Рішення № 81396783, 22.04.2019, Черкаський окружний адміністративний суд

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 квітня 2019 року справа № 580/832/19

м. Черкаси

Черкаський окружний адміністративний суд в складі:

головуючого – судді: Тимошенко В.П.,

за участю секретаря: Пруднікової В.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до головного державного виконавця Христинівського районного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Черкаській області ОСОБА_2, Христинівського районного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Черкаській області про визнання протиправними та скасування постанов,

встановив:

11 березня 2019 року до Черкаського окружного адміністративного суду з позовною заявою звернувся ОСОБА_1 до головного державного виконавця Христинівського районного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Черкаській області ОСОБА_2, Христинівського районного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Черкаській області, в якій просить:

1) визнати протиправною та скасувати постанову старшого державного виконавця Христинівського районного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Черкаській області ОСОБА_2, винесену 23.10.2018 в рамках виконавчого провадження № 9964059, про накладення штрафу в сумі 33175,00 грн на ОСОБА_1;

2) визнати протиправною та скасувати постанову старшого державного виконавця Христинівського районного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Черкаській області ОСОБА_2, винесену 23.10.2018 року в рамках виконавчого провадження № 9964059, про стягнення виконавчого збору в сумі 6635,00 грн з ОСОБА_1.

Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивачем зазначено, що при винесенні оскаржуваних рішень відповідачем порушено вимоги законодавства України, а тому вони підлягають скасуванню.

Відповідачі у встановлений судом строк відзив на позовну заяву не надали.

Учасники справи у судове засідання не прибули, про причини неявки суд не повідомили, про дату, час та місце судового розгляду справи повідомлені належним чином.

Відповідно до частини 3 статті 268 Кодексу адміністративного судочинства України неприбуття у судове засідання учасника справи, повідомленого відповідно до положень цієї статті, не перешкоджає розгляду справи у судах першої та апеляційної інстанцій.

Оскільки всі учасники справи у судове засідання не з’явилися, то відповідно до частини 4 статті 229 КАС України фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

Розглянувши матеріали адміністративної справи, дослідивши подані суду письмові докази, оцінивши їх за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді у судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, суд встановив таке.

13.06.2018 державним виконавцем Христинівського районного відділу ДВС Головного територіального управління юстиції у Черкаській області ОСОБА_3 винесено постанову про прийняття виконавчого провадження, якою прийнято виконавче провадження ВП №9964059 з примусового виконання виконавчого листа №2-895 від 04.11.2008 про стягнення аліментів з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_4 на утримання дочки ОСОБА_5 ІНФОРМАЦІЯ_1.

Судом встановлено, 23.10.2018 позивач звернувся до Христинівського РВ ДВС ГТУЮ у Черкаській області із заявою, в якій зазначив, що на сьогоднішній день заборгованість з виплати аліментів у нього відсутня. Останні проплати боргу були проведені ним 04.10.2018. До заяви додав копії квитанцій від 03.10.2018 та 04.10.2018 про сплату коштів на користь ОСОБА_4

В межах даного виконавчого провадження головним державним виконавцем Христинівського районного відділу ДВС Головного територіального управління юстиції в Черкаській області ОСОБА_2 винесено постанову про накладення штрафу від 23.10.2018, якою накладено на ОСОБА_1 штраф у розмірі 33175,00 грн (у розмірі 50% від суми заборгованості зі сплати аліментів).

Крім цього, 23.10.2018 головним державним виконавцем Христинівського районного відділу ДВС Головного територіального управління юстиції в Черкаській області ОСОБА_2 винесено постанову про стягнення виконавчого збору в сумі 6635,00 грн.

Не погоджуючись з таким рішеннями головного державного виконавця Христинівського районного відділу ДВС Головного територіального управління юстиції в Черкаській області ОСОБА_2 , позивач звернувся до суду з позовом, в якому просить скасувати вищезазначені постанови, оскільки вважає, що вони є протиправними та підлягають скасуванню.

Вирішуючи спір по суті суд зазначає таке.

Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України.

Згідно ст. 1 Закону України "Про виконавче провадження" від 02 червня 2016 року, виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Частиною 1 статті 13 Закону України "Про виконавче провадження" передбачено, що під час здійснення виконавчого провадження виконавець вчиняє виконавчі дії та приймає рішення шляхом винесення постанов, попереджень, внесення подань, складення актів та протоколів, надання доручень, розпоряджень, вимог, подання запитів, заяв, повідомлень або інших процесуальних документів у випадках, передбачених цим Законом та іншими нормативно-правовими актами.

Згідно частини 1 статті 18 Закону України "Про виконавче провадження", виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

Відповідно до частини 2 статті 74 Закону України "Про виконавче провадження", рішення, дії чи бездіяльність виконавця та посадових осіб органів державної виконавчої служби щодо виконання рішень інших органів (посадових осіб), у тому числі постанов державного виконавця про стягнення виконавчого збору, постанов приватного виконавця про стягнення основної винагороди, витрат виконавчого провадження та штрафів, можуть бути оскаржені сторонами, іншими учасниками та особами до відповідного адміністративного суду в порядку, передбаченому законом.

