Рішення № 81396779, 24.04.2019, Харківський окружний адміністративний суд

Харківський окружний адміністративний суд 61022, м. Харків, майдан Свободи, 6, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

24 квітня 2019 р. № 520/2881/19

Харківський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Волошин Д.А., розглянувши адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Зміївського районного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції Харківської області, третя особа ОСОБА_2 про скасування постанови,-

В С Т А Н О В И В :

ОСОБА_1 звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з позовом, в якому просить суд:

- поновити процесуальний строк для звернення до суду із вказаним позовом;

- скасувати постанову Старшого державного виконавця Зміївського районного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції Харківської області ОСОБА_3 від 25.02.2019 року про накладення на ОСОБА_1 штрафу у розмірі 4716,10 грн., як таку, що винесена незаконно.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що в провадженні Зміївського районного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції Харківської області перебуває виконавче провадження № 54072805 з примусового виконання виконавчого листа № 2-718 від 25.05.2009 року, виданого Зміївським районним судом Харківської області, про стягнення з ОСОБА_1 на користь Домнич (до одруження - ОСОБА_1) ОСОБА_4 на утримання сина ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1, аліментів у розмірі 1/4 частини з усіх видів доходу щомісячно, але не менше ніж 30 % прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку до досягнення дитиною повноліття.

Позивач зазначає, що 06 березня 2019 року, отримав поштою постанову старшого державного виконавця Зміївського районного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції Харківської області ОСОБА_3 про накладення на позивача штрафу від 25 лютого 2019 року в сумі 4716,10 грн. за наявну заборгованість зі сплати аліментів на підставі статті 71 Закону України "Про виконавче провадження".

Ухвалою суду від 09.04.2019 року відкрито провадження в адміністративній справі за позовом ОСОБА_1 до Зміївського районного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції Харківської області, третя особа ОСОБА_2 про скасування постанови.

Ухвалою суду від 17.04.2019 року було відкладено розгляд даної справи у зв'язку з неявкою сторін в судове засідання.

Представник позивача надав заяву, відповідно до якої просив задовольнити позов у повному обсязі, та просив розглянути справу у письмовому провадженні без його участі.

Представник відповідача в судове засідання уповноваженого представника не направив, хоча про дату час та місце розгляду справи належним чином повідомлений, та надав заяву про розгляд справи за його відсутністю.

Третя особа до суду не прибула, про дату, час та місце розгляду справи повідомлялась належним чином.

Згідно ч. 1, 9 ст. 205 КАС України, неявка у судове засідання будь-якого учасника справи, за умови що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але всі учасники справи не з'явилися у судове засідання, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.

Відповідно до ч. 4 ст. 287 КАС України, адміністративна справа з приводу рішень, дій або бездіяльності державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби, приватного виконавця вирішується судом протягом десяти днів після відкриття провадження у справі.

Суд, вислухавши думку осіб, які беруть участь у справі, дослідивши матеріали справи, встановив наступне.

За результатами розгляду судової справи про стягнення з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_6 аліментів на утримання сина ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1, Зміївським районним судом Харківської області видано виконавчий лист № 2-718 від 25.05.2009 року.

На підставі вказаного виконавчого документа Зміївського районного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції Харківської області, було відкрито ВП № 54072805 від 06.06.2017 року, в межах якого старшим державним виконавцем Хмель О.І. було винесено постанову про накладення штрафу від 25.02.2019, якою накладено на ОСОБА_1 штраф у розмірі 4716,10 грн.

Не погоджуючись з таким рішенням державного виконавця, позивач звернувся до суду з позовом в якому просить скасувати постанову про накладення штрафу від 25.02.2019 року за ВП № 54072805, оскільки вважає, що вона є протиправною та підлягає скасуванню.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам суд враховує наступне.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України.

Згідно ст. 1 Закону України "Про виконавче провадження" від 02 червня 2016 року №1404-VIII (далі - Закон №1404-VIII), виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Частиною 1 статті 13 Закону №1404-VIII передбачено, що під час здійснення виконавчого провадження виконавець вчиняє виконавчі дії та приймає рішення шляхом винесення постанов, попереджень, внесення подань, складення актів та протоколів, надання доручень, розпоряджень, вимог, подання запитів, заяв, повідомлень або інших процесуальних документів у випадках, передбачених цим Законом та іншими нормативно-правовими актами.

Згідно ч. 1 ст. 18 Закону №1404-VIII, виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

Частиною 1 статті 26 цього Закону передбачено, що виконавець розпочинає примусове виконання рішення на підставі виконавчого документа, зазначеного у статті 3 цього Закону зокрема за заявою стягувача про примусове виконання рішення.

Відповідно до ч. 2 ст. 74 Закону №1404-VIII, рішення, дії чи бездіяльність виконавця та посадових осіб органів державної виконавчої служби щодо виконання рішень інших органів (посадових осіб), у тому числі постанов державного виконавця про стягнення виконавчого збору, постанов приватного виконавця про стягнення основної винагороди, витрат виконавчого провадження та штрафів, можуть бути оскаржені сторонами, іншими учасниками та особами до відповідного адміністративного суду в порядку, передбаченому законом.

Згідно ч. 1 ст. 71 Закону №1404-VIII, порядок стягнення аліментів визначається законом.

Абзацом 3 частини 14 статті 71 Закону №1404-VIII передбачено, що за наявності заборгованості зі сплати аліментів, сукупний розмір якої перевищує суму відповідних платежів за три роки, виконавець виносить постанову про накладення на боржника штрафу у розмірі 50 відсотків суми заборгованості зі сплати аліментів.

