Рішення № 81396802, 24.04.2019, Чернівецький окружний адміністративний суд

ЧЕРНІВЕЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 квітня 2019 р. м. Чернівці Справа № 824/311/19-а

Чернівецький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Анісімова О.В., розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Державної фіскальної служби у Чернівецькій області про визнання протиправною та скасування вимоги, -

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_2 СПРАВИ

1. 19.03.2019 року ОСОБА_1 (далі – позивач) звернувся з адміністративним позовом до Головного управління ДФС у Чернівецькій області (далі – відповідач або ГУ ДФС у Чернівецькій області), в якому просить суд визнати протиправною та скасувати вимогу Головного управління ДФС у Чернівецькій області №Ф-784-55 від 28.02.2019 року.

2. Ухвалою суду від 20.03.2019 року по справі відкрите спрощене провадження без повідомлення учасників справи.

ІІ. ОБСТАВИНИ СПРАВИ

3. 28.02.2019 року посадовими особами ГУ ДФС у Чернівецькій області винесено вимогу про сплату позивачем боргу (недоїмки) по єдиному внеску в сумі 17658,33 грн. №Ф-784-55.

4. Зазначена вимога була сформована відповідачем на підставі того, що позивач, згідно реєстраційних даних органів доходів і зборів, перебуває на облік як фізична особа-підприємець з 06.06.2012 року та як особа, що проводить незалежну професійну діяльність (адвокатську) з 12.02.2018 року. За таких підстав на переконання відповідача позивач зобов’язаний сплачувати та подавати звітність з єдиного внеску за кожним видом діяльності.

5. З даною вимогою відповідача позивач не згідний повністю та вважає, що вона підлягає скасуванню.

ІІІ АРГУМЕНТИ СТОРІН

6. На думку позивача вимогу про сплату боргу (недоїмки) по єдиному внеску в сумі 17658,33 грн. №Ф-784-55 від 28.02.2019 року підлягає скасуванню виходячи з наступного. З 01.07.2012 року позивач перебуває на спрощеній системі оподаткування за видом господарської діяльності (КВЕД 69.10 – діяльність у сфері права), що на переконання позивача є тотожною адвокатській діяльності, тобто є одним і тим же видом підприємницької діяльності. А тому, як вказує позивач, у нього немає виникати обов`язку сплати єдиного внеску і подання звітності як особи, що провадить незалежну професійну діяльність, адже у такому випадку буде мати місце подвійний облік ідентичної господарської діяльності, а відповідно і подвійне оподаткування, що суперечить принципам податкового законодавства.

7. Відповідач 03.04.2019 року надав відзив на позовну заяву, в якому зазначив, що враховуючи те, що ОСОБА_1, станом на 01.04.2019 року одночасно є фізичною особою-підприємцем, що здійснює свою діяльність на спрощеній системі оподаткування, а також особою, яка проводить незалежну професійну діяльність та перебуває на обліку як самозайнята особа, зобов`язаний сплачувати та подавати звітність з єдиного внеску за кожним видом діяльності.

IV. ЗАЯВИ ТА КЛОПОТАННЯ УЧАСНИКІВ СПРАВИ

8. Заяв та клопотань від учасників справи не надходило.

V. ОБСТАВИНИ ВСТАНОВЛЕНІ СУДОМ

9. Як вбачається із матеріалів справи, позивач згідно виписки з єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань серії ААВ № 793374 з 05.06.2012 року зареєстрований фізичною особою-підприємцем (а.с. 8). Згідно свідоцтва платника єдиного внеску серії Б № 328470 з 01.07.2012 року позивач перебуває на спрощеній системі оподаткування за видом господарської діяльності (КВЕД 69.10 – діяльність у сфері права) (а.с. 9).

10. ОСОБА_3 адвокатів Чернівецької області від 19.12.2013 року № 31/2 ОСОБА_1 надано право на зайняття адвокатською діяльністю (а.с. 11).

11. Згідно облікових даних ОСОБА_1 датою встановлення ознаки незалежної професійної діяльності в якості адвоката визначено 12.02.2018 року.

12. У період з 12.02.2018 року по дату звернення до суду з позовною заявою позивачем щомісячно сплачувався єдиний внесок відповідно до обраної ним спрощеної системи оподаткування, про що свідчать копії наданих ним платежів по сплаті єдиного соціального внеску (а.с. 12-18).