Згідно частини 1 статті 71 Закону України "Про виконавче провадження", порядок стягнення аліментів визначається законом.

Абзацом 3 ч. 14 статті 71 Закону України "Про виконавче провадження" передбачено, що за наявності заборгованості зі сплати аліментів, сукупний розмір якої перевищує суму відповідних платежів за три роки, виконавець виносить постанову про накладення на боржника штрафу у розмірі 50 відсотків суми заборгованості зі сплати аліментів.

Зазначену статтю доповнено вказаною нормою згідно із Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо створення економічних передумов для посилення захисту права дитини на належне утримання" № 2475-VIII від 03.07.2018, який вступив в дію з 28.08.2018.

Відповідно до статтею 27 Закону України "Про виконавче провадження"(в редакції, чинній з 28.08.2018 року) визначено, що виконавчий збір - це збір, що справляється на всій території України за примусове виконання рішення органами державної виконавчої служби.

Виконавчий збір стягується державним виконавцем у розмірі 10 відсотків суми, що підлягає примусовому стягненню, поверненню, або вартості майна боржника, що підлягає передачі стягувачу за виконавчим документом, заборгованості із сплати аліментів.

Державний виконавець виносить одночасно з постановою про відкриття виконавчого провадження постанову про стягнення виконавчого збору (крім виконавчих документів про стягнення аліментів).

За виконавчими документами про стягнення аліментів за наявності заборгованості зі сплати аліментів, сукупний розмір якої перевищує суму відповідних платежів за дванадцять місяців, державний виконавець нараховує виконавчий збір із заборгованості зі сплати аліментів. У подальшому державний виконавець зобов'язаний нараховувати виконавчий збір щомісяця у розмірі, визначеному частиною другою цієї статті, залежно від розміру простроченого щомісячного аліментного платежу. Постанова про стягнення виконавчого збору за виконавчими документами про стягнення аліментів виноситься державним виконавцем після погашення заборгованості зі сплати аліментів у повному обсязі або у разі повернення виконавчого документа стягувачу чи закінчення виконавчого провадження на підставі розрахунку про його нарахування.

Таким чином, враховуючи, що станом на 28.08.2018 у позивача був наявний борг зі плати аліментів (що підтверджується листом Христинівського відділу ДВС ГТУЮ у Черкаській області від 27.07.2018 (а.с. 51), на виконання вищезазначених норм головним державним виконавцем Христинівського районного відділу ДВС Головного територіального управління юстиції в Черкаській області ОСОБА_2 винесено постанову про накладення штрафу від 23.10.2018, якою накладено на ОСОБА_1 штраф у розмірі 33175,00 грн (у розмірі 50% від суми заборгованості зі сплати аліментів) та постанову про стягнення виконавчого збору в сумі 6635,00 грн.

Враховуючи вищевикладене суд зазначає, що відповідач 1 діяв в межах, в порядку і спосіб, що передбачений законом.

Щодо посилань позивача на те, що заборгованість щодо сплати аліментів утворилась до 01.09.2018, а відповідальність у вигляді штрафу за несплату аліментів, яка передбачена ч. 14 ст. 71 Закону України «Про виконавче провадження» введена в дію лише з 28.08.2018, а тому застосуванню до нього не підлягають, суд зазначає таке.

Заборгованості зі сплати аліментів, яка виникла у боржника за період до набрання чинності Законом України від 07.12.2017 № 2234-VIII "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо посилення захисту права дитини на належне утримання шляхом вдосконалення порядку примусового стягнення заборгованості зі сплати аліментів", яким внесено зміни до статті 71 Закону України "Про виконавче провадження", не можна розцінювати як надання цій нормі права зворотної дії у часі. Також зазначено, що для застосування державним виконавцем заходів, визначених статтею 71 Закону України "Про виконавче провадження", визначальним чинником є сам факт наявності заборгованості у встановленому розмірі, а період, за який вона виникла, не має правового значення.

Крім того, суд зазначає, що відповідно до ст.ст.129, 129-1 Конституції України обов'язковість рішень суду визначена як одна з основних засад судочинства. Суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов'язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.

Відповідно до ст.13 Закону України від 02.06.2016 № 1402-VIII "Про судоустрій і статус суддів" та ст. 14 КАС України судові рішення, що набрали законної сили, є обов'язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об'єднаннями на всій території України. Невиконання судових рішень має наслідком юридичну відповідальність, установлену законом.

Згідно з ст.370 КАС України судове рішення, яке набрало законної сили, є обов'язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності, - за її межами. Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом.

Згідно частини 1 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, Кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Згідно з ч. 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, з урахуванням обставин зазначених вище, суд прийшов до переконання про відсутність підстав для задоволення позовних вимог.

У відповідності до ст. 139 КАС України, судові витрати сплачені позивачем, стягненню не підлягають.

Керуючись статтями 12, 72-77, 242 - 243, 245-246, 255, 271, 287 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

вирішив:

У задоволенні позову ОСОБА_1 відмовити повністю.

Копію рішення направити особам, які беруть участь у справі.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, яка може бути подана до Шостого апеляційного адміністративного суду через Черкаський окружний адміністративний суд протягом десяти днів з дня проголошення рішення суду.

Суддя В.П. Тимошенко