнятих у галузях економіки, за 2016-2018 роки, оскільки суд захищає вже порушене право позивача, та не може приймати рішення на майбутнє.

Суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого зокрема людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави (ч. 1 ст. 6 КАС України).

Верховенство права є найважливішим принципом правової держави. Змістом цього принципу є пріоритет (тобто верховенство) людини, її прав та свобод, які визнаються найвищою соціальною цінністю в Україні. Цей принцип закріплено у ст. 3 Конституції України.

Окрім того, права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Держава відповідає перед людиною за свою діяльність. Утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обов'язком держави.

Як зазначено в п. 4.1 Рішення Конституційного суду України від 02.11.2004 р. N 15-рп/2004 суд, здійснюючи правосуддя на засадах верховенства права, забезпечує захист гарантованих Конституцією та законами України прав і свобод людини і громадянина, прав і законних інтересів юридичних осіб, інтересів суспільства і держави.

Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях визначив окремі ознаки принципу верховенства права у розбудові національних систем правосуддя та здійсненні судочинства, яких мають дотримуватись держави - члени Ради Європи, що підписали Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ст. 72 Кодексу адміністративного судочинства України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Згідно із ч. 2 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

В даному випадку, відповідачем, як суб'єктом владних повноважень, не доведено правомірність своїх дій.

З урахуванням зазначеного, суд, на підставі наданих доказів в їх сукупності, системного аналізу положень законодавства, дійшов висновку про те, що позов підлягає частковому задоволенню.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат та враховуючи задоволення позовних вимог, суд, з урахуванням вимог ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України, дійшов висновку про необхідність стягнення за рахунок бюджетних асигнувань відповідача судового збору в розмірі 512 (п’ятсот дванадцять) грн. 26 коп. на користь ОСОБА_1

Керуючись статтями 139, 227, 241-243, 246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

В И Р І Ш И В:

Адміністративний позов ОСОБА_1 до Чернігівського об'єднаного управління Пенсійного фонду України про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії – задовольнити частково.

Визнати протиправними дії Чернігівського об'єднаного управління Пенсійного фонду України щодо застосування показника середньої заробітної плати працівників, зайнятих у галузях економіки України за 2014-2016 роки при призначенні ОСОБА_1 пенсії за віком.

Зобов'язати Чернігівське об'єднане управління Пенсійного фонду України призначити ОСОБА_1 пенсію за віком із застосуванням показників середньої заробітної плати працівників, зайнятих у галузях економіки, за 2016-2018 роки з 07.02.2017.

В задоволенні решти позовних вимог, - відмовити.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Чернігівського об’єднаного управління Пенсійного фонду України на користь ОСОБА_1 судові витрати в розмірі 512 (п’ятсот дванадцять) грн. 26 коп.

Рішення суду може бути оскаржене до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складання повного рішення суду. Апеляційна скарга, з урахуванням положень підпункту 15.5 пункту 15 Розділу VII “Перехідні положення” Кодексу адміністративного судочинства України, подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Позивач: ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, 14013, реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1).

Відповідач: Чернігівське об'єднане управління Пенсійного фонду України (просп. Миру, буд. 44, м. Чернігів, 14005, код ЄДРПОУ 40373860).

Повне судове рішення складено 24.04.2019.

Суддя О.В. Кашпур