13. Відповідно до інтегрованої картки платника за позивачем станом на 21.01.2019 року рахується заборгованість по єдиного соціального внеску у розмірі 17658,33 грн. (а.с. 61-64).

14. 30.11.2018 року позивач звертався до Строжинецького управління ГУ ДФС у Чернівецькій області із заявою про перерахунок зі свого рахунку по сплаті єдиного соціального внеску кошти в сумі 12881,66 грн., які були сплачені за призначенням сплати єдиного соціального внеску дружини позивача ОСОБА_4

15. На виконання вищезазначеної заяви Сторожинецький управління ГУ ДФС у Чернівецькій області проведено внутрішній висновок № 185-24 від 07.12.2018 року на повернення помилкового зарахованих сум у розмірі 12881,66 грн.

16. З урахуванням проведених сум на повернення на кожну квартальну дату та з урахуванням квартальних нарахувань згідно до інтегрованої картки платника за позивачем станом на 28.02.2019 року рахується заборгованість у розмірі 16740,27 грн. (а.с. 61-64).

17. Згідно розрахунку заборгованості ФОП ОСОБА_1, наданого відповідачем, за позивачем станом на 01.04.2019 року зберігається зазначена заборгованість у розмірі 16740,27 грн. (а.с. 42).

18. 28.02.2019 року посадовими особами ГУ ДФС у Чернівецькій області винесено вимогу про сплату позивачем боргу (недоїмки) по єдиному внеску в сумі 17658,33 грн. № Ф-784-55.

VІ. ПОЗИЦІЯ СУДУ

19. Предметом цього позову є вимога ДФС у Чернівецькій області про сплату позивачем боргу (недоїмки) по єдиному внеску в сумі 17658,33 грн. №Ф-784-55 від 22.02.2019 року, а тому суд має надати оцінку на предмет її правомірності та безпосередньо наявності підстав для її формування.

20. Згідно статті 67 Конституції України кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

21. Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема визначення вичерпного переліку податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час адміністрування податків, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулює Податковий кодекс України №2755-VI від 02.12.2010 року (далі - ПК України).

22. Відповідно до пункту 41.1 статті 41 ПК України контролюючими органами є центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну податкову, державну митну політику, державну політику з адміністрування єдиного внеску, державну політику у сфері боротьби з правопорушеннями під час застосування податкового та митного законодавства, законодавства з питань сплати єдиного внеску та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючий орган (далі - центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну податкову та митну політику), його територіальні органи.

23. Згідно частини першої статті 12 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування» №2464-VI від 08.07.2010 року (далі – Закон № 2464-VI) завданнями центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, є забезпечення адміністрування єдиного внеску шляхом його збору, ведення обліку надходжень від його сплати та здійснення контролю за сплатою єдиного внеску.

24. Пунктом 3 частини другої статті 12 Закону України №2464-VI визначено, що Центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, відповідно до покладених на нього завдань здійснює контроль за додержанням законодавства про збір та ведення обліку єдиного внеску, правильністю нарахування, обчислення, повнотою і своєчасністю сплати єдиного внеску.

25. Статтею 4 Закону № 2464 визначено перелік платників єдиного соціального внеску, серед яких фізичні особи-підприємці, в тому числі ті, які обрали спрощену систему оподаткування (пункт 4 частини 1 статті 4) та особи, які провадять незалежну професійну діяльність, а саме, зокрема, юридичну практику, в тому числі адвокатську, нотаріальну діяльність та отримують дохід від цієї діяльності (пункт 5 частини 1 статті 4).

26. Судом встановлено, що позивач згідно свідоцтва платника єдиного внеску серії Б № 328470 з 01.07.2012 року перебуває на спрощеній системі оподаткування за видом господарської діяльності (КВЕД 69.10 – діяльність у сфері права). Водночас позивач є особою, яка здійснює адвокатську діяльність.

27. У поданому до суду відзиві на позовну заяву відповідач зазначає, що станом на 01.04.2019 року позивач одночасно є фізичною особою-підприємцем, що здійснює свою діяльність на спрощеній системі оподаткування, а також особою, яка провадить незалежну професійну діяльність як самозайнята особа, а тому зобов`язаний сплачувати та подавати звітність з єдиного внеску за кожним видом діяльності.