Суд звертає увагу відповідача, що згідно із абз. 3 ч. 14 ст. 71 Закону №1404-VIII за наявності заборгованості зі сплати аліментів, сукупний розмір якої перевищує суму відповідних платежів за три роки, виконавець виносить постанову про накладення на боржника штрафу у розмірі 50 відсотків суми заборгованості зі сплати аліментів.

Зазначену статтю доповнено вказаною нормою згідно із Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо створення економічних передумов для посилення захисту права дитини на належне утримання" № 2475-VIII від 03.07.2018 року, який вступив в дію з 28.08.2018.

Згідно із ст. 58 Конституції України Закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність особи. Ніхто не може відповідати за діяння, які на час їх вчинення не визнавалися законом як правопорушення.

Враховуючи те, що заборгованість позивача, щодо сплати аліментів стягувачу утворилась з 2014 року, а відповідальність у формі штрафу за таку несплату, яка передбачена абз. 3 ч. 14 ст. 71 Закону №1404-VIII введена лише у 2018 році, а тому позивач не міг передбачити настання такої відповідальності у зв'язку із несвоєчасністю такої сплати.

Крім того, відповідно до п. 2 рішення Конституційного Суду України від 09.02.1999 року у справі № 1-рп/99 за конституційним зверненням Національного банку України щодо офіційного тлумачення положення ч. 1 ст. 58 Конституції України (справа про зворотну дію в часі законів та інших нормативно-правових актів) в регулюванні суспільних відносин застосовуються різні способи дії в часі нормативно-правових актів. Перехід від однієї форми регулювання суспільних відносин до іншої може здійснюватися, зокрема, негайно (безпосередня дія), шляхом перехідного періоду (ультраактивна форма) і шляхом зворотної дії (ретроактивна форма). За загальновизнаним принципом права закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі. Цей принцип закріплений у ч. 1 ст. 58 Конституції України, за якою дію нормативно-правового акта в часі треба розуміти так, що вона починається з моменту набрання цим актом чинності і припиняється з втратою ним чинності, тобто до події, факту застосовується той закон або інший нормативно-правовий акт, під час дії якого вони настали або мали місце, тому Закон України "Про виконавче провадження", а саме норма щодо відповідальності за наявність заборгованості зі сплати аліментів не має зворотної дії в часі.

У зв'язку з чим, суд приходить до висновку, що зазначена норма не має зворотної дії у часі, оскільки не скасовує та не пом'якшує відповідальність особи.

Додатково суд зазначає, що в матеріалах справи відсутній розрахунок заборгованості позивача щодо сплати аліментів, зокрема, відповідачем не надано доказів за який саме період наявна заборгованість зі сплати аліментів, що свідчить про необгрунтованість винесення постанови про накладення штрафу від 25.02.2019 року ВП № 54072805 в розмірі 4 716,10 грн.

Також з матеріалів справи вбачається, зокрема, зі звітів про здійснення відрахування та виплат СУАП "ЄВРОПОЛЬ" ТОВ, що на підставі постанови від 05.07.2017 року за ВП № 54072805 з позивача утримується 50% з заробітної плати на виплату аліментів на користь ОСОБА_6 на утримання сина ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1.

Тобто з дня винесення вищевказаної постанови з позивача щомісячно здійснюється утримання з заробітної плати у розмірі 50 % на виплату аліментів.

Згідно частини 3 статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Враховуючи те, що позивачем доведено відсутність підстав для винесення постанови про накладення штрафу від 25.02.2019 року ВП № 54072805 в розмірі 4 716,10 грн., суд вважає, що позовні вимоги позивача необхідно задовольнити в повному обсязі.

Інші доводи сторін висновки суду не спростовують.

Згідно ч. 1 ст. 139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

У зв'язку з задоволенням позовних вимог ОСОБА_1, сума судового збору підлягає стягненню в розмірі 768 (сімсот шістдесят вісім) грн. 40 коп., на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань Зміївського районного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції Харківської області.

Керуючись статтями 6, 72-77, 139, 242-246, 250, 255, 268-272, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

В И Р І Ш И В:

Адміністративний позов ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, 63460) до Зміївського районного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції Харківської області (вул. Гагаріна, буд. 15, м. Зміїв, Харківська область, 63404), третя особа ОСОБА_2 (вул. Гагаріна, буд. 15, м. Зміїв, Харківська область, 63404) про скасування постанови - задовольнити.

Визнати протиправною та скасувати постанову головного державного виконавця Зміївського районного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції Харківської області ОСОБА_3 про накладення штрафу на ОСОБА_1 у розмірі 4716,10 грн. від 25.02.2019 р. ВП № 54072805.

Стягнути на користь ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків - НОМЕР_1), судовий збір в розмірі 768 (сімсот шістдесят вісім) грн. 40 коп., за рахунок бюджетних асигнувань Зміївського районного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції Харківської області.

Роз'яснити, що рішення підлягає оскарженню шляхом подання апеляційної скарги до Харківського апеляційного адміністративного суду у порядку п. 15.5 Розділу VII КАС України та у строк згідно з ч. 6 ст. 287 КАС України, а саме: протягом 10 днів з дати проголошення (підписання).

Роз'яснити, що рішення набирає законної сили відповідно до ст. 255 КАС України, а саме: після закінчення строку подання скарги усіма учасниками справи або за наслідками процедури апеляційного перегляду.

Суддя Д.А. Волошин