Рішення № 81396651, 18.04.2019, Сумський окружний адміністративний суд

СУМСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

18 квітня 2019 р. Справа № 480/561/19

Сумський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Соколова В.М.,

за участю секретаря судового засідання - Заіченко А.М.,

представника позивача - ОСОБА_1,

представника відповідача - Ювченко Н.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в м. Суми адміністративну справу №480/561/19 за позовом ОСОБА_3 до Головного управління Державної фіскальної служби у Сумській області про визнання протиправною та скасування вимоги,-

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_3 (далі по тексту - позивач, ОСОБА_3.) звернувся до Сумського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Головного управління Державної фіскальної служби у Сумській області (далі по тексту - відповідач, ГУ ДФС у Сумській області) про визнання протиправною та скасування вимоги про сплату боргу (недоїмки) від 28.11.2018 за №7818-54.

Свої вимоги позивач мотивує тим, що необхідними умовами для сплати особою єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування є провадження такою особою професійної діяльності та отримання доходу від такої діяльності. При цьому, з дня анулювання свідоцтва №201 від 22.02.2013 про здійснення діяльності арбітражного керуючого з 31.07.2014 не здійснює діяльності арбітражного керуючого, а відтак автоматично припинив діяльність як самозайнята особа. Отже, позивач вважає, що він не належить до категорії осіб, які є платниками єдиного внеску відповідно до норм, встановлених Законом України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування», оскільки не здійснює діяльність арбітражного керуючого внаслідок її припинення, що свідчить про протиправність вимоги від 28.11.2018 №Ф-7818-54 про сплату боргу (недоїмки) з єдиного внеску.

Представник відповідача у відзиві (а.с.37-37) проти задоволення позову заперечувала та зазначила, що позивач перебуває на обліку як фізична особа-підприємець з 12.11.2001 по 04.01.2017 та з 12.03.2013 по даний час як самозайнята особа, тому є платником єдиного внеску та зобов'язаний сплачувати єдиний внесок як самозайнята особа. Заява про зняття з обліку як платника єдиного внеску за місцем реєстрації позивачем не подавалась.

У відповіді на відзив позивач зазначив, що Порядком обліку платників податків і зборів передбачено, що внесення до Реєстру самозайнятих осіб запису про припинення незалежної професійної діяльності фізичної особи здійснюється, зокрема, у разі анулювання чи скасування згідно із законодавством свідоцтва про реєстрацію чи іншого документа (дозволу, сертифіката тощо), що підтверджує право фізичної особи на провадження підприємницької або незалежної професійної діяльності, - з дати такого анулювання чи скасування (а.с.43-44,55-57).

У запереченні на відповідь на відзив представник відповідача зазначила, що платник єдиного внеску у разі прийняття рішення про припинення професійної діяльності, зобов'язаний у десятиденний строк з дати прийняття такого рішення подати до контролюючого органу заяву про зняття з обліку платника єдиного внеску, що позивачем здійснено не було (а.с.51).

Ухвалою суду від 20.02.2019 відкрито провадження у справі, розгляд справи проводиться за правилами спрощеного позовного провадження з викликом сторін.

У судовому засіданні представник позивача підтримала позовні вимоги.

Представник відповідача у судовому засіданні заперечував проти задоволення позову.

Суд, заслухавши представників сторін, перевіривши матеріали справи та оцінивши докази в їх сукупності, дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню, з огляду на наступне.

У судовому засіданні встановлено, що ГУ ДФС у Сумській області винесло вимогу №Ф-7818-54 від 28.11.2018 про сплату боргу (недоїмки) з єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування з ОСОБА_3 (а.с.14). Відповідно до змісту вказаної вимоги, станом на 31 жовтня 2018 року, заборгованість самозайнятої особи ОСОБА_3 зі сплати єдиного внеску становить 11 417,10 грн. Сума заборгованості нарахована відповідачем на підставі даних інформаційної системи органу доходів і зборів.