28. Відповідно до Закону України «Про адвокату та адвокатська діяльність» 05.07.2012 року № 5076-VI (далі – Закон № 5076-VI) адвокатська діяльність – незалежна професійна діяльність адвоката щодо здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. До інших видів правової допомоги інші вказаний Закон відносить види адвокатської діяльності з надання правової інформації, консультацій і роз’яснень з правових питань, правового супроводу діяльності клієнта, складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру, спрямованих на забезпечення реалізації прав, свобод і законних інтересів клієнта, недопущення їх порушень, а також на сприяння їх відновленню в разі порушення.

29. Частиною 1 статті 13 Закону № 5076-VI передбачено, що адвокат, який здійснює адвокатську діяльність індивідуально, є самозайнятою особою.

30. Відповідно до підпункту 14.1.226 пункту 14.1 статті 14 ПК України самозайнята особа - платник податку, який є фізичною особою-підприємцем або провадить незалежну професійну діяльність за умови, що така особа не є працівником в межах такої підприємницької чи незалежної професійної діяльності.

31. Незалежна професійна діяльність - участь фізичної особи у науковій, літературній, артистичній, художній, освітній або викладацькій діяльності, діяльність лікарів, приватних нотаріусів, приватних виконавців, адвокатів, арбітражних керуючих (розпорядників майна, керуючих санацією, ліквідаторів), аудиторів, бухгалтерів, оцінщиків, інженерів чи архітекторів, особи, зайнятої релігійною (місіонерською) діяльністю, іншою подібною діяльністю за умови, що така особа не є працівником або фізичною особою-підприємцем та використовує найману працю не більш як чотирьох фізичних осіб.

32. Тобто, із викладеного можна зробити висновок, що позивач здійснює як підприємницьку діяльність будучи фізичною особою-підприємцем, так і незалежну професійну діяльність в якості адвоката. Разом з цим, аналіз вищезазначених положень статті 14 ПК України свідчить про те, що під поняттям самозайнятої особи варто розуміти, зокрема, і фізичну особу-підприємця.

Щодо взяття на облік платників податків

33. Згідно пунктів 63.1 та 63.2 статті 63 ПК України облік платників податків ведеться з метою створення умов для здійснення контролюючими органами контролю за правильністю нарахування, своєчасністю і повнотою сплати податків, нарахованих фінансових санкцій, дотримання податкового та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи. Взяттю на облік або реєстрації у контролюючих органах підлягають всі платники податків. Взяття на облік у контролюючих органах юридичних осіб, їх відокремлених підрозділів, а також самозайнятих осіб здійснюється незалежно від наявності обов'язку щодо сплати того або іншого податку та збору.

34. Відповідно до пункту 63.5 статті 63 ПК України всі фізичні особи - платники податків та зборів реєструються у контролюючих органах шляхом включення відомостей про них до Державного реєстру фізичних осіб - платників податків у порядку, визначеному цим Кодексом.

35. Фізичні особи - підприємці та особи, які мають намір провадити незалежну професійну діяльність, підлягають взяттю на облік як самозайняті особи у контролюючих органах згідно з цим Кодексом.

36. Відповідно до пункту 65.1 статті 65 ПК України взяття на облік фізичних осіб - підприємців у контролюючих органах здійснюється за податковою адресою на підставі відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань, наданих державним реєстратором згідно із Законом України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань».

37. Згідно пункту 65.2 статті 65 ПК України облік самозайнятих осіб здійснюється шляхом внесення до Державного реєстру фізичних осіб - платників податків (далі - Державний реєстр) записів про державну реєстрацію або припинення підприємницької діяльності, незалежної професійної діяльності, перереєстрацію, постановку на облік, зняття з обліку, внесення змін стосовно самозайнятої особи, а також вчинення інших дій, які передбачені Порядком обліку платників податків, зборів.

38. При цьому, підпунктом 65.4.4 пункту 65.4 статті 65 ПК України передбачено, що контролюючий орган відмовляє в розгляді документів, поданих для взяття на облік особи, яка здійснює незалежну професійну діяльність, у разі коли фізична особа вже взята на облік як самозайнята особа.

39. Тобто, із аналізу вказаних норм вбачається, що даним кодексом передбачено обов'язок самозайнятих осіб стати на облік у контролюючому органі. При цьому, такий обов'язок передбачено у разі коли особа здійснює підприємницьку діяльність, а також у разі, коли особа здійснює незалежну професійну діяльність. Однак, слід зазначити, що Кодексом передбачено, що контролюючий орган відмовляє у повторному взятті на облік особи, яка вже взята на облік як самозайнята особа, тобто, якщо особа взята на облік як самозайнята особа, яка здійснює підприємницьку діяльність, вона не повинна повторно ставати на облік та подавати документи як особа, яка здійснює незалежну професійну діяльність.

40. Відповідно до положень пунктів 178.1, 178.2 статті 178 ПК України особи, які мають намір здійснювати незалежну професійну діяльність, зобов'язані стати на облік у контролюючих органах за місцем свого постійного проживання як самозайняті особи та отримати довідку про взяття на облік згідно із статтею 65 цього Кодексу. Доходи громадян, отримані протягом календарного року від провадження незалежної професійної діяльності, оподатковуються за ставкою, визначеною пунктом 167.1 статті 167 цього Кодексу.

41. Згідно підпункту 4 пункту 6.7 розділу VI Порядку обліку платників податків і зборів, затвердженого Наказом Міністерства фінансів України 09.12.2011року № 1588 (у редакції наказу Міністерства фінансів України 22.04.2014 № 462) (далі – Порядок № 1588), якщо фізична особа зареєстрована як підприємець та при цьому така особа провадить незалежну професійну діяльність, така фізична особа обліковується у контролюючих органах як фізична особа - підприємець з ознакою провадження незалежної професійної діяльності.

42. У такому разі фізична особа зобов’язана подати особисто (надіслати рекомендованим листом з описом вкладення) або через уповноважену особу до контролюючого органу за місцем свого постійного проживання заяву за формою № 5-ОПП з позначкою «Зміни» та копію документа, що підтверджує право фізичної особи на провадження незалежної професійної діяльності, визначеного у підпункті 1 цього пункту.

43. Із матеріалів справи видно, що позивач виконав зазначений обов`язок подавши заяву за формою № 5-ОПП від 10.01.2014 року (а.с. 73).

44. Вказане вище свідчить про те, що законодавець розмежовує фізичних осіб-підприємців, та осіб, які провадять незалежну професійну діяльність, при цьому порядок обліку та сплати єдиного внеску фізичними особами-підприємцями з ознакою провадження незалежної професійної діяльності Законом України №2464-VI не передбачений.

Щодо сплати єдиного внеску.

45. Порядок обчислення і сплати єдиного внеску визначено Законом №2464 від 08.07.2010 року.

46. Частиною 2 статті 6 Закону №2464 визначені обов’язки платника єдиного внеску, серед яких обов’язок своєчасно та в повному обсязі нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок (пункт 1), подавати звітність та сплачувати до органу доходів і зборів за основним місцем обліку платника єдиного внеску у строки, порядку та за формою, встановленими центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, за погодженням з Пенсійним фондом та фондами загальнообов'язкового державного соціального страхування. У разі надсилання звітності поштою вона вважається поданою в день отримання відділенням поштового зв'язку від платника єдиного внеску поштового відправлення із звітністю (пункт 4).

47. Згідно частини 3 цієї ж статті Закону №2464 обов'язки, передбачені частиною другою цієї статті, поширюються на платників, зазначених у пунктах 1, 4, 5, 5 1 та 16 частини першої статті 4 цього Закону. Тобто ці обов’язки поширюються і на позивача.

48. Згідно пункту 2 частини першої статті 1 Закону України №2464-VI єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування (далі - єдиний внесок) - консолідований страховий внесок, збір якого здійснюється до системи загальнообов'язкового державного соціального страхування в обов'язковому порядку та на регулярній основі з метою забезпечення захисту у випадках, передбачених законодавством, прав застрахованих осіб на отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов'язкового державного соціального страхування.