Не погодившись із вимогою, позивач 27.12.2018 на адресу ДФС України подав скаргу на вимогу про сплату боргу (а.с.16). Рішенням ДФС України №5041/6/99-99-11-05-02-25 від 31.01.2019 про результати розгляду скарги відмовило в задоволенні скарги (а.с.17-20).

Надаючи правову оцінку матеріалам справи, суд виходить з наступного.

Суть спірних правовідносин, що є предметом розгляду в даній справі, полягає у визначенні обов'язку сплати позивачем єдиного соціального внеску (далі по тексту - ЄСВ) як особою, яка здійснювала незалежну професійну діяльність.

Відповідно до п.5 ч. 1 ст. 4 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" платниками єдиного внеску є особи, які провадять незалежну професійну діяльність, а саме наукову, літературну, артистичну, художню, освітню або викладацьку, а також медичну, юридичну практику, в тому числі адвокатську, нотаріальну діяльність, або особи, які провадять релігійну (місіонерську) діяльність, іншу подібну діяльність та отримують дохід від цієї діяльності;

Пунктом 2 ч. 1 ст. 7 Закону визначено, зокрема, що сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску на місяць.

У разі якщо платником не отримано дохід (прибуток) у звітному кварталі або окремому місяці звітного кварталу, такий платник зобов'язаний визначити базу нарахування, але не більше максимальної величини бази нарахування єдиного внеску, встановленої цим Законом. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску.

Отже, необхідними умовами для сплати особою єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування є провадження такою особою професійної діяльності та отримання доходу від такої діяльності.

Правовий статус діяльності арбітражних керуючих визначений Законом України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» від 22.12.2011 №4212-VI (далі за текстом - Закон про банкрутство), абзац перший ч. 1 ст.1 якого визначає, що арбітражний керуючий - фізична особа, призначена господарським судом у встановленому порядку в справі про банкрутство як розпорядник майна, керуючий санацією або ліквідатор з числа осіб, які отримали відповідне свідоцтво і внесені до Єдиного реєстру арбітражних керуючих (розпорядників майна, керуючих санацією, ліквідаторів) України.

Відповідно до ст. 4 Закону про банкрутство, арбітражні керуючі є суб'єктами незалежної професійної діяльності, право на здійснення діяльності арбітражного керуючого (розпорядника майна, керуючого санацією, ліквідатора) надається особі, яка отримала відповідне свідоцтво у порядку, встановленому цим Законом, та внесена до Єдиного реєстру арбітражних керуючих (розпорядників майна, керуючих санацією, ліквідаторів) України.

Отже, право на здійснення діяльності арбітражних керуючих мають особи, які отримали свідоцтво про право на здійснення діяльності арбітражного керуючого (розпорядника майна, керуючого санацією, ліквідатора) та внесені до Єдиного реєстру арбітражних керуючих.

Згідно зі ст. 104 Закону про банкрутство Єдиний реєстр арбітражних керуючих (розпорядників майна, керуючих санацією, ліквідаторів) України формується державним органом з питань банкрутства у складі Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань.

Наказом Міністерства юстиції України від 26.03.2013 №541/5 затверджений Порядок формування і ведення Єдиного реєстру арбітражних керуючих (розпорядників майна, керуючих санацією, ліквідаторів).

Відповідно до п. 2.1. даного Порядку підставою для внесення відомостей до Єдиного реєстру є, зокрема, видача свідоцтва про право на здійснення діяльності арбітражного керуючого (розпорядника майна, керуючого санацією, ліквідатора); припинення діяльності арбітражного керуючого (розпорядника майна, керуючого санацією, ліквідатора).

Як вбачається з інформації, розміщеної в Єдиному реєстрі арбітражних керуючих, з 22.02.2013 по 31.07.2014 ОСОБА_3 здійснював діяльність арбітражного керуючого (розпорядника майна, керуючого санацією, ліквідатора) на підставі свідоцтва № 201, виданого Міністерством юстиції України (а.с.22).

Згідно ч. 2 ст. 112 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" у разі припинення діяльності арбітражного керуючого (розпорядника майна, керуючого санацією, ліквідатора) він виключається з Єдиного реєстру арбітражних керуючих (розпорядників майна, керуючих санацією, ліквідаторів) України, а його свідоцтво анулюється.