49. Відповідно до пункту 3 частини першої статті 1 Закону України №2464-VI застрахована особа - фізична особа, яка відповідно до законодавства підлягає загальнообов'язковому державному соціальному страхуванню і сплачує (сплачувала) та/або за яку сплачується чи сплачувався у встановленому законом порядку єдиний внесок.

50. Статтею 4 Закону України №2464-VI визначено платників єдиного внеску.

51. Так, згідно пункту 4 частини четвертої статті 4 Закону України №2464-VI платниками єдиного внеску є фізичні особи - підприємці, в тому числі ті, які обрали спрощену систему оподаткування.

52. Водночас, відповідно до пункту 5 частини першої статті 4 Закону України №2464-VI платниками єдиного внеску є особи, які провадять незалежну професійну діяльність, а саме наукову, літературну, артистичну, художню, освітню або викладацьку, а також медичну, юридичну практику, в тому числі адвокатську, нотаріальну діяльність, або особи, які провадять релігійну (місіонерську) діяльність, іншу подібну діяльність та отримують дохід від цієї діяльності.

53. Пунктом 2 частини першої статті 7 Закону України №2464-VI єдиний внесок нараховується для платників, зазначених у пунктах 4 (крім фізичних осіб - підприємців, які обрали спрощену систему оподаткування), 5 та 5- 1 частини першої статті 4 цього Закону, - на суму доходу (прибутку), отриманого від їх діяльності, що підлягає обкладенню податком на доходи фізичних осіб. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску на місяць. У разі якщо таким платником не отримано дохід (прибуток) у звітному кварталі або окремому місяці звітного кварталу, такий платник зобов'язаний визначити базу нарахування, але не більше максимальної величини бази нарахування єдиного внеску, встановленої цим Законом. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску.

54. Відповідно до пункту 3 частини першої статті 7 Закону України №2464-VI єдиний внесок нараховується для платників, зазначених у пункті 4 частини першої статті 4 цього Закону, які обрали спрощену систему оподаткування, - на суми, що визначаються такими платниками самостійно для себе, але не більше максимальної величини бази нарахування єдиного внеску, встановленої цим Законом. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску.

55. Відповідно до пункту 5 статті 8 Закону №2464 єдиний внесок для платників, зазначених у статті 4 цього Закону, встановлюється у розмірі 22 відсотки до визначеної статтею 7 цього Закону бази нарахування єдиного внеску.

56. У разі якщо база нарахування єдиного внеску не перевищує розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на місяць, за який отримано дохід, сума єдиного внеску розраховується як добуток розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на місяць, за який отримано дохід (прибуток), та ставки єдиного внеску.

57. Із врахування зазначеного мінімальний страховий внесок у 2018 році (розмір мінімальної заробітної плати станом на 01.01.2018 року - 3723,00 грн.) складав 3723 грн.х22% = 819,06 грн./міс., мінімальний страховий внесок у 2019 році (розмір мінімальної заробітної плати станом на 01.01.2019 року – 4173,00 грн.) складав 4173 грн.х22% = 918,06 грн./міс.

58. Судом встановлено, що позивач як фізична особа-підприємець у період з 12.02.2018 року по дату звернення до суду щомісячно сплачував єдиний внесок на загальнообов’язкове державне соціальне страхування, про що свідчать копії наданих ним платежів по сплаті єдиного соціального внеску (а.с. 12-18).

59. Відповідно до пункту 2 розділу VI Інструкції про порядок нарахування і сплати єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування, затвердженої Наказ Міністерства фінансів України 20.04.2015 № 449 (у редакції наказу Міністерства фінансів України від 04 травня 2018 року № 469) у разі виявлення органом доходів і зборів своєчасно не нарахованих та/або не сплачених платником сум єдиного внеску такий орган доходів і зборів обчислює суми єдиного внеску, що зазначаються у вимозі про сплату боргу (недоїмки), та застосовує до такого платника штрафні санкції в порядку і розмірах, визначених розділом VІІ цієї Інструкції.

60. Сума єдиного внеску, своєчасно не нарахована та/або не сплачена у строки, встановлені Законом №2464, обчислена органом доходів і зборів у випадках, передбачених цим Законом є недоїмкою (пункт 6 частини 1 статті 1 Закону №2464).

61. Згідно частини 3 статті 25 Закону №2464 суми недоїмки стягуються з нарахуванням пені та застосуванням штрафів.