Наказом Міністерства юстиції України № 1251/5 від 31.07.2014 діяльність позивача як арбітражного керуючого припинено, у зв'язку з анулюванням свідоцтва № 201 від 22.02.2013, що підтверджують відомості з Єдиного реєстру арбітражних керуючих та наказ Міністерства юстиції України №1251/5 від 31.07.2014 «Про анулювання свідоцтва про право на здійснення діяльності арбітражного керуючого (розпорядника майна, керуючого санацією, ліквідатора), виданих ОСОБА_3 та ОСОБА_4».

Відповідач посилається на положення Порядку обліку платників єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.11.2014 року №1162 (далі - Порядок №1162), де Розділом V урегульований порядок зняття з обліку платників єдиного внеску.

Пунктом 1 Розділу V Порядку №1162 передбачено, що у разі прийняття відповідними органами (особами) рішення про ліквідацію, припинення діяльності платників єдиного внеску, на яких не поширюється дія Закону №755, платник єдиного внеску зобов'язаний у десятиденний строк з дня прийняття відповідного рішення подати до контролюючого органу заяву про зняття з обліку платника єдиного внеску за формою №7-ЄСВ згідно з додатком 5 до цього Порядку та копії таких документів

Отже, враховуючи диспозицію вказаною правової норми даний порядок поширюється на платників податків, які самостійно прийняли рішення про припинення своєї діяльності.

Однак, самостійного рішення про припинення діяльності позивач не приймав, діяльність позивача як арбітражного керуючого припинено, у зв'язку з анулюванням свідоцтва № 201 від 22.02.2013 на підставі наказу Міністерства юстиції України № 1251/5 від 31.07.2014 (а.с.23).

Крім того, Наказом Міністерства фінансів України від 09.12.2011 №1588 затверджено Порядок обліку платників податків і зборів, де розділом XI урегульований порядок зняття з обліку платників податків у контролюючих органах. Підпунктом 3 п. 11.8 Порядку обліку платників податків і зборів передбачено, що внесення до Реєстру самозайнятих осіб запису про припинення незалежної професійної діяльності фізичної особи здійснюється, зокрема, у разі анулювання чи скасування згідно із законодавством свідоцтва про реєстрацію чи іншого документа (дозволу, сертифіката, тощо), що підтверджує право фізичної особи на провадження підприємницької або незалежної професійної діяльності, - з дати такого анулювання чи скасування.

Отже, з дня анулювання свідоцтва №201 від 22.02.2013 про здійснення діяльності арбітражного керуючого, тобто з 31.07.2014 позивач не здійснює діяльності арбітражного керуючого, а відтак припинив діяльність як самозайнята особа. Дані відомості відображені в Єдиному реєстру арбітражних керуючих.

Таким чином, позивач не належить до категорії осіб, які є платниками єдиного внеску відповідно до норм, встановлених Законом України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування», оскільки не здійснює діяльність арбітражного керуючого внаслідок її припинення,

З огляду на викладені вище обставини, суд дійшов висновку, що вимога про сплату боргу (недоїмки) від 28.11.2018 № Ф-7818-54 є протиправною та підлягає скасуванню.

Керуючись ст.ст. 90, 139, 143, 241-246, 250, 255, 262-263, 295 КАС України, суд, -

В И Р І Ш И В:

Адміністративний позов ОСОБА_3 (АДРЕСА_1, 40011, РНОКПП НОМЕР_1) до Головного управління Державної фіскальної служби у Сумській області (вул. Іллінська, 13, м. Суми, 40009, код ЄДРПОУ 39456414) про визнання протиправною та скасування вимоги - задовольнити.

Визнати протиправною та скасувати вимогу Головного управління Державної фіскальної служби у Сумській області про сплату боргу (недоїмки) №Ф-7818-54 від 28.11.2018.

Рішення може бути оскаржено до Другого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного рішення. Апеляційні скарги до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи подаються через Сумський окружний адміністративний суд.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення складено 23.04.2019 року.

Суддя В.М. Соколов