62. Частиною 4 цієї ж статті визначено, що орган доходів і зборів у порядку, за формою та у строки, встановлені центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, надсилає платникам єдиного внеску, які мають недоїмку, вимогу про її сплату. Вимога про сплату недоїмки є виконавчим документом.

63. Абзацом 3 частини 8 статті 9 Закону №2464 платники єдиного внеску, зазначені у пунктах 4, 5 та 5-1 частини 1 статті 4 цього Закону, зобов’язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за календарний квартал, до 20 числа місяця, що настає за кварталом, за який сплачується єдиний внесок.

64. Абзацами 3 та 4 частини восьмої статті 9 Закону України №2464-VI передбачено, що платники єдиного внеску, зазначені у пункті 4 частини першої статті 4 цього Закону, зобов'язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за календарний рік, до 10 лютого наступного року, крім фізичних осіб - підприємців, які обрали спрощену систему оподаткування, які сплачують єдиний внесок, нарахований за календарний квартал, до 20 числа місяця, що настає за кварталом, за який сплачується єдиний внесок.

65. Платники єдиного внеску, зазначені у пункті 5 частини першої статті 4 цього Закону, зобов'язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за календарний рік, до 1 травня наступного року.

Щодо подачі звітності

66. Пунктом 2 розділу III Порядку формування та подання страхувальниками звіту щодо сум нарахованого єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування, затвердженого наказом Міністерства фінансів України № 435 від 14.04.2015 року (далі - Порядок № 435) визначено, що фізичні особи - підприємці, у тому числі ті, які обрали спрощену систему оподаткування, формують та подають до органів доходів і зборів Звіт самі за себе один раз на рік до 10 лютого року, що настає за звітним періодом.

67. З огляду на зазначене вище варто зазначити, що необхідними умовами для сплати особою єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування є провадження такою особою, зокрема, незалежної професійної адвокатської діяльності та отримання доходу від такої діяльності. При цьому, свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю лише посвідчує право адвоката на здійснення професійної діяльності, однак не є підставою та доказом здійснення адвокатської діяльності.

68. Відповідно до пункту 4 розділу III Порядку №435 особи, які провадять незалежну професійну діяльність, формують та подають самі за себе до органів доходів і зборів Звіт один раз на рік до 01 травня року, що настає за звітним періодом. Звітним періодом для них є календарний рік.

69. Згідно пункту 16 розділу IV Порядку 435 фізичні особи - підприємці, які мають ознаку незалежної професійної діяльності, формують та подають до органів доходів і зборів окремі звіти.

70. При цьому, із системного аналізу вказаної норми та положень ПК України, випливає, що дана норма застосовується у разі якщо особа, яка проводить незалежну професійну діяльність та одночасно є фізичної особою підприємцем і здійснює відмінні види діяльності.

71. На підставі вищевикладеного можна зробити висновок, що особа, яка провадить незалежну професійну діяльність, зокрема - адвокатську, вважається самозайнятою особою і платником єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування лише при умові, що така особа не є вже платником єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування в межах такої незалежної професійної діяльності і що вона отримує дохід саме від такої незалежної професійної діяльності.

72. Як вбачається із матеріалів справи, позивач здійснює діяльність у сфері права як фізична особа - підприємець, а не як адвокат.

73. Здійснюючи підприємницьку діяльність за кодом КВЕД 69.10 - діяльність у сфері права, та адвокатську діяльність позивач займається одним і тим же видом підприємницької діяльності і у нього не виникає обов’язку подання звітності як особи, що здійснює незалежну професійну діяльність, адже у такому випадку буде мати місце подвійний облік ідентичної господарської діяльності, а відповідно і подвійне оподаткування, в тому числі і сплати єдиного внеску, що суперечить принципам податкового законодавства.

74. Враховуючи викладене, суд вважає, що оскільки дохід позивачу приносить саме діяльність як фізичної особи-підприємця, а не як самозайнятої особи (адвоката), то позивач повинен сплачувати єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування як фізична особа-підприємець. Судом встановлено, що зазначений обов’язок позивачем виконувався (див. пункт 12 рішення).

75. Отже, позивач, як фізична особа-підприємець та як самозайнята особа, що здійснює незалежну професійну діяльність, повинен перебувати на податковому обліку як фізична особа-підприємець з ознакою провадження незалежної професійної діяльності та вести єдиний податковий облік та сплату податків саме як фізична особа-підприємець за видом діяльності КВЕД 69.10 - діяльність у сфері права.

VІ. ВИСНОВКИ СУДУ

76. Відповідно до ч. 1 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

77. Відповідачем не доведено суду правомірність винесення вимоги про сплату позивачем боргу (недоїмки) з єдиного соціального внеску №Ф-784-55 від 28.02.2019 року.

78. Посилання контролюючого органу на наявність у позивача обов'язку окремо сплачувати єдиний соціальний внесок як фізична особа-підприємець та як самозайнята особа (особа, яка здійснює незалежну професійну діяльність) не відповідає нормам чинного законодавства України, та відповідно призводить до повторної сплати єдиного внеску за одну й ту ж діяльність.

79. При цьому суд зазначає, що одним з принципів податкового законодавства України відповідно до норм статті 4, пункту 56.21 статті 56 ПК України є принцип презумпції добросовісності дій, рішень платника податків, у зв'язку з чим передбачається, що дії платників податків, які мають своїм результатом одержання податкової вигоди економічно виправдані, а відомості, що містяться у податкових деклараціях, податкових накладних та інших первинних документах, є достовірними. Надання фіскальному органу всіх належним чином оформлених документів, передбачених податковим законодавством, з метою одержання податкової вигоди є підставою для її одержання, якщо податковим органом не встановлено та не доведено належними та допустимими доказами, що відомості, які містяться в цих документах, неповні, недостовірні та (або) суперечливі, є наслідком укладення нікчемних правочинів або коли відомості ґрунтуються на інших документах, недійсність яких установлена судом.

80. Такий підхід національного законодавства також узгоджується з позицією Європейського суду з прав людини, викладеною в пункті 110 рішення від 23 липня 2002 року у справі Компанія Вестберґа таксі Актіеболаґ та Вуліч проти Швеції. Суд визначив, що адміністративні суди, які розглядають скарги заявників стосовно рішень податкового управління, мають повну юрисдикцію у цих справах та повноваження скасувати оскаржені рішення. Справи мають бути розглянуті на підставі поданих доказів, а довести наявність підстав, передбачених відповідними законами, для призначення податкових штрафів має саме податкове управління.

81. Відповідно до частин 1, 2 статті 6 КАС України, суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.

82. Згідно із практикою Європейського суду з прав людини, яка сформувалась з питань імперативності правила про прийняття рішення на користь платників податків, встановлено, що у разі існування неоднозначності у тлумаченні прав та/чи обов'язків платника податків належить віддавати перевагу найбільш сприятливому тлумаченню національного законодавства та приймати рішення на користь платника податків (справи «Серков проти України» (заява №39766/05), «Щокін проти України» (заяви №23759/03 та №37943/06), які відповідно до статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» підлягають застосуванню судами як джерела права.

83. Предметом регулювання статті 1 Першого протоколу до Конвенції є втручання держави у право на мирне володіння майном. У практиці ЄСПЛ (серед багатьох інших, наприклад, рішення ЄСПЛ у справах «Спорронґ і Льоннрот проти Швеції» від 23 вересня 1982 року, «Джеймс та інші проти Сполученого Королівства» від 21 лютого 1986 року, «Щокін проти України" від 14 жовтня 2010 року, «Сєрков проти України» від 7 липня 2011 року, «Колишній король Греції та інші проти Греції» від 23 листопада 2000 року. «Булвес» АД проти Болгарії» від 22 січня 2009 року, «Трегубенко проти України» від 2 листопада 2004 року, «East/West Alliance Limited» проти України» від 23 січня 2014 року) напрацьовано три критерії, які слід оцінювати на предмет сумісності заходу втручання у право особи на мирне володіння майном із гарантіями статті 1 Першого протоколу до Конвенції, а саме: чи є втручання законним; чи має воно на меті «суспільний», «публічний» інтерес; чи є такий захід (втручання у право на мирне володіння майном) пропорційним визначеним цілям.

84. Втручання держави у право на мирне володіння майном є законним, якщо здійснюється на підставі закону нормативно-правового акта, що має бути доступним для заінтересованих осіб, чітким і передбачуваним з питань застосування та наслідків дії його норм.

85. Втручання є виправданим, якщо воно здійснюється з метою задоволення «суспільного», «публічного" інтересу - втручання держави у право на мирне володіння майном може бути виправдано за наявності об'єктивної необхідності у формі суспільного, публічного, загального інтересу, який може включати інтерес держави, окремих регіонів, громад чи сфер людської діяльності. Саме національні органи влади мають здійснювати первісну оцінку наявності проблеми, що становить суспільний інтерес, вирішення якої б вимагало таких заходів. Поняття «суспільний інтерес» має широке значення (рішення від 23 листопада 2000 року в справі «Колишній король Греції та інші проти Греції»). Крім того, ЄСПЛ також визнає, що й саме по собі правильне застосування законодавства, безперечно, становить «суспільний інтерес» (рішення ЄСПЛ від 02 листопада 2004 року в справі «Трегубенко проти України»).

86. Критерій «пропорційності» передбачає, що втручання у право власності розглядатиметься як порушення статті 1 Першого протоколу до Конвенції, якщо не було дотримано справедливої рівноваги (балансу) між інтересами держави (суспільства), пов'язаними з втручанням, та інтересами особи, яка так чи інакше страждає від втручання. «Справедлива рівновага» передбачає наявність розумного співвідношення (обґрунтованої пропорційності) між метою, визначеною для досягнення, та засобами, які використовуються. Необхідного балансу не буде дотримано, якщо особа несе «індивідуальний і надмірний тягар». При цьому з питань оцінки «пропорційності» ЄСПЛ, як і з питань наявності «суспільного», «публічного» інтересу, визнає за державою досить широку «сферу розсуду», за винятком випадків, коли такий «розсуд» не ґрунтується на розумних підставах.

87. Беручи до уваги вищевикладене, суд вважає, що позовні вимоги позивача є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

VІІ. РОЗПОДІЛ СУДОВИХ ВИТРАТ

88. Статтею 139 КАС України вирішено питання розподілу судових витрат. Зокрема, відповідно до її частини 1 при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

89. При поданні до суду цього позову позивач сплатив судовий збір у розмірі 1921 грн. 00 коп., що підтверджується квитанцією № 68 від 14.03.2019 року.

90. Оскільки, позов задоволено повністю, суд стягує на користь позивача судові витрати (судовий збір) у сумі 1921 грн. 00 коп. за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.

На підставі викладеного, керуючись статтями 73-77, 90, 241-246, 250 КАС України, суд -

В И Р І Ш И В:

1. Адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління Державної фіскальної служби у Чернівецькій області про визнання протиправною та скасування вимоги – задовольнити у повному обсязі.

2. Визнати протиправною та скасувати вимогу Головного управління Державної фіскальної служби у Чернівецькій області №Ф-784-55 від 28.02.2019 року.

3. Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Державної фіскальної служби у Чернівецькій області (вул. Героїв Майдану, 200-А, м. Чернівці, 58013) на користь ОСОБА_1 (вул. Шевченка, 54/2, м. Сторожинець, 59000) судові витрати у вигляді сплаченого відповідно до квитанції № 68 від 14.03.2019 року судового збору у розмірі 1921 (одна тисяча дев’ятсот двадцять одна ) грн. 00 коп.

Згідно статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У відповідності до статей 293, 295 Кодексу адміністративного судочинства України рішення суду першої інстанції можуть бути оскаржені в апеляційному порядку повністю або частково. Апеляційна скарга на рішення до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи подається до Сьомого апеляційного адміністративного суду через Чернівецький окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня його проголошення (складання).

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення (ухвали) суду, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повне судове рішення складено 24 квітня 2019 р.

Повне найменування учасників процесу:

Позивач – ОСОБА_1 (59000, Чернівецька область, м. Сторожинець, вул. Шевченка, 54/2, РНОКПП НОМЕР_1).

Відповідач – Головне управління Державної фіскальної служби у Чернівецькій області (58013, м. Чернівці, вул. Героїв Майдану, 200-А, код ЄДРПОУ 39392513).

Суддя О.В. Анісімов